Пауза в науковому мовленні
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111321 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пауза в науковому мовленні / Н. Вербич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 192-200. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-111321 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вербич, Н. 2017-01-09T14:56:38Z 2017-01-09T14:56:38Z 2013 Пауза в науковому мовленні / Н. Вербич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 192-200. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111321 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Усна мова. Вимова. Наголос Пауза в науковому мовленні Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пауза в науковому мовленні |
| spellingShingle |
Пауза в науковому мовленні Вербич, Н. Усна мова. Вимова. Наголос |
| title_short |
Пауза в науковому мовленні |
| title_full |
Пауза в науковому мовленні |
| title_fullStr |
Пауза в науковому мовленні |
| title_full_unstemmed |
Пауза в науковому мовленні |
| title_sort |
пауза в науковому мовленні |
| author |
Вербич, Н. |
| author_facet |
Вербич, Н. |
| topic |
Усна мова. Вимова. Наголос |
| topic_facet |
Усна мова. Вимова. Наголос |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111321 |
| citation_txt |
Пауза в науковому мовленні / Н. Вербич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 192-200. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT verbičn pauzavnaukovomumovlenní |
| first_indexed |
2025-11-24T16:02:16Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:02:16Z |
| _version_ |
1850850515933462528 |
| fulltext |
культура слова №79’ 2013192
Наталія Вербич
пауза в науковому мовлЕнні
Важливе значення під час реалізації комунікативних стра-
тегій промовця (незалежно від жанру його виступу та ступе-
ня підготовленості тексту) мають суперсегментні одиниці, зо-
крема інтонація як важливий складник усного мовлення, його
структурний компонент, носій семантичних значень, спосіб
вияву і передання емоційно-експресивного характеру фрази,
виразник функціонального навантаження тексту.
Головний інтонаційний засіб членування усного тексту —
пауза. З одного боку, це перерва у звучанні, а з другого, — «ком-
понент звукового сигналу, що, як і будь-який інший компонент
плану вираження, є наслідком смислової функції мови» (Баг-
мут А. Й., Борисюк І. В., Олійник Г. П. Інтонація спонтанного
мовлення. — К., 1985. — С. 87; далі — Багмут).
Ілюстративними для дослідження різновидів пауз та їхніх
функціональних можливостей є наукові дискусії під час захис-
ту дисертацій. Для таких виступів, крім ознак точності інфор-
мації, логічної послідовності викладу, переконливості аргу-
ментації, характерні розгорнений виклад, відсутність економії
мовних засобів тощо.
В основу класифікацій пауз покладено їхні функціональ-
ні можливості (місце появи та виконувана функція) та власне
акустичні параметри (тривалість та заповнення). Розрізняють
кілька видів пауз: граматичні, семантичні, паузи гезитації.
граматичні паузи (або синтаксичні, синтагматичні, єд-
нально-розділові, делімітативні, логічні). Це сигнал межі
різних частин тексту — фраз або синтагм. Місце такої паузи
зумовлене фонетично (залежить від довжини мовленнєвого
сегмента); синтаксично (зумовлене синтаксичною будовою
фрази/синтагми), семантично (пов’язане із впливом змісто-
вого чинника на виокремлення певної групи слів). Головна
функція граматичних пауз — розділово-з’єднувальна, тобто
членування потоку мовлення на сегменти певної довжини з
наступним їх поєднанням у єдине змістове ціле. Дослідники
потрактовують паузи цього виду як семантично нейтральні,
усна мова. вимова. наголос 193
оскільки вони не маркують частини усного тексту семантично
або стилістично.
Граматичні паузи поділяють на реальні (темпоральні), фі-
зичним корелятом яких є припинення звучання на деякий час
та падіння рівня інтенсивності до нуля; та нереальні (не тем-
поральні), виражені різкою зміною частоти основного тону,
темпу, інтенсивності сигналу або стиком двох відносно само-
стійних за змістом словосполук без особливих акустичних по-
казників (Цеплитис Л. К. Анализ речевой интонации. — Рига,
1974. — С. 67).
У працях, присвячених ораторському й сценічному мисте-
цтву та виразному читанню, акцентовано увагу на проблемах
появи й функціонування синтаксичних пауз. Зазвичай розріз-
няють обов’язкові (на синтаксичних швах) і вірогідні (зумовле-
ні семантико-інтонаційною структурою висловлювання) паузи.
