Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)

Розглядаються питання, пов’язані з історією створення Організації Об’єднаних Націй та набуттям Українською РСР членства в ній, значенням цієї події для українського народу. Висвітлюються передумови й особливості виходу України на міжнародну арену як суб’єкта наприкінці Другої світової війни, дипл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Віднянський, С.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	На допомогу викладачеві історії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109710
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України) / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 172-185. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109710
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1097102025-02-23T17:28:57Z Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України) Why and How Ukrainian SSR Became one of the Founding Members of UN? (Commemorating the 70th Anniversary of the United Nations and the Membership of Ukraine Віднянський, С.В. На допомогу викладачеві історії Розглядаються питання, пов’язані з історією створення Організації Об’єднаних Націй та набуттям Українською РСР членства в ній, значенням цієї події для українського народу. Висвітлюються передумови й особливості виходу України на міжнародну арену як суб’єкта наприкінці Другої світової війни, дипломатична боротьба навколо цього питання на Ялтинській конференції лідерів трьох держав антигітлерівської коаліції й після неї та діяльність української делеґації на установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 р. The article covers the problems related to the history of the United Nations founding and the membership acquisition of Ukrainian SSR, the value of this event for whole Ukrainian nation. Author lightens the preconditions and the features of Ukraine’s entrance into the international scene as a subject at the end of the World War II. In addition, the attention is paid to the diplomatic struggle about this question during and after the Yalta Conference between the leaders of three states of anti-Hitler coalition, and the activity of Ukrainian delegation at the UN founding conference at San Francisco in 1945. 2015 Article Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України) / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 172-185. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109710 (100) 355.018 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії
spellingShingle	На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії Віднянський, С.В. Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України) Український історичний журнал
description	Розглядаються питання, пов’язані з історією створення Організації Об’єднаних Націй та набуттям Українською РСР членства в ній, значенням цієї події для українського народу. Висвітлюються передумови й особливості виходу України на міжнародну арену як суб’єкта наприкінці Другої світової війни, дипломатична боротьба навколо цього питання на Ялтинській конференції лідерів трьох держав антигітлерівської коаліції й після неї та діяльність української делеґації на установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 р.
format	Article
author	Віднянський, С.В.
author_facet	Віднянський, С.В.
author_sort	Віднянський, С.В.
title	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)
title_short	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)
title_full	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)
title_fullStr	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)
title_full_unstemmed	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)
title_sort	чому та як українська рср стала однією з країн-засновниць оон? (до 70-річчя організації об’єднаних націй і членства в ній україни)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	На допомогу викладачеві історії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109710
citation_txt	Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України) / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 172-185. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT vídnânsʹkijsv čomutaâkukraínsʹkarsrstalaodníêûzkraínzasnovnicʹoondo70ríččâorganízacííobêdnanihnacíjíčlenstvavníjukraíni AT vídnânsʹkijsv whyandhowukrainianssrbecameoneofthefoundingmembersofuncommemoratingthe70thanniversaryoftheunitednationsandthemembershipofukraine
first_indexed	2025-11-24T02:17:57Z
last_indexed	2025-11-24T02:17:57Z
_version_	1849636345616531456
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №5 НА ДОПОМОГУ ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ Минуло 70 років із того часу, коли розпочала свою діяльність Організація Об’єднаних Націй – універсальна, найбільш авторитетна та представниць- ка міжнародна організація. 24 жовтня 1945 р., коли Китай, Франція, СРСР, Великобританія, Сполучені Штати Америки та більшість інших країн-заснов- ниць, у тому числі й Українська РСР, ратифікували угоду про створення орга- нізації, набув чинності її статут і ця дата ось уже сім десятиліть відзначається як День ООН. «Ми, народи Організації Об’єднаних Націй», – ці слова, якими починається установчий документ, стали реальністю лише через чотири мі- сяці після підписання його 26 червня 1945 р. в актовій залі Меморіального комплексу ветеранів у Сан-Франциско (США). Про початок відзначення 70-річчя ООН, яке триватиме 16 місяців і ма- тиме за мету окреслення історичного шляху організації, її діяльності у сфері безпеки та прав людини, а також об’єднання міжнародного співтовариства за- для спільної справи – створення дійсно потужної універсальної організації, щоб зробити світ кращим, Ґенеральний секретар ООН Пан Ґі Мун оголосив УДК (100) 355.018 С.В.