Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)

4 жовтня 2016 р. виповнюється 75 років Леоніду Васильовичу Губерському — доктору філософських наук, професору, академіку НАН України і НАПН України, ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Герою України, заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної пр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2016
Автори:	Кремень, В.Г., Андрущенко, В.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Теми:	Люди науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109862
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського) / В.Г. Кремень, В.П. Андрущенко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 82-88. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109862
record_format	dspace
spelling	Кремень, В.Г. Андрущенко, В.П. 2016-12-18T17:32:38Z 2016-12-18T17:32:38Z 2016 Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського) / В.Г. Кремень, В.П. Андрущенко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 82-88. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109862 4 жовтня 2016 р. виповнюється 75 років Леоніду Васильовичу Губерському — доктору філософських наук, професору, академіку НАН України і НАПН України, ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Герою України, заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі освіти. Л.В. Губерський — автор понад 550 наукових і публіцистичних філософських та культурологічних праць, спрямованих на пошук організованих, гуманістичних, демократичних форм людського буття, облаштування держави, громадянського виховання особистості. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)
spellingShingle	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського) Кремень, В.Г. Андрущенко, В.П. Люди науки
title_short	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)
title_full	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)
title_fullStr	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)
title_full_unstemmed	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)
title_sort	філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка нан україни л.в. губерського)
author	Кремень, В.Г. Андрущенко, В.П.
author_facet	Кремень, В.Г. Андрущенко, В.П.
topic	Люди науки
topic_facet	Люди науки
publishDate	2016
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
description	4 жовтня 2016 р. виповнюється 75 років Леоніду Васильовичу Губерському — доктору філософських наук, професору, академіку НАН України і НАПН України, ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Герою України, заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі освіти. Л.В. Губерський — автор понад 550 наукових і публіцистичних філософських та культурологічних праць, спрямованих на пошук організованих, гуманістичних, демократичних форм людського буття, облаштування держави, громадянського виховання особистості.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109862
citation_txt	Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського) / В.Г. Кремень, В.П. Андрущенко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 82-88. — укр.
work_keys_str_mv	AT kremenʹvg fílosofíââkžittâvosvítído75ríččâakademíkananukraínilvgubersʹkogo AT andruŝenkovp fílosofíââkžittâvosvítído75ríččâakademíkananukraínilvgubersʹkogo
first_indexed	2025-11-24T02:17:59Z
last_indexed	2025-11-24T02:17:59Z
_version_	1850836697171886080
fulltext	82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) ФІЛОСОФІЯ ЯК ЖИТТЯ В ОСВІТІ До 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського 4 жовтня 2016 р. виповнюється 75 років Леоніду Васильовичу Губерсько- му — доктору філософських наук, професору, академіку НАН України і НАПН України, ректору Київського національного університету імені Тара- са Шевченка, Герою України, заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі освіти. Л.В. Губерський — ав- тор понад 550 наукових і публіцистичних філософських та культурологіч- них праць, спрямованих на пошук організованих, гуманістичних, демокра- тичних форм людського буття, облаштування держави, громадянського виховання особистості. Майбутній учений-філософ народився 4 жовтня 1941 р. в ро- бітничій сім’ї у невеличкому містечку Миргород, розташова- ному в центрі мальовничої Полтавщини. Важке післявоєнне дитинство, наполегливе навчання у загальноосвітній школі, а далі — служба в армії та навчання в університеті виховали характер, зумовили вимогливе ставлення до себе й оточуючих, відповідальність за все, що входило в сферу його соціального світу. «Він зробив себе сам!». Саме такими