До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»

Розглядається участь академіка І.Крип’якевича в організації й діяльності єдиного в УРСР історичного часопису. Висвітлюється період становлення журналу в умовах суспільного-політичного життя кінця 1950-х рр. Розкриваються особисті та офіційні взаємини І.Крип’якевича з відповідальним редактором «УІЖ»...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2015
Main Author:	Заболотна, І.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2015
Series:	Український історичний журнал
Subjects:	Історичні студії
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109705
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» / І.М. Заболотна // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 112-129. — Бібліогр.: 103 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109705
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1097052025-02-09T14:50:23Z До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» On the History of Cooperation I.Krypiakevych with “Ukrainian Historical Journal” Заболотна, І.М. Історичні студії Розглядається участь академіка І.Крип’якевича в організації й діяльності єдиного в УРСР історичного часопису. Висвітлюється період становлення журналу в умовах суспільного-політичного життя кінця 1950-х рр. Розкриваються особисті та офіційні взаємини І.Крип’якевича з відповідальним редактором «УІЖ» – Ф.Шевченком. The article deals with participate in organization and activities of “Ukrainian Historical Journal” of academician I.Krypiakevych. Reflected scientists vision of the magazine concept. Are called areas of his research published in the journal. The article sheds light on the initial period of organization and activities of “UHJ” in terms of the then social and political life. Revealed features of personal and official relations of I.Krypiakevych with the managing editor of journal F.Shevchenko. 2015 Article До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» / І.М. Заболотна // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 112-129. — Бібліогр.: 103 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109705 930.1/2 (092) : 93 (05) (477) «Крип’якевич» uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Заболотна, І.М. До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» Український історичний журнал
description	Розглядається участь академіка І.Крип’якевича в організації й діяльності єдиного в УРСР історичного часопису. Висвітлюється період становлення журналу в умовах суспільного-політичного життя кінця 1950-х рр. Розкриваються особисті та офіційні взаємини І.Крип’якевича з відповідальним редактором «УІЖ» – Ф.Шевченком.
format	Article
author	Заболотна, І.М.
author_facet	Заболотна, І.М.
author_sort	Заболотна, І.М.
title	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»
title_short	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»
title_full	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»
title_fullStr	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»
title_full_unstemmed	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»
title_sort	до історії співпраці і.крип’якевича з «українським історичним журналом»
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історичні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109705
citation_txt	До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» / І.М. Заболотна // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 112-129. — Бібліогр.: 103 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT zabolotnaím doístorííspívpracííkripâkevičazukraínsʹkimístoričnimžurnalom AT zabolotnaím onthehistoryofcooperationikrypiakevychwithukrainianhistoricaljournal
first_indexed	2025-11-27T00:33:05Z
last_indexed	2025-11-27T00:33:05Z
_version_	1849901545252978688
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №5 Найважливішим джерелом для написання цієї статті послужили мате- ріали родинного архіву Крип’якевичів, з яким авторці пощастило працюва- ти, а саме листування І.Крип’якевича та Ф.Шевченка1, а також редколеґії «Українського історичного журналу» з І.Крип’якевичем і його сином Петром (після смерті відомого історика)2. Вагомий масив епістолярної спадщини збері- гається в особовому фонді Ф.Шевченка, що зберігається в Національній бібліо- теці України імені В.Вернадського3. Значний сеґмент епістолярію опубліку- вав Ю.Сливка4. Картину співпраці І.Крип’якевича з «УІЖ» суттєво доповнює тематика статей часопису за 1950–1960 рр. та матеріали наукового архіву Інституту історії України НАНУ. Указана проблема частково висвітлюється в дослідженнях О.Рубльова5 й С.Батуріної6. Історії «УІЖ» присвячене ювілейне число часопису7, студії О.Гуржія, Л.Капітан8. Багату та цінну інформацію про діяльність журналу в 1950–1960-х рр. дає листування І.Крип’якевича з Ф.Шевченком – відповідальним редактором ча- сопису. Відомого львівського історика пов’язували з ним плідні творчі та друж- ні особисті стосунки. Так, Ф.Шевченко редагував монографію І.Крип’якевича * Заболотна Інна Миколаївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Т.Шевченка E-mail: inusik-z@bigmir.net 1 Родинний архів Крип’якевичів. – П.256, 317. 2 Там само. – П.16. 3 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ). – Ф.349. – Спр.1104–1242. 4 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком // Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві / Відп. ред. Я.Ісаєвич, упор. Ф.Стеблій. – Л., 2001 [Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. праць, 8]. – С.500–547. 5 Рубльов О. З листування Івана Крип’якевича з київськими колегами (1956–1959 рр.) // Іван Крип’якевич у родинній традиції... – С.473–499. 6 Батуріна С. Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка // Спеціальні історичні дисципліни. – Ч.16. – К., 2009. – С.134–140. 7 Див.: Український історичний журнал. – 2007. – №6. – 238 с. 8 Гуржій О., Капітан Л. «Український історичний журнал»: з історії виникнення та діяль- ності // Український історичний журнал. – 2001. – №6. – С.21–34; Їх же. Український історичний журнал // Інститут історії України НАН України: 1936–2006. – К., 2006. – С.213–228. УДК 930.1/2 (092) : 93 (05) (477) «Крип’якевич» і.М.ЗАбоЛотнА * ДО ІСТОРІЇ СПІВПРАЦІ І.КРИП’ЯКЕВИЧА З «УКРАЇНСЬКИМ ІСТОРИЧНИМ ЖУРНАЛОМ» Розглядається участь академіка І.Крип’якевича в організації й діяльності єди- ного в УРСР історичного часопису. Висвітлюється період становлення журна- лу в умовах суспільного-політичного життя кінця 1950-х рр. Розкриваються особисті та офіційні взаємини І.Крип’якевича з відповідальним редактором «УІЖ» – Ф.Шевченком. Ключові слова: Крип’якевич, Шевченко, «Український історичний журнал», редколеґія, Інститут історії АН УРСР, Інститут суспільних наук АН УРСР, історія феодалізму. Український історичний журнал. – 2015. – №5 113До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» «Богдан Хмельницький» (1954 р.). Своєю чергою останній виступив редакто- ром праці Ф.Шевченка «Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст.» (1959 р.). «Український історичний журнал» став першим спеціальним загально- республіканським друкованим органом9. Співпраця з ним львівського істо- рика І.Крип’якевича та керованого ним колективу Інституту суспільних наук АН УРСР вельми показова. Слід зазначити, що І.