ВіднянСький* ЧОМУ ТА ЯК УКРАЇНСЬКА РСР СТАЛА ОДНІЄЮ З КРАЇН-ЗАСНОВНИЦЬ ООН? (ДО 70-РІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ І ЧЛЕНСТВА В НІЙ УКРАЇНИ) Розглядаються питання, пов’язані з історією створення Організації Об’єднаних Націй та набуттям Українською РСР членства в ній, значенням цієї події для українського народу. Висвітлюються передумови й особливості виходу України на міжнародну арену як суб’єкта наприкінці Другої світової війни, дипломатич- на боротьба навколо цього питання на Ялтинській конференції лідерів трьох держав антигітлерівської коаліції й після неї та діяльність української делеґа- ції на установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 р. Ключові слова: Друга світова війна, Організація Об’єднаних Націй, Українська РСР (Україна), міжнародні конференції, дипломатична боротьба, Рузвельт, Черчилль, Сталін, Корнійчук, Мануїльський. * Віднянський Степан Васильович – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАНУ Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 173 на саміті Африканського Союзу в Малабо (Екваторіальна Ґвінея) 26 червня 2014 р. «2015-й рік, – заявив він, – це можливість, яка трапляється лише раз на сто років. Наша мета – зробити людину пріоритетною й захистити нашу єдину планету. Наш обов’язок – подолати бідність, задовольнити потреби та створити гідні умови життя для всіх». Ювілей ООН органічно поєднаний із великою історичною подією – пере- могою над німецьким нацизмом, італійським фашизмом та японським міліта- ризмом. У найтяжчих випробуваннях Другої світової війни (1939–1945 рр.) було вистраждано ідею об’єднання народів із метою захисту миру, урятування при- йдешніх поколінь від лих війни, яка впродовж кількох десятиліть двічі завда- ла людству неймовірних страждань1. Але шлях окремих народів та держав до Об’єднаних Націй виявився тернистим, а для нашої країни – особливо складним. Передумови та особливості виходу України на міжнародну арену як суб’єкта Насамперед нагадаємо, що наростання міжнародної кризи в 1930-х рр., що зрештою призвело до Другої світової війни, не в останню чергу було пов’язане із загостренням суперечностей у діяльності Ліґи Націй, яка не спромоглася виконати свої функції як політико-дипломатичний механізм превентивного вреґулювання конфліктів у міжвоєнний період. Таку мету не було забезпечено адекватними засобами, не передбаченими статутом організації в 1919 р. Тому вже під час Другої світової війни виникла об’єктивна потреба перегляду засад імовірного створення принципово нової універсальної міжнародної організа- ції, головною метою діяльності якої було б забезпечення миру та сприятливих умов для розвитку міжнародного співробітництва на основах рівноправності й свободи. Зокрема США, виходячи з гірких уроків європейської кризи кін- ця 1930-х рр., виступили з ініціативою відмовитися від реанімації аморфних структур Ліґи Націй і створити організацію, що була б своєрідною «наддержа- вою» з реальними важелями впливу на прояви аґресії та експансії. Саме на цих принципах ґрунтувалася підписана 14 серпня 1941 р. прези- дентом США Ф.Д.Рузвельтом і прем’єр-міністром Великобританії В.Черчиллем на першій двосторонній нараді періоду Другої світової війни англо-американ- ська декларація, відома як Атлантична хартія. У документі формулювалися основні принципи зовнішньої політики цих держав під час збройного проти- стояння та бачення ними повоєнного світу. Зокрема йшлося про відмову від те- риторіальних загарбань, про знищення нацистської тиранії, визнання права народів обирати собі форму правління, рівні можливості в торгівлі й доступі до сировини, післявоєнне економічне співробітництво, відмову від застосування сили в міжнародних відносинах, роззброєння та створення системи загальної безпеки. Цікаво відзначити, що США підписали Атлантичну хартію, перебу- ваючи у формальному нейтралітеті, що, утім, демонструвала готовність цієї держави до зміцнення співпраці. 1 Див.: Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об’єднаних Націй: 60 років участі у розв’язанні найважливіших міжнародних проблем. – К., 2006. – 240 с. Український історичний журнал. – 2015. – №5 174 С.В.Віднянський Хартію було схвалено на міжсоюзній конференції в Лондоні у вересні 1941 р., де до неї приєдналися 15 інших держав, що перебували у стані війни з «країнами осі», у тому числі СРСР. Так, у декларації від 24 вересня Москва закликала Захід «визначити шляхи й засоби для організації міжнародних від- носин і післявоєнного облаштування світу з метою позбавлення наших народів та наших майбутніх поколінь несумісного з людською культурою злочинного, кривавого нацизму», зробивши, водночас, суттєве зауваження щодо визнання за народами права не лише обирати, а й установлювати суспільний устрій, ви- ходячи з власних інтересів. І хоча Атлантична хартія мала політичний харак- тер і не була юридично зобов’язуючим документом, однак уперше декларуючи спільні інтереси англійського, американського, радянського та інших народів у боротьбі проти нацизму, відіграла значну роль при створенні антигітлерів- ської коаліції під час Другої світової війни2. Черговим важливим кроком на шляху політико-дипломатичного зміцнен- ня союзницького блоку стала англо-американська конференція у Вашинґтоні (22 грудня 1941 – 14 січня 1942 рр.) щодо розробки спільної стратегії ведення війни після нападу Японії на США. За результатами обговорення політичних питань президент Ф.Д.Рузвельт із метою запобігання світовим катаклізмам у майбутньому ініціював підготовку документа, що отримав назву Декларації Об’єднаних Націй. 1 січня 1942 р. Вашинґтонську декларацію підписали пред- ставники 26 держав, що боролися проти країн гітлерівської «осі». Їхні уряди, зокрема, зобов’язалися використовувати всі свої військові та економічні ресур- си у протистоянні країнам аґресивного блоку, не підписувати з ними перемир’я та сепаратний мир3. Творенню Організації Об’єднаних Націй сприяли також результа- ти Московської конференції міністрів закордонних справ СРСР, США та Великобританії у жовтні 1943 р. Після невдалої спроби схвалення двома остан- німи плану «Сполучених Штатів Європи», котрі повинні були стати протива- гою СРСР у післявоєнний період, делеґації зійшлися на думці про створення «міжнародної організації для підтримки миру й безпеки, заснованої на прин- ципах суверенної рівності всіх миролюбних держав», що було зафіксовано в Декларації чотирьох держав про загальну безпеку від 30 жовтня 1943 р. (за до- рученням свого уряду її підписав також посол Китаю у СРСР). Цей документ, що вперше зафіксував рішення про заснування Організації Об’єднаних Націй, став основою майбутнього Статуту ООН. Водночас учасникам конференції не вдалося дійти згоди з питання процедури голосування в Раді Безпеки (засто- сування права вето) та щодо складу майбутніх країн-засновників ООН. Тут уперше радянська дипломатія порушила питання про прийняття до організа- ції всіх п’ятнадцяти республік СРСР як окремих членів, утім така пропозиція не знайшла розуміння. Рішення Московської конференції про заснування ООН було підтверджено на Тегеранській конференції – першій зустрічі глав держав антигітлерівської 2 Українська дипломатична енциклопедія: У 2 т. / Редкол.: Л.