Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43)
Розглянуто перебіг та особливості суспільних дискусій щодо подій в Єдвабному
 1941 р. й Волинської трагедії 1943 р., які розгорнулися, відповідно, у Польщі
 та Україні. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах.
 Указано на необхідність відокремлення супе...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109708 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) / О.М. Каліщук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 149-163. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860261713788534784 |
|---|---|
| author | Каліщук, О.М. |
| author_facet | Каліщук, О.М. |
| citation_txt | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) / О.М. Каліщук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 149-163. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Розглянуто перебіг та особливості суспільних дискусій щодо подій в Єдвабному
1941 р. й Волинської трагедії 1943 р., які розгорнулися, відповідно, у Польщі
та Україні. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах.
Указано на необхідність відокремлення суперечок довкола минулого та розбудови сучасних міждержавних відносин.
Considered course and characteristics of public debate on the Volyn’ tragedy and
events in Jedwabne in 1941, which developed in Ukraine and Poland, respectively.
Showing conflicts memory formation in both countries. The necessity of separation
disputes about the past and the development of modern international relations.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:56:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні виклики та процеси значною мірою змінили сприйняття історич-
них явищ і пам’ять про них. Мають слушність ті автори, які пишуть про минуле
як поле для політичних спекуляцій, потужний важіль мобілізації суспільства
(у цілому чи окремих його груп)1. Минуле стало інструментом геополітичних
ігор, який активно використовує, зокрема, Росія для досягнення своїх цілей.
Волинь та Єдвабне – вузлові історичні події для сучасних України й
Польщі. Примітно, що як дискусія про Єдвабне, так і дискусія навколо Волині
відбувалися на тлі 60-річчя пам’яті про ті трагічні події. Після того, як у часи
комуністичного режиму ці теми не були предметом дослідження й обговорен-
ня; після того, як сторони конфліктів не хотіли відживлювати минулих образ,
щоб не загострювати міжнаціональні відносини, неоднозначні сторінки укра-
їнсько-польських та польсько-єврейських відносин знову нагадали про себе.
2001 р. в Польщі розгорнулася єдвабенська дискусія2, яка, на думку час-
тини дослідників, була чи не найбільшою та найважчою розмовою про історію,
що коли-небудь відбувалася у країні3. Як відзначав П.Форецький, під час дис-
кусії, що тривала впродовж двох років, звучали визначення на кшталт «на-
родна терапія», «катарсис», «найважливіший екзамен для поляків за останні
десятиріччя», «полігон для роздумів над польською ментальністю», «перша
через 55 років спроба погляду у дзеркало», «пробний камінь польських душ
* Каліщук Оксана Миколаївна – доктор історичних наук, доцент, Східноєвропейський
національний університет ім. Лесі Українки (Луцьк)
E-mail : kaliszczuk.oksana@gmail.com
1 Лисенко О.Є. Український вимір Другої світової війни крізь призму історичної пам’яті //
Національна та історична пам’ять: Українські остарбайтери: доля і пам’ять. – Вип.9. – К.,
2013. – С.140.
2 За словами М.Оконського, ця «найважливіша дискусія незалежної Польщі переорала свідо-
мість еліт, але не змінила суспільство» (див.: Okoński M. Archeologia stodoły: 70 lat po Jedwabnem,
10 lat po «Sąsiadach» // Tygodnik Powszechny. – 2011. – №28. – 10 lipca. – S.3–4).
3 Kuła M. Dyskusja o Jedwabnem czy o Polsce? // Eslavistica Complutense. – Vol.2. – Madrid,
2002. – Р.110; Махцевич П. Різанина в Єдвабне 1941 р.: Дискусія про єврейсько-польський кон-
флікт на північному сході Польщі за німецької окупації // Європа та її болісні минувшини / Авт.-
упор. Ж.Мінк, Л.Неймайєр у співпр. з П.Боннаром; пер. з фр. Є.Марічева. – К., 2009. – С.155, 165.
УДК 94 (477+438) «1939/1945»:323.12
о.М.кАЛіщук *
СУЧАСНІ ІСТОРИЧНІ ДИСКУСІЇ ЩОДО
МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ:
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ (ЄДВАБНЕ’41/ВОЛИНЬ’43)
Розглянуто перебіг та особливості суспільних дискусій щодо подій в Єдвабному
1941 р. й Волинської трагедії 1943 р., які розгорнулися, відповідно, у Польщі
та Україні. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах.
Указано на необхідність відокремлення суперечок довкола минулого та розбудо-
ви сучасних міждержавних відносин.
Ключові слова: Волинь, Єдвабне, Друга світова війна, міжнаціональні відноси-
ни, історичний дискурс, суспільна думка.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
150 О.М.Каліщук
та характерів»4. Не менш влучно звучала її характеристика як «тесту»5, а
Т.Вісліч назвав справу Єдвабного найбільшою поразкою історичної політики в
Польщі останніх десятиліть6. Водночас «проблема Волині» стала, за визначен-
ням львівського історика Я.Грицака, першою великою історичною дискусією в
Україні з часу падіння комунізму7. Зрештою саме цей дослідник, розмірковую-
чи над волинськими подіями, зауважив паралелі з європейськими процесами
та припустив, що нашу країну, яка має складне та неоднозначне минуле, че-
кає ще не одне «українське Єдвабне», як і не один «Historikerstreit» (суперечки
про історію, битва істориків)8. Порівняння цих двох історичних подій у суспіль-
ному дискурсі можуть проілюструвати матеріали про волинські події, уміщені
в польському часопису «Więź», які вийшли під заголовком «З українцями після
Єдвабного»9, статті Я.Вільчак «Волинське Єдвабне»10, Я.Енґельґарда «Єдвабне
й Волинь»11, депутата Європарламенту Я.Войцеховського «Пам’ять Єдвабного,
забуття Волині»12, або української авторки Г.Левицької з не менш промовис-
тою назвою13.
Примітно, що обидві дискусії вийшли далеко за межі національних дис-
курсів. У кожному разі слід погодитися з висновком А.Портнова, що Єдвабне
доволі швидко стало новим місцем пам’яті (у термінології П.Нора) не лише в
Польщі, але й загалом в Європі14. До обговорення польсько-єврейських відно-
син у роки Другої світової війни долучилися британські, ізраїльські, німецькі,
французькі, американські, російські автори. Основні видання перекладено ан-
глійською, німецькою, угорською, французькою мовами. Як влучно відзначи-
ла Й.Токарська-Бакір, якби не іноземна перспектива й послаблена закордон-
ним впливом автоцензура, певні речі взагалі не могли б з’явитися під час цієї
дискусії15. У менших масштабах, але все ж була репрезентованою у світових
ЗМІ й Волинська трагедія (німецькі видання «Berliner Zeitung»16, «Die Welt»17,
4 Forecki P. Spór o Jedwabne: analiza debaty publicznej. – Poznań, 2008. – S.58.
5 Mac J.S. Test z Jedwabnego // Wprost. – 2001. – №11. – 18 marca. – S.74–75.
6 Вісліч Т. Польська історіографія 1989–2009 рр.: дуже суб’єктивні підсумки // Історіографічні
дослідження в Україні. – Вип.23. – К., 2013. – С.46.
7 Hrycak J. Wołyń w ukraińskiej pamięci // Dialog: Deutsch-Polnisches Magazin / Magazyn
Polsko-Niemiecki. – 2003. – №64. – S.55.
8 Грицак Я. Тяжке примирення // Його ж. Страсті за націоналізмом: Історичні есе. – К.,
2004. – С.133.
9 Z Ukraińcami po Jedwabnem: dyskusja // Więź. – 2002. – №4 (522).
10 Wilczak J. Wołyńskie Jedwabne // Polityka. – 2003. – №28. – S.24–27.
11 Engelgard J. Jedwabne i Wołyń // Nowa Myśl Polska. – 2003. – 20–27 lipca.
12 Wojciechowski J. Pamięć Jedwabnego, niepamięć Wołynia [Електронний ресурс]:
http://januszwojciechowski.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=1586:pa
mi-jedwabnego-niepami-woynia&catid=20:blog&Itemid=42
13 Левицька Г. Поляки ганьбу за Єдвабне хочуть заховати за Волинські події // За вільну
Україну. – 2003. – 15 липня.
