"І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110477 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) / І. Підгородецька // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 30-33. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859822209796669440 |
|---|---|
| author | Підгородецька, І. |
| author_facet | Підгородецька, І. |
| citation_txt | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) / І. Підгородецька // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 30-33. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T15:26:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
культура слова №78’ 201330
сприймаються читачами. Мовотворчості поета притаманне
уміння актуалізувати семантичні й емоційні глибини мови, ес-
тетизувати образи навколишнього світу.
Інна Підгородецька
«і я пройду путі до краю,
красу прийМаючи зеМну…» (Мовний
образ краси в поезії а. Малишка)
«Андрія Малишка з дитинства чарувала народна пісня: лю-
бив співати сам, чутливо сприймав красу народного поетичного
слова. М’який ліризм пісні переніс у свою поезію. Поет зумів
знайти свою ноту, по-своєму оспівати пейзажі рідної землі, вті-
лити глибокі почуття любові до Батьківщини в індивідуально-
поетичних образах, які перегукуються з фольклорними» — так
починає свою статтю «Одберу я цвіт мелодій…» (про поетичне
слово Андрія Малишка) С. Я. Єрмоленко.
Малишкове відчуття краси рідної землі засвідчено в естети-
зації поетичних номінацій реалій довкілля. Радісне здивуван-
ня, захоплення багатством земної і людської краси — основний
мотив ранньої лірики Малишка. І поет немовби поспішає схо-
пити, запам’ятати серцем, відтворити у слові ту красу, взяти в
свою поезію все, чим багате життя. Погляд поета охоплює не-
осяжні українські простори й водночас не оминає найменших
дрібниць. Буденне, звичне в його поезіях сповнене великим
дивом життя (захоплення поета передає інтонація окличного
речення), пор.: Яке безмежжя! Небеса безкраї,/ Ромашка сяє,
ніжна і проста («Урожай»).
У поезії «Пейзаж» світ природи олюднений, наповнений
відчуттям, переживанням щастя: Ти, хмарино у небі,/ Ти, се-
стрице срібляста,/ Ти скажи, — біля тебе/ Не проходило щас-
тя…/ Ще й береза срібляста/ Пахне листом і соком…/ Розгор-
нулося щастя/ Над простором високим,/ О незміряне щастя/
Над простором високим!
Мовосвіт андрія Малишка 31
Піднесений настроєвий малюнок створюють і повтор номі-
нації щастя, і характерні епітети (срібляста, високий). Просто-
рове відчуття, важливе в пейзажотворенні, увиразнюють озна-
чення незміряне (щастя), повтор тематично важливої лексеми
простір і номінування центрального мовообразу — хмарина.
Словесні образи краси і щастя в наведених рядках утворюють
асоціативну єдність.
У ліриці А. Малишка повоєнних років пейзажі набувають
ще виразніших ознак одухотвореності. Так, у поезії «Жовта
охра врожаю» конкретно-чуттєвий образ створюють кольорис-
тичні епітети (жовтий, білий), номінації, що візуалізують де-
талі зображуваного (схили, марево, павутиння, чорногуз, хма-
ра), як-от: Жовта охра врожаю/ акварельна, як ніжність, —
по схилах,/ Тихе марево дня павутиння снує,/ Чорногузи, не-
мов вертольоти,/ білу хмару колишуть по крилах/ І кладуть її
в серце моє.
Версифікаційно зближені пари врода — природа, біг — до-
ріг є мовно-естетичними центрами динамічного мовообразу
краси природи: Прозориться душа і кольориться врода./ І по-
глядом весни затаєна природа/ Охоплює твій шал і серця буй-
ний біг,/ Даруючи чуття мандрівок і доріг.
Ліричний герой Малишкових поезій живе не осторонь кар-
тин природи, він є органічною часткою її, ніби розчиняється
в ній (Коваленко Л. Статті та нариси. — К., 1987. — С. 247).
У поезії «Пейзаж» краса землі постає в конкретно-чуттєвій
кольористиці (метафора блакитна осінь сяє в берегах, порів-
няння помідори спіють, як пожари), одоративних словесних
образах (дихаю травою). Поет відчуває єдність людини і дов-
кілля, символом якої є струна: Блакитна осінь сяє в берегах,/ І
помідори спіють, як пожари…/ І сам я тут, обнявши далину,/
Ряснію, множусь, дихаю травою,/ І вся земля натягує струну/
Між сонцем і людиною живою.
Відчуття краси, її відлуння в поетовому слові засвідчують й
інші ряди метафоричних образів. Так, привертає увагу метафо-
ра осені — А пройдуть весни — і гаряче літо/ Похилить кле-
нів ковану красу,/ Та молодістю серце перелите,/ Мов краплю
щастя, гордо я несу («Гроза пройшла»), ранку — Земля моя,
красо моя,/ Путивльських зор цвітуща рань…(«Україні»).
культура слова №78’ 201332
У роки воєнного лихоліття в поетичній мові А. Малишка
особливо гостро увиразнено словесний образ нескореної кра-
си рідної землі. Синій луг, ромашка, птиця з канівських круч,
тополя — словесні деталі мирного закоріненого у довоєнній
свідомості пейзажу, через які постає мовний образ України
(«Україно моя»): Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлу-
ки/ Синім лугом, ромашкою, птицею з канівських круч…/ На
дніпровській долині ромашка зів’яла побита./ Тополина скри-
пить. Догоряє мій батьківський дім… Йому протиставлено
пейзажний мовообраз української землі, понівеченої війною,
пор. функції зорових епітетів побита, зів’яла.
