Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи)
Розглядається історія виникнення та розвиток землеволодіння Київського
 Братського монастиря й колеґіуму впродовж перших ста років їхнього існування.
 Порівняно з давньоруськими фундаційними правами київських монастирів братство у цей час лише починало створювати свій маєтковий фонд....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109730 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) / Т.Ю. Люта // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 106-130. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860020728859983872 |
|---|---|
| author | Люта, Т.Ю. |
| author_facet | Люта, Т.Ю. |
| citation_txt | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) / Т.Ю. Люта // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 106-130. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Розглядається історія виникнення та розвиток землеволодіння Київського
Братського монастиря й колеґіуму впродовж перших ста років їхнього існування.
Порівняно з давньоруськими фундаційними правами київських монастирів братство у цей час лише починало створювати свій маєтковий фонд. Розглянуто способи та юридичні шляхи накопичення інституційної земельної власності, яка в
певний спосіб вплинула й на статус колеґії/академії. Ювілейний привід спонукав
до пошуку ориґіналів надавчих документів, які представлено у вигляді реґестів.
Author in this article highlights the ownership of land origination and development of
Kyiv Brotherhood Monastery and college during first hundred years from its creation.
The brotherhood, as opposed to old-Rus’ monasteries with foundational rights, barely began
to make its own steading fund at this time. In addition, this work covers the methods
and juridical ways of collecting the institutional land ownership that in some way influenced
on the college/academy status. The anniversary of this institution gave the occasion
to find the dative documents that represented in the article as a regests.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:47:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №6
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Дослідники неодноразово цікавилися питанням статусу Києво-Мо ги-
лянської академії1, однак щоразу з’ясування юридичних складових цього про-
цесу «загрузало» в документах на право земельної власності братства та монас-
тиря. На перший погляд, проста історія накопичення маєтностей цією новою
порівняно з давньокнязівськими монастирями київською інституцією не ви-
кликає особливих питань. Але уважне простеження появи в монастирському
архіві кожного документа, а з ним і маєтків, дає уявлення про характер цього
утворення та механізми його культурного й політичного функціонування.
Як відомо, фундація Київського братства та Братського монастиря при-
падає на 15 жовтня 1615 р., дату, зазначену у відомій дарчій дружини мо-
зирського маршалка Степана Лозки – Гелжбети-Анни (Галшки) Гулевичівни2.
* Люта Тетяна Юріївна – кандидат історичних наук, заступник ґенерального директора
Музею історії Києва з наукової та фондової роботи
Email: lutagen@gmail.com
1 Одна з показових праць: Хижняк З. Києво-Могилянська академія: Правовий статус (1615–
1819 рр.) // Наукові записки НаУКМА. – Т.3: Історія. – К., 1998. – С.97–106.
2 Перше видання: Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии: с присо-
вокуплением различных грамот и выписок, объясняющих оное, а также планов и фасадов
Константинопольской и Киевской Софиевской церкви и Ярославова надгробия. – К., 1825. Текст
дарчої опубліковано митрополитом Євгенієм (Болховітіновим) у «Присовокуплениях».
УДК 947.7.Іст. Укр.
т.Ю.лЮта *
ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ І СТАТУС
БРАТСЬКОГО БОГОЯВЛЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ/КОЛЕҐІЇ
(ДО 400-ЛІТТЯ ЗАСНУВАННЯ КИЇВСЬКОГО БРАТСТВА ТА ШКОЛИ)
Розглядається історія виникнення та розвиток землеволодіння Київського
Братського монастиря й колеґіуму впродовж перших ста років їхнього існування.
Порівняно з давньоруськими фундаційними правами київських монастирів брат-
ство у цей час лише починало створювати свій маєтковий фонд. Розглянуто спо-
соби та юридичні шляхи накопичення інституційної земельної власності, яка в
певний спосіб вплинула й на статус колеґії/академії. Ювілейний привід спонукав
до пошуку ориґіналів надавчих документів, які представлено у вигляді реґестів.
Ключові слова: Київське братство, колеґія, академія, землеволодіння, двір, при-
вілей, універсал, грамота.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
107Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
За текстом документа, місце розташування подарованого двору локалізується
доволі точно між подільськими топографічними реаліями того часу: на шля-
ху «от ринку ку Днепрови», між дворами київського війта Василя Ходики
Креницького (відомої в місті особи, власника багатьох дворів, комор і «пляців»
на Подолі)3 та міщан Криштофа Золотаря й Петра Нечая (паралельні дворові
Ходики); із третьої сторони двір Гальшки межував «від ринку – двір Соленка» і
четверта його межа була «тилом у тин» двору «небожчика Федора Миткевича».
Таким чином, можна визначити територію, де виникло Київське братство –
між приватними шляхетськими та міщанськими дворами київського Подолу.
Підтвердження цієї даровизни ко-
ролем у 1629 р.4 визначило статус са-
мої подарованої землі для братст ва
як«шляхецкое юриздиции на братст -
во регули Василя Великого». Коментарі
публікаторів та дослідників щодо цих
двох документів самі по собі варті ува-
ги як зразки дослідницьких методів.
Зокрема редакторські правки5 митропо-
лита Євгенія (Болховітінова), першого
публікатора дарчої, свідчать про специ-
фічну, на межі фальсифікації, репре-
зентацію тексту: «[...] якосе здавна тотъ
домъ (виправлено рукою митроплита з
“дворъ”6 – Т.Л.) съ пляцомъ и зо всимъ на
все мелъ и теперъ мает». До політичних
методів можна віднести зауваження та
сумнів Д.Зубрицького про автентичність
королівського підтвердження 1629 р. Гальшчиної даровизни лише на підставі
конфесійних міркувань7. Усі ці обставини не сприяли процесу вивчення історії
Київського братства, школи та академії. Жодному з дослідників XIX – початку
XX ст., попри величезну кількість праць, так і не вдалося ані опублікувати
пов ний корпус її документів, ані написати історії без конфесійних упереджень.
Показовими у зв’язку з цим стали тексти історії академії кінця XVII – початку
XVIII ст. професорів М.Петрова та С.Ґолубєва, Ф.Титова – Мазепине могилян-
ське відродження там просто не згадане8.
3 Про нього докл. див.: Антонович В.Б. Киевские войты Ходыки // Киевская старина. –
1882. – Т.1. – С.185–220.
4 Российский государственный архив древних актов. – Ф.389. – Кн.211. – Л.27–27 об.
5 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського. – Ф.301 (ЦАМ). –
№220. За старою нумерацією: арк.143–149 зв., за новою: арк.72–75 зв.
6 Від цього часу походить леґенда про Гальшчин дім (див.: Там само. – Арк.74).
7 Див.: Журба О.І. Київська археографічна комісія: 1843–1921. – К., 1993. – С.148. Лист
Д.Зубрицького до М.Максимовича від 1845 р.: «Що стосується документів, я сумніваюсь у справж-
ності грамоти Сиґізмунда ІІІ […]. Від 1610 до 1630 року відбувалося найбільш жорстоке гоніння
на церкву православну, Сиґізмунд був непримиренним її ворогом, тож як би це він видав приві-
лей для “брацтва религии грецкой”, такої для нього ненависної».
8 Петров Н. Киевская академия во второй половине ХVII в. – К., 1895. – 171 с.; Голубев С.
Киевская академия в конце XVII и начале XVIII ст. – К., 1901. – 108 c. Перевидана в Києві
Ілюстр.1
Реконструкція розміщення двору
Гальшки Гулевичівни за текстом дарчої
(графічне виконання Д.Вортмана)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
108 Т.Ю.Люта
Дослідження у ХХ ст. історії братства, зокрема Я.Ісаєвича та З.Хижняк,
котрі йшли шляхами історіографії XIX ст., мало що додали до загальних ві-
домостей про академію раннього часу. Наріжним каменем дискусії про по-
чаток Могилянки між сучасними істориками9 є проблема пошуку ориґіналу
дарчої Гулевичівни та його копій XVII–XVIII ст. Висновок, до якого спонукає
дослідження цього питання, один: пізніші копії й опубліковані редакції свід-
чать про її суроґатне походження10. Принаймні до такого визначення спону-
кає текстологічний аналіз цього документа, а також абсолютно очевидний
анахронічний факт згадки в тексті 1615 р. реалій 1620 р.: надання ставропігії
Богоявленському братству та ректорство Ісаї Купинського, явного «співтворця»
цього акта або його «редактора».
Другою проблемою щодо заснування Київського братства є наявність
більш раннього його датування: 1594–1596 рр. Арґументом на користь цього
слугувала купча, ориґінал якої не зберігся (принаймні досі не виявлений), про
продаж київським зем’янином Андрієм Обухом та його дружиною Наталією
Сверщовською в 1594 р. «дворового места Сверчековское [...], которое дворовое
место против дворов києвских мещанина Сидора и Телепника, а сеножать на
оболоньи прозиванием Сверщовская издавна ку тому дворовому месту нале-
жит: за тридцать коп литовских». Ця купча є складовою більш пізньої ака-
демічної підтверджувальної грамоти царів Івана та Петра Олексійовичів від
11 січня 1694 р.11 з перерахуванням усіх наявних на той час маєтків колеґії
й документів на них. Згадка про купчу була додатковим арґументом для ба-
гатьох дослідників ще в XIX ст. вважати початком братства в Києві XVI ст.
Професор С.Ґолубєв опублікував остаточний «вердикт» у справі раннього да-
тування історії братства12.
