Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України

Досліджено питання ролі реформи децентралізації у забезпеченні модернізації промисловості в Україні. Визначено характерні проблеми і перспективи успішної модернізації в умовах децентралізації управління....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Кузьменко, Л.М., Солдак, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Назва видання:	Управління економікою: теорія та практика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109640
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України / Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 42-51. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109640
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1096402025-02-10T01:34:20Z Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України Децентрализация управления как фактор обеспечения модернизации промышленности Украины The decentralization of management as a factor of modernization of Ukrainian industry Кузьменко, Л.М. Солдак, М.О. Досліджено питання ролі реформи децентралізації у забезпеченні модернізації промисловості в Україні. Визначено характерні проблеми і перспективи успішної модернізації в умовах децентралізації управління. Исследован вопрос роли реформы децентрализации в обеспечении модернизации промышленности в Украине. Определены характерные проблемы и перспективы успешной модернизации в условиях децентрализации управления. The question of the role of the decentralization reform in supporting of modernization of the industry in Ukraine is researched. The characteristic problems and prospects of successful modernization in conditions of decentralization of management is defined. 2015 Article Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України / Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 42-51. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109640 uk Управління економікою: теорія та практика application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Досліджено питання ролі реформи децентралізації у забезпеченні модернізації промисловості в Україні. Визначено характерні проблеми і перспективи успішної модернізації в умовах децентралізації управління.
format	Article
author	Кузьменко, Л.М. Солдак, М.О.
spellingShingle	Кузьменко, Л.М. Солдак, М.О. Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України Управління економікою: теорія та практика
author_facet	Кузьменко, Л.М. Солдак, М.О.
author_sort	Кузьменко, Л.М.
title	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України
title_short	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України
title_full	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України
title_fullStr	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України
title_full_unstemmed	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України
title_sort	децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2015
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109640
citation_txt	Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України / Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 42-51. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Управління економікою: теорія та практика
work_keys_str_mv	AT kuzʹmenkolm decentralízacíâupravlínnââkfaktorzabezpečennâmodernízacíípromislovostíukraíni AT soldakmo decentralízacíâupravlínnââkfaktorzabezpečennâmodernízacíípromislovostíukraíni AT kuzʹmenkolm decentralizaciâupravleniâkakfaktorobespečeniâmodernizaciipromyšlennostiukrainy AT soldakmo decentralizaciâupravleniâkakfaktorobespečeniâmodernizaciipromyšlennostiukrainy AT kuzʹmenkolm thedecentralizationofmanagementasafactorofmodernizationofukrainianindustry AT soldakmo thedecentralizationofmanagementasafactorofmodernizationofukrainianindustry
first_indexed	2025-12-02T12:17:24Z
last_indexed	2025-12-02T12:17:24Z
_version_	1850398835113721856
