Стельмах – "сіяч українського поетичного слова"
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110081 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" / Н. Сологуб // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 30-34. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110081 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сологуб, Н. 2016-12-29T11:49:49Z 2016-12-29T11:49:49Z 2012 Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" / Н. Сологуб // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 30-34. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110081 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Михайла Стельмаха Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| spellingShingle |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" Сологуб, Н. Мовосвіт Михайла Стельмаха |
| title_short |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| title_full |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| title_fullStr |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| title_full_unstemmed |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| title_sort |
стельмах – "сіяч українського поетичного слова" |
| author |
Сологуб, Н. |
| author_facet |
Сологуб, Н. |
| topic |
Мовосвіт Михайла Стельмаха |
| topic_facet |
Мовосвіт Михайла Стельмаха |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110081 |
| citation_txt |
Стельмах – "сіяч українського поетичного слова" / Н. Сологуб // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 30-34. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sologubn stelʹmahsíâčukraínsʹkogopoetičnogoslova |
| first_indexed |
2025-11-26T02:05:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:05:53Z |
| _version_ |
1850604845086539776 |
| fulltext |
Культура слова №76’ 201230
няти й актуалізувати смислові й емоційні глибини слова, підпо-
рядковувати слово змістовій та естетичній цілості твору читач
помічає, поступово осягає специфіку цих прийомів й оцінює як
одну з можливих форм словесної реалізації мовної особистос-
ті, підносячись до розуміння специфіки художнього дискурсу в
цілому та до його сприймання.
Тексти: Стельмах М. Чотири броди. – Х.: Фоліо, 2008 (ЧБ); по-
кликання на інші твори – Кров людська – не водиця (КЛ); Велика рід-
ня (ВР); Хліб і сіль (ХС) – за виданням: Стельмах М. Твори: в шести
томах. – К.: Дніпро, 1972. При цитуванні ЧБ вказівку на цей текст та
сторінку здебільшого опущено, водночас наведено всі покликання на
інші твори.
ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української
мови / Гол. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь, 2001.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови. В 7 томах. /
Голова редколегії О. С. Мельничук. – К., 1982–2012. – Т. 1–6.
СГ – Словар української мови. Зредагував з додатком власного
матеріалу Б. Грінченко. – К., 1907–1909. – Т. 1–4.
СУМ – Словник української мови. – К., 1970–1980. – Т. 1–11.
Надія Сологуб
м. стельмах — «сіяч уКраїнсьКого
поетичного слова»
Творчість багатьох прозаїків починається з поезій. Так по-
чинав і видатний український письменник Михайло Стельмах.
Його перші вірші написані в кінці 30-х років ХХ ст. У 1941 р.,
ще до війни, побачила світ перша збірка його поезій «Добрий
ранок». «З природи чулий і закоханий у світ», — так сказав про
Михайла Стельмаха Євген Гуцало. Справді, закоханість у рідну
землю, в селянську працю, в українську ниву, засіяну чи вже
колосисту, в людину-хлібороба — пронизує перші твори пись-
менника: Сонце нанизує дні/ На жита, на червону пшеницю/
мовосвіт михайла стельмаха 31
І на юність мою; ..тому ... і став я сіячем, бо Висіяне проросте
для грядущого. Земля для нього — це казкова жар-птиця, яка
дає найсвятіше для людини, для селянина — хліб. Образ хліба
у його поезіях, а потім і в прозових творах виростає до історич-
но-соціальної метафори. Хліб — це не лише художній концепт.
Це концепт, насамперед, селянського життя і долі України вза-
галі. Такі асоціації навіюють поезії Михайла Стельмаха. Лек-
сика цих творів переважно хліборобська, або ж називає реалії
української природи. І не просто називає, а створює зорові,
смакові, звукові її відчуття:
Полотна біліють на жовтім лататті,
Лужки процвітають та скрип деркача,
І землі пахучі, на смак гіркуваті,
Виманюють сонцем в поля орача.