Цікава деталь царської грамоти – тут поряд підтверджувалися у власності
монастиря двори, згадані в дарчій Гулевичівни як сусідні: «Креницковский,
Митковской» та декілька інших. Особливо дивна та обставина, що двір Василя
Ходики Креницького опинився у володінні монастиря відразу після козацьких
війн, а верхні церкви Воздвиженська та Трьохсвятительська разом з їхніми
землями – після вбивства уніатського священика Івана Юзефовича, пароха
2003 р. праця Ф.Титова «Императорская Киевская духовная академия 1615–1915» (більше відо-
ма читачам за українською назвою «Стара вища освіта в Київській Україні: XVI–XIX ст.»), «допов-
нена» В.Ульяновським, мало що додала до традиційної синодальної історії Києво-Могилянської
академії.
9 Докл. див.: Люта Т. Дарча Гальшки Гулевичівни Київському братству: історіографічний
аспект // Київська академія. – Вип.4. – К., 2007. – С.20–29; Її ж. Дарча Гальшки Гулевичівни
Київському братству: джерела, інтерпретації, актори // Там само. – Вип.5. – С.6–24; Її ж. Інша
Гулевичівна чи двійник? // Там само. – Вип.8. – С.7–14.
10 Літературу див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.VII: Козацькі часи – до року
1625. – К., 1995. – С.584–585.
11 Перша публікація: Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних ак-
тов (далі – Памятники…). – Т.2. – К., 1897. – С.292.
12 Голубев С. Древние и новые сказания о начале Киевской академии (К вопросу о том, может
ли Киевская академия в 1899 г. праздновать трёхсотлетие своего существования) // Киевская
старина. – 1885. – Кн.1. – С.85–116. Сучасний прихильник такого датування початку Київського
братства – арґентинська дослідниця вірменського походження Н.Тер-Ґриґорян-Дем’янюк (основ-
ні праці викладено на сайті: www.criteriocristiano.com).
Український історичний журнал. – 2015. – №6
109Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
Василівської (Трьохсвятительської) церкви козаками на початку 1625 р.13 було
відібрано в унійної адміністрації Київської митрополії. Важко уявити, що
згадані двори могли бути проданими або подарованими власниками за жит-
тя, оскільки їхня політична та релігійна орієнтації були цілком протилеж-
ними православній партії. Ще в дарчій Гулевичівни згадувався покійним
її сусід Федір Миткевич – його двір також підтверджується царями як влас-
ність монастиря. Інші дворища – Созоновське, Оксаковське, – очевидно на-
лежали Созонові Балиці та Янові Аксаку, колишнім київським бурмистрові
та земському судді. Звільнені в такий спосіб дворища й церкви Воздвиження і
Трьохсвятительська у Верхньому місті поклали початок великому земельному
фонду монастиря/колеґії та опануванню братством давньоруської князівської
нерухомості, якої на початку його історії в нього не було. Крім того активне
«прирощування» земельної власності католицьких інституцій Братським мо-
настирем у результаті тих самих подій та пізніші придбання створили до-
сить великий фонд для забезпечення життєдіяльності закладу. Вірогідно, про
Василівську церкву та її володіння згадував у своєму листі від 3 травня 1659 р.
переяславський полковник Василь Дворецький14:
«В Киеве и его грунтах находящиеся в Киеве и за Киевом бу-
дучие и все, сюда принадлежащее, как то: недавно чрезъ та-
мошнихъ ксензовъ заложенное, а теперъ пустое село названное
Мостыще надъ речкою Ирпинемъ, грунтъ ихъ увесь з борами и
речкою Которемъ, з млинами всеми целыми и попаленными на
речке Которе въ томъ же грунте будучими, зо всеми пожитками
належачими, который то грунтъ отцамъ Братцкимъ належачий
починается отъ той же речки Ирпеня, а кончается по озеро за
селомъ Преваркою и за полями его въ полмиле въ бору ведле
дороги Гостомской на Мостище идучое, будучого въ довжъ, а въ
попререкъ – отъ Сирца речки просто черезъ боръ, отъ грунту
церкви Василевское меское киевское, презъ того жъ Сагайдач-
ного оуфундованное (тут і нижче курсив мій – Т.Л.), по речку Во-
дицу въ поперекъ кончится, которая идетъ отъ Мощана грунту
воеводсткого Выжгородского».
Можна припустити, тут ідеться про Василівську церкву, що була непода-
лік від Житнього торгу, але її земельні володіння не відомі. А от Василівській
(пізніше – Трьохсвятительській) церкві у Верхньому Києві відповідали згадані
в листі ґрунти від р. Сирець до р. Водиця. Ті території разом зі своїми «прина-
лежностями» простежуються у власності цього храму на підставі привілеїв ко-
роля Владислава IV від 12 травня 1638 р.15 та 7 травня 1640 р., виклопотаних
13 Люта Т.Ю. Конфлікт навколо собору Святої Софії у Києві у першій половині XVII ст. //
Die Union in Geschichte und Geschichtsschreibung: Versuch einer Zwischendilanz: Materialen des
Internationalen Forschungsgesprachs der Stiftung Pro Oriente zur Brester Union: Drittes Treffen:
Lviv, 21–23 August 2006. – S.196–197.
14 Цит. за: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Т.4. – Санкт-Петербург,
1863. – С.209.
15 Перша публікація: Памятники... – Т.2. – С.144.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
110 Т.Ю.Люта
Петром Могилою16. Ці хартії остаточно закріпили за Братським монастирем як
традиційні давньоруські церковні володіння, так і маєтки пізніших надань, у
тому числі згадана вище купча Андрія Обуха.
На прохання ігумена Ігнатія Оксеновича-Старушича, Воздвиженська (піз-
ніше – Андріївська) та Василівська (Трьохсвятительська) церкви – як такі, що
«через немалий час порожні залишалися, а потім перейшли до рук світських
попів і привернені до приватної власності в ніщо обернені і до остатку знище-
ні», – були узаконені за монастирем. Точної вказівки на локацію маєтностей
цих церков королівські листи не подавали, однак у царській грамоті 1694 р.
уточнювалися межі цих володінь на підставі документа 1593 р. (!):
«[…] который Рогъ Соколей имеетъ въ себе рубежъ – начать от
кладовища дорогою до броду в Рутку, назад од того кладовища
долиною в ручай Верхнего Клова, да ручаем у глубокую долину,
лесом – на гору ку великой меже, великою межою ку стародав-
нему путищу в рощу Ляскову, путищем в Сторожевскую дорогу,
по Секирки в Либедь; а по другой стороне за валом у Крещатой
Долины пашня Воздвиженська, особе в обрубе возле вала по обе
сторони дороги. Грань той пашни лежить долиною, яругами, а
кругом долини межею ку дороге тоже пришел рубеж; да за Ори-
ненским провалом нива Воздвиженская у Кощавого Броду, две
ниви на сей стороне Кощавца, а за Кощавим Бродом за Либедь
ниви и борок ку рубежам, по дорогу на Тесные Улице; поверх
Либеди на Теремцах селище, ниви, сенокосы у моста по обе сто-
рони дороги к церкви Воздвижения Честнаго и Животворящаго
Креста Господня вечно. И в обрубе грань, лежать сверху вниз
речки Борщовки лугами мокрыми, сочавинами, идучи дуброва-
ми к той же дороге, на той же стороне Борщовки: земля бортная,
нивы, сенокосы вечно. В обрубе рубеж идет – по одной стороне
речка Борщовка, а по другую сторону дорога Запольская дав-
няя, да в луг глубокий, рубежем к Северце, Северкою к Борщов-
ке речке к валу, где стояла старая церковь Воздвиженская, тут
нива по обе стороны дороги по Яцкову межу».
Топоніміка згаданих місцевостей, поза сумнівом давньоруського поход-
ження, не може бути цілком реконструйована, а окреслена лише у загальних
рисах.
Додатковим джерелом для встановлення володіння братства й монасти-
ря з колеґією землями цих церков стали царські грамоти часів гетьмануван-
ня І.Мазепи. Від 1686 до 1709 рр. колеґія та монастир отримали від цар-
ської й гетьманської влад юридичні дозволи на володіння як старими, так і
новими територіями, що значно розширило ареал скромних братських над-
бань першої половини XVII ст. На прохання «гетьмана обох сторін Дніпра»
І.Мазепи, московська канцелярія видала й інші підтвердження, що підкріп-
лювали попередні надання, і в такий спосіб леґалізували братську нерухо-
мість у Верхньому Києві. Саме факт перерахування у складі вказаних гра-
мот документів на підтверд жен ня колишніх володінь викликав хвилю спроб
16 Перша публікація: Там же. – С.428.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
111Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
дослідників XIX ст. «по-
сунути» історію брат-
ства вглиб – до, так би
мо ви ти, загальної хро-
но ло гії виникнення
ран ніх православних
об’єд нань: львівського,
луць кого, віленсько-
го та ін.
