Церква в селі Виповзові на Козелеччині
У статті висвітлюються маловідомі епізоди церковного життя Чернігівщини,
 пов’язані з долею дерев’яних храмів краю. У центрі дослідження – Воздвиженська
 церква села Виповзова на Козелеччині. Відтворюється її коротка історія, подаються
 цікаві відомості про ремонти споруди то...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109965 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Церква в селі Виповзові на Козелеччині / П. Пиріг, Ю. Конопля // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 55-61. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860197380368891904 |
|---|---|
| author | Пиріг, П. Конопля, Ю. |
| author_facet | Пиріг, П. Конопля, Ю. |
| citation_txt | Церква в селі Виповзові на Козелеччині / П. Пиріг, Ю. Конопля // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 55-61. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті висвітлюються маловідомі епізоди церковного життя Чернігівщини,
пов’язані з долею дерев’яних храмів краю. У центрі дослідження – Воздвиженська
церква села Виповзова на Козелеччині. Відтворюється її коротка історія, подаються
цікаві відомості про ремонти споруди тощо.
Використано як опубліковані, так і архівні матеріали. Останні вводяться до наукового обігу вперше.
В статье освещаются малоизвестные эпизоды церковной жизни Черниговщины,
связанные с судьбой деревянных храмов края. В центре исследования – Воздвиженская
церковь села Выползова земли Козелецкой. Воссоздается ее краткая история, подаются
интересные сведения о ремонте строения и т.д.
The article is devoted to the history of wooden churches in Chernihiv region. It contains
little-known facts about Vozdvyzhens’ka church in village Vypovziv, Kozelets area.
Published and archive materials are used.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:09:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 55
© Пиріг Петро Володимирович – доктор історичних наук, професор.
© Конопля Юрій Михайлович – краєзнавець.
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 94(477)
Петро Пиріг, Юрій Конопля.
ЦЕРКВА В СЕЛІ ВИПОВЗОВІ
НА КОЗЕЛЕЧЧИНІ*
У статті висвітлюються маловідомі епізоди церковного життя Чернігівщини,
пов’язані з долею дерев’яних храмів краю. У центрі дослідження – Воздвиженська
церква села Виповзова на Козелеччині. Відтворюється її коротка історія, подаються
цікаві відомості про ремонти споруди тощо.
Використано як опубліковані, так і архівні матеріали. Останні вводяться до на-
укового обігу вперше.
Ключові слова: XVIII століття, ХІХ століття, ХХ століття, Чернігівщина, Козе-
леччина, Виповзів, церкви, Воздвиженська церква, священики, священик Муха.
Українська церква по своїй суті є православною. Вона існує на теренах України з
давніх часів і має національний характер. Саме ця риса відрізняє її від католицької
церкви, яка в своїй засаді є інтернаціональною. За тривалий період існування укра-
їнська православна церква створила певну традицію, виробила властиве їй розуміння
канонів, власну відправу богослужіння, свої свята тощо [1 – 4].
Видатний український учений, письменник, державний і церковний діяч Іван
Іванович Огієнко (1882–1972) ототожнював Україну з церквою.
«Українська православна церква – жива душа українського народу, це правдиве
серце його! Українська православна церква і Україна – це одне спільне ціле!
Українське православіє – це віра князя Володимира Великого, це віра князя
Ярослава Мудрого, це віра і всіх інших українських князів!
Українське православіє – це віра великих і славних наших гетьманів: Петра Са-
гайдачного, Петра Дорошенка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи і всіх інших
наших гетьманів!» – писав він [2].
І. Огієнко розглядав церкву в наступних значеннях слова: як молитовний будинок
(Дом Божий); як людей, які утворюють церковну громаду; і, нарешті, як науку Ісуса
Христа спільно з людьми, які в нього вірують і слухаються цієї науки [4].
Церковні споруди у залежності від використаного для їхнього зведення матеріалу
поділяються на дерев’яні і муровані.
Будівництво дерев’яних храмів має давню історію. Першою такою спорудою на
теренах України була церква св. Іллі, зведена в Х ст. на київському Подолі. У ХІ ст.
збудовано дві Борисоглібські церкви у Вишгороді. На Лівобережжі чимало дерев’яних
храмів зведено в ХVII ст. Серед них церква Юрія в Іваниці (раніше село Прилуць-
кого повіту Полтавської губернії, а нині – Прилуцького району Чернігівської обл.)
