Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання
Досліджено тенденції розвитку державно-приватного партнерства у світі та в Україні. Проаналізовано готовність до впровадження державно-приватного партнерства в Україні та виявлено проблеми його реалізації. Розглянуто характерні риси, підкріплені нормативно-правовою базою, структурних елементів механ...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Datum: | 2015 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109652 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання / І.П. Петрова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 221-242. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859639214704951296 |
|---|---|
| author | Петрова, І.П. |
| author_facet | Петрова, І.П. |
| citation_txt | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання / І.П. Петрова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 221-242. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Управління економікою: теорія та практика |
| description | Досліджено тенденції розвитку державно-приватного партнерства у світі та в Україні. Проаналізовано готовність до впровадження державно-приватного партнерства в Україні та виявлено проблеми його реалізації. Розглянуто характерні риси, підкріплені нормативно-правовою базою, структурних елементів механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано пропозиції щодо розвитку державно-приватного партнерства.
Исследованы тенденции развития государственно-частного партнерства в мире и в Украине. Проанализирована готовность к внедрению государственно-частного партнерства в Украине и выявлены проблемы его реализации. Рассмотрены характерные черты, подкрепленные нормативно-правовой базой, структурных элементов механизма реализации государственно-частного партнерства в Украине. Обоснованы предложения по развитию государственно-частного партнерства.
The article studies tendencies of development of public-private partnership in the world and in Ukraine. Considered the country's readiness for the introduction of public-private partnership in Ukraine and problems of its implementation. It also provides features, supported by a legal basis, structural elements of the mechanism of realization of public-private partnership in Ukraine. The proposals for development of public-private partnership are given.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:19:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
221
6.Офіційний сайт Національного банку України [Електрон-
ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.ua.
7. Domain Sponsor Legal Policies [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http//www.pravda.com.ua/columns/2010/11/24/5606
933/.
8. Денисенко М.П. Активізація інноваційної діяльності про-
мислових підприємств / М.П. Денисенко, Т.Є. Воронкова // Проб-
леми науки. – 2011. – №2. – C. 16-17.
9. European Commission [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://ec.europa.eu.
10. Вектор // Экспертно-аналитический журнал ВТБ. – 2011. –
№10. – С. 3.
11. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-еконо-
мічне забезпечення: моногр. / О.І. Амоша, В.П. Антонюк,
А.І. Землянкін та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – До-
нецьк, 2007. – С. 16-17.
12. Федотов О.О. Концепція забезпечення економічної без-
пеки держави як цільової функції державного регулювання струк-
турних процесів / О.О. Федотов, С.І. Нікітіч // Вісник Донецького
національного університету. Серія В. Економіка і право. – 2013. –
№1. – С. 178.
Надійшла до редакції 27.02.2015 р.
І.П. Петрова
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНО-
ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК КАТАЛІЗАТОРА
ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
В умовах погіршення економічної ситуації та загострення фі-
нансової кризи в Україні забезпечення високих і стійких темпів
розвитку країни, досягнення стратегічних цілей держави немож-
ливо без взаємодії держави та бізнесу. Дефіцит бюджету, скоро-
чення доходів та видатків державного бюджету на реалізацію
масштабних проектів, неможливість повноцінного використання
власних коштів підприємствами породжують проблему низької ін-
вестиційної активності в Україні і пошуку пріоритетних форм інве-
стиційної діяльності. Такою формою є державно-приватне партнер-
© І.П. Петрова, 2015
222
ство (ДПП), що засновано на використанні нової моделі державного
регулювання, де держава створює умови і стимули для розвитку
бізнесу на засадах партнерства, тобто рівноправного діалогу між
ними, і одночасно виконує свої традиційні обов’язки у процесі
суспільного відтворення.
До теперішнього часу проведено багато досліджень з ви-
вчення досвіду практичної реалізації тих чи інших форм державно-
приватного партнерства в різних країнах. Проте в нашій країні ши-
рока дискусія за темою ДПП поки не знаходить значущого практи-
чного втілення, оскільки прикладів успішної реалізації проектів
державно-приватного партнерства недостатньо. Нині вітчизняні на-
уковці та практики активно досліджують питання партнерської вза-
ємодії держави і приватного сектору, що висвітлюється ними в на-
укових публікаціях та аналітичних матеріалах. Зокрема, на увагу за-
слуговують наукові доробки таких вчених, як Т.І. Артемова [1],
О.М. Вінник [2, 3], О.М. Головінов [4], І.В. Запатріна [5, 6], Є.В.
Котов [7], В.І. Ляшенко [8], О.Е. Сімсон [9], Л.І. Тараш [10], П.І.
Шилепницький [11]. За результатами проведених досліджень, а та-
кож спираючись на висновки зарубіжних організацій, зокрема Єв-
ропейського банку реконструкції та розвитку, можна зробити вис-
новок, що в даний час державно-приватне партнерство все ще зна-
ходиться в стадії розвитку і тому потребує подальших досліджень.
Мета даної статті полягає в дослідженні особливостей реалі-
зації державно-приватного партнерства та наданні пропозицій щодо
впровадження в Україні.
Упродовж останніх років більшість науковців та практиків по
усьому світу розглядають "публічно-приватне партнерство" (у віт-
чизняному законодавстві одержало назву "державно-приватне пар-
тнерство") як універсальний інструмент соціально-економічного
розвитку. На відміну від традиційних форм взаємодії держави і біз-
несу, державно-приватне партнерство є інструментом впливу дер-
жави на сферу своєї відповідальності через конкурентний допуск
приватного інвестора і співробітництво з ним на основі об'єднання
ресурсів і компетенцій, розподілення ризиків, зобов’язань і вигод та
дотримання економічних інтересів партнерів, що надає додаткові
можливості приватному партнеру для отримання гарантованого
прибутку і підвищення конкурентоспроможності, а державі – для
реалізації економічної політики, виконання своїх традиційних за-
вдань, підвищення ефективності діяльності, задоволення суспіль-
них потреб в якості товарів (послуг), що надаються.
223
Існує безліч прикладів ефективної взаємодії державного і
приватного секторів. Партнерська взаємодія держави і бізнесу по-
ширена в країнах Європейського Союзу, Центральної і Латинської
Америки, в Азії, Океанії, а також у Східній Європі та СНД.
У Європейському Союзі за оцінками European PPP Expertise
Centre в 2010-2014 рр. [12-16] реалізовано 424 угоди із загальним
обсягом фінансування понад 82,8 млрд євро (рис. 1). Найбільша ча-
стка ДПП серед країн ЄС у цей період реалізовувалась у Великоб-
ританії – 35,8% кількості та 30,9% обсягу інвестицій усіх проектів
ЄС, Франції – 21 та 22,8%, Німеччині – 12,5 та 4,6%, Іспанії – 7,5 та
8,8%, Італії – 3,3 та 8,4%, Нідерландах – 3,7 та 5,5% відповідно.