14 Портнов А. Єдвабне і не тільки: Про польські дискусії довкола книжок Яна Т. Ґроса //
Його ж. Історія для домашнього вжитку: Есеї про польсько-російсько-український трикутник
пам’яті. – К., 2013. – С.205.
15 Tokarska-Bakir J. Rzeczy mgliste: eseje i studia. – Sejny, 2004. – S.13.
16 Flückiger P. Schritte zur Aussöhnung [Електронний ресурс]: http://www.berliner-zeitung.de/
archiv/schritte-zur-aussoehnung,10810590,10099912.html
17 Gnauck G. Sofern Heute die Feier gelingt [Електронний ресурс]: http://www.welt.de/print-welt/
article245590/Sofern_heute_die_Feier_gelingt.html
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 151
«Frankfurter Rundschau»18, британські – «Financial Times»19, «BBC-News»20,
бельґійська «Le Soir»21, швейцарські – «Neue Zürcher Zeitung»22, «Aargauer
Zeitung», американська «The New York Times»23, австрійська «Der Standard»24
та ін.). Водночас голос істориків під час обох дискусій був ледве чутним, і на-
вряд чи став визначальним на тлі суперечок про провину, відповідальність,
пробачення й т.ін. Характерно, що дебати про Єдвабне та щодо Волині, які
подеколи лавиноподібно розгорталися, доволі швидко й затихали, переста-
ючи бути актуальними практично відразу після відкриття А.Квасневським
пам’ятника в Єдвабному та ним же й Л.Кучмою – меморіалу примирення в
Павлівці (Порицьку).
Публікації, присвячені цим проблемам, в Україні та Польщі нараховують
тисячами25, хоча зміст частини з них викликає запитання. І в одному, і в ін-
шому випадку в певний момент з’являлися видання, які викликали суспільне
збурення. Дебати щодо Єдвабного переважно точилися навколо «відкриттів»
Я.Т.Ґросса26, хоча дражливі питання польсько-єврейських відносин у роки
Другої світової війни виринали й до виходу у світ книжки цього дослідника27.
18 Fluckiger P. Polen-Ukraine: Schritte zur Aussohnung // Frankfurter Rundschau. – 2003. – 11 Juli.
19 Wagstyl S. Poland and Ukraine seek to put wartime atrocities behind them [Електронний ре-
сурс]: http://www.artukraine.com/old/events/volyn_trag3.htm
20 Poland and Ukraine resolve massacre row [Електронний ресурс]: http://news.bbc.co.uk/2/hi/
europe/3057243.stm
21 Wiszniewska I. Les massacres de 1943 Pologne – Ukraine: une lente reconciliation [Електронний
ресурс]: http://archives.lesoir.be/histoire-les-massacres-de-1943-pologne-ukraine-une-lent_t-
20030712-Z0NAZF.html
22 Mühsame polnisch-ukrainische Versöhnung (Gedenken an die Massaker in Wolhynien vor 60
Jahren) [Електронний ресурс]: http://www.nzz.ch/2003/07/21/al/article8z69o_1.280035.html
23 Ukraine: Joint Memorial to Massacre [Електронний ресурс]: http://www.nytimes.
com/2003/07/12/world/world-briefing-europe-ukraine-joint-memorial-to-massacre.html
24 Lendvai P. Gift des Nationalismus: Gute Nachrichten versinken oft in der Flut von Schrecken
erregenden Berichten aus Welt [Електронний ресурс]: http://derstandard.at/1362642
25 Бібліографію волинських подій див.: Лисенко О.Є., Марущенко О.В. Українсько-польські
стосунки періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії: бібліограф. покажчик. – К.;
Івано-Франківськ, 2003; Українсько-польське протистояння на західноукраїнських землях у
роки Другої світової війни: матеріали до бібліограф. покажчика / Уклад. О.Каліщук. – Л.; Луцьк ,
2007; Kulińska L. Materiały do bibliografii dotyczącej ludobójstwa ludności polskiej dokonanego przez
nacjonalistów ukraińskich na Kresach Wschodnich II RP w latach 1939–1947 // Działalność nacjonali-
stów ukraińskich na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej / Pod red. nauk. B.Grotta. – Warszawa,
2010. – S.341–409; Bertman W. Pamięć Wołynia 1943–1944: bibliografia. – Katowice, 2014.
26 Gross J. Sąsiedzi: historia zagłady żydowskiego miasteczka. – Sejny, 2000. – 157 s. Варто під-
креслити, що це була не перша публікація автора про польсько-єврейське минуле та взаємовід-
носини. Попередня його книга – «Upiorna dekada», в якій Я.Т.Ґросс писав про ставлення поляків
до Голокосту, антисемітизм під час окупації та в післявоєнні роки, функціонуючий стереотип
«жидокомуни», – теж викликала жваві дискусії, хоча й у вузьких колах польських інтелектуа-
лів. Слід відзначити факт перекладу саме цієї книжки англійською, німецькою, французькою,
угорською та іншими мовами. Принагідно зазначимо одну цікаву деталь. Назва Ґроссової книги,
«Сусіди», англійською мовою («Neighbors») має значення, якого бракує в польському ориґіналі.
В англійських перекладах біблійної книги Левіт (19:8) нам наказано любити наших «neighbors»
(укр. «ближніх») як самих себе. В Євангелії від Луки, у притчі про доброго самаритянина, Ісус
називає «ближнім» того, хто виявляє милосердя, і це саме те, чого польські мешканці Єдвабного
не зробили. Цього болісного підтексту немає в польському варіанті назви, адже «sąsiedzi» («сусі-
ди») – не ідентичне з «bliźni» («ближні»).
27 За часів ПНР дискусії навколо польсько-єврейських (як і польсько-українських) відносин
провадити було неможливо. Із послабленням цензури розпочалося дослідження та обговорення
цілої низки до того заборонених тем (у тому числі польсько-єврейських відносин). Серед матері-
алів 1980-х рр. слід виокремити книжку-есе Я.Ю.Ліпського (J.J.Lipski) «Дві батьківщини – два
Український історичний журнал. – 2015. – №5
152 О.М.Каліщук
Показовою слід уважати характеристику, з одного боку, Я.Куртики, котрий
назвав Я.Т.Ґросса «вампіром історіографії»28, а з іншого – автора матеріалу
з німецького часопису «Der Spiegel», який визнав працю Я.Т.Ґросса однією з
найважливіших історичних книг, написаних в Європі після падіння кому-
ністичного режиму29. Зауважимо факт перекладу її англійською, німецькою,
французькою, угорською та іншими мовами.
Серед написаних у відповідь книг базовими в дискусії про Єдвабне слід
уважати двотомник «Навколо Єдвабного»30, опублікований Інститутом націо-
нальної пам’яті, роботу журналістки «Ґазети виборчої» А.Біконт під назвою
«Ми з Єдвабного»31 та дослідження А.Жбіковського «Щодо генези Єдвабного»32.
Окремою сторінкою стало слідство у справі загибелі євреїв, проведене
Білостоцьким відділенням Головної комісії з розслідування злочинів проти
польського народу ІНП33, яке викликало бурхливу реакцію праворадикаль-
ного й комбатантського середовищ, Конґресу полонії Канади та США34. Серед
тих авторів, доробок яких однозначно лежить в ідеологічній площині, слід на-
звати Є.Новака35, Г.Пайонка36. Варто зазначити, що іноді тут важко відокре-
мити емоційну, але наукову полеміку, від просто ідейних декларацій і гасел.
«Волинську» дискусію значною мірою реґламентували тези та арґументи
В. та Е. Семашків37. Невипадково саме їхня книжка викликала найбільший
резонанс і діаметральні оцінки українських та польських дослідників38. Попри
патріотизми» («Dwie ojczyzny, dwa patriotyzmy»; початково опублікована в №10/1981 паризької
«Kultury» та в перекладі німецькою у «Frankfurter Allgemeine Zeitung») та статтю критика й літе-
ратурознавця Я.Блонського (J.Błoński) «Бідні поляки дивляться на ґетто» («Biedny Polacy patrzą
na getto», «Tygodnik Powszechny», №2/87). Менш відомі тексти Є.Єдліцького (J.Jedlicki) про мину-
ле та колективну відповідальність («Dziedzictwo i odpowiedzialność zbiorowa»), С.Амстердамського
(S.Amsterdamski) «Відповідальність без провини й покарання» («Odpowiedzialność bez winy i
kary»). У середині 1990-х рр. у «Ґазеті виборчій» було опубліковано статтю М.Ціхого (M.Cichy)
«Поляки – євреї: Чорні сторінки повстання» (Polacy – Żydzi: Czarne karty powstania», «Gazeta
Wyborcza», 29–30.01.1994). Резонансною виявилася публікація отця-єзуїта С.Мусяла (S.Musiał)
«Чорне – це чорне» («Czarne jest czarne», «Tygodnik Powszechny», №46/97). Однак жоден із цих
матеріалів не викликав дискусії, подібної до спровокованої Я.Т.Ґроссом.
