Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)

Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)

У доповіді проаналізовано основні етапи становлення і розвитку грушевськознавства як наукової дисципліни з дослідження життя, творчого доробку, політичної та наукової спадщини видатного вченого, політичного і державного діяча академіка М.С. Грушевського. Розглянуто нагальні проблеми, найважливіші д...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Гирич, І.Б.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Schriftenreihe:Вісник НАН України
Schlagworte:
З кафедри Президії НАН України
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109873
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року) / І.Б. Гирич // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 11. — С. 31-37. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109873
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1098732025-02-23T17:43:38Z Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року) The achievements and prospects of modern Hrushevskiy studies and publication of Hrushevskiy’s collection of works Гирич, І.Б. З кафедри Президії НАН України У доповіді проаналізовано основні етапи становлення і розвитку грушевськознавства як наукової дисципліни з дослідження життя, творчого доробку, політичної та наукової спадщини видатного вченого, політичного і державного діяча академіка М.С. Грушевського. Розглянуто нагальні проблеми, найважливіші досягнення та перспективи подальшого розвитку цього напряму. Окрему увагу приділено реалізації унікального науково-видавничого проекту «Повне зібрання творів М.С. Грушевського в 50 томах». The study of Mykhailo Hrushevskiy was conceived as a new research discipline in Ukraine and Ukrainian Diaspora. In 1980s — 1990s the first steps towards publishing of Mykhailo Hrushevskiy’s works were made. The Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies launched a new epoch of Hrushevskiy’s heritage studies. The administration of Institute announced the publishing project of Hrushevskiy’s collection of works. The vision, structure and some issues of publication of this 50 volume collection are considered. 2016 Article Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року) / І.Б. Гирич // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 11. — С. 31-37. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109873 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
spellingShingle З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
Гирич, І.Б.
Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
Вісник НАН України
description У доповіді проаналізовано основні етапи становлення і розвитку грушевськознавства як наукової дисципліни з дослідження життя, творчого доробку, політичної та наукової спадщини видатного вченого, політичного і державного діяча академіка М.С. Грушевського. Розглянуто нагальні проблеми, найважливіші досягнення та перспективи подальшого розвитку цього напряму. Окрему увагу приділено реалізації унікального науково-видавничого проекту «Повне зібрання творів М.С. Грушевського в 50 томах».
format Article
author Гирич, І.Б.
author_facet Гирич, І.Б.
author_sort Гирич, І.Б.
title Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
title_short Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
title_full Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
title_fullStr Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
title_full_unstemmed Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року)
title_sort досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження м.с. грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 28 вересня 2016 року)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2016
topic_facet З кафедри Президії НАН України
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109873
citation_txt Досягнення і перспективи розвитку сучасного грушевськознавства (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року) / І.Б. Гирич // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 11. — С. 31-37. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT giričíb dosâgnennâíperspektivirozvitkusučasnogogruševsʹkoznavstvado150ríččâvíddnânarodžennâmsgruševsʹkogozamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni28veresnâ2016roku