Рис. 1. Кількість угод і обсяг інвестицій у державно-приватне
партнерство в 2010-2014 рр.
Пріоритетними сферами державно-приватного партнерства в
2010-2014 рр. є: за обсягом фінансування – транспортна інфра-
структура, за кількістю угод – освіта. Роль сфери освіти і науки у
забезпеченні стійкого економічного зростання і модернізації еконо-
міки в країнах з розвиненою економікою значно зростає. Сфери за-
стосування державно-приватного партнерства поступово розширю-
ються – від реалізації інфраструктурних проектів до сфери НДДКР
та впровадження інновацій.
Крім країн Європейського Союзу найбільш активно форми
ДПП практикуються в Латинській Америці і Азіатсько-Тихоокеан-
ському регіоні (рис. 2). На ці регіони припадає понад третини всіх
проектів ДПП і майже половина усіх інвестицій. Більша частина
проектів ДПП реалізовується в Китаї (18,7% угод та 5,8% усіх сві-
тових інвестицій у проекти ДПП) та Індії (12,6% угод і 14,6% усіх
світових інвестицій у проекти ДПП) [17].
18,3 17,8
11,7
16,3
18,7
112
84
66
80 82
0
20
40
60
80
100
120
0
5
10
15
20
2010 2011 2012 2013 2014
Обсяг інвестицій, млрд євро Кількість угод, од.
224
Рис. 2. Кількість угод і обсяг інвестицій у державно-приватне
партнерство по регіонах у 1990-2013 рр.
У Латинській Америці найактивніше форми державно-при-
ватного партнерства застосовуються у Бразилії – 11,3% угод і понад
20% усіх залучених інвестицій у ДПП, Мексиці – 3,7 і 5,8%, Арген-
тині – 3,5 і 4,3% відповідно. Найменше проектів державно-приват-
ного партнерства реалізовується в регіоні Близького Сходу і Пів-
нічної Африки – 2,5% угод і 4,45% залучених інвестицій у ДПП. До
регіону "Європа та Центральна Азія" віднесено 22 країни, серед них
країни СНД, країни колишньої Югославії і Туреччина. Левова час-
тка реалізації проектів державно-приватного партнерства в цьому
регіоні припадає на Російську Федерацію (5,5% угод та 6,6% усіх
світових інвестицій у проекти ДПП) та Туреччину (2,6% угод та
4,5% усіх світових інвестицій у проекти ДПП) [18].
Переважна частка у загальному обсязі фінансування спрямо-
вана на сфери телекомунікацій та енергетики, а найменша частка –
водопостачання і каналізації (3,4%). Транспортна інфраструктура,
за критерієм вартості, становить 18,6% від загального обсягу фінан-
сування.
За кількісним критерієм проекти ДПП найбільш інтенсивно
реалізуються у сфері енергетики – енергозбереження (реконструк-
ція існуючих мереж передавання електроенергії та підвищення рів-
ня надійності постачання електроенергії) і енергоефективності
(проведення заходів із поліпшення енергоефективності підпри-
845,156
382,774 373,958 349,793
149,761
97,962
1841 1779
1027
849
499
151
0
100
200
300
400
500
600
700
800
900
0
200
400
600
800
1000
1200
1400
1600
1800
2000
Латинська
Америка та
Карибський
басейн
Східна Азія і
Тихоокеанський
регіон
Південня Азія Європа та
Центральна Азія
Африка на
південь від
Сахари
Близький Схід і
Північна Африка
Обсяг інвестицій, млн дол. Кількість проектів, од.
225
ємств), а також у транспортній інфраструктурі (будівництво та екс-
плуатація автомобільних доріг, залізничний транспорт, морські
порти, аеропорти).
Слід констатувати, що державно-приватне партнерство все
активніше використовується у світі як за географією, так і за секто-
рами економіки. Практична спрямованість партнерської взаємодії
держави та приватного сектору свідчить про те, що більшість про-
ектів ДПП використовуються у сферах виробництва суспільних
благ і надання державних послуг, виробництва природно-монопо-
льних галузей економіки. У названих сферах держава не може від-
мовитися від своєї присутності і для вирішення суперечностей між
обмеженими можливостями державного бюджету та потребою у
вкладенні капіталу для забезпечення відтворення та розвитку об'єк-
тів стратегічної і соціальної значущості цих сфер використовує дер-
жавно-приватне партнерство. Спільна реалізація проектів зі ство-
рення об'єктів (товарів) або надання державних послуг, що відно-
сяться до ведення державної влади, на основі державно-приватного
партнерства є загальновизнаною.
Незважаючи на великий потенціал, державно-приватне парт-
нерство не набуло широкого поширення в Україні. Державно-при-
ватне партнерство здійснюється в основному у формі концесії та
спільної діяльності без залучення бюджетних коштів. За даними Мі-
ністерства економічного розвитку і торгівлі України реалізується
243 проекти на засадах державно-приватного партнерства. Більше
половини загальної кількості проектів належить до сфери оброб-
лення відходів – 117 проектів (51% від укладених угод) у третьому
кварталі 2013 р., 116 проектів (47,7%) у 2014 р. [19]. Крім сфери
оброблення відходів значна частина проектів державно-приватного
партнерства застосовується у сферах збору, очищення та розподі-
лення води та у будівництві і експлуатації доріг, залізниць, злітно-
посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів
і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури.
Але, як зазначила голова Українського центру сприяння публічно-
приватному партнерству І. Запатріна, реалізовані проекти лише за
назвою можна віднести до ДПП, оскільки фактично всі вони сфор-
мовані за ідеологією державних закупівель і не передбачають
скільки-небудь серйозних інвестиційних вкладень [5]. За даними
досліджень Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР)
[20, 21] готовність країни до використання державно-приватного
партнерства, навіть для традиційних інфраструктурних проектів
ДПП, є дуже низькою.
226
Європейський банк реконструкції та розвитку спільно з ана-
літичним відділом журналу "Economist" (EIU) розробили "індекс го-
товності", який дає змогу вимірювати здатність країни до створення
і реалізації ДПП. Оглядові дослідження щодо "індексу готовності"
здійснювалися в 2011-2013 рр., оцінювалися політичні заходи і
норми регулювання ДПП, стандарти і практика, відповідний досвід
країни і ставлення до участі приватних інвесторів у створенні ін-
фраструктури [20, 21]. Індекс дозволяє порівнювати країни за
шістьма критеріями: нормативно-правові засади, інституціональна
структура, оперативна зрілість (функціональна готовність), інвести-
ційний клімат, фінансові механізми, субнаціональний (регіонально-
муніципальний) коригуючий індекс.