28 Kurtyka J. Gross to wampir historiografii [Електронний ресурс]: http://fakty.interia.pl/
wywiady/news-kurtyka-gross-to-wampir-historiografii,nld,833824
29 Tabu gebrochen [Електронний ресурс]: http://www.spiegel.de/spiegel/print/d-20129300.html
30 Wokół Jedwabnego / Pod red. P.Machcewicza, K.Persaka. – T.1: Studia; T.2: Dokumenty. –
Warszawa, 2002.
31 Bikont A. My z Jedwabnego. – Warszawa, 2004; Idem. My z Jedwabnego. – Wyd.2. – Warszawa,
2012.
32 Żbikowski A. U genezy Jedwabnego: Żydzi na Kresach Północno-Wschodnich II Rzeczypospolitej:
wrzesień 1939 – lipiec 1941. – Warszawa, 2006.
33 Ignatiew R. Kryminalistyczne aspekty działań zmierzających do ustalenia miejsc pochówku
ofiar zbrodni dokonanej w dniu 10 lipca 1941 r. w Jedwabnem // Zbrodnie przeszłości: opracowania i
materiały prokuratorów IPN / Pod red. P.Piątka. – Warszawa, 2006. – S.76–79; Kaczyński A. Śledztwo
w sprawie zagłady Żydów [Електронний ресурс]: www.rp.pl/artykul/176221-Sledztwo-w-sprawie-za-
glady-Zydow.html; Ordyński J. Finał śledztwa we wtorek [Електронний ресурс]: www.rp.pl/artykul/
176271-Final-sledztwa-we-wtorek.html
34 Kaczyński A. Sprawa Jedwabnego // Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej. – Warszawa,
2002. – S.373.
35 Nowak J. Sto kłamstw J.T.Grossa o Jedwabnem i żydowskich sąsiadach. – Warszawa, 2001.
36 Pająk H. Jedwabne geszefty. – Wyd.2. – Lublin, 2001.
37 Siemaszko W., Siemaszko Е. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludno-
ści polskiej Wołynia: 1939–1945. – T.1–2. – Warszawa, 2000.
38 Відгуки див.: Ільюшин І. Волинська трагедія 1943–1944 рр. у контексті українсько-польських
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 153
очевидну однобічність, на думку провідних польських фахівців працю Семашків
уже нині можна віднести до підставової літератури, оминути її не може жоден
серйозний історик39. Автори зібрали усні свідчення тих поляків, які втекли або
були депортовані з Волині, згідно з якими від рук українців у роки Другої сві-
тової війни загинуло 50–60 тис. польських мешканців Волинського воєводства.
Причому обидві знакових книги потрапили на непідготовлений ґрунт, ви-
кликали шок й бажання верифікувати оприлюднені дані40. Звернімо увагу
на застереження М.Ходакевича, що якщо шок спричинить появу конкретних
реґіональних напрацювань дослідників, то це корисно для історичних студій,
однак у протилежному випадку спостерігатимемо лише поглиблення наявних
упереджень41. Особливістю наукового й суспільного дискурсів в обох випадках
було існування як різних (національних) версій, так і відмінних дискурсів усе-
редині. У випадку подій в Єдвабному існувала єврейська й польська версії,
у випадку Волині – польська та українська. Мало того, поява публікацій на
взаємин // Український гуманітарний огляд. – Вип.10. – К., 2004. – С.175–193; Ісаєвич Я. Про книгу
В. і Є. Сємашків // Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його
відлуння: Дослідження, документи, спогади. – Л., 2003. – С.375–390; Його ж. Трагедія та її від-
луння // Збірник Харківського історико-філологічного товариства: Нова серія. – Т.10. – Х., 2004. –
С.358–366; Марчук І. Хто ж спровокував конфлікт? (Siemaszko W., Siemaszko E. Ludobójstwo
dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945 (Warszawa,
2000)) // Визвольний шлях. – 2003. – Кн.5. – С.118–127; Його ж. Siemaszko W., Siemaszko E.
Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945. –
Warszawa, 2000. – Т.І. – S.1–1000; T.II. – S.1001–1440 // Український визвольний рух. – Зошит 2:
Українсько-польський конфлікт під час Другої світової війни. – Л., 2003. – С.171–180; Dagilis W.
[Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich
na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, Warszawa 2000] // Akcent. – 2001. – Nr. 4. – S. 152–154;
Grott B. [Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraiń-
skich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, Warszawa, 2000] // Zeszyty Społeczne KIK. – 2002. –
№10. – S.245–249; Grott B. [Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez
nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, Warszawa, 2000] // Polityczne,
religijne i kulturalne aspekty sprawy polskiej na Kresach Wschodnich. – Kraków, 2009. – S.281–286;
Idem. Rzezie ludności polskiej na Wołyniu (Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo
dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, Warszawa,
2000) // Zeszyty Hіstoryczne WiN-u. – 2001. – №15. – S.287–291; Isajewycz J. O książce Władysława
i Ewy Siemaszków: Ludobójstwa dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej
Wołynia 1939–1945 // Rocznik Instytutu Europy Środkowo-Wschodniej. – 2003. – №1. – S.63–74;
Łetocha R. Wołyńska apokalipsa // Sprawy Narodowościowe: Seria Nowa. – 2002. – Z.21. – S.256–258;
Mazur G. Recencja książki W.Siemaszko, E.Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów
ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, t.1–2, Warszawa, 2000, Wydawnictwo «Von
Boroviecky», ss.1433 // Kwartalnik Historyczny. – 2003. – №1. – S.162–167; Paszko A. [Władysław
Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludno-
ści polskiej Wołynia 1939–1945, Warszawa, 2000] // Dzieje Najnowsze. – 2002. – №2. – S.212–216;
Pisuliński J. W.Siemaszko, E.Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na
ludności polskiej Wołynia 1939–1945 // Pamięć i Sprawiedliwość. – 2002. – №2. – S.322–327; Idem.
W.Siemaszko, E.Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności pol-
skiej Wołynia 1939–1945, Wydawnictwo Von Borowiecky, t.1–2, Warszawa, 2000, ss.1140 // Biuletyn
Ukrainoznawczy = Українознавчий бюлетень – Przemyśl, 2002. – №8. – S.320–324; Wilcur J.E.
Dzieło o zagładzie i sprawcach // Na Rubieży. – 2001. – №56. – S.5–7 та ін.
39 Motyka G. Rany Wołynia // Zeszyty Historyczne. – 2001. – №138. – S.199.
40 «Шок Єдвабного» (заголовок статті А.Міхніка, опублікованої 2008 р.) може найкраще пере-
дати реакцію громадської думки в Польщі на оприлюднені Я.Т.Ґроссом факти, пов’язані з поді-
ями в Єдвабному, що раніше були надбанням лише вузького кола фахівців. Зрештою подібною
була й реакція українського суспільства на підняття «волинської» проблеми.
41 Chodakiewicz M. Mord w Jedwabnem 10 lipca 1941: prolog, przebieg, pokłosie. – Międzyzdroje;
Kraków, 2012. – S.230.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
154 О.М.Каліщук
складну тему з однієї сторони викликала потребу «свого» дослідження, яке ре-
презентувало б національну інтерпретацію подій.
І дискусія щодо Єдвабного, і дискусія щодо Волині поставили перед поль-
ським та українським суспільствами завдання переосмислення минулого, яке
в одній із перших «єдвабенських» публікацій влучно було названо «очищенням
пам’яті»42. Питання пов’язане зі зрілістю суспільства: наскільки воно готове
прийняти тезу, що поряд зі своєю боротьбою та своїми жертвами вони завдава-
ли страждань представникам інших національностей і віросповідань (навіть
якщо ті останні теж не «янголи Божі»). І тут не було однозначної відповіді
ані в Україні, ані в Польщі. Нагадаймо думку колишнього дисидента, голов-
ного редактора найтиражнішої у сусідній країні «Ґазети виборчої» А.Міхніка:
«Ми – і українці, і поляки – маємо спільну рису: синдром невинної жертви.
