Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії
Рецензія на книгу: Омельчук В.В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії. – К.: Золоті ворота, 2014. – 576 с. (серія «Світові традиції державного управління», вип.3)....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109713 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії / В.В. Ластовський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 203-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859717093466832896 |
|---|---|
| author | Ластовський, В.В. |
| author_facet | Ластовський, В.В. |
| citation_txt | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії / В.В. Ластовський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 203-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на книгу: Омельчук В.В. Нормативно-правове забезпечення
державно-церковних взаємин у Візантійській
імперії. – К.: Золоті ворота, 2014. – 576 с.
(серія «Світові традиції державного
управління», вип.3).
|
| first_indexed | 2025-12-01T08:12:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №5
У перші два десятки років незалежності
України головною проблемою була відсут-
ність наукових напрацювань за багатьма
напрямами, що стало причиною виникнен-
ня штампа – «біла пляма». Але за останні
декілька років головною проблемою для су-
часної науки стала поява праць-плаґіатів
і праць-імітацій. Якщо з першим явищем
боротьба йде повним ходом, то з другим –
значно складніше, адже воно доволі вдало
пристосовується до жанру суто наукового твору, маючи дійсно низку ознак
науковості (скажімо, історіографічну основу, джерельну базу, обґрунтованість
тощо), але бракує головного – значення для науки… Подібні публікації радше
можуть зійти за навчальний посібник (в якому відображаються загальнові-
домі, усталені істини), аніж за наукове дослідження (де відкривається нова
сторінка та нове бачення).
У 2012 р. я вказував на певні вади (як і на позитиви!) підготовленого
В.Омельчуком (у співавторстві з В.Лісничою) навчального посібника щодо ре-
лігійної політики стародавніх і середньовічних держав1. Пройшов певний час
і автор видав уже справжню монографію. Оскільки сам він зазначив, що «з
вдячністю сподівається на критичні оцінки та зауваження» (с.18), я вирішив
піти йому у цьому назустріч.
Уже структура вступу свідчить, що В.Омельчук націлився на захист док-
торської дисертації, адже тут присутні такі елементи, як мета, основні завдан-
ня, об’єкт і предмет дослідження, хронологічні й географічні межі, практичне
значення та наукова новизна, а наприкінці ще й апробація результатів. Якщо
це так, слід побажати авторові успіхів у цій справі.
Для розуміння того, за що взявся В.Омельчук, треба просто звернути увагу
на два параметри його дослідження: хронологічні рамки (395–1453 рр.) та гео-
графічні межі (вся Візантійська імперія разом із Нікейською, Трапезундською,
Епірською та Латинською Романією). Ні багато, ні мало. І все це зайняло аж
(чи всього лише?) 36 др. арк.
Історіографія проблеми (с.19–71) на перший погляд виглядає солідно. Про-
те цілих чотири сторінки (с.67–70) автор відвів аналізу своїх власних праць, і
лише тринадцять рядків – «коментаторам-каноністам» (с.30), три з половиною
сторінки – «західній науці» (с.30–34), півтори – літературі про новації в кано-
1 Див.: Болховітіновський щорічник-2011. – К., 2012. – С.349–351.
омельчук В.В.
нормаТиВно-праВоВе забезпечення
держаВно-церкоВних Взаємин у ВізанТійській
імперії. – к.: золоТі ВороТа, 2014. – 576 с.
(серія «сВіТоВі Традиції держаВного
упраВління», Вип.3)
Український історичний журнал. – 2015. – №5
204 Рец, ензії й огляди
нічному праві за часів Юстиніана І (с.44–45), дев’ятнадцять рядків – студіям
щодо церковної й монастирської власності, дві з половиною сторінки – дослід-
женням правового статусу візантійських монастирів, півтори – історіографії
Флорентійської унії, чотири з половиною – «зарубіжній науці», яка вивчала
церковно-канонічні впливи Візантії на слов’янські держави (сюди віднесено
творчість Я.Щапова та Б.Рибакова!), аж сім сторінок – українській візантиніс-
тиці, дві – висвітленню у вітчизняній літературі (тобто, слід розуміти – окремо
від української візантиністики!) впливу церковно-канонічного права Візантії
на правову систему Київської Русі й т.д., і т.п. Висновки з цього читач може зро-
бити сам. Як бачимо, левова частка історіографії взагалі має доволі невираз-
не відношення до теми монографії, а більшу частину питань на таких малих
поліграфічних площах узагалі неможливо розглянути. Для повноти картини
зауважу, що ледь не половина кожної сторінки містить підрядкові посилання
на літературу, а на сам текст відводиться решта. За всього бажання читач не
знайде тут характеристики ані наукових шкіл, ані наукових напрямів, ані на-
ціональних (французької, грецької, італійської, німецької тощо) історіографій.