словами можна схарак- теризувати життя і творчість, характер і вдачу, науковий доро- бок і педагогічну палітру нашого доброго друга і колеги Леоні- да Васильовича Губерського. Філософія для Леоніда Васильовича — не лише покликан- ня, а й доля. Очевидно, завдяки їй ми познайомилися майже півстоліття тому на філософському факультеті у стінах рідно- го Київського національного (а тоді державного) університету імені Тараса Шевченка. Безперечно, філософський факультет був і залишається середовищем підготовки і виховання викла- дачів і вчених — інтелектуального ресурсу України. Представ- никам київської філософської школи належить гідне місце в творенні національної культури, політики, демократичних за- сад держави. Проте особливо слід відзначити їх внесок у розви- ток вітчизняної освіти, якій присвятив все своє свідоме життя Леонід Васильович Губерський. ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ КРЕМЕНЬ Василь Григорович — академік НАН України, академік НАПН України, президент Національної академії педагогічних наук України АНДРУЩЕНКО Віктор Петрович — член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, ректор Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова Леонід Васильович Губерський ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 83 ЛЮДИ НАУКИ дібних людей мало. Але вони є. Серед тих, з ким мені доводилось працювати, я б поставив його першим. Він все брав на себе: і проблеми, і суперечності, і відповідальність. Причому в усіх сферах тодішнього студентського жит- тя, пізніше — у сфері організації навчально- го процесу на філософському факультеті, де працював заступником декана; у роботі з іно- земцями — на посаді проректора; в управлінні Інститутом міжнародних відносин — як його директор, нині — у статусі ректора найбільш потужного і престижного, авторитетного і ве- личного вищого навчального закладу Украї- ни — Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Для цього треба мати мужність і тверду волю, бути наполегливим і терпимим, коректним і справедливим. Всі ці якості притаманні Леоніду Васильовичу від дитинства, навчання в школі, служби у лавах радянської армії. Їх він несе упродовж життя, власним прикладом показує нам, як і що тре- ба робити, щоб забезпечити справедливість у всіх справах, до яких нас кличе наша власна доля. Не можна не сказати також про організатор- ські якості Леоніда Васильовича. Вони — іде- альні. Кращих, мабуть, не буває. В студентські роки він умів організувати молодь на добру і корисну справу; в армії він був старшиною, і той, хто служив, знає, що це означає для мо- лодої людини і не тільки; працював на Кубі, де був викладачем і організатором роботи спіл- ки спеціалістів, які в той час там працювали. Більш предметно організаторський талант Ле- оніда Васильовича розкрився під час роботи на посаді заступника декана філософського фа- культету. Він завжди був першим. Леонід Ва- сильович навів порядок у численних паперах, які тоді супроводжували службу деканату, на- лагодив роботу з кадрами, зумів упорядкувати обов’язки і робочий час кожного із заступників декана, спілкування із завідувачами кафедр, роботу з викладачами і студентським активом. При цьому робота велась спокійно, без надри- ву і хизування, з повагою до колег, керівництва факультету і ректорату, до співробітників, сту- дентів, допоміжного персоналу. Багато знакових робіт у нас написані разом. Ми — однодумці, закохані у філософію. Пова- жаємо порядок і людські відносини. Магічна сила Леоніда Губерського втягує в свою орбіту кожного і, що характерно, кожен від цього по- чувається вільним, творчим, соціально актив- ним і достойним того великого спілкування, яке дарує нам його особистість. Життєва доля Леоніда Васильовича склада- лась не просто. Студентські будні переплітали- ся з активною громадською діяльністю. Потім було навчання в аспірантурі й захист канди- датської дисертації, викладацька й адміністра- тивна (заступник декана, завідувач кафедри, проректор, директор Інституту міжнародних відносин, ректор) робота. Кожна наступна сходинка збагачувала його особистість новим досвідом, творчими силами, відповідальністю, новою вимогливістю як до себе, так і до інших. Захист докторської дисертації («Ідеологія як соціокультурний феномен») відкрив двері до великої філософської науки. І як резуль- тат, Л.