Ми маємо історичне переконання в тому, що ми для всіх були добрими, а нас
кривдили. Це не є правдою ані щодо поляків, ані щодо українців»43. Так само
відверто наголошував на тому, що за тодішніх історичних обставин поляки
не завжди були винятково жертвами, А.Новак. Водночас він зауважував, що
якщо провину за трагедію в Єдвабному поляків змусила визнати перспектива
членства в ЄС, то зацікавлених у вшануванні пам’яті українських селян у су-
часній Європі не виявилося44.
Незручна правда важко торує собі шлях, часто до неї ставляться непри-
хильно, адже вона підважує ідеалізований стереотип, яким живуть нації45.
У дискусії про Єдвабне, зокрема, звучало занепокоєння з приводу того, що зо-
середження на чорних сторінках польської історії завдає шкоди національній
ідентичності; стверджувалося, що не можна безперестанку говорити народові,
що його історія – низка ганебних учинків46. Краківський історик А.Новак в од-
ній зі своїх статей протиставив винятковість злочину в Єдвабному масовому
героїзму поляків на Вестерплатте, порушивши питання небезпечності само-
бичування47. У відповідь П.Махцевич писав: «Відкриття всієї правди про наше
минуле, повернення блиску речам, якими ми повинні пишатися, а також від-
криття справ, за котрі соромно, є в історії кожної країни; це – найкращий шлях
побудови національної спільноти, закоріненої в минулому, свідомої тих поко-
лінь, що стоять за нею. Спільноти, яка не буде боятися конфронтації з власною
історією»48. Суголосно звучать слова Л.Кереса, який переконаний, що Єдвабне
означає, перш за все, мужність говорити про складні речі, завдяки чому можна
вести розмову про історію з гордо піднятою головою49.
42 Kaczyński A. Oczyszczanie pamięci // Rzeczpospolita. – 2000. – 19 maja; Kaczyński A.
Oczyszczanie pamięci // Zwoje. – 2000. – №3 (23).
43 Міхник А. Синдром жертви // День. – 2003. – 15 квітня.
44 Див.: Пам’ять і питання ідентичності: Польща, Україна / За ред. Т.Горбовського, П.Косєв-
ського. – Варшава, 2013. – С.87.
45 Куронь Я. Поляки та українці: важкий діалог. – К., 2012. – С.175.
46 Merta T. Warunek obrachunku z przeszłością [Електронний ресурс]: www.teologiapolityczna.
pl/tomasz-merta-warunek-obrachunku-z-przeszloscia
47 Nowak A. Westerplatte czy Jedwabne // Rzeczpospolita. – 2001. – 1 lipca.
48 Machcewicz P. I Westerplatte, i Jedwabne: pełna prawda historyczna jest najlepszym funda-
mentem narodowej wspólnoty // Rzeczpospolita. – 2001. – №185. – S.7.
49 Див.: Pyżewska A. Pogrom w Jedwabnem // Pamięć.pl. – 2012. – №4/5. – S.56.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 155
З іншого боку, волинська дискусія порушила перед суспільствами обох
країн проблему усвідомлення того, наскільки відповідає історичній правді
той ідеалізований образ Української повстанської армії та Армії крайової, що
його намагаються нині вималювати; розуміння того, що, як і в будь-якій вій-
ськовій формації, у лавах УПА та АК були не лише герої, але й убивці та ма-
родери50. Яскравим прикладом постання такої нелегкої правди стала книга
С.Домбського «Екзекутор»51 і дискусія довкола неї52. Сама лише поява фраґ-
ментів тексту спровокувала хвилю емоцій у середовищі ветеранів АК. Почали
лунати голоси, які заперечували правдивість описуваних подій і стверджува-
ли, що автор приписує собі дії інших осіб. І це не випадково, адже С.Домбський
розповідав про пережите неупереджено, без будь-яких ідеологічних масок,
цілковито десакралізувавши героїчний міф.
Водночас з’явилося розуміння, що УПА слід ушановувати за опір гітле-
рівцям, а ще більше – «совєтам», а не за події 1943–1944 рр. Сучасні польські
автори приходять до розмежування цих історичних явищ. При цьому вони за-
уважують ту обставину, що дедалі більше українських істориків розділяють
боротьбу ОУН та УПА попервах із німецьким, а згодом, від другої половини
1944 р., з радянським окупантом, та «екстермінацію» поляків у 1943–1944 рр.53
Не випадково А.Таляґа зазначав, що хоч терор щодо поляків був справді
страшним, однак це лише епізод у боротьбі УПА, яка уславилася під час війни
з «совєтами»; а тому не дивно, що західні українці пам’ятають оборону своїх
сіл та містечок від депортацій і терору та не хочуть згадувати «різанину поля-
ків», яка їй передувала54. Коментуючи цю тенденцію, Ґ.Мотика зауважив, що,
зрозуміло, це не є повною історією УПА, і в польської сторони це не викликає
радості, однак немає й потреби демонізувати могили повстанців55. Логічним
продовженням такої лінії стала позиція тих авторів, які вважають, що визна-
ння польською суспільною думкою того, що частина упівців, борючись за не-
залежність України, не заплямувала себе злочинами, а українською – що не
потрібно ставити злочинцям пам’ятники, і стане початком єднання обох на-
ших народів56.
Складність обговорення проблеми Єдвабного в Польщі й Волині в Україні,
очевидно, полягала в тому, що в обох випадках це були дискусії щодо колек-
тивної відповідальності57. В обох випадках виринало питання: наскільки
50 Стріха М. Асиметричність Волині // Українське слово. – 2003. – 15–21 травня. – С.5.
51 Dąmbski S. Egzekutor. – Warszawa, 2010.
52 Lipiński P. Przyjemność zabijania // Gazeta Wyborcza. – 2010. – №251; Stola D. Przemoc
chwalebna // Gazeta Wyborcza. – 2010. – №253, dod. Duży Format №42. – S.14–15; Wyżnikiewicz B.
Bolesna karta historii Armii Krajowej? // Kultura Liberalna. – 2011. – 8 lutego.
53 Rezmer W. Dwie prawdy [Електронний ресурс]: http://polska-zbrojna.eu/index.
php?option=com_content&view=article&id=10436&Itemid=145
54 Talaga A. Zatruta przyjaźń: Jak długo sprawa Wołynia będzie dzielić Polaków i Ukraińców //
Nowe Państwo. – 2003. – №7. – S.21.
55 Motyka G. Ostro tak, ale czy zawsze prawdziwie? // Zeszyty Historyczne. – 1999. – №128. – S.96.
56 Rola T. Obraz OUN-UPA i ludobójstwa na Kresach na współczesnej Ukrainie // Prawda histo-
ryczna a prawda polityczna w badaniach naukowych: ludobójstwo na kresach południowo-wschodniej
Polski w latach 1939–1946 / Pod red. B.Pazia. – Wrocław, 2011. – S.367.
57 Журналісти М.Бейлін та Д.Варшавський, посилаючись на позицію А.Мушґа, висловлену
під час останньої історичної дискусії у Швейцарії або на досвід політики єднання В.Брандта, на-
магалися з’ясувати, яким чином можна вивчати історичну правду, не звинувачуючи при цьому
Український історичний журнал. – 2015. – №5
156 О.М.Каліщук
українське та польське суспільства готові поряд із героїчними сторінками при-
йняти ті епізоди історії, які хочеться забути або приховати. Так, ще на початку
2001 р. Я.Ґовін писав: «Наш обов’язок – передати спадок минулого наступним
поколінням: пам’ять про героїв – як зобов’язання, пам’ять про польських зло-
чинців – як пересторогу»58. Висловлюючи свої думки щодо Єдвабного, автори-
тетний діяч польської діаспори Я.Новак-Єзьоранський зауважував, що «якщо
ми поділяємо національну гордість наших перемог […], то повинні віднайти
сили й для того, аби відчути національний сором за ганебні вчинки. Як пере-
важно християнський народ ми повинні вдарити себе у груди, визнати скоєні
гріхи й у тому, що польські каїни порушили заповідь “Не вбий!”. Якщо ми
чекаємо від інших сатисфакції за злочини проти Польщі та поляків, то повин-
ні виявити готовність визнати зло, учинене нами нашим ближнім»59. Цю дум-
ку підхопили політики. Вона прозвучала у відкритому листі Всепольського
правління Союзу демократичної лівиці «Щодо Єдвабного», в якому наголо-
шувалося, що народ, котрий хоче черпати сили з найкращих сторінок своєї
історії, повинен також мати відвагу стати віч-на-віч зі своїми немочами, саме
як народ «ми відповідальні за те, як поставимося до своєї історії, і які виснов-
ки з неї зробимо»60. Зрештою про це заявив і президент Республіки Польща
А.Квасневський61, а через десять років, у липні 2011 р., інший очільник сусід-
ньої держави – Б.Коморовський написав: «Нація жертв повинна визнати ту
непросту правду, що вона бувала й катом»62.