Характеристику України за оцінкою її готовності до ДПП і
порівняно із середнім рейтингом наведено на рис. 3. Із 25 проаналі-
зованих держав Україна за набраними балами (28) щодо "індексу
готовності" зарахована до шести країн із перехідною економікою,
які є останніми у списку, і позначена як країна, що "народжується"
або формується [20, 21]. У їх складі, який очолює Україна, – Грузія,
Киргизька Республіка, Монголія, Білорусь. Країни цієї категорії за
рівнем готовності відносно ізольовані від основних ринків і ста-
новлять менший інтерес для інвесторів. Для таких держав виріша-
льне значення мають створення правових засад і інститутів, здій-
снення заходів щодо поліпшення ділового середовища і підвищення
його привабливості для інвесторів [21].
Рис. 3. Характеристика України щодо готовності до ДПП
Щодо України, то країна має правову базу, поновила закон
про ДПП і концесійні проекти, але не випробувала нову нормативну
базу на нових проектах [20, с. 17]. За роки існування Закону України
227
"Про державно-приватне партнерство" лише один проект було
сформовано за процедурами закону [6]. Закладені основи законо-
давчої бази співробітництва між державою та бізнесом не стали ка-
талізатором розвитку державно-приватного партнерства в Україні
не тільки в силу своєї незавершеності, але й недосконалості.
Закон України "Про державно-приватне партнерство" є де-
кларативним та має низку суперечностей. Відповідно до цього за-
кону ДПП визначається як співробітництво між державою Україна,
Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в
особі відповідних органів державної влади та органів місцевого са-
моврядування (державними партнерами) і юридичними особами,
крім державних та комунальних підприємств, або фізичними осо-
бами-підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на
основі договору в порядку, встановленому цим законом та іншими
законодавчими актами [22]. Вищенаведене визначення державно-
приватного партнерства є досить широким і може включати будь-
які договірні відносини між державним і приватним сектором. По-
няття державно-приватного партнерства потрібно конкретизувати у
Законі "Про державно-приватне партнерство".
Законом виділено суттєві ознаки, які формують поняття ДПП.
До ознак державно-приватного партнерства відносено:
забезпечення вищих техніко-економічних показників ефек-
тивності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності держав-
ним партнером без залучення приватного партнера;
довготривалість відносин (від 5 до 50 років);
передача приватному партнеру частини ризиків у процесі
здійснення державно-приватного партнерства;
внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти партнер-
ства із джерел, не заборонених законодавством.
Через виділення суттєвих ознак одне поняття відрізняється
від іншого. У даному випадку ознаки повинні відрізняти ДПП від
інших форм взаємодії держави і бізнесу. Виходячи з цього, забезпе-
чення вищих техніко-економічних показників ефективності, яке
першим стоїть в ряду ознак ДПП, є скоріше етапом механізму ре-
алізації державно-приватного партнерства, ніж його ознакою. Про
це свідчать статті 12 і 13 закону. Інакше вибір приватного партнера
на конкурсних засадах також слід було б вважати ознакою ДПП.
Стосовно визначення строку дії відносин державно-приватного
партнерства виникає протиріччя із Законом України "Про концесії",
згідно із статтею 9 строк дії концесії має бути не менше 10 років та
не більше 50 років. У Законі України "Про державно-приватне
228
партнерство" концесійний договір є формою ДПП та укладається
строком від 5 до 50 років. Визначення мінімального терміну відно-
син вносить плутанину у площину практичної діяльності, адже За-
кон України "Про державно-приватне партнерство" визначає кон-
цесію терміном на 5 років формою державно-приватного партнер-
ства, а Закон України "Про концесію" забороняє таке визначення
[23].
Сфери застосування ДПП остаточно не склалися. Про це
свідчать розбіжності у законодавчо-нормативних актах, зокрема у
Законі України "Про державно-приватне партнерство" [22] та Кон-
цепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на
2013-2018 рр. (від 14 серпня 2013 р. № 739-р). Концепцією розши-
рюється перелік пріоритетних сфер застосування ДПП з урахуван-
ням міжнародного досвіду та критеріїв доцільності запровадження
ДПП [24]. Зокрема, додаються такі пріоритетні сфери застосування
ДПП, як виробнича інфраструктура і високотехнологічне виробни-
цтво (транспорт і зв’язок, транспортна інфраструктура, енергетич-
ний сектор, машинобудування), агропромисловий комплекс (рин-
кова та виробнича інфраструктура), наукова, науково-технічна,
інноваційна та інформаційна сфери.
Перелічені сфери застосування породжують питання щодо
об'єктів ДПП. З одного боку, зарубіжною практикою багатьох країн
підтверджено, що ДПП використовується в тих сферах, за які дер-
жава несе відповідальність і не може відмовитися від своєї присут-
ності в них (транспортна, енергетична комунікація і соціальна ін-
фраструктура) До цих сфер не можна віднести машинобудування,
агропромисловий комплекс, науково-технічну й інноваційну сфери.
З іншого боку, згідно із законом об'єктами ДПП є об'єкти державної
і комунальної власності. Навряд чи у перелічених сферах є об'єкти
державної і комунальної власності, щодо яких необхідно застосову-
вати ДПП. Більшість з цих об'єктів приватизовано або створено на
засадах приватної власності.
Закон України "Про державно-приватне партнерство" засто-
совується до договірних форм партнерської взаємодії держави і
приватного сектору, включаючи концесію, договори про спільну ді-
яльність та інші договори, за винятком угод про розподіл продукції,
які мають укладатися згідно з відповідним законом. При цьому
кожна форма ДПП регулюється окремими законами, а тому, обира-
ючи конкретну форму для реалізації проекту потрібно проаналізу-
вати численні законодавчі акти, що ускладнює імплементацію про-
ектів в Україні (норми Закону України "Про ДПП" не узгоджені з
229
іншими законами, які пов’язані із здійсненням державно-приват-
ного партнерства).
Розмаїття форм договірних відносин ускладнює формування
єдиного підходу до розроблення і впровадження організаційно-ме-
тодичного й інституціонального забезпечення розвитку державно-
приватного партнерства в Україні.
На відміну від прогресивного досвіду європейських країн у
цій сфері, в українському законодавстві передбачено реалізацію
проектів ДПП лише у формі договору і не може створюватися спе-
ціальна структура у формі юридичної особи за участю державного
і приватного партнерів [3]. Закон виключає, таким чином, інститу-
ційні форми ДПП (за винятком спільної діяльності).
