Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109738 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) / В.В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 226-231. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257637155733504 |
|---|---|
| author | Станіславський, В.В. |
| author_facet | Станіславський, В.В. |
| citation_txt | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) / В.В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 226-231. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2025-12-07T18:51:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №6
На початку 2015 р. з нашої спільної зі старшим науковим співробітником Інс ти-
туту історії України НАНУ Борисом Черкасом ініціативи та за всебічної підтримки
дирекції академічної установи розпочав роботу семінар з історії Криму. Ми керува-
лися тим, що наукова спільнота має приділяти цій території особливу увагу як части-
ні України з особливою історією; що потрібно більше напрацювань задля подолання
інертності світоглядних схем, усталених за часів перебування України під зверхніс-
тю Росії; що проблеми історії Криму більшою мірою трактуються з погляду сусідніх
політичних утворень унаслідок впливу їхніх національних історіографічних шкіл.
На нашу думку, варто звертати більшу увагу на з’ясування мотивацій дій самого
Криму, що розкриє шлях до всебічного та глибокого вивчення його історії. Також
ми враховували те, що, навіть не називаючи історію Криму предметом своїх науко-
вих досліджень, значна кількість українських істориків прямо чи опосередковано
вивчає її, торкається певних питань, а тому існує потреба в актуалізації тих науко-
вих знань, які вони можуть представити. Зрозуміло, що під «історією Криму» мається
на увазі не лише минуле Кримського півострова, а й обширних теренів Північного
Причорномор’я, міцно пов’язаних із ним у цілому комплексі питань.
Згідно з задумом організаторів, зазвичай на семінарах виголошується одна доповідь.
Оскільки доповідач не обмежений жорстким реґламентом, він може розгорнуто оповісти
про свої погляди на наукові проблеми та дати відповіді на всі поставлені учасниками пи-
тання. Дискусії вітаються й заохочуються. Із першою доповіддю під назвою «Почесний
декрет на честь Сіріска херсонеського історика ІІІ ст. до н.е.» (3 лютого 2015 р.) виступи-
ла ст. наук. співроб. Інституту історії України НАНУ д-р іст. наук Марина Скржинська.
У вступному слові відома дослідниця запропонувала представляти на семінарах історію
Криму, керуючись висловом знаного римського історика Публія Корнелія Тацита «Sine
ira et studio» («Без гніву й упередження»). У початковій частині доповіді йшлося про за-
родження історичної науки у Стародавній Елладі, про великі завдання, уперше у світо-
вій практиці поставлені вже «батьком історії» Геродотом. Далі було подано розгорнутий
коментар напису з Херсонеса, в якому збереглось єдине ім’я античного історика, що жив у
Північному Причорномор’ї. Ішлося також про обставини виявлення напису, його публіка-
торів і дослідників. На широкому історичному тлі було прокоментовано відомості про те,
що Сіріск читав свій твір перед великою аудиторією співгромадян, а також слова декрету
про відносини Херсонеса з Боспором та іншими державами, про віру громадян у заступни-
цтво їхньої головної богині Артеміди з епіклезою Партенос. Розглянутий напис виявився
єдиним епіграфічним свідченням про нагородження історика золотим вінком, а рішення
увічнити постанову народного зібрання на мармуровій плиті зберегло текст декрету, що
дає нам тепер знання про розвиток гуманітарних наук у Херсонесі елліністичного часу.
Доповідь під назвою «Пектораль з Товстої Могили як прояв скіфо-боспорських
зв’язків» (25 березня 2015 р.) виголосила ст. наук. співроб. Інституту археології НАН
України д-р іст. наук Надія Гаврилюк, котра представила декілька коментарів до ві-
зуального тексту цього артефакту. Було запропоновано розглядати його в контексті
феномену дипломатичних дарів боспорських царів правителям Степової Скіфії IV ст.
до н.е. Також висловлювалося припущення, що обмін дарами, представленими в кур-
ганах скіфських царів того часу, може ілюструвати не тільки версію посольських дарів,
В.В.СтаніСлаВСький (киїВ)
СЕМІНАР З ІСТОРІЇ КРИМУ:
ПЕРШИЙ РІК РОБОТИ (ЗАСІДАННЯ 2015 р.)
