Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11050 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею / О. Неживий // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 65-67. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860084838025920512 |
|---|---|
| author | Неживий, О. |
| author_facet | Неживий, О. |
| citation_txt | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею / О. Неживий // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 65-67. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Слово і Час. 2006 • №9 65
літератури, а також, природно, із різних аспектів україно2німецьких літературних
зв’язків. Особливо варто наголосити, що цьому вченому зі світовим іменем ми
зобов’язані тим, що українська література стала відомою у світі: його перу належить
чимало статей в американській енциклопедії.
Він — автор численних наукових праць у ділянках німецької, слов’янської літератур
та історії української церкви. З2поміж них: Іван Франко і німецька література (Мюнхен:
Український Технічно2господарський інститут, 1974); Ukrainian Literature: У кн. Modern
Slavic Literature, vol.II. — New York: Frederick Ungar, 1976. — рp. 4482532.; M.Labunka
and L.Rudnytzky. Ukrainian Catholik Church: 1946—1976. — Philadelphia: St.Sophia
Religious Association, 1976; А.Багмет. Словник синонімів української мови / За ред.
Г.Лужницького та Л.Рудницького, Нью2Йорк, 1982. — Т.1; Russlan Czech, Hungarian
and Polish Dramatists: У кн.: Maijor Modern Dramatists. — Vol. II. — New York: Frederick
Ungar, 1986 — рp. 3702542; А.Полєц. Віра і Надія. Церква у злуці з Римом 1596—
1996. Фотоальбом / За ред. Л.Рудницького та О.Опанасюка. — Філадельфія: Св.Софія
(Книга вийшла трьома окремими виданнями — українською, польською та англійською
мовами).
Автор літературознавчих статей, зокрема, з різних аспектів україно2німецьких
літературних зв’язків, присвячених творчості В.Гете, оглядів української, російської та
літератури лужицьких сербів, українознавчих та літературознавчих статей в Енциклопедії
Українознавства В.Кубійовича, англомовних енциклопедіях, зокрема у Encyclopedia of
World Literature in the 20th Century. — New York: Continuum, 1984—1993; Literary Exile
in the Twentieth Century. — New York: Greenwood Press, 1991; Research Guide to European
Historical Biography 1450 — Present. — Vol. I2VI. — Washington: D. C. — 1993; автор
статей про українських письменників (головно — про Івана Франка) в численних
довідкових працях, журналах і збірниках США, Канади, Німеччини, Франції, України.
Він є співредактором кількох томів Записок НТШ й журналу Nationalities Papers тощо.
Праці, наукові розвідки Л.Рудницького стають дедалі відомішими і в Україні. Зокрема,
в Україні видано “Вибране” драматурга з діаспори Григора Лужницького (Івано2
Франківськ: Плай. — 1998, упоряд., вст. ст. й наукові коментарі С.Хороба), штрихи до
портрета якого підготували Л.Рудницький та В.Ящун. Перу Л.Рудницького належить і
біобібліографічна довідка “Григор Лужницький — письменник, літературознавець,
публіцист, театрознавець, історик церкви”.
Переклав (у співавт.) англійською мовою роман О.Гончара “Собор” — Oles Honchar.
The Cathedra Translated by Yuri Tkach and Leonid Rudnytzky / Еdited by Leonid Rudnytzky.
— Washington: St.Sophia Religious Association, 1989.
Леонід Рудницький — член Національної Спілки письменників України (2000). Лауреат
премії ім. І.Франка (1992, за працю “Іван Франко і німецька література”, видану 1972р.
за кордоном).
Удостоєний нагороди Lindback Award for Distinguished Teaching — за визначні
досягнення у викладацькій роботі (1966) та нагороди Сестер чину Василія Великого за
досягнення в освітній роботі (1997). Був відзначений Президентом України за внесок у
розбудову Української держави (1996).
Своє 702річчя Леонід Рудницький відзначив у повному розквіті творчих сил і зі значним
творчим доробком. До його ювілею НТШ підготувало збірник наукових праць на його
пошану.
Олексій Неживий
ГРИГІР ТЮТЮННИК: ОДНА ПРИСВЯТА ІВАНОВІ ЧЕНДЕЮ
Уперше цей літературний твір Григора Тютюнника був опублікований у перекладі
російською мовою. Журнал „Сельская молодежь” у 1972 році (№9) вмістив оповідання
під назвою „Проводины” із короткою присвятою „Іванові Чендею”. А в листі до
перекладача Ніни Дангулової в червні 1972 року Григір Тютюнник писав : „А що з Сином,
який приїхав тютюнового кольору „Москвичем”, як його зустріли у Ваших краях? Якщо
66 Слово і Час. 2006 • №9
добре, прошу Вас, поставте, будь ласка, присвяту, чим я раніше не бавився, але на сей
раз, уже дуже давно пообіцяв прекрасній людині й письменникові Івану Чендею. Так
ось, якби Ви написали над оповіданням „Ивану Чендею”, я вік дякував би Вам”1.