Крип’якевич, як поборник соборної України, ніколи не вбачав глибокої прірви між західною та східною частинами нашої країни, намагався забезпечити їх єднання в інтелектуальній сфері, докладав неабияких зусиль для налагодження наукових контактів між наддніпрянськими й західноукраїнськими науковцями ще з часів редагуван- ня ним «Записок НТШ», співпраці з ВУАН, спільної роботи над збірниками «Західна Україна», «Полуднева Україна» та «Біографічним словником україн- ських діячів» у 1920 – на початку 1930-х рр.10 Як спільну справу він розглядав і видання «Українського історичного журналу», узявши на себе функції коор- динатора співпраці львівських авторів із цим часописом. І.Крип’якевич не сумнівався щодо нагальної необхідності наукового істо- ричного часопису, який став би, певною мірою, наступником «Записок НТШ», і відводив йому значну роль у справі пропаґанди нових історичних дослі- джень, розвитку української історіографії. Цікаво, що в листуванні історик часто називав «УІЖ» «Українським історичним вісником» або «Історичним вісником» (можливо, за аналогією з однойменним літографованим науковим студентським журналом, що виходив за його редакцією 1923 р. в Українському таємному університеті у Львові). Фахівець брав активну участь у визначенні завдань, які стоять перед «Українським історичним журналом», пріоритетів його діяльності. З огляду на багатий науковий і практичний редакторський досвід (редагував «Записки НТШ», 1924–1939 рр.; дитяче видання «Дзвінок», 1911–1914 рр.; часопис «Ілюстрована Україна», 1913–1914 рр.; «Історичні лист- ки», 1913 р.), І.Крип’якевича було залучено до організації «УІЖ», обрано чле- ном редколеґії. Потребу створення в республіці спеціалізованого історичного журналу переконливо арґументувало керівництво Інституту історії АН УРСР в листі до Президії Академії наук11. І.Крип’якевич надзвичайно переймався перебігом підготовчих заходів сто- совно нового історичного часопису. Як свідчить його лист до Ф.Шевченка, на 9 Науковий архів Інституту історії України НАНУ (далі – НА ІІУ НАНУ). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.47. – Арк.17. 10 Заболотна І. Співробітництво І.Крип’якевича з установами ВУАН // Вісник: Київський націо нальний університет імені Тараса Шевченка: Історія. – Вип.71. – К., 2004. – С.16–19; Стеблій Ф. Збірник «Західна Україна» – нездійснений проект М.Грушевського й І.Крип’якевича // Іван Крип’якевич у родинній традиції... – С.779–778; Ричка В., Горішний П. Неопублікована стаття Івана Крип’якевича «Полуднева Україна в часи Богдана Хмельницького» // Український архео графічний щорічник: Нова серія. – Вип.2. – К., 1993. – С.280–305; Заболотна І. З історії під- готовки «Біографічного словника українських діячів» у 20–30-х рр. ХХ ст. (Листи І.Крип’якевича до М.Могилянського) // Історичний журнал. – 2009. – №5. – С.102–113; Її ж. З історії підготов- ки «Біографічного словника українських діячів» у 20–30-х рр. ХХ ст. (Листи І.Крип’якевича до М.Могилянського) (Продовження) // Там само. – 2010. – №1/3. – С.288–296. 11 У лещатах тоталітаризму: перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і мат.: У 2 ч. – Ч.2: 1944–1956 рр. – К., 1996. – С.216–218. Український історичний журнал. – 2015. – №5 114 І.М.Заболотна початку травня 1957 р. він нетерпляче чекав звісток про хід реалізації цього наукового проекту, цікавився формуванням редколеґії, повідомляв про підго- товку статей для журналу в очолюваному ним львівському Інституті суспіль- них наук АН УРСР12. Уже 26 травня 1957 р. Ф.Шевченко повідомляв своєму адресатові у Львові про оголошення у пресі й по радіо передплати на «УІЖ», вихід якого було заплановано на 1 липня 1957 р., зазначав, що редколеґію журналу ще не затверд жено та схвалював запропоновані теми львівських науковців. У відпо- відь І.Крип’якевич обіцяв підтримку: «Ми, львів’яни, радіємо, що врешті здій- снився проект історичного журналу. Я зараз же поробив заходи, щоб організо- вано підписку. Зробимо, що можливо, щоб не осоромити історичного Львова»13. У листі від 25 липня 1957 р. Ф.Шевченко повідомляв про затверджен- ня 12 липня секретаріатом ЦК КПУ повного складу редколеґії журналу, до якої увійшов й І.Крип’якевич14. Йому, разом із І.Гуржієм, на першому засі- данні було доручено вести на шпальтах журналу розділ історії феодалізму, на що І.Крип’якевич обіцяв, виконуючи свої обов’язки як член редколеґії, скласти приблизний план основних питань, порозумівшись із І.Гуржієм15. Ф.Шевченко сподівався на підтримку І.Крип’якевича в редакційних справах: «Іване Петровичу, дуже щиро дякую Вам за згоду бути редактором. Щоб не все класти на Ваші плечі, думаю запрягтись в цього воза і, коли прийдеться тягнути його в гору, прошу підпирати його, а на роздоріжжі беріть віжки в свої руки»16. Як член редколеґії історик хотів бути в курсі всіх справ, жваво цікавився організаційними моментами: «Мені інтересно було б одержати від Вас давно обіцяний план першого номеру – я ж теж рахуюся членом редакції, болію майбутнім журналу і повинен знати, що діється в редакції. Доручіть Вашому секретаріатові постійно держати зі мною зв’язок!»17. На прохання Ф.Шевченка І.Крип’якевич висловив своє бачення концепції діяльності часопису: «Мені здається, що наш журнал повинен стояти ближче до “виробництва” істориків, а не бути таким сухо-абстрактним, як останніми роками стали “Вопросы истории”»18. Він наголошував, що журнал має пору- шувати інші злободенні питання, ніж у центрі, сприяти подоланню відста- вання в розробці конкретних історичних проблем. Історик хотів бачити «УІЖ» насамперед науковим виданням. На його думку, журнал мав бути, з одного боку, «гостро актуальним» (в ідеологічному плані – як поступка кон’юнктурі), а з іншого – у статтях і замітках мали розглядатися вузлові питання з різ- них ділянок, «які повинна вирішувати наша історіографія»19. І.Крип’якевич рекомендував публікувати у часопису статті про досягнення та вади різних історичних дослід жень, а також давати матеріали й нариси з певних проблем. 12 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1174. – Арк.1–1 зв. 13 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.507. 14 Там само. – С.508. 15 Там само. – С.509. 16 Там само. – С.513. 17 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1179. – Арк.1. 18 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.509. 19 Там само. Український історичний журнал. – 2015. – №5 115До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» Він нагадував про необхідність бібліографічних реєстрів у журналі, а також бачив його щомісячним виданням. Історик чекав обіцяного плану 1–2-го номерів, пропонуючи свою допомогу в їх формуванні («може я дещо докину»)20. Він повідомляв Ф.Шевченкові, що колектив львівських науковців, який бажає «якнайтісніших зв’язків з журна- лом […] хоче дати на початок все, що має найкраще, найбільш інтересне»21. І.Крип’якевич уважав, що в наступних числах видання «треба дати місце пи- танням джерелознавства, історіографії, бібліографії (систематичної), допоміж- них дисциплін»22. Проте вихід у світ першого номера затягувався. У серпні 1957 р. відпові- дальний редактор «УІЖ» вітав І.Крип’якевича як одного з найбільших енту- зіастів часопису з тим, що він «незабаром народиться», а також висловлював бажання бачити його добре підготовленим, поділяючи думку І.Крип’якевича, що «це дуже важливе, щоб перший номер журналу вийшов як найкращий»23. «Дуже хочеться, щоб наш первенець не виглядів якимось недоноском», – писав Ф.