Царська грамота
на маєтки братства
фактично заверши-
ла формування його
земельного фонду,
що стало складовою
про цесу отримання
самою інституцією
статусу академії (під-
твердження de jure
грамотою Петра І від
1701 р.17). На той час
верхні храми вже пе-
ребували під опікою
Києво-Братського мо-
настиря й обидва були
відреставрованими: Воз-
д виженська церква
перебудована з пере-
несеного Братського
Бо гояв ленського де ре-
в’яного собору, що був
замінений на нову му-
ровану споруду, а Василівську власним коштом, як свій іменний храм, відно-
вив В.Кочубей. Про це свідчить і ґравюра-панегірик І.Мигури із зображенням
цієї церкви у центрі композиції18. Примітно, що ще три покоління Кочубеїв
(три Василя Васильовича) давали гроші на її утримання впродовж XVIII ст.19
17 Про статус de facto див.: Яковенко Н. Дзеркала ідентичності: Дослідження з історії уяв-
лень та ідей в Україні XVI – початку XVIII ст. – К., 2012. – С.342–351 (розділ «Київські профе-
сори за лаштунками Гадяцької угоди: до історії спроби перетворення Могилянської колегії на
університет»); див. також: [Електронний ресурс]: http://chtyvo.org.ua/authors/Yakovenko_Natalia/
Dzerkala_identychnosti/
18 Цинковська І., Юхимець Г. Панегіричні композиції Івана Мигури (за матеріалами колекції
мідних гравірувальних дощок XVII–XIX ст. Національної бібіліотеки України ім. В.І.Вернадського)
[Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/rksu/v.../rksu_2005_10_15.pdf
19 Традиція могилянських панегіриків на часи І.Мазепи вже нараховувала майже сто-
ліття, починаючи від відомих віршів К.Саковича. Про політичні складові таких творів див.:
Яковенко Н. У пошуках меценатів та патронів (могилянський панегірик 1648 р. на честь князя
Ілюстр.3
Ілюстр.2
Реконструкція земельних володінь Братського монастиря в межах
Києва до 1707 р. (графічне виконання Д.Вортмана)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
112 Т.Ю.Люта
Королівська влада чотири рази надавала й підтверджувала право власнос-
ті монастиря та колеґії на Воздвиженську і Василівську церкви: у 1640, 1650,
1670 (двічі) роках. Царські грамоти ще кілька разів підтвердили це право: зо-
крема Іван та Петро Олексійовичі в документі від 11 січня 1694 р. згадували
наявні у власності Братського монастиря землі Соколиний Ріг, Борщагівку
та Воздвиженську ниву над Либіддю. Текст найбільш раннього документа-
надання з царської канцелярії від 31 грудня 1659 р. дає уявлення щодо
прохань братії – тут ідеться про підтвердження її надбань у часи війни під про-
водом Б.Хмельницького. Нагадування про прохання ченців дати їм колишні
маєтки католицьких інституцій у Києві та навколишніх сіл:
«Саворовым (Ксаверівка – Т.Л.) со всеми приналежностями [...],
Мухоеды [...] буде у нихъ на те маетности есть привилия гетма-
на Богдана Хмелницкого і впредь буде спору и челобитья отъ
казаковъ не будетъ и в роздачу не отдано, владеть велели. А что
они били челомъ вновь о новыхъ маетностяхъ о Плисетцкомъ и
Черногородке, да о порозжемъ месте Рылского (на Подолі – Т.Л.)
и о Доминиканскомъ костеле на строение церкви, и буде теми
маетностями и порозжимъ местомъ никто не владеетъ и спору и
челобитья впредь ни отъ ково не будетъ, и темъ всемъ владеть
имъ же».
Такі застереження щодо попередніх власників цих маєтків – колишніх по-
літичних ворогів – свідчать про обережність і невпевненість царського уряду у
вільному розпорядженні земельним фондом міста та його околиць. Братський
монастир у цих текстах бачиться доволі наполегливим прохачем-збирачем пе-
ред королівською та царською владами нерухомості на власну користь. Адже
відомі лише два універсали Б.Хмельницького Братському монастиреві: 1651
та 1659 рр. В обох гетьман лаконічно підтвердив тільки право власності на
володіння Мостищем. А новопридбані Плисецьке, Чорногородка, Богушівка
та Новосілки опинилися у власності Братського монастиря вже у часи надання
царської грамоти від 31 грудня 1659 р. Ксаверів, Чорногородка підтвердилися
в тексті універсалу Ю.Хмельницького (6 березня 1662 р.), але, між іншим, так
і залишилися за кордоном і не перебували в користуванні братії. Отже можна
впевнено сказати, що монастир і братство з другої половини XVII ст. актив-
но маневрували між двома владами: королівською та царською. Принаймні
до 1670 р. – року отримання останнього королівського привілею від Міхала
Корибута.
Але найбільш заплутаною історією стала справа з надбанням села
Новосілок за р. Ірпінем – братською власністю, вперше затвердженою в коро-
лівському привілеї Міхала Вишневецького на монастир і колеґію від 25 квіт-
ня 1670 р. як фундація київського воєводи Адама Киселя разом із Богушівкою,
Дзвінками, Зобківщиною, Позняками («[…] wedlug funduszu zeszlego
niegdy wielmoznego Kisiela wojewody kijowskiego miasteczko Nowosiółki ze
Яреми Вишневецького) // Наукові записки НаУКМА. – Т.35: Київська академія. – К., 2004. –
С.4–13. Про графічну традицію див.: Люта Т. Могилянський «Theatrum Gloriae» Івана Мазепи //
Пам’ятки України. – 2013. – №1. – С.54–63.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
113Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
wsiami do niego należącemi, to iest, za Mostyzszczami, Bohuszowka, Zwąki y
Zobkowszczyzna, a za Dnieprem wieska Pozniaki, w miescie Kijowie do tego
monastera Brackiego»).
Історія цієї власності, Новосілок, привернула увагу дослідників ще у
XIX ст. завдяки одному документу («ляментації»), опублікованому анонімно
в 1884 р.20 Заголовок тексту було придумано на підставі літературних зразків
кінця XVII ст. – настільки незрозумілим виявилося його призначення:
«Це не скарга, не памфлет або сатира, призначена для звернен-
ня до публіки; це, так би мовити, нотатка для себе, або скор-
ботний вилив душі. Сучасною мовою навіть складно підібрати
відповідну назву, і ми з необхідності вдалися до того терміна,
котрий часто вживався в південноруській книжній мові минуло-
го часу саме у сенсі виливу душевної скорботи».
Автор публікації стверджував, що це повідомлення він знайшов «в урив-
ках паперів з архіву Київської консисторії, на окремому аркуші, у вигляді
чернетки». Тут містилася згадка про пограбування й розорення «польським
полковником Пивом» маєтку Братського монастиря с. Новосілок, інформа-
ція про пограбування якого стала доволі поширеною на час публікації цьо-
го тексту21. Про знищення Новосілок згадував М.Закревський22. Він цитував
окружне послання тогочасного могилянського ректора Варлаама Ясинського
від 19 травня 1671 р. про жалюгідний стан монастиря та пограбування тих
самих Новосілок. При цьому виявилося зовсім інше джерело надходження
цього села: «[...] набытое нам для задержаня монастыря и наук за 60 тысечей
злотых, легованых от фундатора нашого, святой памяти преосвященного
митрополита киевского Петра Могилы». Таким чином, цитований доку-
мент свідчив про Могилину фундацію на противагу королівському привілею,
який указував на надання цього села монастиреві А.Киселем23. З’ясувати цю
супереч ність якимось надавчим документом практично немає можливості,
адже de facto це володіння опинилося у братському реєстрі вже після подій
війни під проводом Б.Хмельницького: реґест виявлених документів свідчить24,
що лише задніпровські Позняки було надано братству П.Могилою, а гіпоте-
тичне надання А.Киселя, можливо, стосується лише «Киселівського»25 двору
на Подолі. Поетизовані коментарі самого В.Ясинського про характер пограбу-
вань у Новосілках навів М.Закревський:
«Оную маєтностку нашу перше цілком всю зрабовал и зо всего згола,
що міли, визул, забравши так з церкви всі блаватные аппара-
ты и все сребные сосуды, келихи, кресты, лямпы, кадильницы,
20 Ляментация киево-братских монахов конца XVII ст. // Киевская старина. – 1884. – №10,
октябрь. – C.353–357.
21 Памятники… – Т.2. – С.268.
22 Закревский Н. Описание Киева. – К., 1868. – С.158 і далі.
23 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського. – Ф.301. –
Спр.220-П. – Арк.33 (17).
24 Див. дод.№2, п.12.
25 Див. дод.№2, п.20.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
114 Т.Ю.Люта
таблички и звонов десят, як теж з замочку, що колвек в нем
было наше монастырское, и зо всего містечка, що было в убогих
людей, все рухомые доживотности и до инших господарских по-
треб належачие речи, и быделко згола все, волы, кони и иншое
що, аж до шерстины»26.
По-іншому пояснювала події в Новосілках, та й у самому монастирі, згада-
на анонімна «ляментація»27:
1. Дают отцу ректору деньги на молебни и сорокоусты, но ни мо-
лебнов, ни сорокоустов не бывает. Будет-ли Бог благословлять
за то монастыр наш?
2. Подначальная братія не имеет доброго примера.
3. Вымышляет (ректор-настоятель) крайнее убожество и гово-
рит: потому я умалчиваю о деньгах, чтобы люди давали жертвы
на монастырь. А деньги, как во всяком общежитном монастыре,
должны-бы быть в палате; но их там нет, и братия не имеет не-
обходимых на время зимы шуб и кожухов, а есть такие, что и
сапог не имеют.
4. В школах порядка, да и науки мало, а это потому, что зябнет
Паллада без вина (friget sine cerere Pallas), как читаем в письме
его милости отца архипастыря. Порции учителям для их под-
крепления нет, стол часто бывает плохой (trapeza blaha), учите-
ля не имеют самого необходимого, а это возбуждает в них более
скорбь, нежели рвение к науке.
5. Некоторые из братии, глядя на старшего, не часто обивают
церковные пороги, а это все делается за отсутствием порядка,
который есть душа всего.
6. В общинах соборы бывают, а у нас их нет. Но и короли имеют
своих советников.
7. Что Новоселки погибли, не удивляйся: ибо отец-ректор, раз-
гневавшись и удаливши хорошего наместника, который хорошо
обходился с паном Пивом, послал в Новоселки на городничество
какого-то забияку с другими, которые, в пьяном виде гоняясь по
полю с ружьями, вызывали на войну людей Пива, а по их при-
меру и их “подданные” однажды тех побили.
8. Братия на общей раде советовала оставить разоренные Но-
воселки до наступления покоя, но он (т.е. ректор)28 как всегда,
отвергая советы других, возстановлял их точно в огне (в самый
разгар войны), и не удивительно, что во время реставрации по-
гибли и подданные, и волы.
