Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110249 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко / А. Пономаренко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 77-81. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110249 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пономаренко, А. 2017-01-01T12:17:02Z 2017-01-01T12:17:02Z 2012 Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко / А. Пономаренко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 77-81. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110249 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Постаті українських мовознавців. С. Я. Єрмоленко Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко |
| spellingShingle |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко Пономаренко, А. Постаті українських мовознавців. С. Я. Єрмоленко |
| title_short |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко |
| title_full |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко |
| title_fullStr |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко |
| title_full_unstemmed |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко |
| title_sort |
концепція "мова як українознавство" у працях с. я. єрмоленко |
| author |
Пономаренко, А. |
| author_facet |
Пономаренко, А. |
| topic |
Постаті українських мовознавців. С. Я. Єрмоленко |
| topic_facet |
Постаті українських мовознавців. С. Я. Єрмоленко |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110249 |
| citation_txt |
Концепція "Мова як українознавство" у працях С. Я. Єрмоленко / А. Пономаренко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 77-81. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarenkoa koncepcíâmovaâkukraínoznavstvoupracâhsâêrmolenko |
| first_indexed |
2025-11-26T17:38:14Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:38:14Z |
| _version_ |
1850627991643619328 |
| fulltext |
Постаті українських мовознавців. с. я. єрмоленко 77
Ангеліна Пономаренко
КонцеПція «мова
яК уКраЇнознавство»
у Працях с. я. єрмоленКо
Сьогодні українська мова як об’єкт пізнання вийшла за
межі власне лінгвістичної наукової парадигми, і при вивчен-
ні цієї дисципліни постали проблеми світоглядного характеру,
розв’язати які зможе лише інтегративна система знань. Саме
для такої інтегративної системи знань було створено концеп-
цію «Мова як українознавство», одним із розробників якої є
С. Я. Єрмоленко. Характерне для першого етапу становлення
концепції домінування історичної проблематики згодом роз-
ширилося у навчально-виховну концепцію викладання україн-
ської (державної) мови. Ця концепція узагальнила досвід за-
стосування комунікативного підходу до вивчення української
мови й акцентувала увагу на специфіці мовної освіти у зв’язку
з державним статусом української мови.
У концепції вперше було обґрунтовано поняття мовної осо-
бистості як результату навчання і виховання на українознавчій
основі. А основою мовної освіти є таке засвоєння мови, яке
забезпечує вільне самовираження особистості у різних сферах
людської діяльності.
Подальший розвиток мовознавчої концепції здійснено у
працях С. Я. Єрмоленко, яка вказує на необхідність гармоній-
ного поєднання трьох складників — грамотності, лінгвістич-
ного мислення і національно-мовної свідомості. Саме україно-
знавство як інтегральна дисципліна дає змогу виокремлювати
в мовній освіті світоглядний принцип формування національ-
но-мовної картини світу.
1994 року з’явилася узагальнювальна українознавча праця
«Українська мова в системі українознавства», яка була пере-
осмислена, доопрацьована й доповнена у монографії «Мова і
українознавчий світогляд». Провідним у ній постає історичний
аспект — синтетичний погляд на історію української мови як
частину історії українського народу, його культури, освіти, на-
уки, особливостей формування національно-мовної свідомос-
Культура слова №77’ 201278
ті, що позначається й на самій науці про мову. Ретроспектива
до українознавчих студій 20-х років ХХ століття виокремлює
напрямки тогочасного осмислення мовних проблем: наукове
обґрунтування окремішності, самостійності української мови
серед інших слов’янських мов, розгляд історії мови у нероз-
ривному зв’язку з історією народу та етномовними контакта-
ми з іншими етнічними утвореннями, рідномовна освіта. Чому
саме 20-ті роки ХХ століття? Це був час, коли українознавство
стало не лише ідеологією та філософією, а й практикою націо-
нально-духовних та державотворчих прагнень українського
народу. Тобто теза «історія мови — це історія народу» має бути
реалізована у висвітленні походження української мови, етно-
мовних процесів на території України, характерних ознак на-
ціональної мови, статусу і стану літературної мови, становища
української мови в різних державах, мови і цілісності націо-
нальної культури.