В.Губерський (гол.) та ін. – Т.1. – К., 2004. – С.88. 3 Там само. – С.173. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 175 коаліції (28 листопада – 1 грудня 1943 р.), де наголошувалося, що на Об’єднаних Націях лежить відповідальність за встановлення такого миру, який дасть можливість багатьом наступним поколінням уникнути жахіть війни. Відтоді розпочалася практична робота щодо розробки статутних положень діяльності майбутньої міжнародної організації. Утім ідея «Сполучених Штатів Європи» – своєрідного санітарного кордону навколо СРСР, або створення в повоєнному світі елітного «сімейного кола» на чолі зі США, а також зусилля союзників, зокрема Сполучених Штатів, спря- мовані на ухвалення рішень на післявоєнних міжнародних конференціях більшістю голосів, а не консенсусом, створювали реальну загрозу для Москви опинитися в ізоляції як на міжнародних форумах із проблем повоєнного вреґулювання, так і в майбутній міжнародній організації з підтримки миру й безпеки. Адже в міру того, як союзники долали опір Німеччини та її сате- літів, дедалі чіткіше проявлялися тенденції до розподілу сфер впливу двох наддержав – США та СРСР – у новому світі. Тому цілком зрозумілими були зусилля сталінського керівництва, спрямовані на зміцнення міжнародних по- зицій «країни Рад». Як один зі шляхів, що міг би принести бажаний результат, Кремль обрав ідею про представництво всіх радянських республік в ООН. Уперше СРСР зробив практичну спробу так званого «множинного пред- ставництва» восени 1943 р., запропонувавши індивідуальну репрезентацію для семи своїх республік, котрі зазнали найбільших втрат від війни (Українська, Білоруська, Молдавська, Литовська, Латвійська, Естонська та Карело- Фінська), у Комісії Об’єднаних Націй з воєнних злочинів, яку було створено 20 жовтня 1943 р. в Лондоні. Це мотивувалося тим, що радянські республіки мають такий самий рівень суверенітету, як і домініони Великобританії. Однак союзники відхилили пропозицію Москви, посилаючись на те, що союзні респу- бліки за радянською ж конституцією не мають достатніх зовнішньополітичних повноважень для того, аби виступати суб’єктами міжнародного права. Мабуть саме після цієї невдалої спроби домогтися індивідуального представництва ряду союзних республік, Кремль змушений був удатися до конкретних захо- дів щодо надання їм конституційних повноважень для здійснення зовнішньо- політичної діяльності, тобто повернення прав, відібраних при утворенні СРСР у 1922 р. Ще в березні 1943 р., із початком корінного перелому у ході Другої світової війни на користь антигітлерівської коаліції, розпочалася поступова реоргані- зація наркомату закордонних справ СРСР із далекосяжною метою – погли- блення насамперед відносин з антигітлерівськими силами, комуністичними та прокомуністичними рухами сусідніх слов’янських країн. А у січні 1944 р. пропозиції Раднаркому про розширення прав республік у сфері оборони та зов нішніх зносин розглядалися на пленумі ЦК ВКП(б), що схвалив винесення цього питання на обговорення Верховної Ради СРСР. 1 лютого 1944 р. було ухвалено закон «Про утворення військових форму- вань союзних республік» та «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин і про перетворення у зв’язку з цим народного комі- саріату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський Український історичний журнал. – 2015. – №5 176 С.В.Віднянський народний комісаріат». Союзні республіки наділялися правами вступати в без- посередні відносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмі- нюватися дипломатичними й консульськими представниками4. Тобто ці акти підтвердили міжнародно-правову суб’єктність радянських республік, ставши юридичною підставою для їх безпосередньої участі в міжнародному житті. Було ліквідовано управління вповноважених НКЗС СРСР при раднаркомах республік і створювалися республіканські наркомати закордонних справ, які підпорядковувалися вищим органам влади республік, а у функціональному відношенні – союзному зовнішньополітичному відомству. Відповідні доповне- ння з’явилися в Конституції СРСР. За директивою з Москви 6-та сесія Верховної Ради УРСР 4 березня 1944 р. ухвалила закон «Про утворення союзно-республіканського Народного комі- саріату закордонних справ УРСР» і внесла відповідні зміни до Конституції республіки. Голова Президії Верховної Ради УРСР М.Гречуха у своїй допо- віді підкреслив історичне та міжнародне значення цього акта, зазначивши, що «надання прав союзним республікам установлювати безпосередні зв’язки з іноземними державами значно збільшує також і відповідальність союзних рес- публік у справі поширення міжнародних зв’язків і співдружби СРСР з іншими державами, а це особливо важливо не тільки тепер, в умовах світової війни, а й у післявоєнний період особливо»5. Вітчизняні та зарубіжні фахівці дискутують щодо причин і наслідків цьо- го несподіваного повороту в політиці сталінського керівництва щодо союзних республік, адже саме жорстка система централізованої влади була характер- ної рисою й запорукою існування радянської імперії. Водночас практично всі дослідники сходяться на тому, що заходи керівництва СРСР із формально- го надання республікам права на проведення зовнішньої політики перш за все зумовлювалися реаліями міжнародної ситуації. У доповненнях до ст.43 Конституції радянської України йшлося про те, що республіка «здійснює керів- ництво в галузі зносин УРСР із закордонними