Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації
Розглядаються теоретичні та практичні аспекти неоіндустріальної модернізації та їх вплив на розвиток національної економіки. На основі дослідження існуючих тенденцій Європейського Союзу визначено основніпроблеми та перспективи інтеграції України в європейську спільноту. Зазначено, що в сучасних умов...
Saved in:
| Published in: | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Authors: | , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109639 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації / С.В. Іванов, В.І. Перебийніс, Є.В. Котов, О.В. Федірець // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 31-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109639 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Іванов, С.В. Перебийніс, В.І. Котов, Є.В. Федірець, О.В. 2016-12-05T17:24:50Z 2016-12-05T17:24:50Z 2015 Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації / С.В. Іванов, В.І. Перебийніс, Є.В. Котов, О.В. Федірець // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 31-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109639 Розглядаються теоретичні та практичні аспекти неоіндустріальної модернізації та їх вплив на розвиток національної економіки. На основі дослідження існуючих тенденцій Європейського Союзу визначено основніпроблеми та перспективи інтеграції України в європейську спільноту. Зазначено, що в сучасних умовах модернізація стала чинником створення економічних форм і інститутів, що сприяють розвитку і домінуванню товарно-грошових відносин у виробництві. При цьому постіндустріальна модернізація віддзеркалює перехід економіки від індустріального типу розвитку до інформаційної економіки, або економіки знань. Зазначається, що індустріальний вектор розвитку нового типу міст та їх агломерацій більш актуальний для України. Рассматриваются теоретические и практические аспекты неоиндустриальной модернизации и их влияние на развитие национальной экономики. На основе исследования существующих тенденций Европейского Союза определены основные проблемы и перспективы относительно интеграции Украины в европейское сообщество.Указано, что в современных условиях модернизация стала фактором создания экономических форм и институтов, содействующих развитию и доминированию товарно-денежных отношений в производстве. При этом постиндустриальная модернизация отображает переход экономики от индустриального типа развития к информационной экономике, или экономике знаний. Отмечается, что индустриальный вектор развития нового типа городов и их агломераций более актуален для Украины. Theoretical and practical aspects of neoindustrial modernization and their impact on the national economy are examined in the article. Main problems and prospects of Ukraine's integration into the European community have been identified on the basis of the research of current trends of the European Union. It is noted that in modern conditions, modernization has become a factor in creating economic forms and institutions that contribute to the development and dominance of commodity-money relations in the production. At the same time, post-industrial modernization reflects transition of the economy from an industrial-type development to the information economy, or knowledge economy. It is pointed out that an industrial vector of the development of a new type of cities and their agglomerations is more relevant for Ukraine. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації Развитие национальной экономики на принципах неоиндустриальной модернизации Development of National Economy based on Neoindustrial Modernization Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| spellingShingle |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації Іванов, С.В. Перебийніс, В.І. Котов, Є.В. Федірець, О.В. |
| title_short |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| title_full |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| title_fullStr |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| title_full_unstemmed |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| title_sort |
розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації |
| author |
Іванов, С.В. Перебийніс, В.І. Котов, Є.В. Федірець, О.В. |
| author_facet |
Іванов, С.В. Перебийніс, В.І. Котов, Є.В. Федірець, О.В. |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Управління економікою: теорія та практика |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Развитие национальной экономики на принципах неоиндустриальной модернизации Development of National Economy based on Neoindustrial Modernization |
| description |
Розглядаються теоретичні та практичні аспекти неоіндустріальної модернізації та їх вплив на розвиток національної економіки. На основі дослідження існуючих тенденцій Європейського Союзу визначено основніпроблеми та перспективи інтеграції України в європейську спільноту. Зазначено, що в сучасних умовах модернізація стала чинником створення економічних форм і інститутів, що сприяють розвитку і домінуванню товарно-грошових відносин у виробництві. При цьому постіндустріальна модернізація віддзеркалює перехід економіки від індустріального типу розвитку до інформаційної економіки, або економіки знань. Зазначається, що індустріальний вектор розвитку нового типу міст та їх агломерацій більш актуальний для України.
