Увага: помилки в усній і писемній мові
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110103 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Увага: помилки в усній і писемній мові / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 170-175. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860181175987863552 |
|---|---|
| author | Єрмоленко, С. |
| author_facet | Єрмоленко, С. |
| citation_txt | Увага: помилки в усній і писемній мові / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 170-175. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T18:02:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Культура слова №76’ 2012170
Світлана Єрмоленко
увага: помилКи в усній і писемній мові
У шкільній практиці прийнято розрізняти типи мовних по-
милок – лексичних, граматичних, стилістичних, орфографіч-
них, пунктуаційних. За спеціальними позначками цих помилок
у тексті оцінюють рівень грамотності конкретного учня, або, як
тепер кажуть учителі-методисти, його мовну компетентність.
Компетентність означає засвоєння літературної норми, харак-
терної для загальноприйнятого мовного стандарту, тобто для
літературної мови в її писемній і усній формі.
Культивування літературної зразкової мови сприяє розвитку
мислення особистості, допомагає орієнтуватися в обширі ін-
формації. Порушення літературної норми, або мовні помилки,
навпаки, утруднюють сприймання інформації, заважають мов-
ному самовираженню особистості, а ще й не додають авторите-
ту мовцеві. Щоб практично засвоїти літературну норму, треба
навчитися помічати мовні помилки. Саме конкретні помилки
можуть свідчити про стійку або слабку літературну норму.
Наприклад, до стійкої літературної норми належить закономір-
не чергування о, е у відкритих складах з і в закритому складі:
узвіз – узвозу, берези – беріз. Таке чергування характерне для
української мови й вирізняє її серед інших східнослов’янських
мов. Коли з уст високопосадовця чуємо вислів на Андріївсько-
му узвізі, і цей вислів через радіомережу транслюється на міль-
йонну аудиторію, то розуміємо, як важливо засвоїти ще під час
навчання в школі стійку норму про чергування голосних звуків
у коренях слів української мови.
Серед помилок, характерних для сучасної мовної практи-
ки, звертаємо увагу на типові помилки в наголошуванні слів.
Навіть ті, хто володіє літературною мовою, зокрема й люди з
вищою освітою, часто вимовляють дієслівні форми з непра-
вильним наголосом на зразок кáжу, рóблю, нóшу, говóрю, роз-
повІла, внéсти (пропозицію), вéсти (дискусію) замість літера-
турної вимови каж|у, робл|ю, нош|у, говор|ю, розповіл|а, внест|и
(пропозицію), вест|и (дискусію). Показово, що ненормативне
наголошування найчастіше чуємо в таких поширених у що-
на допомогу вчителеві 171
денному спілкуванні дієсловах в|ести, н|ести, в|езти, а також у
префіксальних спільнокореневих утвореннях і особових фор-
мах цих дієслів: підвед|емо (треба: підведем|о), донес|ете (треба:
донесет|е), привез|ете (треба: привезет|е). Явища відхилення від
літературного зразка в наголошуванні дієслівних форм можна
пояснювати, по-перше, впливом діалектної системи наголо-
шування дієслів, по-друге, російськомовними стереотипами
наголошування співвідносних дієслівних форм, по-третє, сві-
домим намаганням мовців індивідуалізувати, демократизувати
свою мову, наблизити її до нестандартної розмовної практики,
в якій поєднуються і вплив діалекту, і вплив сусідньої мови.
Щоб уникнути таких впливів, мовці мають довести володіння
літературною мовою до автоматизму. Тільки тоді можна гово-
рити про існування стійкої літературної норми наголошування
слів і словоформ.
Випадки неправильного наголошування слів і граматичних
форм фіксуємо в мові дикторів радіо, телебачення. Скажімо,
коли диктор каже на сторож|і закону замість правильного на
стор|ожі закону, можемо уявити, що він сплутав різні поняття:
ст|орож і стор|ожа – перше слово у формі називного відмін-
ка множини змінює наголос, переносячи його на закінчення, –
сторож|і, а наголошування спільнокореневого слова стор|ожа
в усіх відмінках залишається сталим.
У мові людей із вищою освітою досить часто трапляються
помилки в наголошуванні слів феномен, предмет, завдання, зі-
брання. Чуємо феном|ен замість правильного фен|омен, пр|едмет
замість нормативного предм|ет, завданн|я замість нормативного
завд|ання,ч|итання замість нормативного чит|ання, на зібранн|і
замість на зібр|анні.
Упродовж тривалого часу посібники з культури мови реко-
мендують літературну норму вимови слів в|ипадок, озн|ака, але
типова помилка наголошування вип|адок, |ознака й далі побутує
в мовній практиці вчителів. науковців. Поширеність такої по-
милки не означає, що зміниться літературна норма наголошу-
вання названих слів. Інша річ, коли йдеться про наголошування
прикметників фаховий, текстовий. Словник фіксує ці слова з
наголосом на останньому складі; тим часом мовна практика за-
свідчує хитання норми наголошування цих слів: вимовляють
Культура слова №76’ 2012172
ф|аховий і фахов|ий, т|екстовий і текстов|ий. Тобто це нестійка
норма наголошування, зумовлена, ймовірно, прагненням збе-
регти наголос іменника (іншомовного книжного слова) в по-
хідному від нього прикметнику.
