Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110211 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова / О. Черемська, О. Масло // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 32-37. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859855838177394688 |
|---|---|
| author | Черемська, О. Масло, О. |
| author_facet | Черемська, О. Масло, О. |
| citation_txt | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова / О. Черемська, О. Масло // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 32-37. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T15:43:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Культура слова №77’ 201232
одразу спохмурніла. Була щойно освітлена сонцем, а це сту-
пила у тінь. І що ближче підходила до нас, то густішою й
холоднішою ставала тінь. .. Ну? — Запитує вона вороже (С.
61). Негативна експресія, започаткована метафорою ступила у
тінь, у контексті нагнітається, інтенсифікується під впливом
носіїв сем ‘ворожість’, ‘холод’. Ці ж семи домінують в супро-
відних описах усмішки, міміки, мови: — Ми вас усі дуже люби-
мо, Анжеліко Михайлівно… — Бачу, як любите, — саркастич-
но всміхається учителька. Потім гасить посмішку, холодно
каже… (С. 62). Знижено-зневажливої експресії репліці учитель-
ки надають прислівникові означення саркастично, холодно.
Мовообраз учителя у повісті А. Дімарова «На коні і під ко-
нем» — життєво правдивий, переконливий. Показуючи і ти-
пове, й індивідуальне у зовнішності, поведінці, емоціях, пись-
менник створює позачасові образи педагогів, сприйнятні й для
ровесників автора, і для юних сучасних читачів.
Ольга Черемська, Ольга Масло
мовний світ сільсьКих
і містеЧКових «історій» а. Дімарова
У розмаїтті сучасних українських письменників, представ-
ників різних літературних напрямів, височіє постать блискучо-
го Майстра Слова, тонкого психолога, великого правдолюба,
лауреата Державної премії імені Т. Шевченка — Анатолія Ді-
марова. Немов живі постають зі сторінок творів прості люди зі
своїми болями й тривогами, й зачіпають найчутливіші струни
душі, збуджують найчистіші сердечні поривання. «Такі індиві-
ди, як Дімаров, — за словами М. Слабошпицького, — роблять
життя цікавішим і веселішим, розганяючи його монотонність і
буденну нудьгу. Навіть у побут вони вносять мистецький карна-
вальний дух… Дімаров схожий на свої твори. А його твори —
на нього. Справді рідкісне гармонійне поєднання».
мовосвіт анатолія Дімарова 33
Індивідуальність стилю письменника — в конкретно-реа-
лістичній оповіді, якій притаманна діалогічність, наповнення
реченнєвих структур розмовно-побутовою лексикою, просто-
річчям, народною фразеологією. «Феномен дімаровського сти-
лю має дві виразні ознаки: глибоко народний психоколорит і
пов’язану з ним оповідність вираження через слово і в слові.
Недарма найулюбленішим жанром письменника в роки твор-
чої зрілості стали ним у прозі узаконені «історії» — сільські,
містечкові, міські, тобто художні структури, де авторство роз-
чиняється в матеріалі, що виповідає себе «сам». Його внесок
у новітню українську прозу, можливо, тим непересічний, що
майже адекватно виражає народне пережиття історії» (Історія
української літератури ХХ ст.: У 2 кн. — Кн. 2: Друга половина
ХХ ст. / За ред. В. Г. Дончика. — К., 1998. — С. 286).
Проза А. Дімарова різноманітна за тематикою: дитинство
(твори для дітей і юнацтва), Друга світова війна, повоєнне жит-
тя міста і села, епічне п’ятикнижжя про рід Світличних, голо-
домор, морально-етичні проблеми. Героїку його творів високо
оцінив О. Гончар, засоціювавши її з «романтикою народного
епосу і гоголівського «Тараса Бульби».
Найулюбленішим жанром письменника стали «історії», за-
початковані збіркою «Зінське щеня» (1969) й послідовно про-
довжені у збірках «Містечкові історії» (1983), «Сільські істо-
рії» (1987), «Міські історії» (1988). Вони перейняті тривогою
про духовне зміління сучасників, послаблення моральних сто-
сунків між людьми, гонитву за знедуховленим комфортом, брак
доброти, співчуття, милосердя в суспільстві.