(1654 р.), Вознесенська церква в Сосниці (1659 р.), Воскресенський храм у Любечі
(1694 р.). Слід зазначити, що Чернігівський край був досить багатий на храми. З
великою силою церковне будівництво розгорнулося тут у ХVIII, а також у ХІХ сто-
літтях [6 –8]. За даними Чернігівської єпархії, у 1857 р. вона мала «кафедральный
* Статтю підготовлено за благодійної підтримки Юридичної компанії «ЮРКОН» (Чернігів).
56 Сіверянський літопис
собор, 15 городских соборов, 968 приходских церквей, 4 при казенных заведениях, 6
домовых, 36 кладбищных, 49 приписных и 19 единоверческих, – всех (за исключением
монастырских) 1063 церкви; а в 1770 г. было 567 церквей».
На 1911 р. картина виглядала наступним чином: «Число приходских церквей в
епархии 1057, домовых церквей – 20, единоверческих – 18, приписных и кладбищен-
ских – 186, всего 1281 церковь» [5].
Невідомо, коли та ким була зведена дерев’яна Воздвиженська церква в с. Випов-
зові. Таку інформацію подає «Алфавитный список церквей Черниговской епархии»,
складений Є. Корноуховим на початку ХХ ст [9].
Виповзів розташований у південно-західній частині сучасного Козелецького
району на кордоні з Київською областю за 32 км від райцентру і перебуває нині в
складі Карпилівської сільської ради [10].
За стародавніх часів він розпочинав ланцюг поселень поблизу літописного горо-
дища і був посадом града Лутави.
Коли з’явився останній, достеменно невідомо. У літературі висловлюється думка
про будівництво Лутави князем Володимиром Святославичем, який у 989 р. почав
зводити «міста на Десні, на Острі і на Трубежі, і на Сулі, і на Стугні» [11].
Уперше згадує це давньоруське місто Іпатіївський літопис під 1155 р. А на основі
згадки про нього цим же літописом під 1175 р. можна стверджувати, що населений
пункт знаходився поблизу Моровська (колись Муромськ, Моровійськ; уперше зга-
дується під 1139 р.). Дослідники локалізують розташування літописної Лутави на
місці сучасного однойменного села [12].
Назва міста походить від р. Лутавець (притока р. Остра), на якій воно розташоване.
Недалеко від теперішнього села Лутави знаходиться Карпилівка, до складу сільської
ради якої воно входить.
Дослідники В. Гудзій і В. Становий схильні до думки про те, що сучасна Лутава
була одним із поселень виповзівського подолу-низу [13].
Як правило, Виповзів фігурує в писемних джерелах, починаючи з XIV ст. Першу
письмову згадку про нього знаходимо в грамоті Великого князя Литовського Вітовта
від 1392 р., у якій розповідається про надання земель князю Юрію Половцю-Рожи-
новському. Однак інтенсивне життя протікало там і за домонгольської доби.
Виповзівський археологічний комплекс зберігає в собі матеріали кам’яної доби,
епохи бронзи й раннього залізного віку, а особливо давньоруського періоду. Ще з
ХІХ ст. він приваблює дослідників. В. Беренштам у 1889 р. виявив тут поховання,
здійснене за християнським обрядом: кістяк чоловіка небіжчика лежав у дерев’яній
труні, руки його були складені на животі, а голова орієнтована на південний захід [14].
Набагато цікавішими виявилися результати археологічних розкопок, проведе-
них на території колишнього городища експедицією Чернігівського національного
педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка за участі Інституту археології НАН
України під керівництвом О. Моці та В. Скорохода протягом 2009-2015 рр. Особливо
продуктивним став 2013 р., коли відкрили сім поховань, шість із яких були здійснені
за християнським обрядом. Хронологія їх не встановлена. Але сам факт наявності
поховань дає змогу говорити про функціонування тут протягом тривалого періоду
цвинтаря. А це в свою чергу може бути прямим доказом існування на Виповзівському
городищі християнського храму [15].
До речі, про існування на пагорбі зазначеного городища дерев’яної козацької
церкви свідчить і місцева легенда. Тож цілком вірогідною, виправданою на сьогодні,
є локалізація виповзівської Хрестовоздвиженської церкви на майданчику давньо-
руського городища на північно-східній околиці сучасного села.