Так само щодо волинської дискусії для львівського історика Я.Грицака було
очевидним, що над наступними поколіннями тяжітиме певна відповідальність
за дії попередників: «[…] між “нами” і “ними” існує генетичний зв’язок, і ми
пов’язані ниткою моральної відповідальності […] якщо я емоційно відчуваю
гордість за найкращі й найгідніші вчинки цієї групи, чому би я мав уникати
моральної відповідальності за її гріхи та злочини? Без визнання цієї простої іс-
тини ми будемо приречені на замовчування й ретушування своєї історії. І лише
цілий народ і не зміцнюючи тезу про колективну відповідальність (див.: Kerski B. Zeitwende in
der Polnischen Geschichtsschreibung: Das Buch «Nachbarn» von Jan Tomasz Gross über ein anti-
semitisches Pogrom 1941 im nordostpolnischen Jedwabne hat eine intensive historische Debatte in
Polen ausgelöst = Nowa era w hisroriografii polskiej: Książka Jana Tomasza Grossa «Sąsiedzi» opo-
wiadająca o pogromie antysemickim w roku 1941 w miejscowości Jedwabne wywołała w Polsce burz-
liwą dyskusję historyczną // Dialog. – 2001. – №55/56. – S.119, 121–122).
58 Gowin J. Naród – ostatni węzeł // Rzeczpospolita. – 2001. – 18 stycznia.
59 Nowak-Jeziorański J. Potrzeba zadośćuczynienia // Rzeczpospolita. – 2001. –26 stycznia.
60 Dziedziczymy nie tylko chwałę: List otwarty do członków i sympatyków SLD // Gazeta
Wyborcza. – 2001. – 16 marca.
61 Przemówienie Prezydenta RP wygłoszone przez Aleksandra Kwasniewskiego w Jedwabnem,
podczas uroczystości żałobnych 7 lipca 2001 roku [Електронний ресурс]: http://www.sztetl.
org.pl/pl/term/302,jedwabne/; Kwaśniewski A. Sąsiedzi sąsiadom zgotowali ten los // Gazeta
Wyborcza. – 2001. – 11 lipca.
62 List prezydenta odczytany w Jedwabnem [Електронний ресурс]: http://www.prezydent.pl/aktu-
alnosci/wypowiedzi-prezydenta/inne/art,47,list-prezydenta-odczytany-w-jedwabnem.html; Prezydent
Komorowski o Jedwabnem: «Naród ofiar musiał uznać tę niełatwą prawdę, że bywał także spraw-
cą» [Електронний ресурс]: http://polska.newsweek.pl/prezydent-o-jedwabnem--narod-ofiar-musial
-uznac--ze-bywal-takze-sprawca-,79294,1,1.html; Prezydent Komorowski o Jedwabnem: «Naród ofiar
musiał uznać tę niełatwą prawdę, że bywał także sprawcą»: Czy to był «naród» [Електронний ресурс]:
http://wpolityce.pl/polityka/115848-prezydent-komorowski-o-jedwabnem-narod-ofiar-musial-uznac
-te-nielatwa-prawde-ze-bywal-takze-sprawca-czy-to-byl-narod
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 157
з її визнанням формула: «Простіть нас, і ми вас прощаємо» набирає глибокого
та не напускного змісту»63. Не менш рельєфно ця проблема постає в інших ав-
торів, які, відповідаючи на питання, чому потрібно вибачатись, стверджують:
«Не через стратегічну дружбу з Польщею. Лише тому, що наші предки про-
лили людську кров у волинські багна. Зректися відповідальності за ту кров –
зректися їх. Нашої покути вимагають не поляки, а душі тих, хто не відав, що
творив. І не поляки мають ховати волинські кості, а українці, бо Волинь –
українська земля. Бо час збирати каміння»64. Це те, що В.Кучинський назвав
не колективною, а неуникненною національною відповідальністю65.
Зазначимо, що така позиція суголосна ідеям інтелектуалів інших європей-
ських держав. Згадаймо бодай думку Т.Венцлови щодо співпровини литовців у
винищенні євреїв, адже до спільноти належать і справедливі, і злочинці, а ко-
жен учинений гріх обтяжує сумління цілого народу та кожної особи66. Водночас
конструктивною слід уважати позицію тієї частини польського суспільства, яка
вважає, що буде набагато легше вимагати від українців, щоб вони подивилися
в обличчя власній історії тоді, коли самі поляки зможуть це зробити; коли ви-
знають, що стосовно українців після війни застосували колективну відповідаль-
ність; коли матимуть достатньо моральної сили, щоб змиритися зі своєю історі-
єю, – тоді матимуть більше прав вимагати цього від своїх сусідів67.
У більшості публікацій на «волинську» тематику рефреном звучала теза
про примирення між сусідніми народами через формулу взаємного пробачен-
ня. Ключовою тут слід уважати тезу, що Волинська трагедія 1943 р. – це траге-
дія обох народів, а отже вона потребує прощення з двох сторін. Запропоновану
главами церков та релігійними діячами формулу: «Вибачаємо та просимо ви-
бачення» використали у своїх зверненнях до вірних із приводу 60-ї річниці
подій на Волині як Папа Римський Іван Павло ІІ, так і глава Української
греко-католицької церкви блаженнійший Любомир Гузар. Саме такий ви-
хід із патової ситуації підтримала й частина інтелектуалів (М.Попович68,
Н.Яковенко69, Є.Сверстюк70 та ін.). Зовсім іншого контексту набували подібні
ідеї щодо польсько-єврейського примирення – пропозиції перепросин зі сторо-
ни євреїв під час обговорення проблеми Єдвабного були радше марґінальним
явищем. Хоча питання, чи повинні євреї просити пробачення в поляків за зло-
чини комунізму в Польщі час від часу виринало.
Розв’язання цих дилем виявилося складним для українського та польсько-
го суспільств. У дискусіях щодо Єдвабного’41 та Волині’43 виникало питання
про відповідальність у тих трагічних подіях третьої сторони – німців і «совєтів».
63 Грицак Я. Наше і дуже наше горе // Критика. – 2003. – №7/8. – С.14; Його ж. Тези до дис-
кусії про УПА // Його ж. Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад. – С.92.
64 Борковський А. Гіркі хліби волинських рік // Ї. – 2013. – Ч.74.
65 Kuczyński W. Płonące stodoła i ja // Wprost. – 2001. – №12.
66 Terleskas A. Jeszcze raz o Żydach i Litwinach // Lithuania. – 1991. – №2 (3). – S.23.
67 Widacki J. Pamięć Wołynia, pamięć Chełmszczyzny // Przegląd. – 2008. – №31.
68 Попович М. Волинь: наше і не наше горе // Критика. – 2003. – №5. – С.3.
69 Волинь 1943–44 : яким має бути український крок до порозуміння з Польщею? // День. –
2003. – 24 травня.