Рассматриваются теоретические и практические аспекты неоиндустриальной модернизации и их влияние на развитие национальной экономики. На основе исследования существующих тенденций Европейского Союза определены основные проблемы и перспективы относительно интеграции Украины в европейское сообщество.Указано, что в современных условиях модернизация стала фактором создания экономических форм и институтов, содействующих развитию и доминированию товарно-денежных отношений в производстве. При этом постиндустриальная модернизация отображает переход экономики от индустриального типа развития к информационной экономике, или экономике знаний. Отмечается, что индустриальный вектор развития нового типа городов и их агломераций более актуален для Украины.
Theoretical and practical aspects of neoindustrial modernization and their impact on the national economy are examined in the article. Main problems and prospects of Ukraine's integration into the European community have been identified on the basis of the research of current trends of the European Union. It is noted that in modern conditions, modernization has become a factor in creating economic forms and institutions that contribute to the development and dominance of commodity-money relations in the production. At the same time, post-industrial modernization reflects transition of the economy from an industrial-type development to the information economy, or knowledge economy. It is pointed out that an industrial vector of the development of a new type of cities and their agglomerations is more relevant for Ukraine.
|
| issn |
2221-1187 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109639 |
| citation_txt |
Розвиток національної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації / С.В. Іванов, В.І. Перебийніс, Є.В. Котов, О.В. Федірець // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 31-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovsv rozvitoknacíonalʹnoíekonomíkinazasadahneoíndustríalʹnoímodernízacíí AT perebiinísví rozvitoknacíonalʹnoíekonomíkinazasadahneoíndustríalʹnoímodernízacíí AT kotovêv rozvitoknacíonalʹnoíekonomíkinazasadahneoíndustríalʹnoímodernízacíí AT fedírecʹov rozvitoknacíonalʹnoíekonomíkinazasadahneoíndustríalʹnoímodernízacíí AT ívanovsv razvitienacionalʹnoiékonomikinaprincipahneoindustrialʹnoimodernizacii AT perebiinísví razvitienacionalʹnoiékonomikinaprincipahneoindustrialʹnoimodernizacii AT kotovêv razvitienacionalʹnoiékonomikinaprincipahneoindustrialʹnoimodernizacii AT fedírecʹov razvitienacionalʹnoiékonomikinaprincipahneoindustrialʹnoimodernizacii AT ívanovsv developmentofnationaleconomybasedonneoindustrialmodernization AT perebiinísví developmentofnationaleconomybasedonneoindustrialmodernization AT kotovêv developmentofnationaleconomybasedonneoindustrialmodernization AT fedírecʹov developmentofnationaleconomybasedonneoindustrialmodernization |
| first_indexed |
2025-11-25T20:35:25Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:35:25Z |
| _version_ |
1850526064795713536 |
| fulltext |
31
С.В. Іванов, д.е.н.,
В.І. Перебийніс, д.е.н.,
Є.В. Котов, к.е.н.,
О.В. Федірець, к.е.н.
РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
НА ЗАСАДАХ НЕОІНДУСТРІАЛЬНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ
У сучасних умовах кардинальних змін як у межах України,
так і в світових масштабах не просто цілісно осягнути й об’єктивно
оцінити процеси і явища в економічній сфері держави. Ескалація
міжнародної військово-політичної напруженості обумовлена змі-
ною технологічних укладів і вікових циклів накопичення, в ході
яких відбувається глибока структурна перебудова економіки на ос-
нові принципово нових технологій і механізмів відтворення капі-
талу. І в періоди глобальних технологічних зрушень на хвилі зрос-
тання нового технологічного устрою відкривається “вікно можли-
востей” для підйому країн, що розвиваються та досягли успіху в під-
готовці передумов його становлення.
На відміну від передових країн, що стикаються з кризою пе-
ренакопиченого капіталу в застарілих виробництвах, у них є мож-
ливість уникнути масового знецінення капіталу і сконцентрувати
його на проривних напрямах зростання. Для того щоб утримати лі-
дерство, передовим країнам доводиться удаватися до силових при-
йомів у зовнішній і зовнішньоекономічній політиці. У ці періоди
різко зростають військово-політична напруженість, ризики міжна-
родних конфліктів.
Аналіз сучасної ситуації з економічним розвитком у Європей-
ському Союзі дає підстави визначити, що для досягнення стійкого
зростання у майбутньому треба розглядати ситуацію більш ніж на
найближче майбутнє. Європа повинна повернутися до ладу і зали-
шатися там – це основне завдання стратегії “Європа 2020”. Такий
підхід стосується усунення безробіття, поліпшення якості життя
громадян ЄС.
