Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.

Стаття присвячена проблемі організації Слобідсько-Українських військових поселень. У ній досліджуються причини їхнього створення. Основну увагу приділено організації поселених округів уланської кавалерійської дивізії Слобідсько-Українських військових поселень та переведенню корінних жителів до ск...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський лiтопис
Date:	2016
Main Author:	Колєватов, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2016
Subjects:	Розвідки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110000
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110000
record_format	dspace
spelling	Колєватов, О. 2016-12-26T14:17:58Z 2016-12-26T14:17:58Z 2016 Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110000 94 (47)«18» Стаття присвячена проблемі організації Слобідсько-Українських військових поселень. У ній досліджуються причини їхнього створення. Основну увагу приділено організації поселених округів уланської кавалерійської дивізії Слобідсько-Українських військових поселень та переведенню корінних жителів до складу поселених округів кавалерії. Статья посвящена проблеме организации Слободско-Украинских военных поселений. В ней исследуются причины создания Слободско-Украинских военных поселений. Основное внимание уделено организации поселенных округов уланской кавалерийской дивизии Слободско-Украинских военных поселений, а также переведению коренных жителей в состав поселенных округов кавалерии. The article is devoted to the problem of the organization of Slobidsko-Ukrainian military settlements. It examines the reasons for the creation of Slobidsko-Ukrainian military settlements. The focus is on the organization of the settled districts of Ulan cavalry division Slobidsko- Ukrainian military settlements and transfer of indigenous inhabitants in the composition of the settled districts of cavalry. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р. Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.
spellingShingle	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р. Колєватов, О. Розвідки
title_short	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.
title_full	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.
title_fullStr	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.
title_full_unstemmed	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.
title_sort	організація слобідсько-українських військових поселень у 1817 р.
author	Колєватов, О.
author_facet	Колєватов, О.
topic	Розвідки
topic_facet	Розвідки
publishDate	2016
language	Ukrainian
container_title	Сiверянський лiтопис
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
description	Стаття присвячена проблемі організації Слобідсько-Українських військових поселень. У ній досліджуються причини їхнього створення. Основну увагу приділено організації поселених округів уланської кавалерійської дивізії Слобідсько-Українських військових поселень та переведенню корінних жителів до складу поселених округів кавалерії. Статья посвящена проблеме организации Слободско-Украинских военных поселений. В ней исследуются причины создания Слободско-Украинских военных поселений. Основное внимание уделено организации поселенных округов уланской кавалерийской дивизии Слободско-Украинских военных поселений, а также переведению коренных жителей в состав поселенных округов кавалерии. The article is devoted to the problem of the organization of Slobidsko-Ukrainian military settlements. It examines the reasons for the creation of Slobidsko-Ukrainian military settlements. The focus is on the organization of the settled districts of Ulan cavalry division Slobidsko- Ukrainian military settlements and transfer of indigenous inhabitants in the composition of the settled districts of cavalry.
issn	XXXX-0055
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110000
citation_txt	Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kolêvatovo organízacíâslobídsʹkoukraínsʹkihvíisʹkovihposelenʹu1817r
first_indexed	2025-11-25T20:40:21Z