70 Сверстюк Є. Переосмислити «Волинь» // Волинь 1943: сімдесята річниця злочину. – К.,
2013. – С.25.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
158 О.М.Каліщук
Типове міркування виглядало так: Єдвабне було однією з так званих «само-
очисних акцій», які відбувалися за німецьким спонуканням, під німецьким ке-
рівництвом та німецькими ґарантіями безкарності для вбивць, але сам погром
було здійснено руками місцевих мешканців, у цьому випадку польських; такі
акції слід уважати типовими пропаґандистськими актами, які мали довести
«всезагальну ненависть» до євреїв71. При цьому наголошувалося на нормах
міжнародного права, згідно з якими саме окупант (а отже влада гітлерівської
Німеччини) відповідає за всі злочини, учинені на захопленій території72; так
і на підбурюванні німцями злочинних дій (як стверджував прокурор у справі
Єдвабного Р.Іґнатьєв73). Не випадково, наприклад, М.Ходакевич, не запере-
чуючи участі поляків в єдвабенському злочині, вписав його у загальний кон-
текст Голокосту, заявивши, що винищення євреїв в містечку відбулося лише
тому, що задумали та зрежисерували його німці74. Американський політолог
Н.Фінкельштайн, очевидно з тих самих міркувань, зарахував книгу Я.Т.Ґросса
до типових прикладів «індустрії Голокосту»75. Радикальний погляд зводиться
тут до переконання, що загалом злочин здійснили німці за можливої епізо-
дичної участі поляків. За твердженням Т.Стжембоша, масові вбивства чинили
23 злочинця та колабораціоніста. Хто здійснює подібні злочини, той дефінітив-
но стає виродком, і отже народ, з якого він походить, залишається незаплямо-
ваним76. Так розмірковували здебільшого праві публіцисти та історики.
Відповіддю іншої частини польського суспільства стала моральна рефлек-
сія й визнання, що принциповою позицією тут має бути така: в Єдвабному
знайшлися люди, які сприяли смерті своїх сусідів і співгромадян; робили вони
це за наказом, зі страху, з бажання помсти за завдані кривди, за спонуканням
німців чи керуючись потягом до наживи – це справа для з’ясування77, однак за
жодних обставин провини не знімає. Дороговказом для значної частини поль-
ських диспутантів щодо минулого стали слова Ю.Ліпського: «Зло, заподіяне
нам, у жодному разі не може слугувати виправданням для зла, яке заподіяли
ми»78. Власне парадокс Ґроссової праці та суперечок довкола неї в Польщі по-
лягає в тому, що теза про відповідальність поляків поступово стала частково
прийнятною в ліберальних колах.
Іншим варіантом перекладання провини й, відповідно, виправданням
було трактування подій в Єдвабному та у Західній Україні як актів відповіді
71 Szarota T. Jedwabne bez stereotypów // Tygodnik Powszechny. – 2002. – №17. – S.1, 8.
72 Kotomski R. Biczownicy Holocaustu [Електронний ресурс]: www.uwazamrze.pl/artykul/
971737-Biczownicy-Holocaustu.html
73 Kardasz A. Jednak sąsiedzi [Електронний ресурс]: www.rp.pl/artykul/180216-Jednak-sasiedzi.html
74 Chodakiewicz M. The Massacre in Jedwabne July 10, 1941: before, during, and after. – Boulder;
New York, 2005; Idem. Mord w Jedwabnem 10 lipca 1941: prolog, przebieg, pokłosie. – Międzyzdroje;
Kraków, 2012.
75 Finkelstein N. Goldhagen dla poczatkujących // Jedwabne: spór historyków wokół książki
Jana T. Grossa „Sąsiedzi”. – Warszawa, 2002. – S.190.
76 Strzembosz T. Jedwabne – zaplanowana egzekucja / Rozm. przepr. I.Świerdzewska // Niedziela. –
2002. – №30. – S.13.
77 Nosowski Z. W perspektywie sumienia // Więź. – 2001. – №6 (czerwiec). – S.73.
78 Lipski J.J. Dwie ojczyzny – dwa patriotyzmy: (uwagi o megalomanii narodowej i ksenofobii
Polaków). – Warszawa, 1981; Idem. Dwie ojczyzny – dwa patriotyzmy: (uwagi o megalomanii naro-
dowej i ksenofobii Polaków). – Warszawa, 1982; Idem. Dwie ojczyzny – dwa patriotyzmy: (uwagi o
megalomanii narodowej i ksenofobii Polaków). – Warszawa, 1983.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 159
чи помсти за попередні дії. Так, Т.Стжембош під час дискусії домагався ви-
світлення ролі ґестапо у злочині, а дії поляків інтерпретував як акт помсти
за співпрацю значної частини євреїв із радянською владою79. Типовими для
частини польського суспільства були міркування на кшталт: «Не чути нічого,
якого походження був Берія, котрий поставив підпис під катинським злочи-
ном». Доповненням їм слугували оповіді, як євреї, видаючи органам НКВС по-
ляків, займали згодом у такий спосіб звільнені помешкання80. В українському
обговоренні значне місце посідало питання впливу політики II Речіпосполитої
на перебіг подій у роки Другої світової війни. Не менш важливим моментом
у формуванні української позиції щодо «волинської» дискусії було питання
співпраці поляків із німецькою окупаційною адміністрацією та радянськими
партизанами: «Поляки воліли піти на колаборацію з німцями та більшовика-
ми, ніж шукати порозуміння з українцями, щоб по можливості боротися спіль-
но проти німців та більшовиків»81. І.Ільюшин, один із небагатьох українських
істориків, у коло наукових інтересів якого потрапили події Другої світової вій-
ни на західноукраїнських землях, висловив думку, що безпосереднім мотивом
для започаткування, а головне – продовження масової антипольської акції на
Волині впродовж 1943–1944 рр. значною мірою стали саме спроби місцевих
поляків проникнути в адміністративний і господарський апарат окупаційної
німецької влади82. Своєрідною квінтесенцією цієї позиції слід уважати думку,
висловлену у відкритому листі народних депутатів України83.
Упадає у вічі відмінність дефініцій, застосовуваних учасниками дискусії
про Єдвабне й щодо Волині. М.Чижевський, зокрема, слушно завважив, що по-
дії в Єдвабному були для одних перш за все вибухом польського національного
антисемітизму, а для інших – погромом, спровокованим німецькою окупацій-
ною владою84. Обговорення подій літа 1941 р. навіть призвело до виникнення
поняття «Homo Jedvabicus» на означення тієї частини польського загалу, ко-
тра все ще антисемітська та нетолерантна85. Це виявило поділ суспільства або,
як образно висловився один з учасників дискусії, факт існування в Єдвабному
«двох Польщ» – тієї, що про цей злочин мовчить чи говорить неправду, повер-
таючись спиною до жертв, та іншої, котра визнає злочин і таким чином звіль-
няється від нього86. Як наслідок, у дискусії про Єдвабне сформувалося два,
79 Strzembosz T. Jedwabne – zaplanowana egzekucja. – S.13.
80 Bikont A. My z Jedwabnego. – Warszawa, 2004. – S.103, 130, 294.
81 Заява Проводу ОУН: З приводу польсько-українських подій на Волині 43–44 рр. // Волинь і
Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. – С.757.
82 Ільюшин І. Волинська трагедія: пошук правди: роздуми українського історика на сторін-
ках книги польських авторів // Війни і мир / За заг. ред. Л.Івшиної. – К., 2004. – С.376; Його ж.
Волинська трагедія 1943–1944 рр.: пошук між двома правдами? // 2000 (Київ). – 2003. – 20 черв-
ня; Його ж. Волинська трагедія: пошук правди // День. – 2003. – 3 квітня.
83 Відкритий лист з приводу відзначення в Польщі 60-річчя трагічних подій 1943 р. на
Волині // Воєнна історія. – 2003. – №3/4. – С.12; З приводу відзначення в Польщі 60-річчя трагіч-
них подій 1943 р. на Волині: Відкритий лист // Голос України. – 2003. – 16 травня.
84 Czyżewski M. Debata na temat Edwabnego oraz spor o «politykę historyczną» z punktu widzenia
analizy dyskursu publicznego // Pamięć i polityka historyczna: doświadczenia Polski i jej sąsiadów /
Pod red. S.M.Nowinowskiego, J.Pomorskiego, R.Stobieckiego. – Łódź, 2008. – S.118.