Найближчі декілька років роботи покажуть, чи зможе Європа
досягти розумного, стійкого і всеосяжного зростання, знайти спо-
соби створення нових робочих місць і позначити напрям розвитку
для суспільства. Відповідно Європейська Комісія пропонує п’ять
© С.В. Іванов, В.С. Перебийніс,
Є.В. Котов, О.В. Федірець, 2015
32
основних напрямів діяльності, якими варто керуватися європейсь-
ким державам: зайнятість; дослідження й інновації; зміна клімату і
енергетика; освіта; боротьба з бідністю [1].
Як одну із тенденцій сучасного стану можна виділити тезу,
що останніми роками в Україні також активно заговорили про важ-
ливість модернізації. Як це прийнято у цивілізованому світі, спо-
чатку ідея модернізації циркулювала в науковому середовищі. При
цьому “… проблема модернізації – це не стільки проблема інститу-
ціональна, скільки проблема гуманітарна, що вимагає кардиналь-
ного, якщо не революційного, оновлення свідомості цілих соціаль-
них шарів і кожного конкретного індивіда зокрема…” [2].
Значна увага питанням розвитку національної економіки саме
на основі неоіндустріальної модернізації приділяється у монографії
вітчизняних авторів В.І. Ляшенка та Є.В. Котова «Україна ХХІ:
неоіндустріальна держава або “крах проекту”?» [7]. У той же час
існує ряд питань, пов’язаних з проблемами розвитку національної
економіки, які потребують більш детальних досліджень.
Метою статті є висвітлення підходів до розвитку національ-
ної економіки на засадах неоіндустріальної модернізації.
Для реалізації зазначених напрямів необхідна стратегія, щоб
допомогти вийти з кризи і повернути Європейському союзу розум-
ний, стійкий, всесторонній економічний розвиток, високий рівень
зайнятості, продуктивності, і суспільної згуртованості. Європа 2020
встановлює бачення Європейської соціально орієнтованої еконо-
міки ХХІ сторіччя. Європа 2020 висуває три загальні зміцнюючі
пріоритети: 1) розумне зростання: розвиток економіки, заснований
на знаннях і інноваціях; 2) стійкий розвиток: просування раціональ-
нішого використання ресурсів, “зелену” і конкурентоздатну еконо-
міку; 3) всебічний розвиток: стимулювання розвитку економіки з
високим рівнем зайнятості, що забезпечує соціальну і територі-
альну цілісність [1].
Розумне зростання в розумінні ЄС означає посилення взаємо-
дії наукових знань, досліджень і інновацій з економічним зростан-
ням і розвитком ЄС. Цей чинник зміцнення економіки включає під-
вищення якості освіти, підвищення якості проведення досліджень,
підтримку розповсюдження інноваційних технологій і знань по
всьому ЄС, збільшуючи доступ до інформації і технологій спілку-
вання, а також гарантуючи, що інноваційні технології використову-
ватимуться з метою досягнення глобальних соціальних цілей.
Дослідивши існуючі тенденції в ЄС, можна визначити ос-
новні проблеми та перспективи щодо інтеграції України у європей-
33
ську спільноту і запропонувати відповідні заходи для вирішення да-
ного питання. В Україні потрібно провести велику роботу з корегу-
вання до 2020 р. прийнятих на рівні областей регіональних страте-
гій. Вони повинні бути максимально орієнтовані і враховувати ідеї
прийнятої в березні 2010 р. і проаналізованої вище в ЄС нової євро-
пейської стратегії економічного розвитку – “Європа 2020: Стратегія
розумного, стійкого і інтегруючого зростання”. Особливо актуальні
для регіонів розділи: “Інноваційний Союз”, направлений на поліп-
шення умов і можливостей фінансування НДДКР і інновацій, щоб
гарантувати використання інноваційних ідей у виробництві товарів
і послуг, що сприятиме економічному зростанню і створенню нових
робочих місць; і “Нова промислова політика в умовах глобалізації”,
що передбачає поліпшення підприємницького середовища, особ-
ливо для малого і середнього бізнесу, підтримку розвитку сильної і
стійкої промислової бази, щоб успішно протистояти світовим кон-
курентам.