Місця їх реалізації та тривалість пов’язують насамперед із син-
таксичною будовою речення. Зокрема відзначають, що в кінці
речення мають бути триваліші паузи, щоб зробити глибокий,
але не надмірний вдих; менш тривалі — на синтагмах та розді-
лових знаках всередині речення для непомітного, безшумного
добору повітря (Коваль Г. П. Методика читання. — Т., 2008).
Водночас відомо, що паузальне й пунктуаційне членування ре-
чення не завжди збігаються. Так, спостерігаємо невеликі паузи
між групою підмета й групою присудка, на місці пропущених
слів, після обставин (зазвичай зі значенням місця, часу, причи-
ни) і додатків, що стоять на початку речення тощо.
У заздалегідь підготовленому виступі, виголошеному з опо-
рою на написаний текст, паузи здебільшого виконують роз-
ділову функцію — відокремлюють одні синтаксичні одиниці
від інших, а різні типи пауз виражають характер зв’язку між
одиницями тексту. Межі інтонаційного членування (і місця по-
яви паузи) усередині речення часто збігаються з межами частин
складного речення й синтаксично актантних груп усередині про-
стого. І навпаки, паузи дуже рідко трапляються всередині таких
груп. За нашими спостереженнями, граматичні паузи в читаних
текстах переважають — 70% від усіх зафіксованих пауз.
Частотні граматичні (реальні й нереальні) паузи зумовлю-
ють сприйняття інтонації мовлення як унормованої, правиль-
культура слова №79’ 2013194
ної, чіткої, плавної. Г. Н. Іванова-Лук’янова, дослідивши рит-
міко-інтонаційну будову текстів різних жанрів на матеріалі
російської мови, зазначає: «що більше в тексті реальних гра-
матичних пауз, .. що ширше його нейтральне поле, то вища
його нормативність і, навпаки, що менше в тексті стилістично
нейтральних пауз, то більшою мірою виявляються в ньому різ-
номанітні стильові й експресивно-модальні ознаки» (Иванова-
Лукьянова Г. Н. Ритмико-интонационное строение текста. —
М., 1990. — С. 178).
У спонтанному науковому мовленні, спрямованому на чіт-
кість формулювання думки, логічність викладу, максимальне
дотримання послідовності викладених аргументів, зафіксо-
вано 56% граматичних пауз (з-поміж них 51% реальних, 5%
нереальних). Як і в читаному тексті, у спонтанному виступі
місця появи таких пауз передбачувані, оскільки перерви у зву-
чанні здебільшого спостерігаємо на синтаксичних стиках фраз
(Багмут, 198), проте відзначаємо й позиційну варіативність
граматичних пауз. Зокрема, маркером уведення нової теми ви-
ступають у постпозиції до паузи (на початку нової синтагми)
сурядні сполучники, десемантизовані елементи на зразок от,
ось, ну та особові займенники, а в препозиції до паузи (в кінці
попередньої синтагми) — підрядно-пояснювальний сполучник
що або деякі інші сполучники. Так, наприклад, спостерігаємо
паузальний шов після підрядного або сурядного сполучника
(з одночасним його акцентним виділенням) на межі частин
складного речення або виділення такого сполучника паузами з
обох боків (при нормативній паузі перед таким сполучником)1:
Я вважаю що / дисертація і / відгуки офіційних опонентів за-
свідчують те що / дисертація відповідає вимогам / які став-
ляться до такої роботи/; Сьогодні ми / сл /е/ слухаємо дисер-
тацію про кримські говірки / і / дослідження це винятково ак-
туальне оскільки ¦ вперше ¦ схарактеризовано й о охоплено ре-
гіон Криму / зокрема новостворені українські говірки //.
1 У прикладах використано такі символи: // — міжфразова пауза; / —
граматична реальна пауза; /* — граматична нереальна пауза; ¦ — семантич-
на пауза; \ — незаповнена пауза гезитації; /е/ — заповнена пауза гезитації;
півжирним шрифтом позначене акцентно виділене слово; а-а-а — нефонема-
тичне подовження голосного або приголосного.