9. Там в Новоселках устроил он какое-то заточение и, рассер-
дившись на монахов, туда их посылал. Так в гневе послал он
туда диякона, а наместника и другого священника посылал по
каким-то потребам, и они там убиты.
10. Родственники его продажею питей и скупщинами владеют.
11. Студенты и родственники что-либо утратят – ничего; пусть
же чернец утратит, готов камнями его побить.
12. Студентов монастырским коштом в Польшу отправляет (для
26 Закревский Н. Описание Киева. – С.159.
27 Мова ориґіналу – польська з вкрапленнями латини, як повідомляв перекладач-публікатор.
28 Прим. публікатора.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
115Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
высшего образования?)29, а о тех, что трудятся (учителях) забы-
вает; между тем философы говорят, что прежде о себе надо забо-
титься, чем о чужом (prius est ad se, quam ad aliud), и, конечно,
иной и здесь научился бы, если бы учителя были поощряемы.
13. Богослужение, а за тем и обед, бывают иногда под вечер, а
это никак не может согласоваться с порядком школы.
14. Митра Могилы заложена еще во время, когда Новоселки не
были разорены; но братский монастырь не покупал в то время
хлеба, как прочие монастыри.
15. Медом шинкуют в самом монастыре и сюда приходят пить
мирские люди обоего пола.
16. Колодезь среди монастыря, и к нему по воду также ходит
разный пол.
17. Миряне рядят всем в монастыре, а хорошо бы то делать, не
мешая праведного с грешным.
18. Которые учились, тех хочет искоренить в братстве, а хочет
две szkottry (?)30.
Записей для прихода и расхода, которые ведутся в других мона-
стырях, мы никогда не видали. За прошлый год считалось две
тысячи (?), но никакого регистрика на те деньги не было. Права,
которые тщательно сберегали многие ректора, в его управление»
Документ не має продовження, але процитоване дає достатнє уявлення
щодо стану справ у Братському монастирі та пояснює причини пограбуван-
ня й спалення Новосілок. Невдовзі, у результаті «Вічного миру» між Річчю
Посполитою та Московською державою 1686 р., ця територія з усіма чернечи-
ми володіннями опинилася за кордоном держави, в якій залишився сам мо-
настир та Києво-Могилянська колеґія.
В.Ясинський також у листах до Лазаря Барановича згадував і про вбив-
ства людьми Пива підданих монастиря та спалення цілого маєтку. Серед за-
гиблих у Новосілках був брат відомого панегіриста Івана Величковського, пол-
тавського протопопа, автора двох панегіриків Варлаамові Ясинському, про що
той із жалем повідомляв Л.Барановичу. Зрештою цей сюжет став причиною
звільнення В.Ясинського з посади ректора31.
Ще одним «непевним» братським маєтком були Стайки за Стугною, ко-
лишнє володіння князів Корецьких. За цитатою з «обводу» кордону, наведе-
ною С.Шамраєм32, Стайки були кордонним репером у цьому тексті («[...] вниз
Днепром городами с Трипольем и Стайками»). Перша згадка про це придбан-
ня монастиря фіксується за 1669 р. за листом від 27 березня митрополита
Йосипа Тукальського: «[...] любо и самъ барзо нищетенъ: на поратунок того зу-
божалого стого мѣсця отлучаю и який универсалъ от его млсти пна гетмана
одержалемъ, ведлуг всего в немъ описаня и мѣстечко и перевозъ казалемъ отцу
29 Так в ориґіналі.
30 Так в ориґіналі.
31 Докл. див.: Люта Т.Ю. Варлаам Ясинський та Софійська митрополича катедра // Пам’ятки
України. – 2013: Спеціальний випуск. – С.26–33 [Електронний ресурс]: https://drive.google.com/
file/d/0B78TP-e39v-DSllVSnExZXY1RGs/edit
32 Шамрай С. Київська сотня на Гетьманщині // Київські збірники історії й археології, побуту
й мистецтва. – Збірн.1. – К., 1930. – С.161–163.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
116 Т.Ю.Люта
Севастьяну в дозоръ и диспозицию здати». Перед тим, за двадцять днів, сам
митрополит отримав від Петра Дорошенка це село «на кухенне вистатчення»33.
На цей період містечко визначалося як «цілком порожнє», однак, за описами
цієї території34, на луках було «сіно покошене, стояло у копах і стіжках, а люди
ті, як звуться і хто косив те сіно, невідомо»35.
Таким чином, оглядаючи основні маєткові надбання Братської обите-
лі, можна з певністю сказати, що формування її статусу повністю залежало
від майнового стану.
Володіння власністю
давньоруських часів,
згідно з королівськи-
ми привілеями, а тим
більше відправлення
поминальних служб за
королівськими особа-
ми та їхніми предками
у зв’язку з отриман-
ням права володін-
ня Воздвиженською,
Трьохсвятительською
церк вами, підвищува-
ло авторитет цього мо-
ло дого закладу, його
колеґії не тільки в ки-
ївському середовищі.
У часи І.Мазепи
всі надбання, отримані
в результаті козацьких
воєн та прикордонних
поділів між Московією
й Річчю Посполитою,
було остаточно за-
тверджено у власності
монастиря та колеґі-
уму, що й підтверди-
ла видана з царської
канцелярії грамота
від 26 вересня 1701 р.
(надавши також статус
академії)36.
33 Памятники... – С.232–237.
34 Архив Юго-Западной России. – Ч.7. – Т.1. – К., 1886. – С.526.
35 Rulikowski E. Stajki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. –
T.IX. – Warszawa, 1888. – S.176–178.
36 Ориґінал: Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф.220. – Оп.1. –
Спр.234. Про судові процеси Братського монастиря з іншими київськими обителями див.:
Ілюстр.3
Реконструкція володінь Братського монастиря
в межах «київського трикутника» після 1686 р.
(графічне виконання Д.Вортмана)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
117Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
***
Представлені нижче реґести надань Києво-Братському монастиреві та ака-
демії (див. дод. №2) включають лише надавчі й підтверджувальні документи
на право володіння майновими ресурсами37. До переліку не внесено численні
судові, інші матеріали, збережені в різноманітних архівних фондах, так і у
судових та маґістратських зібраннях. Єдиний документ, що становить безпо-
середній інтерес у рамках запропонованої теми – впис до київських маґістрат-
ських книг обмірів усіх братських дворів, який здійснили урядники маґістрату
разом із представниками братства в 1693 р. (текст наводиться повністю – див.
дод. №1). Серед описаних у цьому джерелі об’єктів київського Подолу є реалії
самої академії та міського середовища, що їх ураховано на запропонованих
мапах-реконструкціях. Зазначені в документі розміри (у московських сажнях)
дворів та ділянок не реконструювалися.
Додаток №1
Выпис з книгъ мѣських права магдеборского ратуша Киевского.
Року тисяча шестсотъ девятдесят третего, мсца мая двадцат шестого дня.
Іх Царского Прсветлого Влчества в ратушу киевскомъ пред нами Яном Демидови-
чо мъ Быковичомъ, упривилиованымъ воитомъ а Василиемъ Зименкомъ, рочным бурми-
стром и перед раицами и лавниками постановившися персоналне велебные в Бгу отци
іеромонахъ Рафаилъ Базилевичъ и іеромонахъ Парфении Родович, законники мнстра
Бгоявленского Братского Киевского, іменем превелебного в Бгу его милости гспдна отца
Іоасафа Кроковского, ігумена мнстря Сто Николского Пустынного Киевского, ректо-
ра братского превелебного в Бгу господина отца Захарии Корниловича намѣстника и
всее велебное о Хрсте братии того ж монастыра Братского вносили и пилную прозбу
до уряду: о придане з лавицы судовое урадников сегорочных присяглых для розмеже-
ня всех кгрунтов, пляцовых волных мнстреви Братскому отданихъ летъ през розные
способы на особливых писмахъ выражоные належачихъ; на которых куничники з пев-
ное платы мешкают (а то для того же тепер в Киевѣ кто колвекъ пляцъ волныи купит
зараз оныи змерявши з уряду опишут великость, абы напотомъ ни презъ кого небылъ
ущербленныи для того и превелебныи его млсть отцъ ректоръ з братиею постережаю-
чи абы мнстрские пляцы мѣрою оцеркліованы будучи недознавали от пограничниковъ
в далшии час ущербку, умыслили кождый пляц поособну границами теперешними
новыми описати и великость мерою положити. На тую прозбу иле слушную велебных
отцевъ іеромонаха Рафаила Базилевича и іеромонаха Парфения Родовича іменемъ
его млсти отца ректора и всее братии мнстра Братского вношеную, урадъ мѣскии ки-
евскии прихилившися, придалъ зпромежъ себе двох урадниковъ присяглых: пна Саву
Можневского и пана Івана Чорного з подпискомъ мѣским Яном Триполскимъи слугою
ратушным Максимом Заицем, злецивши им всѣ пляцы мнстрские ведлугъ потребованя
Люта Т.Ю. Земельна власність Києво-Братського Богоявленського монастиря у XVII ст. //
Наукові записки НаУКМА. – Т.18: Історія: Спеціальний випуск у двох частинах. – Ч.1. – К.,
2000. – С.114–120 [Електронний ресурс]: https://app.box.com/s/h24lmvjak5f8k3ehnpwn
37 Запропонований перелік не містить указівок на публікації документів та місце зберігання чис-
ленних копій. Особливість списку – вказівка на місцезнаходження ориґіналів або найраніших копій.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
118 Т.Ю.Люта
его млсти отца ректора братского з братиею новоограничити, измѣрити кождого пля-
цу великость. Которые всѣ вышреченные урадовые особы сполне з тыми жъ велебными
законниками братскими отцем Рафаилом и отцем Парфениемъ напрод приишовши до
пляцу прозываемого Кучинского, купленого за тисячу копъ у Катерины Кучинское, ле-
жачого под горою Замковою на улици идучой от церкви Рождественское на рынок, з
кождое стороны мѣрали оныи; а такъ тот пляцъ, з одное стороны через улочку, якая
взялася з пробитое улицы на гору, противъ пляцов рождественскихъ ест аршиновъ
Московскихъ двѣстѣ и десет до горы, з другое стороны от пляцу пна Григория Карповича
бывшого полковника киевского не до самое горы (бо за пляцом пна Карповича еще далеи
пляцъ заишолъ) аршиновъ сто осмънадцать и чверт. Того теж заистя далшого вдолжъ
аршиновъ осмъдесят пят и три четверти, а оттул до горы уз пляц отца Ілии сщенника
Доброниколского аршинов деветдесятъ и шест, в тылу от горы аршинов двѣстѣ сорок
три, а на улицу уз ворота аршинов двесте и шест дясят.