Щодо перспектив України, доцільним є вибудовування мо-
делі промислової політики для реалізації стратегії розвитку галузі з
урахуванням стадійного підходу. Фактичний стан промисловості
свідчить про її перебування на етапі експортоорієнтованого роз-
витку сировинної спрямованості та інверсивного типу, утвореного
внаслідок деіндустріалізації та економічного занепаду [3]. Для
цього етапу характерне превалювання “вертикальної” (“жорсткої”)
моделі промислової політики. З цих міркувань інструментарій полі-
тики, яка має проводитись в Україні, повинен забезпечити певну се-
лективність відносно суб’єктів і об’єктів політики з точки зору ви-
значення пріоритетів, спрямування ресурсів і формування відповід-
ної мотивації до діяльності у тих чи інших сферах виробництва.
Економічна модернізація передбачає інтенсифікацію процесу
економічного відтворення, яка досягається завдяки посиленню про-
цесів диверсифікації і зростанню диференціації праці, енергетич-
ного устаткування виробництва, перетворення науки у виробничу
(економічну) силу і розвитку раціонального управління виробни-
цтвом.
Тобто у сучасних умовах модернізація стала чинником ство-
рення економічних форм і інститутів, сприяючих розвитку і домі-
нуванню товарно-грошових відносин у виробництві, споживання і
примушення до праці, що привело до розвитку капіталізму. Це, у
свою чергу, спричинило розвиток і розповсюдження ринкових від-
носин, формування і розвиток національних і транснаціональних
ринків.
34
У свою чергу використання досягнень науки у бізнесі сприяло
науково-технічній революції і перетворенню науки на одну з важ-
ливих виробничих сил. Економічна модернізація також припускає
постійне вдосконалення методів управління економікою і виробни-
чих технологій, що сприяло появі раціональної бюрократії, менедж-
менту і економічної науки. Таким чином, під економічною модер-
нізацією у зв’язку з цим слід розуміти структурні, технологічні й
інституційні зміни в національній економіці, направлені на підви-
щення її міжнародної конкурентоспроможності.
Особливістю сучасного етапу дослідження розвитку еконо-
мічних систем різних рівнів виступає усвідомлення зростаючого
ступеня нерівноважності в енерго-мас-інформаційних обмінних
процесах життєдіяльності організацій, що функціонують переважно
за принципом відкритих систем і змінюють місце свого існування
до якісно інших форм. На цьому етапі з розвитком пізнавальної ді-
яльності людини відбувається проникнення синергетичної пара-
дигми і у численні сфери інституційних досліджень.
Відповідно поділ економічних суб’єктів на новаторів і кон-
серваторів – початковий пункт економічної еволюції. Він властивий
усім формаціям: новаторами можуть бути і вожді первісних племен,
і рабовласники, і поміщики, і капіталісти, і директори соціалістич-
них підприємств. Це означає, що економічна еволюція складає ту
спільність, яка об’єднує всі соціально-економічні формації. Вона
відбувалася, відбувається і, ймовірно, відбуватиметься до тих пір,
поки існує людська цивілізація.
Як основу економічної еволюції можна виділити мале під-
приємництво, яке є особливим типом підприємницької діяльності,
який слід розглядати як єдність соціально-економічної і організа-
ційно-технічної суті цього явища, тобто єдність підприємницьких
(виробничих) відносин і продуктивних сил як сукупність матері-
ально- речових елементів виробництва, робочої сили і форм органі-
зації виробництва. Саме єдність переваг, які мають малі форми ор-
ганізації виробництва, з перевагами підприємницької діяльності дає
якісно новий феномен – мале підприємництво. Мале підприємни-
цтво є важливим структуроутворюючим чинником ринкової еконо-
міки. Мале підприємництво історично і логічно було необхідною
передумовою створення ринкового середовища, первинною почат-
ковою формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотовар-
ного виробництва, яке відігравало структуроутворюючу роль в
історії становлення змішаної економіки ринкового типу.
35
В Україні режими активізації розвитку підприємництва мо-
жуть бути систематизовані у вигляді чотирьох груп: організаційно-
правові, фінансові, економічні і соціальні. Важливим є викорис-
тання їх у комплексі на макро-, мезо- і мікрорівнях. Так, ефективне
використання режимів страхування, кредитування, санації і бан-
крутства на мікрорівні неможливе без реалізації механізмів,
пов’язаних з удосконаленням нормативної і правової бази, прове-
денням відповідної політики держави, розробкою програм соці-
ально-економічного розвитку регіонів.