AT giričíb theachievementsandprospectsofmodernhrushevskiystudiesandpublicationofhrushevskiyscollectionofworks
first_indexed 2025-11-24T04:12:50Z
last_indexed 2025-11-24T04:12:50Z
_version_ 1849643573234892800
fulltext ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 11 31 ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА (до 150-річчя від дня народження М.С. Грушевського) За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 28 вересня 2016 року У доповіді проаналізовано основні етапи становлення і розвитку грушев- ськознавства як наукової дисципліни з дослідження життя, творчого до- робку, політичної та наукової спадщини видатного вченого, політичного і державного діяча академіка М.С. Грушевського. Розглянуто нагальні про- блеми, найважливіші досягнення та перспективи подальшого розвитку цього напряму. Окрему увагу приділено реалізації унікального науково-ви- дав ни чого проекту «Повне зібрання творів М.С. Грушевського в 50 томах». Видання в повному обсязі творів М.С. Грушевського було б не- можливим без появи окремої міждисциплінарної галузі гума- нітарних знань — грушевськознавства. Перші документальні матеріали з життя і діяльності великого вченого почали з’яв ля- тися ще за життя Михайла Сергійовича. Листування і спогади, де згадувалася діяльність М. Грушевського, почали друкувати- ся на межі 1910—1920-х років на сторінках «Записок НТШ», журналу «Україна», збірника «За сто літ» [1]. Доба сталінських репресій наклала на грушевськознавчу проблематику майже шістдесятирічне табу. Такі дослідження були можливі лише в діаспорі. Саме у США на початку 1960-х років завдяки діяль- ності голови Українського історичного товариства, професора Кентського університету Любомира Винара і постало наукове грушевськознавство [2]. Професор Винар перетворив Товариство і його друкований орган «Український історик» на осередок дослідження життя й діяльності Михайла Грушевського. До грушевськознавчих сту- дій він залучив видатних українських істориків західного світу Олександра Оглоблина, Олександра Домбровського, Марка Антоновича та багатьох інших. Л. Винар визначив предмет і об’єкт грушевськознавства як міждисциплінарної науки [3]. ГИРИЧ Ігор Борисович — доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства нової історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (11) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Великим здобутком цих істориків було пе- реосмислення ролі і місця М. Грушевського в історії національно-визвольного руху. Через викривлену оцінку республіканського на ціо- наль но-демократичного руху в публіцистиці ідеологів інтегрального націоналізму (Д. Дон- цов, Р. Млиновецький) та державницької шко- ли української історіографії (Д. Дорошенко, В. Липинський) М. Грушевського було назва- но одним з головних призвідців поразки Укра- їнської революції 1917—1921 років. Людину, яка виробила концепт сучасного політичного українця, була творцем модерного суспільно- політичного життя Наддніпрянської України, звинувачували в тому, що саме вона (разом з Винниченком) є головним винуватцем пораз- ки українців у війні з більшовицькою Росією і Польщею. Любомир Винар спростував тезу, що проти- ставляла державницьку і народницьку (на ціо- нально-демократичного політичного напряму) історіографію, запропонував розглядати їх не в опозиції, а у взємодоповненні. Він та його однодумці розглядали ці напрями не в дис- курсі державництво-антидержавництво, а як консервативну (гетьманську) і демократичну (республіканську) версії історіографії, які оби- дві стверджували політичну і культурну окре- мішність України від Росії. Грушевськознавство 1990—2010-х років пі- шло далі в розробленні зазначеної проблеми. Сучасні науковці активно досліджують спів- відношення т.