Чи може це бути схожим на історіографію?..
Бібліографічний список літератури (с.482–575) свідчить радше не про
розкриття заявленої теми, а про намагання втиснути в нього все, що так чи
інакше стосується Візантії (навіть не державно-церковних відносин). Ще од-
нією незрозумілою «новацією» В.Омельчука стало постійне використання в бі-
бліографічних описах російського дореволюційного правопису. Який у цьому
сенс – невідомо (принаймні автор нічого про це не говорить).
Усього у списку джерел та літератури відображено 1414 позицій, із них
власне джерел – лише 56, усі – опубліковані. Значна частина їх – наратив-
ні (Агафій, Константин Багрянородний, Жоффруа де Віллардуен, Лев Дия-
кон, Лев Африканський, Нікколо Мак’явеллі, Прокопій Кесарійський, Робер
де Кларі тощо). Є й актові: диґести Юстиніана, «Еклога», Конституція Греції
1975 р., український збірник документів «Право і релігія» 2000 р., законодав-
ство Русі та ін. Також бачимо канонічні: «Правила святих апостолів», «Прави-
ла Святих вселенських соборів» та ін. При цьому дивує відсутність указівок на
використання бодай якого-небудь видання «Номоканону»/«Кормчої». У тексті,
звичайно, ці джерела згадуються, і не один раз. Але В.Омельчук із ними не
знайомий і характеризує їх лише через літературу інших авторів (приміром
на с.84). Окрім цього, узагалі проіґноровано ряд опублікованих джерел, без
яких розгляд відповідної проблеми втрачає сенс (скажімо багатотомне видан-
ня грецькою мовою «Bibliotheca Graeca Medii aevi» 1872–1894 рр.).
Звичайно, до будь-яких джерел можуть бути різні питання стосовно до
теми дослідження. І водночас усе завжди можна пояснити. Проте як можна
пояснити відсутність неопублікованих джерел? Жодного! А вони є, вони ще
й досі вводяться в обіг дослідниками. Авторові, зокрема, можна було б пора-
дити попрацювати у Ватиканській апостольській бібліотеці, де зберігаються
середньо вічні манускрипти грецькою мовою. Дослідники й зараз із ними плід-
но працюють. Звісно, можна нарікати на відсутність фінансування, надто для
закордонних відряджень, але, з іншого боку, СРСР давно вже немає й на дворі
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Рец, ензії й огляди 205
не сумнозвісні 1990-ті рр. До того ж навіщо взагалі братися за цю роботу, якщо
все зводиться до банальної компіляції?!
З іноземної літератури – усього лише 157 позицій (без урахування ви-
дань, перекладених українською та російською мовами). У тому числі англій-
ською – 65, болгарською – 22, німецькою – 21, сербською – 18, польською – 14,
французькою – 12, італійською – 2, хорватською – 2, литовською – 1. Решта –
українсько- та російськомовний доробок. Що це означає мовою науки? Що від-
повідною проблематикою займалися переважно дослідники українські та
російські, дещо – англомовні, ще менше – усі інші, а грецькі, румунські та ре-
шта – узагалі байдужі до історії Візантії й тамтешніх державно-церковних вза-
ємин. Насправді автор просто проіґнорував чимало наукових праць. Мабуть
тому, що у цій темі можна буквально потонути, якщо намагатися всю її майже
тисячолітню складність утиснути в одну-єдину монографію.
Із літератури можна наводити безліч наукових творів, про які автор не
знає, слабко знає або не вважає чомусь (?) за потрібне їх використовувати.
А саме у цих працях якраз і характеризувалися взаємовідносини церкви та
держави2. Тож історіографічний потенціал заявленої теми не вичерпано і
близько. Натомість В.Омельчук щедро «нафарширував» свою монографію тією
літературою, яка має занадто вже віддалене відношення до теми, як-от праці
В.Пашута (про утворення Литовської держави, 1959 р.), Ґ.Е. фон Ґрюнебау-
ма (про основні риси арабо-мусульманської культури, 1981 р.), Т.Ганна (про
судовий захист права на свободу сумління на основі Європейської конвенції
з прав людини, 2001 р.), В.Фрейдзона (присвячена історії Хорватії, 2001 р.),
Т.Бадюкова (з періоду середньовіччя країн Азії, Африки й Латинської Аме-
рики, 2010 р.) та багато-багато інших. Не забув і свою навчальну програму з
дисципліни «Державна гуманітарна політика» (2008 р.). Зазвичай так роблять
студенти, котрі абияк ставляться до написання курсових чи дипломних.