Обмеження здатності національної економіки створювати до-
дану вартість і прибутки є однією з основних причин кризових
явищ, з якими зіткнулася промисловість України. Відсутність при-
бутків або їх обмеженість у просторі та часі, а також обмежені
можливості збільшення норми прибутку мають наслідком відсут-
ність мотивації до ведення бізнесу і, як наслідок, до інвестицій і
розширення виробництва. Так само це обумовлює і обмеженість фі-
нансових ресурсів для приватних інвестицій і скорочення бюджет-
них доходів, за рахунок яких також можливо стимулювати розвиток
національної економіки. Зазначені явища вказують на кризу інсти-
туційної моделі, на якій засновано отримання прибутку.
У період до 2014 р. в Україні сформувалися такі інституційні
умови, за яких домінуючим напрямом максимізації прибутків у біз-
несі, окрім використання природних переваг, стало штучне зани-
ження відносних витрат ведення бізнесу. У той же час основною
конкурентною перевагою, необхідною для одержання прибутку,
стала економічна влада, до якої відносяться: монопольна ринкова
влада; вертикальна інтеграція; внутрішньокорпоративна влада, що
диктує режим і умови оплати праці; доступ і використання у при-
ватних цілях державної, зокрема правоохоронної і судової влади;
використання приватного насильства як легалізованого (структури
безпеки), так і кримінального порядку тощо. Проте такий механізм
одержання економічного прибутку шляхом захоплення і розподілу
ренти влади має свої межі, які наразі можна вважати вичерпаними.
Як вирішення визначених проблемних питань доцільним є ви-
користання державних холдингових компаній і державного замов-
лення, які мають стати ключовим елементом державного стимулю-
вання випереджаючого розвитку виробництва продукції перероб-
них галузей, насамперед наукомістких і високотехнологічних ви-
робництв, які замикають на собі міжгалузеві технологічні ланцюги
й можуть розглядатись як “точки зростання” через здатність ство-
36
рювати мультиплікативний ефект зростання економічної та іннова-
ційної активності у суміжних виробництвах. Важливим завданням
структурно-виробничої оптимізації є правильний вибір галузевих
пріоритетів, на яких повинні концентруватися ресурси країни і на-
даватися відповідна державна підтримка. Перевага має віддаватися
тим виробництвам, що забезпечать здійснення країною своєї місії.
Модернізація країн, що розвиваються, привела до станов-
лення в них неоіндустріального економічного базису і моделі соці-
уму, що надбудовується над ним, із властивими розвиненому мо-
дерну ціннісними й ідейними установками. Наслідком стало пере-
міщення в нові індустріальні країни частини промислового потен-
ціалу, переважно з технологіями 4 технологічного укладу, розвине-
них держав Заходу. Скорочення їх індустріального базису за раху-
нок технологій 3 та 4 укладів, “деіндустріалізація”, пояснювалося
необхідною трансформацією економічної основи суспільств, що
входять у період розвитку “після модерну”.
Завершення індустріальної модернізації стає основою для ус-
пішного розвитку постіндустріальної модернізації. Під постіндуст-
ріальною модернізацією розуміється перехід від індустріального
суспільства до суспільства знань. Процес постіндустріальної мо-
дернізації у світі почався трохи більше 30 років тому та поки що не
завершений. Драйвером розвитку постіндустріальної модернізації є
вплив науки, що посилюється, на виробництво. Ця стадія модер-
нізації закріплює пріоритет за інженерами й ученими, збагачує ін-
дустріальний світ новими рисами і властивостями.
Ключовими при цьому виступають індикатори, що характе-
ризують питому вагу доданої вартості та праці у матеріальній сфері,
найяскравіше відображають відхід від аграрної та сировинної спе-
ціалізації регіонального індустріального комплексу убік економіки
знань. Ситуація, що склалася, характеризує досить збалансований
координований розвиток індустріальної та постіндустріальної мо-
дернізацій. Це дозволяє отримувати високий синергетичний ефект,
що виявляється у випереджаючому зростанні індексу інтегрованої
модернізації всієї системи – України – відносно відповідних індек-
сів окремих її складових – економічних районів. Поки це можливо
за рахунок стійкості процесів завершення індустріальної модерніза-
ції у всіх економічних районах України. Надалі вузька спеціалізація
старопромислових регіонів гальмуватиме завершення індустріаль-
ної та зумовить посилену стагнацію постіндустріальної модерніза-
ції. У результаті інтегрована модернізація змінить свій розвиток на
деградацію.