Українською мовою оповідання вперше оприлюднене в книжці „Батьківські пороги”
(К. 1972) уже під назвою „Син приїхав”, однак присвята І.Чендеєві зникла. У всіх інших
виданнях, як за життя письменника, так і в найновіших, вона, на жаль, так і не з’явилася.
Для письменника І.Чендея кінець 602х і 702ті роки минулого століття стали
найважчими в його творчій біографії. Збірка „Березневий сніг” (К., 1968) зазнала
жорстокої критики і, що найголовніше, не від професійної критики, а за підписами
читачів2земляків автора. Так у газеті „Молодь України” (7 верес. 1969 р.) під рубрикою
„Читач висловлює думку” за підписом М.Климпотюк, член КПРС з 1929 р., була
надрукована стаття, у якій давалася злісна й нищівна ідеологічна оцінка книжки: „Іван
Чендей, йдучи не за історичною правдою, а мабуть, керуючись окремими негативними
фактами з нашого життя, тим самим сходить з позицій, на яких повинен стояти
радянський митець.
[...] Очевидно, святий закон наших радянських письменників — писати історію
сучасності, своїм словом виховувати молоде покоління, у змалюванні образів
керуватися правдою життя, а не „правдою” фактиків, які не відбивають загального
суспільного поступу — для І.Чендея неприйнятний”.
До речі, у цій самій газеті вже наступного місяця критичні оцінки спрямовувалися
вже на книжку Григора Тютюнника „Деревій”(К.,1969). Мова йде про рецензію
Вол.Мельника „На підступах до вершини” („Молодь України”, 5 жовт. 1969 р.), де теж
вистачало звинувачень із вузько2соціологічних та ідеологічних позицій: „Так у чому ж
тоді недовершеність оповідання „Перед грозою” і йому подібних? Думається, в тому,
що, зосереджуючи всю свою увагу на правдивості, витонченості показу певного факту,
автор залишає своїх героїв поза проблемами суспільства, не наділяє їх яскравими
рисами характеру людини свого часу...”. А далі ще категоричніше: „Не відчувається
суспільного тла, яскравих характерів героїв і в таких оповіданнях, як „Червоний морок”,
„Обмарило”, „Комета”, „Смерть кавалера”. І врешті2решт: „В оповіданнях же Григора
Тютюнника герої часто2густо не сягають зором далі своєї хати”.
Літературознавець Г.Сивокінь у статті „Іван Чендей в історії української літератури
ХХ ст.” („Дивослово”. — 2002. — №5) також наводить приклад, як у газ. „Закарпатська
правда” від 9 березня 1969 р. за трьома підписами друкувався матеріал „Чому обурилися
дубівчани?”, де розповідалося, як односельці письменника дружно виступили проти
спотворення правди в таких творах, як „Березневий сніг”, „Іван”, „Птахи полишають
гнізда”, бо, мовляв, автор відійшов від позицій соціалістичного реалізму...
Тоді І.Чендею не допомогло навіть те, що в академічній „Історії української
літератури”(К., 1971р.) його ім’я згадувалося кількаразово серед талановитих
письменників часто поряд з ім’ям Григора Тютюнника), а його роман „Птахи полишають
гнізда” автор розділу „Проза” літературознавець В.Дончик ось як охарактеризував:
„основним рушієм внутрішнього конфлікту і є драматичний стик минулого та сучасного,
розкритий через тонко й точно змальований характер”, до того ж письменник виписує
характери, пильнуючи їх соціальні, національні, емоційні особливості2.
Сам І.Чендей про роки замовчування в інтерв’ю „Відчуваю, що залишилося
небагато...” сказав так: “Найважче зносилося те, що була повна мовчанка, ізоляція.
Добре зроблені матеріали не брали навіть в газету. Було так, що місяцями ніхто не
озивався, не телефонував. Друзів було повно, і раптом — голий простір довкола3.
Отже, присвята Григора Тютюнника говорить про його чесну, принципову позицію,
бажання хоча б таким чином висловити своє ставлення до високого таланту І.Чендея. У
творчості їх насамперед ріднило намагання відобразити національний характер, образ
світу українців по2справжньому реалістично, як такий, що зазнав руйнівної деформації
1 „Щоб було світло й слово”: Листування Григора Тютюнника / Передм., упоряд., приміт., підготовка текстів
О.І.Неживого. — Луганськ, 2004. — С. 122.
2 Історія української літератури . — К., 1971. — С. 410.
