Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Культура слова
Дата:2013
Автор: Беценко, Т.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2013
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110480
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка / Т. Беценко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 18-22. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859887822392000512
author Беценко, Т.
author_facet Беценко, Т.
citation_txt Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка / Т. Беценко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 18-22. — укр.
collection DSpace DC
container_title Культура слова
first_indexed 2025-12-07T15:53:25Z
format Article
fulltext культура слова №78’ 201318 урожай./ А над ним хмарин сувої,/ Туч весняних кораблі,/ З по- льової, молодої,/ Із колгоспної землі. Народнопоетичні метафори у творчості А. Малишка не тільки експонують у мовній формі результати образного піз- нання дійсності, але й конструюють нову художню реальність. У таких метафорах відображена національна специфіка кон- цептуалізації світу, ціннісні орієнтири українців. Тетяна Беценко народнопісенна універсалія зоря в Мові поезії а. Малишка Пізнання світу можливе через пізнання мови: світ як єдине ціле, універсум у результаті творчої роботи людського духу, ін- телектуальної діяльності людини «зречевлюється» у словах, у мовних формах: «Слово, номінація виступає результатом такої творчої діяльності людини, засобом формування об’єктивної думки» (Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури. — К., 2009. — С. 335), а «мова як феномен національ- ної самоідентифікації, як вербалізований вияв ментальності народу, стрижень національної культури відтінює універсальні логічні закони людського пізнання, мислення» (Там само, 333). Зберігаючи й передаючи з покоління в покоління досвід людства, мова водночас своєрідно резервує комплекс соціально та історично набутих категорій самопізнання і світорозуміння, систему морально-етичних, естетичних категорій. Первинним джерелом, що повною мірою засвідчує національну картину світу, слугує народнопісенна мова, яку справедливо визнано основою формування художнього світогляду письменника. Увага до народнопоетичних засобів у мовотворчості ху- дожників слова зумовлена тим, що уснопоетичні одиниці — не лише стилістичні засоби: їх слід уважати «формою вияву національного світобачення, осмислення й вираження навко- лишньої дійсності, закоріненими в менталітеті українського етносу, способом пробудження національної самосвідомості» Мовосвіт андрія Малишка 19 (Данилюк Н. Поетичне слово в українській народній пісні. — Луцьк, 2010. — С. 101). В українській літературі є багато творів, естетично-образ- на система яких зумовлена тим чи тим народнопісенним дже- релом. Чим же пояснити потяг митців до використання фоль- клорно-пісенного матеріалу, потребу в зверненні до народно- пісенного слова? Очевидно, тим, що народна пісня «допомагає відчути організм мови як культурного надбання нації в усій повноті його життя, відчути його не як статичне явище, а як динамічне, тобто те, що вкладається в зміст поняття «мовна ді- яльність» (Єрмоленко С. Я. Мова і українознавчий світогляд. — К., 2007. — С. 123). Зв’язок мовотворчості Андрія Малишка з фольклорно-пі- сенними джерелами неодноразово привертав увагу дослідни- ків. Адже ідіостиль поета відзначається концентрацією різних фольклорно-пісенних атрибутів, що охоплюють як окремі оди- ниці лексичного, фразеологічного, синтаксичного рівнів, так і засоби їхньої формальної (композиційної) побудови відповідно до усталених фольклорно-пісенних канонів. Насамперед звертаємо увагу на народнопісенні універса- лії — образно-асоціативні, багатошарові узагальнення, почас- ти поліфункціональні, полісемантичні, сформовані на основі національно-мовного досвіду (побутового (практичного), куль- турно-естетичного, поетичного (образотвірного)). В авторській поезії народнопісенні універсалії — це «переломлені» в індиві- дуальній поетичній