fulltext	42 Л.М. Кузьменко, д.е.н., М.О. Солдак, к.е.н. ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Вичерпаність минулої моделі розвитку, що в основному була зорієнтована на експортно-сировинну, а також протиріччя, пов'я- зані з новими пріоритетами, які відповідають умовам інноваційного розвитку, свідчать про необхідність формування нової модерніза- ційної основи. Метою модернізації є розбудова такої економічної системи, що відповідала б вимогам сучасного демократичного сус- пільства, базувалася на інтенсифікації виробництва, сприяла осво- єнню інноваційних, конкурентоспроможних виробництв, форму- вала нові робочі місця, значно підвищувала частку наукоємної про- дукції у структурі експорту. Сучасні теорії модернізації як сукупно- сті концепцій розвитку розглядають модернізацію як універсальне явище сучасної історії, складний, цілісний, глобальний процес, що протікає у всіх ключових сферах життєдіяльності1. Термін «модернізація» останнім часом є предметом політич- ної та наукової риторики в Україні2. Проблеми і потреби модерніза- ції в Україні вперше були визначені у статті академіка НАН України В.М. Гейця. Ідеї модернізації були розвинені в Національній допо- віді, підготовленій Cекцією суспільних і гуманітарних наук НАН 1 Шимов В.Н. Модернизация национальной экономики – императив времени / В.Н. Шимов, Л.М. Крюков // Белорусский экономический жур- нал. – 2013. – №2. – С.18-42. 2 Геец В.М. Либерально-демократические основы: курс на модерни- зацию Украины / В.М. Геєц // Экономика Украины. – 2010. – №3. – С. 4- 20.; Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.; Модернізація України – наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2011. – 416 с.; Про затвердження Держав- ної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08. 2014 р. № 385 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-п/paran11#n11. © Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак, 2015 43 України. Апробована в науковому середовищі ідея модернізації була покладена в основу Послання Президента України Верховній Раді України «Модернізація України – наш стратегічний вибір». Різні аспекти модернізації визначено в Державній стратегії регіона- льного розвитку на період до 2020 року. Проте в Україні поки від- сутній чітко окреслений навіть проект модернізації економіки. В Україні останнім часом як реформа, що має забезпечити ви- рішення низки проблем соціального та економічного розвитку, сприймається децентралізація управління. Тому метою статті є ви- значення ролі децентралізації управління у забезпеченні модерніза- ції промисловості України. Модернізаційний потенціал визначається наявністю в країні перш за все потужного індустріального потенціалу. У світі відбува- ється відродження інтересу до проблем індустріального сектору економіки, про що свідчить прийняття в 2015 р. Організацією Об'єднаних Націй Програми сталого розвитку до 2030 року. Нові цілі були розроблені на заміну Цілям розвитку тисячоліття, які ді- яли протягом останніх п'ятнадцяти років. Головна ціль – «Створити гнучку інфраструктуру, сприяти всеохоплюючій і сталій індустрі- алізації, заохочувати інновації» – стосується активного збільшення питомої ваги промислового виробництва у загальному показнику зайнятості та ВВП до 2030 р. Таке має здійснюватися на основі ін- теграції малих промислових підприємств та підприємств інших ви- дів діяльності у ланцюзі формування вартості та ринках, модерніза- ції інфраструктури та промислових галузей для підвищення ефек- тивності використання ресурсів, використання чистих та екологічно безпечних технологій і промислових процесів, розширення науко- вих розробок, модернізації технологічних можливостей та під- тримки інновацій. Концепція всеохоплюючого сталого промислового розвитку складається з трьох елементів: стала індустріалізація як фактор еко- номічного розвитку; всеохоплюючий промисловий розвиток, що за- безпечує соціальну інклюзивність і пропонує рівні можливості та справедливий розподіл благ; екологічна сталість, що усуває взаємо- зв'язок між процвітанням, забезпеченим промисловістю, та надмір- ним споживанням ресурсів і негативним впливом на навколишнє середовище. Під сталою індустріалізацією мається на увазі процес, який позитивно впливає на довгострокові структурні зміни в економіці і ключову роль де відіграє переробна промисловість. Саме вона за- 44 безпечує зайнятість у сферах із високою продуктивністю праці, сти- мулює розвиток технологій та інновацій, які забезпечують стале зростання продуктивності праці у переробній промисловості та ін- ших галузях. Економіка розвинутих країн останнім часом характеризу- ється довгостроковою тенденцією деіндустріалізації (decreasing importance of manufacturing). Постійне скорочення виробництва є найбільш помітним з точки зору