Мода на слова і норма мови
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110241 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мода на слова і норма мови / Є. Карпіловська // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 134-140. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859717098352148480 |
|---|---|
| author | Карпіловська, Є. |
| author_facet | Карпіловська, Є. |
| citation_txt | Мода на слова і норма мови / Є. Карпіловська // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 134-140. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-01T08:12:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Євгенія Карпіловська
моДа на слова і норма мови
Зміни в мові, поява нових слів неминучі. Це аксіома. Адже
жива мова повинна змінюватися, відгукуючись на нові запити
суспільства, нові потреби його мовної діяльності в трьох її ви-
значальних складниках: 1) називання нових понять або нових
аспектів понять, уже відомих — номінація; 2) творення нових
суджень про явища дійсності, нові їх ознаки — предикація та
3) вираження ставлення мовців до номінацій або суджень —
оцінка. Отже, зміни в мові — закономірний процес її розви-
тку, спричинений розвитком суспільства, у якому вона побутує.
Поява нових номінацій — слів або словосполук — доводить
життєвість національної мови, її незгаслу здатність виконувати
основні свої функції: когнітивну, або функцію засобу пізнання
світу, та комунікативну, або функцію засобу спілкування, об-
міну знаннями, інформацією.
Оновлення словникового складу як тієї ланки системи будь-
якої мови, яка найоперативніше реагує на потреби суспільної
практики, ставить перед мовознавцями, зокрема перед лекси-
кографами, питання про доцільність інновацій та їх відповід-
ність чинним мовним нормам, усталеному літературному взі-
рцю мови, який такі норми захищають. Чи справді нові слова
позначають нові поняття або нові грані, ознаки вже наявних,
«ословлених», понять? Чи справді вони потрібні українським
мовцям і чи доводить це сучасна мовна практика в усьому роз-
моВна норма:
СтаЛЕ і ЗміннЕ
мовна норма: стале і змінне 135
маїтті її сфер функціонування української мови, її жанрів і сти-
лів? Чи не виявляють такі інновації лише те, що мовознавці
іменують модою в мові (див. Тараненко О. О. Мода в мові //
Українська мова. Енциклопедія. — К., 2007. — С. 384), або
мовним смаком доби (див. Костомаров В. Г. Мовний смак
доби. — М., 1997)? Саме мовознавці мають з’ясувати, чи нова
лексика прийшла в українську мову надовго, чи, як і мода та
смаки спільноти, вона скороминуща і відійде в пасив мови
або й зовсім втратиться разом із тими реаліями й поняттями,
які вона позначає. Відповіді на всі ці питання уможливлюють
виважену, обґрунтовану оцінку місця та значення нової лекси-
ки в сучасній українській живомовній практиці, у свідомості
українського суспільства, а отже, дають надійну підставу для
її внормування й кодифікації у нових словниках, граматиках
української літературної мови та в новій редакції українсько-
го правопису.
Нова назва закономірно потрапляє в оточення уже наявної
лексики, питомої й запозиченої, але вже опрацьованої україн-
ською мовою згідно з нормами її літературного взірця: право-
писними, орфоепічними, граматичними, лексичними, стиліс-
тичними. Вона невідворотно втягується у відношення з уже
наявними словами мови як у тексті, так і в системі мови, або в
упорядкованій сукупності її одиниць. Такий питомий мовний
ґрунт — система відношень, в які вступає нова номінація (сло-
во або словосполука) з іншими номінаціями, новими або вже
наявними, формує її «портрет» у сучасній українській мові.
Мовознавці з такого «портрета» одержують відомості про те,
які сполучувальні можливості, або синтагматичні відношен-
ня, виявляє нова одиниця, які словосполуки з нею можливі в
сучасних текстах. Аналіз синтагматики закономірно відкриває
перспективу й для вивчення парадигматичних відношень та-
кої одиниці в тексті й у системі мови. Завдяки цьому вдається
з’ясувати, чи властиві їй синонімічні, антонімічні, омонімічні,
паронімічні відношення з іншими номінаціями, чи стає вона
членом так званих гіперо-гіпонімічних лексичних об’єднань.