Звернімося ще до одного прикладу нестійкої літературної
норми. Дуже часто й у вимові, й на письмі у словах документ,
об’єкт, предмет, портрет, варіант, вектор, автобус допус-
кають помилкове закінчення -у в родовому відмінку однини
замість нормативного -а. Серед наведених слів – або назви
конкретних предметів (автобус, документ), або назви-терміни
(варіант, об’єкт), які мають у родовому відмінку нормативне
закінчення -а. Зокрема, іменник об’єкт вживається і як назва
конкретної реалії, і як термінологічне поняття. Так, у вислов-
люваннях на зразок Відкриття культурного об’єкта або за-
ходу, Дослідження названого наукового об’єкта слово об’єкт
у родовому відмінку однини закономірно має нормативне за-
кінчення -а, а не -у. У наукових дослідженнях слово об’єкт
частотне, так само як у літературознавчих текстах слово пор-
трет, у лінгвістичних – варіант, інваріант. Коли названі сло-
ва з’являються в текстах із неправильним закінченням, треба
шукати причину поширеної правописної помилки. Зокрема,
частотність її можна пояснити явищем гіперизму – відштовху-
ванням від відмінкових форм цих слів у російській мові. Чи не
найвиразніший приклад гіперизму – форма родового відмінка
іменника хліб – хліб|у (різні сорти хліб|у), яку вживають у ре-
кламних оголошеннях магазину «Сільпо». У медичній рекламі
по радіо звучить відновлення хрящ|у (правильно: хрящ|а).
Наступ відмінкового закінчення -у помічаємо і в практиці
відмінювання іменників – назв міст, хоч у чинному правописі
сформульовано правило про закінчення -а в родовому відмінку.
Поширені висловлювання на зразок літак до Лондону (треба:
Лондона), поїхали до Вашингтону (треба: Вашингтона), на ву-
лицях Нью-Йорку (треба: Нью-Йорка), повідомлення з Парижу
(треба: Парижа), населення Петербургу (треба: Петербурга).
Хитання у виборі відмінкового закінчення іменників чоло-
вічого роду другої відміни у родовому відмінку однини -а чи -у
свідчить про слабкість названої граматичної норми.
на допомогу вчителеві 173
Крім вибору відмінкових закінчень, труднощі виникають у
виборі форми залежного, керованого слова. Є два часто вико-
ристовувані в мовній практиці дієслова, керування яких можна
вважати символічною літературною нормою, яка відрізняє син-
таксис української від синтаксису російської мови. Це слова
дякувати і навчати (навчатися). Чуємо не лише від студентів,
учнів, а й від викладачів словосполучення на зразок дякуємо
вас, дякуємо вихователів замість нормативних дякуємо вам,
дякуємо вихователям. Дієслово навчати (навчатися) відпові-
дає на питання кого? чого?, тобто граматична норма навчати
мови, навчатися мови, але цю норму систематично порушують
мовці, коли вживають вислови навчати мові, навчатися мові. З
віддієслівним іменником навчання так само поєднується форма
родового, а не давального відмінка: навчання танців, навчання
гри на гітарі (навчання танцям, навчання грі на гітарі – це по-
рушення синтаксичної норми).
Вибір синтаксичної форми у словосполученні нерідко пе-
редбачає функціонування варіантних конструкцій. Скажімо,
якій синтаксичній формі надати перевагу: виступ по радіо чи
виступ на радіо? Очевидно, обидві конструкції мають право на
визнання їхньої нормативності. Перша підтримується семан-
тикою і формою висловлювань із дієсловом звучати: Звучать
нові поезії автора по радіо (з екрана). Ми почули по радіо нове
повідомлення. У цих висловлюваннях значення сполуки по ра-
діо актуалізує радіо як засіб зв’язку, засіб комунікації. Вислов-
лювання Підготувати серію передач на радіо акцентує увагу
на місці проведення певних дій, подібно як на засіданні, на
семінарі, на вченій раді.