Такий підхід — не протиставлення власне лінгвістичної па-
радигми українознавчій, а спроба комплексного аналізу історії
української мови. Системність, інтегративність, цілісність —
головні напрямки українознавчої науки. До того ж С. Я. Єрмо-
ленко робить висновок, що українознавство охоплює не лише
відомості про структурні ознаки української мови, її суспільні
функції, а й сферу психолінгвістики, що вивчає зв’язок мови з
психологією народу.
Етапною в становленні концепції «Мова як українознав-
ство» була праця С. Я. Єрмоленко «Мова й етнос», в якій мова
постає як універсальна ознака етносу, тобто можна говорити
про українську мовну самосвідомість, що передбачає: 1) усві-
домлення окремішності своєї мови як засобу етнічної само-
ідентифікації особистості; 2) бачення просторового і часового
поля української мови як феномена єдності, цілісності україн-
ського етносу (нації); відбиття (віддзеркалення) мовної само-
свідомості в самоназвах українців та їхньої мови. Ця тема про-
ектується на осмислення ролі мови в етногенезі та утвердженні
національної ідентичності українського народу, у формуванні
його національних цінностей, на вивчення мовної ситуації та
мовної політики тих держав, до складу яких входили україн-
ські етнічні землі.
Постаті українських мовознавців. с. я. єрмоленко 79
Згодом монографія «Нариси з української словесності» за-
свідчила філософське осмислення проблеми мовно-естетич-
них знаків національної культури, зокрема слова фольклору,
мовного досвіду, закладеного у художніх текстах. Автор зазна-
чає: «тлумачення мовного досвіду, закладеного в художньому
тексті, становить важливе завдання стилістики і водночас сто-
сується питань філософії мови. Під час перекладу реалізують-
ся потенційні можливості мови, відбувається пошук таких до-
сконалих форм, які б набули в колективному сприйманні ваги
мовно-естетичних знаків національної культури».
Свого часу Михайло Грушевський вказував, що саме
мова вирішує долю українського відродження. Саме цю тезу
С. Я. Єрмоленко актуалізувала сьогодні. «Мові була зобов’язана
Україна тим, що українознавство не обмежилося збиранням
творів народної словесності, складанням граматик і словників,
а перейшло у справжнє національне відродження», адже інте-
лектуальне життя нації пов’язане з усвідомленням потреби єди-
ної мови як консолідувальної ознаки національної спільності.
Особливою віхою в розвитку українознавчої науки є й стат-
тя С. Я. Єрмоленко «Українська мова як концентр українознав-
ства», де чітко окреслено проблематику концентру «Україна —
мова»: «Концентр «українська мова» в системі українознавства
передбачає висвітлення всіх питань, що стосуються універ-
сального характеру мови: як державно-політичної проблеми,
як феномена етнокультурного, суспільно-історичного, пси-
хологічного, комунікативно-прагматичного та ін. Синтез цих
складників забезпечує зв’язок феномена мови з іншими кон-
центрами українознавства».
Принцип системності набув характеру універсального
правила для більшості наук, а для українознавства як інтегра-
тивної системи знань цей принцип — один із найголовніших.
Концентри українознавства є своєрідними підсистемами, які
синтезують цілісне уявлення про Україну й українство. Водно-
час кожний концентр має свою структуру. Зокрема, концентр
«Україна — мова» складається із трьох частин:
1) мова як феномен. Зміст цієї частини концентру перед-
бачає осмислення проблем «мова й етнос», «мова і держава»,
«мова і культура», «мова й освіта»;
Культура слова №77’ 201280
2) історія української мови;
3) історія українського мовознавства.