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Хроніка 227
але й практику данини, що звичайно виплачувалася осілими державами кочівникам.
Проаналізовано фіґуративний склад виконаних на пекторалі зображень, структурну
й ритмічну послідовності, семантику її міні-скульптурок. За твердженням авторки, як
пам’ятка греко-скіфо-ірано-малоазіатської культури пектораль була моделлю в еллін-
сько-давньоіранському форматі ідилії світового «золотого віку» на чолі зі справедливи-
ми й мудрими правителями Гушенґом і Тагмуресом. Запропоновано вважати її при-
кладом невербальної ідеографічної комунікації, яка містить велику кількість натяків,
а сюжетна композиція верхнього фризу характеризується ідилічністю скотарського по-
буту. Центральну сцену пекторалі витлумачено в ракурсі міфу про золоте руно. Крім
культового значення овечої (цапиної) шкури й вовни, розглянуто технологічний варі-
ант, суттю якого є видобуток золота за допомогою шкур, занурених у води гірських рі-
чок та струмків, що несуть алювіальні крихти дорогоцінного металу. У доповіді також
наголошено на композиційній близькості верхнього фризу пекторалі до парфенонсько-
го фронтону. Особливу увагу приділено трактуванню пекторалі як фаравагару.
Наук. співроб. Інституту історії України НАНУ канд. іст. наук Олександр Одрін
представив тему «Еллінізація пізньоскіфського царства в Криму: економічний аспект»
(14 квітня 2015 р.). Ішлося про перше ранньодержавне утворення на території сучас-
ної України, існування якого засвідчене писемними та епіграфічними джерелами,
про значну еллінізацію багатьох сторін його життя, зокрема грецькі впливи в ріль-
ництві. Доповідач зазначив, що чимало галузей сільського господарства Скіфського
царства за структурою та, меншою мірою, технологічним рівнем були більш подібними
до античних, аніж до тих, що характерні для осілих скіфів IV ст. до н.е., або для тав-
рів – мешканців гірської частини Кримського півострова. Найбільш виразно ці впливи
відобразилися у зерновому господарстві та виноградарстві. Чи не головною злаковою
культурою в пізніх скіфів була м’яка пшениця, меншою мірою – ячмінь, просо, жито.
Такий набір якраз характерний для греків Надчорномор’я, аніж для скіфів. Новою
галуззю господарства пізніх скіфів (добре знаною грекам) було виноградарство. Відомі
також матеріальні знахідки, що свідчать про існування виноробства (залишки дави-
лень для винограду – як стаціонарних, вирубаних у скелі, так і переносних тарапанів).
Певний вплив античної економіки, хоча й менш виразний, простежується в інших га-
лузях сільського господарства Кримської Скіфії – садівництві, вирощуванні технічних
культур, тваринництві.
Першим закордонним доповідачем на семінарі став гол. наук. співроб. Інститу-
ту археології ім. А.Халікова АН Республіки Татарстан (Російська Федерація) канд.
іст. наук Іскандер Ізмайлов, котрий виголосив доповідь «Тенденції розвитку військо-
вої справи татарських держав XV–XVII ст. (на прикладі Казанського та Кримського
ханств)» (20 травня 2015 р.). На початку автор зазначив, що озброєння й військове мис-
тецтво татарських держав середини XV–XVII ст. продовжували традиції Улусу Джучі,
але вже у XVIII ст. у Кримському ханстві почали розвиватися нові тенденції, пов’язані
з використанням реґулярних військ, вогнепальною зброєю. Також ішлося про особисті
ґвардії ханів XV–XVI ст., які були ядром військ татарських держав, про ополчення
даруґ (областей) на чолі з оґланами й карачі-беками, про озброєння знаті, професійних
воїнів та простих ратників, про основний рід татарських військ – панцирну й легко-
озброєну кавалерію, допоміжні піхоту, флот у Казанському ханстві. Доповідач звернув
увагу на зміни у військовій справі XV–XVI ст. у зв’язку з освоєнням та активним за-
стосуванням вогнепальної зброї, що проявилося в поступовому оформленні артилерії
й піших стрільців («пищальників»); розповів про тактику польового бою та оперативне
Український історичний журнал. – 2015. – №6
228 Хроніка
мистецтво татар; відзначив, що широке застосування ручної вогнепальної зброї й гар-
мат було тільки в Казанському ханстві, а у Кримському роль піхоти, озброєної рушни-
цями та гарматами, відігравали турецькі яничари; звернув увагу на вплив військового
мистецтва татар на військове мистецтво Росії, Польщі, усієї Європи.