В. Губерський підготував і видав одно- осібно й у співавторстві цікаві наукові пра- ці: «Наукова ідеологія і особистість» (1988), «Інтегративно-мобілізуюча функція потенці- алу ідеології» (1990), «Проблеми методології наукового пізнання і соціальної практики» (1980), «Духовне оновлення суспільства» (1990), «Матеріальне і духовне в соціальному розвитку» (1986), «Молодь у духовному від- родженні суспільства» (1980), «Демократиза- ція і особа» (1990), «Духовні орієнтації моло- ді: динаміка і формування» (1994), «Проблема гуманізму в сучасній філософії» (1994), «Ма- сова комунікація» (1997), «Людина в сфері гу- манітарного пізнання» (1998), «Соціальна фі- лософія: історія, теорія, методологія» (2006), «Філософія як теорія та методологія розвитку освіти» (2008), «Філософія освіти: пошук прі- оритетів» (2012) та ін. Типологічно Леонід Васильович належить до когорти людей, які здатні приймати рішен- ня й нести за них відповідальність. Не лу- кавити, не ховатись за чужі спини, не тікати від проблем, а вирішувати їх — такі головні риси характеру Леоніда Васильовича. По- 84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) ЛЮДИ НАУКИ Леонід Васильович за руку вітався з водія- ми, працівниками ремонтної служби, а одного разу вклонився і подарував квіти прибираль- ниці, яка обслуговувала приміщення факуль- тету. «У неї сьогодні день народження», — якось спокійно і буденно сказав він. Звідки він знав? Чому не здогадались її привітати інші співробітники деканату? Скільки ж треба мати тепла, доброти і чуйності, щоб бачити в кожній людині насамперед Людину, ставитись до неї по-людськи. Леонід Васильович саме такий. Несе ці цінності через життя. Щедро дарує їх людям. Виховує в кожному з нас шляхетні по- чуття і вміння дарувати людям свято. За таких масштабів завантаженості роботою Леонід Васильович усе ж знаходить час для відпочинку в сімейному колі. Разом з дружи- ною Ларисою Павлівною виховав доч ку На- талію, що обрала, як і мати, фах юриста і нині є доцентом Київського національного універ- ситету імені Тараса Шевченка. Леонід Васи- льович, як і кожна цілісна особистість, навіть захоплення має відповідні. Як філософ, він у жодному разі не міг би залишитися байдужим до риболовлі. А ось для обміркову вання хитро- мудрих і витончених дипломатичних комбіна- цій більше пасує більярд. Так працює і живе людина світлого розуму і самовідданої праці, унікальної добропорядності, працьовитості до самозречення, здатності не тільки народжува- ти нові ідеї і наукові програми, а і втілювати їх в життя, людина з державним мисленням, сильним характером, виваженою поведінкою у найскладніших ситуаціях і гарячим серцем патріота України, який знає, що робити і як робити. Наукова дорога Леоніда Губерського роз- почалася з дослідження філософії як науки і світогляду, духовно-практичного способу освоєння світу, метою якого є істина, що має бути реалізована в практиці належної орга- нізації життєвого процесу людини. Він розу- міє філософію як особливий спосіб духовно- практичного освоєння дійсності, який формує теоретичне підґрунтя наукової картини світу і наукового світогляду, цілісний погляд на світ, місце людини в ньому, досліджує різноспрямо- ване ставлення людини до світу і в кінцевому розумінні виробляє систему узагальнених цін- ностей та ідеалів, що концентруються навколо проблеми мети і сенсу життя, щастя і шляхів його досягнення. Обґрунтовуючи в гранично загальній фор- мі відповіді на найбільш актуальні питання, що стоять перед людством, вважає вчений, філософія постає як теоретико-методологічна і світоглядна платформа для інших форм на- уки і суспільної свідомості. Пізнання не заради пізнання, а заради практики, любить повторю- вати Леонід Васильович. І не тільки повторю- вати, але й втілювати в реальність. Далеко не випадково він зосереджується на проблемах культури, філософії управління, держави та ідеології. Центром цієї проблематики він вва- жає Людину як «частину природи, яка робить всю іншу природу своєю власною частиною». Філософ досліджує місце людини у світі, її со- ціальне оточення, специфіку спілкування, ор- ганізацію життєвого простору, виховання. Ціл- ком закономірним є й те, що в епіцентрі його досліджень визріла тематика культури, держа- ви, ідеології і особистості. Специфіка дослідження феномену ідеології Л.В. Губерським пов’язана, передусім, з розгля- дом ідеології як такої ціннісної свідомості, яка має цілком прагматичне спрямування, а також Візит іноземних гостей до Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 85 ЛЮДИ НАУКИ системно виражає та інтелектуально, методо- логічно і світоглядно обґрунтовує соціально- конструктивістську налаштованість великих груп людей. Якщо у ранніх працях Л.