зв. народницької і державниць- кої історіографії, вивчають взаємини ключо- вих представників цих напрямів — М. Гру- шевського і В. Липинського. В їхніх працях аналізується внесок найбільшого історика України ХХ ст. у формування концепції по- літичного українця, висвітлюється діяльність громадсько-культурних і наукових установ, керівником яких був Грушевський [4]. Юрій Шаповал і Руслан Пиріг зробили внесок у до- слідження стосунків М. Грушевського з кому- ністичною владою в 1920—1930-ті роки [5]. Аспекти фактографічної історії діяльності М. Грушевського до революції багато і плідно вивчає Світлана Панькова. Вона автор чис- ленних статей, присвячених, зокрема, публі- цистичній спадщині М. Грушевського, історії написання «Історії України-Руси», видання «Літературно-наукового вісника», тижневика «Село», щоденникам та особистій бібліоте- ці Михайла Сергійовича та ін. [6]. Діяльність М. Грушевського як голови Центральної Ради досліджує Владислав Верстюк [7]. Не можна оминути увагою і праці одного з найплідніших грушевськознавців — Віталія Тельвака, тема- тикою яких є відображення постаті М. Грушев- ського в історіографіях світу. Зі зростанням актуальності політичної ді- яльності М. Грушевського збільшувався ін- терес і до його творчого доробку. Українське історичне товариство почало перевидання окремих творів М. Грушевського в спеціаль- них ювілейних томах «Українського історика». У цьому журналі публікувалася й епістолярна спадщина М. Грушевського, яка зберігалася в архівах Північної Америки. З падінням комуністичної системи в СРСР відкрився новий етап грушевськознавства. З початку 1990-х років історики з материко- вої України долучилися до грушевськознав- чих досліджень. Флагманом грушевськознав- ства став Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (ІУАД). Його керівництво (П. Сохань і Я. Дашкевич) висунуло ідею повного видан- ня творчої спадщини М. Грушевського. На межі 1980—1990-х років було опубліко- вано низку окремих книжок М. Грушевського, передусім монографій. Так, Валерій Смолій і Павло Сохань перевидали «Очерки истории украинского народа» [8] та «Ілюстровану іс- торію України» [9]; П. Толочко — «Нарис іс- торії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV ст.» [10]; П. Кононенко з колегами філологами і літературознавцями перевидали п’ять томів «Історії української літератури» [11]. Шостий том «Історії», опублікований уперше, вийшов завдяки допомозі Україн- ського інституту Гарвардського університету. Його підготував до друку Інститут літерату- ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України (Олекса Мишанич) [12]. Побачило світ кілька видань ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 11 33 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ суспільно-політичного збірника 1918 р. «На порозі Нової України» [13]. Професор Мико- ла Крикун опублікував зразково підготовлену магістерську працю М. Грушевського «Барське староство» [14]. Завідувач відділу рукописних фондів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Галина Бурлака підготувала до друку збірник літературної спадщини М. Гру- шевського [15]. Окремі його твори було опу- бліковано у видавництві «Веселка». У 1990 р. вийшла книжка «Предок», в якій було зібрано художні твори М. Грушевського [16]. Упоряд- ник Андрій Демиденко видав також окремі статті Михайла Сергійовича та документи про його життя і діяльність. У 1991—1998 рр. виходить підготовлена Я. Дашкевичем, Я. Федоруком, М. Капралем, А. Гречилом «Історія України-Руси» [17]. З 1997 р. спільно з Українським історичним товариством ІУАД почав видавати серію «Епіс- толярні джерела грушевськознавства». У 2002 р. у видавництві «Світ» (Львів) з’я- вився перший том 50-томного видання тво- рів М. Грушевського. Робота над цим фунда- ментальним проектом розпочалася на рубежі 1990—2000-х років, коли завдяки зусиллям співробітника Комітету по пресі Олександра Кучерука та генерального директора видавни- цтва «Світ» Ігоря Мельника вдалося домог- тися внесення 50-томника М. Грушевського до серії соціально значущих видань, фінансо- ваних державою. Було розроблено концепцію видання, визначено тематичні пріоритети, здійснено поділ на серії [18]. Від самого почат- ку, враховуючи розгалужені наукові інтереси М. Грушевського, видання планували здійсню- вати силами кількох гуманітарних науково- дослідних інститутів Національної академії наук України (історії, археології, літератури), Українського історичного товариства в США, Історико-меморіального музею М. Грушев- ського в Києві. Видання п’ятдесятитомника М. Грушевсько- го не має сьогодні аналогів у видавничій прак- тиці наукових інституцій України. Найближ- чим попередником є видання творчої спад- щини І. Франка. В 1960-х роках амбітну ідею публікації повного зібрання творів В’ячеслава Липинського висунув Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського (Фі- ладельфія, США) під керівництвом Євгена Зиб лікевича та Івана Лисяка-Рудницького. На жаль, на сьогодні вийшло лише вісім томів із запланованого 25-томника [19]. Як академічне видання задумано 30-томник Пантелеймона Куліша, публікацію якого розпочало видавни- цтво «Критика» (головний редактор — профе- сор Гарвардського університету Григорій Гра- бович) [20]. Виданням 50-томника М. Грушевського за- ймалася лише частина відділу джерел з істо- рії України ХІХ — початку ХХ століть, на базі якого створили сектор грушевськознавства. Реально в інституті на постійній основі над проектом працювали 2—3 людини. У перші роки це були Ольга Тодійчук і Варвара Шуль- га. Загалом же товариство симпатиків проек- ту — зацікавлених дослідників життя й діяль- ності М. Грушевського з різних інституцій гу- манітарного профілю — складалося приблизно з десятка осіб. Провідними науковцями, які сьогодні працюють над виданням, є Світла- на Панькова (Історико-меморіальний музей М. Грушевського в Києві), Мирон Капраль та Андрій Фелонюк (Львівське відділення ІУАД), Галина Бурлака (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка), Оксана Юркова (Інститут історії України НАН України), Віталій Тельвак (Дрогобицький педагогічний університет). Концепція видання п’ятдесятитомника ві- дображала наше бажання опублікувати усі найголовніші праці М. Грушевського, які вже були надруковані або будуть знайдені під час евристичних пошуків публікаторів. Згідно з концепцією, усі твори М. Грушевського було поділено на 10 серій відповідно до жанру: «Іс- торія України-Руси», «Історія української літератури», «Твори монографічного характе- ру», «Історичні студії», «Рецензії, огляди, бі- бліографічні замітки», «Суспільно-політичні твори», «Літературознавчі і художні твори», «Спогади і щоденники», «Допоміжна серія», «Епістолярна спадщина». Слід зауважити, що епістолярна спадщина М. Грушевського опи- 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (11) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ нилася поза 50-томником. Завдяки матері- альній підтримці Любомира Винара вона ви- ходить як окреме багатотомне видання «Епіс- толярні джерела грушевськознавства», яке є ніби додатком до 50-томника. На сьогодні по- бачило світ шість томів цієї серії. «Допоміжна серія», видання якої є певною новацією нашо- го проекту, має представляти наукову рецеп- цію творів М. Грушевського та його постаті — рецензії на його праці в різних світових істо- ріографіях, матеріали про відзначення ювіле- їв, некрологи, спогади про вченого. Також у ній заплановано видати й архівні джерела про життя і діяльність М. Грушевського, переду- сім дев’ятитомну справу-формуляр історика з архіву СБУ. Першою серією 50-томника стали «Сус піль- но-політичні твори». Головним виконавцем підготовчої роботи й упорядником серії є ди- ректор київського Історико-меморіального му- зею М. Грушевського Світлана Панькова. Вона працювала над 2—4-м томами. Паралельно тривала робота над серією «Історичні студії». Її здійснювали львівські науковці, нинішній керівник Львівського відділення ІУАД Мирон Капраль та Андрій Фелонюк. Вони підготува- ли до друку 5 томів, з 5-го по 9-й. 10-й том, який упорядкувала Оксана Юркова, охоплює твор- чість М. Грушевського за 10 років (1924—1934) після повернення з еміграції в Україну. У ньо- му вміщено статті, що друкувалися переважно в журналі «Україна», — історичні розвідки, ре- цензії та огляди. Отже, лише історичні студії М. Грушевського за обсягом майже дорівню- ють десятитомній «Історії України-Руси». Серію «Літературознавчі і художні твори» підготувала фактично одна людина — Галина Бурлака, спеціаліст, який найкраще знає цю проблему і більше двадцяти років успішно її вивчає. Серія охоплює 11—13-й томи і склада- ється з двох підсерій: твори красного письмен- ства і критичні статті про літературу та пись- менників, зокрема літературознавчі рецензії. Серія «Рецензії та огляди» є третьою за кількістю публікацій — близько 700 позицій, які вміщено в 14—16-му томах. Над цією се- рією працювали вже згадані львівські науковці М. Капраль і А. Фелонюк та дрогобицький до- слідник Віталій Тельвак. Томи 17—20-й відведено на серію «Щоден- ники і спогади». У 17-му томі буде надрукова- но ранній щоденник М. Грушевського 1888— 1894 років, який свого часу виходив окремим виданням (упорядник — Леонід Зашкільняк). Уже наступного року мають з’явитися 18—19-й томи, куди увійдуть підготовлені Світланою Паньковою коментарі до щоденників М. Гру- шевського. У 20-му томі буде вміщено «Спо- гади», які наприкінці 1980-х років опублікував у журналі «Київ» Сергій Білокінь. На сьогодні завершено видання серій «Су- спільно-політичні твори», «Літературознавчі і художні твори», «Рецензії та огляди» і здано у видавництво останній том серії «Історичні студії». Загалом за 13 років випущено 20 томів у 24 книгах. Тобто можна сказати, що в середньо- му на рік ми видаємо майже дві книжки. Най- пліднішим виявився передювілейний 2015 рік, коли вийшло в світ аж п’ять книжок. Головною причиною такого нерівномірного виходу є не- дофінансування проекту з боку держави. Якби ця програма одержала відповідне фінансуван- ня, ми могли б видати протягом 2016 р. 5—6 то- мів замість одного і за 10—15 років закінчити увесь 50-томник. Зараз перед нами стоїть питання про кон- цепцію науково-довідкового опрацювання «Іс- торії України-Руси». Як відомо, ІУАДівське видання 1990-х років було фототипним [17]. Воно не містило коментарів і покажчиків, не було передмов до кожного окремого тому. Було вміщено лише дві загальні передмови в першо- му томі: Омеляна Пріцака та Валерія Смолія разом з Павлом Соханем. За тодішнім планом, схваленим Я. Дашкевичем, після публікації всіх томів мали вийти окремими книжками іменний, географічний та бібліографічний по- кажчики. Цю роботу виконали Я. Федорук і А. Гречило. У 2000-х роках завдяки Ярославові Федору- ку вдалося зрушити з мертвої точки англомов- ний проект видання «Історії», ініційований і профінансований відомим канадсько-ук раїн- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 11 35 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ським меценатом Петром Яциком. Проект здійснювався на базі Канадського інституту українських студій при Альбертському уні- верситеті в Едмонтоні. Особливістю англо- мовного видання є перевірка і опрацювання за сучасними бібліографічними стандартами усіх посилань М. Грушевського на наукову лі- тературу. Безперечно, слід скористатися цими напрацюваннями у нинішньому українському виданні. Наш інститут планує не лише здій- снити необхідне коментування, а й додати з багатьох питань літературу, що з’явилася по смерті М. Грушевського. При виданні «Історії української літера- тури» редколегія сподівається на професій- ну допомогу з боку Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Йдеться про залучення нових фахівців, насамперед з історії української літератури доби середньовіччя. Новим у підготовці 50-томника є видання «Допоміжної серії», яка має налічувати 5 то- мів, можливо, у більш ніж десяти книгах. Для редколегії справжньою знахідкою стала участь у роботі знаного сучасного грушевськознавця з Дрогобича Віталія Тельвака, який є найкра- щим на сьогодні фахівцем з проблеми рецепції творчої спадщини М. Грушевського різними історіографіями Європи і Північної Америки [21]. Минулого року вийшов 46-й том, який є частиною серії. Для нього було вибрано найці- кавіші рецензії і огляди на праці українського історика російською, польською, німецькою, румунською та іншими мовами. На різних стадіях підготовки зараз перебу- ває видання епістолярної спадщини М. Гру- шевського, яка, як уже згадувалося, виходить в окремій серії «Епістолярні джерела грушев- ськознавства». На сьогодні вийшло шість то- мів, у яких опубліковано листування М. Гру- шевського з літераторами і культурними діяча- ми кінця ХІХ — початку ХХ ст., а також листу- вання вченого з Ю. Тищенком, І. Джиджорою, В. Липинським, В. Дорошенком, Ф. Вовком, М. Біляшівським. На стадії підготовки до дру- ку перебувають томи, у яких буде вміщено вза- ємне листування братів Михайла і Олександра Грушевських (упорядник Варвара Шульга), листи М. Грушевського до етнографів (Валерій Старков), листування Олександра Лотоцького з М. Грушевським (Валентин Кавунник) та ін. Видання повної спадщини М. Грушевського є не лише професійним завданням Інституту української археографії та джерелознавства, його зобов’язанням перед Президією НАН України. Це важлива державна і культурна справа, данина пам’яті нашого народу від- роджувачу новітньої української держави у ХХ столітті. Коли ми розпочинали видання 50-томника, багато хто гадав, що вийде кіль- ка томів, і на тому все тихо згасне, як трапля- лося з більшістю подібних проектів. Нині ми маємо вже майже половину запланованого 50-томника. Хотілося б вірити, що в наступ- ні роки це фундаментальне видання, принай- мні публікацію творів М. Грушевського, буде успішно завершено. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Возняк М. Листування Костомарова з Кониським. Україна. 1925. Кн. 3. С. 72—77; Возняк М. Ів. Белей і Ол. Ко- ниський. До зв’язків Галичини з Наддніпрянщиною в 80-х рр. ХІХ в. Львів, 1928; Возняк М. Листування Панька Куліша з О. Кониським. Нова Україна. 1923. № 10. С. 139—148; № 11. С. 154—162; Возняк М. О. Кониський і перші томи «Записок» (листи до М. Дикарева). Записки НТШ. 1929. Т. 150. С. 339—390. 2. Винар Л. Молодість М. Грушевського: 1866—1894. Мюнхен, 1967; Винар Л. М. Грушевський в боротьбі за україн- ський університет. Мюнхен, 1968; Винар Л. М. Грушевський і НТШ, 1892—1930. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1970; Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866—1934). Вид-во «Сучасність», 1985; Ви- нар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації. Нью-Йорк, Київ, Торонто: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. 3. Винар Л. Вступ до науки грушевськознавства. Украінський Історик. 1996. Ч. 1—4 (128—131). С. 17—78. 4. Гирич І. «Народництво» та «державництво» в українській історіографії: проблема змістовного наповнення по- нять. Молода нація. 2000. Ч. 4. С. 5—30; Гирич І. Михайло Грушевський: конструктор української модерної нації. К.: Смолоскип, 2016. 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (11) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 5. Шаповал Ю., Пристайко В. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924—1934. К.: Україна, 1996; Шаповал Ю., Пристайко В. Михайло Грушевський: справа «УНЦ» і останні роки (1931—1934). К.: Крити- ка, 1999; Пиріг Р. Життя Михайла Грушевського. Останнє десятиліття (1924—1934). К., 1993. 6. Панькова С. «…Ні хвилі не вважав себе емігрантом, тільки закордонним робітником на нашій національній ниві» (Публіцистика Михайла Грушевського доби еміграції: квітень 1919 р. — лютий 1924 р.). У кн.: Грушев- ський М. Твори: У 50 т. Львів, 2013. Т. 4. Кн. ІІ. С. V—ХVІІІ; Панькова С. Ще один крок до з’ясування обставин смерті Михайла Грушевського. Український археографічний щорічник. Нова серія. 2013. Вип. 18. С. 807—812; Панькова С. Творча майстерня вченого: до історії написання 3-го тому «Історії України-Руси» М. Грушев- ського. Український історичний журнал. 2016. Вип. 3. С. 18—46; Панькова С. Приватні книгозбірні Михайла Грушевського: їх історії та долі. Записки НТШ. 2013. Т. ССLХV: Праці Історично-філософської секції. С. 451— 476; Панькова С. Садиба Грушевських на Паньківській — «Український П’ємонт» в центрі Києва. Пам’ятки України: історія та культура. 2013. № 10. С. 30—45; Панькова С. Листи Володимира Леонтовича до Михайла Грушевського. Український археографічний щорічник. Нова серія. 2012. Вип. 16/17. С. 386—432; Панькова С. Адреси київської редакції, контори та книгарні «Літературно-наукового вістника» (1907—1919 рр.). Київ і ки- яни. Матер. щорічної наук.-практ. конф. К., 2007. Вип. 7. С. 118—136; Панькова С. Літні вакації Михайла Гру- шевського у Криворівні. Український археографічний щорічник. Нова серія. 2007. Вип. 12. С. 826—832; Панько- ва С. Щоденник Михайла Грушевського 1910—1914 років в купюрах Київського губернського жандармсько- го управління. Записки НТШ. 2006. Т. CCLІ: Праці Історично-філософської секції. С. 607—633; Панькова С. Публіцистика Михайла Грушевського поміж двох революцій (1907 — березень 1917). У кн.: Грушевський М. Твори: У 50 т. Львів, 2005. Т. 3: Суспільно-політичні твори (1907—березень 1917). С. V—ХVІ. 7. Верстюк В.Ф., Пиріг Р.Я. М.С. Грушевський: Коротка хроніка життя та діяльності. К.: Либідь, 1996; Вер- стюк В. Українська Центральна Рада: Навч. посіб. К., 1997. 8. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. К.: Лыбидь, 1990. 9. Грушевський М. Ілюстрована історія України. К.: Наукова думка, 1992. 10. Грушевський М. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. К.: Наукова думка, 1991. 11. Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т., 9 кн. К.: Либідь. Т. 1. 1993. 391 с.; Т. 2. 1993. 264 с.; Т. 3. 1993. 