усна мова. вимова. наголос 195
Наявність нереальних граматичних пауз (від 1 до 8 оди-
ниць у текстах різних мовців) засвідчує певне деформуван-
ня темпової однорідності текстів, адже більшість таких пауз
виявлено в текстових сегментах, маркованих прискореним
темпом вимовляння. Спостережено, що функціонування не-
реальних граматичних пауз пов’язане з акцентно-ритмічною
організацією наукового мовлення, зокрема їх фіксуємо у міс-
цях можливої появи нетипових для цього жанру неправиль-
них акцентно-ритмічних фігур, що спричиняє вирівнювання
складової динаміки фрази.
У науковому мовленні нереальна граматична пауза часто за-
мінює вірогідну, але не реалізовану паузу з перервою у звучан-
ні. У спонтанному мовленні немає чітких правил, які регламен-
тують місце появи паузи та її тривалість, як у читаному тексті.
Водночас типова під час читання довга міжфразова пауза (з
абсолютною перервою у звучанні) або середня (рідше коротка)
міжсинтагмова пауза, що відділяє вставні і вставлені конструк-
ції, а також частини складного речення у спонтанному тексті
представлені нереальними паузами: У Крим у Криму не тільки
в Криму ¦ клубніка ¦ вона є клубніка там тільки /* тобто по-
луниця у нас /* це дуже літературний я так би мовити кажу
що це ду \ високий літературний ¦ рівень //; Діти вже пішли до
школи тут і вже втратили /* дарма шо вони до школи були ж
ніби в тих родинах / чую підбігає до мами і каже не мамко як
у них кажуть /* а кажуть ма тобто як у нас кажуть //. По-
ява таких пауз сприяє чіткішій сегментації мовлення, полегшує
сприйняття усного тексту.
Аналізуючи паузальне членування усного мовлення до-
слідники відзначають факт пропуску обов’язкових граматич-
них пауз. Таке явище актуальне для політичних виступів, коли
промовець має обмежений час на представлення своїх думок
й водночас прагне передати якомога більше інформації. У на-
уковому виступі пропуск обов’язкової паузи виявлено у фоно-
вих сегментах тексту, де подано матеріал, який має другорядне
значення щодо основної теми повідомлення: Мене страшенно
втішає те / що у Криму / там людина яка живе в Криму / а я
там працював ви знаєте я знаю ту ситуацію яка там є ви зна-
єте на російське відділення ми не можемо набрати у Ялті так
культура слова №79’ 2013196
те саме і в Сімферополі говорять у раді так а на українське
набираємо //. Тут пропуск обов’язкового паузального члену-
вання пов’язуємо з функціонально-структурними особливос-
тями спонтанного мовлення.
Семантичні паузи (або неграматичні, психологічні, виділь-
ні, емоційні, емфатичні) здебільшого є засобом виокремлення
найважливіших слів у тексті. Такі паузи багатозначні, а їхнє
функціональне навантаження зумовлене і власне мовними чин-
никами (темою та жанром тексту, його лексико-граматичними
особливостями), і позамовними (індивідуальними рисами мов-
ця, мовленнєвою ситуацією тощо).
У спонтанному науковому виступі зафіксовано 15% семан-
тичних пауз. При цьому більшість слів із логічним наголосом
відокремлено паузальним членуванням.
Дещо відрізняється виокремлення значущих слів у текстах,
виголошуваних чоловіками й жінками. Зокрема у мові чоло-
віків більшість семантичних пауз трапляються перед акцент-
но виділеним словом (32% випадків), що цілком закономірно,
адже раптове мовчання привертає увагу слухачів до наступно-
го сегмента мовлення: …саме на цьому ґрунті / здійснено ди-
ференціацію матеріалу і це / направду є ¦ новим у сучасному
мовознавстві //; І-і-і \ щодо ¦ практичного його застосування
то / певен що воно знайде / /е/ с-своє продовження логічне /. За-
звичай мовець за допомогою таких пауз уповільнює мовлення,
привертаючи увагу слухачів до важливої, на його думку, части-
ни повідомлення.