Доцільність розвитку інституційної / корпоративної форми
державно-приватного розглядає О.М. Вінник. Інституційна форма
ДПП є господарською організацією зі статусом юридичної особи за
участю державного та приватного партнерів, яка забезпечує реалі-
зацію проектів ДПП з можливістю залучення інвестицій не лише
партнерів, а й акціонерів-інвесторів. Відносини між партнерами мо-
жуть бути врегульовані засновницьким договором (у разі, якщо
партнери спільно засновують відповідну організацію – зазвичай ак-
ціонерне товариство) чи угодою акціонерів-партнерів (якщо для ін-
ституційного партнерства використовується діюче товариство (дер-
жавне чи приватне) шляхом набуття учасниками партнерства (од-
ним з них) відповідної частки у статутному капіталі) [2; 3, с. 163].
Недоліком Закону України "Про державно-приватне партнер-
ство" є відсутність переліку істотних умов договору про державно-
правове партнерство. У зазначеному законі у частині 1 статті 5 за-
значено: "істотні умови договорів, що укладаються в рамках здій-
снення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимо-
гам, встановленим законами України" [22]. Проте на підзаконному
рівні визначено істотні умови угоди ДПП (Порядок проведення кон-
курсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-
приватного партнерства щодо об’єктів державної, комунальної
власності та об’єктів, які належать Автономній Республіці Крим, за-
тверджений постановою Кабінету Міністрів України (від 11 квітня
2011 р. № 384) [25], що суперечить частині 1 статті 5 Закону Укра-
їни "Про державно-приватне партнерство". Тому доцільно допов-
нити Закон України "Про державно-приватне партнерство" як зага-
льними вимогами до змісту та форми договору ДПП, так і спеціаль-
ними, що віддзеркалюють певний вид такого договору державно-
приватного партнерства (корпоративний, концесійний тощо).
230
Законодавством України не встановлено спрощеної проце-
дури щодо офіційного оформлення права користування земельною
ділянкою в рамках реалізації державно-приватного партнерства. У
разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необ-
хідне користування земельною ділянкою, державний партнер забез-
печує приватному партнеру можливість використання такої ділянки
на строк, встановлений договором, укладеним у рамках державно-
приватного партнерства. При цьому приватний партнер повинен
слідувати стандартною тривалою процедурою реєстрації прав на зе-
мельну ділянку згідно з нормами законодавства. У разі відсутності
права користування земельною ділянкою приватний партнер не
може розпочати будівництво до закінчення процедур реєстрації
права на земельну ділянку, що в результаті може призвести до
значних затримок у реалізації проекта ДПП. Надмірно складний, за-
регульований за процедурами, довготривалий процес підготовки
проектної документації, який дорого коштує, став на заваді залу-
ченню приватного капіталу.
До проблемних сфер розвитку ДПП у країні слід додати уп-
равління і організацію ДПП, механізм формування і реалізації про-
ектів. Процес організації та реалізації проекту державно-приват-
ного партнерства представлено у вигляді послідовності таких ета-
пів: пропозиції щодо здійснення ДПП, аналіз ефективності здій-
снення ДПП, обґрунтування соціально-економічних та екологічних
наслідків здійснення державно-приватного партнерства і прийняття
рішення про здійснення ДПП, проведення конкурсу з визначення
приватного партнера, укладання угоди в рамках ДПП з переможцем
конкурсу. Структурні елементи механізму реалізації партнерської
взаємодії держави та приватного сектору наведено на рис. 4.
На першому етапі органи влади залежно від приналежності
об’єкта ДПП або особи, які можуть бути приватними партнерами,
готують пропозиції щодо здійснення ДПП, де обов’язковим доку-
ментом є попереднє техніко-економічне обґрунтування (ідентифі-
каційне дослідження), і подають до органу, уповноваженого Кабі-
нетом Міністрів України або місцевим органом виконавчої влади /
органом місцевого самоврядування. Форма техніко-економічного
обґрунтування затверджена наказом Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України "Деякі питання проведення аналізу
ефективності здійснення державно-приватного партнерства"
(27.02.2012 р. № 255) [26].
На другому етапі органи державної влади відповідно до їх
повноважень проводять аналіз ефективності здійснення державно-
231
Етап 1. Пропозиції щодо здійснення державно-приватного партнерства
Етап 2. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства
(порядок проведення аналізу ефективності здійснення ДПП визначається Кабінетом Міністрів України)
Етап 4. Проведення конкурсу з визначення приватного партнера
Відповідні органи
виконавчої влади
Об’єкти державної власності
Відповідні органи
місцевого
самоврядування
Приватний
сектор
Приватний
сектор
Об’єкти комунальної
власності Об’єкти АР Крим
Органи, уповноважені Радою
Міністрів Автономної
Республіки Крим
Приватний сектор
Орган, уповноважений Кабінетом
Міністрів України
Відповідні сільські, селищні, міські, районні
чи обласні ради або уповноважені ними
органи
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим або
уповноваженим нею органом
Об’єкти державної власності
Центральний орган виконавчої
влади, уповноважений Кабінетом
Міністрів України
Об’єкти комунальної власності
Виконавчий орган місцевого самоврядування,
уповноважений відповідною сільською, селищною,
міською, районною чи обласною радою
Об’єкти АР Крим
Орган, уповноважений Радою Міністрів
Автономної Республіки Крим
Етап 3. Обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-
приватного партнерства і прийняття рішення про здійснення ДПП
Подання заявок на участь у конкурсі
Попередній відбір претендентів з урахуванням кваліфікаційних та
інших вимог, визначених конкурсною документацією
Подання конкурсних пропозицій
Розкриття конвертів із конкурсними пропозиціями учасників
конкурсу
Проведення оцінки конкурсних пропозицій
Визначення переможця конкурсу
Оприлюднення інформації про результати проведення конкурсу
з визначення приватного партнера
Етап 5. Укладання угоди в рамках державно-приватного партнерства з переможцем конкурсу
Аналіз загальних характеристик ДПП
(аналіз ринкового середовища, аналіз системи управління, аналіз соціально-економічних результатів,
аналіз екологічних наслідків та впливу на навколишнє середовище)
Аналіз альтернативних варіантів досягнення мети ДПП
Аналіз ризиків (фінансовий аналіз)
Аналіз форми здійснення ДПП
1
2
3
4
5
6
Порядок проведення аналізу ефективності
Висновок про результати проведеного аналізу ефективності здійснення ДПП
Економічні та фінансові
показники реалізації
партнерства
Соціальні наслідки
реалізації партнерства
Ризики, пов’язані з
реалізацією партнерства
Екологічні наслідки
реалізації
Прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність здійснення
такого партнерства
Рис. 4. Структурні елементи механізму реалізації партнерської
взаємодії держави та приватного сектору в Україні
232
приватного партнерства та виявлення можливих ризиків, пов’яза-
них з його реалізацією, шляхом: детального обґрунтування соці-
ально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-
приватного партнерства; порівняння основних показників реаліза-
ції проекту (рентабельності, рівня витрат, якості послуг тощо) із за-
лученням приватного партнера та без такого залучення; виявлення
видів ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх
оцінки та визначення форми управління ризиками; визначення
форми реалізації державно-приватного партнерства.