зайнятості. З цієї причини дебати щодо деіндустріалізації часто фокусуються саме на втратах робочих місць. Частка переробної промисловості в національній зайнятості постійно зменшується. Навіть у таких країнах, як Корея, Туреччина, Мексика, і країнах Східної Європи, в яких відбувався період зрос- тання промислового виробництва і зайнятості в 1970-х і / або 1980-х роках, частка зайнятих у переробній промисловості у загаль- ному обсязі зайнятості скорочується останнім часом1. У розвинутих країнах основним фактором зростання в галузях переробної проми- словості стає продуктивність праці, що призводить до збільшення обсягів промислової продукції при відсутності значного зростання капіталу, виробничих ресурсів, матеріалів як основних факторів ви- робництва. У той же час високотехнологічні галузі спроможні ство- рити велику кількість робочих місць у сфері послуг, що пов’язані із промисловістю. В Україні останніми роками також відбуваються процеси де- індустріалізації, однак за рахунок не тільки кількісного а і якісного погіршення стану промисловості. Кількість зайнятих у сфері ви- робництва скоротилась майже вполовину (з 2917 тис. осіб у 2000 р. до 1511 тис. осіб у 2014 р., тобто на 48%). Частка працівників, за- йнятих у переробній промисловості, у загальному обсязі зайнятих в економіці скоротилась з 21,3% у 2000 р. до 16,9% у 2014 р2. Майже в 3 рази знизилася частка переробної промисловості у ВВП. У 1 De Backer, K., I. Desnoyers-James and L. Moussiegt (2015), “'Manu- facturing or Services – That is (not) the Question': The Role of Manufacturing and Services in OECD Economies”, OECD Science, Technology and Industry Policy Papers, No. 19, OECD Publishing // http://dx.doi.org/10.1787/ 5js64ks09dmn-en. 2 Розраховано авторами за даними Статистичного збірника «Праця України у 2014 році» / ТОВ Видавництво «Консультант». – Київ. – 281 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrstat. gov. ua/, с. 131; Статистичного збірника «Праця України у 2009 році», Київ. – 341 с. [Еле- ктронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/, с. 187. 45 1996 р. цей показник складав 31,0%, вже в 2000 р. зазнав значного скорочення (19,2%), а в 2014 р. мав значення 13,1%1. Статистика України з недавнього часу надає дані з розподілу обсягів реалізованої продукції добувної та переробної промислово- сті; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого по- вітря; забору, очищення та постачання води за основними промис- ловими групами. За такими даними вітчизняне виробництво зорієн- товано на випуск товарів проміжного споживання (38,8% до загаль- ного обсягу реалізованої продукції промисловості в 2014 р.), насам- перед металургійного виробництва, оброблення металів, виробниц- тва хімічної продукції. Слід зауважити, що питома вага інвестицій- них товарів у промисловому випуску зазначеної продукції в регіо- нах залишається незначною (6,9% у 2014 р.)2. Ступінь зносу основних засобів підприємств переробної про- мисловості збільшується (67,5% у 2010 р. проти 60,2% у 2007 р.). Серед галузей промисловості найвищим він є у машинобудуванні, галузі, яка у всьому світі є драйвером розвитку економіки на інно- ваційній основі (84,3% у 2010 р. проти 68,9% у 2007 р.)3. Знижується продуктивність праці у переробній промислово- сті. Україна значно відстає за цим показником навіть від колишніх республік Радянського Союзу (див. таблицю). Вчені вважають при- чинами такого явища ослабленість мотивації до підвищення про- дуктивності праці, зниження рівня освіти та майстерності з боку працюючих, деформацію в оплаті праці, випереджальне зростання у структурі доходів населення частки соціальних трансфертів порі- вняно з часткою заробітної плати протягом останніх років4. Послаб- 1 Manufacturing, value added (% of GDP) [Електронний ресурс] // Databank.worldbank.org. – Режим доступу: http://data.worldbank.org/ indicator/NV.IND.MANF.ZS. 2 Експрес-випуск «Обсяг реалізованої промислової продукції за сі- чень–грудень 2015 року та індекс обороту (реалізації) в Україні» // Офіцій- ний сайт Державної служби статистики: http://www.ukrstat.gov.ua. 3 Статистичний збірник «Промисловість України у 2007-2010 ро- ках» // Офіційний сайт Державної служби статистики: http://www.ukrstat.gov.ua, с. 75. 4 Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці Укра- їни: В 3 т. / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. К.:Фенікс, 2007. – С. 101. 