37
У той же час сучасна модель глобалізації розглядає світову
економіку як багаторівневу систему. Верхній рівень становить ме-
режу “воріт у глобальний світ”, які представляють собою компактні
території мегаполісів. Дані мегаполіси виконують функції транс-
портних вузлів, фінансових центрів, центрів освіти, науки і політич-
ного впливу, а також забезпечують доступ до глобальної економіки
великих територій, що входять у сферу їх економічного і політич-
ного тяжіння. У зв’язку з цим актуальним завданням стратегії роз-
витку території повинно бути входження в багаторівневі мережі
глобальних міст і регіонів, що актуалізує завдання оцінки стану та
перспектив розвитку промислових міст у контексті пост- та неоін-
дустріального розвитку.
З огляду на зазначене індустріальний вектор розвитку нового
типу міст та їх агломерацій більш актуальний для України як для
країни, яка звикла та отримує задоволення від виробництва то-
варно-матеріальних цінностей. Нові часи потребують нових підхо-
дів до процесів індустріалізації. У сучасному світі актуальності на-
бирає концепція нової індустріальної політики (неоіндустріаліза-
ція), яку втілюють у себе такі індустріально розвинені країни, як
Китай, США, Росія. Неоіндустріалізація активізує економічні та со-
ціальні процеси шляхом різкого зростання вимог до кваліфікації ро-
бітників, появою нових спеціальностей, новими вимогами до розта-
шування промислових об’єктів на території міста, посиленням ви-
мог до якості та розвиненості інфраструктури, залученням малого
та середнього бізнесу до мережевих структур для посилення дина-
міки промислового розвитку.
В Україні істотний вплив на низькі темпи розвитку процесів
модернізації міської агломерації має слабке використання можли-
востей міст-ядер і нерозвиненість вертикальних і горизонтальних
механізмів, здатних зробити позитивний вплив на міста супутнико-
вої зони. У першу чергу це відноситься до міст Запоріжжя та Бер-
дянськ, які недостатньо ефективно використовують можливості аг-
ломераційного ефекту в нарощуванні виробничого й інтелектуаль-
ного потенціалів, стимулювання розвитку виробничої і соціальної
інфраструктури, зародження та становлення нових галузей вироб-
ництва міської агломерації.
Для окремих регіонів альтернативою постіндустріалізації є
нова індустріалізація, яка науку та освіту розглядає не як само-
стійну галуз виробництва, а як чинник виробництва. Маючи до-
статній промисловий базис, міста Полтавської області можуть спри-
яти впровадженню науки та освіти в індустріальну систему шляхом
38
посилення партнерства між ними, що гарантовано запустить меха-
нізми поетапного зростання інноваційного, кваліфікаційного та
продуктивного потенціалу економіки регіону.
При цьому необхідно зазначити, що у переважній кількості
міст процеси постіндустріалізації і неоіндустріалізації носять стій-
кий “затухаючий” характер, який вимагає внесення у стратегії роз-
витку області і міст термінових і рішучих заходів щодо зміни тен-
денцій, що склалися і які якнайкраще можуть бути реалізовані лише
в режимі самостійного формування і використання фінансової бази
регіону.
Як результат попередніх можна сформулювати твердження,
що сучасна структурна криза і формування глобального пост-
індустріального суспільства, у якому вкрай висока цінність немате-
ріальних активів – образів, ідей, концептів, ідентичностей, симво-
лів, міфів, текстів, культурних і технологічних зразків, об’єктів ін-
телектуальної власності – породжує уявлення про програмування
розвитку, про те, що майбутнє можна не лише прогнозувати, але й
ефективно моделювати.