last_indexed	2025-11-25T20:40:21Z
_version_	1850526093007650816
fulltext	Сіверянський літопис 103 © Колєватов Олексій Олександрович – кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії і суспільних наук Чернігівського національного технологічного університету. РОЗВІДКИ УДК 94 (47)«18» Олексій Колєватов. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕНЬ У 1817 р. Стаття присвячена проблемі організації Слобідсько-Українських військових поселень. У ній досліджуються причини їхнього створення. Основну увагу приділено організації поселених округів уланської кавалерійської дивізії Слобідсько-Українських військових поселень та переведенню корінних жителів до складу поселених округів кавалерії. Ключові слова: військові поселення, поселений округ, кавалерія, полк, уланська дивізія. В останні роки дослідники все частіше почали звертати увагу на історію військових поселень в Російській імперії першої половини ХІХ ст. Проте до останнього часу майже відсутні роботи, які присвячені дослідженню причин створення та організації Слобідсько-Українських військових поселень в 1817 р. Тому вважаємо за необхідне проаналізувати це питання щодо створення військових поселених округів кавалерії, розташованих у Слобідсько-Українській губернії. Після закінчення Вітчизняної війни 1812 р. та закордонних походів імператор Олександр І мав бесіди із деякими представниками генералітету російської армії про створення військових поселень на території Російської імперії. Після тривалих нарад у імператора з цього питання було прийнято рішення розпочати розселення піхотних полків у районі Новгорода, а кавалерійських – в Україні. Більш раціональною визнавалася форма поселення полку на державних землях із переводом до складу поселених округів корінних жителів, які мали прийняти на постій і забезпечення продовольством діючі частини військ. Улаштування військових поселень було доручено лише найбільш близьким до імператора особам на чолі з О. А. Аракчеєвим. Ця обставина пояснюється відсутністю у Олександра I достатньої впевненості в тому, що його заходи будуть підтримані найбільш впливовими колами суспільства. 1817 р. почалася організація військових поселень в Україні. Було вирішено поселити кавалерію в Слобідсько-Українській, Херсонській і Катеринославській губерніях. Вибір цей був не випадковим. Обґрунтовуючи його, Олександр І в листі до начальника головного штабу генерал-ад’ютанта князя П. М. Волконського писав: «Місця, що лежать на колишній Українській лінії, починаючи від м. Ізюма і річки Донця й простягшись через Костянтиноград та містечко Царицинку до річки Дніпра і Алексополя, являють нарочиту зручність для військового поселення. На всьому цьому просторі жителі складали колись самі ландміліцейські полки, зберегли ще дух військовий та мало мають в землеустроях своїх черезсмужних поміщицьких 104 Сіверянський літопис володінь» [1]. Саме наявність фонду державних земель, на яких проживали державні селяни й козаки, стала вирішальною у виборі місць поселення, оскільки урядові не довелося тут вступати у зіткнення з інтересами приватних власників. Це було дуже вигідно, адже уряд повсякчас намагався уникнути зайвих витрат на придбання приватних земель для військових поселень. У цьому регіоні досить добре було розвинуте хліборобство і тваринництво, торгівля і промисли. Всі території, які увійшли до складу Слобідсько-Українських військових поселень, знаходилися в помірній кліматичній зоні. Тепле літо, порівняно м’яка зима, родючі ґрунти дозволяли одержувати високі й стабільні врожаї, що було важливим для продовольства кавалерійських частин. Тут спостерігалась історично сформована спадковість у користуванні землею, відносно високий рівень хліборобства і тваринництва. В округах кавалерії переважали чорноземи, мало було черезсмужних поміщицьких володінь. Проте значним недоліком даного регіону було слабке забезпечення лісом для будівництва, потреби в якому в подальшому задовольнялися доставкою з інших місць. При підборі районів для влаштування Слобідсько-Українських