Згадаємо також про два виступи, сюжети яких відносилися до часів Української
козацької держави. Із темою «Позиція Кримського ханства у політиці примирення між
Річчю Посполитою і Росією (1655–1656)» (12 листопада 2015 р.) виступив ст. наук. спів-
роб. Інституту археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України д-р
іст. наук Ярослав Федорук. На початку він зазначив, що після приходу до влади у
Криму Мегмеда IV Ґірея восени 1654 р. ханство обрало шлях на примирення з Річчю
Посполитою й підготовку до спільного походу проти об’єднаних військ українського
гетьмана Б.Хмельницького та московського царя Олексія Михайловича. Головним за-
вданням кримськотатарської політики того часу було від’єднання козаків від Москви й
залучення їх до виправи на московські землі з метою визволення мусульманських на-
родів Астрахані, Казані. Мегмед почав дипломатичну підготовку великої антимосков-
ської коаліції, у складі котрої мали перебувати, окрім Речі Посполитої, також Швеція,
Данія та Австрія (до столиць цих країн вирушили ханські посли). На початку 1656 р.
основну активність Криму було скеровано на те, щоб стати посередником між козаками
й коронним урядом. Хоч у цей час хан відправив нові місії до Австрії та Бранденбурґа-
Пруссії з метою укладення союзу проти Швеції, однак уже влітку кримськотатарські по-
літики почали переконувати Яна Казимира підписати договір не з Олексієм Михайло-
вичем, а з Карлом Х Ґуставом. Надалі Крим намагався домогтися від Б.Хмельницького
відмови від підданства цареві: відбулася низка посольств до українського гетьмана з
«останньою декларацією» щодо відправлення кримськотатарського війська на війну
проти України. У липні 1656 р. сили Білгородської Орди на чолі з Субган Кази-аґою
взяли участь у битві під Варшавою, після чого разом із військом литовського гетьмана
В.Ґонсевського вирушили на війну до Князівської Пруссії. У віленських переговорах
кримські дипломати участі не взяли.
Провід. наук. співроб. Інституту історії України НАНУ д-р іст. наук Тарас Чухліб
виголосив доповідь «Кримське ханство – європейська держава? (на прикладі участі
Криму у Віденській кампанії 1683 р.)» (29 вересня 2015 р.). Насамперед автор зазна-
чив, що татарська держава була невід’ємною складовою частиною Східної Європи
впродовж XVІ–XVIII ст., про що свідчать картографічні, історіографічні та архівні
матеріали. Доповідач звернув увагу на активну зовнішню політику кримців, їхні ди-
пломатичні стосунки не лише зі своїми сусідами – Річчю Посполитою та Московським
царством, але й Австрією, Швецією, Данією, Пруссією, Бранденбурґом, особливі від-
носини з Українським гетьманатом. Значну частину доповіді було присвячено участі
війська Кримського ханства у Віденській кампанії 1683 р. Зокрема відзначено зусил-
ля кримського хана Мюрада І Ґірея домогтися від гетьмана І.Самойловича відправки
під австрійську столицю спільно з татарами українських козаків, висвітлено участь
кримських сил у битві – від прибуття у ставку великого візира Кара Мустафи до їх
відходу з поля бою в розпал битви 12 вересня, показано подальше протистояння укра-
їнських козаків із турками й татарами у вересні 1683 – січні 1684 рр. Описавши хід
подій, Т.Чухліб зробив висновок, що відступ військ Кримського ханства з-під Відня
врятував тодішню політичну столицю Європи від завоювання її Османською імперією.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Хроніка 229
Ця важлива обставина, своєю чергою, на довгі століття визначила історичний поступ
усього Європейського континенту. Також наголошувалося, що особливістю татарської
дипломатії було прагнення підтримувати міжнародну рівновагу у Східній Європі че-
рез укладення військово-політичних союзів зі слабшим партнером у парі: Московське
царство – Річ Посполита, а з середини XVII ст. з’явилася можливість альянсу з Укра-
їнським гетьманатом проти Польщі чи Росії, або ж російсько-польської спілки. Від-
значено участь представників Кримського ханства на всіх переговорах, які проводила
Османська імперія з Річчю Посполитою та Москвою щодо здобуття права зверхності
над козацькою державою від початку 1670-х рр., прагнення Криму підпорядкувати
собі всю Україну або її частину, заснування ханом Селімом І Ґіреєм так званої «Хан-
ської України» у другій половині 1680-х рр.