Порядок проведення аналізу ефективності здійснення ДПП
визначається постановою Кабінету Міністрів України "Порядок
проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного
партнерства" (від 11.04. 2011 р. № 384) [25], а виявлення можливих
ризиків, пов’язаних з реалізацією ДПП, оцінка та визначення форми
управління ними – Постановою Кабінету Міністрів України "Про
затвердження Методики виявлення ризиків, пов’язаних з державно-
приватним партнерством, їх оцінки та визначення форми управ-
ління ними" (від 16.02. 2011 р. № 232 зі змінами від 16.09.2015 р.
№ 713) [27].
На третьому етапі за результатами аналізу ефективності здій-
снення державно-приватного партнерства обґрунтовуються соці-
ально-економічні й екологічні наслідки реалізації ДПП та прийма-
ється рішення про здійснення державно-приватного партнерства
відповідними органами державної влади.
Соціально-економічні й екологічні наслідки здійснення дер-
жавно-приватного партнерства обґрунтовуються за результатами
аналізу:
економічних та фінансових показників реалізації партнер-
ства, в тому числі порівняння показників реалізації із застосуванням
державно-приватного партнерства, включаючи прогнозовані ви-
трати та вигоди від його реалізації, з показниками здійснення такої
діяльності за інших умов, ніж у рамках державно-приватного парт-
нерства;
соціальних наслідків реалізації партнерства, включаючи по-
ліпшення якості послуг та рівень забезпечення попиту товарами
(роботами і послугами);
ризиків, пов'язаних з реалізацією партнерства, з урахуванням
різних засобів їх розподілу між державним та приватним партне-
рами і впливу відповідного розподілу ризиків на фінансові зобов'я-
зання державного партнера;
233
екологічних наслідків реалізації партнерства з урахуванням
можливого негативного впливу на стан довкілля.
На четвертому етапі визначають приватного партнера для ук-
ладання договору в рамках ДПП і оприлюднюють інформацію про
результати проведення конкурсу з визначення приватного парт-
нера. Порядок проведення конкурсу з визначення приватного парт-
нера для здійснення державно-приватного партнерства визнача-
ється Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання орга-
нізації здійснення державно-приватного партнерства" (від 11.04.
2011 р. № 384) [25].
На п’ятому етапі укладається договір у рамках державно-при-
ватного партнерства з переможцем конкурсу. Контроль за виконан-
ням договорів, укладених у рамках ДПП, здійснюють центральний
орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів Укра-
їни, інші державні органи та органи місцевого самоврядування.
При застосуванні механізму реалізації ДПП виникають труд-
нощі, викликані проблемами концептуального, методичного та
практичного плану, які стримують його впровадження на націона-
льному і регіональному рівнях. Окремі складові механізму реаліза-
ції ДПП не апробовані та потребують адаптації, удосконалення й
упровадження у практичну діяльність. Зокрема, це стосується пер-
шого етапу "Пропозиції щодо здійснення ДПП" у питаннях форму-
вання і відбору проектів ДПП.
Ініціація ідеї проекту може бути викликана суспільною по-
требою, вирішенням важливих завдань соціально-економічного
розвитку країни / регіону, ініціативою держави або приватного сек-
тору тощо. Важливою умовою першого етапу є попередня оцінка
пропозицій щодо здійснення ДПП. Попереднє дослідження відбору
проектів державно-приватного партнерства ґрунтується здебіль-
шого на загальних критеріях оцінки пропозицій щодо здійснення
ДПП, ніж на детальному аналізі. Порівняння та вибір пропозицій
повинні оцінюватися за єдиною системою критеріїв. У європейсь-
ких країнах конкретизована система критеріїв оцінки відбору про-
ектів. У Німеччині проекти ДПП формують на основі визначення
потреб, фінансування й аналізу ефективності; у Франції – складно-
сті, терміновості проекту й ефективності ДПП; у Російській Феде-
рації – технологічної реалізованості, соціально-економічного ефек-
ту та ефективності ДПП. У вітчизняній практиці не деталізована
система критеріїв відбору проектів для реалізації державно-приват-
ного партнерства.
234
В Україні основною вимогою до реалізації проекту на засадах
державно-приватного партнерства є забезпечення вищих техніко-
економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі ведення
такої діяльності в традиційний спосіб без залучення приватного
партнера. У рекомендаційному "Практичному посібнику з підго-
товки техніко-економічного обґрунтування та застосування мето-
дики проведення аналізу ефективності здійснення державно-прива-
тного партнерства" [28] пропонуються чотири критерії для визна-
чення пріоритетності проекту з позиції держави як регулятора
суспільного відтворення: яким є внесок проекту у впровадження
державної політики, чи є ринковий інтерес до проекту, складність
проекту та важливість для громадян. Виходячи з цього потребують
конкретизації критерії оцінки доцільності реалізації проекту в рам-
ках ДПП перед проведенням техніко-економічного обґрунтування з
метою раціонального використання часу й економії державних ре-
сурсів.
На другому етапі "Аналіз ефективності здійснення державно-
приватного партнерства" потребує методичної розробки і впрова-
дження у практичну діяльність оцінка потенціалу проекту у формі
ДПП порівняно з іншими формами взаємодії держави і бізнесу.
У зарубіжній практиці для цих цілей визначають і використо-
вують компаратор державного сектору (Public sector comparator
(PSC) – інструмент порівняння) для того, щоб оцінити ефективність
витрачання коштів, порівняти вартість реалізації проекту за звичай-
ною державною закупівлею та за схемою ДПП і відібрати спосіб ре-
алізації. З цього приводу реалізація механізму ДПП в Україні пот-
ребує розробки і впровадження аналітичної моделі на базі концепції
компаратора державного сектору для забезпечення можливості
об'єктивного кількісного порівняння проекту на засадах державно-
приватного партнерства з аналогічним проектом, який виконується
традиційним державним способом. На основі зарубіжного досвіду
доцільно розробити стандартизовану модель оцінювання інвести-
ційних проектів для реалізації партнерської взаємодії держави та
приватного сектору.