Шевченко24. Складність із підготовкою першого числа, за його словами, по- яснювалася браком часу та необхідного матеріалу. І.Крип’якевич, своєю чер- гою, неодноразово висловлював занепокоєння з приводу затримки з виходом першого номеру («Чекаємо №1 журналу – і не дочекаємося. Що собі думає академічне видавництво?»)25 і просив прислати йому «“ще теплий” з маши- ни примірник!»26. Завдяки спільним старанням перший номер вийшов ціка- вим і добротним. До цього був причетний і сам І.Крип’якевич (у прем’єрному числі світ побачила його стаття)27, і рекомендовані ним автори-галичани. Довгоочікуваний перший номер І.Крип’якевич одержав лише 2 січня 1958 р., про що відразу сповістив відповідального редактора (тут і далі у цитатах під- креслення І.Крип'якевича – І.З.): «Щойно вчора пошта принесла мені №1 “Укр[аїнського] іст[оричного] журналу”. Весь наш колектив істориків читав і обсуджував, і всі схвалили, що журнал прекрасно складений, з різноманітним змістом, з інтересними статтями. Дуже сердечно вітаємо Вас з цим подвигом і бажаємо скоро випустити у світ чергові книжки»28. Як і його львівські колеґи, І.Крип’якевич очікував на вихід наступних чисел журналу: «Якщо вже вийшов у світ №2 УІЖ, пришліть мені негайно, бо весь Львів чекає його нетерпляче»29. Пильно стежачи за зростанням рівня 20 Там само. 21 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1174. – Арк.1–1 зв. 22 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.509. 23 Там само. 24 Там само. – С.507. 25 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1182. – Арк.1. 26 Там само. – Спр.1183. – Арк.1. 27 Крип’якевич І. Соціально-політичні погляди Богдана Хмельницького (До 300-річчя з дня смерті) // Український історичний журнал. – 1957. – №1. – С.94–105. 28 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1184. – Арк.1. 29 Там само. – Спр.1185. – Арк.1 зв. Український історичний журнал. – 2015. – №5 116 І.М.Заболотна часопису, він зазначав: «Укр[аїнський] іст[оричний] журнал з кожним номе- ром стає більш інтересний і люди задоволені ним. Але я cetarum censeo – треба давати більше матеріалу про старі періоди, якими громадськість найбільше цікавиться»30. Дослідника непокоїла обмаль статей з доби феодалізму, про що він писав Ф.Шевченкові в листі від 7 травня 1958 р.: «Ми, феодали, будемо кричати!»31. Надалі його хвилювали тривожні симптоми, що намічалися в тематиці журна- лу – явне переважання матеріалів з історії радянського періоду, партії, пере- творення журналу на аґітаційний орган. Основну причину послаблення на- укового рівня видання І.Крип’якевич убачав у тому, що «УІЖ» був спільним друкованим органом як Інституту історії АН УРСР, так й Інституту історії пар- тії ЦК КПУ – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. У нього ще жевріла надія, що Ф.Шевченко, як відповідальний редактор, може впли- нути на ситуацію: «Я думаю, що для УІЖ було б найкраще розв’язати спілку з Інс[титутом] іст[орії] п[артії], – тобто щоб інститут видавав свій орган. Тоді Ви могли б давати більше із старої історії. Один продавець у книгарні Львова опо- відає, що №1 дуже хапала публіка, а тепер тільки перегортає – “неінтересне, нема історії” – і повертають»32. Слід відзначити, що водночас партійні органи у відповідних постановах, навпаки, як прорахунок у роботі журналу вбачали недостатню кількість ста- тей «періоду соцбудівництва», немасовий характер пропаґанди, у зв’язку з чим редколеґія журналу зобов’язувалася систематично вміщувати статті «загально- партійного спрямування», із «загальносоюзних проблем», підносити «ідейний рівень» матеріалів33. І.Крип’якевич чутливо реагував на позитивні моменти в діяльнос- ті часопису, сподівався на зміни в його тематиці: «Одержав саме №1 УІЖ (за 1959 р. – І.З.) – він відрадував моє феодальне серце тим, що в ньому дещо більше старого матеріалу, а також, що ближче став до інтересів “народної гущі” (учителів і ін.). Взагалі номер інтересний vivant seguentes!»34. На початку 1960-х рр. І.Крип’якевич, як людина зі значним адміні- стративним досвідом керівництва науковою установою за таких політичних умов, із метою захисту позицій середньовічної історії на сторінках друко- ваного видання радив навіть іти на певні поступки: «Феодалізм і вся стара історія зараз не має протекторів і важко буде публікувати ці “старі” теми. Тому треба б скласти скорочений план, вмістивши в нього найбільш акту- альні проблеми, щоб все таки держати фронт»35. Це питання мало стати предметом ширшого обговорення під час майбутньої зустрічі обох істориків у Львові. І.Крип’якевич хотів, щоб «Український історичний журнал» був цікавим для широкого кола читачів. У 1960 р. він писав Ф.Шевченкові: «Я думаю, що 30 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1187. – Арк.1–1 зв. 31 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.516. 32 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1188. – Арк.1 зв. 33 НА ІІУ НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.50. – Арк.12; Спр.1021. – Арк.21–22. 34 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1193. – Арк.1. 35 Там само. – Спр.1233. – Арк.2 зв. Український історичний журнал. – 2015. – №5 117До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» треба Вам увести невеликий відділ “нових відкрить” в архівах, музеях, бібліо- теках – коротенькі повідомлення (1–2 стор.) – це додало б колориту і свіжості журналові»36. А в 1962 р. він дійшов висновку, що у часопису повинно бути два постійних відділи: повідомлень про нові відкриття та допоміжних (спеціаль- них) дисциплін, мотивуючи це тим, що «УІЖ для феодалів дуже сірий і треба його зробити інтересним хоч від “затилків”»37. В очолюваному І.Крип’якевичем Інституті суспільних наук АН УРСР по- стійно готувався й поповнювався «редакційний портфель» статей для «УІЖ» («Треба буде нам знову підготовити деякі матеріали для журналу, бо давні резерви вичерпалися»38), розроблялася тематика публікацій («Ми спіль- но обговоримо наші тематичні дезідерати для У[країнського] і[сторичного] в[існика] на 1959 і Вам їх пришлемо»39). Історик рекомендував редколеґії кон- кретних авторів і теми, якими вони займалися, протегував своїм підопічним з Інституту суспільних наук, львівських університету та архівів, скрупульозно контролював підготовку ними статей для часопису. Слід відзначити, що дея- кі з них І.Крип’якевич сам редагував («Підготовлена стаття Яценко “Розклад цехів ХVІІІ ст.”. (Я її редагую)»40), відчуваючи особисту відповідальність за їх науковий рівень, а також організовував пересилку матеріалів, обґрунтовував їх цінність, наполягав на необхідності публікації. Так, у листі до Ф.Шевченка від 20 листопада 1957 р. він писав про статтю «Початки західноукраїнської комуністичної та радянської преси» (1919–1920 рр.)» тогочасного співробітни- ка інституту, бібліографа Я.Дашкевича, яку не встигали вчасно передати до редколеґії: «Стаття прекрасно підходить до №3 У[країнського] і[сторичного] журналу – зібрано в ній дуже широкий і невідомий матеріал про 30 газет того часу. […] Якщо вважаєте можливим, залишіть для неї зайвий аркуш – не бу- дете жалувати»41. Незважаючи на доброзичливе ставлення відповідального редактора журналу, якого І.