Мовлення жінок вважають більш емоційним, що відобра-
жено, зокрема, в способах виокремлення важливих сегментів
тексту. Жінки найчастіше вичленовують ключові лексеми за
допомогою пауз з обох боків (32%), що підкреслює інтонацій-
но-змістову самостійність логічно виділеного компонента та
передає емоційне напруження думок автора, а також наголо-
шує на значущості такого слова в контексті не лише окремої
фрази, а й більшого мовленнєвого сегмента: / а от якось у ви-
сновковій частині не прозвучало / що відбувається коли поряд
опиняються ¦ представники /е/ носії різних говірок //; І от
мене ¦ два ¦ клубніка заці /е/ зацікавила і / ще / те шо у нас за-
раз оце кизил кизил /.
усна мова. вимова. наголос 197
У наукових виступах зафіксовано й чималу кількість полі-
функціональних пауз (9%), які поєднують функцію граматич-
ної й семантичної паузи, розмежовують синтагми й водночас
є маркером виокремлення акцентно виділеного слова: / я буду
голосувати за те щоб / науковий ступінь мала ¦ /сьогоднішня
дослідниця /; / і гарно зреше зре зрежисерувала ваш керівник /
от /¦ материнська основа / ніби взаємодія / от /.
Закономірне явище досліджуваного матеріалу — відсут-
ність дикторських пауз (як-от виокремлення за допомогою па-
узального членування останнього слова фрази), оскільки цей
вид пауз характерний для начитаних досвідченими дикторами
текстів, а їхнє функціональне навантаження до певної міри зу-
мовлене особливостями відтворення усного мовлення за допо-
могою технічних засобів. Спостережено лише виділення за до-
помогою паузи останнього слова фрази, якщо воно позначене
логічним наголосом (таку паузу кваліфікуємо як семантичну, а
не дикторську): / ми тоді серйозно працювали з дисертацією
з текстом з авторефератом / і-і-і шо я хочу сказати /* я своєї
думки після того ¦ не поміняв //; В нашому селі з’явилось два-
надцятеро родин із Закарпаття / і от тепер / батьки їхні на-
рікають / шо наші діти уже по-вашому ¦ казкують //.
Твердження про первинність усного мовлення й водночас
орієнтування під час його аналізу на правила та норми писем-
ного тексту зумовило розуміння функціонування пауз гезита-
ції (обдумування, вагання) як недоліку, вади усного мовлення.
Проте чимало досліджень спонтанного (офіційного й неофі-
ційного) мовлення спростовують цю думку. Нині загально-
визнаним є погляд на паузи вагання як на закономірне, а то й
обов’язкове явище в спонтанному тексті.
Паузу вагання розуміємо як зупинку під час вимовляння,
пов’язану з тим, що мовець через певні обставини не може від-
разу продовжувати думку. Місце появи такої паузи у висловлен-
ні не прогнозоване; вона допомагає мовцеві точніше оформити
й озвучити свої думки та відображає сумніви щодо вибору мож-
ливих мовних засобів. Лінгвісти зазначають, що без таких пауз
текст сприймається як штучний, неприродній (Багмут).
Непідготовленість спонтанного мовлення зумовлює функ-
ціональне призначення пауз гезитації — це перерви під час
культура слова №79’ 2013198
мовлення з метою пошуку наступної граматичної структури
або слова, що відобразить предмет, реалію чи дію; планування
висловлення, вдалого формулювання думки; відновлення якос-
ті мовлення — редагування фрази чи її частини, сказаної, на
думку мовця, неправильно (це стосується різноманітних допо-
внень, виправлень, повторів) тощо.
За результатами експериментально-фонетичних досліджень
паузального членування усного мовлення О. О. Александрова
визначила можливі джерела виникнення пауз вагання. Це на-
самперед позамовні чинники ситуації спілкування, які поді-
ляють на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні пов’язані з
умовами реалізації комунікації (офіційною / неофіційною),
підготовленістю / непідготовленістю повідомлення, темою
(офіційною / неофіційною, звичною / незвичною), з темпо-
ральним фактором, обмеженим / необмеженим у часі, кількіс-
тю мовців, формою спілкування (безпосередньою / опосеред-
кованою), частотою зміни ролей. Суб’єктивні чинники можуть
бути стабільними та змінними. Стабільні стосуються наявності
в мовців спільної апперцепційної бази, знань про світ загально-
го характеру, обізнаності щодо теми повідомлення, статі, віку,
професійної та класової належності, освіти, темпераменту, ро-
зумових і мовленнєвих здібностей, уваги, пам’яті. До змінних
чинників належать фізичний та емоційний стан людини, на-
стрій, ставлення до предмета мовлення, стосунки між співроз-
мовниками (Александрова О. А. Речекоммуникативный статус
паузы колебания. — Великий Новгород, 2004. — С. 54—55).