Із перших сторінок праці автор робить певні відкриття, але вочевидь, суто
для себе. Наприклад: «Наразі у сучасній українській науці вже утвердилося
розуміння канонічного права як окремої системи права, при чому достатньо
специфічної системи, визначено канонічну правосуб’єктність (сутність, еле-
менти) тощо» (с.22). При цьому бачимо посилання на три праці, опубліковані
впродовж 2000–2012 рр. Вочевидь це означає, що дивним українським науков-
цям аж у ХХІ ст. таки дійшло, що канонічне право – це окрема система права!
2 Див., напр.: Терновский Ф., Терновский С. Греко-восточная церковь в период вселенских собо-
ров. – К., 1883. – 558 с.; Михаил, иером. Законодательство римско-византийских императоров о внешних
правах и преимуществах церкви. – Казань, 1901. – 313 с.; Тихомиров Л. Монархическая государствен-
ность. – Ч.ІІ: Римско-византийская государственность. – Москва, 1905. – 134 с.; Болотов В. Лекции по
истории древней церкви. – Т.1–4. – Санкт-Петербург, 1907–1918; Величко А. История византийских
императоров. – Т.1–5. – Москва, 2009; Пападакис А., Мейендорф И. Христианский Восток и возвышение
папства: Церковь в 1071–1453 гг. – Москва, 2010. – 630 с.; Φιλάρετος Βαφείδης. Εκκλησιαστική 'Ιστορία. –
Τ.1–2. – Κωνσταντινούπολις, 1884–1886; Διομήδης-Κυριάκός Α. Εκκλησιαστική 'Ιστορία. – Τ.1–3. – Αθήναις,
1898; Meyendorff J. The Byzantine Legacy in the Orthodox Church. – New York, 1982. – 256 р.; Idem. Rome,
Constantinople, Moscow: Historical and Theological Studies. – New York, 1996. – 201 р.; Geanakoplos D.J.
Byzantium: Church, Society, and Civilization Seen Through Contemporary Eyes. – Chicago, 1984. – 526 р.;
Whittow M. The Making of Byzantium, 600–1025. – Berkeley; Los Angeles, 1996. – 477 р.; Angold M. Church
and Society in Byzantium Under the Comneni, 1081–1261. – Cambridge, 2000. – 622 р.; Gallagher С.
Church Law and Church Order in Rome and Byzantium. – Aldershot; Burlington, 2002. – 279 р.; Layton B.
The Canons of Our Fathers Monastic Rules of Shenoute. – Oxford, 2014. – 340 р. та ін.
Український історичний журнал. – 2015. – №5
206 Рец, ензії й огляди
Як випливає з назви монографії, вона присвячується нормативно-правовому
забезпеченню. Що в такому випадку очікується від автора? Характеристика
законодавства, аналіз відповідних норм права, висвітлення їх змін, еволюції
тощо. Зрозуміло, що все це повинно супроводжуватися цитатами з нормативних
актів, конкретними статтями, параграфами, новелами й т.д. Утім цього всього
немає. Характерний приклад: «Законодавство Юстиніана загалом кожного не-
християнина потрактовувало як єретика (527 р.). Наступним кроком стала по-
ява акта про заборону юдеям утримувати рабів-християн» (с.218). Наприкінці
абзацу – лише посилання на праці Д.Дудека та З.Удальцової. Інший випадок:
«Характерною була норма, затверджено (так у тексті – В.Л.) додатковими пра-
вилами Константинопольського Собору 861 р., згідно з якою на землю, на якій
засновується монастир, заборонялося зберігати власність засновнику» (с.264).
І далі посилання на К.Хвостову. І такий стиль властивий усьому тексту. А де
ж робота автора з нормативними актами? Де їх аналіз? У монографії навіть не
розрізняються норми матеріального та процесуального права.