Доповідь провід. наук. співроб. Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН
України канд. іст. наук Маргарити Араджионі під назвою «Культурна мозаїка Кри-
му» (11 червня 2015 р.) присвячувалася життю на півострові білорусів, болгар, вірме-
нів, греків, євреїв, італійців, караїмів, кримських татар, кримчаків, німців, росіян, ро-
мів-чинґіне, українців, чехів, естонців. Інформація подавалася у вигляді презентації із
зазначенням коли та звідки представники названих народів прибували до Криму, ди-
наміка чисельності від перших відомостей до початку ХХІ ст., місця розселення, діяль-
ність національних організацій, визначні представники, ознаки культурного життя
тощо. Особливу увагу привернула чимала кількість фотоілюстрацій під час доповіді:
представники етнічних спільнот, музейні експозиції, культурні заходи, архітектурні
пам’ятки, пам’ятники історичним особам, окремі предмети старовини тощо.
Також М.Араджионі наголосила на важливих, на її думку, положеннях, які по-
трібно враховувати українським політикам: 1) Крим є невід’ємною частиною України,
півострів повинен бути повернений до складу нашої країни, щоб відновити визнані
міжнародною спільнотою кордони в Європі; 2) у всі періоди своєї письмової історії (від
прадавніх часі до сьогодення) Крим був полікультурним, колоніальною територією й
реґіоном міґрантів; 3) в економічному й культурному розвитку півострова брали ак-
тивну учать не тільки представники титульних націй, яких за останні 2500 років було
чимало (греки, скіфи, візантійці, хозари, половці, ординці, османці, кримські татари,
росіяни, українці та ін.), але й багатьох інших спільнот, що мешкали тут у різні часи;
4) майже всі групи, які склалися на теренах Криму за часів середньовіччя (вірмени,
греки, караїми, кримські татари, кримчаки, чинґіне) є етноконфесійними спільнотами
з превалюючою реґіональною ідентичністю; 5) деокупація Криму повинна відбуватися
з повним усвідомленням того, що це – мультикультурний реґіон, тож надання суттєвої
політичної переваги одній будь-якій спільноті сприйматиметься іншими як відверта
дискримінація та може спонукати їх до дій, спрямованих на «відновлення історичної
справедливості», суттєво ускладнивши процес реінтеґрації населення півострова.
Окремо відзначимо розширене засідання з участю фахівців із різних міст України
(Кам’янець-Подільський, Київ, Одеса, Чернівці), а також з-за кордону (Кишинів, Ка-
зань) на тему «Політичні союзи Війська Запорозького та Кримського ханства: витоки,
реалізація, наслідки», котре відбулося 22 травня 2015 р. в Кам’янець-Подільському
національному університеті ім. І.Огієнка. Із центральною доповіддю «“Світло” і “тіні”
українсько-кримських політичних відносин у роки Національної революції XVII ст.»