Нагадаємо, що гіперо-гіпонімічними мовознавці називають
сукупності лексем, пов’язаних родо-видовими відношеннями,
наприклад, яблуня, вишня, слива, береза, дуб, смерека станов-
Культура слова №77’ 2012136
лять видові назви (гіпоніми) стосовно родової для них назви
дерево (гіпероніма).
Проте простір, який у свідомості українського мовця може
формувати та чи та нова назва (його мовознавці називають ког-
нітивним, або поняттєвим, пізнавальним простором) не дво-
вимірний, а тривимірний. Як його третій вимір можна розгля-
дати здатність нового слова утворювати похідні слова, тобто
його здатність до деривації. Такий тип відношень мовознавці
називають епідигматичним (грецький префікс επι- має значен-
ня «перебування над чимось»), оскільки дериваційним (слово-
творчим) відношенням властива і парадигматика, і синтагма-
тика, що переконливо демонструють такі об’єднання похідних
слів, як словотвірні гнізда.
Отже, натрапляючи на нове слово, раніше не фіксоване в
текстах і, відповідно, не кодифіковане в словниках, мовозна-
вець має спершу простежити за тим, наскільки активно його
вживають у сучасній українській мові. Показником активності
будь-якої інновації, зокрема лексичної (її ще називають нео-
логізмом, неолексемою), є її частота, або кількість її вживань
у тексті. Однак визначення частоти вживання нового слова в
письмовому або усному тексті становить лише перший крок на
шляху його внормування та кодифікації.
На наступному кроці вивчення нового слова слід встанови-
ти спектр його вживання в текстах, простежити, чи з’являється
воно в різних функціональних стилях, а також у різних сферах
побутування української мови. Обсяг такого спектру також дає
підстави судити про значення певного неологізму для сучасної
української номінації й комунікації, або, як сказали б мовознав-
ці, про його номінаційну й комунікаційну значущість, вагу в
мовній діяльності суспільства. Цей спектр для найактивні-
ших неологізмів можна окреслити дуже широко: від інтер-
нет-комунікації з її подекуди задерикуватим, свідомим від-
ступом від норм літературної мови (білоруська дослідниця
Н. Б. Мечковська влучно назвала це явище «святом неслух-
нянства», використавши алюзію з назвою популярної п’єси
російського письменника С. В. Михалкова), або рекламних
оголошень, часом перенасичених професійним жаргоном,
до офіційно-ділового стилю урядових документів, де зна-
мовна норма: стале і змінне 137
чення державної ваги набувають форма і зміст кожного слова.
До того ж, важливо спостерегти й стабільність уживання
нових слів, таких їх різновидів, як нове запозичення, або неоза-
позичення, новотвір, або нове похідне слово, нове слово-значен-
ня, або неосемантизм, нове написання слова, або неографізм.
Інколи новому слову властиві відразу кілька ознак новизни.
Наприклад, неосемантизми часто приходять в українську мову,
як приховані запозичення, останнім часом переважно з англій-
ської мови. Чому їх називають прихованими? А тому що слово
з такою формою, але з іншим значенням, уже є в українській
мові. Сáме як неосемантизм в останнє десятиліття з’явилося в
українській мові слово модератор у значенні «організатор, ве-
дучий якогось публічного заходу». Це запозичення з латини не
нове для української мови. У латинській мові слово moderātor
мало значення «керівник», «правитель», «той, хто тримає в по-
корі». В українській мові його фіксують від початку ХХ ст. Чи
не першим як технічний термін в значенні «пристрій у машині,
що регулює її хід» його засвідчили І. Бойків, О. Ізюмов, Г. Ка-
лишевський та М. Трохименко в «Словнику чужомовних слів»
(Х., 1932). Українські словники кінця ХХ — початку ХХІ ст.
подають це слово вже як позначення особи, у новому значенні,
ближчому до семантики його латинського прототипа. Напевно,
уперше в своєму «Російсько-українському словнику іншомов-
них слів» (Х., 1999) його зареєструвала Т. П. Мартиняк з по-
кликанням на англійську мову як джерело такого запозичення
(пор. англійське moderator, що походить від того ж латинського
зразка, у значеннях «голова зборів, посередник, ведучий теле-
візійної дискусії»). Згодом таке приховане запозичення, нове
значення вже відомого слова модератор, умістили до свого
«Сучасного словника іншомовних слів» (К., 2006) О. І. Скоп-
ненко і Т. В. Цимбалюк. Згідно з цим академічним, норматив-
ним словником оновлене слово модератор має вже значення
«ведучий у кадрі телепередачі, який виконує функції комента-
тора, диктора та інтерв’юера».