Крип’якевич називав «“наш ласкавий добродій”, який не цурається наших статей і містить їх в УІЖ»42, та дякував «за просування УІЖ “галичан” (за старою термінологією)»43, вихід друком статей львів- ських авторів нерідко затримувався. Історик коректно, хоча інколи й до- волі наполегливо, нагадував про затягування публікації матеріалів своїх підопічних («Але “паки і паки” прошу врешті надрукувати роботи Яценко і Грабовецького, які вже кілька місяців не можуть дочекатися черги»44). «Пам’ятайте про статті львів’ян: Яценко, Грабовецький, Кісь. Довгенько вони чекають і вже обиджаються на жостокосердність редакції», – писав він у жовтні 1958 р.45 Намагався залучити до роботи у журналі також і 36 Там само. – Спр.1210. – Арк.1. 37 Там само. – Спр.1228. – Арк.2 зв. 38 Там само. – Спр.1210. – Арк.1. 39 Там само. – Спр.1187. – Арк.1 зв. 40 Там само. – Спр.1174. – Арк.1. 41 Там само. – Спр.1183. – Арк.1. 42 Там само. – Спр.1210. – Арк.1. 43 Там само. – Спр.1205. – Арк.1. 44 Там само. – Спр.1187. – Арк.1 зв. 45 Там само. – Спр.1188. – Арк.1 зв. Український історичний журнал. – 2015. – №5 118 І.М.Заболотна краєзнавців («Для УІЖ думаю дати деякі матеріали, в першу чергу, мабуть, про дослідження “місцевої” історії, по якій консультую різних провінціаль- них істориків»46). І.Крип’якевич дбав про популяризацію журналу на Галичині: «Були чут- ки в минулому році, – писав він Ф.Шевченкові, – що Ви повинні приїхати до Львова для пропаганди журналу – але нічого не вийшло?! Запишіть у свій графік, що в 1960 р. треба Вам побувати у нас, обновити персональні зв’язки»47. Як свідчить листування, він стежив за реґулярністю надходження номерів ча- сопису до Львова48. Ф.Шевченко в листах постійно просив львівського історика надсилати свої побажання й зауваження стосовно планів журналу, конкретні рекомендації щодо структури видання, сам радився з ним із приводу багатьох організацій- них моментів у редакційно-видавничій діяльності. Також у листах він сис- тематично повідомляв І.Крип’якевичу про заслуховування звітів про роботу журналу на засіданнях редакційно-видавничої ради, а також на об’єднаних засіданнях двох учених рад – Інституту історії та Інституту історії партії, три- маючи його в курсі організаційних справ. У червні 1965 р. Ф.Шевченко сповістив академіка про перехід часопису на щомісячний графік49 (давня пропозиція І.Крип’якевича). До речі, постанову редакційно-видавничої ради АН УРСР про відповідне клопотання до Пре зи- дії академії було ухвалено ще у травні 1963 р.50, а згідно з постановою Пре - зи дії АН УРСР від 8 лютого 1963 р. «Про впорядкування випуску журналів і видань журнального типу в АН УРСР та ліквідацію їх збитковості» «УІЖ» мав виходити щомісячно з 1 січня 1964 р.51 Зазначаючи деякі поліпшення в доборі матеріалів, більш рівномірне ви- світлення різних періодів історії, Ф.Шевченко визнавав значну кількість про- блем в організаційній роботі редколеґії журналу, що пояснювалося насамперед відсутністю достатньої кількості працівників, які змушені були виконувати вдвічі більший обсяг роботи. Зауважимо, що ця проблема існувала постійно, від заснування часопису52. В умовах відносної відлиги І.Крип’якевич уважав можливим залучення до співпраці з «УІЖ» відомого діаспорного фахівця-сходознавця О.Пріцака, про що свідчить його листування з Ф.Шевченком за 1959–1960 рр. Львівський історик знав О.Пріцака ще як слухача Історично-джерелознавчої комісії НТШ (1936–1939 рр.), заступником керівника якої був сам. Крім того, вони разом склали реєстр документів гетьманської канцелярії 1648–1764 рр.53 Характеризуючи О.Пріцака, І.Крип’якевич відзначав не лише його поса- ди (професор Гамбурзького університету, президент Урало-Алтайського 46 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1184. – Арк.1 зв. 47 Там само. – Спр.1205. – Арк.1 зв. 48 Там само. – Спр.1185. – Арк.1 зв. 49 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.544. 50 НА ІІУ НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1180. – Арк.2–3. 51 Там само. – Спр.1121. – Арк.55, 59. 52 Там само. – Спр.47. – Арк.19. 53 Домбровський О. Семінар історії України при НТШ у тридцятих роках // Український іс- торик. – 1973. – Ч.1. – С.128. Український історичний журнал. – 2015. – №5 119До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» товариства, «великий професор європейського типу»54) та науковий потенціал («Це дуже цінна і незвичайно талановита людина – я думаю, що він своїм зна- нням перевищує док. Кримського!»55), а й людські риси (незвичайно скромний та ввічливий). Зазначаючи, що О.Пріцак підтримував зв’язки з багатьма пред- ставниками радянської науки, І.Крип’якевич виступав за доцільність його співпраці з «Українським історичним журналом». Він повідомляв, що під час приїзду до Львова в 1959 р. діаспорний фахівець виступив у відділі мовознав- ства Інституту суспільних наук АН УРСР (за дозволу директора цієї установи – І.Крип’якевича) з доповіддю про мову гунів, болгар, печеніґів, половців56, і мав нагоду ознайомитися з випусками «УІЖ», на який обіцяв написати рецензію57 (швидше за все у закордонному виданні, що могло б підняти престиж часопису). О.Пріцак погоджувався написати статтю про бій на р. Калці на основі китай- ських джерел58, або про першого монґольського намісника у Східній Європі (після Калкської битви), чи про половців-куманів59. І.Крип’якевич просив Ф.Шевченка опікуватися діаспорним істориком під час його можливого при- їзду до Києва. Утім О.Пріцак прибути до Києва й Харкова не зміг, а згода на публікування його статті про половців в «УІЖ» від Ф.Шевченка (зі зрозумілих причин) не надходила, що дуже дратувало І.Крип’якевича: «Справа протяга- ється, аж сором перед людиною, яка може бути корисна. Якщо у Вас неясне, питайте у відповідному місці у Львові, там він відомий добре»60. До речі, із від- повідним клопотанням 9 травня 1959 р. І.Крип’якевич звертався й до головно- го вченого секретаря Президії АН УРСР І.М.Федорченка61. Проте це питання побоювалися вирішити позитивно, про що Ф.Шевченко писав: «І все ж справу, підняту Вами, мені не вдалось дуже зрушити. Ті, що з ними радився, мало знають автора і про нього, щоб сказати щось остаточно»62. Відповідальний ре- дактор «УІЖ» усе ж пропонував вислати статтю О.Пріцака, сподіваючись, що коли буде текст, ця проблема вирішиться сама собою без ускладнень. Однак, як видно з наступних номерів журналу, О.Пріцак так і не став дописувачем київського часопису. Слід зазначити, що І.Крип’якевич підтримував ориґінальні, новаторські підходи в історії. У листі від 25 листопада 1958 р., в якому йшлося про кри- тичне обговорення в Інституті історії АН УРСР праці Ф.Шевченка «Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст.»63, простежується скептичне ставлення львівського історика до методологічних засад офіцій- ної радянської науки: «Я не дивуюсь, що наші старовіри бояться Вашої іс- торіософії, такий вже клімат у Вашому інституті: “Хай буде, як бувало...”»64. 54 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1200. – Арк.1. 55 Там само. – Арк.1 зв. 56 Див.: Родинний архів Крип’якевичів. – П.256. 57 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1200. – Арк.2. 58 Там само. 59 Там само. – Спр.1203. – Арк.1. 60 Там само. – Спр.1206. – Арк.1. 61 Родинний архів Крип’якевичів. – П.256. 62 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1137. – Арк.1. 63 Див.: НА ІІУ НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.50. – Арк.26–32. 64 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1189. – Арк.1 зв. Український історичний журнал. – 2015. – №5 120 І.