системі образно-змістові, асоціативно на- шаровані (з урахуванням первинного — фольклорного поетич- ного досвіду етномовців) «концентрати» — комплекси, втілені у відповідну мовну форму, співвіднесені з певним мовним рів- нем (рівнями). Для народнопісенних універсалій характерні: повторюваність у текстах (жанрових зразках), усталеність се- мантики, відносна сталість компонентного складу, певні (від- носно усталені, традиційні) образно-асоціативні зв’язки (спо- соби образного кодування дійсності). Народнопісенні універсалії стали базою для формуван- ня поетичних універсалій, що є більш широким поняттям. Поетичні універсалії охоплюють як фольклорно-пісенний (ко- лективний), так і власне поетичний (індивідуальний у своїй культура слова №78’ 201320 сукупності) досвід художньо-образного віршового мовотво- рення. У будь-якому разі мовнообразна поетична система ста- новить поєднання народнопісенних та поетичних універсалій. Для мовостилю Андрія Малишка характерна увага до спо- собу слововираження та оформлення думки, що виявляється в поєднанні індивідуально-авторського та загальнолюдського, загальнонаціонального сприйняття дійсності, підґрунтям же слугує народнопоетична творчість як джерело формування ху- дожнього світобачення. Улюблені фольклорні образи А. Малишка — зоря, явір, сад, роса, хліб, колос, поле, нива, ранок, вечір, пісня, соловей рідний край (Батьківщина), рідна земля, мати, Дніпро, Дунай... Клю- чові з них — вітер, доля, щастя, пісня, дума, дорога, криниця, степ, мак, вода. Обтяженість ідеологічними настановами того- часної доби хоч і позначилася на ідіолекті митця, однак не зні- велювала стрижневе для української ментальності поняття волі (свободи). Саме у творчості А. Малишка відбулася динамізація фольклорно-пісенної домінанти рушник. Народнопісенна універсалія зоря (зірка) — одна зі знакових у мовотворчості митця. Як і в народній поезії, зірка — атрибут вечора. Тому зоря (зірка) у поетичному світі А. Малишка — вечірня, вечоро- ва: Десь піду я спокійно між люди,/ Поклонюся вечірній зорі; А сьогодні — вийду в самий вечір,/ В розцвіт вечорової зорі. Зоря (зірка) у творчій уяві поета часто означується прикмет- никами полум’яна чи світанкова. Відповідно до фольклорно-пісенних традицій зоря у мово- творчості митця зберігає асоціативний зв’язок з поняттями ді- вчина, кохання, зустріч під зорями тощо. Однак А. Малишко значно розширює поетичний «обсяг» народнопісенної універ- салії зоря, надаючи їй більш глибокого змісту: вона співвідно- ситься з поняттями Україна, Батьківщина, рідна земля: Весе- ла хмаро, вдалині/ Промчиш і не повернеш знову,/ То розкажи хоч ти мені —/ Чи бачиш зірку вечорову/ На Україні? Зорі Батьківщини — це київські зорі: І світяться балканські зорі,/ Мов київські зорі мої. Так А. Малишко своєрідно «конкретизує» поетичне осмис- лення поняття зоря як символу української землі. Мовосвіт андрія Малишка 21 Народнопісенний універсальний образ зорі також слугує позначенням найвищої мети: І я скажу: ходімо вище й вище,/ До крайніх зір, до глибочизни рік. У національній поетиці номінація зоря (зорі) пов’язана з чистими, високими людськими почуттями (любові й вірності). Традиційний образ — зіставлення понять дівчина — зоря. Ці архетипні уявлення активізував митець, опосередковано вказу- ючи на зв’язок означених понять: Назбираю за долиною/ Те- плих зір полум’яних,/ Де з червоною калиною/ Ходить вечір, як жених./ Перейду яри опадисті/ По землі, як по саду,/ По- між гнівом в серці й радістю/ Місце зорям тим знайду./ .. По- саджу їх попідвіконню;/ За черешневі мости./ З тої теплоти великої/ Білими яблуками рости./ Дарувати буду дівчині,/ Щи- рим друзям без жалю,/ У слова нові, невивчені/ Світлий про- мінь переллю. Саме на таке сприйняття народнопісенної універсалії зоря вказує контекст, у якому взаємодіють образи червоної калини (символ кохання, дівочої вроди), черешневого мосту (мабуть, аналогічно до народнопісенного образу калиновий міст, що асоціюється з коханням), саду (у фольклорно-пісенних