Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110465 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) / О. Задорожна // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 98-103. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110465 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Задорожна, О. 2017-01-04T13:40:56Z 2017-01-04T13:40:56Z 2013 Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) / О. Задорожна // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 98-103. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110465 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Слово в художньому творі Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| spellingShingle |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) Задорожна, О. Слово в художньому творі |
| title_short |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| title_full |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| title_fullStr |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| title_full_unstemmed |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| title_sort |
перший псалом давидів в інтерпретації івана франка (лінгвостилістичний аналіз) |
| author |
Задорожна, О. |
| author_facet |
Задорожна, О. |
| topic |
Слово в художньому творі |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110465 |
| citation_txt |
Перший Псалом Давидів в інтерпретації Івана Франка (лінгвостилістичний аналіз) / О. Задорожна // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 98-103. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožnao peršiipsalomdavidívvínterpretacííívanafrankalíngvostilístičniianalíz |
| first_indexed |
2025-11-24T02:18:25Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:18:25Z |
| _version_ |
1850837953700429824 |
| fulltext |
культура слова №78’ 201398
Олександра Задорожна
перший псалоМ давидів
в інтерпретації івана франка
(лінгвостилістичний аналіз)
В усі періоди української літератури письменники зверта-
лися до тексту Святого Письма. Щоразу по-новому актуалізую-
чи, інтерпретуючи семантику біблійних образів, вони розкри-
вали внутрішній світ людини своєї епохи, що живе за законами
Божими або всупереч їм. Ця літературна традиція зумовлена
особливостями християнського світогляду та релігійними ка-
нонами, яких здавна дотримувалися українці. Так, вважалося
корисним для душі християнина щороку протягом Великого
посту прочитати Біблію, або хоча б Книгу Псалмів, звіряючи її
духовні приписи з власним життєвим досвідом.
Книга Псалмів як частина Біблії — універсальний «підруч-
ник життя», дуже популярний серед українців. До поетичної
стилізації псалмів Давидових зверталися у поетичній творчості
Тарас Шевченко, Іван Франко, Ліна Костенко. Кожен письмен-
ник по-своєму інтерпретує тексти псалмів, враховуючи чис-
ленні культурологічні, історичні та особистісні (біографічні)
чинники. Показова з цього погляду стилізація першого Псалма
Давидового — вірш Івана Франка «Блаженний муж, що йде на
суд неправих».
Від перших рядків поезії автор полемізує з прецедент-
ною біблійною сентенцією, поставленою в позицію епіграфа:
Блаженъ мужъ, иже не идетъ на советъ нечестивыхъ, пор.
у вірші І. Франка: Блаженний муж, що йде на суд неправих.
У цьому лаконічному образі сконцентровано головну ідею тво-
ру — прославлення активної громадянської позиції, яка стає
наскрізною у тексті.
Належність вірша до патріотичної лірики засвідчує семан-
тика ключової лексеми муж. У тексті Святого Письма вона
вживається із значенням ‘християнин’, проте кодифікаційна
практика ХХ ст. засвідчує ширший спектр значень цієї лексе-
ми: «1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч.
2. заст., уроч. Чоловік (у знач. одружена особа стосовно до сво-
слово в художньому творі 99
єї дружини)» (СУМ, ІV, 820). Актуалізація слова муж у пер-
шому лексико-семантичному варіанті (далі — ЛСВ) пов’язана
з громадянською позицією і автора, і ліричного героя. Відзна-
чаємо, що така семантика не типова для прецедентного конфе-
сійного дискурсу, а в поетичному контексті доцільність такого
слововживання пов’язана з потребою увиразнити соціальний
зміст лексеми муж — ‘людина мужня, смілива, з твердими пе-
реконаннями’.
Інша ключова лексема аналізованого вірша — епітет бла-
женний. У сучасній українській мові це слово вживається у
трьох ЛСВ: «Блаженний — 1) дуже щасливий // Пройнятий
щастям, радістю; який виражає щастя, радість. 2) у знач. імен-
ника — у римо-католицькій та греко-католицькій церквах —
подвижник, прославлений у процесі беатифікації. 3) у знач.
іменника — у православній церкві — найменування деяких
святих // те саме, що юродивий» (СУМ-2010, І, 546-547). Текст
І. Франка засвідчує дифузію першого і другого ЛСВ слова бла-
женний, що, очевидно, пов’язано з глибоким релігійним досві-
дом автора, його обізнаністю з православною та католицькою
християнськими традиціями.