державами, виходячи із загаль- новстановленого Союзом РСР порядку у взаємовідносинах союзних республік із закордонними державами»6. Києву делеґувалося право брати безпосередню участь у міжнародних зносинах, а також декларувалося, що УРСР має право призначати й відкликати своїх повноважних представників в інших країнах, вступати в безпосередні зв’язки з іноземними державами. Однак право визна- чати загальні напрями зовнішньої політики та відносин з іншими державами залишалося, згідно з Конституцією СРСР, за союзним центром у Москві, який мав також прероґативи на «встановлення загального порядку» та «координа- цію». До того ж, і це слід підкреслити, за великим рахунком жоден із поперед- ніх декларованих у Конституції УРСР нових пунктів про безпосередню участь республіки в міжнародних відносинах так ніколи й не було реалізовано. І все ж слід особливо наголосити на тому, що попри збереження керів- ної ролі загальносоюзних органів у визначенні зовнішньополітичної лінії, 4 Українська РСР на міжнародній арені: Зб. док. і мат.: 1944–1961 рр. – К., 1963. – С.15. 5 Там само. – С.21. 6 Там само. – С.19. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 177 надання республікам у 1944 р. конституційного права щодо самостійного ви- ходу на міжнародну арену було абсолютно новим явищем в унітаризованій радянській федерації. Як справедливо підкреслюють у зв’язку з цим дослідни- ки, «несподіваним у цих подіях було майже все: і час, обраний для державних перетворень (розпал Другої світової війни), і раптовість їх проведення (пленум ЦК ВКП(б) та сесія Верховної Ради СРСР без будь-яких підготовчих кампаній чи заяв). Проте найнесподіванішою була сама форма перетворень – децентра- лізація головних наркоматів країни»7. Законодавчі новації 1944 р., по-перше, були відходом від традиційного радянського федералізму, де функції оборо- ни й зовнішніх відносин завжди залишалися в руках союзного центру; а, по- друге, не вкладалися в річище попередньої політики Й.Сталіна щодо питань державно-національного будівництва (ще з часів утворення СРСР «вождь на- родів» уважав федеральною державою таку, яка концентрує у центрі насампе- ред військові, закордонні та зовнішньоторговельні справи, в іншому випадку це – конфедерація), адже головною засадою її було ідейне й фізичне викоріню- вання будь-яких проявів і тенденцій «національного сепаратизму». Офіційні обґрунтування радянського керівництва щодо надання союзним республікам, у тому числі й УРСР, права на зовнішньополітичну діяльність було викладено у виступі заступника голови Раднаркому, міністра закордон- них справ СРСР В.Молотова у союзній Верховній Раді 1 лютого 1944 р. Він, зо- крема, наголошував, що внаслідок національного розвитку в державі виникло «чимало специфічних господарських та культурних потреб союзних республік, які не можуть бути повною мірою охоплені всесоюзним представництвом за кордоном, так само як договорами та угодами Радянського Союзу з іншими державами», і які «можуть бути задоволені тільки через прямі відносини рес- публік із відповідними державами». В.Молотов урочисто проголошував децен- тралізацію зовнішньополітичної діяльності «новим кроком у вирішенні націо- нального питання у СРСР»8. Безумовно, навряд чи варто вірити в таку демагогію сталінського керів- ництва, так само, як і суто пропаґандистським твердженням його представ- ників, зокрема з НКЗС, про прагнення радянського уряду розширенням прав союзних республік (нібито повноцінних держав) перетворити СРСР на щось подібне до Британської Співдружності. Натомість серед справжніх мотивів на- дання Кремлем права на самостійні зовнішні стосунки, зокрема радянській Україні, чітко простежувалися наміри Москви зміцнити свої позиції у світо- вій політиці, підвищити престиж як впливового члена антигітлерівської коа- ліції, загалом поліпшити міжнародне сприйняття «країни Рад». Законодавчі нововведення, як слушно зауважив український історик Є.Камінський, не в останню чергу стали реакцією на антикомуністичні настрої певної частини на- селення республіки, будучи покликаними виконати ідеологічну, суспільно-за- спокійливу роль усередині держави, дезавуювати тези ідеологів ОУН та УПА 7 Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1997. – С.52. 8 Десятая сессия Верховного Совета СССР: 28 января – 1 февраля 1944. – Москва, 1944. – С.258. Український історичний журнал. – 2015. – №5 178 С.В.Віднянський про підневільний статус України, продемонструвавши світові «демократич- ність» національної політики комуністичного режиму9. Фахівці з міжнародних відносин називають також наступні причини: по- перше, статус суверенних держав для радянських республік давав Й.Сталіну змогу активніше використовувати їх у проведенні своєї зовнішньої політики, насамперед у розв’язанні питань майбутнього їх членства в ООН, проблем по- воєнних кордонів тощо; по-друге, наявність декількох міністерств закордон- них справ – загальносоюзного й республіканських, створювала дуже вдалий зовнішньополітичний інструмент (зокрема у процедурному, пропаґандист- ському й психологічному планах), який посол США у СРСР А.Гарріман влучно назвав «двостволкою»10. Утім, незважаючи на те, що американський дипло- мат, а також його співвітчизники-журналісти Д.Рестан і У.Ліпман відразу ж розгадали справжній сенс лютневих законодавчих рішень у СРСР, політич- не керівництво США та Великобританії не зробило практичних висновків з ухвалення закону про передачу союзним республікам зовнішньополітичних повноважень. Й.Сталін навряд чи відносився до політиків, яких цікавить думка сві- то вої громадськості, особливо наприкінці переможного завершення Другої світо вої війни. Не потребував він і кардинальної перебудови системи зовніш- ньополітичних інституцій СРСР, адже, як і раніше, усі основні рішення у сфері міжнародних відносин схвалювалися політбюро ЦК ВКП(б) або «вождем» одно- осібно. Тому, на наш погляд, реальними причинами рішення Кремля 1944 р. про надання радянським республікам права стати суб’єктами міжнародних відносин були, крім ґлобально-стратегічних, насамперед три кон’юнктурно- політичних чинника: 1. План Й.