зраз- ках — місце зустрічі закоханих), дівчини. У світосприйнятті А. Малишка народнопісенний образ- символ зорі пов’язаний з поняттям пам’ять (духовна пам’ять нації, пам’ять народу), зокрема у поезії «Вікові зелені кручі»: І живуть глибини слова/ Думою одною,/ Зоре ж моя світан- кова,/ Палай наді мною! Таке авторське слововживання слугує доказом семантичної розбудови народнопісенної універсалії, що вже набуває статусу поетичної універсалії. Для мовомислення А. Малишка характерне подальше по- глиблення художньо-образного сприйняття та поетичної ре- презентації народнопісенної універсалії зоря, що виражається в уособленні означеної реалії — наданні їй рис та властивостей людської істоти: Он зоря вечорова до мене шепоче барвиста:/ — Що ти став, як німий, надивляйся на землю свою; Дивлять- ся зорі з неба, немов замучених очі. Народну традицію позначення часу в індивідуальній мові автор фіксує формульною сполукою вечірня зоря: Забринять до вечірних зір, пор.: На зорі кують ковалі. культура слова №78’ 201322 Результатом деривації номінації зоря є авторські неологізми зореносиця (земле, зореносице моя!), зоряно-рясний (Отак би жити синім квітнем/ Під небом зоряно-рясним,/ На око — зо- всім непомітним,/ На слово — дивно голосним). Отже, в пейзажних, героїко-патріотичних віршах, у філо- софській та інтимно-ліричній поезії Андрія Малишка актуалі- зовано образ зорі, що засвідчує його наскрізний характер як ознаку ідіостилю поета. Наталія Мех «пісня, що народ заколосила…» (образ пісні в поетичній Мові а. Малишка) У мові української поезії слово Андрія Малишка має своє неповторне звучання. Особливо це пов’язано з пісенними тек- стами «Ми підем, де трави похилі...», «Київський вальс», «Білі каштани», «Цвітуть осінні тихі небеса» і знаменитим «Пісня про рушник». Прикметна мовотворчість Андрія Малишка й з погляду використання семантики ключових слів слово, думка, пісня. У його поетичному словнику вони займають помітне місце і щодо частоти вживання, і щодо значеннєвих відтінків. Розвиваючи традиційні мотиви, спираючись на поетич- ний словник, Андрій Малишко водночас переосмислює концептуальне наповнення слова-поняття пісня: адже бага- то своїх творів він називає піснями, а назва циклу «Пісня яворів» засвідчує й глибокі фольклорні основи його мовної творчості. Для поетичних текстів А. Малишка характерне розгортання слова пісня в епітетні, метафоричні, парафрастичні структури, а також семантична тотожність його з лексемами слово, мова, думка. На це вказує характерна сполучуваність іменника піс- ня. Взаємозамінність слів названого поетично-контекстуаль-
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-110480
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0201-419X
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:53:25Z
publishDate 2013
publisher Інститут української мови НАН України
record_format dspace
spelling Беценко, Т.
2017-01-04T13:43:58Z
2017-01-04T13:43:58Z
2013
Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка / Т. Беценко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 18-22. — укр.
0201-419X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110480
uk
Інститут української мови НАН України
Культура слова
Мовосвіт Андрія Малишка
Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
Article
published earlier
spellingShingle Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
Беценко, Т.
Мовосвіт Андрія Малишка
title Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
title_full Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
title_fullStr Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
title_full_unstemmed Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
title_short Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
title_sort народнопісенна універсалія зоря в мові поезії а. малишка
topic Мовосвіт Андрія Малишка
topic_facet Мовосвіт Андрія Малишка
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/110480
work_keys_str_mv AT becenkot narodnopísennauníversalíâzorâvmovípoezííamališka