Є в автора й деякі проблеми з понятійним апаратом (не варто забувати,
наскільки це важливо саме для юридичних досліджень!). Так, узагалі не зро-
зуміло, що він вкладає у словосполучення «візантійська церква». У висновках
В.Омельчук пише: «Система фінансово-адміністративних привілеїв Візантій-
ської імперії була спрямована на забезпечення державної підтримки Візан-
тійської Церкви (насамперед Константинопольського Патріархату) та окремих
монастирів» (с.463). Із цього випливає, що, по-перше, окремими інститутами є
сама «візантійська церква» та ще якісь монастирі; по-друге, Константинополь-
ський патріархат – складова частина цієї «візантійської церкви». Оскільки ав-
тор не залишив ніяких роз’яснень із приводу останнього терміна, залишається
тільки здогадуватися, що ще до нього відноситься. Судячи з тексту – також і
болгарська церква.
Можливо, автор у своїх роздумах дійшов якихось нових концептуальних
висновків? Але перші ж речення вганяють «у ступор»: «Нормативно-правове
забезпечення державно-церковних взаємин Візантії стало об’єктом розроблен-
ня науковців різних держав світу, насамперед Росії, США, Німеччини, Великої
Британії, Франції, Греції, Болгарії» (с.459) – і далі про Київську Русь та укра-
їнських дослідників... Чому саме такий перелік, і саме в такій послідовності?
Якої Росії (імперського, радянського, сучасного періодів)? Якщо Греції, то де ж
праці грецьких істориків у списку літератури? Якщо монографію присвячено
правовому реґулюванню в межах Візантії, то до чого тут Русь?
А як можна розуміти ще два речення в тому ж таки абзаці: «Наукові роз-
відки, які звертали увагу на окремі аспекти політики щодо Константинополь-
ського Патріархату, зазвичай обмежувалися певним регіоном чи історичним
періодом, соціокультурними особливостями тощо. Це було зумовлено недо-
сконалістю методів наукового дослідження і обмеженістю джерельної бази».
Недосконалістю методів? Обмеженістю джерельної бази? Це просто набір слів.
Усі наступні сторінки висновків мають приблизно такий самий харак-
тер. І при цьому нічого нового. Хоча, ні. Одна фраза таки дійсно свідчить про
«новизну»: «Традиції нормативно-правового забезпечення держави і Церкви
Український історичний журнал. – 2015. – №5
Рец, ензії й огляди 207
Візантії мають творчий розвиток у сучасній Грецькій республіці, де за Еллад-
ською православною Церквою закріплено державний статус». Браво!
Щодо Русі, то ця тема в монографії (як і багато інших моментів) поясню-
ється взагалі-то доволі просто. Виглядає, що авторові просто треба було чимось
наповнити текст, нагнати його обсяг. Майже сотня сторінок розділу 5 (с.301–
393) присвячуються зовнішньополітичним перипетіям історії Візантії та по-
ширенню православ’я за межами імперії, участі церковних ієрархів у міжна-
родних відносинах тощо. Але яке це має відношення до нормативно-правового
забезпечення у Візантійській державі? Вплив релігійного фактора на міждер-
жавні взаємини у добу середньовіччя не був чимось особливим, радше навпа-
ки – буденним явищем. Якби автор зосередив свою увагу дійсно на правово-
му реґламентуванні державою участі церкви у зовнішній політиці – це було
б чудово. Натомість (іґноруючи нормативно-правову базу), ми бачимо загаль-
новідомі речі про прийняття християнства сусідами (в тому числі хрещення
Русі), про зміну титулів константинопольських патріархів, про посередницьку
діяльність духівництва, про появу візантійських місій в інших державах тощо.
Особливо цікава у цьому контексті фраза: «Константинопольський Патріар-
хат постійно стежив за розбудовою Київської митрополії» (с.318). Наведені далі
приклади до «розбудови», щоправда, не мають відношення, оскільки поясню-
ють ставлення патріархату до порушення церковних канонів, але це для авто-
ра вочевидь не головне.
Не менше питань викликає й розділ 2, що має назву «Еволюція системи
державно-церковних взаємин у Візантійській імперії» (с.105–163), де всього
лише на п’ятдесяти восьми сторінках викладено цілу «еволюцію» всієї «систе-
ми», що звелося до двох питань: 1) становлення означеної системи з її реґіо-
нальними особливостями на прикладі Єгипту та 2) впливу іконоборства й пав-
ликіанства на політико-правову модель Візантії, причому тільки до початку
ХІІІ ст. І це все. Чому тільки на прикладі Єгипту? Іконоборство та павликіан-
ство стали визначальними для політико-правової моделі Візантії? Відповідей
на ці питання у самій книзі немає. Видно авторові саме так захотілося. А мож-
ливо, тільки на ці питання йому й вистачило відповідної літератури.