При цьому постіндустріальна модернізація відбиває перехід
економіки від індустріального типу розвитку до інформаційної еко-
номіки, або економіки знань. Неоіндустріальна модернізація – це і
розвиток індустріального базису на основі сучасних інноваційних
технологій. Наприклад, для добувної промисловості, домінуючої
на території Донецько-Придніпровського субрегіону, процес нео-
індустріалізації відбивається не в нарощуванні видобутку сировини
і її експорту, а в розширенні лінійки продукції високих переділів, у
тому числі глибокій і комплексній переробці вугілля, розвитку інно-
ваційно орієнтованого малого бізнесу.
На даний час накопичилося дуже багато соціальних проблем,
які свідчать про низький рівень соціального розвитку. У розвинених
країнах рівень соціального розвитку характеризується поняттям
“середній клас”, чисельність якого складає близько 70%. Саме він
визначає політичний та соціальний курс держави [6]. Як одну із
причин існуючого стану можна визначити тезу, що процес станов-
лення підприємництва в умовах переходу до ринку неминуче буде
супроводжуватися відмовою від сформованих у масовій свідомості
десятиріччями стереотипів і довгим болісним процесом освоєння
нових цінностей. Серед останніх немаловажним є той факт, що най-
кращу політичну й економічну організацію суспільства формують
середні верстви. Відповідно і держави тим краще управляються,
чим більшу частку в них становлять представники середнього
39
класу. Таким чином, найбільш зацікавленими у стабільності суспі-
льства є так звані “середні верстви”, питома вага представників
яких у соціальній структурі суспільства і забезпечує цю стабіль-
ність.
Основою при цьому виступає мале підприємництво, якщо
воно підтримується в здоровому стані, створює сприятливі умови
для поділу влади, перешкоджаючи, з одного боку, її концентрації, а
з іншого – сприяючи побудові сильного середнього класу.
У той же час проблема створення “нового українського се-
реднього класу” не може вирішуватися без урахування того, що вже
існувала значна верства, яка утворилася в радянський період. Мова
повинна йти не про створення “нового середнього класу”, а ство-
рення таких умов реформування суспільства і переходу до ринку, за
яких могла би відбутися соціально-економічна еволюція, що робить
велику частину наявної середньої верстви основою нового серед-
нього класу, включеною в ту соціальну ієрархію, що буде базува-
тися на новому економічному і політичному фундаменті.
Основними причинами, які стримують розвиток малого під-
приємництва як основи формування середнього класу, назива-
ються: суперечливість і неповнота діючих нормативно-правових ак-
тів; надмірна зарегульованість економічних процесів; невпорядко-
ваність відносин власності і корпоративних прав; відсутність сис-
теми фінансування і кредитування; невизначеність податкового за-
конодавства відносно малого бізнесу і громіздка система оподатко-
вування; нерозвиненість ринкової інфраструктури на державному,
регіональному і місцевому рівнях; ускладнені процедури реєстрації
і надмірне ліцензування видів підприємницької діяльності; відсут-
ність внутрішньої мотивації для інвестицій і впровадження нових
технологій; обтяжена система обліку і звітності; брак професійних
знань і досвіду заняття малим бізнесом. Здійснення сучасного ме-
неджменту, організації виробництва і збуту продукції (робіт, по-
слуг) [7, c. 185].
На основі зазначеного можна стверджувати, що одним з най-
важливіших завдань, що стоять сьогодні перед державою і суспіль-
ством, є модернізація образу підприємця і в теоретичному мисленні,
і, як наслідок, у повсякденному творенні; руйнування сформованих
раніше ідеологічних стереотипів і в остаточному підсумку – транс-
формація “образу ворога” не тільки в соціально допустиму і мо-
рально виправдану фігуру, але і в необхідний елемент ринкових ві-
дносин, що виступає каталізатором розумної господарської енергії.
40
Підприємець – відправна точка кожної “інноваційної хвилі”, що
змінює матеріальний базис і сам вигляд суспільства.
Варто зазначити щодо сучасної економіки, яка по суті є кре-
ативною, що її головна рушійна сила – креативність, тобто ство-
рення практичних нових форм, при цьому знання й інформація є
знаряддями та робочим матеріалом креативності, а її продукт –
інновація у будь-якій формі. Бурхливе зростання творчої активності
спостерігалося у минулому столітті, особливо в його другій поло-
вині, але зараз ця діяльність переходить з периферії в центр всієї
економічної інфраструктури.