Поет вірить у перемогу над ворогом, у невмирущість і ві-
чність краси, маркером якої є ідеальний образ цвіту, саду: Але
бачити буду: цвіти зацвітають хороші/ У твоїм, Україно, зе-
ленім і вічнім саду. Як зауважила С. Я. Єрмоленко, слова цвіт,
цвітіння, цвісти належать до стилістично навантажених у
мовній творчості А. Малишка. З їх переосмисленням пов’язані
такі семантично зближені поняття, як життя, радість, щас-
тя, добро і т. ін. На нашу думку, цей перелік доповнює поняття
краса. Адже цвітіння квітки — естетичне явище, що через зо-
рове сприйняття викликає позитивні емоції (асоціативний ряд
квітка — цвітіння — краса). Поетизм сад — символ гармонії і
краси життя — прекрасного навіть перед загрозою смерті.
У силовому полі краси — стародавній Київ. Його персоніфі-
кований образ створюють дієслівні метафори чого ж ти заду-
мався, древній; аж очі примружуєш зорні; ти слухаєш клекіт
залізний. Мовно-естетичним центром поетичних описів Києва,
захоплення його красою, блиском церковних бань, славою міс-
та стає слово-символ райдуга — велика, семицвітна.
Малишковий образ України часто постає на народнопі-
сенних асоціаціях із вродливою жінкою (Вкраїно, світе мій,
дніпровко чорноброва!), блакитно-білим весняним цвітінням
(Устаєш над хрестами горбатими,/ У барвінку, в берез біли-
ні,/ За пожаром, за білими хатами/ Увижаєшся знову мені).
Поезія Малишка — гімн землі, красі й людині. Часово мар-
кованим ідеальним образом результатів її праці є врожай, хліб,
колос. Для поета слова хліб, врожай, зернина, колос, житá,
пшениця є символами родючості української землі, її неви-
Мовосвіт андрія Малишка 33
черпного багатства й життєдайної краси. Метафора золото
врожаю, порівняння жита, як дим, епітет дорідна краса уті-
люють поетичний образ краси української землі: У тім степу
людина виходжає,/ Надурожай безмежно вироста…/ Я тільки
угледжу золото врожаю,/ Пшеничний колос і жита як дим…
(«Урожай»); Про хліб насущний. За налив зернини,/ За пшениці
дорідної краси —/ Ти кров свою загубиш до краплини,/ Але зем-
лі ції не віддаси!
Малишковий мовообраз краси охоплює й поетичні маркери
жіночої вроди. У поезії «Ти знов мені наснишся» цей візуаль-
ний конкретно-чуттєвий образ передно народнопісенним епі-
тетом до слова хустина (красна), назвами типових українських
квітів (нагідки), хустини етносоціальної реалії (частина жіно-
чого вбрання): Ти знов мені наснишся, як і вчора, —/ В хустині
красній милі нагідки,/ У посмішці любов і непокора,/ І трепет
губ, коханих навіки.
У ліричній поезії «Я люблю твої очі у мрії…» гармонійно
злилися словесні образи жіночої вроди і краси душі. Очі — до-
мінантна номінація зовнішності людини, душа — її внутріш-
нього світу. Взаємодіють і конкретно-чуттєві маркери — по-
рівняння очей з веселкою (натяк на лагідну, веселу вдачу ді-
вчини) та епітети легка і шовкова до поетизму душа: І дивились
на мене ті очі,/ Як веселки, з-під маєва брів…/ І коли ти по-
вернешся знову,/ Прочитаєш ти в людських очах/ Свою душу
легку і шовкову/ По стежках, по лужках, по ночах!
Отже, образ краси — константа поетичного світу А. Ма-
лишка. На його смисловому наповненні позначався етноцен-
тризм авторського сприйняття світу. Постійні епітети, народ-
нопоетичні символи, оригінальні індивідуально-авторські
словесні образи виформовують цілісний портрет рідної землі
й людини, оповитих красою. Ознаками домінантного мотиву
краси в поетичних творах поета виступають лексичні одиниці
з позитивною оцінною семантикою.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110477 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:26:58Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Підгородецька, І. 2017-01-04T13:43:19Z 2017-01-04T13:43:19Z 2013 "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) / І. Підгородецька // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 30-33. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110477 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Андрія Малишка "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) Article published earlier |
| spellingShingle | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) Підгородецька, І. Мовосвіт Андрія Малишка |
| title | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) |
| title_full | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) |
| title_fullStr | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) |
| title_full_unstemmed | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) |
| title_short | "І я пройду путі до краю, Красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії А. Малишка) |
| title_sort | "і я пройду путі до краю, красу приймаючи земну…" (мовний образ краси в поезії а. малишка) |
| topic | Мовосвіт Андрія Малишка |
| topic_facet | Мовосвіт Андрія Малишка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110477 |
| work_keys_str_mv | AT pídgorodecʹkaí íâproiduputídokraûkrasupriimaûčizemnumovniiobrazkrasivpoezííamališka |