Другои пляц, прозывемый Выговский наданый мнстреви Братскому от пана
Юрия Хмельницкого, бывшого гетмана лежачии межъ узвозами, идучи на город. Мает
в собе великости з трох толко сторонъ бо разомъ выдалъся, где зышлися до купы обад-
ва узвозы з одное стороны черезъ новыи узвоз, противъ бани московское, почавши
от рожка улицы до горы, где зышлися узвозы, аршинов триста ровъно, другая сто-
рона з дворы мимо узвозъ старыи и мимо улочку до улицы, где тотъ пляцъ кончит-
ся, аршиновъ двѣстѣ и девятнадцат, а третею стороною черезъ улицу, противъ дворов
Федора Золотара, Филипа Перепечая и Миколая Мазура, аршиновъ сто сорокъ и два.
Третии пляцъ Голубовскии купленыи за шесть сотъ золотых у Петронелли
Голубовои, з одное стороны черезъ улицу противъ шпиталя Доброниколского аршиновъ
двадцать и пят, з стороны другое от кгрунтоу прозываемого Герского аршинов двадцать
и два, в тылу аршинов сорокъ и девет, а воротами на улицу Великую, идучую от церкви
Стого Николы Доброго, до рынку противъ двора Выкиднишина, которыи теперъ отцу
Симеону Ширипѣ сщеннику Доброниколскому досталъся аршиновъ тридцат и девет.
Четвертый пляц Вороничовски, [вз]ятыи за долгъ в шести тисячеи золотыхъ
у Даниеля Воронича, скарбника киевского, з одное стороны от мешканца Івана
Голика, козака, аршиновъ осмъ десят и три, з другое стороны [...] мешканя Мирона
Лопатины, шевца, аршиновъ пятьдесятъ и шест в тылу от пляцу Братского назва-
ного Мишовецкого, аршинов сто и семдесятъ и уз ворота против двора пна Антона
Миколаевича и пна Юрия Головы, кгрековъ, аршиновъ также сто и семдесят ровно.
Пятыи пляцъ Креницковскии, наданыи побожне на мнстръ от пнее Елены
Креницкое, лажачии противко самого мнстра Братского з одное стороны (до половины
долъжины) от пляцу Дворецкого, мнстреви Братскому през купно належачою и от
дому мѣского шинковного аршиновъ семдесят ровно, а тут заразъ вдалъся пляцъ
Грицая Михаиловича, которыи ширинѣ от тылу занялъ аршиновъ шестдесятъ:
уз тоиже Грицаев пляцъ должиною далеи пошолъ монастырскии Креницковскии
пляцъ до улицы другое, идучое уз домъ цеховыи кравецкии до церкви Стого Николы
Наберезского, где знову должины аршиновъ шестдесятъ и одинъ, уз тую ж улицу
межи пляцомъ Грицаевымъ и двором Григория Андрѣевича, вшир аршиновъ шестде-
сят и осмъ, з другое тежъ стороны должина того пляцу, на продъ у дворъ Григориевъ
аршиновъ тридцат и семъ, а тут знову за тот его дворъ заишолъ пляцъ монастырскии;
которого [...] аршиновъ десет, а оттул [...] пляцъ Стого Николы Наберезского,
Український історичний журнал. – 2015. – №6
119Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
до улицы идучое уз мнстръ Братский аршиновъ пятъдесятъ и пять, напротивъ зас
мнстр Братского уз улицу аршиновъ сто и сорокъ.
Шестыи пляц Солениковскии купленыи за тисячу золотых у Федоры Сергѣевои
Солениковои, лежачии рогомъ подля Житного торгу, маючии три толко сторнѣ як и
Выговского пляц з одноѣ стороны через улицу противъ дворовъ пна Івана Софоновича,
бурмистра киевского, Федора Кривецкого и Федора Холявенка, до рогу аршиновъ сто
ровно, а от рогу до конца того пляцу з другои стороны через улицу, противъ дворовъ
Павла Климовича, и Маноилихи Бондарки, живучихъ на мѣских пляцах, аршиновъ
осьмдесятъ и чотыри, а з третеи стороны, противко мнстра Братского и церкви тепер
муруючoеся саженовъ шестдасятъ и шесть.
Семый пляцъ прозываемыи Свершковскии, наданыи мнстреви от Кристины
Лешиевичовои и Агафии Козчанки, так же три сторонѣ маючии, з одноѣ стороны уз
улицу и другую от церкви Стыхъ Страстотерпцецъ Бориса и Глеба до рынку порожо[...]ъ
противъ двора пна Івана Пыка, писара на сеи час мѣского и мещанина Івана Киселя,
аршиновъ семдесятъ и п[...]. А от рожка до двора Івана Денежки з стороны другое иду-
чи з […] улицею пробитою до церкви Стого Дха аршиновъ шестдесятъ и три, з третее
теж стороны от двора Денежкина аршиновъ пятдесят и шесть.
Осмыи пляцъ з двохъ Митковского и Сызоновского учиненыи одинъ отцове
братские Митковскии купили за триста золотыхъ у Миколая Іваницкого и жоны его
Люцины Митковичовны, а другии Сызоновскии лекговалъ на мнстрь за спасеніе
Іринархъ Мрамовичъ, законник печерскии, з одное стороны обадва тые пляцы обокъ
шпиталя и школы38 к церкви соборное аршиновъ сорокъ и полъосма, з другое стороны
от дворика тоеж соборное церкви аршинов сорок и осмъ, тыломъ от двора цехового
кушнѣрского аршиновъ двадцать и пят, а уз ворота через улицу, противъ самое церкви
соборное Успения Престое Бцы аршиновъ двадцать и семъ.
Девятыи пляцъ прозываемыи Муховецкий наданыи на мнстрь от Марианны
Олекшицовны Криштофоровои Муховецкои, лежачии на улице Глѣбоборискои, з од-
ное стороны от пляцу Пиндюровского аршинов пятьдесят ровно, з другое стороны от
пляцу пни Сергѣевое Бибиковичевое бурмистровое киевское, аршиновъ девятдесятъ
аршинов в тылу от пляцу братскогоского называемого Вороничовского аршиновъ
сорокъ и шест, а уз ворота через улицу противко двора Костантина Милиного зятя и
Іванихи Котлярихи аршиновъ сорокъ и семъ.
Десятыи пляцъ Бибикова наданыи на мнстръ от гсдна Порфирия Трохимовича
Сѣменникова, мешканца московского, з одное стороны от бурсы братское спѣвацкое
аршинов тридцат и шесть, з стороны другое от двора отца Павла Домонтовича сщен-
ника чернѣговского аршиновъ сорокъ ровно в тылу от пляцу братского ж названого
Хмеліовского аршинов сорок и пят, а воротами уз улицу Пробитую, идучую з рынку до
церкви Стого Дха такъже аршиновъ сорокъ и пят.
Одинадцатыи пляц Аксаковскии, наданый на мнстръ от небожчика пна Богдана
Хмелницкого, гетмана, и пана Павла Яновича Хмельницкого, полковника киев-
ского, з одное стороны от двора отца Иеронима Почеки, протопопы козелского, и от
пляцу Братского названого Пекулицкого, от улицы до другое улицы скруди (?) арши-
нов сто и два з стороны другое от двора пна Семена Кривошии и от пляцу братского
38 «и школы» – дописано згори, хрестиком позначено місце вставки в тексті.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
120 Т.Ю.Люта
Андрѣевичовского и Семеничовского от улицѣ до улицы также аршиновъ сто и два, в
тылу через улицу противъ мнстра братского, аршинов сорок и полъпята, а воротами уз
другую улицу идучую з рынку до цркви Стого Духа аршиновъ тридцат и три.
Двенадцатыи пляцъ Хмеліовскии, которыи отцеве братские выменяли на мнстръ
за свои пляцъ Паламаровскии у Никифора Хмеленъка, з одное стороны от бурсы
студеиское великое аршиновъ тридцать и полъсема, з другое стороны от мнстрского
братского пляцу называемого Пекулицкого, аршиновъ пятдесят и два тылом от пляцу
Бибиковского, що надалъ на мнстръ Порфирии Сѣменниковъ аршиновъ шестдесятъ и
осмъ, а воротами против конгрегации братское, аршиновъ также шестъдесятъ и осмъ.
Тринадцатыи пляц Пекулицкого наданыи мнстреви Братскому от двохъ пол ков-
никовъ киевскихъ Павла Яновича Хмелницкого и Василя Дворецкого, з одное стороны
об межу Хмеліовского пляцу, перед симъ писаного аршиновъ пятдесятъ и два и з дру-
гое стороны от пляцу Аксаковского впрод змінкованого, также аршиновъ пятдесять и
два, в тылу от двора отца Почеки аршиновъ полъдевятнадцат а у ворота через улицу
противъ полаты братское аршинов осмънадцать.