В українській практиці відповідальність за проведення ана-
лізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства по-
кладається на державний орган, відповідальний за здійснення ДПП.
У зарубіжних країнах вагому роль при розробці та експертизі тех-
ніко-економічного обґрунтування відводять фінансовим аналіти-
кам, технічним експертам і фахівцям з проектного менеджменту,
що підвищує максимізацію ефективності аналізу та мінімізацію
235
можливих негативних економічних, соціальних і екологічних на-
слідків від реалізації партнерства.
На третьому етапі "Обґрунтування соціально-економічних та
екологічних наслідків здійснення ДПП і прийняття рішення про
здійснення ДПП" потребують визначення й удосконалення методо-
логія надання державної підтримки, форми і методи управління
проектом ДПП упродовж його функціонування, управління ризи-
ками на різних етапах реалізації проекту.
Механізм державної підтримки є поширеним важелем залу-
чення приватного фінансування у проекти ДПП. Однак в Україні не
визначена методологія надання державної підтримки при реалізації
проектів на основі державно-приватного партнерства.
На різних етапах реалізації механізму державно-приватного
партнерства змінюється вплив ризиків, відповідно змінюються ін-
струменти управління ними. Оскільки інструменти управління ри-
зиками можуть суттєво відрізнятися при переході від одного до дру-
гого етапу, то процес управління ризиками повинен мати безперер-
вний характер упродовж його функціонування. Для запобігання ви-
никненню ризиків в Україні на етапах ідентифікації, підготовки та
планування механізму реалізації партнерської взаємодії держави та
приватного сектору особливого значення набувають інструменти,
пов'язані з аналізом проектних ризиків, а на етапі реалізації – ство-
рення резервних фондів.
На четвертому етапі "Проведення конкурсу з визначення при-
ватного партнера" потребують удосконалення порівняння еконо-
мічної та соціальної вигоди конкурсних пропозицій, які подаються
державним органам влади.
Порівняння критеріїв оцінки пропозицій щодо здійснення
державно-приватного партнерства є важливою умовою проведення
конкурсу на визначення приватного партнера. В Україні критеріями
проведення оцінки конкурсних пропозицій є:
критерії технічного та інженерно-конструкторського харак-
теру;
критерії фінансового та комерційного характеру;
критерії екологічного та соціального характеру;
відповідність конкурсної пропозиції вимогам, зазначеним по-
рядком проведення конкурсу з визначення приватного партнера для
здійснення ДПП;
інші критерії залежно від об'єкта, істотних умов та виду дого-
вору про партнерство [25].
236
Вищенаведені критерії необхідно доповнити критеріями еко-
номічного характеру (відповідність проекту пріоритетним напря-
мам стратегічного розвитку країни / регіону, стимули для різних
учасників проекту, залучення малого та середнього бізнесу) та роз-
ширити критерії соціального характеру показниками впливу про-
екту на соціальне середовище.
На п’ятому етапі "Укладання договору в рамках державно-
приватного партнерства з переможцем конкурсу" потребують удо-
сконалення розподіл відповідальності та ризиків, система гаранто-
ваного бюджетного співфінансування проекту ДПП, управління ре-
алізацією державно-приватного партнерства, моніторинг та оцінка
здійснення ДПП.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про державно-приватне
партнерство" [22] контроль за виконанням договорів, укладених у
рамках державно-приватного партнерства, здійснюють централь-
ний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів
України, інші державні органи та органи місцевого самовряду-
вання, їх посадові особи відповідно до їх повноважень у порядку,
встановленому законом.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнер-
ства, належать: організація перевірки виконання договорів, укладе-
них у рамках державно-приватного партнерства; підготовка пропо-
зицій щодо забезпечення формування та реалізації державної полі-
тики у сфері державно-приватного партнерства; проведення моні-
торингу ефективності діяльності органів виконавчої влади і органів
місцевого самоврядування у сфері державно-приватного партнер-
ства та здійснення інших повноважень, передбачених законом.
Для забезпечення ефективного управління реалізацією меха-
нізму державно-приватного партнерства в Україні слід розробити і
запровадити систему контролю й моніторингу здійснення партнер-
ської взаємодії держави та приватного сектору. Забезпечення вико-
нання договору, координація взаємодії держави і приватного сек-
тору у процесі реалізації проекту з метою поліпшення результатив-
ності та ефективності здійснення державно-приватного партнерства
є завданнями заключного етапу механізму реалізації ДПП у Німеч-
чині, Франції та Російській Федерації. Основні функції контролю і
моніторингу проектів ДПП полягають в організації роботи відпові-
дальних органів влади, моніторингу результатів реалізації проекту
ДПП (показники оцінки ефективності проекту, оцінка і розподіл ри-
237
зиків), роботі зі змінами по проекту, контролі за передачею активів
та іншими операціями при завершенні проекту.
Відповідно до механізму реалізації партнерської взаємодії
держави та приватного сектору приватному партнерові для отри-
мання бюджетної підтримки потрібно пройти складні структурні
етапи механізму реалізації державно-приватного партнерства, під-
писати договір про ДПП та розпочати його реалізацію, а вже потім
держава приймає рішення про надання державної підтримки. У да-
ному випадку приватний партнер при здійсненні державно-приват-
ного партнерства не отримує від держави необхідних гарантій щодо
виконання з її сторони зобов'язань. У Законі "Про державно-при-
ватне партнерство" відсутні правові положення щодо гарантування
державою суб'єкту приватного сектору виконання у межах держав-
но-приватного партнерства договірних зобов’язань зі своєї сторони.
На законодавчому рівні не врегульовані питання щодо прав при-
ватного партнера на отримання від державного партнера інформації
щодо виконання у межах державно-приватного партнерства дого-
вірних зобов’язань зі своєї сторони, хоча про обов’язок приватного
партнера надавати державному партнерові та уповноваженому з пи-
тань державно-приватного партнерства органові подібну інформа-
цію наголошується і в статті 22 Закону України "Про державно-при-
ватне партнерство", і в підзаконному акті "Порядок надання приват-
ним партнером державному партнеру інформації про виконання до-
говору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства"
(затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.
2011 р. №81 зі змінами від 02.09.2015 р. № 746) [29].