Про існування у Виповзові церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього за
часів Гетьманщини свідчать і писемні джерела. Про неї згадує, зокрема, Румянцев-
ський опис 1766 р. За цей рік був і найдавніший документ цієї церкви [16]. На службі
в ній у цей час перебували священики Покалов, Іван Деркач та Іван Русанович [17].
У різний час, за неповними даними, священиками церкви були Марко Давидов-
ський (1804 р.), Василь Зосимович (1812 р.), Ксенофонт Сакович (1885 р.), Іосиф
Кожич (1887 р.), Олександр Лісовський (1888 р.), Федір Єзерський (1893-1896 рр.),
Сіверянський літопис 57
Стефан Ярошевський (1897-1900 рр.), Іван Свічка (1900-1902 рр.), Іван Ремболович
(1902-1903 рр.), Михайло Хорошилов (1903 р.); псаломщиками були Іван Давидович
(1876 р.), Василь Фесиков (1876 р.), Павло Нагорний (1896 р.).
Дерев’яні церкви – споруди недовговічні. З плином часу руйнувалися їхні під-
валини, дахи верхів, кожуховання стін тощо. Часто серйозних пошкоджень завдавали
їм такі природні явища, як бурі, грози й тому подібне. В інших випадках навіть і не
дбали про те, щоб церкви були довговічними. Наведемо один із прикладів цього. У
селі Пакулі на Чернігівщині, що належало Києво-Печерській лаврі, в середині XVIII
ст. збиралися побудувати дерев’яну теплу церкву. І ось що повідомив із Пакуля ки-
ївький ревізор: «По плану от вас при ордере присланном к управителю пакульскому
иеромонаху Давиду о строении вновь теплой церкви, он, иеромонах Давид, по мере
той будет строить и уже дубину позволікал, а под стени для крепости ни лежнів, ни
стоянов подкладывать не намерен. А на мой совет сказал, что нас, де старых людей,
переживет, а молодые настанут, другую сделают» [18].
Виходячи з цього, церкви постійно потребували поточних ремонтів, грунтовних
репарацій. Відомі випадки, що останні заходили настільки далеко, що повністю
змінювали зовнішній вигляд будівлі. По суті справи з’являлися зовсім нові церкви.
Наприклад, у с. Пісках Роменського повіту на Полтавщині «церковь деревянная под
видом починки вновь построена в 1821 г. иждивением помещика жительствующего
в С. Лозовой генерал-майора В. Г. Кисилевского об одной главе, на коей куполы и
вся церковь покрыты шалювкою и из внутрь выбелена известью» [19].
Найчастіше ремонтували верхи й дахи церков. Так, наприклад, 1747 р. в Успенській
церкві Моровська (теперішній Козелецький район на Чернігівщині) планувалося
«стару гонту обібрать і новою побить» [20].
Іще з XVII ст. ввійшло в «моду» «кожуховання» – обшивка зрубів. Воно про-
водилось як із естетичних міркувань (створення нових художніх ефектів), так і для
подовження віку будови.
В одних випадках церкви кожуховали відразу після зведення, що було, наприклад,
із Вознесенською церквою в с. Березному (Менський район). Майстру, який будував
цю церкву, ставили за обов’язок «около шаліовницями оббить» і «от начала делания
оной в еден год построить совсем», тобто окожуховати. Інші ж церкви в зв’язку з
певними причинами, як правило, з відсутністю коштів, шалювали через багато років,
а то й десятиліть, як це було, наприклад, із Соколівською церквою в Кобеляцькому
повіті на Полтавщині. Збудували її в 1772 р., а окожуховали тільки в 1800 р. [21].
Ремонтні роботи часто здійснювалися без дозволу консисторії, адже це було
можливо за умов переписки з нею, подолання певних бюрократичних перешкод, що
вимагало часу й коштів, яких і так не вистачало. Особливо це стосувалося глухих,
віддалених від урядових центрів сіл.
Доречно зазначити, що джерел, пов’язаних із ремонтами й репараціями україн-
ських дерев’яних церков, існує не так уже й забагато. Адже далеко не всі вони знаходи-
ли фіксацію в письмових документах. Виявлені нами документи в Державному архіві
Чернігівської області проливають світло на ремонт, що проводився у виповзівській
Хрестовоздвиженській церкві в 20-х рр. ХІХ ст. за священика Симеона Щегловитова.