військових поселень, безперечно, не останню роль відігравали стратегічні аспекти. Райони поселення кавалерійських частин мали стати ніби другою лінією оборони, що було важливо під час конфліктів на південних кордонах Російської імперії. Наявність поселень у вказаному районі дозволяла також забезпечити базу для проведення воєнних операцій на південному напрямку: в разі початку воєнних дій вони ставали оперативним резервом для діючих військ. Крім того, поселення певною мірою служили і продовольчою базою для армії під час війн. Першими в Україні переводилися на положення військових поселенців жителі тринадцяти селищ Слобідсько-Української губернії. 6 квітня 1817 р. було видано наказ імператора Олександра І слобідсько-українському громадянському губернаторові В. Г. Муратову про переведення деяких державних селищ губернії у військові поселення кавалерії. У наказі йшлося про таке: «Бажаючи зробити нині в дійсність давно прийнятий Нами намір, дати воїнам свою осілість, і призначаючи для першого досвіду військового поселення кавалерії, казенні селища довіреної вам губернії: Зміївського повіту: Мохначі, Шелудьківку, Гнилушку, Гиніївку, Андріївку, Балаклею, Вовчий Яр, Малинівські й Гракові хутори й частину земель слободи Лиману; і Вовчанського: Печеніги, Кицівку й Базаліївку» [2]. Кожний полк територіально і адміністративно складав округ військового поселення, який виключався з громадянського відомства і передавався у військове управління з усіма його корінними жителями. Волосні правління і сільське керівництво скасовувались, а вся влада в окрузі передавалася до рук військовопоселеного командування [3]. Майно селян переписувалося, «щоб можна було в свій час побачити, в якій мірі буде поліпшено становище і самих селян новим управлінням» [4]. Для перепису майна створювалася спеціальна комісія, яка мала «оглянути всі селища, що виходять із залежності губернського начальства і зробити детальний опис майна, яке у кожного з селян матиметься в нинішньому їх становище, як в тваринах і хлібі, так і в самих будівлях» [5]. Перепис проводився у квітні-червні 1817 р. і про його результати (див.: табл. 1) 21 червня було пові- домлено командиру 3-ї уланської дивізії генерал-лейтенанту Г. І. Лисаневичу [6]. Всього до складу військового поселення було переведено 36636 державних селян обох статей. Крім цього, до складу поселень увійшли також відставні солдати та дружини солдатів діючої армії, які мешкали в цих селищах (541 чоловік обох статей) (див.: табл. 2). Сіверянський літопис 105 Та бл иц я 1. В ід ом ос ті п ро с ел ищ а С ло бі дс ьк о- У кр аї нс ьк ої г уб ер ні ї, я кі п ос ту пи ли у в ій сь ко ве в ід ом ст во д ля п ос ел ен ня 3 -ї у ла нс ьк ої д ив із ії С ел ищ а К іл ьк іс ть ду ш Будинків Садів Р об оч ої ху до би Корів Овець Бджолиних колод Свиней Р із - но ї пт иц і Посіяно хліба четв. В од ян их , в іт ря ни х м ли ні в та ін ш их с по ру д чо л. ж ін . коней волів пар З м іїв сь ко го п ов іт у М ох на чі 12 70 13 84 44 2 26 2 82 36 0 79 1 20 34 83 6 13 02 84 57 12 22 6 ві тр ян их м ли ні в і 1 ви но ку рн я Ш ел уд ьк ів ка 93 5 96 8 35 4 27 9 72 32 0 61 1 32 19 67 7 98 9 65 60 19 86 15 в іт ря ни х м ли ні в і 2 ол ій ни ці Гн ил уш ка 11 7 12 7 38 10 13 44 10 6 30 0 42 12 5 82 7 11 0 - Ги ні їв ка 78 2 79 6 29 5 16 6 47 27 6 63 3 24 40 32 9 10 45 36 86 11 59 9 ві тр ян их м ли ні в А нд рі їв ка 23 85 24 16 83 6 12 2 40 2 75 9 19 72 52 53 89 2 28 22 10 74 1 24 57 13 в іт ря ни х м ли ні в З уб ів Я р 11 4 95 39 12 30 41 14 2 64 4 20 5 17 4 87 3 17 4 4 ві тр ян их м ли ни С ер ед ня Б ал ак ле йк а 11 5 10 4 39 12 30 41 14 2 64 4 20 5 17 4 87 3 17 4 2 ві тр ян і м ли ни В ов чи й Я р 19 9 20 2 60 21 75 81 27 4 84 5 26 9 29 5 16 12 29 3 8 ві тр ян их м ли ні в Б ал ак ле я 46 75 46 39 15 01 54 1 87 9 17 71 50 60 17 94 7 26 38 50 66 30 82 2 48 57 44 в іт ря ни х і 2 в од ян і м ли ни М ал ин ів сь кі ху то ри 37 5 41 3 12 9 45 52 15 8 39 6 12 35 15 0 43 1 28 55 61 8 7 ві тр ян их м ли ні в Гр ак ов і ху то ри 40 7 42 2 14 6 93 60 12 8 36 3 15 45 32 3 