В. Губер- ського такими групами виступали переважно соціальні класи, то згодом його увага переклю- чається на виявлення ідеологічних підстав для формування державницької налаштованості громадян української держави, а в останнє де- сятиліття — на формування особливої ідеоло- гії представників сфери освіти, і насамперед — вищої освіти: це ідеологія, основі цінності якої викристалізовує, формулює і уточнює філосо- фія освіти. Варто наголосити, що ідеологія у працях Л.В. Губерського постає у трьох своїх основних іпостасях: рефлексивній, культурній та особистісній. Всі три отримують глибоке фі- лософське осмислення та ув’язуються в єдину світоглядну систему. Рафінованого рефлексивного вираження ідеологія набуває в одноосібних монографіч- них дослідженнях Л.В. Губерського, а також у безпосередньо пов’язаних з ними дисертацій- них рукописах та програмних філософських статтях. Рефлексія цінностей своїм результа- том має створення понятійних систем, концеп- цій та філософських узагальнень — усі ці озна- ки знаходимо в особистому філософському доробку Л.В. Губерського. Учений підкреслює конструктивну роль іде- ології в розбудові незалежної української дер- жави, розвитку національної культури, освіти і виховання особистості. У більш пізніх працях і виступах Леонід Васильович особливу увагу приділяє аналізу ролі ідеології у функціонуван- ні системи освіти в цілому, а особливо — осві- ти вищої. Від усебічного, ретельного вивчення об’єктивно складних обставин, у яких перебу- ває нині університетська освіта, і до наукового обґрунтування основних, як нагальних, так і перспективних, завдань сучасного університе- ту як університету дослідницького. При цьому Л.В. Губерський наголошує, що попри якісний розвиток основних засобів на- дання вищої освіти — насамперед радикальну інформатизацію освітнього процесу та залу- чення інтенсивного використання іноземних мов у повсякденну роботу студента та викла- дача, — основне завдання університету зали- шається класичним: прищеплення і розвиток професійних компетенцій на основі виховання в людині базових загальнолюдських цінностей. Необхідно підкреслити прагнення філософа Л.В. Губерського постійно йти в руслі тради- цій і надбань київської філософської школи. Йдеться про подальше філософське розро- блення визначальних для характеристики ду- ховності категорій — «віри», «надії» і «любо- ві», започатковане В.І. Шинкаруком. Вони є одвічними фундаментальними цінностями людської духовності. Не викликає заперечен- ня твердження, що духовність — це віра, на- повнена надією і любов’ю. Леонід Васильович підкреслює завдання освіти — завжди плекати духовність у всій повноті цього поняття. Це означає, що її предметом є особистість, вну- трішній світ якої основується на гармонії всіх сутнісних сил, зв’язуючою ланкою яких постає інтелект (розум). В його контексті набувають розвитку одвічні цінності людської цивіліза- ції — істина, добро і краса. На їх основі освіта виступає найголовнішим чинником морально- го розвитку суспільства та особистості. Окрема й одна з головних тем творчості Л.В. Губерського — тема освіти. Освіта — це особлива сфера суспільства. Якщо Григорій Сковорода намагався уникнути світу, «не впій- матися», то в освіті — навпаки, потрібно увійти в її «обійми». Стосовно освіти сковородинів- ська теза повинна розумітися немовби в зво- ротному напрямку, що може зробити насампе- ред філософ. Освіта є постійним творчим про- цесом, який визначається здатністю мислити. Про неї в контексті гегелівського підходу до філософії можна сказати, що освіта є «епоха, схоплена думкою». Філософ повинен входити, включатися в освітній процес, уособлюючи в собі ту інтелектуальну силу, яка стає її орга- нізуючим началом, забезпечуючи навчальний процес новими способами і методами мислен- ня. Це завдання набуло особливої актуальності в недавній період, коли потрібно було перехо- дити від догм радянської педагогіки до нових, орієнтованих на європейську культуру мис- 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) ЛЮДИ НАУКИ лення традицій і методів навчання. Філософія в цьому контексті повинна вчити мислити ре- ально і рефлексивно, що неминуче приводить до становлення раціонального, прагматичного бачення завдань та перспектив нової системи освіти. Безумовною заслугою Леоніда Васильовича є акцент на тому, що філософія повинна ви- ступати і як філософія освіти, що означає на- самперед вміння мислити творчо. Це означає, що сьогодні потрібно перестати вести гру лише на основі класики, розмірковуючи про сутнос- ті, закони, субстанції тощо. Не основи, а межі можливого цікавлять нас сьогодні. Це завдан- ня Леонід Васильович реалізує в розробленні концепції ролі університетів у «модернізацій- ній стратегії» України. Йому, як викладачу, як керівнику і ректору з