Посібники з культури мови рекомендують вибирати пра-
вильне вживання двох подібних за звучанням і частково близь-
ких за значенням дієслів: приводити і призводити. Ці слова
використовують, коли треба висловити думку про те, що певні
дії спричиняють якісь події, тобто виявляються наслідки цих
дій. Коли події небажані, наслідки негативні, доречне вживан-
ня дієслова призводити (це призводить до...). Тому не можна
сказати: Це призвело до отримання Нобелівської премії. Сплу-
тування названих дієслів свідчить про незнання лексичної
норми сучасної літературної мови. Лексична сполучуваність
Культура слова №76’ 2012174
і контекст допомагають вибрати потрібне, точне слово, яке
відповідає літературній нормі, зафіксованій у нормативному
словнику. Скажімо, за сучасною літературною нормою виби-
раємо словосполучення з термінологічним змістом прозовий
твір, тобто твір, написаний прозою, прозовою мовою. Словник
української мови і Лексична картотека Інституту української
мови містять інформацію про те, як утверджувалося таке тер-
мінологічне значення в сучасній літературній мові. У текстах
письменників ХІХ ст. побутували вислови на зразок прозаїчні
твори, прозаїчні романи, прозаїчний переклад, наприклад: Лю-
бима (Сьогодні б ми написали – улюблена. – С. Є.) форма, в яку
Франко одягає свої прозаїчні твори, – це короткі оповідання
(М. Коцюбинський); Я навіть і прозаїчні романи та повісті в
кількох частинах рідко люблю (Леся Українка). Але так само
побутував цей прикметник і в іншому, переносному значен-
ні ‘одноманітний, звичайний, буденний’, пор. контекст: Вона
ввійшла в покої, ізнов її обхопило прозаїчне, буденне життя
(І. Нечуй-Левицький). Словник і Картотека засвідчують широ-
ку сполучуваність прикметника прозаїчний: прозаїчна зовніш-
ність, прозаїчний базар, прозаїчні пахощі борщу, прозаїчна по-
сада, прозаїчні подробиці, прозаїчні побажання.
Зафіксоване поодиноке вживання в переносному значенні
слова прозовий (прозова суть – А. Малишко) свідчить про не-
нормативність такого слововживання. Отже, можна стверджу-
вати, що розподібнення значень двох прикметників прозовий і
прозаїчний почалося в ХІХ ст. і завершилося в ХХ ст. У лексич-
ній нормі сучасної української літературної мови це два різні
слова, і з погляду принципів становлення літературної норми
у словнику не має бути відсилання: ПРОЗОВИЙ Те саме, що
ПРОЗАЇЧНИЙ (СУМ. – Т.8. – С.184). Таке відсилання мотиво-
ване тільки явищами історії літературної мови, активними про-
цесами усталення конкретної лексичної норми.
Звертаємо увагу також на випадки порушення синтаксич-
но-пунктуаційної норми в сучасних текстах. Так, помічаємо
тенденцію ставити коми після слів водночас, відповідно, про-
те, однак, разом з тим, що стоять на початку речення, пор.:
Міністр відвідав сусідню державу. Водночас(,) він домовився
про зустріч партнерів..; Виявлено тенденцію до вирівнювання
на допомогу вчителеві 175
парадигми відмінювання. Однак(,) потрібно зазначити, що..;
Підготовлено новий проект реконструкції театру. Проте(,)
цей проект не отримав більшості голосів. Часом зазначені
слова неправильно кваліфікують як вставні слова, аргументу-
ючи відокремлення їх комами. Однак функції таких слів інші:
вони виконують роль сполучників, прислівників, що забезпе-
чують зв’язність тексту, тому кома після них зайва, вона пору-
шує пунктуаційні правила української мови.
Хоч у всіх граматиках української мови знайдемо рекомен-
дації щодо правильного вживання дієприслівникових зворотів,
проте маємо чимало прикладів порушення цієї синтаксичної
норми. У правильно побудованому реченні підмет, узгоджений
з основною дією, і підмет, узгоджений з додатковою дією, про
яку йдеться в дієприслівниковому звороті, має бути той самий.
Ця вимога логічно-синтаксичної будови простого речення,
ускладненого дієприслівниковим зворотом, порушена у ви-
словлюваннях: Називаючи цих авторів, виникає потреба роз-
крити основну думку їхніх праць; Враховуючи те, що більшість
слів української мови є багатозначними, стає зрозумілим, яку
велику кількість інформації слід опрацювати дослідникові.
Отже, наша усна й писемна мова потребує пильної уваги.
Щоб дотримуватися літературної норми, володіти зразковою
мовою, треба навчитися помічати помилки й аналізувати при-
чини їх появи.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110103 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:02:40Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Єрмоленко, С. 2016-12-29T11:56:27Z 2016-12-29T11:56:27Z 2012 Увага: помилки в усній і писемній мові / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 170-175. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110103 uk Інститут української мови НАН України Культура слова На допомогу вчителеві Увага: помилки в усній і писемній мові Article published earlier |
| spellingShingle | Увага: помилки в усній і писемній мові Єрмоленко, С. На допомогу вчителеві |
| title | Увага: помилки в усній і писемній мові |
| title_full | Увага: помилки в усній і писемній мові |
| title_fullStr | Увага: помилки в усній і писемній мові |
| title_full_unstemmed | Увага: помилки в усній і писемній мові |
| title_short | Увага: помилки в усній і писемній мові |
| title_sort | увага: помилки в усній і писемній мові |
| topic | На допомогу вчителеві |
| topic_facet | На допомогу вчителеві |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110103 |
| work_keys_str_mv | AT êrmolenkos uvagapomilkivusníiípisemníimoví |