Сталіна про включення всіх радянських республік до складу ООН, що виник у нього відразу ж, як тільки зайшла мова про необхідність створення міжнародного арбітра, але до 1944 р. не дуже афішувався, і лише з виходом Червоної армії до кордонів Райху (тоді як англо-американські війська загрузли на дальніх підступах до Берліну), а також у зв’язку з підготовкою до конференції представників США, СРСР та Великобританії з питань створен- ня нової міжнародної організації для підтримання миру й безпеки та складу країн-фундаторів майбутньої ООН у Думбартон-Оксі, він вирішив розпочати його практичну реалізацію. 2. Бажання розширити й посилити представництво СРСР і дипломатичну підтримку Москви делеґаціями союзних республік на паризьких мирних пере- говорах про післявоєнне облаштування Європи, де Й.Сталін сподівався закрі- пити радянську сферу впливу, зокрема у східній частині континенту. 3. Наміри сталінського керівництва через двосторонні угоди союзних рес- публік (насамперед України й Білорусії) з центральноєвропейськими держа- вами пересунути на захід та узаконити державні кордони СРСР, уникнувши звинувачень в анексії територій союзницьких по антигітлерівській коаліції 9 Нариси з історії дипломатії України. – К., 2001. – С.551. 10 Див.: Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та су- часний стан. – С.54. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 179 країн (Польща, Румунія, Чехословаччина та ін.). Показовими у цьому відно- шенні, наприклад, стали виступи на сесії Верховної Ради СРСР 1 лютого 1944 р. представників Української РСР – президента республіканської Академії наук О.Богомольца та голови Президії Верховної Ради УРСР М.Гречухи. Так, пер- ший наголошував на величезній важливості відносин України в післявоєн- ний період з її сусідами, зокрема Польщею та Чехословаччиною11. А другий, підкресливши особливе значення стратегічного прикордонного положення респуб ліки, попросив уряд СРСР при встановленні державних кордонів із за- хідними сусідами врахувати прагнення українського народу до «возз’єднання споконвічних українських земель» в «єдиній українській радянській державі»12. На конференції, яка проходила в передмісті Вашинґтона – Думбартон- Оксі (відбувалась у два етапи – з 21 серпня по 28 вересня і з 29 вересня по 7 жовтня 1944 р.) й де обговорювалися проекти структури та статуту майбут- ньої міжнародної організації, а також питання функцій її головних органів, принципи й цілі діяльності, умови членства тощо, сталінські посланці вперше офіційно порушили питання про те, що організація «має включити до свого складу всі союзні республіки СРСР, які належать до категорії країн, що, як ві- домо, зробили найбільший внесок у спільні зусилля союзників під час війни»13. Москва розраховувала таким чином зміцнити свої позиції в новоутворюваній міжнародній організації ще й з огляду на більш вигідне становище США та Великобританії, котрі мали ґарантовану підтримку з боку країн Латинської Америки та Британської Співдружності. Незважаючи на підготовленість американського та британського урядів до певних конфронтацій із радянськими представниками з питань членства в ООН, пропозиція А.Громика (нового посла СРСР у США, керівника радянської делеґації) 28 серпня 1944 р. про включення до складу міжнародної організа- ції всіх 16 радянських республік «справила ефект бомби» та призвела навіть до припинення засідань конференції14. Вона, зокрема, викликала категорич- не заперечення зі сторони Ф.Д.Рузвельта, який наказав заступникові держ- секретаря США Е.Стеттініусу (керівникові американської делегації) передати А.Громикові, що Сполучені Штати ніколи не пристануть на таку пропозицію, що це – надзвичайно складне питання, яке може призвести навіть до немож- ливості створення міжнародної організації, адже уряд і Конґрес США не під- тримають організацію, в якій СРСР матиме таку кількість голосів. Також було заявлено, що в разі, якщо Москва не відкличе свою пропозицію, це змусить скласти новий базис для членства в організації, зокрема радянський приклад можуть наслідувати англійці, порушивши питання про входження до ООН їхніх колоній15. Невдовзі, збираючись на конференцію в Ялту, Ф.Д.Рузвельт у 11 Десятая сессия Верховного Совета СССР. – С.288–289. 12 Там же. – С.296–298. 13 Білоусов М. Ялта і Україна: новий погляд на історичну перспективу // Матеріали міжнародної наукової конференції «Ялта-2000: Роль Європи в ХХІ столітті», 7–9 травня 2000. – К., 2000. – С.36. 14 Див.: Боратынский С. Дипломатия периода Второй мировой войны: Международные кон- ференции 1941–1945 гг. – Москва, 1959. – С.271–273. 15 Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. – Т.ІІІ: Конференция представителей СССР, США и Великобритании в Думбартон- Оксе (21 августа – 28 сентября 1944 г.): Сб. док. – Москва, 1978. – С.160. Український історичний журнал. – 2015. – №5 180 С.В.Віднянський розмові з групою сенаторів заявив, що в такому випадку він вимагатиме прий- няття до складу організації 48 американських штатів. Загалом опір з боку Вашинґтона був настільки сильним, що це змусило А.Громика на засіданні 16 вересня зробити заяву, нібито метою порушення цього питання була лише спроба привернути загальну увагу, і що радянська сторона аж ніяк не напо- лягає на продовженні його обговорення на конференції в Думбартон-Оксі. Рішучу неґативну позицію США підтримала й делеґація Великобританії, яка наполягла на тому, щоб це питання залишилося поки що відкритим. Керівник делеґації О.Кадоґан, наприклад, уважав за необхідне вивчити ра- дянську пропозицію й уважав, що може виникнути проблема «міжнародної леґалізації цих республік»16. Ідею Москви жваво обговорювали також у ході інтенсивного листуван- ня між керівниками трьох великих держав. Так, 1 вересня 1944 р. Й.Сталін отримав від президента США Ф.Д.Рузвельта листа з позначкою «Особисто й таємно», в якому, зокрема, говорилося: «Згадування Вашою делеґацією в Думбартон-Оксі про те, що радянський уряд міг би побажати поставити на розгляд питання про членство для кожної з шістнадцяти союзних республік у новій міжнародній організації, мене вельми турбує»17. Й.