Чотинадцатыи пляцъ на тоиже улици лежачии, з двохъ в одно містце злученых,
одного дарованъ на мнстръ от Федора Семеновича, а другого Андрѣевского выменяного
за пляцъ братскии Калениковичовскии, з одное стороны от пляцу Аксаковского, брат-
ского, аршиновъ сорокъ и девят, и з другое стороны от пляцу отцовъ кирилскихъ
такъже аршиновъ сорокъ и девят, в тылу от двора Семенова Кривошиина и небож-
чикова Киприяновичова аршиновъ сорокъ и шесть, а воротами через улицу противъ
мнстра братского и винограду мнстрского аршиновъ пятдесят и три.
Пятнадцатыи отстании пляцъ з сихъ змѣреных Гавритинскии лекгованыи мнрю
от пана Яцка Гавритинского, з одное стороны от пляцу Петра […], называемого черн-
ца, до половины должины аршиновъ двадцат и пят, а […] за чернцовъ пляцъ аж до
улицы идучое з Сенного торгу до церкви Борисоглѣбское, сеи же заишолъ пляцъ
Гавритинскии, где вшир уз пляц чернцов аршиновъ девятнадцать и полъ аршина,
уз улицу еще должины до пляцу Бунчковского аршиновъ тридцать и одинъ, в тылу
от Бунковского пляцу аршиновъ пятнадцать, от тылу тежъ другую стороною уз двор
Івана Голика козака до улицы аршиновъ пятдесят полъ осмнадцать.
Так теды границами и мѣрою оцеркліовавши всѣ вышъписаные кгрунта пляцовые
мнстра Богоявленского Братского, помененные урадовные особы, кгды о томъ релля-
цию в маистрате сознали, урядъ мѣскии киевскии на прозбу велебных отцевъ іеро-
монаха Рафаила Базилевича и іеромонаха Парфенія Родовича іменемъ превелебно-
го в Бгу его млсти отца ректора и всее братии мнстра Братского вношеную ннешнее
розмѣрене през урядовые особы мнстрскихъ пляцовъ, для пришлыхъ лѣтъ пропаметь
в книги мѣские киевские росказалъ записати, що и естъ записано. А з [книг] [...] випис
подъ печатю мѣскою киевскою выданъ. В ратушу киевскомъ.
На мѣсцу писарскомъ зостаючись Іванъ Але[...]дровичъ Пыка подписал рукою
власною. Кориговано з книгами.
[Міська печатка]
Ориґінал: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.
В.Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф.301. – Спр.216. – №56
Український історичний журнал. – 2015. – №6
121Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
Додаток №2
Реґести надань на право володіння земельною власністю та статус
Києво-Братського монастиря й академії39
1. [1593 р., 20 березня]
«Лист урядників Київського воєводства»40 священикові Пилипові Афанасьєву
на підтвердження управління Трьохсвятительською та Воздвиженською церквами у
Верхньому Києві, а також належних до них маєтностей, зокрема Ріг Соколиний та
Воздвиженська нива над Либіддю. У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ори-
ґінал якої зберігається: Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі – ЦДІАК України). – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
2. [1594 р.]
Купча Андрія Обуха, київського зем’янина, з дружиною Наталією Сверщовською
на місце Сверщовське невстановленому реципієнтові (можливо священикові
Трьохсвятительської та Воздвиженської церков) навпроти дворів київських міщан
Сидора й Телепника за 30 кіп литовських, а також сіножать на Оболоні. У складі цар-
ської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: Там само
3. 1615 р., 15 жовтня
Дарча Гальшки Гулевичівни Лозчиної на двір для заснування Київського брат-
ства та школи. Копія XIX ст.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф.301 (ЦАМ). – №220. За старою нумерацією:
арк.143–149 зв.; за новою: арк.72–75 зв.
4. 1618 р.
Дарча Анни Гулевичівни Лозчиної, двоюрідної племінниці Гальшки Гулевичівни,
дружини рідного брата Стефана Лозки – Лавріна, Київському братству на двір непо-
далік від Скольників. У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої
зберігається: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
5. 1621 р., 21 травня
Купча інокині Катерини (у схимі – Параскеви) Кучинської на двір у Скольниках,
навпроти церкви Різдва Христового з сімнадцятьма куничниками ціною 1000 кіп
грошей литовських «паном шляхте рыцерству Войска Запорозкого и местского стану
[...] Братству церкве Стого Богоявления, людем народу роского [...], впротивъ церкви
Рождества Христова». Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301 (ЦАМ). – Спр.216. – №40
6. 1624 р., 5 січня
Дарча київської міщанки Луції Митковичевої монастиреві на два торгових місця, що
лежать «близъ церкви соборной киевской в нижнем городе». Ориґінал: Там само. – №41
39 Відомі патріарші надання ставропігії та підтвердження братству церковних ієрархів тут не
представлено, оскільки ця тема пов’язана з текстовою верифікацію документів. Реґести охоплю-
ють документи братства від початку утворення до кінця правління І.Мазепи як періоду найбіль-
шого будівництва та здобуття статусу.
40 Дипломатичну характеристику згаданих тут «листів урядників» визначити неможливо.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
122 Т.Ю.Люта
7. 1628 р.
Купча козака Петра Данькова (Диньки?) монастиреві на дворове місце «в улице
Глебо-Борисовской» за 8 кіп литовських грошей. У складі царської грамоти від 11 січня
1694 р., ориґінал якої зберігається: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
8. 1628 р.
Дарча Юрія Лясоти на 4 дворових місця: по вул. Спаській, «Гапоновский, Бог-
да новичевский, место Проселовское». У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р.,
ориґінал якої зберігається: Там само
9. 1629 р., 19 лютого
Привілей короля Сиґізмунда ІІІ про підтвердження фундації на добрах Гальшки
Гулевичівни Лозчиної на «брацтво рекгули Василя Великого». Впис: Российский
государственный архив древних актов. – Ф.389. – Кн.211. – Л.27–27 об.
10. 1632 р., 25 січня
Духовний лист київського міщанина Семена Татарина на двір із будуванням «на
Креницкой земле». Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №43
11. 1632 р., 30 січня
Дарчий лист Криштофа Сулимовського на дворове місце Сулимовське, «которое
лежит против церкви Добраго Николы». Ориґінал: Там само. – №42
12. 1635 р., 8 березня
Впис до київських ґродських книг про введення монастиря у володіння селом
Позняківщиною (Паньківщиною), що знаходилася між Печерськими, Микільськими
та Видубицькими маєтностями за Дніпром, на підставі надання митрополита Петра
Могили. Ориґінал: Там само. – №8
13. 1636 р.
Привілей польського короля Владислава IV Братському монастиреві на водогін.
У складі царських грамот від 1682 р. (копія-«столбец»): ЦДІАК України. – Ф.128. – Оп.
Грамоти. – Спр.11; від 11 січня 1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
14. 1638 р., 12 травня
Привілей польського короля Владислава IV про надання Братському монасти-
реві давньоруської мурованої церкви Трьох Святителів та дерев’яної Воздвиженської
у Верхньому Києві з їхніми маєтками. Ориґінал: Научно-исторический архив Санкт-
Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – Д.I–4241
15. 1640 р., 7 червня
Підтверджувальний привілей польського короля Владислава IV про те саме.
Ориґінал: Там же. – Д.1–43
41 За надання електронних копій документів із петербурзького зібрання висловлюю щиру
вдячність Ярославові Затилюку.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
123Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
16. 1641 р.
Лист про обмін землею між монастирем та Ігнатом Андрієвим на землю Калинівську
з будуванням і садом. Однією стороною межувала із землею Федора Ходики, другою –
Федора Мезиренка. У складі царських грамот від 1682 р.: (копія-«столбец»): ЦДІАК
України. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січня 1694 р. Ориґінал: Там само. –
Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
17. 1643 р., 15 травня
Дарча київських міщан Федора Семенова та його дружини Оксинії Отрошковни
Єсифу Кононовичу Горбацькому, ігуменові монастиря, на двір із дворовим місцем
«противъ двора преосвященного митрополита Киевского Петра Могилы, а позадъ его
двора дворъ Адама Киселя, каштеляна черниговского [...] кгрунтом лежачий на улице
Хмелевской». Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №44
18. [1643 р.]
Дарча Івана Сказки монастиреві на двір на Подолі. У складі царських грамот від
1682 р. (копія-«столбец»): ЦДІАК України. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січ-
ня 1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
19. [1643 р.]
Лист Мартина Шишки та його доньки Ликери з чоловіком Гаврилом Жижкою
на двір з городом і садом. З однієї сторони – двір Адама Маркевича, з другої – Івана
Сказки, бурмистра київського, позаду – Федора Криницького, підстолія чернігівського,
спереду – через вулицю Афанасія Гапоновича Крищовця. У складі царських грамот
від 1682 р. (копія-«столбец»): Там само. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січня
1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
20. [1643 р.]
Лист Адама Киселя на місце Киселівське «с подлинными рубежами в выписи из
книг грацких киевских суда магдебурского». Можливий фальсифікат. У складі цар-
ських грамот від 1682 р. (копія-«столбец»): Там само. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11;
від 11 січня 1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
21. 1646 р., 22 грудня
Із тестаменту Петра Могили про надання Братському монастиреві двору «въ
городе Киеве купленной зъ двумя дворовыми местами и съ сеножатью, которое онъ
митрполитъ купилъ у вдовы Федоры Солениковой, одною стороною къ школамъ
братскимъ, другою къ богодельне тогожъ монастыря». У складі царських грамот від
1682 р. (копія-«столбец»): Там само. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січня
1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
22. [1646 р.]