«Історії» занурені в народнорозмовну стихію, насичені роз-
мовно-побутовою лексикою, яка створює колорит невимуше-
ності, повсякденної простоти. Цілком органічні в оповідних
структурах експресивні дієслова (вибатькувати, отерпла,
причалапав, пошкутильгав, шпурнути, пожбурив, завозькав-
ся, пащекує), назви предметів та осіб (колимага (про машину),
клумаки, шминдрик, вітрогон). Орієнтація на усно-розмовну
оповідність спричинює актуалізацію стійких синонімічних по-
вторів, характерних для фольклору чи створених за народнопо-
етичним взірцем: такі-сякі халабуди, веде суджену-вуджену,
забилися-зашилися, ні слуху ні духу, жде-пожде стара в гості,
Культура слова №77’ 201234
з однієї тарілочки-чарочки п’ють, побите-потрощене, тихо-
мирно, цілий-цілісінький, до рота сього-того ухопив, живі-здо-
рові, так-перетак, сяк-так, розлетілось-розбіглось.
Ліризм української побутової культури відтворюють імен-
никові, займенникові, числівникові, прислівникові та вигукові
зменшено-пестливі форми: Софонько, Паню, Гапочка, Зайчик,
отутечки, отеперечки, отакечки, однаковісінько, такенька,
лишенько, добренько.
Естетизація мовного образу садиби в «історіях» А. Дімаро-
ва пов’язана з концептуалізацією певних ознак. Так, у художній
картині хазяйства баби Химки наскрізна ознака — ‘охайність’:
і саж, і повітка, і курник дихало такою охайністю, наче баба
Химка тільки те й робила, що ходила довкола із щіткою й
віником. Навіть кабанчик, і той був наче щойно з купелі... Го-
род і справді був такий доглянутий, що аж страшно ступа-
ти по ньому. І все мов підібране: кущик до кущика, рядок до
рядочка (Дімаров А. А. Сільські історії. — К., 1987. — С. 54;
далі — СІ).
У мовному образі садиби Сабантуя акцентовано ознаку
‘блакить’: Паркан наче цвів ніжно й блакитно, і від того цві-
тіння вся широка галявина набувала такого святкового виду,
наче люди, які жили в отій хаті, готувалися саме до великого
свята. Тож і хату прибрали, як лялечку: побілили стіни, по-
фарбували в той же блакитний колір рами, ставні та двері,
а дах аж яснів світло-червоною фарбою. ...і сарай, і повітка,
і саж теж світилися блакиттю, у навіть будці собачій вдо-
сталь дісталося тієї веселої фарби (СІ, 193).
«Сільські історії» приваблюють глибоко народним гумо-
ром, мудрослів’ям. Пор. засоційованість дівки з коровою (Ото,
чоловіче, як хочеш дочку із рук збути, то заводь подалі од ху-
тора. На налигача її — і туди, де ще про неї не чули. Як норо-
висту корову... Продаватимеш, не признавайся, де й живеш.
Бо назад приведуть, ще й боки намнуть (СІ, 407). Іронічни-
ми є й мовообрази подружжя: І зажили вони голуб’ятами: то
Надька синцями на весь хутір світить, то Козачок ходить,
мов писанка — увесь вид помережаний. Як заведуться — хата
ходором ходить... як почнуть чоловіки кепкувати незлостиво,
чи не з кішкою сю ніч ночував, Надьку й вихваляє: «Хіба у вас,
мовосвіт анатолія Дімарова 35
братця, жінки? От у мене жінка! Атомна бомба! Лежиш і не
знаєш, коли вона вибухне» (СІ, 409).