Конфесійна фразема блаженний муж у Франковому тек-
сті — це своєрідна анафорична формула, яка апелює до ще
одного конфесійного тексту — заповідей блаженства — по-
рад, які Господь виголосив людям під час Нагорної пропові-
ді. Як і в тексті проповіді, Іван Франко диференціює ознаки
блаженних — у першій частині дає пораду, а в другій ви-
значає нагороду, наприклад: Блаженний муж, кого за теє
лають, кленуть, і гонять, і поб’ють камінням; вони ж самі
його тріумф підготовляють, самі своїм осудяться сумлін-
ням. Однакові початки строф організовують мову не тільки
граматично, а й семантично — увиразнюють зміст повторю-
ваних ритмоінтонаційних одиниць. Своєрідною кульмінаці-
єю розвитку авторської думки є остання строфа поезії, яка
починається словами блаженні всі, де автор наголошує, що
стати блаженним та отримати високу нагороду може кожен,
хто живе за законами Божими і стійкий до спокус цього сві-
ту. Цей висновок прозоро апелює до прецедентного тексту —
першого псалма Давидового.
культура слова №78’ 2013100
У тексті поезії «Блаженний муж, що йде на суд неправих»,
як і в оригінальному, псалмовому дискурсі, актуалізовано об-
раз перешкоди для блаженства. Це синонімічні фразеосполуки
біблійного походження (суд неправих, сонмища лукавих), ста-
лий публіцистизм хвилі занепаду, лексеми ґвалт, гук, спільною
для яких є негативна конотованість.
Лексеми-складники фразем суд неправих, сонмища лука-
вих — старослов’янського походження. Стилістично вони від-
повідають жанрові твору (переспів псалма передбачає повтор
форми прецедентного тексту), для якого вживання сакраль-
ної лексики є стильовою нормою. Також семантика слова со-
нмища («Велика група, зібрання кого-, чого-небудь // Велика
кількість, безліч кого-, чого-небудь» (СУМ, ІХ, 457)) вказує на
кількість перешкод для блаженства. Знаковим є поєднання цієї
номінації з прикметником лукавий: «1. Здатний на різні хитро-
щі або жарти // Властивий людині з такою вдачею // Сповне-
ний добродушних хитрощів; грайливий (про очі, погляд і т. ін.).
2. Здатний на нещирість, брехню; єхидний // Який таїть у собі
нещирість, брехню, єхидність. 3. Який має злі, ворожі наміри;
підступний // Який є результатом підступності. 4. заст. Гріш-
ний, нечестивий // Уживається як лайливе слово // у знач. ім.
лукавий, чол. Біс, диявол» (СУМ, ІV, 553). У Франковому тек-
сті відбувається взаємоперехрещення другого, третього і чет-
вертого ЛСВ, мотивоване, очевидно, спільною семою — ‘не-
щирість, брехня, підступність, грішність’. Пор.: Блаженний
муж, що йде на суд неправих і там за правду голос свій підно-
сить, що безтурботно в сонмищах лукавих заціплії сумління
їм термосить.
Виразне стилістичне навантаження має оксиморонна кон-
струкція безтурботно в сонмищах лукавих — блаженний той,
хто сміливо бореться зі злом, упевнений у своїх силах навіть
у середовищі тих, хто діє несправедливо, відкриває їм очі на
гріховну природу їхніх вчинків.
У наведеному фрагменті псалма автор поєднує різности-
льову лексику: волить («заст., уроч. Бажати (в 1 знач.), хотіти»
(СУМ, І, 727)), термосить («розм. 1. Трясти, смикати, шар-
пати. // Торгати, тріпати, потрясати, хитати (про вітер, бурю й
т. ін.)» (СУМ, Х, 90)).
слово в художньому творі 101
Акцентовано в тексті Франкового вірша заклик використо-
вувати усі можливі способи боротьби із нечестивими: Блажен-
ний муж, що в хвилях занепаду, коли заглухне й найчуткіша со-
вість, хоч диким криком збуджує громаду, і правду й щирість
відкрива, як новість. Така алюзія актуалізує один із зафіксова-
них у словниках ЛСВ прикметника блаженний — ‘юродивий’.
Згадаймо, що в історії кожного народу, та й в історії церкви,
маємо численні приклади того, що юродиві були речниками
правди й справедливості.