48 2 23 72 53 2 6 ві тр ян их м ли ні в 106 Сіверянський літопис В ов ча нс ьк ог о по ві ту П еч ен іг и 54 01 55 46 16 50 63 4 71 7 18 09 61 40 19 28 32 11 61 07 43 27 9 73 36 70 в іт ря ни х м ли ні в, 2 ол ій ни ці , 2 з ав од и: п ив ни й і со ло до ви й, 5 т ор го ве ль ни х ко м ір і 5 ла во к, 1 б ой ня з со ле ва рн ею К иц ів ка 42 7 47 2 14 2 25 37 12 3 48 4 76 6 24 6 48 9 31 39 46 4 2 ві тр ян і м ли ни Б аз ал іїв ка 89 1 95 7 27 0 12 0 14 0 33 9 10 46 44 00 89 8 13 14 79 48 14 52 10 в іт ря ни х м ли ні в В сь ог о 18 09 3 18 54 3 59 41 23 69 26 54 62 54 18 15 2 60 61 0 10 96 4 20 79 3 12 59 16 22 88 2 2 во дя ні і 19 6 ві тр ян их м ли ні в, 4 о лі йн иц і, 3 за во ди : ви но ку рн ий , п ив ов ар ни й і со ло до ви й, 5 т ор го ве ль ни х ко м ір і 5 ла во к, 1 б ой ня з со ле ва рн ею С кл ад ен а за : Ц Д ІА К У кр аї ни . – Ф . 1 35 2. – О п. 1 . – С пр . 1 . – А рк . 2 51 -2 54 . Сіверянський літопис 107 Таблиця 2. Відомості про відставних солдатів і дружин службових солдатів, які поступили у військове відомство для поселення 3-ї уланської дивізії Селища Кількість душ Б уд ин кі в С ад ів Робочої худоби К ор ів О ве ць Б дж ол ин их к ол од С ви не й Р із но ї п ти ці П ос ія но х лі ба ч ет в. В од ян их , в іт ря ни х м ли ні в та ін ш их сп ор уд чол. жін. ко не й во лі в па р Зміївського повіту Мохначі 12 15 6 2 4 5 7 20 - 14 83 10 - Гиніївка 6 6 - - - - - - - 5 31 - - Андріївка 48 51 31 4 13 17 29 84 4 81 244 45 - Балаклея 78 176 63 26 19 32 69 309 30 51 660 59 - Малинівські хутори 9 10 3 3 2 5 18 41 3 12 86 26 - Вовчанського повіту Печеніги 54 76 38 16 16 22 88 156 43 109 799 111 1 вітрян. млин Разом 207 334 141 51 54 81 211 610 80 272 1903 251 1 вітрян. млин Складена за: ЦДІАК України. – Ф. 1353. – Оп. 1. – Спр. 252. – Арк. 24-25. Виходячи з даних таблиць, можна зробити висновок, що селища, які потрапили під поселення 3-ї уланської дивізії, були досить добре розвинуті у господарському відношенні. Так, до складу Слобідсько-Українських військових поселень надійшло: 2708 коней, 12670 волів, 18363 корови, 61220 овець, 21065 свиней, 127819 різної пти- ці, 2420 садів, 11044 бджолиних колод, 199 водяних і вітряних млинів, 3 заводи та ін. Також треба відмітити, що жителями цих селищ було посіяно 23133 четв. хліба. Все це давало можливість в подальшому поселеним округам досить швидко перейти на самозабезпечення продовольством і фуражем. На територіях, які відводилися для поселення 3-ї уланської дивізії в Слобідсько- Українській губернії, крім земель державних селян, знаходились і землі поміщиків, які потрапляли в округ військового поселення. Тому для розмежування черезсмужних поміщицьких земель, які знаходились в окрузі військового поселення, 6 квітня 1817 р. була заснована межова комісія [7], яка складалася із штаб-офіцера, призначеного комісією для тимчасового керівництва округом поселення, чиновника, призначеного міністром фінансів, одного депутата від губернського дворянства та губернських землемірів. На допомогу землемірам надавалися 4 помічники, 2 унтер-офіцери та 8 солдатів. Ця комісія отримувала відомості про кількість поміщицьких земель, які знаходилися всередині державних земель. Хутори поміщиків, що були розташовані в межах округів військових поселень, повинні були піддаватися примусовому відчуженню для цих поселень з винагородою за землю і з зобов’язанням перенести хутори на відведені для цього землі, «капітальні ж споруди, як-от: водяні млини, винокурні заводи та кам’яні будинки, залишаються у володінні поміщиків і не інакше можуть відходити в державні відомства, як за взаємною з власником згодою про їх винагороду» [8]. Але треба відзначити, що при цьому уряд Олександра І захищав інтереси поміщиків: їм виплачувалася компенсація за землі та будівлі, надавались у володіння державні села з інших повітів, які не потрапляли до смуги військових поселень. Так, наприклад, 1820 р. поміщиці Балавинській замість її маєтку, який відійшов до округу Борисоглібського уланського полку, були віддані землі у Куп’янському повіті й державне село Старовірівка [9]. 