46 Таблиця Динаміка продуктивності праці (додана вартість у переробній промисловості (Manufacturing, value added) у розрахунку на тис. зайнятих у переробній промисловості) (current US$)* Країни 2010 р. 2011 р. 2013 р. 2014 р. Японія - - 87063368,26 в.д. Чеська Республіка 35593993,82 39049883,49 36236639,74 37126471,38 Польща 30129804,72 34098960,69 34765489,69 35527547,9 Латвія 25453733,07 - - 28390166,31 Республіка Білорусь 12688725,55 15911038,38 16691164,75 в.д. Російська Федерація 19047304,86 24629359,82 26803456,37 25170233,52 Україна 11662962,15 10839194,66 12300760,17 9949387,733 * Розраховано авторами за джерелами: Manufacturing, value added (current US$)//http://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.MANF.CD; Rocz- nik statystyczny pracy 2015 // http://stat.gov.pl/en/topics/statistical-yearbooks/ statistical-yearbooks/yearbook-of-labour-statistics-2015,10,5.html; Труд и за- нятость в Республике Беларусь, 2014 // belstat.gov.ua, с. 52; Republic Labour Marketin the Czech Republic - Time Series – 1993-2014 // https://www.czso.cz/ documents/10180/20552603/25013115063.pdf/cc37e4e4-4b82-473d-a3bc-b9c 86896b71d?version=1.0$; Среднегодовая численность занятых в экономике России по видам экономической деятельности // http://www.gks.ru/wps/ wcm/connect/rosstat_main/rosstat/ru/statistics/wages/labour_force/#; Year Bo okofLabourStatistics2013//http://www.mhlw.go.jp/english/database/db-yl/ 201 3/02.html. лення мотивації до підвищення продуктивності праці багато у чому пояснюється рентоорієнтованою поведінкою, яка є масштабним явищем у країні. Серед важливих напрямів підвищення про- дуктивності праці відзначають реструктуризацію зайнятості в на- прямі збільшення частки інноваційної праці, що передбачає необ- хідність систематичного підвищення продуктивності праці, на про- тивагу зайнятості за малопродуктивними формами економічної ді- яльності1. Однак, як свідчать результати дослідження, без вирі- 1 Лісогор Л.С. Продуктивність праці в Україні: проблеми та перс- пективи підвищення [Електронний ресурс]/ Л.С. Лісогор // Режим доступу: http://dse.org.ua/arhcive/14/14.pdf. 47 шення проблеми джерел отримання прибутку і формування ефекти- вних інституційних моделей максимізації прибутку забезпечити стале економічне зростання неможливо1. Промислова політика виступає головним фактором у форму- ванні модернізаційної основи, що дає можливість переходу еконо- міки до інноваційної моделі розвитку. Для здійснення модернізації економіки пріоритети промислового розвитку мають бути чітко ви- значені та викладені у законах України та стратегічних і програм- них документах Кабінету Міністрів України, стратегіях розвитку відповідних міністерств і відомств, стратегіях соціально-економіч- ного розвитку регіонів. В Україні процес формування промислової політики у попередні роки був незадовільним. Остання Державна програма розвитку промисловості діяла з 2003 до 2011 р. Лише в 2013 р. було схвалено Концепцію Загальнодержавної цільової еко- номічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року. Відновлення процесів державного регулювання економічного роз- витку потребує розробки та прийняття плану пріоритетних дій роз- витку промислового виробництва, а основним напрямом реформу- вання має стати ліквідація зносу та інноваційно-технологічна мо- дернізація виробництва із збільшенням прошарку промислових ви- робництв нових технологічних укладів з поглибленою переробкою та випуском продукції кінцевого споживання; впровадження енер- гозберігаючих технологій, розширення і використання нетрадицій- них і відновлюваних джерел енергії2. Необхідність вирішення завдань модернізації у промислово- сті потребує наявності умов, за яких такі завдання мають бути вирі- шеними. Однією із таких умов виступає участь держави і регіонів у забезпеченні промислового розвитку територій. Ефективна модер- нізація промисловості неможлива без модернізаційної перебудови державного апарату економічного управління в рамках перерозпо- ділу повноважень між національним та місцевим рівнями влади. 1 Дементьев В.В. Может ли спасти экономику макроэкономическая политика / В.В. Дементьев // Journal of Institutional Studies (Журнал инсти- туциональных исследований). – 2013. − № 4. − Т. 5. – С. 12. 2 Кіндзерський Ю.