Розмовна фразеологія в оповіді А. Дімарова — традиційний
засіб узагальнення певної риси характеру, емоційного стану чи
поведінки людини, маркер народного бачення, спостережли-
вості й концептуалізації побутових стереотипів: голодній кумі
хліб на умі (Дімаров А. Містечкові історії. — К., 183. — С. 65;
далі — МІ), ні сіло, ні впало (СІ 66), як пішов мов сплив за во-
дою (СІ, 66), щоб же ти на кутні вискалився (СІ, 75), накри-
ває мокрою рядниною (СІ, 199), ти, дочко, отого шминдрика,
що тебе вчора проводив, у три шиї жени (СІ, 384), старий як
упряже, то до сьомого поту (СІ, 386); тата женити, що ре-
шетом воду носити (МІ, 67), вертався, мов у воду опущений
(МІ, 74), зайшов у двір, як під воду пірнув (СІ, 379), в тихім
болоті чорти водяться (СІ, 386). За допомогою фразеологізмів
автор характеризує також міжособистісні взаємини (зроду-віку
звикли на чоловіках воду возити, п’ятами підганяти (МІ, 68),
зав’яжуть вони тобі світ — і в очах потемнішає (СІ, 386),
буде ж йому: і кислиці, й горіхи (СІ, 386), собачим якимсь чут-
тям відчув, що хазяїнові дісталося на горіхи (МІ, 107); соці-
альний статус персонажа (легше верблюдові пролізти у вушко
голки, аніж багатому потрапити в царство небесне (МІ, 4).
Семантичну глибину образів А. Дімарова створюють порів-
няння, персоніфікація, метафора, епітет. Порівняльні звороти
ґрунтуються переважно на народних асоціаціях, на глибинно-
му відчутті етноналежності персонажа та його практичного
побутового досвіду: погляд різонув, наче ножем; вчепився, мов
кліщ; тато, як нова копієчка; лаються, мов поему складають;
меткі, мов живчики, очі; тягли під вінець, як телицю за нали-
гач; первачок у пляшках, такий, як сльоза; сало — хоч ниткою
ріж; галушки, як поросята; здорові, як бугаї, м’ясники; стоїть
по коліна в воді, як апостол; Гапочка не полисів, тільки посивів,
як лунь; розщебеталася, наче на весну тощо. Народні порівнян-
ня несуть відбиток часу — воєнного і повоєнного лихоліття,
тому вони показово виявляють асоціативно-образні зв’язки ре-
алій сільського повсякдення з військовими: дерева стояли, мов
вирізьблені, вишикувані в строгі шеренги; книги стояли рівни-
ми рядами, вишикувані, наче солдати.
Культура слова №77’ 201236
Внутрішня семантика метафоричних висловів, персоніфі-
кованих образів природи сконцентровує глибокий народнопо-
етичний ліризм, багатство конкретно-чуттєвого світосприй-
няття, пор.: голос відлунює, гойдаючись на невидимих хвилях
(МІ, 53); ніч дихала теплом (СІ, 229); худоба сунула суцільною
рогатою річкою, річка ця пахла травою та молоком (СІ, 9);
земля дихне в самісіньку душу, до себе покличе (СІ, 375); дощик
пустотливий, задиристий процокотів кришталевим копит-
цем. Ні вітру, ні грому: процокотів кришталевим копитцем,
залишив по собі паруючі дружно дахи, омитий асфальт хід-
ників, прозорі й веселі озерця — кожному по власному сонечку
(МІ, 16); дерева дрімали проти ласкавого сонця (МІ, 112); од-
разу ж пірнули в тишу: предковічну, на століттях настояну,
безмежну, безмірну: лилася, здавалося, з неба, з неймовірно да-
леких світів (МІ, 145).
Природа і людина в оповідях А. Дімарова — єдині, про це
свідчать численні антропоморфні та природоморфні метафори.