виступив д-р іст. наук, проф. Валерій Степанков. У вступі доповідач наголосив, що
історія Криму, зокрема ханського періоду, не була предметом спеціальних досліджень
монографічного характеру в Україні за останні тридцять та більше років; відзначив,
Український історичний журнал. – 2015. – №6
230 Хроніка
що історики значно краще знають українсько-польські, українсько-російські відноси-
ни, аніж українсько-кримські. Вітчизняні дослідники мають у своєму розпоряджен-
ні розроблені окремі сюжетні лінії, часто не пов’язані між собою, епізодичні знання з
тих чи інших аспектів, але цілісна картина відсутня. Формулюванню та поясненню на
конкретних історичних прикладах комплексу проблем із вивчення історії українсько-
кримських відносин було присвячено першу частину доповіді. Загалом кількість таких
проблем, на думку В.Степанкова, можна звести до дев’яти: 1) на основі даних, що міс-
тяться у спеціальній літературі, історики не можуть реконструювати цілісну картину
відносин Української держави та Кримського ханства, а отже й визначити загальні
тенденції, особливості їх перебігу у часі, виокремити етапи, які дозволили б говори-
ти про конструктивний і деструктивний характер взаємин, виявити чинники, котрі
їх зумовлювали; 2) створена на сьогодні картина відносин характеризується фраґмен-
тарністю сюжетних ліній, слабко або й зовсім не пов’язаних між собою, що нерідко при-
зводить до схематичного уявлення про геополітичні та інші інтереси обох сторін; 3) ак-
центування уваги на військовому аспекті українсько-кримських відносин відсунуло на
задній план з’ясування політичних цілей еліт Криму й України; вітчизняні історики
недооцінюють, а часто й іґнорують існування у кримської еліти власних державних
концепцій; ідеологічний аспект зовнішньої політики Криму залишається по суті не-
відомим; 4) у середовищі фахівців сформувався образ сприйняття Кримського ханства
не як самодостатньої, традиційно сильної держави, впливового об’єкта міжнародних
відносин у Східній та Південно-Східній Європі, а як аморфної, відсталої «орди», чомусь
зобов’язаної залишатися «вірним союзником» України; звідси – сформування образу
Криму як постійного спільника або «зрадника»; 5) іґнорується з’ясування сутності дер-
жавно-політичних концепцій кримської еліти, які визначали цілі зовнішньополітич-
ної діяльності та характер відносин із сусідніми державами – вони зводяться лише до
прагнення отримання «здобичі» (хоча й це, звісно, було); унаслідок такого підходу ви-
кривляється розуміння зовнішньополітичної доктрини династії Ґіреїв; 6) проявляється
явна недооцінка впливу політики ханства, спрямованої на встановлення протектора-
ту над Україною, на розвиток геополітичної ситуації у Східній Європі; те, що Крим
хотів підпорядкувати Україну, майже не вивчається; як зародилася ця концепція,
яких змін зазнавала, якими були спроби її реалізації, який вплив мали ці спроби на
характер відносин України, приміром, із Московією, Річчю Посполитою, Османською
імперією – усе це залишається невідомим; 7) неврахування відмінностей і супереч-
ностей зовнішньополітичних інтересів Криму та Порти, що призвело до схематичного,
спрощеного погляду на характер взаємин України з Кримом і Туреччиною та де-факто
закрило шлях до розуміння причин недоброзичливого, ворожого ставлення кримської
еліти до зближення України з Портою, прийняття протекції султана; 8) ототожнення
Кримського ханства з ноґайськими ордами в їхній політиці й відносинах з Україною,
що вносить плутанину в оцінку окремих зовнішньополітичних акцій кримської елі-
ти щодо України; 9) розмитість і фраґментарність характеристик взаємин Запорожжя
з Кримом, особливо середини 1660 – початку 1670-х рр., що не дозволяє об’єктивно
з’ясувати їх значимість у контексті українсько-кримських і українсько-турецьких по-
літичних взаємозв’язків. У другій частині доповіді В.Степанков запропонував власну
періодизацію українсько-кримських відносин під час Національної революції XVII ст.
Окрім доповіді до програми семінару ввійшло 15 повідомлень. Витоки поставле-
ної проблеми обговорювалися у виступах кандидатів історичних наук, представників
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Хроніка 231
Інституту історії України НАНУ: наук. співроб. Олесі Жданович («Кочовий та осілий
світ українського степу раннього середньовіччя»), ст. наук. співроб. Бориса Черкаса
(«Предтеча союзу Української козацької держави і Кримського ханату (XIII–XV ст.)»).