Інколи В.Омельчук дозволяє собі перекручувати та занадто вільно трак-
тувати історіографічну інформацію. Ось цитата: «Вже середньовічні історики
та хроністи виявили жвавий інтерес до візантиністики як сучасники бурхли-
вих подій державно-церковних взаємин. Він істотно зріс після падіння Кон-
стантинополя. Поступово у всій Європі сформувалися цілі школи і напрями,
які, зазвичай, зосереджували увагу на політико-правових проблемах розвитку
Візантійської імперії» (с.24). Тут же міститься відсилка до с.5 відомої праці
Ш.Діля, виданої в Москві 1947 р. По-перше, за середньовіччя візантиністки
не існувало, було започатковано вивчення окремих документів (головним чи-
ном із суто філологічною метою), здійснено публікацію текстів візантійців, у
ХVII ст. з’явилися й перші солідні праці з історії Візантії; але візантиністка
як науковий напрям сформувалася лише у другій половині ХІХ ст. По-друге,
слова на тій сторінці, на котру послався автор, належать не Ш.Ділю, а ра-
дянському історикові Б.Ґорянову, який написав передмову до книги (отже й
Український історичний журнал. – 2015. – №5
208 Рец, ензії й огляди
посилатися треба було саме на останнього). По-третє, узагалі незрозуміло, для
чого було робити це відсилання, якщо до тексту монографії В.Омельчука з тієї
передмови має відношення тільки одна фраза: «Франція заслужено завоювала
собі авторитет класичної країни наукового візантинознавства»3.
У книзі присутні такі висловлювання, що спонукають піддати сумніву ро-
зуміння В.Омельчуком тих історичних явищ, про які він пише: «Процес ви-
вчення нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин у
Візантії розпочався ще під час існування Ромейської імперії. Візантійські іс-
торики намагалися осмислити причини поразок у кровопролитних війнах з су-
сідами та чисельних внутрішніх повстань та релігійних виступів» (с.102). Тут,
власне, важко прокоментувати, який зв’язок існує між цими двома реченнями,
і чи вони взагалі мають якесь смислове навантаження?
Концептуально монографія В.Омельчука нічим не відрізняться від відо-
мої статті І.Соколова «Візантія», котрий усі свої ідеї вмістив у кілька сторінок.
Але то був 1902 р., а зараз уже 2015 р. Звичайно, хтось може сказати, що я
занадто вже прискіпливий до представленого видання. Але все-таки в нашо-
му випадку йдеться про науку, а не про аматорство. Проте, на мою думку, ця
праця має й деякі позитиви. Зокрема вона могла б придатися тим науковцям-
початківцям, які дійсно хочуть вивчати нормативно-правове забезпечення
державно-церковних взаємин у Візантійській імперії.
Таким чином, як на мою думку, монографія В.Омельчука за своєю історіо-
графічною та джерельною базою, за оприлюдненими результатами дуже дале-
ка від звання наукового видання. Радше це посередня студентська дипломна
робота, надто роздута завдяки переказуванню вже опублікованих справді на-
укових праць.
В.В.Ластовський (Київ)
3 Див.: Горянов Б. Предисловие // Диль Ш. Основные проблемы византийской истории. –
Москва, 1947. – С.5.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109713 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:12:58Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ластовський, В.В. 2016-12-07T18:23:01Z 2016-12-07T18:23:01Z 2015 Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії / В.В. Ластовський // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 203-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109713 Рецензія на книгу: Омельчук В.В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії. – К.: Золоті ворота, 2014. – 576 с. (серія «Світові традиції державного управління», вип.3). uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії Omel’chuk V. Regulatory Support of the Church-State Relations in the Byzantine Empire Article published earlier |
| spellingShingle | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії Ластовський, В.В. Рецензії й огляди |
| title | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії |
| title_alt | Omel’chuk V. Regulatory Support of the Church-State Relations in the Byzantine Empire |
| title_full | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії |
| title_fullStr | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії |
| title_full_unstemmed | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії |
| title_short | Омельчук В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії |
| title_sort | омельчук в. нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у візантійській імперії |
| topic | Рецензії й огляди |
| topic_facet | Рецензії й огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109713 |
| work_keys_str_mv | AT lastovsʹkiivv omelʹčukvnormativnopravovezabezpečennâderžavnocerkovnihvzaêminuvízantíisʹkíiímperíí AT lastovsʹkiivv omelchukvregulatorysupportofthechurchstaterelationsinthebyzantineempire |