Низка поезій — про коріння роду, зокрема, про поліщуків,
їхні давні професії, про край, ..де живуть майстри хороші,
чесні,/ вуглярі, і теслі, й дьогтярі. Назви професій стали за-
головками поезій («Вугляр», «Римар», «Тесля» (Бере теслицю
гостру тесля,/ Іде в катрагу запашну), «Дьогтярі», «Садівник»
(Щоб навкруг усе росло, бджола дзвеніла,/ й червоніли яблука
в листві). Поезії такого плану активізують лексику давніх про-
фесій, наприклад, у поезії «Римар» — це: сириця, шкурлата,
смола, шило, дратва, щетина, шлея, наколені дірки, ремінь
м’ятий, віск позублений. Деякі слова мають діалектне забарв-
лення: регеля ‘рибальська снасть’, майор ‘купа дров, прикрита
землею’, бугани ‘болотне зілля’ тощо.
Лексика ранніх поетичних творів Михайла Стельмаха за-
свідчує його «зануреність» в українське народне слово, у його
вияви у просторі і часі.
І ось в цю гармонію світу вривається жах війни: Минулося.
Не сонце постукало в вікна —/ Війна, і пожари, і стогін, і плач;
Надривно тужить соснами Полісся;/ І небо палає, і сохне земля;
Стежки з України; шляхи з України!/ Куди ви ідете, куди ви?
Поезії початку війни сповнені глибокого драматизму.
М. Стельмах виявив талант «працювати» зі словом, поєднати
лексичні і синтаксичні можливості мови, щоб створити щем-
ливі контрасти мирного життя і — війни:
Культура слова №76’ 201232
Такі жита, що не дістать рукою,
Така блакить, що в серці не вмістить,
І раптом поле стало полем бою…
Лексику поезій Михайла Стельмаха наповнюють назви ре-
алій воєнного часу: автомат, атака, батарея, бійці, бліндаж,
бронетранспортер, війна, гвинтівка, граната, землянка, куле-
мет, кулі, лафет, міна, полки, похід, сапер, танк, фашисти,
шпиталь тощо. Нерідко така лексика з’являється в заголовках:
«Пілот», «Партизан», «Танкіст», «Зв’язківець», «Звитяжець»,
«Сапер» (з присвятою «Світлій пам’яті моїх братів — воїнів
Петра і Павла Стельмахів»), «Шляхами війни». «Солдатські
будні» — так можна назвати більшість поезій воєнної пори. Це
своєрідний щоденник автора про конкретні події: повзу з авто-
матом по рідній ярузі; Минаєм фронт в холодну ніч/ У крижа-
ній воді по пояс; Мов журавель, на костурах/ Уперше вийшов
із палати.
Проте і лексика мирного селянського життя не зникла з по-
езій цього часу. Навпаки, ще зриміше постають в рядках-спога-
дах рідні реалії, рідне село, де надвечір’я пахтить, наче соти;
де на ромашці настоялось літо; де разки намиста вигинає
вишня; де кавуни гойдаються на плоті,/ мов дітвора в рябих/
смугастих сорочках; де ячмінь красується у полі. Така глибо-
ко поетична лексика виступає контрастом назвам реалій війни,
впливає на експресивність сприйняття:
Червоні вулики з подвір’я
Пливуть гречками у блакить,
Медами пахне у долині,
Вівсом подзвонює з гори —
Це все давно-давним пропало
На вкритій попелом землі.
І ми, як соняшник до неба,/ Крізь фронт тягнулися до те-
бе, — звертається поет до Батьківщини, до України. Його душа
рветься туди, де ниви виглядають косаря; де весела Здвиж-
ріка... кличе його поле орати, Аж поки лан, окрилений доща-
ми,/ Не задзвенить срібло́м стемнілих скиб!/ Аж поки не поко-
титься світами/ Пахуче сонце, наче добрий хліб! («Дума про
плугатаря»).
мовосвіт михайла стельмаха 33
Інколи поезії активізують термінологічну лексику певної
професії, як, наприклад, у вірші «На пасіці», в якому вжито
слова: рій, вощина, вулик, сітка, трутнівка, дублянка тощо.