285 с.; Т. 4. Кн. 1. 1994. 334 с.; Кн. 2. 1994. 319 с.; Т. 5. Кн. 1. 1995. 256 с.; Кн. 2. 1995. 351 с.; Т. 6. Кн. 1. 1996. 332 с.; Кн. 2. 1996. 280 с. 12. Грушевський М. Історія української літератури. К.: АТ «Обереги», 1995. Т. 6. 708 с. 13. Грушевський М. На порозі нової України: статті і джерельні матеріяли. Нью-Йорк, Львів, Київ, Торонто, Мюнхен: Українське історичне товариство, 1992; Грушевський М. На порозі Нової України. К.: Наукова думка, 1991. 14. Грушевський М. Барське староство: Історичні нариси (XV—XVIII ст.). Львів, 1996. 15. Грушевський М. Із літературної спадщини. Нью-Йорк, К., 2000. 16. Грушевський М. Предок: Із белетристичної спадщини. К.: Веселка, 1990. 17. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. К.: Наукова думка. Т. 1. 1991. 736 с.; Т. 2. 1992. 640 с.; Т. 3. 1993. 592 с.; Т. 4. 1993. 544 с.; Т. 5. 1994. 704 с.; Т. 6. 1995. 680 с.; Т. 7. 1995. 628 с.; Т. 8. 1995. 856 с.; Т. 9. Кн. 1. 1996. 880 с.; Кн. 2. 1997. 776 с.; Т. 10. 1998. 408 с. 18. Сохань П. Від редакційної колегії. У кн.: Грушевський М. Твори: У 50 т. Львів: Світ, 2002. Т. 1: Суспільно- політичні твори (1894—1907). С. 5—11; Гирич І. П’ятдесятитомник творів Михайла Грушевського. Укр. істор. журнал. 2016. № 2. С. 51— 68. 19. Липинський В. Твори, архіви, студії. Серія «Твори». Т. 1. Суспільно-політичні твори (1908—1917). К.: Укра- їнський письменник, 2015. Т. 2. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Філадельфія: Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1980. Т. 3. Україна на переломі: 1657—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті. Філадельфія: Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1991. Т. 6. Кн. 1. Листи до братів- хліборобів: Про ідею і організацію українського монархізму. К., Філадельфія: Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1995. Серія «Архіви». Т. 1. Листування (А—Ж). К., Філадельфія: Смолоскип, 2003. Т. 6. Листи Дмитра Дорошенка до Вячеслава Липинського. Філадельфія: Східноєвропейський дослід- ний інститут ім. В. Липинського, 1973. Т. 7. Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського. Філадельфія: Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1976. Серія «Студії». Т. 1. В’ячеслав Липин- ський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. К., Філадельфія, 1994. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 11 37 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 20. Куліш П. Повне зібрання творів. К.: Критика. Т. 1. Листи: 1841—1850. 2005. 648 с.; Т. 2. Листи: 1850—1856. 2009. 672 с.; Т. 3. Кн. 1. Записки о Южной Руси. 2015. 426 с.; Кн. 2. Записки о Южной Руси. 2015. 384 с. 21. Тельвак В. Теоретико-методологічні підстави історичних поглядів Михайла Грушевського (кінець ХІХ — по- чаток ХХ століття). Нью-Йорк, Дрогобич, 2002; Тельвак Вік., Тельвак В. Михайло Грушевський як дослід- ник української історіографії. К., Дрогобич, 2005; Тельвак В., Тельвак Вік., Новацький Р. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866—1934). Opole, 2007; Тельвак В., Новацький Р. Михайло Грушевський на тлі доби. Дрогобич, Opole, 2008; Тельвак В. Творча спадщина Михай- ла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ — 30-ті роки ХХ століття). К., Дрогобич, 2008; Тельвак В. Грушевськознавство: Навч. посіб. Дрогобич, 2011; Тельвак В. Постать Михайла Грушевського в історіографії Центрально-Східної Європи (кінець ХІХ — 30-ті роки ХХ століття). Дрогобич, 2012; Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського. Львів: Світ, 2016. I.B. Hyrych Hrushevskiy Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of NAS of Ukraine (Kyiv) THE ACHIEVEMENTS AND PROSPECTS OF MODERN HRUSHEVSKIY STUDIES AND PUBLICATION OF HRUSHEVSKIY’S COLLECTION OF WORKS Dedicated to 150th anniversary of M.S. Hrushevskiy The study of Mykhailo Hrushevskiy was conceived as a new research discipline in Ukraine and Ukrainian Diaspora. In 1980s — 1990s the first steps towards publishing of Mykhailo Hrushevskiy’s works were made. The Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies launched a new epoch of Hrushevskiy’s heritage studies. The administration of Institute announced the publishing project of Hrushevskiy’s collection of works. The vision, structure and some issues of publication of this 50 volume collection are considered.

Ähnliche Einträge