Погожого березневого дня 1826 р. священик Сорокошицької церкви Лев Луза-
нов, проїжджаючи через Виповзів, почув скрежет і стукіт сокир, що лунали селом.
Доносилися вони з боку місцевої церкви. Як з’ясувалося, там проводилися ремонтні
роботи, організовані церковним старостою Мойсеєм Мухою. Ранком наступного дня
Лузанов повідомив про це Козелецьке духовне правління, звинувативши старосту в
тому, що ремонт він «сам по себе вздумал», тобто без дозволу церковного начальства.
Крім того, «по неоднократному моему требованию для спроса у его чиего-либо на
сіе позволения не явился ко мне», – зазначав у своєму рапорті Лев Лузанов [22].
Справа дійшла до самого імператора, який зобов’язував Духовне правління розі-
братись зі скаргою [23]. 12 квітня священик С. Щегловитов мав з’явитися туди для
пояснень. Як свідчили документи, «таковой явки ни священник Щегловитов и ни
староста Муха … не учинили» [24]. Тоді правління перенесло її на 18 травня.
Коли ж староста Мойсей Муха й казенний селянин Пантелеймон Петриченко
завітали до Козелецького духовного правління, з’ясувалося наступне.
58 Сіверянський літопис
Дозвіл на ремонт Хрестовоздвиженської церкви у Виповзові начальство Черні-
гівської єпархії надало ще раніше, коли настоятелем церкви був Василь Зосимович
[25] (у зазначений час він служив настоятелем Хрестовоздвиженської церкви в
м. Острі) [26]. Останній стверджував пізніше (10 січня 1827 р.), що він «действительно
имел позволение от епархиального архипастыря, для починки оной (Виповзівської.
– Авт.) церкви, как новым деревяным фундаментом, так равно и пристройкою пред-
елов» [27]. Згодом відремонтували куполи й стіни. Але через брак коштів «осталась
церковь необшиліованною» [28].
Кошти на продовження ремонту церкви громада села придбала таким чином. У
пана графа Безбородька вона відсудила на свою користь Дивне озеро і «сие общество,
отдавая то озеро в откуп собрав деньги, приступили к окончанию по предъясненому
позволению епархиального начальства неоконченный было обшилеванием стен по-
чинок не употребляя на оную немало церковной суммы» [29].
Крім того, М. Муха заявив, що «благочинным Лузановым для спроса, имеется ли
позволение, на то требован не был, а что праведно показаны, в том и подписались»
у присутності протоієрея Онисима Гуляницького [30].
Про остаточне вирішення справи засвідчує поданий нижче документ:
1827 года генваря 19
Козелецкое Духовное правление, слушав дело начавшееся прошлого 1826 года апреля
6 дня, по рапорту благочинного Сорокошичского священника Льва Лузанова о про-
изведении якобы без позволения епархиального начальства старостою выповзовской
Крестовоздвиженской церкви казенным крестьянином Моисеем Мухою починки оной
церкви определили:
Как из донесения в сем деле бывшого настоятелем ниж прописанного выповзовскою
церквою Остерской Крестовоздвиженской церкви священно-настоятеля Василия Зоси-
мовича (нерозбірливо. – Авт.) явствует: что таково позволения о починке той церкви
от епархиального архипастыря получено, для того по таковым обстоятельствам
помяненого церковного старосту Муху оставя по сему делу (нерозбірливо. – Авт.)
предать оное дело в архив вечному забвению [31].
Цікаво зазначити, що на Чернігівщині існувало чимало священиків Мух. У са-
мому губернському центрі мешкав Іван Муха. У Державному архіві Чернігівської
області зберігся план дворища, на якому стояв його будинок [32], а також «чертежи
существующего деревянного дома, к которому предполагается сделать пристройку
и на устройство холодных служб наследниками священника Ивана Мухи в Черни-
гове» [33].
Маємо також плани й фасади прибудов, які здійснювали спадкоємці священика.
Чернігівська губернська Будівельна й Дорожна Комісія на своєму засіданні 22 лю-
того 1863 р. «наводит оныя составленными во всем согласно правилам гражданской
архитектуры и удовлетворяющими цели своего предназначения, а потому определили:
фасады эти утвердить» [34].
Василь Муха займався розбудовою Архангело-Михайлівської церкви в селі На-
умівка Сосницького повіту (нині Корюківського району) (Див.: Додаток).