Сталін не забарився з відповіддю, і 7 вересня відписав президентові США: «Заяві радянської де- леґації з цього питання я надаю винятково важливе значення. Після відомих конституційних перетворень у нашій країні на початку цього року уряди со- юзних республік дуже насторожено відносяться до того, як поставляться друж- ні держави до прийнятого в радянській Конституції розширення їхніх прав у галузі міжнародних відносин. Вам, звичайно, відомо, що, наприклад, Україна й Білорусія, які входять до Радянського Союзу, за кількістю населення та за їхнім політичним значенням переважають деякі держави, щодо яких усі ми згодні, що вони повинні бути віднесені до числа ініціаторів створення міжна- родної організації»18. Утім і це красномовне послання не змінило неґативного ставлення США та Великобританії до радянської ініціативи щодо включення всіх союзних республік до числа країн-засновниць ООН, яке було заблоковане ними під час проведення другої частини конференції, де до її учасників при- єдналися представники Китаю. Невирішеним у Думбартон-Оксі залишилося й одне з принципових по- ложень: які саме держави повинні стати членами-засновниками ООН? Не було вреґульовано також важливе питання механізму голосування в Раді Безпеки – ключовому органі організації, який мав відповідати за ґлобальну безпеку. СРСР обстоював ухвалення рішень лише на основі консенсусу між ве- ликими державами. Але США та Великобританія, навпаки, наполягали, аби «зацікавлена сторона» автоматично утримувалася при голосуванні в Радбезі. Переговори з ряду важливих аспектів майбутньої міжнародної організації, зо- крема про первинне членство, велися вже після конференції в Думбартон-Оксі 16 Советский Союз на международных конференциях... – Т.ІІІ. – С.145. 17 Переписка Председателя Совета Министров СССР с Президентами США и Премьер- министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. – Т.2. – Москва, 1976. – С.164. 18 Там же. – С.167. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 181 по дипломатичних каналах. Так, гостра дипломатична боротьба між СРСР та його англо-американськими союзниками по антигітлерівській коаліції навко- ло питання про включення радянських республік до складу ООН навіть діс- тала у закордонних дипломатичних колах та пресі, а згодом і у західній історі- ографії, окрему назву: «Справа ікс»19. Слід зазначити, що оцінка західними державами й зарубіжними експерта- ми змін, що відбувалися у структурі зовнішньополітичних органів СРСР і союз- них республік, була реалістичною та майже суцільно неґативною. Наприклад, після ухвалення закону від 1 лютого 1944 р. керівник Східноєвропейського відділу Держдепартаменту США Ч.Болен направив держсекретареві К.Галлу меморандум, в якому йшлося про те, що надання права республікам СРСР у сфері зовнішніх зносин лише тоді щось означатиме, коли з їхньої сторони здійснюватимуться конкретні кроки. А в секретному на той час звіті відділу дослід жень та аналізу Управління стратегічних служб США від 16 грудня 1944 р. вже констатувалося: «Союзні республіки обмежені сьогодні тим, що вони не є суверенними державами, а натомість становлять невідривну час- тину вкрай централізованої держави. Вони позбавлені автономії в більшості урядових функцій». На думку авторів документа, акція Й.Сталіна «не скасу- вала остаточного контролю центрального уряду за здійсненням зарубіжних зв’язків». А радянолог В.Аспатурян був переконаний, що «основна функція республіканських міністерств закордонних справ – церемоніальна, орнамен- тальна й символічна». «Москва зважилася вивести на міжнародну арену де- які совєтські республіки, – підкреслював представник української діаспори М.Сосновський, – керуючися [...] внутрішньо- та зовнішньополітичними по- требами імперії. Це сталося при рівночасному застосуванні далекойдучих охо- ронних засобів, щоб цілком і повністю унеможливити розвиток якогось полі- тичного сепаратизму»20. Повертаючись до питання про надання на початку 1944 р. прав союзним республікам у сфері зовнішніх зносин, слід відзначити, що це, незважаючи на істинні причини такого несподіваного кроку сталінського керівництва, відкри- вало можливості для більш активної участі їх у здійсненні зовнішньої політи- ки СРСР, якими, зокрема, спробувала скористатися Українська РСР. У зв’язку з цим нагадаємо, що Україна на той час уже мала чималий історичний досвід міжнародної й дипломатичної діяльності, зокрема під час революції 1917– 1921 рр., коли національні представництва діяли у 33 країнах світу. Активну міжнародну діяльність провадила й УСРР, однак зі вступом до складу СРСР вона втратила всі свої зовнішньополітичні повноваження, а республіканський НКЗС було ліквідовано у червні 1923 р. Отже ухвалення відповідних законодавчих актів СРСР і УРСР у 1944 р. можна вважати початком періоду відродження, хоча й доволі обмеженого, як виявилося згодом, правосуб’єктності України в міжнародних відносинах. У зв’язку з цим автори фундаментального академічного видання «Нариси з іс- торії дипломатії України» цілком слушно наголошують: «Однак хоч би якими 19 Див.: Бережков В.М. Страницы дипломатической истории. – Москва, 1987. – С.390–396. 20 Див.: Нариси з історії дипломатії України. – С.529. Український історичний журнал. – 2015. – №5 182 С.В.Віднянський були мотиви чи наміри Москви – “великою стратегією”, тактичним ходом, ви- мушеним політичним маневром чи фарсом, – навіть формальне передання Україні функцій зносин із зовнішнім світом стало історичною віхою в укра- їнській дипломатії. Так чи інакше Україна прилучалася до міжнародного життя»21. Уже 5 лютого 1944 р., тобто ще до схвалення 4 березня відповідного зако- ну Верховною Радою УРСР, з’явилися постанова політбюро ЦК КП(б)У й указ Президії ВР УРСР про утворення республіканського Наркомату закордонних справ. Його очільником, за рішенням Й.Сталіна, було призначено відомого українського радянського літератора, одного із заступників наркома закордон- них справ СРСР – О.Корнійчука, як людину відому в тому числі за кордоном. Він активно взявся за доручену справу, будучи, вочевидь, щиро переконаним у серйозності акції. Насамперед О.