О. І. Скопненко і Т. В. Цимбалюк, зіставивши неосеман-
тизм модератор зі словами ведучий, коментатор, диктор,
інтерв’юер, вказали й на причини його появи та активного
вживання у мові журналістів, організаторів публічних заходів,
Культура слова №77’ 2012138
зокрема телевізійних дискусій. Як бачимо з поданої дефініції,
модератор — це вже не просто ведучий телепередачі, а веду-
чий із певними функціями (коментатора, диктора, інтерв’юера),
новий тип ведучого, який і потребує нового найменування.
Отже, номінаційна «запитаність» слова модератор суспіль-
ною практикою безперечна. Зауважимо лише принагідно, що
життя суспільства, потреби його мовної практики визначать і
довговічність цього слова у нашій мові. Можливо, якщо самé
виражене ним поняття доведе свою стійкість у мовній свідо-
мості українців, з’являться й інші його позначення. Адже спі-
віснують в українській мові запозичення з французької бомонд,
еліта поруч з їх українськими відповідниками вершки суспіль-
ства, вищий світ, вищі кола, а поруч із англізмом ньюсмейкер
буквально на наших очах «запрацювала» в українському мов-
ленні словосполука публічна людина, яка зайняла місце раніше ві-
домих і належних до інших умов життя українців позначень світ-
ська людина або громадський муж. Нічого не вдієш — змінюється
життя нашого суспільства, а з ним міняється й наша мова. І в цьо-
му, у цій здатності змінюватися з часом, як це не парадоксально
звучить, запорука стійкості української мови в новому світі.
Для нас важливо, що вона виявляє здатність задовольняти
нові запити суспільства, що й засвідчує нині слово модератор
у його новому значенні. Переважно натрапляємо на нього в
текстах засобів масової інформації, але досить активно вжива-
ють його і науковці, й письменники, і політики. Про це свідчать
хоча б такі сполуки в текстах різних стилів, як модератор по-
літичного та суспільного дискурсу (ідеться про популярного
тележурналіста Савіка Шустера), модератор етнокультурного
процесу, модератор інформаційної телепрограми, модератор
харківського літфесту (письменник Сергій Жадан), модера-
тор вечора (письменниця Ірена Карпа) та інші. Слово моде-
ратор у його новому значенні виявляє й нові дериваційні по-
тужності. Від нього вже утворилися раніше не фіксовані слова:
назва особи жіночої статі модераторка, прикметник модера-
торський (куточок, розділ, склад групи, заклад, форум в Інтер-
неті), а від нього — прислівник по-модераторськи (поводити
себе, зустріти когось). Уживають і складне слово ведучий-моде-
ратор, називаючи ним такий новий тип ведучого.
мовна норма: стале і змінне 139
Стійкості слова модератор у сучасній мовній практиці
сприяє й поява дієслова модерувати, в основі якого лежить ко-
рінь того ж латинського дієслова moderor «стримувати, втри-
мувати в межах; правити, керувати, скеровувати, управляти»,
що й у слові moderātor. Ось хоча б кілька словосполук із ним
у текстах останнього часу: модерувати діалог між владою та
опозицією, модерувати коментарі, жорсткіше модерувати
теми (для обговорення в політичній соціальній мережі), спі-
кер модерує засідання парламенту. Від такого дієслова також
вже потягся ланцюжок новотворів: іменник модерування (пор.
такі контексти його уживання, як професійне модерування в
телеефірі, норми модерування статей і новин), дієприкмет-
ник модерований (громадський гурт, цикл зустрічей, а фору-
ми й чати в Інтернеті можуть бути не тільки модерованими й
немодерованими, а й повністю або сильно модерованими). Чи
займуть з часом слова модератор, модерувати й похідні від
них своє місце в українському лексиконі, довівши відмінність
свого змісту від уже наявних слів ведучий, вести, організа-
тор, організувати, редактор, редагувати, керівник, керувати,
голова, головувати, покаже суспільна практика, розвиток тих
сфер суспільного життя, тих різновидів діяльності українців,
які такі слова-«новинки» позначають. Завдання ж професіона-
лів-мовознавців сьогодні — вдумливо проаналізувати ці мовні
інновації, з’ясувати доцільність їх уживання в українській мові
поруч з уже відомими словами, встановити їх відповідність
чинним мовним нормам.