108 Сіверянський літопис Якщо поміщики отримували компенсацію за свої землі і небагато на цьому втрачали, то зовсім інакше сплачувалася компенсація державним селянам, однодворцям і міщанам, коли вони за станом здоров’я, внаслідок незаможності господарства чи за якихось інших причин не могли бути перетворені у військових поселенців. Так, наприклад, 135 купців і міщан, які мешкали у м. Чугуєві і які мали будівлі, сади, городи та інші господарські споруди, мали поїхати з міста. Винагороду видавали після оцінки майна особливою комісією, причому оцінювалися лише будівлі, які могли бути корисні військовому поселенню. Земля, городи і сади оцінці не підлягали. Крім того, з оціночної суми видавалася 1/5 частина за будинки, які підлягали знесенню, і 4/5 за будинки, які військове поселення вважало необхідним придбати для себе. За старі будинки і лавки казна не призначала ніякої винагороди, тому що вони «або самим часом знищились, або ні на що використані не можуть» [10]. 15 серпня 1817 р. імператором були надані грамоти кавалерійським полкам 3-ї уланської дивізії: Борисоглібському полку – на поселення в Зміївському повіті в сели- щах: Андріївці, Мохначі, Шелудьківці, Гиніївці, Гнилушках, Малинівських і Гракових хуторах (за винятком хуторів, що належали Андріївці і відходили до округу поселення Серпухівського уланського полку), де мешкало 5730 ревізьких душ; Серпухівському полку – в Зміївському повіті в селищах та хуторах: Балаклеї, Непогорілому, Балаклейці, Зубовому Яру, Печенігах, Базаліївці, Великих Кринках, Байбаках, Малих Кринках, Мисюриному, Челомбитівці, Олейникові та частині слободи Андріївки, в яких меш- кало 5685 ревізьких душ; Таганрозькому полку – у Вовчанському повіті в селищах: Базаліївці, Печенігах, Кицівці з хуторами, де мешкало 5750 ревізьких душ [11]. У цих грамотах також була пояснена і мета заснування військових поселень: «Желая с одной стороны изъявить особенное внимание к заслугам победоносных наших воинов, с другой – отвратить всю тягость, сопряженную с ныне существующею рекрутской повинностью, по коей поступившие на службу должны находиться в отдалении от своей родины, в разлуке со своими семействами и родными, что, естественно, устрашает их при самом вступлении на службу, и тоска по своей родине ослабляет их силы и новое их состояние делается им несносным, – с отеческим попечением занимаясь Мы средствами сделать переход сих людей в военное состояние нечувствительным и самую службу менее тягостною, положили в основание сему то правило, чтобы в мирное время солдат, служа отечеству, не был отдален от своей родины и посему Мы приняли непременное намерение дать каждому полку свою оседлость в известном округе земли и определить на укомплектование оного единственно самих жителей сего округа» [12]. Через кілька місяців, 19 грудня 1817 р., було видано наказ про поселення Чугуївського уланського полку. У наказі йшлося: «...назначаем в округ поселе- ния его всех жителей, доселе войско Чугуевское составлявших, именно бывших чугуевских коренных казаков, бывших однодворцев разных наименований, живущих в г. Чугуеве и селениях: Покровском, Подах, Лаптевом, Каменной Яруге, Песчаном, Пятницком, Большой Бабке, Тетлеге, Кочетке и Старосалтове, бывших мещан, тех, которые находятся в составе полка и бывших свободных полков обывателей в слободе Малиновой помещенных и присоединяя сверх того к оному Змиевского уезда казенное село Зарожное, в середине округа лежащее, в коем 832 ревизских души; и жительствующих в самих даже селениях войска Чугуевского однодворцев и казенных обывателей 104 души, по уважению, что и те и другие поступали некогда на службу в Чугуевский полк, со всеми принадлежащими им землями и угодьями» [13]. Всього в селищах, які відводилися для поселення полку, мешкало 5726 ревізьких душ. Командиром 3-ї поселеної уланської дивізії (18 вересня 1818 р. перейменована у 2-у уланську) [14] було призначено польського шляхтича генерал-лейтенанта Г. І. Лисаневича. Штаб-квартира 2-ї уланської дивізії розташовувалась у