Корнійчук наполегливо просував ідею від- криття представництв УРСР за кордоном і встановлення офіційних диплома- тичних відносин республіки з державами антигітлерівської коаліції. Про це, зокрема, свідчили висунуті ним у листі до голови Раднаркому УРСР і гла- ви республіканської компартії М.Хрущова наміри та пропозиції програмного характеру: – забезпечити участь представників УРСР у мирній конференції, у конфе- ренціях із питань перемир’я з Румунією, Угорщиною й Німеччиною, а також у роботі різних комітетів щодо повоєнного устрою; – установити дипломатичні зв’язки з Польщею, Чехословаччиною та після- воєнною Румунією. «Початком нашого виходу на міжнародну арену, як я вважаю, – зазна- чав О.Корнійчук, – має бути встановлення дипломатичних відносин із Великобританією та США. Цим актом ми не лише прискоримо встановлення потрібних нам зв’язків з іноземними державами, а й забезпечимо позитивне вирішення питань про нашу участь у мирних переговорах»22. Із метою реалі- зації вказаних намірів нарком пропонував звернутися до Москви з проханням дати вказівку послам СРСР у Лондоні й Вашинґтоні «прозондувати настрій у МЗС і урядових колах Англії та США»23. До речі, у привітаннях О.Корнійчукові з нагоди призначення його керівником відомства закордонних справ УРСР від послів у СРСР Великобританії (А.Керра) й Чехословаччини (З.Фірлінґера) ви- словлювалися готовність Лондона та Праги до обміну дипломатичними місія- ми з Києвом24. Водночас відбувалося становлення структури НКЗС УРСР, в якому пла- нувалося створити понад десять відділів – загальних (протокольний, правни- чий, консульський) і тих, що мали здійснювати двосторонні відносини з таки- ми державами чи їх групами: 1. Польща, Румунія, Чехословаччина; 2. США, Великобританія; 3. Болгарія, Югославія, Угорщина, Греція, Туреччина; 4. Німеччина та ін. Значна увага приділялася добору й підготовці кадрів. 21 Нариси з історії дипломатії України. – С.529. 22 Цит. за: Табачник Д. Історія української дипломатії в особах. – К., 2004. – С.480. 23 Цит. за: Політика і час. – 1992. – №1. – С.54–55. 24 Нариси з історії дипломатії України. – С.530; Радянська Україна. – 1944. – 11 лютого. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 183 До липня 1944 р. в наркоматі працювало вже 40 осіб, які виконували доручен- ня союзного НКЗС та уряду республіки: було підготовлено, зокрема, історичні довідки та етнографічні карти західноукраїнських земель, аналітичні матері- али про становище української еміґрації у США та ін. До Вищої дипломатич- ної школи СРСР і дипломатичних курсів НКЗС СРСР з України планувалося направити 50 осіб. У Київському університеті ім. Т.Шевченка рішенням уряду УРСР 18 жовтня 1944 р. було відкрито факультет міжнародних відносин25. Однак уже 12 липня 1944 р. Москва звільнила О.Корнійчука з посади наркома закордонних справ УРСР, офіційно – з формальних причин, через незнання іноземних мов, а радше з огляду на занадто бурхливу діяльність із розбудови республіканського зовнішньополітичного відомства. Про справжні причини та процес зміщення О.Корнійчука з посади наркома свідчить, зокре- ма, цікаве й доволі відверте листування першого секретаря ЦК КП(б)У та го- лови Раднаркому УРСР М.Хрущова зі Й.Сталіним на початку липня 1944 р.26 Народним комісаром закордонних справ УРСР було призначено за- гальновизнаного авторитета в міжнародних справах, «старого більшовика» Д.Мануїльського, який користувався повною довірою Й.Сталіна. Одночасно його затвердили заступником голови Раднаркому УРСР і ввели до складу по- літбюро ЦК Компартії України. Тому не дивно, що з цим призначенням значно посилився політико-ідеологічний аспект діяльності НКЗС, якому доручалося насамперед пропаґандистське забезпечення політики комуністичного режи- му. Зокрема практично під його контролем працювало Українське товариство культурних зв’язків із зарубіжними країнами, котре мало контакти з 200 ор- ганізаціями та окремими особами. Щоправда новому наркомові закордонних справ завдяки його авторитету серед сталінського керівництва поступово вда- лося дещо розширити сферу діяльності й компетенцію свого відомства. А ось про встановлення дипломатичних зносин з іноземними державами та відкрит- тя представництв УРСР за рубежем в радянській Україні дуже скоро забули: на 1949 р. у Києві фактично була присутня тільки одна іноземна дипломатична установа – консульство Польщі. Водночас було зроблено перші кроки на шляху утвердження міжнародної присутності УРСР. До Києва почали прибувати іноземні делеґації, представ- ники зарубіжних засобів масової інформації. Так, восени 1944 р. Україну відві- дали представники Польського комітету національного визволення, побували з офіційним візитом прем’єр-міністр Югославії І.Шубашич та заступник мар- шала Й.Тіто – Е.Кардель, якого прийняв нарком Д.Мануїльський. Республіканська дипломатія восени 1944 р. зробила перший крок у роз- витку двосторонніх договірних відносин, коли було підготовлено проект угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про ева- куацію українського населення з території Польщі та польських громадян – із теренів України, яку підписали 9 вересня 1944 р. в Любліні голова Раднаркому УРСР М.Хрущов і голова ПКНВ Е.Осубка-Моравський. Цей доку- мент можна розцінювати як перший міжурядовий міжнародно-правовий акт, 25 Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945–1970-ті рр.). – К., 1999. – С.510–511. 26 Див.: Табачник Д. Історія української дипломатії в особах. – С.481–483. Український історичний журнал. – 2015. – №5 184 С.В.