Слова модератор і модерувати дають привід розглянути
ще одне питання, важливе для внормування нової лексики. Це
проблема конкурування слів зі спільним категорійним значен-
ням, слів, що позначають те саме поняття. У таких випадках
перед нормалізаторами мови, або її нормувальниками (от і
маємо назви-конкуренти!), постає завдання з’ясувати їхню се-
мантичну будову, стилістичний потенціал, відповідність їхньої
форми чинним правописним нормам і внаслідок такого аналізу
вибрати з-поміж конкурентів найкраще означення або обґрун-
тувати доцільність збереження в мові їх усіх. Тележурналіс-
ти, а особливо користувачі Інтернету, уживають не лише від-
дієслівний іменник модерування, а й адаптоване запозичення
Культура слова №77’ 2012140
модерація (від лат. moderātio «обмеження, утримування в меж-
ах (етикету); управління, керівництво, влада»). Справедливо
постає питання: чи дублюють ці слова одне одного, і тоді одне
з них зайве, або ж вони мають відмінності в своїх значеннях, і в
такому разі обидва потрібні мовцеві. Таких конкурентів латин-
ського походження в українській мові усталилося вже чимало,
пор.: адміністрація — адміністрування, інформація — інфор-
мування, конкуренція — конкурування тощо. Вони позначають і
виконувану особою дію, і наслідок або предмет такої дії. Проте
походження іменників із суфіксом -нн(я) від дієслів посилює в
їх семантиці значення саме дії, процесу. Тому збереження обох
таких назв дає змогу мовцеві в разі потреби уточнити, що він
має на увазі: дію чи її наслідок або предмет. Необхідність у
такому точному вираженні різних категорійних значень постає,
наприклад, у професійному середовищі, що й сприяє збережен-
ню обох таких слів. Мова ж завдяки цьому збагачується засо-
бами позначення різних аспектів того самого поняття, назвами
різних його відтінків.
У цілому шлях входження нового слова до української лі-
тературної мови можна окреслити так: від моди на нього — до
нової лексичної норми. Він пролягає через такі етапи: 1) по-
одинокі вживання в текстах одного стилю, тематики, побудови,
у певній сфері побутування мови або в певній ситуації спілку-
вання; 2) зростання кількості уживань, активізація нового сло-
ва; 3) розширення спектру його функціонування в мові, поява
в текстах різних стилів, у різних сферах використання мови;
4) формування в нового слова системних відношень з іншими
одиницями мови: парадигматичних, синтагматичних і епідиг-
матичних (дериваційних). Нові слова, які долають ці етапи ви-
пробування мовною практикою та усталеною системою мови,
стають претендентами на введення їх до сучасного літератур-
ного лексикону, внормованого й кодифікованого в словниках,
граматиках і правописі української мови. Вони і засвідчують
перетворення моди на слова на нову норму мови.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110241 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:12:59Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпіловська, Є. 2017-01-01T12:13:55Z 2017-01-01T12:13:55Z 2012 Мода на слова і норма мови / Є. Карпіловська // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 134-140. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110241 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовна норма: стале і змінне Мода на слова і норма мови Article published earlier |
| spellingShingle | Мода на слова і норма мови Карпіловська, Є. Мовна норма: стале і змінне |
| title | Мода на слова і норма мови |
| title_full | Мода на слова і норма мови |
| title_fullStr | Мода на слова і норма мови |
| title_full_unstemmed | Мода на слова і норма мови |
| title_short | Мода на слова і норма мови |
| title_sort | мода на слова і норма мови |
| topic | Мовна норма: стале і змінне |
| topic_facet | Мовна норма: стале і змінне |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110241 |
| work_keys_str_mv | AT karpílovsʹkaê modanaslovaínormamovi |