85 Mac J. Homo Jedvabicus // Wprost. – 2001. – №29. – 22 lipca.
86 Warszawski D. Dwie Polski w Jedwabnem: Komunikat IPN o zbrodni w Jedwabnem jest jak
otwarcie okna w zatęchłym pokoju // Wprost. – 2002. – №29. – 21 lipca. – S.24–26.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
160 О.М.Каліщук
значною мірою окремих, майданчика суперечок: «поміркований» (представле-
ний часописами «Rzeczpospolitа», «Gazetа Wyborczа», «Tygodnik Powszechny»)
та «радикальний» («Naszа Polskа», «Niedzielа», «Głos», «Nasz Dziennik»). Жваві
суперечки викликало й означення того, що відбувалося на західноукраїнських
землях – в українській та польській традиціях. Вибір термінології у випад-
ку волинських подій може бути показовим прикладом трансляції ідеологіч-
них риторичних форм у науковий дискурс та їх повернення до ідеологічного
дискурсу вже під науково-респектабельним виглядом, виникнення на цьому
ґрунті проблем і в наукових, і в політико-ідеологічних практиках. Так, якщо
польською стороною не лише у суспільному дискурсі, а й на офіційному рівні
волинські події визнано «етнічними чистками з ознаками геноциду» (вже не
говоримо про крайні концепції, як «Genocidium Atrox» Р.Шавловського – тобто
моторошний, дикий, страшний геноцид, пов’язаний із рафінованими тортура-
ми87), то в текстах українських авторів зустрічаємо значно м’якші формулю-
вання – «трагедія», «протистояння», «конфлікт» і т.п.88
Так чи інакше, слід уважати закономірним, що після складної дискусії
про Єдвабне частина польського суспільства виявилася краще підготовленою
до продукування та сприйняття поглядів, які не вкладаються у «прокрустове
ложе» національної історії, намагаючись зрозуміти логіку опонента. І тут, перш
за все, згадаймо позицію таких знакових постатей, як Я.Куронь чи А.Міхнік.
Існує й ще одна спільна риса – обидві дискусії відбувалися під тиском, як по-
літичним, так і суспільним. Вони показали, наскільки заполітизовані подібні
обговорення, і наскільки нині розвинута публічна сфера. Попри численні
критичні суперечки, котрі подеколи межували, а іноді й переходили межу
скандалу, дискусії щодо Єдвабного та Волині змінили формати включення до-
слідника в публічне життя. Тому позиція учасників обговорень не залежала
від професії, тим більше від того, фаховий це історик, чи ні. Попри пошире-
ність тези, що питаннями минулого мають займатися професіонали, лунали
й думки про нереальність, ілюзорність поділу «минуле – історикам, сучасне –
політикам», особливо коли йдеться про вивчення й оцінку подій, котрі зачіпа-
ють пам’ять, світогляд і переконання досі ще живих учасників89.
Із цим тісно пов’язана інша важлива та дражлива проблема – пробачен-
ня. Слід згадати думку, висловлену під час дискусії навколо Єдвабного, яка
практично не звучала при обговоренні «волинського» питання: справа пере-
просин – винятково справа діалогу всередині суспільства, розмова з собою90.
Адже, як зауважив Я.Корвін-Мікке, примус тут дуже шкідливий і може дати
87 Encyklopedia «białych plam». – T.11: Legiony cudzoziemskie III Rzeszy – masoneria. – Radom,
2003. – S.174.
88 Щодо питання термінології у «волинській» дискусії див.: Каліщук О. До питання терміно-
логії наукового дискурсу (на прикладі проблеми українсько-польських стосунків на західноукра-
їнських землях у роки Другої світової війни) // Питання історії України: Зб. наук. пр. – Т.13. –
Чернівці, 2010. – С.49–53.
89 Пацула Й. Що далі?, або Яким ми бачимо розвиток українсько-польських стосунків у най-
ближчі роки? // Волинь (Рівне). – 2003. – 8 серпня.
90 Gross J.T. Odnaleźć siebie w historii: Rozmowa o historii i świadomości zbiorowej // Konspekt. –
2001. – №8 (jesień).
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 161
протилежний очікуваному ефект91. Не випадково офіційні заходи, що супрово-
джували як єдвабенську, так і волинську річниці, які підпадали під означен-
ня «ритуалів єднання»92 або «політичних ритуалів покути»93, викликали жва-
ву суспільну дискусію. Намір президента Польщі А.Квасневського 10 липня
2001 р. попросити пробачення в народу Ізраїлю за злочин своїх співвітчизни-
ків викликав неоднозначну реакцію в польському суспільстві. Ще у квітні того
року відомий правий політик А.Мачеревич звернувся з позовом у Варшавський
суд із приводу того, що А.Квасневський образив його честь і гідність поляка,
неодноразово заявляючи про готовність просити вибачення в євреїв за злочин
в Єдвабному94. Показово й те, що примас Польщі кардинал Ю.Ґлемп теж за-
являв, нібито президент не має формальних підстав просити пробачення від
імені народу95. Опоненти особливо наголошували на тому, що цей акт може
бути витлумачено як підтвердження співучасті поляків у Голокості, що непри-
пустиме. Деякі дискутанти (в тому числі Л.Валенса) вказували на те, що по-
ляки вже доволі часто за різних обставин вибачалися, тож прийшов час на
вибачення з боку євреїв96.
Ще більш неоднозначною була ситуація в українсько-польському прими-
ренні, адже потрібно згадати про один важливий момент – моральний автори-
тет особи, котра мала вимовити відповідні слова. Як зазначав К.Бондаренко,
покаяння тодішнього українського президента за умов, коли більшість його
співгромадян рішуче виступали з критикою чинного режиму, фактично не ма-
тиме сенсу й історичної ваги97. Більше того, як стверджував М.Стріха, ефекту
морального очищення для суспільства така заява не матиме, і навіть якщо
керівник держави говоритиме правильні речі, значна частина громадян апрі-
орно сприйматиме їх із природною пересторогою98. Неоднозначність ситуації,
що склалася 2003 р., розуміли не лише в Україні, а й у Польщі. Так, польські
автори доволі точно її сформулювали, коли стверджували, що Л.Кучма гото-
вий сказати все, що від нього вимагають, але його слова не мають великого
значення, оскільки йому не вистачає авторитету, щоб він міг промовляти від
імені свого народу99, а тому й не матимуть впливу на українську свідомість100.
91 Korwin-Mikke J. Dlaczego Niemcy powinni przeprosić za Jedwabne [Електронний ресурс]:
www.uwazamrze.pl/artykul/1027010.html
92 Krondorfer B. Remembrance and Reconciliation: Encounters Between Young Jews and
Germans. – New Haven 1995. – Р.20.
93 Lübbe H. Doświadczenie czasu jako czynnik ewolucji kulturowej // Studia z filozofii
niemieckiej. – T.2.– S.85.
94 Твердохліб В. Ще раз про Єдвабне: антисемітизм на тлі Холокосту [Електронний ресурс]:
http://gazeta.dt.ua/POLITICS/sche_raz_pro_edvabneantisemitizm_na_tli_holokostu.html
95 Glemp J. Żydzi powinni uznać, że są winni wobec Polaków: Wywiad Prymasa Polski ks. Kardynała
Józefa Glempa dla KAI // Nasz Dziennik. – 2001. – 15 maja.
96 Forecki P. Spór o Jedwabne: analiza debaty publicznej. – Poznań , 2008. – S.118.
97 Бондаренко К. Трагедія Волині: погляд десятиліття // Дзеркало тижня. – 2003. – 15–21 лютого.
98 Стріха М. Асиметричність Волині // Українське слово. – 2003. – 15–21 травня.
99 Łętowski M. Wołyń 1943–2003 // Niedziela Ogólnopolska. – 2003. – №27; Berdychowska B.
Ukraina: pół roku po Pawliwce // Więź. – 2004. – №1. – S.96; Potomski P. Stanowisko władz i
czołowych sił politycznych Ukrainy wobec zbrodni na ludności polskiej w latach 1939–1947 // Wołyń i
Małopolska Wschodnia 1943–1944 / Red. nauk. Cz.Partacz, B.Polak, W.Handke. – Koszalin; Leszno,
2004. – S.265.
100 Łętowski M. Wołyń – pamiętamy // Tygodnik Solidarność. – 2003. – 11 lipca.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
162 О.М.Каліщук
Не випадково деякі учасники дискусії зауважували, що можливі жести виба-
чення українського президента не можуть бути порівняні з жестом керівника
Франції Ф.Міттерана та канцлера Німеччини Г.Коля на цвинтарі у Вердені,
або канцлера В.Брандта у колишньому Варшавському ґетто101.