М.Заболотна Не сприймаючи тенденційних, закостенілих та консервативних суджень, ознайомившись як науковий редактор зі змістом праці Ф.Шевченка, академік зауважував: «Кінець розділу 491–500 ст. робить дуже погане враження. Читач 1–5 розділів звик до Ваших інтересних матеріалів і вникливого аналізу, а тут наприкінці шаблон у стилі якого К[асимен]-ка!»65. І.Крип’якевич у листі від 18 жовтня 1965 р. до М.Брайчевського, якому, на думку львівського істори- ка, «правовірні археологи закидають […] деякі “єресі”», висловлював власне концептуальне судження: «Але я переконаний, що єретики деколи сприяють поширенню нових ідей в науці»66. Надалі в листуванні І.Крип’якевича й Ф.Шевченка згадок про «УІЖ» ставало дедалі менше. Це можна пояснити тим, що в організаційному пла- ні робота редколеґії видання більш-менш налагодилася. І.Крип’якевич також зрозумів, що не може кардинально впливати на редакційну полі- тику. Починаючи з 1959 р. на шпальтах часопису з’являлося все менше його праць. Перейшовши на поглиблене вивчення спеціальних історичних дисциплін, що не були настільки заполітизованими, він зосередив свою увагу на інших фахових виданнях – «Науково-інформаційному бюлетені Архівного управління УРСР», «Архівах України», «Історичних джерелах та їх використанні». Як членові редколеґії «Українського історичного журналу» І.Крип’якевичу надсилали для апробації статті деяких дописувачів. Судячи із зауважень та побажань фахівця, він був доволі вимогливим рецензентом, висував високі критерії щодо поданих матеріалів, особливо стосовно залучення й методики використання історичних джерел, звертаючи увагу на вміння робити ґрунтовні узагальнення, виділяти головне з-поміж другорядного67. Зазвичай його заува- ження та побажання були глибоко обґрунтованими. І.Крип’якевичу імпонува- ли статті проблемного, дискусійного характеру. Він наполягав на комплексно- му фаховому підході до висвітлення питання, а також давав слушні практичні поради щодо уточнення назви, лаконічності, стилю викладу68. На засіданнях редколеґії, на яких історикові доводилося бути присутнім, він висловлював свої зауваження та пропозиції: «Журнал №6 (1958 р. – І.З.) вигідно відрізняється проблемністю питань, що охоплюються в статтях. Добре поставлено відділ хроніки, наведено цікавий місцевий матеріал, що свідчить про міцний зв’язок журналу з масами нашого учительства. Недоліком журналу є те, що не існує черги статей – багато авторів задовго чекають публікації»69. Листування І.Крип’якевича з Ф.Шевченком, як і аналіз змісту номерів «УІЖ» за 1950–1960-ті рр., свідчить про те, що львівський історик не лише 65 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1204. – Арк.1 зв. 66 Заболотна І. З листування І.Крип’якевича та М.Брайчевського // Київська старовина. – 2009. – №4. – С.119. 67 НА ІІУ НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.903. – Арк.107. 68 Там само. – Арк.119. 69 Там само. – Спр.30. – Арк.7. Український історичний журнал. – 2015. – №5 121До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» стояв біля витоків журналу, але й сам був активним дописувачем, публікуючи праці з доби Б.Хмельницького70. Його студії відзначалися науковою сміливіс- тю, адже автор за тогочасних умов в офіційному виданні розглядав україн- ський історичний процес по суті з державницьких позицій, приділяючи значну увагу формуванню національної самосвідомості народу. Крім того, тематика його статей у журналі відображала постійний інтерес дослідника до спеціаль- них історичних дисциплін71. Знаючи І.Крип’якевича як спеціаліста з картографії, який давно ви- ношував ідею створення історичного атласу України, Ф.Шевченко в 1960 р. повідомив йому про заплановану на №4 публікацію відповідної статті ро- сійського фахівця В.Яцунського, котра, за його переконанням, не могла не зацікавити академіка, запросивши того взяти участь в обговоренні поруше- ного питання72. У червні 1965 р. Ф.Шевченко повідомляв, що журнал звер- нувся до В.Яцунського як керівника проекту з видання історичного атласу СРСР про публікацію відповідного матеріалу з метою підготовки такого ж атласу України. Ф.Шевченко вислав І.Крип’якевичу статтю В.Яцунського, що друкувалася в №7 часопису. Можливо, саме цей машинопис студії «Про створення “Історичного атласу України”» зберігся в родинному архі- ві Крип’якевичів73. Відповідальний редактор «УІЖ» наполегливо просив І.Крип’якевича також подати найближчим часом свої пропозиції щодо ат- ласу, маючи намір опублікувати їх у №8 та бажаючи, щоби в обговорен- ні питання його внесок був помітним. У 1965 р. підписану групою україн- ських радянських істориків на чолі з І.Крип’якевичем доповідну записку щодо створення «Історичного атласу України» було надіслано на ім’я віце- президента АН УРСР І.Білодіда. Узявши участь в обговоренні на шпаль- тах журналу листа В.Яцунського, І.Крип’якевич опублікував відповідну статтю74. У листі до Ф.Шевченка від 27 березня 1966 р. він обіцяв наді- слати конкретні зауваження щодо структури майбутнього атласу й подати перелік необхідних карт, а також збирався підготувати повідомлення про мапи, що мали відображати культурне життя України XVI–XVII ст. Крім статей про атлас, він рекомендував також давати зразки графічного відо- браження різних наукових проблем. При цьому справедливо зауважував, що «графічний бік радянських карт маловинахідливий» порівняно із захід- ноєвропейською картографією, яка стоїть на вищому рівні75. І.Крип’якевич радив ознайомитися з новими атласами з «демократичних країн» (Польща), 70 Крип’якевич І. Соціально-політичні погляди Богдана Хмельницького. – С.94–105; Його ж. До питання про національну самосвідомість українського народу в кінці XVI – початку XVII ст. // Український історичний журнал. – 1966. – №2. – С.82–84. 71 Крип’якевич І. Бібліографія історії України в дожовтневий період // Український історич- ний журнал. – 1958. – №5. – С.166–170; Його ж. Стан і завдання української сфрагістики // Там само. – 1959. – №1. – С.115–119; Його ж. Поради тим, хто займається історико-краєзнавчими до- слідженнями // Там само. – 1960. – №3. – С.130–132. 72 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.533. 73 Родинний архів Крип’якевичів. – П.361. 74 Крип’якевич І. Скласти проект історичного атласу України // Український історичний жур- нал. – 1965. – №9. – С.105–106. 75 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.544. Український історичний журнал. – 2015. – №5 122 І.М.Заболотна щоб «Історичний атлас України» «збагатив» радянську картографію новими методами графічного відображення історичних питань. І.Крип’якевич також був співавтором відкритого колективного листа до редколеґії «УІЖ» щодо необхідності видання бібліографії з історії УРСР76. Разом з іншими фахівцями він закликав наукову громадськість прискорити видання цієї фундаментальної праці. Уже від самого початку виходу часопису львівський історик також пропонував свої послуги як рецензент. В основному рецензії відбивали його славістичні зацікавлення у ході роботи над моногра- фією «Київська Русь». Їх зміст свідчив про глибоку обізнаність в обговорюва- них питаннях, а нерідко й власний погляд на проблему та доповнення рецен- зованого матеріалу. Приміром, у рецензії на книгу М.Тихомирова про міста Давньої Русі І.