багаторічним стажем пер- шого, головного університету в Україні — Ки- ївського національного університету імені Та- раса Шевченка — вдалося досягти піднесення рівня якості освіти, підвищити ефективність та диверсифікацію наукових досліджень, що збільшило внесок університету в національну та світову культуру і дозволило зайняти пре- стижне місце у світовому рейтингу. Філософ- ське обґрунтування цього напряму діяльності університету показує результативність мето- дологічної позиції Леоніда Васильовича, яка завдяки активному мисленню актуалізує те, що видавалося неможливим, і тим самим до- зволяє досягти конкретного результату. Для нього, як ректора, кожна дія — це завжди нова думка, нова ідея, яка потребує повсякденно- го осмислення і обґрунтування подальшого поступу. У філософських працях Л.В. Губерського акцент зроблено на необхідності гуманітарно- го пізнання, яке є не просто вивченням пев- ного явища, а водночас і його конституюван- ням, привнесенням у нього ціннісного смислу. Саме в межах гуманітарного підходу наука переосмислює власні цілі і завдання, оскільки пізнання соціальної та духовно-культурної ре- альності передбачає таке теоретичне пояснен- ня, яке враховує і позицію самого дослідника, і особливості гуманітарної реальності. Консти- туюючи пізнавальний об’єкт, гуманітарне піз- нання постає активним процесом діалогічного спілкування та взаємодії. Без перебільшення можна сказати, що філо- софські дослідження Л.В. Губерського оживи- ли імпульси вітчизняної інтелектуальної куль- тури мислення, зосередивши їх на філософ- ському аналізі освіти. Зокрема, знаковою ста- ла розробка поняття філософії в історичному розвитку освіти. У цих розмислах усвідомлю- ються найбільш важливі і глибинні елементи освіти як сфери соціальної практики. Маючи головним предметом свого інтересу людину і суспільство в контексті розвитку знання, педа- гогіка як концептуалізація освітнього процесу в буквальному розумінні прагне до філософії, включає в себе її основні досягнення саме тому, Б.Є. Патон і Л.В. Губерський ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 87 ЛЮДИ НАУКИ що людина, її буття в світі, форми її самоствер- дження і самостворення завжди перебувають у центрі основних практичних і теоретичних за- вдань філософії. В органічній взаємодії історичного дискур- су філософія і педагогіка, доводить Л.В. Губер- ський, крок за кроком формували той погляд на суспільство і людину, їх виховання та роз- виток, на основі якого сьогодні розгортаються основні дискусії щодо вирішення проблеми: якою може або повинна бути особистість у майбутньому? Адже воно сьогодні заявляє про себе непередбачуваними очікуваннями та пер- спективами. В силу цього потрібно виходити з того, що вивчення філософії для педагога є такою ж необхідною умовою, як і оволодіння власною предметною сферою, в якій буде реа- лізовуватися його професійна майстерність. Для української філософської та освітян- ської спільноти вагоме значення має чітка по- зиція Леоніда Васильовича стосовно ціннісно- го виміру філософського знання. Філософія виробляє для кожного, хто вчиться, систему узагальнених цінностей та ідеалів, які сприя- ють вирішенню проблеми мети і сенсу життя та шляхів його пізнання, розуміння і досяг- нення. Фактично Л.В. Губерський підходить до вирішення кантівської проблеми пізнання світу. Він вважає, що найбільш важливі екзис- тенціальні й моральні проблеми людина може вирішити лише одним способом — заглянувши в себе. Але для цього потрібно спиратися на філософію як методологію знаннєвого освоєн- ня світу, що дозволяє вибудувати категоріаль- ний каркас нової освітньої теорії, укоріненої в історії європейського інтелектуалізму. Його основу становить апологія розуму, який орга- нізовує не лише досвід і практичну діяльність людини, але й розмірковує сам про себе. Саме в розмислах розуму про себе і усвідомлюються найбільш важливі і глибокі елементи «людя- ності людства». Освітній процес, орієнтований на такий, мислячий сам себе розум, звільняє від емпіричної байдужості та нігілізму повсяк- денності, дозволяє індивіду усвідомити свою здатність до пізнання і діяльності та моральної відповідальності. Важлива роль у цьому процесі належить творчості, до аналізу якої неодноразово звер- тається в своїх творах Леонід Васильович. Можна стверджувати, що це один з найважли- віших його внесків у теорію і практику сучас- ної філософії освіти. Адже творчість — це не тільки особливий вид діяльності, або її харак- теристика, чи результати роботи тієї чи іншої людини. Творчість виступає насамперед як зовсім особливий феномен усієї людської со- ціальної