Віднянський підписаний представниками радянської України після отримання права на самостійну зовнішньополітичну діяльність на початку 1944 р. (аналогічні уго- ди з ПКНВ уклали також уряди Білорусії та Литви). Доручивши Києву підписати договір із Польщею, Москва намагалася на- самперед продемонструвати світові можливість практичної діяльності УРСР на міжнародній арені згідно з новими, розширеними, зовнішньополітичними повноваженнями. Водночас важко не погодитися з твердженнями дослідни- ків, що цим договором імітувалося усталення кордону між двома народами – українським і польським, тобто фіксувалося входження західноукраїнських зе- мель до складу УРСР і при цьому Москва начебто залишалася осторонь. «Крім того, – як зазначають, наприклад, українські історики, – Радянський Союз ре- зервував за собою можливість маневру: якщо б країни антигітлерівської коалі- ції виявилися занадто принциповими, то він мав би можливість сказати, що це ж не ми підписали договір, а Україна. Разом з тим Кремль фактично інспіру- вав загострення польсько-українських взаємин і юридично не ніс відповідаль- ність за розпалювання нової громадянської війни»27. В українсько-польській угоді чітко простежувалося сталінське етнополітичне підґрунтя – ліквідація баз Української повстанської армії на сході Польщі та етнічна гомогенізація західних прикордонних територій УРСР. Специфічною була й реалізація положень цієї угоди: принципу добро- вільності обидві сторони дотримувалися тільки на першому етапі переселен- ня (листопад 1944 – початок 1945 рр.). Із весни 1945 р. воно поновилося, але вже переважно за допомогою примусових заходів. Загалом станом на кінець 1946 р. з УРСР до Польщі було переселено понад 800 тис. етнічних поляків та євреїв, а у зворотному напрямку – майже 500 тис. українців. Полякам у СРСР загрожували депортація, відправка на відбудову шахт Донбасу, арешти, кон- фіскація майна28. А польський уряд, не в останню чергу завдяки потуранню з боку радянського керівництва, укінці-кінців удався до деукраїнізації районів компактного проживання українців у Польщі та брутальної депортації, здій- снивши в 1947 р. сумнозвісну операцію з насильницького переселення близь- ко 150 тис. українців із південного сходу країни на «нові землі» на заході й північному заході Польщі, що ввійшла в історію як акція «Вісла». Наслідки її й понині даються взнаки в українсько-польських відносинах, хоча Й.Сталін, наприклад, постійно вихваляв цю операцію як взірець, правову базу та прак- тику здійснення обміну населення між Україною, Білорусією та Литвою, з одного боку, і Польщею – з іншого, а уряди УРСР та комуністичної Польщі 6 травня 1947 р. цинічно заявили, що переселення «пройшло в дусі взаємного розуміння»29. Українсько-польська угода про евакуацію населення стала єдиною на той час. Надалі УРСР ще довго не підписувала жодного двостороннього документа, 27 Депортація поляків та українців: кінець 1939 – початок 50-х рр.: До 50-річчя операції «Вісла» / Упор. Ю.Сливка. – Л., 1998. – С.11. 28 Див.: Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках ХХ ст.: Невідомі документи з архі- вів спеціальних служб. – Т.2. – Варшава; К., 2000. – 1007 с. 29 Див.: Нариси з історії дипломатії України. – С.532–534; Васильєва-Чекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1944–1996 рр.). – К., 1998. – С.30–32. Український історичний журнал. – 2015. – №5 Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН?.. 185 за винятком міжнародних договорів і конвенцій. Сталінське керівництво, ви- користавши Київ як додатковий арґумент тиску на союзників з питання вклю- чення України до ООН, зокрема в Ялті, дуже скоро дійшло висновку про не- доцільність запровадження методу безпосередніх дипломатичних відносин союзних республік з іноземними державами. Наприклад, після позитивного розв’язання проблеми участі УРСР в ООН, Москва вже не потребувала офі- ційного представництва України на переговорах при підписанні радянсько- чехословацького договору по Закарпаттю від 29 червня 1945 р. («возз’єднання» цієї території з УРСР). Представників радянської України в 1945–1946 рр. вже не було залучено до підготовки та підписання двох міждержавних угод про об- мін (оптацію) населенням між СРСР і Чехословаччиною, хоча обидва процеси безпосередньо торкалися українців30. 15 лютого 1951 р. протокол (а 14 липня й відповідний міждержавний договір) про обмін ділянками території (в тому числі української) між СРСР і Польщею підписав не міністр закордонних справ УРСР, а союзний – відомий ще з 1930-х рр. своєю активною участю у сталінських репресіях А.Вишинський. До речі, і цей договір став одним із по- казових прикладів сталінської дипломатії: хоча тисячі лемків-українців було примусово виселено з їхніх земель у Польщі, у документі йшлося тільки про «добровільні» основи переселення31. Головну увагу Наркоматові закордонних справ УРСР і його новому керів- никові – Д.Мануїльському сталінське керівництво доручило зосередити на пи- таннях, пов’язаних із забезпеченням участі республіки в майбутній міжнарод- ній організації, зокрема на підготовці відповідних документів до Кримської (Ялтинської) конференції глав держав антигітлерівської коаліції. 30 Див.: Поп І.І. Режисери і статисти: «Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною» в дзеркалі московських документів 1944–1945 рр. // Карпатський край. – 1995. – №1/4. – С.68–72; Макара М.П., Мигович І.І. Карпатами поріднені: Нарис етнополітичної історії і сучасного стану українсько-словацьких взаємин. – Ужгород, 1997. – С.47–48; Вовканич І.І., Гайдош М. Оптація громадян між ЧСР і СРСР (Україною) в 1945–1948 рр. та сучасні проблеми української меншини в Словаччині // Україна в європейських міжнародних відносинах: Наук. зб. – К., 1998. – С.500–516. 31 Табачник Д. Історія української дипломатії в особах. – С.507. The article covers the problems related to the history of the United Nations founding and the membership acquisition of Ukrainian SSR, the value of this event for whole Ukrainian nation. Author lightens the preconditions and the features of Ukraine’s entrance into the international scene as a subject at the end of the World War II. In addition, the attention is paid to the diplomatic struggle about this question during and after the Yalta Conference between the leaders of three states of anti-Hitler coalition, and the activity of Ukrainian delegation at the UN founding conference at San Francisco in 1945. Keywords: World War II, United Nations, Ukrainian SSR (Ukraine), international conferences, diplomatic struggle, Roosevelt, Churchill, Stalin, Korniichuk, Manuil’s’kyi. (Закінчення див. у наступному числі)

Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? (до 70-річчя Організації Об’єднаних Націй і членства в ній України)

Institution

Ähnliche Einträge