Ремонти Хрестовоздвиженської церкви у Виповзові проводились і пізніше. У
1863 р. було відремонтовано її дзвіницю. Протягом багатьох десятиліть церква вірно
служила Богові й прихожанам.
У середині ХІХ ст. в ній зберігалося Євангеліє, яке придбав спеціально для неї
Онуфрій Коломиєць 1711 р. [35].
Згідно з «Расписанием городских и сельских приходов, церквей и причтов
Черниговской епархии» за 1876 р., церква діяла у складі об’єднаного «Карпилово-
Выползовского» приходу, в якому налічувалося 1648 душ чоловічої статі (у тому числі:
Карпилівка – 577, Виповзів – 326, Короп’є – 477 і Лутава – 268 душ). Священикові у
Виповзівській церкві місце не відводилося, там були лише два псаломщики (Іоан Да-
видович і Василь Фесиков), у той час як у Карпилівці службу здійснювали священик
і його помічник (священик) (відповідно Федір Норчевський і Петро Ставицький).
Сіверянський літопис 59
З матеріалів, поданих членом Національної спілки краєзнавців України О. Ля-
шевим, дізнаємося, що в 1880 р. при Виповзівській церкві було створено приходське
попечительство. До нього терміном на шість років були обрані: головою – селянин
Василь Іосифович Дядечко, членами – селяни Пуд Семенович Козел і Андрій Ва-
сильович Набережний. У 1887 р. на три роки обрали: головою – священика Іосифа
Кожича, а членами – селян Потапа Петровича Хоменка й Прохора Микитовича Муху.
А в 1891 р. на такий же термін обиралися: головою – селянин Іван Пешко, членами
– селяни Ісидор Хоменко і Павло Набережний.
З 1888 р. при церкві почала функціонувати церковно-приходська школа, в якій
у 1899 р. навчалося 39 учнів.
1902 р. у Виповзові було закладено новий храм. Однак у 1930-х рр. з нього зробили
клуб. Під час Великої Вітчизняної війни церква запрацювала знов. Було відновлено
богослужіння. Проте в 1958-1960 рр. церкву зруйнували [36].
На сьогодні Хрестовоздвиженська церква в с. Виповзові залишається практично
невідомою не лише широкому загалові, а й фахівцям. На превеликий жаль, вона не
фігурує навіть у поважних, фундаментальних виданнях.
1. Огієнко І. І. Українська церква. – К.: Вид-во «Україна», 1993. – С. 69.
2. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Любімо свою Українську церкву. – К.,
2015. – С. 51-52.
3. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Ідеологія Української церкви. – К., 2013.
– С. 232-235.
4. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Служити народові – то служити Богові.
– К., 2013. – С. 82.
5. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Любімо свою Українську церкву. – С. 392.
6. Филарет (Гумилевский Д.Г.) Историко-статистическое описание Черниговской
епархии: В 7 кн. – Чернигов: Типография Г.Л. Шапиры, 1873. – Кн.1. – С. 116.
Картины церковной жизни Черниговской Епархии из ІХ вековой ее истории. – К.:
Фото-лито-типография «С. В. Кульженко», 1911. – С. 179.
7. Плохинский М. Архивы Черниговской губернии. – М., 1899. – С. 63-68.
8. Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України.
– Харків: Видавець Савчук О.О., 2014. – С. 56-57.
9. Там само. – С. 55.
10. Корноухов Е. Алфавитный список церквей Черниговской епархии//Труды
Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1906-1908. – Выпуск
7. – Приложения. – С. 34. (Далі: Алфавитный список церквей…)
11. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К.: «Українська Радянська
Енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1990. – С. 294.
12. Див.: Будлянський М., Сапон В. Мандрівка по вертикалі. – Чернігів: Редак-
ційно-видавничий комплекс «Деснянська правда», 1994. – С. 10.
13. Див.: Груздев В.Б. История Черниговщины (с древнейших времен до середины
ХІІІ века). – Казань, 2004. – С. 275-276.
14. Гузій В., Становий В. Мандруюче село Виповзів//Опис землі Козелецької.
– К., 2011. – С. 235.
15. Коваленко В. П. Археологічні дослідження В.Л. Беренштама 1889 р. на тери-
торії Остерського повіту Чернігівської губернії (за рукописними матеріалами архіву
ІАК) // Археологические исследования в Еврорегионе «Днепр» в 2012 г. – Гомель,
2013. – С. 163-164.