Своєрідним підсумком українознавчих ідей, які виформува-
лися й реалізовувалися на межі тисячоліть стала монографія
С. Я. Єрмоленко «Мова і українознавчий світогляд». У ній де-
тально розглянуто місце української мови як суспільного та
світоглядного феномену в системі українознавства, визначено
провідні напрями українознавчих студій. У післямові автор
робить висновок: «Українознавство синтезує результати спеці-
альних досліджень мови, проектуючи їх на мовно-національну
свідомість, мовну картину світу українців, виявляючи харак-
терні ознаки українського світогляду. Мова становить неви-
черпне джерело пізнання життя народу, його історичної долі
й особливостей світосприймання. Бо ж спочатку було Слово».
На окрему увагу заслуговує напрям «Українознавчі орієн-
тири мовної освіти», адже саме на розробленні цього кола пи-
тань зосереджено зусилля вчених-українознавців нинішнього
століття. У підручниках із рідної мови, які сьогодні викорис-
товують у загальноосвітніх навчальних закладах, по-різному
репрезентовано українознавчий зміст. Програма з рідної мови
орієнтує на поєднання комунікативної, соціокультурної і влас-
не лінгвістичної ліній. Сучасні підручники пропонують різне
співвідношення цих складників. На думку С. Я. Єрмоленко,
оптимальним видається проведення наскрізної українознав-
чої ідеї у змісті пропонованих вправ, завдань, у використанні
художнього оформлення підручників, актуалізації ігрових мо-
ментів, необхідних для досягнення ефективного навчання.
Спроба простежити динаміку становлення концепції «Мова
як українознавство» Світлани Яківни Єрмоленко засвідчує, що
спочатку в українознавчих студіях домінувала проблема істо-
рії мови, з часом одним із центральних стало питання «мова й
етнос», закономірним розвитком якого було вивчення мовно-
естетичних знаків національної культури, мовотворчості пись-
менників. На початку 2000-х років, коли особливої актуальнос-
ті набувають проблеми «мова і держава», «мова і суспільство»,
що проектується на осмислення мови як чинника національної
ідентифікації та консолідації, у концепції виокремлюється со-
ціолінгвістичний складник. А кінець першого десятиліття ХХІ
Постаті українських мовознавців. с. я. єрмоленко 81
століття змістив акценти у бік українознавчої мовної освіти,
сучасного підручникотворення. С. Я. Єрмоленко розглядає під-
ручник з української мови як компонент національної культу-
ри, мета якого — виховувати учнів із стійкою мовно-національ-
ною свідомістю.
Наталія Мех
«Бо ж спочатку Було слово»
(Поняття «мова» в уКраЇнознавЧій
КонцеПціЇ с. я. єрмоленКо)
«Мова становить невичерпне джерело пізнання життя на-
роду, його історичної долі й особливостей світосприймання.
Бо ж спочатку було Слово». Цими словами Світлана Яківна
Єрмоленко закінчила одну з численних своїх монографій, фун-
даментальне дослідження «Мова і українознавчий світогляд».
І справді, цей вислів — чи не найвідоміший у Святому
Письмі. Послідовно та виважено С. Я. Єрмоленко досліджує
мову як знакову систему, суспільне явище та світоглядний фе-
номен, а також проблеми мови й етносу, мови й держави, уні-
версалізму української мови, розкриває термінологічний зміст
поняття «рідна мова».
Мова в науковому дискурсі має широкий спектр значень:
мова Творця й ангельська мова, людська мова, мова науки,
штучна мова, мова мистецтва, мова природи та мова жестів.
У «Короткому тлумачному словнику лінгвістичних термі-
нів» за редакцією С. Я. Єрмоленко подано таке визначення:
Мова — складне суспільне явище, в якому розрізняють такі
ознаки: а) найважливіший засіб людського спілкування та
об’єднання людей у спільноту; б) засіб самоідентифікації й
вираження ментальності нації (етносу); в) засіб формування й
розвитку думки, здійснення пізнавальної діяльності, реалізації
духовної культури народу. Функції мови як суспільного явища
|