м. Чугуєві [15]. Отже, головними причинами створення Слобідсько-Українських військових поселень як складової частини військових поселень Російської імперії першої половини ХІХ ст. була спроба подолання фінансової кризи, яка набула погрозливого характеру після постійних війн, що вела Росія на початку ХІХ ст., а також труднощі комплектування зростаючої російської армії, яка була необхідна для підтримки престижу країни в Європі. Виходячи з цих обставин, імператором Олександром І було прийняте рішення про створення на території Російської імперії військових поселень. Сіверянський літопис 109 Завдяки їм передбачалося скоротити витрати на армію шляхом запровадження принципу самокомплектування та самозабезпечення поселених частин, скасувати рекрутську повинність та надати постійне розквартирування військовим підрозділам. Організація Слобідсько-Українських військових поселень почалася навесні 1817 р. під час облаштування поселених округів 3-ї уланської дивізії на території Зміївського і Вовчанського повітів Слобідсько-Української губернії. Упродовж 1817 р. були створені чотири поселені округи цієї дивізії: Борисоглібський, Таганрозький, Серпухівський та Чугуївський. Створення військових поселень також призвело до формування нової соціальної структури цього регіону. Мешканці поселених округів займали специфічне, відокремлене від інших категорій населення губернії місце. 1. Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные поселения в политике российского самодержавия. – Чернигов: «Сіверянська думка», 2006. – С. 51. 2. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое. – Т. XXXIV. –СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – С. 179-180. 3. Сборник исторических материалов, извлеченных из архива Собственной е. и. в. канцелярии. – Вып. V. – СПб.: Типография И.Д.Сытина, 1892. – С. 63. 4. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое. – Т. XXXIV. –СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – С. 180. 5. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). – Ф. 1352. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 228-228 зв. 6. Там само. – Арк. 229. 7. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое. – Т. XXXIV. –СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – С. 180-181, 299-306. 8. Там само. – С. 181. 9. Липовская Т.Д. Социально-экономическое положение военных поселян на Украине 1817-1857 гг. – Днепропетровск: Изд-во Днепропетровского государственного университета, 1982. – С. 20. 10. Петров А.Н. Устройство и управление военных поселений в России // Граф Аракчеев и военные поселения 1809-1831. – СПб.: Изд-во «Русской старины», 1871. – С. 139-140. 11. ЦДІАК України. – Ф. 1314. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 83-88. 12. Там само. – Арк. 83-83 зв. 13. Там само. – Арк. 84 зв. 14. Там само. – Ф. 1352. – Оп. 2. – Спр. 13. – Арк. 392 зв. 15. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое. – Т. XXXV. –СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – С. 572. Статья посвящена проблеме организации Слободско-Украинских военных поселений. В ней исследуются причины создания Слободско-Украинских военных поселений. Основное внимание уделено организации поселенных округов уланской кавалерийской дивизии Слободско-Украинских военных поселений, а также переведению коренных жителей в состав поселенных округов кавалерии. Ключевые слова: военные поселения, поселенный округ, кавалерия, полк, уланская дивизия. The article is devoted to the problem of the organization of Slobidsko-Ukrainian military settlements. It examines the reasons for the creation of Slobidsko-Ukrainian military settlements. The focus is on the organization of the settled districts of Ulan cavalry division Slobidsko- Ukrainian military settlements and transfer of indigenous inhabitants in the composition of the settled districts of cavalry. Keywords: military settlements, a settled district, cavalry, regiment, Uhlan division.

Організація Слобідсько-Українських військових поселень у 1817 р.

Institution

Similar Items