16. Див.: Скороход В., Гейда О., Терещенко О. Цвинтар козацької доби на Випов-
зівському городищі //Закоханий в історію: Матеріали Третіх Самоквасівських читань,
присвячених 90-річчю Г.О. Кузнецова (м. Чернігів, 23 вересня 2015 р.). – Чернігів:
Видавець Лозовий В.М., 2015. – С. 116-117.
17. Скороход В., Гейда О., Терещенко О. Вказ. праця. – С. 117-119.
18. Корноухов Е. Алфавитный список церквей… – С. 34.
60 Сіверянський літопис
19. Гузій В., Становий В. Вказ. праця. – С. 236-237.
20. Див.: Таранушенко С. Вказ. праця. – С. 47.
21. Див.: Там само. – С. 49.
22. Див.: Там само. – С. 47.
23. Див.: Там само. – С. 52.
24. Державний архів Чернігівської області. – Ф.679. – Оп.4. – Спр.1204. – Арк.1.
25. Там само. – Арк.2(зв.).
26. Там само. – Арк.3(зв.).
27. Там само. – Арк.4(зв.).
28. Там само. – Арк.7(зв.).
29. Там само. – Арк.6.
30. Там само. – Арк.4(зв.).
31. Там само.
32. Там само.
33. Там само. – Арк.8-8(зв.).
34. Там само. – Ф.179. – Оп.1. – Спр.334. – Арк.1(зв.).
35. Там само. – Арк.2.
36. Там само. – Арк.2(зв.).
37. Черниговские епархиальные известия. – 1863. – 1 августа. – Часть неофи-
циальная.
38. Див.: Гузій В., Становий В. Вказ. праця. – С. 237, 239.
В статье освещаются малоизвестные эпизоды церковной жизни Черниговщины,
связанные с судьбой деревянных храмов края. В центре исследования – Воздвиженская
церковь села Выползова земли Козелецкой. Воссоздается ее краткая история, подаются
интересные сведения о ремонте строения и т.д.
Использовано как опубликованные, так и архивные материалы. Последние вводятся
в научный оборот впервые.
Ключевые слова: XVIII век, ХІХ век, ХХ век, Черниговщина, земля Козелецкая,
Выползов, церкви, Воздвиженская церковь, священники, священник Муха.
The article is devoted to the history of wooden churches in Chernihiv region. It contains
little-known facts about Vozdvyzhens’ka church in village Vypovziv, Kozelets area.
Published and archive materials are used.
Keywords: XVIII century, XIX century, XX century, Chernihiv region, Kozelets area,
Vypovziv, churches, Vozdvyzhens’ka church, priests, priest Mukha.
Додаток
Документ №1
По прошению священника Мухи с представлением фасада
на перестройку деревянной существующей церкви
и пристройку к ней приделов и колокольни в С. Наумовка Сосницкого уезда
№408 23 февраля 1861
В Черниговскую Губернскую Строительную Комиссию
Сосницкого уезда села Наумовки
Архангело-Михайловской церкви
священника Василия Мухи
Объявление
Представляя при сем в двух экземплярах фасад с планами местности существу-
ющей церкви в селе Наумовки Сосницкого уезда, к которой предполагается сделать
пристройки приделов и колокольни и также перестроить и самую церковь, как показано
на фасаде красными чернилами, при сем имею честь присовокупить, что на коло-
кольне колоколов будет весом 40 пуд. За перестройкою будет приглашен наблюдать
архитекторский помощник Поливанов.
Сіверянський літопис 61
Объявление сие до ведома подать губернскому секретарю Бурковскому, которому
прошу и возвратить фасад для доставления по принадлежности.
К сему объявлению Сосницкого уезда села Наумовки священник Василий Муха
подписался
Державний архів Чернігівської області. – Ф. 179. – Оп. 31. – Спр. 29. –
Арк.1-1(зв.)
Документ №2
Черниговская Губернская строительная и дорожная комиссия
Стол Искусственный
24 февраля 1861 года
О утверждении фасада на перестройку действующей деревянной церкви на
каменном фундаменте и пристройку к ней приделов и колокольни на таковом же
фундаменте Сосницкого уезда села Наумовки
Сосницкого уезда села Наумовки священник Василий Муха при объявлении,
поданным 23 сего февраля, представляя фасад с планом местности в двух экземплярах
на предполагаемую перестройку существующей деревянной церкви на каменном фун-
даменте и пристройку к ней приделов и колокольни на каменных же фундаментах,
в означенном селе просит фасады по утверждении возвратить под расписку губерн-
ского секретаря Дмитрия Бурковского, для представления по принадлежности. При
сем присовокупив то, что на колокольнях будет колоколов весом 40 пуд, и что для
наблюдения за постройкою будет приглашен архитекторский помощник Поливанов.