історії, постаючи фактором не лише культурного, а й антропогенного характеру. Особливість її в тому, що вона може ставати реальністю завдяки творчому імпульсу, який задається освітою. Принцип розвитку в педа- гогіці переростає в принцип творчості, який реалізується як через внутрішній зміст пред- метного змісту навчання, так і завдяки твор- чим здібностям учителя. Саме він забезпечує усвідомлення і сприйняття, тобто переведен- ня у світ власної духовності учнів, соціально- політичних, моральних, естетичних ідеалів та буттєво-економічних правил, поза якими не можна говорити ні про гуманізм, ні про істину та добро, ні про національно-культурні та за- гальнолюдські цінності. Як філософ і педагог з багаторічним стажем, Л.В. Губерський не може оминути надзвичайно важливу проблему, яка у всі часи перебуває в полі гострих дискусій філософів, освітян, куль- турологів, митців різних напрямів та ін., — про- блему духовності. Вона набуває актуальності сьогодні, коли чим далі посилюється тенден- ція до розмивання специфіки, неоднорідності, поліфонії, самобутності культур, багатства їх проявів, до утвердження єдиних стереотипів, шаблонів, однолінійності тощо. В такій ситуа- ції як ніколи зростає загроза перетворення осо- бистості, всупереч сподіванням на творчу силу гуманізму і демократії, на частину маси, на- товпу, на суму пересічностей. Саме духовність в її широкому розумінні наповнює сокровенні глибини людини смислом і підносить її над со- бою, переводить до буття ціннісного. Методологічне значення має висновок, який робить Л.В. Губерський у своїх роботах: осві- та має статус одвічної духовної цінності для 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) ЛЮДИ НАУКИ всіх історичних часів і народів. Це означає, що завжди, допоки буде існувати людина, духо- вність, сформована засобами навчання і вихо- вання, буде головним виміром її соціальності, критерієм особистісності та гарантом продук- тивної самореалізації. Розгортаючи свою духо- вну сутність, освіта завжди буде найпершим засобом формування особистості всупереч будь-яким історично негативним чи деструк- тивним соціальним, економічним, політичним та іншим впливам. Ознайомлення з працями академіка Л.В. Гу- берського дає багато нових ідей та концепту- альних висновків, які стали базовою основою для розвитку вітчизняної філософії та освіти в поліфонії її значень. Актуальність його робіт полягає в тому, що вони демонструють високу культуру мислення. Книг сьогодні написано і виходить незліченна кількість, але вартих для прочитання — одиниці. Леонід Васильович на- лежить до тієї категорії авторів, роботи яких не лише обов’язкові для прочитання, але й явля- ють собою інтелектуальну подію, яка відкри- ває нові перспективи для пізнання, навчання і мислення. За здобутки в галузі науки, освіти і куль- тури Л.В. Губерського обрано академіком На- ціональної академії наук України та академі- ком Національної академії педагогічних наук України. Він є заслуженим працівником освіти України, його внесок у розбудову незалежної української держави оцінений високими дер- жавними нагородами, які увінчуються найви- щим званням — Герой України. Указом Пре- зидента України Л.В. Губерському присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повно- важного Посла України. Він має державні на- городи багатьох країн Європи і світу, зокрема Болгарії, Італії, Португалії, Польщі, Грузії та ін. Леонід Васильович — президент Спілки ректорів України, член Президії НАН України, член колегії МОН України, член Атестаційної та Акредитаційної колегій МОН України, віце- президент товариства «Знання» та ін. Високі посади, сходинками яких піднімався вчений і педагог, не змінили ні його ставлен- ня до людей, ні тієї високої відповідальності, з якою він підходить до будь-якої великої чи ма- лої справи. Втім, за роки спілкування, співпра- ці і дружби ми не раз переконувалися, що ма- лих справ для Леоніда Васильовича не існує. До кожної з них він підходить фундаменталь- но, як до справи життя. Можливо, саме тому йому сприяє успіх, поважають люди, довіряє високе державне керівництво. Л.В. Губерсько- го знають і поважають в Європі й у світі. Він талановитий учений і педагог, державний діяч і, крім того, Особистість з великої літери, до якої тягнуться люди. Наукова громадськість, колеги, учні, друзі щиро вітають Леоніда Васильовича з ювілеєм і бажають творчого натхнення й подальших вагомих досягнень в освітянській та науковій діяльності, добробуту, щастя і здоров’я.

Філософія як життя в освіті (до 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського)

Репозитарії

Схожі ресурси