У формуванні середнього класу університет є ключовим ін-
ститутом креативної економіки, але його внесок в економічний
розвиток не прямолінійний. Його роль є багатобічною, вона не об-
межується створенням проектів, що мають комерційний потенціал.
Університет повинен відігравати три взаємозв’язані ролі у сфері
трьох “Т” креативного капіталу: технології, виступаючи як центри
передових досліджень; таланту, притягуючи талановитих людей,
провідних дослідників і вчених і генеруючи створення науково-
практичних підприємств; толерантності, сприяючи створенню про-
гресивного і відкритого людського клімату [7, c. 190].
В Україні існує не лише середній клас, він уже став класом
політичним. І готовий підтримати – інтелектом, ресурсами, прямою
дією – політиків чи акції, у щирість та потрібність яких вірить. Од-
нак для такої підтримки висуваються дуже високі вимоги щодо на-
повнення політичних пропозицій реальним змістом.
Основою неоіндустріальної модернізації мають бути нано-,
біо- та інформаційні технології і виробничо-інноваційні мережі, від-
повідно міста промислових регіонів країни в цілому повинні буду-
вати стратегію розвитку на основі моделі неоіндустріализації, яка
передбачає розвиток сфери високотехнологічної індустрії, автома-
тизації і комп’ютеризації продуктивних сил, заміну фізичної пра-
ці розумовою, що кардинальним чином змінює характер праці та
структуру трудового балансу міста.
Висновки. Для міст і регіонів украй важливий перехід до пла-
нованого розвитку на основі реалізації чітких і системних довго- та
середньострокових стратегій, орієнтованих на навчання впродовж
всього життя. Зростання цієї соціальної складової громади міста
обумовлює збільшення рівня оплати та продуктивності праці, мак-
симізує рівень зайнятості. Багатство міста безпосередньо залежить
від рівня ефективної зайнятості в ньому та продуктивності праці
41
його працівників. Дорога та продуктивна робоча сила, що має висо-
кий рівень освіти і кваліфікації, – це основа формування середнього
класу, головного “драйвера” прискорення процесів пост- і неоін-
дустріальної модернізації всіх сфер соціально-економічної системи
міста. Як наслідок, одним з найбільш вузьких місць на шляху роз-
витку національної економіки є неадекватність інституціонального
середовища, що визначає набір тих можливостей, які приносять
найбільшу вигоду в умовах цієї країни, що історично склалися. Це
середовище може заохочувати навички і знання, які слід розвивати
для отримання вигод від перерозподілу доходів (витягання ренти),
або ті навички і знання, які потрібні для інноваційного розвитку ви-
робництва.
Література
1. Стратегия Европы 2020 [Электронный ресурс]. – Режим до-
ступа: http://ec.europa.eu/eu2020/index_en.htm.
2. Harvey D. Spaces of Global Capitalism : Towards a Theory of
Unever Geographical Development / D. Harvey. – L., N.Y., 2006. –
436 p.
3. Целевая программа развития и поддержки малого и сред-
него предпринимательства в городе Донецке на период до 2020
года: моногр. / А.А. Лукьянченко, А.И. Амоша, Г.А. Гришин, В.И.
Ляшенко и др.; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – 2-е изд.,
доп., перераб. и испр. – Донецк, 2013. – 214 с.
4. Промисловість і промислова політика України 2013: акту-
альні тренди, виклики, можливості: наук.-аналіт. доп. / О.І. Амоша,
В.П. Вишневський, Л.О. Збаразська та ін.; за заг. ред. В.П. Вишнев-
ського; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2014. –
200 с.
5. Гриценко А.А. Методологічні основи модернізації України
/ А.А. Гриценко // Економіка України. – 2011. – №1. – С. 38-47;
№ 2. – С. 4-12.
6. Полудённый Ю. Почему в Украине жить не хорошо. Об
экономике, культуре, нации… [Электронный ресурс] / Ю. Полудён-
ный. – Режим доступа: http://www.ostro.org/general/society/ articles/
423193/.
7. Ляшенко В.І. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава або
“крах проекту”?: моногр. / В.І. Ляшенко, Є.В. Котов; НАН України,
Ін-т економіки пром-сті; Полтавський ун-т економіки і торгівлі. –
Київ, 2015. – 196 с.
Надійшла до редакції 26.08.2015 р.
|