Крип’якевич подав інформацію ще про 11 не згаданих автором міських поселень Галицької й Волинської земель. Характеризуючи видання Йосифінської та Францисканської метрик, академік наводив широку характе- ристику їх як історичних джерел77. Загалом науковий доробок І.Крип’якевича на шпальтах «УІЖ» стано- вить 6 ґрунтовних статей (із них остання друкувалась у семи номерах журна- лу), 2 листи до редакції з науковими пропозиціями та 4 рецензії. Із 1960 по 1964 рр. виникла перерва в публікації матеріалів (за винятком однієї рецен- зії, написаної раніше), зумовлена насамперед погіршенням стану здоров’я історика, про що він неодноразово згадував у листуванні з Ф.Шевченком («Я, на жаль, часто хворію і не можу справитися з усякими навантаження- ми», лист за 4 березня 1960 р.78; «Я не дуже добре почуваюся: “вниз котить- ся наш віз...” (Франко)», 10 травня79; «Я тепер часто хворію», 3 жовтня80) та В.Голобуцьким («Моє здоров’я не таке тверде, як це уявля[ю]ть собі мої мо- лоді друзі – лікарі дозволяють мені тільки дуже помірковану працю», лист за 26 жовтня 1965 р.)81. Також давалася взнаки напружена робота над моно- графією «Київська Русь». Слід зазначити, що попри чималу кількість опублікованих в «Українському історичному журналі» досліджень І.Крип’якевича, деякі його статті, підготов- лені для часопису, із певних причин не вийшли друком, або були, можливо, дуже змінені порівняно з первісним задумом автора. Так, не побачила світ запланована в «УІЖ» стаття «Історичне значення возз’єднання» («Треба мені почати думати про обіцяну статтю “Історичне значення возз’єднання” (чи як вона зветься). Прошу Вас, черкніть мені пару ідей, бо в мене голова порожна 76 Про необхідність видання бібліографії з історії УРСР: Лист до ред. «Українського історично- го журналу» // Український історичний журнал. – 1965. – №1. – С.158–159. 77 Праці німецьких славістів (Нотатки про книги) // Там само. – 1957. – №3. – С.147; Нове ви- дання книги про міста стародавньої Русі [Рец.] M.Tikhomirov. The Towns of Ancient Rus, Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1959, 504 p. // Там само. – 1961. – №3. – С.126–127; [Рец.] Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ, К., 1963, 163 с. // Там само. – 1964. – №1. – С.139–140; [Рец.] Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики, перші поземельні када- стри Галичини: покажчик населених пунктів. Відп. ред. П.Захарчишина. Уклад.: П.Пироженко, В.Сіверська, К.: Наук. думка, 1965 // Там само. – 1965. – №11. – С.148–149. 78 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1209. – Арк.1 зв. 79 Там само. – Спр.1213. – Арк.2 зв. 80 Там само. – Спр.1216. – Арк.1 зв. 81 Родинний архів Крип’якевичів. – П.256. – Арк.9. Український історичний журнал. – 2015. – №5 123До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» (перевантажений і часто хворію). Буду вдячен»82). Із цих слів помітно, що І.Крип’якевич не палав бажанням готувати зазначену статтю й намагався від- мовитися від неї (можливо тому, що не міг об’єктивно висвітлити це питання, а на замовлення писати не хотів?): «Я думаю, що Ви вже вирішили, що моя стаття зайва – буду вдячний, якщо повідомите мене про це»83. Не знайшлося місця у журналі й для статті про Д.Зубрицького, яку до ювілею цього історика пропонував підготувати І.Крип’якевич. «Писав до мене якийсь онук Дениса Зубрицького з Мінська, нагадуючи, що в січні 1962 р. ми- нає сторіччя від смерті першого історика Галицької землі», – повідомляв він Ф.Шевченкові й цікавився: «[…] чи Ви не вважали б відповідним дати статей- ку про Зубрицького в Укр.[аїнському] іст.[оричному] вістнику? Може і я напи- сав би таку статтю»84. На сторінках журналу знайшла своє висвітлення методика історичного до- слідження – науковий напрям, що його фахівець розробляв упродовж життя85 та який не вдалося втілити у запланованому Інститутом історії АН УРСР ще на 1962 р. виданні «Вступ до історії». У листі до Ф.Шевченка від 10 листопада 1966 р. І.Крип’якевич повідомляв про відправлення першої частини «Нарису методики історичних досліджень» – підсумок своєї багаторічної наукової ді- яльності, останню студію вченого, його заповіт майбутнім історикам України86. Із публікацією цієї праці, зокрема не завжди коректним її редагуванням, ви- никли певні труднощі. Автора не влаштовували деякі редакторські втручання в текст статті, до якої він ставився надзвичайно трепетно та скрупульозно, що підтверджують чернетки з родинного архіву. Зазвичай урівноваженого профе- сора обурювало зникнення деяких абзаців, перенесення та зміна заголовків, що суттєво впливало на зміст праці. Передостанній лист написано в доволі різ- кій формі. «Я ставлю справу ультимативно: залишіть мою працю у такому ви- гляді, як я її написав. Якщо не погоджуєтеся, поверніть рукопис, поки він ще не пішов у друкарню», – писав він у січні 1967 р.87 Останні розділи було опублі- ковано вже після смерті вченого з урахуванням його прижиттєвих побажань, а також вимог старшого сина І.Крип’якевича – Петра, котрий готував матеріали до друку (про що свідчить його листування з редакцією «Українського історич- ного журналу»)88. На сторінках часопису знайшли відображення й основні віхи наукової кар’єри І.Крип’якевича, зокрема така важлива для нього подія, як обрання академіком за спеціальністю «Історія України» в листопаді 1958 р. У №6 «УІЖ» за 1958 р. було опубліковано хронікальну замітку про вибори нових чле- нів-кореспондентів та академіків АН УРСР. У ній давалася висока оцінка 82 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1193. – Арк.1–1 зв. 83 Там само. – Спр.1197. – Арк.1. 84 Там само. – Спр.1225. – Арк.1–1 зв. 85 Див.: Заболотна І. Розробка І.Крип’якевичем методики історичного дослідження. – К., 2009. – 52 с. 86 Крип’якевич І. Нарис методики історичних досліджень // Український історичний журнал. – 1967. – №2. – С.100–105; №3. – С.113–115; №4. – С.106–108; №7. – С.121–123; №8. – С.113–116; №9. – С.130–132; №10. – С.94–97. 87 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком. – С.547. 88 Родинний архів Крип’якевичів. – П.16; ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1244–1245. Український історичний журнал. – 2015. – №5 124 І.М.Заболотна науковій, організаційній та громадській діяльності І.Крип’якевича, а також було наведено список визначних праць дослідника, включно зі студіями до- радянського періоду89. До речі, автором «Подання на доктора історичних наук, професора, директора Інституту суспільних наук АН УРСР Івана Петровича Крип’якевича, висунутого в академіки Академії наук УРСР по спеціальнос- ті – історія України», був саме Ф.Шевченко (що встановлено на основі його чернеткових записів)90. Відповідальний редактор «Українського історичного журналу» Ф.Шев- чен ко, який добре знав і цінував І.Крип’якевича, підтримував із ним постійні наукові контакти, змушений був після критичної заяви К.Гуслистого пода- ти до ЦК КПУ відповідну довідку, в якій наголошувалося на тому, що в ра- дянській історіографії праця «Студії над державою Богдана Хмельницького» «ніколи не зараховувалась до числа націоналістичних», а «Козаччина в по- літичних комбінаціях 1620–1630 рр.» також «не фігурувала в літературі як націоналістична»91. На засіданні редакційної колеґії часопису від 2 лютого 1959 р., де був при- сутній і сам І.Крип’якевич, розглядалися зауваження до змісту «УІЖ» №6 за 1958 р. члена колективного керівного органу журналу П.