У проаналізованих спонтанних наукових виступах виявле-
но близько 20% пауз вагання. Багато з них трапляються на межі
синтагм і дублюють розділову функцію граматичних пауз. За-
звичай у такому разі міжсинтагмовий шов позначено реальною
граматичною паузою й заповненою паузою гезитації: Ареал не
незвичайний / /е/ стосовно / діалектологічного розшарування
оскільки уявлення про / кримський регіон асоціюється передов-
сім із його російськомовністю ¦ / із його російською материз-
ною //; Є-є-є /е/ для певних слів / /е/ ми можемо встановити
такі ¦ ранги ¦ літературності наближення //.
Сигналом переформулювання думки або виправлення не-
точностей в узгодженні слів у фразі часто є поява заповненої
усна мова. вимова. наголос 199
паузи вагання та наступної паузи із перервою у звучанні: Сьо-
годнішня / /е/ або /е/ / дисертантка сьогодні заперечує цю вже
усталену й утрадиційнену / і за на міркування декого окласич-
нену думку / і ¦ руйнує її /; І мені подобається що от /е/ / як
поширюються оці ¦ назви ¦/; / тут видно що тут і у висновках /
/е/ що ця робота / от /е // механізм наш мовний структурний /
мовний / як лексичні варіанти залежать від фонетичних варі-
антів /. Такі паузи є сигналом зміни мовленнєвої тактики, коли
висловлене або ще не висловлене до кінця оратор під час гово-
ріння перебудовує, змінює, корегує відповідно до зміни кому-
нікативної інтенції — вимовляти / не вимовляти задумане або
сплановане раніше чи взагалі сказати щось нове, що чіткіше,
виразніше передасть думку.
У разі пошуку найбільш вдалого слова зазвичай спостері-
гаємо заповнену паузу вагання (переважно звуком [е]): // А от
цікаво все таки мені здається було б аби увиразнити ще / оцю
міждіалектну ¦/ між /е/ говіркову взаємодію / ви ка[же]те є і
/ середньонадніпрянські є поліські є / /е/ ці /м-м/ із буковинські
наддністрянські / а от якось у висновковій частині не прозву-
чало / що відбувається коли поряд опиняються ¦ представники
/е/ носії різних говірок //.
Відзначаємо також функцію паузи вагання як змістове ви-
ділення синтагми, що містить ключове слово: / а чи не є там
питомо українських значить / /е/ діалектів / /е/ де українці
проживали здавна-а /е/; //е/ тут і правильно сформульовано /
/е/ актуальність теми тому що / зараз звертають особливу
увагу от / на експертній раді /. Таким чином, пауза гезитації є і
знаком суб’єктивного розуміння значущості інформації.
У науковому мовленні зафіксовано такий вияв паузи ваган-
ня як асемантичне подовження голосного (рідше — приголо-
сного) у пре- або постпозиції до паузи гезитації (частіше не-
заповненої, хоча траплялися й поодинокі випадки заповнених
пауз): І-і-і \ щодо ¦ практичного його застосування то / певен
що воно знайде / /е/ с-своє продовження логічне /; Є-є-є /е/ для
певних слів / /е/ ми можемо встановити такі ¦ ранги ¦ літера-
турності наближення //.
Наявність пауз гезитації під час читання наукових допові-
дей спричиняє порушення логіко-семантичних зв’язків у тексті
культура слова №79’ 2013200
та дратує слухачів, не дає змоги зосередити увагу на змісті
почутого й, відповідно, може зумовити несприйняття таких
повідомлень. Слуховий аналіз спонтанного наукового мов-
лення дає змогу стверджувати, що паузи вагання (попри зна-
чну їхню кількість у текстах) не деформують інтонаційну ор-
ганізацію тексту і не спричиняють негативне сприйняття ви-
ступу. Отже, для проаналізованого жанру паузи коливання —
природне явище.
Використання в науковому мовленні пауз різних видів, що
мають специфічне функціональне навантаження почасти уви-
разнює виступ, дає змогу слухачам краще зрозуміти та усвідо-
мити почуте.
|