В. Промисловість України: стратегія і політика структурно-технологічної модернізації: монографія / Ю.В. Кіндзерський; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К., 2013. – С. 473. 48 Такі зміни відбуваються шляхом децентралізації або декон- центрації. У першому випадку має місце передача повноважень ор- ганам місцевого самоврядування, в другому – передача повнова- ження по лінії органів виконавчої влади на нижчі рівні управління. Найважливішим принципом децентралізації є субсидіарність, яка передбачає передачу повноважень на прийняття рішень з централь- ного на нижчі організаційні рівні з відповідним фінансовим забез- печенням. Цей принцип застосовується як політична і організаційна норма Європейського Союзу (ст. 3b Маастрихтського договору), згідно з якою політичні рішення повинні прийматися на рівні, най- ближчому до громадян, проте достатньому для їх ефективного ви- конання. На практиці знаходження оптимального розташування осередку прийняття рішень може бути результатом певних домов- леностей між центром та нижчими рівнями влади. Принцип субсидіарності знайшов своє відображення у Бюджетному кодексі України як розподіл видів видатків між дер- жавним бюджетом та місцевими бюджетами і ґрунтується на необ- хідності максимально можливого наближення надання гарантова- них послуг до їх безпосереднього споживача1. У той же час принцип субсидіарності відсутній у чинному Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Передача повноважень від органів виконавчої влади чи орга- нів місцевого самоврядування більш високого рівня адміністра- тивно-територіального устрою на більш низький рівень має бути за- безпечена передачею необхідних для цього ресурсів і наданням права органу місцевого самоврядування приймати рішення щодо переданих повноважень виходячи із місцевих особливостей. Тому децентралізація супроводжується посиленням спроможності орга- нів місцевого самоврядування через укрупнення адміністративно- територіальних одиниць або через створення міжмуніципальних об‘єднань. У 2015 р. прийнято Закон України «Про добровільне об'- єднання територіальних громад», який має на меті об'єднати су- міжні територіальні громади для формування і забезпечення їх еко- номічної, соціальної та культурної здатності; встановити порядок об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст; надати дер- 1 Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/2456-17. 49 жавну підтримку об'єднаним територіальним громадам. Цей закон має спрямованість на волевиявлення самих жителів територіальних громад і надання можливості їм формувати самостійно економіч- ний, соціальний і культурний клімат сіл, селищ, міст. Вважається, що об'єднання територіальних громад буде сприяти не тільки зага- льному культурному і соціальному, але й економічному розвитку громади шляхом інтеграції, оскільки за допомогою об'єднання бю- джетів територіальних громад з'явиться можливість для реалізації більш масштабних проектів. Для реалізації закону розроблено та за- тверджено Методику формування заможних територіальних гро- мад, яка містить практичні положення, що деталізують процес об'єднання територіальних громад. Можливість вирішення питань соціально-економічного, ку- льтурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів і цілей громад без об'єд- нання громадян надає Закон України «Про співробітництво між те- риторіальними громадами». Наразі у Реєстрі договорів по співробі- тництву територіальних громад міститься 44 договори про співро- бітництво, які стосуються переважно реалізації спільних проектів з охорони навколишнього середовища, утримання та ремонту об’єк- тів соціальної та транспортної інфраструктури. Процес реформ у місцевому самоврядуванні та децентраліза- ція залежать від змін до Конституції. Наприклад, у Польщі децен- тралізація влади почалася саме з внесення змін до Конституції кра- їни. Відразу після виборів Сенату (верхня палата парламенту) у червні 1989 р. у першу чергу було внесено зміни до Конституції Польської Республіки. Далі, протягом наступних 9 років, був прийнятий ряд нормативних актів, спрямованих на реалізацію про- цесу децентралізації влади у Польщі. На відміну від польського досвіду реформ місцевого самовря- дування в Україні законопроект про внесення змін до Конституції України так і не прийнято, але у пропозиціях щодо змін до Консти- туції визначено, що