Купча (?) Мар’яни Олекшицівни Муховецької монастиреві на три місця по
вул. Гнилій. У складі царських грамот від 1682 р. (копія-«столбец»): Там само. – Ф.128. –
Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січня 1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
Український історичний журнал. – 2015. – №6
124 Т.Ю.Люта
23. [1648 р.]
Надання Адама Марковича монастиреві на двір на Подолі. У складі царських гра-
мот від 1682 р. (копія-«столбец»): Там само. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11; від 11 січ-
ня 1694 р. Ориґінал: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
24. 1648 р., 23 квітня
Лист печерського архімандрита Йосипа Тризни Братському монастиреві на право
користуватися Вишеньками та Гнідином, фундацією Петра Могили. Копія XVIII ст.:
ІР НБУВ. – Ф.160. – №2981. – Арк.13
25. 1650 р., 20 січня
Привілей польського короля Яна Казимира на право підпорядкування Братському
монастиреві Воздвиженської та Василівської церков. Ориґінал: Научно-исторический
архив Санкт-Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – Д.I–50
26. [1650 р.]
Уступний лист Петронели Вороничової Голубової на два дворових місця
Вороничівські за борг: перший за 600, другий за 150 польських золотих. У складі
царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: ЦДІАК України. –
Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
27. [1650 р.]
Лист кирилівського ігумена Інокентія «в дозор» сотнику Івану Митюрі перевозу у
Вишгороді та Моcтищах Братському монастирю. У складі царської грамоти від 11 січ-
ня 1694 р., ориґінал якої зберігається: Там само
28. 1650 р., 20 січня
Привілей короля Яна Казимира з підтвердженням права володіння Братського
монастиря церквами – Воздвиженською та Трьохсвятительською. Ориґінал: Научно-
исторический архив Санкт-Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – Д.I–50
29. 1651 р., 11 січня
Універсал Богдана Хмельницького на колишній маєток ордену домініканців
с. Мостище над р. Ірпінь та Которем із млинами. Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. –
Спр.222
30. 1659 р., 3 травня
Лист переяславського полковника Василя Дворецького на підтвердження пра-
ва володіння домініканськими маєтками: «[…] в Киеве и его грунтах находящиеся
и за Киевом будучие и все, сюда принадлежащее, как то: недавно чрезъ тамошнихъ
ксендзовъ заложенное, а теперъ пустое село названное Мостыще надъ речкою
Ирпинемъ, грунтъ ихъ увесь з борами и речкою Которемъ, з млинами всеми целыми и
попаленными на речке Которе въ томъ же грунте будучими». У складі царської грамо-
ти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. –
Спр.220
Український історичний журнал. – 2015. – №6
125Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
31. 1659 р., 31 грудня
Грамота царя Олексія Михайловича монастиреві на підтвердження володіння
с. Ксаверівкою («Саворовым со всеми приналежностями»), Мухоїдами («буде у нихъ
на те маетности есть привилия гетмана Богдана Хмелницкого і впредь буде спору
и челобитья отъ казаковъ не будетъ и в роздачу не отдано, владеть велели») та на
Плисецьке, Чорногородку, на порожнє місце Рильського на Подолі («А что они били
челомъ вновь о новыхъ маетностяхъ о Плисетцкомъ и Черногородке, да о порозжемъ
месте Рылского и о Доминиканскомъ костеле на строение церкви, и буде теми ма-
етностями и порозжимъ местомъ никто не владеетъ и спору и челобитья впредь ни
отъ ково не будетъ, и темъ всемъ владеть имъ же»). Збережена частково. Ориґінал:
ІР НБУВ. – Ф.301. – №223
32. [1660 р.]
Лист полковника Василя Дворецького на підтвердження володіння дворовими
місцями: Пекулицьким, Оксаківським, Криницьким, «данные от гетмана Богдана
Хмельницкого, […] в межах те места подле его полковникова двора, а другую сторону
подле двора Ивана Держикрая, на улици, которая лежитъ отъ торгу к церкви Святого
Пророка Илли». У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберіга-
ється: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
33. 1660 р., 7 травня
Універсал гетьмана Ю.Хмельницького Братському монастиреві про підтверджен-
ня права ситити мед. Ориґінал: Научно-исторический архив Санкт-Петербургского ин-
ститута истории РАН. – Кол.238. – Оп.2. – Д.69/32
Ілюстр.4
Ориґінал універсалу Юрія Хмельницького від 7 травня 1660 р.
(публікується вперше)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
126 Т.Ю.Люта
34. 1669 р., 7 лютого
Універсал гетьмана Петра Дорошенка. Стайки разом із перевозом було надано ми-
трополитові «на кухенное выстатчене». Копія XIX cт.: ІР НБУВ. – Ф.302. – №220. – Арк.56
35. 1669 р., 27 березня
Лист митрополита Йосипа Тукальського монастиреві на м. Стайки та перевіз («[…]
любо и самъ барзо нищетенъ: на поратунокъ того зубожалого стого місця отлучаю и
який универсалъ от его млти пна гетмана одержалемъ, ведлугъ всего в немъ описаня
и містечко и перевозъ казалемъ отцу Севастіяну вдозоръ и диспозицію здати»). Копія
XVIII cт.: Там само. – Арк.57
36. 1670 р., 25 квітня
Привілей короля Міхала Вишневецького монастиреві та колеґії щодо підтверджен-
ня прав монастиря на маєтки Новосілки (фундація А.Киселя), Богушівка, Дзвінки,
Зобківщина, Позняки («[…] tudziesz od niektórych Panów Rad Nashych wniesioney za niemi
ynstancyi skłoniwszy się […] miasteczko Nowosiółki ze wsiami do niego należącemi, to iest,
za Mostyszczami Bohuszowka, Zwąki y Zobkowszczyzna, a za Dnieprem wieska Pozniaki, w
miescie Kijowie do tego monastera Brackiego»), а також підтвердження юрисдикції монасти-
ря над церквами Трьохсвятительською (вказано престоли св. Василя Великого, Григорія
та Іоанна Золотоуста) й Воздвиження Святого Хреста. Ориґінал: Там само. – Арк.175
37. 1671 р., 28 березня
Гетьман Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) надає право Братському монастиреві
та колеґіуму ситити мед. Ориґінал: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.186
38. [1672 р.]
Духовний лист міщанина Гришка Борисова про надання монастиреві хутора на р. Сирці.
У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: Там само. – Спр.220
39. 1672 р. 8 липня
Універсал гетьмана Івана Самойловича ректорові Варлаамові Ясинському на право
колеґії ситити мед у дозволені свята: Богоявлення Господнє, Благовіщення, Воздвиження,
Трьох Святителів (Василя Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоуста), а також «и свя-
того равноапостольного великого князя Володимира и святих страстотерпец Бориса и Глеба
[...] для свечок и выживления маістров». Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №16
40. 1673 р., 24 квітня
Універсал гетьмана Івана Самойловича ректорові-ігуменові Сильвестрові
Головчичу про підтвердження права шість разів на рік ситити мед Братському монас-
тиреві та колеґії. Ориґінал: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.189
41. 1673 р., 24 квітня
Лист мстиславського та оршанського єпископа Мефодія про надання
Івангородського лісу Братському монастиреві. У складі царської грамоти від 11 січня
1694 р., ориґінал якої зберігається: Там само. – Спр.220
42. 1680 р., 2 серпня
Впис до актових книг Київського ґродського суду чолобитної печерського ігумена
Варлаама Ясинського про підтвердження володіння Братським монастирем і колеґією
Український історичний журнал. – 2015. – №6
127Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
двором Семенниківським, який подарував дяк Порфирій Трохимович Семенников «Києво-
Могилянському Богоявленському монастиреві» у часи Інокентія Ґізеля. Зат верд жено
київською міською печаткою. Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №49
43. 1681 р.
Дарчий лист дяка Порфирія Семенникова на дворове місце поблизу огоро-
жі Братського монастиря, яке купив, «будучи в Киеве в науке», у бурмистра Сергія
Бибикова. У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається:
ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
44. 1682 р.
Грамота царів Івана й Петра Олексійовичів ректорові та ігуменові Братського монас-
тиря на володіння київськими дворами: Митковичевським, Олексинівським, Кучинсь-
ким, Маркевичевським, Голубовським, Сулимовським, Сказкиним, Диньковським,
Пу тятинським, Пекулитським, Хмелевським, Сверщовським, Аксаківським, Ки-
се лівським, Анненківським, Андріївським, Семенниківським, Семеновичівським,
Криницьким, Лоз чиним, Шишчиним, Плясотинським, хутором на річці Сирці, сіножа-
тями Мит ко вичівською й Солениківською на Облоні та Сверщовською. Документ без
закінчення. Відпис-«столбец»: Там само. – Ф.128. – Оп. Грамоти. – Спр.11
45. [1686 р.]
Купча іванківського козака Федора Волхова ігуменові Феодосієві Гугуревичу про
продаж Братському монастиреві млина з двома жорнами на річці Острі за 200 поль-
ських золотих. У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігаєть-
ся: Там само. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
46. 1686 р., 19 травня
Універсал гетьмана Івана Самойловича Братському монастиреві на хутір
Лутавський (присілки Виповзів, Косачівка, острови Жалізняк, Медведків, якими не-
законно володів сотник острянський Трохим Підтереба). Можливий фальсифікат.
У складі царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: Там само
47. 1688 р., 10 грудня
Випис декрету із книг Ґенерального військового суду у справі власності на має-
ток Проскуринський із присілками Лутавою, Виповзовом, Косачівкою, який Братський
монастир отримав у заміну Моровська, і на які претендував пан Трохим Підтереба.
Підписаний Михайлом Вуяхевичам, ґенеральним суддею, Іваном Ломиковським та ін.
Печатку втрачено. Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №52
48. [1690 р.]