Центральними, згідно з темою семінару, стали повідомлення, які виголосили завіду-
вач відділу теорії і історії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту
української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України д-р іст.
наук Віктор Брехуненко («Кримський ханат і проблема визнання Української держа-
ви та Війська Запорозького Низового»), доцент Кам’янець-Подільського національно-
го університету ім. І.Огієнка, канд. іст. наук Володимир Газін («Кримський ханат в
гео політичному пасьянсі Центрально-Східної Європи в середині 50-х рр. XVII ст.: сто-
сунки з Варшавою, Москвою та Чигирином»), а також представники Інституту історії
України НАНУ: завідувач сектору соціальної історії д-р іст. наук, проф. Віктор Горо-
бець («Татари, козаки, москва в Конотопській битві 1659 р.: труднощі (не)математич-
них обрахунків участі сторін»), провід. наук. співроб., д-р іст. наук Тарас Чухліб («Про-
блеми протекторату Кримського ханства над Українським гетьманатом та князівством
Ю.Хмельницького (1660 – поч. 1680-х рр.)»), ст. наук. співроб., канд. іст. наук В’ячеслав
Станіславський («Союз із Кримським ханством як основа політичного проекту Петра
Іваненка»).
Різноманітні аспекти історії України козацьких часів, Кримського ханства та
інших політичних утворень було розкрито в повідомленнях, які представили гол.
наук. співроб. Інституту археології ім. А.Халікова АН Республіки Татарстан канд. іст.
наук Іскандер Ізмайлов («Татарські ханства від Криму до Волґи в XV–XVI ст.: еле-
менти етнополітичної спільності»), провід. наук. співроб. Інституту історії України
НАНУ, д-р іст. наук Дмитро Вирський («Кримськотатарське військо в поході 1575 р.
(за Б.Папроцького “Історією жалісною...”)»), наук. співроб. Інституту історії Академії
наук Молдови Євген Черненкій («Еволюція данини Молдавського князівства Крим-
ському ханству»), проф. Одеського національного університету ім. І.Мечникова, д-р
іст. наук Олена Бачинська («Козацько-татарська служба в Османській імперії: кінець
ХVІІІ – початок ХІХ ст.»), наук. співроб. Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН
України, канд. іст. наук Олександр Середа («Кримська протекція і османське забезпе-
чення козаків в Кардашині»).
Часи до виникнення українського козацтва та Кримського ханства висвітлю-
валися в повідомленнях представників Чернівецького національного університету
ім. Ю.Федьковича: кандидатів історичних наук доц. Андрія Федорука («Участь татар
у війні за галицько-волинські землі в 1340–1356 рр.») та асист. Анатолія Кузя («Сол-
хатська битва (22 червня 1434 р.): з історії війни Кафи з Феодоро у 1433–1441 рр.»).
Натомість аспірант Віталій Калініченко виступив із темою «Роль печенігів у війнах
Симеона Великого з угорцями та ромеями в 894–917 рр.».
З анотаціями доповідей, ілюстраціями до них, фотозвітами з семінарів усі бажаю-
чі можуть ознайомитися на сторінці наукового заходу у соціальній мережі «Facebook»
(https://www.facebook.com/History-of-Crimea-Seminar-340160096174830/).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109738 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:51:34Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Станіславський, В.В. 2016-12-11T15:27:56Z 2016-12-11T15:27:56Z 2015 Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) / В.В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 226-231. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109738 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Хроніка Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) The Seminar of History of Crimea: First Year of its Activity (Sessions of 2015) Article published earlier |
| spellingShingle | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) Станіславський, В.В. Хроніка |
| title | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| title_alt | The Seminar of History of Crimea: First Year of its Activity (Sessions of 2015) |
| title_full | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| title_fullStr | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| title_full_unstemmed | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| title_short | Семінар з історії Криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| title_sort | семінар з історії криму: перший рік роботи (засідання 2015 р.) |
| topic | Хроніка |
| topic_facet | Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109738 |
| work_keys_str_mv | AT staníslavsʹkiivv semínarzístorííkrimuperšiiríkrobotizasídannâ2015r AT staníslavsʹkiivv theseminarofhistoryofcrimeafirstyearofitsactivitysessionsof2015 |