повноваження органів місцевого самовряду- вання мають бути забезпечені фінансами. Органи місцевого само- врядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Таким чином, органи місцевого само- врядування фактично наділяються власними фінансовими ресур- сами і не матимуть жорсткої залежності від урядового апарату дер- жави. 50 Отже, процес децентралізації потребує законодавчого вті- лення в логічному та послідовному порядку, відповідно до якого спочатку вносяться зміни до основного закону а потім на підставі внесених змін приймаються інші нормативні акти. Проведення ре- форми місцевого самоврядування підвищить ефективність вико- ристання бюджетних коштів, якість та доступність публічних пос- луг для населення, створить основу регіонального розвитку, розв’яже низку інфраструктурних проблем (транспортне сполу- чення, вивезення та утилізація сміття, водопостачання, утримання та ремонт доріг), зупинить тенденцію до появи депресивних тери- торій, забезпечить стабільність, прозорість та інші умови для ве- дення бізнесу, припливу інвестицій та розвитку економіки. Без ви- значення територіальної основи для створення та діяльності сис- теми органів публічної влади, без чіткого поділу повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, без встановлення належної фінансової бази для діяльності органів місцевого самоврядування, без регіонального самоврядування де- централізація влади не є можливою. Регіоналізація і децентралізація стали провідними принци- пами у світовій політиці, яка відповідає модернізації, про що свід- чить зарубіжний досвід управління розвитком регіонів. Значну роль децентралізація відіграє у Польщі у процесах економічного роз- витку та реструктуризації промисловості. На початку 90-х років ми- нулого століття ця країна, зазнала схожих із Україною викликів пі- сля розпаду СРСР у зв’язку з переорієнтацією експорту з радянсь- кого ринку збуту на європейський. На думку експертів, відновлення старопромислових регіонів стало можливим завдяки співпраці дер- жавної влади та місцевого самоврядування. Якщо реструктуризація економіки була завданням уряду, то розвиток малого і середнього бізнесу на місцях – відповідальність місцевої влади. Для залучення інвестицій місцева влада забезпечувала необхідну інфраструктуру, мала податкові повноваження та пільги щодо комунальних пла- тежів, право комуналізації підприємств тощо. Як стверджують експерти, внаслідок ефективного місцевого розвитку після цього Польща збільшила частку високотехнологічного експорту1. 1 Децентралізація передбачає право на помилку – польські реформа- тори [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uacrisis.org/ua/12805- decentralizaciya-2. 51 В Україні наразі державний рівень управління економікою за- надто сконцентрований у центрі, територіальний рівень не забезпе- чено ресурсами і відповідно функціонування виконавчої системи на місцях не є досить динамічним, спостерігаються суперечності у системі органів місцевої влади. Не маючи зв’язку зі своїми грома- дянами і не орієнтуючись на їхні потреби, влада спроможна запус- тити лише один варіант модернізації – мобілізаційний, тобто той, що нав’язується згори і обмежує, а іноді виключає можливості ви- бору і свободи для громадян, а значить, з малою ймовірністю відпо- відає їхнім потребам1. Для успішної модернізації промисловості в умовах децентра- лізації управління потребують чіткого визначення повноваження, ресурси та відповідальність стосовно проведення промислової по- літики, закріплені за кожним суб’єктом владно-управлінської діяль- ності. При цьому місцеве самоврядування має служити вирішенню проблем промислового розвитку території, а не створювати нові ад- міністративні та бюрократичні механізми, що будуть стояти на за- ваді місцевим ініціативам. Доцільно використовувати досвід країн, які мають позитивні результати проведення промислової політики в умовах децентралізації державного управління, адаптуючи його з урахуванням національних та регіональних особливостей. Надійшла до редакції 07.12.2015 р. 1 Кіндзерський Ю.В. Промисловість України: стратегія і політика структурно-технологічної модернізації: моногр. / Ю.В. Кіндзерський; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К., 2013. – С. 35.

Децентралізація управління як фактор забезпечення модернізації промисловості України

Репозитарії

Схожі ресурси