3 „Українська мова та література”. — 2002. — №40.
Слово і Час. 2006 • №9 67
в тоталітарному суспільстві, де знецінювалося і знищувалося все етнічне, національне.
Будь2який сумнів у тому, що Григір Тютюнник присвятив І.Чендею саме оповідання
„Син приїхав”, виключається, адже за філософсько2художнім відображенням цей твір
значною мірою співзвучний із головною проблематикою його літературних творів, а
особливо роману „Птахи полишають гнізда” та повісті „Іван”.
У 602х рр. ХХ століття, коли матеріального достатку в житті українців стало більше,
ще виразнішим контрастом постала проблема бездуховності, а точніше — справжньої
духовної катастрофи. Учорашні селяни, тобто юнаки й дівчата, що приїхали до міста й
утратили традиційний спосіб життя, опинилися на узбіччі чи маргінесах духовної
культури, й тоді щонедільного вихідного по дворах у селі тільки й чути: „Папа, а как у
вас тепер навпростець ходять до лавки?” Тепер їхні помисли, мрії, бажання здебільшого
зосереджувались на матеріальних цінностях, тому й головний герой оповідання „Син
приїхав” ставить в один ряд як речі, так і своїх рідних, по2суті, не розрізняючи їх: „Тепер
Павло мав усе: квартиру, жінку, машину, сина, двісті карбованців заробітку разом з
премією і почував себе так, як йому й хотілося: спокійно, впевнено і незалежно”4.
Українське село — ця правічна основа творення, формування й побутування
національної духовності теж змінилася, і вже батько — старий Дзякун, виряджений у
подаровані сином і невісткою нейлонову сорочку та сірий у сосонку костюм за
шістнадцять карбованців і сорок дві копійки, з усіх сил старається догодити синові: „Та
й скільки ж людей під твоїм руководительством?”.
Навіть прадавній обряд хрещення маленького Борі Дзякуна перетворюється на просту
формальність як для старої Дзякунки, так і її невістки: „Коли опинилися за ворітьми,
Рита сказала, ледь примруживши гарненькі очі:
— Такий красивий та привітний...
Дзякунка помітила той дівоцький прижмур і мовила сердито:
— Еге ж, за десятку можна і в янгола обернутися. Ходім швиденько до антобуза, бо
пече так, що ще й м’ясо пропахне, то будуть нам хрестини.
І вперше подумала про невістку погано” (с. 259).
Гурт односельців уже не здатний і пісню заспівати, здавалось би знану всіма ще з
дитинства...
Коли митцеві 20 травня 1972 р. виповнилося 50 років з дня народження, Григір
Тютюнник один із небагатьох надіслав сердечне вітання. Про це промовисто свідчить
лист І.Чендея, який друкується вперше5:
„Дорогий Григоре Михайловичу!
Кланяюся Вам і щиро дякую за добре слово при нагоді мого піввіку. Дістати од вас
телеграму було справді приємно і радісно. Дякую Вам за радість.
Завжди думаю про Вас з щирим хвилюванням, як думають про окрасу високого
мистецтва літератури, як думають про того, хто в дорогу пішов і уже ніколи з неї не
зійде...
Бажаю Вам великих радостей у творчості, тих самих, що не обходяться без мук,
сумнівів і тривог. Тим більші ті радості.
Будьте мудрі, ощадливі, бережіть себе, своє здоров’я !
Щиро Ваш І.Чендей.
Ужгород, 12 червня 1972 р.”
Отож віриться, що в наступних виданнях будуть текстологічно досліджені всі твори
Григора Тютюнника, повернеться їх авторська первозданність, зокрема й присвята
Іванові Чендею оповідання „Син приїхав”.
м.Луганськ
4 Тютюнник Г. Облога: Вибр. твори / Передм., упоряд. та прим. В.Дончика. — 2 вид. — К., 2004. — С. 252.
5 Центральний державний архів'музей літератури і мистецтва України. — Ф. 966. — Опис 1. — Од. зб. 34.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11050 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:59Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Неживий, О. 2010-08-11T11:03:46Z 2010-08-11T11:03:46Z 2006 Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею / О. Неживий // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 65-67. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11050 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Штрихи Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею Article published earlier |
| spellingShingle | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею Неживий, О. Штрихи |
| title | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею |
| title_full | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею |
| title_fullStr | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею |
| title_full_unstemmed | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею |
| title_short | Григір Тютюнник: одна присвята Іванові Чендею |
| title_sort | григір тютюнник: одна присвята іванові чендею |
| topic | Штрихи |
| topic_facet | Штрихи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11050 |
| work_keys_str_mv | AT neživiio grigírtûtûnnikodnaprisvâtaívanovíčendeû |