І під час єдвабенської, і під час волинської дискусій було чимало спеку-
ляцій щодо причин постання цих проблем минулого на порядку денному су-
часності. Так, відповідно до «теорії змови», стверджувалося, що євреї прагнуть
повернути свою власність та отримати матеріальне відшкодування102, а нім-
ці – перекласти власну провину за Голокост на поляків. Тим самим уся дис-
кусія навколо «Сусідів» Я.Т.Ґросса є нічим іншим, як початком антипольської
кампанії. Деякі автори висловлювали занепокоєння, що на цій хвилі можна
вдатися до історичного ревізіонізму, зауважуючи, нібито Я.Т.Ґросс став апо-
логетом власної «теорії змови» та майже цілком іґнорував зв’язок між зло-
чином і присутністю німців. Однією з найпереконливіших гіпотез, на думку
М.Ходакевича, стало виразне бажання Я.Т.Ґросса пришвидшити історію та
зреалізувати шокову терапію в польській науці103.
Розмірковуючи над причинами загострення дискусії щодо українсько-
польського конфлікту, останній президент УНР в екзилі та голова Проводу
ОУН М.Плав’юк відзначав: змінилися взаємини між Україною й Польщею, і
ці події, відповідно, трактують інакше; нині думка польської громадськості на-
стільки впливова, що влада сусідньої країни реагує на неї інакше, ніж у нас;
натомість в Україні немає настільки консолідованої думки про події Другої
світової війни та рух за відновлення державної незалежності; через те наша
країна не готова як на рівні громадської думки, так і на рівні влади належ-
но реагувати на процеси, що відбуваються в Польщі104. Хоча під час дискусії
висловлювалися й дипломатичніші пояснення «мовчанки» 1993 р.: польські
політичні та інтелектуальні еліти, принципово налаштовані тоді на норма-
лізацію стосунків з Україною, свідомо уникали надмірного акцентування на
«Волинській різанині», виходячи з позиції, що молодій Українській державі
потрібно ще зміцніти, аби підготуватися до відповідальної розмови про темні
сторінки національної історії105. Останніми ж роками в польській дискусії на
тему Волині вже голосніше звучала теза, яку можна сформулювати наступним
чином: годі чекати, допоки українці «дозріють» до визнання факту геноциду
поляків, потрібно цього від них вимагати106. Під час українсько-польської дис-
кусії лунали голоси, що, як і в роки Другої світової війни, нині у виграші ви-
являться «треті сили». Як образно висловився один з учасників обговорень,
101 Кармелюк А. Каяття чи розбиття прагнуть? З приводу реакції на польську офензиву «при-
мирення» з допомогою засудження ОУН–УПА // Шлях перемоги. – 2003. – 12 березня.
102 Так, на фінансовій стороні справи Єдвабного акцентує увагу, зокрема, Л.Жебровський
(див.: Żebrowski L. Operacja Jedwabne: Przygotowanie do roszczeń finansowych // Nasz Dziennik
(Wyd.2). – 2014. – №154, dod. Magazyn №96. – S.5).
103 Сhodakiewicz M. Mord w Jedwabnem 10 lipca 1941: prolog, przebieg, pokłosie. – S.225–229.
104 Плав’юк М. Відлуння Волині 1943 р. // Воєнна історія. – 2003. – №3/4. – С.8.
105 Мотика Ґ. Друга світова війна в польсько-українських історичних дискусіях // Україна мо-
дерна. – 2009. – Ч.15. – С.128; Портнов А. Украинские образы Второй мировой войны // Вестник
общественного мнения. – 2011. – №2. – С.87.
106 Kabaczij R. Nie bojąc się Wołynia // Nowa Europa Wschodnia. – 2013. – №1. – S.81.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни... 163
у нагнітанні напруги між поляками та українцями з приводу волинських по-
дій зацікавлені деякі сили, «швидше за все ті, які випливають із гнилої ріки»
(натяк на Москву)107. Аналізуючи хід обговорення питання, Г.Левицька ді-
йшла однозначного, на її думку, висновку, що сценарій політичної (а не мо-
литовної) акції зі вшанування жертв трагедії писався в російській столиці з
метою посіяти ворожнечу між Україною та Польщею108. Паралелі з ситуацією в
Росії та розігруванням «волинської карти» проводив і С.Грабовський109. В уні-
сон звучали також слова М.Мариновича: «Було б дуже сумно, якби саме ця
інерція ворожнечі призвела до того, що галичани своїми руками зіграють у ту
партію, яка вигідна Москві»110. О.Скіпальський указував, що в питаннях між-
державних стосунків присутня ще тіньова структура (спецслужби), а тому тут
є й треті сили, які хочуть створити відповідне напруження111. Польські спроби
зафіксувати «польськість» Волині та Галичини через написи на могилах під-
штовхували частину українського суспільства та політикуму до висновків, що
у сусідній країні прагнуть відродити «Річ Посполиту від моря до моря»112.
Наприкінці розмови щодо історичних суперечок в українському та поль-
ському суспільствах навколо непростих міжетнічних відносин у роки Другої
світової війни окреслимо наступну тезу. І в дискусії про Єдвабне, і в дискусії
про Волинь ще не поставлено остаточної крапки, однак вони дозволили тим,
хто хотів і був готовий, почути опонента. Мають рацію й ті учасники єдвабен-
ських113 та волинських обговорень, котрі стверджують, що збагнути ті трагічні
події важливіше саме з польської та української, аніж з єврейської й польської
перспективи. Сподіваємося, що складне минуле ніколи не завадить майбут-
ньому, а нам, сучасникам, вистачить мудрості не повторювати помилок наших
предків.
107 Дужинський В. Рука Москви на Волині // Поступ. – 2012. – 23 липня.
108 Левицька Г. Пристрасті навколо Волинської трагедії // За вільну Україну. – 2003. –
11–12 липня.
109 Грабовський С. Волинський вузол: український вимір // Самостійна Україна. – 2003. –
1–14 липня; Його ж. Волинський вузол: український вимір // Українське слово. –
2003. – 10–16 липня.
110 Маринович М. Не маємо права йти шляхом прикрих ювілеїв // Поступ. – 2003. – 10–16 липня.
111 Див.: Волинь-1943/1944: невідома трагедія: Національна гідність – це правда для себе і
для своїх нащадків // День. – 2003. – 16 травня.
112 Голод І. Волинь воювала за волю: українсько-польські стосунки вимагають взаємопрощен-
ня, аби в історичних порахунках не перемагала третя сторона // Молода Галичина. – 2003. –
10 липня.
113 Mac J., Kaminski R. Upiory Jedwabnego // Wprost. – 2001. – №4. – 28 stycznia.
Considered course and characteristics of public debate on the Volyn’ tragedy and
events in Jedwabne in 1941, which developed in Ukraine and Poland, respective-
ly. Showing conflicts memory formation in both countries. The necessity of separa-
tion disputes about the past and the development of modern international relations.
Keywords: Volyn’, Jedwabne, World War II, international relations, historical dis-
course, public opinion.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109708 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:56:07Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Каліщук, О.М. 2016-12-07T18:14:58Z 2016-12-07T18:14:58Z 2015 Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) / О.М. Каліщук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 149-163. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109708 94 (477+438) «1939/1945»:323.12 Розглянуто перебіг та особливості суспільних дискусій щодо подій в Єдвабному
 1941 р. й Волинської трагедії 1943 р., які розгорнулися, відповідно, у Польщі
 та Україні. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах.
 Указано на необхідність відокремлення суперечок довкола минулого та розбудови сучасних міждержавних відносин. Considered course and characteristics of public debate on the Volyn’ tragedy and
 events in Jedwabne in 1941, which developed in Ukraine and Poland, respectively.
 Showing conflicts memory formation in both countries. The necessity of separation
 disputes about the past and the development of modern international relations. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) Modern Historical Public Debates about International Relations During the World War II: Comparative Analysis (Jedwabne’41/Volyn’43) Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) Каліщук, О.М. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) |
| title_alt | Modern Historical Public Debates about International Relations During the World War II: Comparative Analysis (Jedwabne’41/Volyn’43) |
| title_full | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) |
| title_fullStr | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) |
| title_full_unstemmed | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) |
| title_short | Сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки Другої світової війни: порівняльний аспект (Єдвабне’41/Волинь’43) |
| title_sort | сучасні історичні дискусії щодо міжнаціональних відносин у роки другої світової війни: порівняльний аспект (єдвабне’41/волинь’43) |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109708 |
| work_keys_str_mv | AT kalíŝukom sučasníístoričnídiskusííŝodomížnacíonalʹnihvídnosinurokidrugoísvítovoívíiniporívnâlʹniiaspektêdvabne41volinʹ43 AT kalíŝukom modernhistoricalpublicdebatesaboutinternationalrelationsduringtheworldwariicomparativeanalysisjedwabne41volyn43 |