Лаврова, датовані 31 січня 1959 р. (див. док.1). Редколеґію було звинувачено в недотриманні об’єктивності, адже в опублікованому повідомленні про визнання заслуг істо- рика, мовляв, не розкрито правду про його наукову діяльність до 1939 р., коли він представляв «буржуазно-націоналістичну школу М.Грушевського» та ви- ступав «противником марксистської історичної науки»92. Серед «крамольних» праць, які не можна було популяризувати та котрі нібито свідчили про «на- ціоналістичні» погляди, опинилися, зокрема, «Студії над державою Богдана Хмельницького», «Козаччина в політичних комбінаціях 1620–1630 рр.», «Історія української культури». Особливо П.Лавров зупинився на останній (побачила світ 1937 р., співавтором і редактором був І.Крип’якевич), назвав- ши її «твором, цілком ворожим марксистські[й] науці, у якому паплюжить- ся весь культурно-історичний процес, що відбувався на радянській Україні до 1939 року» та наводячи відповідні цитати93. Робився безапеляційний висновок: «Читаючи біографічну довідку “УІЖ” про Крип’якевича мимоволі складається враження, що зроблена переоцінка цінностей, що перелічені вище роботи визнані у всіх відношеннях доброякісними і рекомендуються журналом увазі широкого читача. Це не може не викликати законного заперечення»94. 89 Вибори нових академіків і член-кореспондентів АН УРСР: І.П.Крип’якевич; І.О.Гуржій; М.І.Супруненко; С.М.Бібіков // Український історичний журнал. – 1958. – №6. – С.143. 90 ІР НБУВ. – Ф.349. – Спр.1021. – Арк.1–3. 91 Там само. – Спр. 346. – Арк. 3. Див. також: Заболотна І.М. До питання про обрання І.Крип’якевича академіком АН УРСР: Довідка // Соціальна історія. – Вип.10. – К., 2015. – С.80. 92 НА ІІУ НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.902. – Арк.11–12. 93 Там само. – Арк.13. 94 Там само. Український історичний журнал. – 2015. – №5 125До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» Деякі члени редколеґії (Г.Мултих) радили І.Крип’якевичу стосовно «Історії української культури» звернутися з листом до редакції, в якому вказати на неґа- тивний характер цього видання. Після обговорення різних думок Ф.Шевченко висловив пропозицію надалі подані до журналу загальні матеріали вичитува- ти всім членам редколеґії, а решту – за фахом95. І.Крип’якевич змушений був у №3 за 1959 р. відреагувати самокритичним матеріалом «З приводу однієї замітки», де він зазначав: «У цій замітці, опублікованій, до речі, без мого відому, серед ряду моїх праць названо “Історія української культури”. Вважаю за необхідне довести до відома читачів журналу, що згадана праця, яка вийшла з друку у Львові в 1937 р., була написана не з марксистських позицій і що висловлені в ній погляди я нині засуджую як неправильні»96. У №6 за 1966 р. було вміщено ювілейну статтю М.Івасюти до 80-річчя вче- ного, бібліографію його наукових і науково-популярних праць радянського пе- ріоду97, а в №9 за той самий рік у рубриці «Хроніка та інформація» з’явилося й повідомлення про відзначення його ювілею98. У 1967 р. журнал опублікував некролог у зв’язку зі смертю І.Крип’якевича, в якому Ф.Шевченко, резюмуючи наукову біографію академіка, відзначав також його тривалу та плідну спів- працю з «УІЖ»99. В «Українському історичному журналі» було гідно представлено історичну школу І.Крип’якевича (його вихованці з Інституту суспільних наук АН УРСР, директором якого він був, – Я.Ісаєвич, Я.Дашкевич, Ф.Стеблій, Я.Кісь, М.Кравець, В.Грабовецький, М.Івасюта та ін.), створений ним семінар з архі- вознавства та спеціальних історичних дисциплін при ЦДІА УРСР у Львові, а також Львівський державний університет імені І.Франка, де впродовж 1944– 1946 рр. він виконував обов’язки декана. Учні І.Крип’якевича виступали авто- рами статей, рецензій, дописів у рубриках «Хроніка», «Наш календар» та ін. А про їх науковий авторитет свідчила поява у журналі впродовж 1960-х рр. значної кількості рецензії на вже власні праці. Отже І.Крип’якевич співпрацював з «Українським історичним журналом» 10 років – із часу його заснування (1957 р.) і до своєї смерті (1967 р.). Він відіграв значну роль в організації та діяльності єдиного в УРСР спеціалізованого ча- сопису. Його співпраця з виданням стала складовою наукової біографії акаде- міка. На шпальтах «УІЖ» побачили світ важливі праці І.Крип’якевича з осно- вних напрямів студій історика, а також рецензії на доробок інших дослідників. Через об’єктивні причини (стан здоров’я, віддаленість від Києва, зайнятість 95 Там само. – Арк.8. 96 Крип’якевич І. З приводу однієї замітки // Український історичний журнал. – 1959. – №3. – С.153. 97 Івасюта М.К. Іван Петрович Крип’якевич (До 80-річчя з дня народження) // Там само. – 1966. – №6. – С.127–131; Бібліографія наукових і науково-популярних праць І.П.Крип’якевича, опублікованих після возз’єднання Західної України в єдиній українській радянській державі // Там само. – С.131–133. 98 Стеблій Ф. 80-річчя академіка І.П.Крип’якевича // Там само. – 1966. – №9. – С.155. 99 Шевченко Ф. Іван Петрович Крип’якевич // Там само. – 1967. – №6. – С.159–160. Український історичний журнал. – 2015. – №5 126 І.М.Заболотна тощо) він не міг часто бувати в редакції журналу, але постійно підтримував зв’язок із його відповідальним редактором Ф.Шевченком. Часопис система- тично інформував своїх читачів про роботу очолюваного І.Крип’якевичем львівського Інституту суспільних наук АН УРСР, а також про діяльність орга- нізованого ним у 1961 р. семінару з архівознавства й допоміжних історичних дисциплін при Центральному державному історичному архіві УРСР у Львові. На шпальтах видання знаходили своє відображення важливі ідеї та пробле- ми, які вчений порушував на наукових сесіях, конференціях, нарадах тощо, його реалізовані й нереалізовані наукові проекти. *** №1 До протоколу редколегії від 2 лютого 1959 року100 ЗАУВАЖЕННЯ до змісту «Українського історичного журналу», №6, за 1958 рік Не дивлячись на неодноразові зауваження, що їх висловлювали товариші під- час обговорення чергових номерів «Українського історичного журналу», і досі слабим місцем журналу є «Огляди джерел та літератури», а також відділ «Критика і бібліо- графія». […] У відділі «Хроніка» вміщено повідомлення про вибори нових академіків і членів- кореспондентів АН УРСР. Такі повідомлення про важливі події громадсько-політичного і наукового життя в УРСР потрібно систематично друкувати. У повідомленнях слід до- тримуватись правільної характеристики наукових заслуг осіб – учасників громадсько- політичного і наукового життя. У згаданому повідомленні про обрання в дійсні члени АН УРСР проф. І.П.Кри- п’якевича101 цього принципу об’єктивної характеристики його наукових заслуг наша редакція не дотрималась. Заслуги академіка І.П.Крип’якевича в науці значні, він є також і членом редколегії нашого журналу, але це зовсім не повинно перешкоджати нашому журналові сказати про нього правдиве слово, тобто об’єктивно оцінити його діяльність до 1939 року і після. Відомо, що І.П.Крип’якевич виступав у свій час в науці як один з послідовних учнів буржуазно-націоналістичної школи М.С.Грушевського. В свій час він в багатьох власних роботах і в роботах, що вийшли за його редакцією, виступав противником марксистської102 історичної науки. Саме тому викликає здивування таке місце характеристики наукових за- слуг І.П.Крип’якевича, що її вмістив наш «УІЖ» в біографічній довідці. На стор.143 «УІЖ» читаємо «Широко відомі та мають велике пізнавальне значення такі його (Крип’якевича – П.