І от рідна земля, яка кликала-звала… поле орати, дочека-
лась своїх синів. Правда, далеко не всіх. Ще не зажили рани
землі і рани серця. Ще все нагадує про втрати і жахи війни, але
земля кличе хлібороба. Саме такий настрі́й повоєнної поезії
Михайла Стельмаха:
Шумують дороги, неначе вино,
Під сонцем додому приходять герої,
Виорює плуг поржавілі набої,
І солодко в землю лягає зерно.
До тропеїстики Михайла Стельмаха-поета, приклади якої
ми вже наводили, можна додати ще такі яскраві зразки: ..райду-
га спускає/ кінці коромисла в ставок; Блискавиця, неначе «ка-
тюша»,/ переорює небо навпіл; І накрапають туго жолудями/
Склепіння різьблені, живі (про дуби). У поезії М. Стельмаха є
і обруси гречок, і рожеві гречки, і вуса ячменю, і вуста, що пах-
нуть стиглим виноградом.
Хвилюють в поезіях Михайла Стельмаха поетичні рядки
про матір, про кохану, але хліборобські назви, асоціації вихо-
дять на перший план, бо поет навіть чує, як проростає жито,/
Як материнством снить пора зажнив’я.
Підґрунтям і помітним компонентом мовотворчості Стель-
маха-поета є фольклор, його образи, ремінісценції, алюзії,
пор.: Сніги забіліли і гнеться калина — лежить партизанка
в широкій долині; Може й мати моя, як та чайка-небога,/ У
неволі ридає за сином своїм; промчались коні воронії/ І не спи-
нились на мостах. Натрапляємо на традиційні фольклоризми
на зразок: хрещатий барвінок, рута-м’ята, хліб і сіль, казкові
гуси-лебеді. Інколи поет стилізує фольклор, пор.: Добрий вечір,
зелен-гаю,/ Будь як батько-мати,/ Пошли сили в руки білі/ Во-
рога здолати.
Не можна не помітити «присутності» Тараса Шевченка у
мові поезії Михайла Стельмаха. Найчастіше це алюзії з його
творів, пор.: Не спалося, а ніч, як море,/ А ніч в полоні ворогів; В
крові із мертвими лежав,/ Карався, мучився, вмирав,/ А вірив:
Культура слова №76’ 201234
стрінуся з тобою; Садок вишневий коло хати, —/ Шепочеш
тихо — й знов ідеш в бої. Згадки про Гонту, Залізняка — теж,
гадаємо, — вплив поезії Т. Шевченка.
Поетична творчість Михайла Стельмаха цікава і цінна тим,
що в ній гартувалося і шліфувалося художнє слово майбутньо-
го видатного прозаїка. Саме в ній намітилися домінанти його
індивідуального стилю, його мовні знахідки, які розквітли
пишним цвітом у прозі.
У поетичній творчості Михайла Стельмаха є також вірші
для дітей. Це предмет окремого дослідження, але побіжно за-
уважимо, що лексика цих віршів значно поповнить словнико-
вий запас малюків назвами сільських реалій: віз, вітряк, боро-
на, стіжок, кадуб, комора, обора, хата; баклажани, баштан,
дині, кавуни, хлібина; баран, бусол, ведмідь, гусак, дятел, жу-
равка, квочки, півень, рак, цап, черепаха; віяти, молотити, сі-
яти, косити і т. ін. Багато слів, з погляду на вікові та психоло-
гічні особливості дітей, вжито в демінутивній формі: баранець,
бобренятко, бурундучата, зайчик, їжачок, лано́к, огородець,
плужок, телятко, ясельця.
В одній із своїх поезій Михайло Стельмах сказав: Боюсь лю-
дей, що проживуть, як гості, все життя.
Ні, він не був гостем на землі. За походженням селянин, він
і в художній творчості орав, сіяв і жав.
Світлана Бибик
«оКутана вишняКами хата»
(мовний образ хати у прозі
м. стельмаха)
У прозі Михайла Стельмаха, присвяченій темі села й долі
людини на землі, мовний образ оселі один із центральних. По-
бутовизм хата (хатина, хатинка) — це не тільки назва місця
перебігу подій, а й знак української етнокультури, міфологізо-
ваного повсякдення, опоетизований символ життєвості нації.
|