Згідно із встановленим порядком надання державної під-
тримки (Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок надання
державної підтримки" (від 17 березня 2011 р. № 279) [30] доціль-
ність надання державної підтримки вирішується після укладання
договору про здійснення державно-приватного партнерства. Отже,
розраховуючи на підтримку з боку держави, приватний партнер, у
разі відмови в державній підтримці, при виконані своїх зобов'язань
за договором ДПП буде нести збитки, а кошти, витрачені на реалі-
зацію проекту, не окупляться. У Бюджетному кодексі України не
відображена вимога, яка передбачає кошти для реалізації державно-
приватного партнерства у проектах відповідних бюджетів. Дефіцит
бюджетних коштів, відсутність щорічного фінансування довгостро-
кових проектів ДПП та невизначеність методології надання держа-
вної підтримки при реалізації державно-приватного партнерства є
238
основними проблемами надання державної підтримки в рамках
здійснення ДПП.
З часу проведення оглядових досліджень щодо "індексу го-
товності" ситуація в Україні погіршилася і характеризується полі-
тичною нестабільністю і економічною кризою. Незважаючи на дії з
боку державних органів щодо поліпшення інвестиційного клімату,
інтерес зарубіжних інвесторів до України значно знизився. Для ус-
унення недоліків і протиріч з метою сприяння залученню приват-
ного капіталу на довгострокових засадах Верховною Радою Укра-
їни підготовлено і прийнято у першому читанні проект Закону Ук-
раїни "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення
регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнер-
ства та стимулювання інвестицій в Україні" [31]. Незважаючи на
усунення низки недоліків закону про державно-приватне партнер-
ство і створення більш ефективних механізмів співробітництва між
державними і приватними партнерами, запропонований законопро-
ект не вирішує питання комплексного розвитку законодавства. По-
трібні кардинальні економічні реформи, у низці яких розвиток ін-
ституціонального забезпечення ДПП матиме позитивні наслідки.
Висновки. Для усунення вищезазначених проблем і практич-
ного впровадження механізму державно-приватного партнерства в
Україні як дієвого інструменту активізації та стимулювання еконо-
мічного зростання необхідно:
для розвитку управління і організації державно-приватного
партнерства:
утворити єдиний спеціалізований орган з формування, реалі-
зації і моніторингу проектів ДПП;
розробити систему управління у сфері державно-приватного
партнерства з чітким розподілом повноважень між органами дер-
жавної влади в рамках підготовки і реалізації проектів ДПП та ко-
ординацією їх діяльності;
запровадити контроль і моніторинг здійснення проекту ДПП
як заключного етапу механізму реалізації партнерської взаємодії
держави та приватного сектору в системі управління;
для удосконалення механізму реалізації проектів державно-
приватного партнерства:
усунути законодавчі бар'єри з питань розвитку державно-при-
ватного партнерства;
створити єдину інформаційну систему щодо потенційних та
діючих об’єктів ДПП на державному, регіональному та місцевому
рівнях;
239
розробити систему критеріїв відбору проектів на поперед-
ньому ідентифікаційному дослідженні відбору проектів;
розробити стандартизовану аналітичну модель оцінювання
проектів ДПП на базі концепції компаратора державного сектору;
удосконалити критерії проведення оцінки конкурсних пропо-
зицій;
усунути недоліки і спростити процедури надання державної
підтримки реалізації проектів ДПП;
удосконалити механізми фінансування проектів державно-
приватного партнерства;
розвинути систему управління ризиками;
проводити методичне та консультативне супроводження в
рамках реалізації ДПП.
Подальший розвиток державно-приватного партнерства в Ук-
раїні істотною мірою визначатиметься макроекономічною стабіль-
ністю, сприятливим інвестиційним кліматом та умовами ведення
бізнесу; збільшенням внутрішнього ринку і підвищенням купівель-
ної спроможності населення; політичною стабільністю, розвину-
тими ринковими інститутами, дієвим законодавством і правозасто-
суванням.
Література
1. Артемова Т.И. Институт государственно-частного партнер-
ства: мировой опыт и реалии Украины [Электронный ресурс] / Т.И.
Артемова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2010. –
Вип. 38-2. – С. 110-117. – Режим доступа: http://archive.nbuv.gov.ua/
portal/soc_gum/Npdntu_ekon/2010_38 _ 2/110.pdf.
2. Вінник О.М. Управління державно-приватним партнер-
ством при використанні його акціонерної форми / О.М. Вінник //
Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 2. – С. 112-120.
3. Вінник О. М. Форми та моделі державно-приватного парт-
нерства [Електронний ресурс] / О. М. Вінник // Університет-
ські наукові записки. – 2011. – № 1. – С. 159-169. – Режим до-
ступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Unzap_2011_1_27.pdf.
4. Головінов О.М. Концептуальні засади формування дер-
жавно-приватного партнерства / О.М. Головінов // Економічний
вісник Донбасу. – 2012. – № 3 (29). – С. 56-62.
5. Запатрина И. Ускорение публично-частного партнерства в
Украине пока не вызывает интереса у власти [Электронный ресурс]
/ Беседу вел К. Макульский // Бизнес. – 2015. – Режим доступа:
240
http://www.business.ua/articles/successful_country/Uskorenie-publichn
ochastnogo-partnerstva-v-Ukraine-poka-ne-vyzyvaet-inte resa-u-vlasti-
Irina-Zapatrin-97608/.
6. Запатрина И. Публично-частное партнерство: перспективы
усовершенствования правового регулирования [Электронный ре-
сурс] / И. Запатрина // Бизнес. – Режим доступа: http://www.
business.ua/articles/eyewitness/Publichnochastnoe_partnerstvo:_perspe
k tivy_usovershenstvovaniya_pravovogo_regulirovaniya-82562/.
7. Котов Е.В. Тектология государственно-частного партнер-
ства сквозь призму зарубежного опыта / Е.В. Котов // Економіка
промисловості. – 2012. – № 1-2. – С. 66-78.
8. Ляшенко В.И. Механизмы государственно-частного парт-
нерства как инструмент активизации инновационной деятельности
Украины: региональный аспект / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку //
Современное состояние, тенденции и перспективы развития стран
СНГ: экономический, социальный и экологический аспекты (Серия:
Экономическое славяноведение): моногр. В 2-х ч. Часть II / Под
науч. ред. д.э.н. К.В. Павлова / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку. –
Ижевск: Изд-во института компьютерных исследований, 2014. –
Глава 69. – С. 100-113.
9. Сімсон О. Е. Правова природа відносин державно-приват-
ного партнерства / О.Е. Сімсон // Вісник Академії правових наук
України. – 2012. – № 1 (68). – С. 233-241.
10. Тараш Л.І. Державно-приватне партнерство – управлін-
ська технологія модернізації економіки / Л.І. Тараш, І.П. Петрова //
Економічний вісник Донбасу. – 2015. – № 3 (41). – С. 128-134.