«Житель Ивангородский Даниил, прозвищем Чернец, дал двор свой с пасекой,
полями, городами, рощами, сеножатями, ставком». Можливий фальсифікат. У складі
царської грамоти від 11 січня 1694 р., ориґінал якої зберігається: ЦДІАК України. –
Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
49. 1690 р., 11 серпня
Продажний лист Трохима Підтереби Братському монастиреві на млин на річці Лутаві
за 100 золотих, які виплатив йому Іван Степанович Мазепа. Містить запис про впис до ба-
туринських книг, печатка Батурина. Ориґінал: ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №53
Український історичний журнал. – 2015. – №6
128 Т.Ю.Люта
50. 1691 р., 4 серпня
Універсал гетьмана Івана Мазепи ректорові-ігуменові Пахомові Підлузькому
про підтвердження володінь, у тому числі надань Петра Могили, про надання сіл
Карпилівки, Косачівки, Лутави. Ориґінал: Там само. – №21
51. 1692 р., 27 квітня
Універсал гетьмана Івана Мазепи ігуменові монастиря Кирилові Филимоновичеві
про надання монастиреві с. Більмачівка в Івангородській сотні. Копія XVIII ст.: Научно-
исторический архив Санкт-Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – 78
52. 1693 р., 15 червня
Універсал гетьмана Івана Мазепи про підтвердження права володіння Братському
монастиреві на Карпилівку, Мостище, присілки Крисачівку, Лутаву, ґрунти Про с ку-
ринсь кий, Сорокушинський, Щигельський, Ходіївський, Бубменівський та підтвер-
дження на право володіння сімнадцятьма дворами в Києві; також із підтвердженням
володіння селом Позняками, яке надав Петро Могила, а з ним ґрунтами, що «въ такомъ
ограничении обретаются: сеножать Песочная прозываемая до Сухова дуба по Плоское
озеро, другая сеножать Подкурье по дальную гать рубежем». Ориґінал: Там же. – Д.ІІ–134
Ілюстр.5
Ориґінал універсалу І.Мазепи від 15 червня 1693 р.
(публікується вперше)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
129Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії...
53. 1693 р., 27 червня
Універсал гетьмана Івана Мазепи Братському монастиреві на с. Виповзів із за-
бороною місцевим мешканцям користуватись довколишніми угіддями. Ориґінал:
ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №24
54. 1694 р., 11 січня
Грамота царів Івана та Петра Олексійовичів про підтвердження права володіння
Позняками, Карпилівкою з трьома присілками: Косачівкою, Лутавою і Виповзом, на
землі Проскуринські, Сорокушинські, Щигельські, Ходіївські й Бубликівські, на ост-
рів Залізняк і Ведмедів Млинок, млин на річці Лутаві, на куплені млини на Острі,
на греблю Кудиківську, на берег Десни від Карпилівки, на перевіз, на порожні міс-
ця в місті Острі, Мостище над річкою Ірпінем та Которем, землі Воздвиженської,
Трьохсвятительської церков: Соколиний Ріг та ін. За купчою Андрія Обуха й дружи-
ни Наталії Сверщовської на місце Сверщовське з сіножаттю, «которое место противъ
дворовъ киевскихъ мещанъ Сидора и Телепника42, а сеножать на Оболоне призивае-
мая Сверщовська издавна ку тому дворовому месту належитъ за 30 копъ». Ориґінал:
ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.220
55. 1694 р., 30 липня
Універсал Івана Мазепи про поділ ґрунтів між Києво-Братським та Кирилівським
монастирями на річці Котор. Два ориґінали (!): Научно-исторический архив Санкт-
Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – Д.ІІ–137; ІР НБУВ. – Ф.301. –
Спр.216. – №25
56. 1694 р., 24 (14) вересня
Універсал гетьмана Івана Мазепи про відібрання в монастиря озер Расин та
Бабин і передачу їх у володіння Варлаама Ясинського. Див.: Мицик Ю.А. Невідомі
документи Івана Мазепи // Пам’ятки України. – 1991. – №6. – С.56–58
57. 1698 р., 14 січня
Універсал гетьмана Івана Мазепи монастиреві на майнові придбання: млин на
річці Которі, ґрунт біля греблі Острицької та гай біля Упирового хутора. Ориґінал:
ІР НБУВ. – Ф.301. – Спр.216. – №26
58. 1701 р., 26 вересня
Грамота Петра І Братському монастиреві та колеґії на прохання гетьмана Івана
Мазепи з наданням статусу академії й підтвердження всіх її майнових та юридичних
прав. Ориґінал: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.234
59. 1702 р., 1 травня
Універсал гетьмана Івана Мазепи Братському монастиреві та академії на пра-
во користування Влуковим островом з угіддями. Копія: Научно-исторический архив
Санкт-Петербургского института истории РАН. – Кол.68. – 71
60. 1702 р., 29 липня
Універсал гетьмана Івана Мазепи монастиреві та академії з підтвердженням
володіння на с. Плисецьке, надане гетьманом Богданом Хмельницьким. Копія: Там
же. – Кол.68. – 73
42 Очевидно одна особа – Сидір Телепник, або Телепня.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
130 Т.Ю.Люта
61. 1703 р., 21 травня
Грамота Петра І ігуменові монастиря Гедеонові Одорському на підтвердження гра-
моти царя Олексія Михайловича, універсалів гетьмана Івана Мазепи на володіння селом
Плисецьким, озерами та сіножатями на Влуковому острові. Ориґінал: Там же. – Кол.68. – Д.І–42
62. 1703 р., 15 липня
Універсал гетьмана Івана Мазепи на прохання ректора-ігумена Братського «кол-
легиатского» монастиря та академії Христофора Чарнуського на підтвердження на-
дання гетьмана Петра Дорошенка на володіння містечком Стайками та перевозом на
Дніпрі з усіма угіддями. Ориґінал: Там же. – №II–172
63. 1703 р., 18 серпня
Грамота Петра І з підтвердженням володіння академії на шість подільських дво-
рів. Ориґінал: Там же. – Д.І–100
64. 1704 р., 10 лютого
Універсал гетьмана Івана Мазепи академії про оборону її права власності на ліс
Карпилівський і заборону місцевим мешканцям рубати його. Ориґінал: ІР НБУВ. –
Ф.301. – Спр.216. – №23
65. 1705 р., 2 травня
Універсал гетьмана Івана Мазепи монастиреві та академії про підтвердження
права користування ґрунтами на річці Которі зі звинуваченням у фальшуванні до-
кументів на право власності цими землями ченцями Межигірського монастиря. Копія:
Там само. – Ф.І. – 50687 (Лаз. 6/3, с.75–77)
66. 1706 р., 5 серпня
Грамота Петра І з підтвердженням права володіння академії на село Мостище.
Ориґінал: ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.240
67. 1707 р., 15 липня
Універсал гетьмана Івана Мазепи академії з підтвердженням права володіння
Стайками. Ориґінал: Научно-исторический архив Санкт-Петербургского института ис-
тории РАН. – Кол.68. – Д.ІІ–172
Author in this article highlights the ownership of land origination and development of
Kyiv Brotherhood Monastery and college during first hundred years from its creation.
The brotherhood, as opposed to oldRus’ monasteries with foundational rights, barely be-
gan to make its own steading fund at this time. In addition, this work covers the methods
and juridical ways of collecting the institutional land ownership that in some way influ-
enced on the college/academy status. The anniversary of this institution gave the occa-
sion to find the dative documents that represented in the article as a regests.
Keywords: Kyiv fraternities, college, academy, ownership of land, yard, privilege, uni-
versal, charter.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109730 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:47:35Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Люта, Т.Ю. 2016-12-11T15:26:02Z 2016-12-11T15:26:02Z 2015 Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) / Т.Ю. Люта // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 106-130. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109730 947.7.Іст. Укр. Розглядається історія виникнення та розвиток землеволодіння Київського
 Братського монастиря й колеґіуму впродовж перших ста років їхнього існування.
 Порівняно з давньоруськими фундаційними правами київських монастирів братство у цей час лише починало створювати свій маєтковий фонд. Розглянуто способи та юридичні шляхи накопичення інституційної земельної власності, яка в
 певний спосіб вплинула й на статус колеґії/академії. Ювілейний привід спонукав
 до пошуку ориґіналів надавчих документів, які представлено у вигляді реґестів. Author in this article highlights the ownership of land origination and development of
 Kyiv Brotherhood Monastery and college during first hundred years from its creation.
 The brotherhood, as opposed to old-Rus’ monasteries with foundational rights, barely began
 to make its own steading fund at this time. In addition, this work covers the methods
 and juridical ways of collecting the institutional land ownership that in some way influenced
 on the college/academy status. The anniversary of this institution gave the occasion
 to find the dative documents that represented in the article as a regests. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) Land Ownership and Epiphany Brotherhood Monastery/College Status (Commemorating the 400th Anniversary of Kyiv Brotherhood and School Foundation). Article published earlier |
| spellingShingle | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) Люта, Т.Ю. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) |
| title_alt | Land Ownership and Epiphany Brotherhood Monastery/College Status (Commemorating the 400th Anniversary of Kyiv Brotherhood and School Foundation). |
| title_full | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) |
| title_fullStr | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) |
| title_full_unstemmed | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) |
| title_short | Земельна власність і статус Братського Богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування Київського братства та школи) |
| title_sort | земельна власність і статус братського богоявленського монастиря/колеґії (до 400-ліття заснування київського братства та школи) |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109730 |
| work_keys_str_mv | AT lûtatû zemelʹnavlasnístʹístatusbratsʹkogobogoâvlensʹkogomonastirâkolegíído400líttâzasnuvannâkiívsʹkogobratstvataškoli AT lûtatû landownershipandepiphanybrotherhoodmonasterycollegestatuscommemoratingthe400thanniversaryofkyivbrotherhoodandschoolfoundation |