Наприклад, у структурах персоніфікації автор естетизує пере-
творювальну, життєдайну силу сонця: підійшовши до вікна, Ва-
силь Гнатович так і пірнув у сонячні промені, вони сипонули
на нього, омили до останнього нігтика, пронизали так, що
він відчував їх дотик ласкавий до кожного м’яза, кожної жи-
лочки і чи не вперше за всі оці місяці вдихнув на повні груди…
і думка, що він починає одужувати… все більше утверджува-
лася в ньому (МІ, 7). На тлі «сонячних» дімаровських пейза-
жів людина відчуває себе крихтою всесвіту: Було свіжо, сонце
ще не встигло пригріти повітря .. довкола все аж іскрилося:
мільярди вогнів, мільярди відбитих світів, небо ж високе та
чисте, блакитне до щему в очах, — Василь Гнатович раптом
відчув себе маленькою, беззахисною, скривдженою навіки ди-
тиною... (МІ, 27). Життєдайна сила сонця поширюється і на
предметний світ: Книжки лягали на чисту ряднину, розквіта-
ли синім, червоним, зеленим, оранжевим, — Варі здавалося,
що світ навколо розквітнув, і небо стало ще вище, а сонце ще
більше засяяло, обціловуючи кожен томик (МІ, 295).
Загалом персоніфікація — поширений засіб інтимізації
конкретно-чуттєвих (зорових, звукових, одоративних) обра-
зів зі світу природи: ніч дихала теплом (СІ, 229); Веселий та
мовосвіт анатолія Дімарова 37
привітний лужок, з ранньої весни аж до пізньої осені закоси-
чений (СІ, 52); земля дихне в самісіньку душу, до себе покличе
(СІ, 375); дерева дрімали проти ласкавого сонця (МІ, 112).
Ідилічному мовообразу природи протиставлена словесна
картина занедбаного периферійного висілка: ставало тісно,
його захмеліла душа прагнула волі та простору, він вихо-
плювався на вулиці зачаєного, завмерлого у страсі містечка,
...неохоче входив у пошарпані свої береги, похмуро стрічав бу-
денний світанок. Волікся в закіптюжені корпуси .. зашивав-
ся після роботи в землянки й халупи та й падав, підкошений
втомою, в смердючі постелі — виселок стогнав, скреготав,
лаявся навіть у сні, метався й чухмарився люто (МІ, 5).
Словесна мозаїка оповіді А. Дімарова глибоко індивідуалі-
зована, вона по-своєму вигранює мовну картину світу україн-
ського народу.
Тамара Шульга
мовна естетиКа
сільсьКого ПовсяКДення
у Повісті а. Дімарова «мажориха»
Людина, її характер, світовідчуття, переживання, взаєми-
ни — центральні проблеми прози Анатолія Дімарова, це його,
за словами М. Слабошпицького, «лукаво примружений погляд
на світ». І ця людина — не абстрактна, вона означена конкрет-
ними часо-просторовими обставинами — війна, повоєнні роки
минулого століття, коли «люди потроху сп’ялися на ноги та за-
хизувалися на свята в празниковому». З цим пов’язана мовна
естетика повісті «Мажориха».
Прізвисько Мажориха у повісті не розтлумачено, лише
повністю осягнувши текст, розкодовуємо його внутрішню фор-
му — «бадьорий, радісний характер» (ВТССУМ, 503). Адже
в центрі оповіді — працьовита, метка, прудка, витривала,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110211 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:43:40Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Черемська, О. Масло, О. 2017-01-01T12:06:18Z 2017-01-01T12:06:18Z 2012 Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова / О. Черемська, О. Масло // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 32-37. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110211 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Анатолія Дімарова Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова Article published earlier |
| spellingShingle | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова Черемська, О. Масло, О. Мовосвіт Анатолія Дімарова |
| title | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова |
| title_full | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова |
| title_fullStr | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова |
| title_full_unstemmed | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова |
| title_short | Мовний світ сільських і містечкових "історій" А. Дімарова |
| title_sort | мовний світ сільських і містечкових "історій" а. дімарова |
| topic | Мовосвіт Анатолія Дімарова |
| topic_facet | Мовосвіт Анатолія Дімарова |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110211 |
| work_keys_str_mv | AT čeremsʹkao movniisvítsílʹsʹkihímístečkovihístoríiadímarova AT masloo movniisvítsílʹsʹkihímístečkovihístoríiadímarova |