Державний архів Чернігівської області. – Ф. 179. – Оп. 31. – Спр. 29. –
Арк. 4-4(зв.)
Документ №3
Резолюция Общего Присутствия
По разсмотрению сего доклада и фасада с планом на предполагаемую перестройку
существующей в селе Наумовке, Сосницкого уезда, деревянной церкви и пристройку к ней
приделов и колокольни, а также плана местности, Общее Присутствие, основываясь
на удостоверении Губернского архитектора, что фасад предполагаемых пристроек
соответствует характеру церкви, и что как фасад, так и планы составлены правильно
и будут удовлетворять цели предназначения, определило: исполнить согласно мнению
Искуственного Стола 24 февраля 1861 года.
Підписи (нерозбірливо)
Державний архів Чернігівської області. – Ф.179. – Оп. 31. – Спр. 29. –
Арк. 4-4(зв.)
Документ №4
Мнение Искуственного Стола
На разсмотрении, представленном священником Мухою фасада на предполагаемую
перестройку существующей в селе Наумовке Сосницкого уезда деревянной церкви и при-
стройку к ней приделов и колокольни Искуственный Стол нашел фасад составленным
согласно правилам гражданской архитектуры, а потому полагает: сделав всем на
фасад засвидетельствование с дополнением, чтобы для наблюдения за работами на
основании 240 ст. 12 т. Уст. Строит. (изд. 1857 г.) было приглашено лицо, имеющее
законный аттестат о своих познаниях в строительном искусстве, и чтобы фунда-
мент под приделами и колокольнею были заложены на материке, ведать о тот фасад
с планом местности согласно прошения священника Мухи под расписку Бурковского.
Начальник Стола (підпис)
Державний архів Чернігівської області. – Ф.179. – Оп. 31. – Спр. 29. –
Арк. 4(зв.)-5.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109965 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:09:18Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пиріг, П. Конопля, Ю. 2016-12-25T15:32:19Z 2016-12-25T15:32:19Z 2016 Церква в селі Виповзові на Козелеччині / П. Пиріг, Ю. Конопля // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 55-61. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109965 94(477) У статті висвітлюються маловідомі епізоди церковного життя Чернігівщини,
 пов’язані з долею дерев’яних храмів краю. У центрі дослідження – Воздвиженська
 церква села Виповзова на Козелеччині. Відтворюється її коротка історія, подаються
 цікаві відомості про ремонти споруди тощо.
 Використано як опубліковані, так і архівні матеріали. Останні вводяться до наукового обігу вперше. В статье освещаются малоизвестные эпизоды церковной жизни Черниговщины,
 связанные с судьбой деревянных храмов края. В центре исследования – Воздвиженская
 церковь села Выползова земли Козелецкой. Воссоздается ее краткая история, подаются
 интересные сведения о ремонте строения и т.д. The article is devoted to the history of wooden churches in Chernihiv region. It contains
 little-known facts about Vozdvyzhens’ka church in village Vypovziv, Kozelets area.
 Published and archive materials are used. Статтю підготовлено за благодійної підтримки Юридичної компанії «ЮРКОН» (Чернігів). uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Церковна старовина Церква в селі Виповзові на Козелеччині Article published earlier |
| spellingShingle | Церква в селі Виповзові на Козелеччині Пиріг, П. Конопля, Ю. Церковна старовина |
| title | Церква в селі Виповзові на Козелеччині |
| title_full | Церква в селі Виповзові на Козелеччині |
| title_fullStr | Церква в селі Виповзові на Козелеччині |
| title_full_unstemmed | Церква в селі Виповзові на Козелеччині |
| title_short | Церква в селі Виповзові на Козелеччині |
| title_sort | церква в селі виповзові на козелеччині |
| topic | Церковна старовина |
| topic_facet | Церковна старовина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109965 |
| work_keys_str_mv | AT pirígp cerkvavselívipovzovínakozeleččiní AT konoplâû cerkvavselívipovzovínakozeleččiní |