Л.) праці, як “Козаччина в політичних комбінаціях 1620–1630 р.р.”, “Студії над державою Богдана Хмельницького”, “Матеріяли до історії козаччини” та інші. Велику увагу в своїх працях І.П.Крип’якевич приділяє питанням історії укра- їнської культури. Серед багатьох досліджень слід назвати такі, як “Історія україн- ської культури”, роботи про освіту на Україні в XVI–XVIII ст., друкарську справу і 100 Цей рядок приписано від руки синім чорнилом. 101 Тут і далі в документі прізвище подано з помилкою – «І.П.Креп’якевич». 102 Слово «марксистської» вписано від руки синім чорнилом над рядком. Український історичний журнал. – 2015. – №5 127До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» першодрукаря Івана Федорова, праці про діяльність Тараса Шевченка та інших діячів української культури і науки». Кожному радянському історикові відомо, що перелічені праці Крип’якевича на- писані в звичайному дусі буржуазно-націоналістичної школи Грушевського. «Історія української культури», у якій Крип’якевич виступає як співавтор і редактор, є твором, цілком ворожим марксистські[й] науці, у якому паплюжиться весь культурно-історич- ний процес, що відбувався на Радянській Україні до 1939 року. Чого варті, наприклад, такі місця в «Історії української культури», що вийшла за редакцією І.П.Крип’якевича. На стор.445 читаємо: «Від 1917 року обставини на- родного життя в Придніпрянській Україні улягли основній повній зміні. Після ко- роткотривалого триумфу української національно-державної ідеї перевалилася по- над Україною червона хвиля диктатури пролетаріату, затопила всі давні цінності, пригасила народні сподівання. Після короткої, хоч великої радості, що товаришила хвилинам, коли здійснилися найкращі мрії народу, прийшли хвилини великих роз- чарувань» (Зошит І, 1937 рік). Подібних «перлів» можна навести чимало. Читаючи біографічну довідку «УІЖ» про Крип’якевича мимоволі складається враження, що зроблена переоцінка цінностей, що перелічені вище роботи визнані у всіх відношеннях доброякісними і рекомендуються журналом увазі широкого читача. Це не може не викликати законного заперечення. В редакції нашого журналу встановилася неправильна практика, коли не всі статті, замітки, публікації і т. ін., що друкуються в журналі, надсилаються членам ред колегії для попереднього ознайомлення і схвалення. Надалі необхідно встановити такий порядок: а) Весь матеріал, що вміщується в «УІЖ», надсилати усім без винятку членам ред- колегії для ознайомлення і схвалення. б) Стаття чи замітка вміщується в журналі, коли на це є згода усіх членів редколегії. в) Усунути практику зміни без достатніх на це причин вже затвердженого ред- колегією змісту журналу. Член редколегії «УІЖ» [підпис] П.А.Лавров 31 січня 1959 р. Науковий архів Інституту історії України НАНУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.902. – Арк.11–14 (правлений машинопис) №2 «УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЖУРНАЛ» РЕДАКЦІЯ Орган Інституту історії Академії наук Української РСР та Інституту історії партії ЦК КП України – філіал Інституту марксизму-ленініз- му при ЦК КПРС м. Київ, бульвар Шевченка, №14, тел. 4-53-43 №469 «1» жовтня 1959 р. Члену редколегії Крип’якевичу І.П. При цьому надсилаємо для апробації статтю Садовської «Причинки до життя нашої області в часі Північної війни» Український історичний журнал. – 2015. – №5 128 І.М.Заболотна Ваші зауваження та побажання: Стаття – це виписки із книги витрат 1702–1712 рр. в маєтностях коронного гетьмана Сенявського; автор не відзначає точніше, до якої території належать ці матеріали та в якому архіві вони зберігаються. Як видно із короткого узагальнення на стор.78–79, у книзі є деякі інтересні дані до історії селян і ін., але автор не зумів цінного матеріалу підняти на перший план, а затратив його серед маси неінтерес- них деталів. Висновки: Для Українського Історичного Журналу стаття не підходить. Підпис: І.Крип’якевич Львів, 8.Х.1959 Там само. – Спр.903. – Арк.107 (типографський бланк; машинопис; зауваження, висновки та підпис – автограф І.Крип’якевича синім чорнилом; назва рецензованої статті та прізвище автора – блакитним чорнилом іншим почерком) №3 «УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЖУРНАЛ» РЕДАКЦІЯ Орган Інституту історії Академії наук Української РСР та Інституту історії партії ЦК КП України – філіал Інституту марксизму-ленініз- му при ЦК КПРС м. Київ, бульвар Шевченка, №14, тел. 4-53-43 №43 «23» липня 1959 р. Члену редколегії Крип’якевичу І.П. При цьому надсилаємо для апробації статтю Poppe103 «Деякі питання заселення польсько-руського рубіжа в ранньому середньовіччі» Ваші зауваження та побажання: Автор, спираючися в головному на археологічні дослідження, з’ясовує розвиток головних центрів Забужжя, – Волиня і Червена, а також торкається інших міст (Грубешів, Холм). В основному автор вияснює господарсько-культурний розвиток поселень, і на цій основі робить висновки про соціально-політичні питання. Автор виступає проти тверджень польських націоналістичних істориків, які вважали Забужжя територією колонізації польських племен, але все-таки залишається під деяким їх впливом, допускаючи, що Червен заснували поляки (ст.23), та підкреслю[ю] чи особливі впливи західних (польських) племен на цій території (ст.28–29) – хоч і не затушовує впливів Русі. В цілому стаття може бути інтересна для читачів Укр.[аїнського] іст.[орич- ного] журналу тим, що показує методи досліджень польських археологів. Можна б відзначити, що це стаття дискусійна. Обов’язково треба статтю дати до оцінки архео Висновки: логам. Стаття написана рік тому і я маю враження, що вона перестаріла – один із польських істориків говорив мені, що є сумнівним, чи Городок на Гучві це історичний Волинь. Стаття писана важкою мовою і деколи 103 Польський історик-медієвіст А.Поппе. Український історичний журнал. – 2015. – №5 129До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом» трудно зорієнтуватися у поглядах автора (ст.28). Заголовок статті не відпо- відає змістові: Підпис: територія Волиня і Червена це не «польсько-руське пограниччя», а части- на Русі, – можна рекомендувати «Деякі питання заселення Побужжя (або Забужжя) в ранньому середньовіччі». Висновок: Статтю друкувати як дискусійну, – після оцінки археологів, – з дея- кими скороченнями. Львів, 11.ІІІ.1960 [підпис] Там само. – Арк.119 (типографський бланк; машинопис; зауваження, висновки та підпис – автограф І.Крип’якевича синім чорнилом; назва рецензованої статті та прізвище автора – блакитним чорнилом іншим почерком) The article deals with participate in organization and activities of “Ukrainian Historical Journal” of academician I.Krypiakevych. Reflected scientists vision of the magazine concept. Are called areas of his research published in the journal. The arti- cle sheds light on the initial period of organization and activities of “UHJ” in terms of the then social and political life. Revealed features of personal and official relations of I.Krypiakevych with the managing editor of journal F.Shevchenko. Keywords: Krypiakevych, Shevchenko, “Ukrainian Historical Journal”, editorial board, Institute of History of the Academy of Sciences of USSR, Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of USSR, history of feudalism.

До історії співпраці І.Крип’якевича з «Українським історичним журналом»

Institution

Similar Items