Мовну тканину вірша Івана Франка «Блаженний муж, що
йде на суд неправих» збагачує синонімічний ряд одиниць на
позначення негараздів, які терпить людина на шляху до бла-
женства: вона повинна вистояти серед житейських бур і гро-
му, не знати годі, коли о правду й справедливість ходить, її
кленуть, лають, гонять, поб’ють камінням. Найбільше та-
ких контекстуальних синонімів, що утворюють висхідний
градаційний ряд, сконцентровано в четвертій строфі поезії:
Блаженний муж, кого за теє лають, кленуть, і гонять, і
поб’ють камінням. Мотивоване звертання автора до біблій-
ного крилатого вислову побити камінням — «у Стародавній
Іудеї спосіб розправи з людьми, які скоїли тяжкий злочин.
Юрба також побивала камінням пророків, що закликали
людей до праведного життя. У переносному значенні «по-
бити камінням» — по-звірячому розправитися з людиною;
дуже різко засудити когось» (Коваль А., Коптілов В. Крила-
ті вислови в українській літературній мові. — К., 1975. —
С. 220). Уведення цього вислову в текст пов’язане із розви-
тком стрижневого мотиву і прецедентного псалма, і псалма-
переспіву — «боротьба зі злом». Виконуючи функцію одно-
рідного присудка, біблійний вислів завершує ампліфікацій-
ний ряд у Франковому тексті. Декодування цього фрагмента
доводить спільність ліричного героя із самим автором, якого
неодноразово несправедливо звинувачували, ув’язнювали,
якому перешкоджали у творчій праці.
Біблійне походження має також алюзійний образ дерева. В
авторській інтерпретації його семантика видозмінена, актуа-
лізована за принципом антитексту: псалмоспівець обіцяє бла-
женному, що буде він як дерево, посаджене при витоках вод,
культура слова №78’ 2013102
що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що
він робитиме, буде успішним. Натомість І. Франко порівнює
блаженного із дубом, який серед гвалту й гуку стоїть .. посе-
ред бур і грому, на згоду з підлістю не простягає руку, волить
зламатися, ніж поклониться злому. Наведені рядки мають
виразний українознавчий підтекст. За язичницьким повір’ям,
дуб був деревом Перуна, тому йому приносили жертви; з дуба
виготовляли домовини. У народних піснях дуб символізує чо-
ловіка, у прислів’ях — поважну справу (Жайворонок В. Знаки
української етнокультури: Словник-довідник. — К., 2006. —
С. 203-204). Крім того, для українців дуб завжди був деревом
роду, прообразом Світового Дерева. Старі дуби вважали обе-
регом, який укріплює дух свободи, дає енергію для волелюб-
ності. Саме тому зібрання козаків, гайдамаків тощо проводили
під древніми дубами. За народними спостереженнями, удари
блискавки найчастіше спрямовані в дуб.
Зміст останньої строфи поезії знову перегукується з фіналь-
ною частиною першого псалма: Бо знає Господь путь правед-
них, а путь нечестивих загине. Франко розгортає цей мотив, на-
гадуючи, що народ рідко пам’ятає своїх героїв, але їхній подвиг
потрібен для історії, і передусім для нащадків, для виховання у
них національної свідомості, людської гідності: Блаженні всі,
котрі не знали годі, коли о правду й справедливість ходить:
хоч пам’ять їх загине у народі, то кров їх кров людства убла-
городить. Лаконічно висловлену думку прецедентного тексту
автор розгортає у виразну синтаксичну конструкцію з експре-
сивно-емоційним змістом.
Стилістично маркованою в поетичному тексті є повна не-
стягнена форма прикметника заціплії [сумління]. У семантиці
цього епітета можна прочитувати натяк на характеристику іс-
торичної долі України, її поділ і багатовікове перебування під
владою різних імперій спричинилися до того, що сучасникам
Франка часто були чужими поняття «національна свідомість»,
«національна гідність».
У тексті вірша відбито морфологічні територіальні осо-
бливості карпатської групи говорів (о правду й справедливість
ходить), що засвідчують особливості ідіолекту автора. Проте
ненормативне для сучасної літературної мови вживання при-
слово в художньому творі 103
йменника о та застаріле значення дієслова ходить («йдеться
про») прозорі для сприймання.
Отже, вірш Івана Франка «Блаженний муж, що йде на суд
неправих» — контрастна стилізація першого Псалма Давидо-
вого, оскільки автор полемізує із псалмоспівцем, демонструє
власне бачення суті блаженства. Розгортанню домінантного
громадянського мотиву, пропагуванню активної позиції су-
спільного лідера підпорядковані використані стилістичні засо-
би. Вони окреслюють роль суспільного діяча і для історичного
процесу загалом, і для Франкової доби зокрема, а також для
сьогодення.
|