11. Шилепницький П.І. Державно-приватне партнерство: тео-
рія і практика: моногр. / П.І. Шилепницький; Ін-т регіональних до-
сліджень НАН України. – Чернівці, 2011. – 455 с.
12. Market Update Review of the European PPP Market in 2010
[Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre. – 12 p. – Ре-
жим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/epec-market-update-
2010-public.pdf.
13. Market Update Review of the European PPP Market in 2011
[Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre. – 11 p. –
Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/ epec_market_up-
date_2011_en_web.pdf.
14. Market Update Review of the European PPP Market in 2012
[Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre. – 10 p. –
Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/Market%20Up-
date%202012.pdf.
241
15. Market Update Review of the European PPP Market in 2013
[Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre. – 10 p. –
Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/publications/ epec_
market_update_2013_en.pdf.
16. Market Update Review of the European PPP Market in 2014
[Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre. – 8 p. – Режим
доступу: http://www.eib.org/epec/epec_market_update_2014_en.pdf.
17. Explore Rankings 1990 to 2013 [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://ppi.worldbank.org/explore/ppi_exploreRank-
ings.aspx.
18. Country Snapshots [Електронний ресурс] / Private
Participation in Infrastructure Databasehttp. – Режим доступу:
http://ppi.worldbank.org/snapshots/country/.
19. Інформація щодо стану здійснення державно-приватного
партнерства (станом на 06.01.2015) [Електронний ресурс] / Депар-
тамент інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-
приватного партнерства. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/
Documents/Detail?lang=uk-UA&id=fc354c59-cb8f-4660-b7d51acdf35
f0ab7&title=InformatsiiaSchodoStanuZdiisnenniaDerzhavnoprivatnogo
Partnerstva.
20. Evaluating the environment for public-private partnerships in
Eastern Europe and the Commonwealth of Independent States. The 2012
EECIS Infrascope. Findings and methodology [Electronic Resource] /
European Bank for Reconstruction and Development, Economist Intelli-
gence Unit. – Mode of access: http://www.eiu.com/ Handlers/
WhitepaperHandler.ashx?fi=EECIS_Infrascope.pdf&mode=wp&campa
ignid=EECISInfrascope2012.
21. Доклад о переходном процессе за 2013 год. Переходный
процесс: остановка в пути? [Электронный ресурс] / Европейский
банк реконструкции и развития. – Режим доступа: http://tr.ebrd.
com/tr13/ru/.
22. Закон України "Про державно-приватне партнерство" від
01.07.2010 р. № 2404–VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2404-17.
23. Закон України "Про концесії" від 16.07.1999 р. № 997-XIV
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/997-14.
24. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Концепція
розвитку державно-приватного партнерства в Україні" від 14 сер-
пня 2013 р. № 739-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-р.
242
25. Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання ор-
ганізації здійснення державно-приватного партнерства" від
11.04.2011 р. № 384 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/384-2011-п.
26. Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі Ук-
раїни "Деякі питання проведення аналізу ефективності здійснення
державно-приватного партнерства" від 27.02.2012 р. № 255 [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/
show/z0399-12.
27. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Методики виявлення ризиків, пов'язаних з державно-приватним
партнерством, їх оцінки та визначення форми управління ними" від
16.02.2011 р. № 232 (зі змінами від 16.09.2015 р. № 713) [Електрон-
ний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/
713-2015-п/paran15#n15.
28. Практичний посібник з підготовки техніко-економічного
обґрунтування та застосування методики проведення аналізу ефек-
тивності здійснення державно-приватного партнерства [Електрон-
ний ресурс] / Агентство США з міжнародного розвитку (USAID),
листопад 2012 р. – Режим доступу: http://new. me.gov.ua/Ser-
vices/StreamsService/4433567b-c768-4ee3-aabd-f9cc 3aebfdf7.
29. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Порядку надання приватним партнером державному партнеру інфо-
рмації про виконання договору, укладеного в рамках державно-при-
ватного партнерства" від 09.02.2011 р. № 81 (зі змінами від
02.09.2015 р. № 746) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ru/746-2015-п/paran 2#n2.
30. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Порядку надання державної підтримки здійсненню державно-при-
ватного партнерства" від 17.03.2011 р. № 279 [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/279-
2011-п.
31. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких за-
конів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку
державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в
Україні" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.
gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52471.
Надійшла до редакції 24.11.2015 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109652 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2221-1187 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:19:24Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петрова, І.П. 2016-12-05T17:34:42Z 2016-12-05T17:34:42Z 2015 Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання / І.П. Петрова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 221-242. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109652 Досліджено тенденції розвитку державно-приватного партнерства у світі та в Україні. Проаналізовано готовність до впровадження державно-приватного партнерства в Україні та виявлено проблеми його реалізації. Розглянуто характерні риси, підкріплені нормативно-правовою базою, структурних елементів механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано пропозиції щодо розвитку державно-приватного партнерства. Исследованы тенденции развития государственно-частного партнерства в мире и в Украине. Проанализирована готовность к внедрению государственно-частного партнерства в Украине и выявлены проблемы его реализации. Рассмотрены характерные черты, подкрепленные нормативно-правовой базой, структурных элементов механизма реализации государственно-частного партнерства в Украине. Обоснованы предложения по развитию государственно-частного партнерства. The article studies tendencies of development of public-private partnership in the world and in Ukraine. Considered the country's readiness for the introduction of public-private partnership in Ukraine and problems of its implementation. It also provides features, supported by a legal basis, structural elements of the mechanism of realization of public-private partnership in Ukraine. The proposals for development of public-private partnership are given. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання Перспективы применения государственно-частного партнерства как катализатора экономического роста Prospects of using public-private partnerships as a catalyst for economic growth Article published earlier |
| spellingShingle | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання Петрова, І.П. |
| title | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| title_alt | Перспективы применения государственно-частного партнерства как катализатора экономического роста Prospects of using public-private partnerships as a catalyst for economic growth |
| title_full | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| title_fullStr | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| title_full_unstemmed | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| title_short | Перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| title_sort | перспективи застосування державно-приватного партнерства як каталізатора економічного зростання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109652 |
| work_keys_str_mv | AT petrovaíp perspektivizastosuvannâderžavnoprivatnogopartnerstvaâkkatalízatoraekonomíčnogozrostannâ AT petrovaíp perspektivyprimeneniâgosudarstvennočastnogopartnerstvakakkatalizatoraékonomičeskogorosta AT petrovaíp prospectsofusingpublicprivatepartnershipsasacatalystforeconomicgrowth |