"Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці")
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111349 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") / Н. Мех // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 54-60. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860108346247348224 |
|---|---|
| author | Мех, Н. |
| author_facet | Мех, Н. |
| citation_txt | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") / Н. Мех // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 54-60. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
культура слова №79’ 201354
мрій про Україну, за який ми марили напередодні, збираючись
на цю гулянку над Дніпром.
Не довелось мені спати того ранку. Пишна картина тієї
ночі й того ранку все стояла перед моїми очима й не дала й очі
заплющить. Не для сну та дрімоти такі дивні ночі! Цей сег-
мент твору — виразне ставлення до українського та до України
в дусі просвітництва, аргумент на захист європейської Украї-
ни. Ці рядки засвідчують власне мотивацію до створення цього
словесного малюнка.
Отже, етюд «Ніч над Дніпром» — це один із показових для
стилістики І. Нечуя-Левицького творів, поетика якого відобра-
жає поєднання фольклорного, міфологічного та реалістичного
напрямків у словесній репрезентації сегментів українського
простору. У цьому творі словесний мегаобраз краси підпоряд-
кований ідеї переконати читача, що він живе в особливій краї-
ні, прекрасне майбуття якої бачиться в пишних мріях.
Наталія Мех
Чи пам’ятають в Україні
про гетьмана і козаків?
(образи гетьмана та козаків
у казці івана нЕчуя-лЕвицького
«запорожці»)
Літературна казка І. Нечуя-Левицького «Запорожці» ак-
туальна як ніколи, і не лише для дітей. Адже наше історичне
минуле, славетні часи існування Запорізької Січі, не може не
хвилювати будь-кого з патріотів України.
Іван Семенович Левицький (Нечуй — його літературний
псевдонім) і був великим патріотом своєї землі. Йому боліло,
що ж буде з долею Батьківщини, що чекає в майбутньому на-
щадків славетних Запорожців.
Вся його творчість свідчить про глибоку любов до рідної
мови та історії свого народу. Ще на початку своєї літературної
мовосвіт івана нечуя-левицького 55
діяльності, роблячи перші спроби писати українською мовою,
І. Нечуй-Левицький виявив рішучість і свою громадянську по-
зицію. В часи, коли заборонялося все українське, коли знищу-
вали українську мову та переслідували тих, хто спілкувався
нею, письменник писав рідною мовою. Ці утиски не витравили
з його серця любові до рідного слова, до традицій та історії
України.
Відзначимо, що історична тематика є наскрізною в усій мо-
вотворчості Івана Семеновича, як у науково-популярних нари-
сах «Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав і святий Воло-
димир й його потомки», «Український гетьман Богдан Хмель-
ницький і козаччина», «Українські гетьмани Іван Виговський
та Юрій Хмельницький», «Наша історія», «Хто були скіфи й
сармати», так і в художніх творах «Князь Єремія Вишневець-
кий», «Гетьман Іван Виговський», «Маруся Богуславка» та ін.
Літературна казка «Запорожці» (Цит. за виданням: Нечуй-
Левицький І. Запорожці // Зібр. творів: У 10 т. — К.: Наук.
думка, 1965. — Т. ІІ. — С. 338—358) написана у 1873 році і
також належить до творів на історичну тематику. Вийшла дру-
ком вона цього ж року у Львові. У Києві вона була надрукована
через рік, у 1874 році.
Особливо вабила І. Нечуя-Левицького українська старови-
на, славна козаччина. Для нього образи гетьмана, козака, запо-
рожця були уособленням національного ідеалу, волелюбства та
нескореності духу, уособленням найкращих якостей захисни-
ків та оборонців знедолених, простого люду, захисників всього
українського.
Ще коли митець учителював, то через захоплення рідною
історією та культурою, рідною мовою, славетним минулим
свого народу, потрапив під нагляд поліції, а його казка «Запо-
рожці» неодноразово підлягала цензурі.
І. Нечуй-Левицький, вболіваючи за втраченою свободою
свого народу та нагадуючи нащадкам про славетні часи Запо-
різької Січі, зображує запорожців незвичайними людьми: такі
вони були високі, рівні, дужі! Такі вони були гарні на вроду, що
він таких людей не бачив ні між панами, ні між простими
селянами (С. 342—343). А головного героя — лоцмана Карпа
Летючого — письменник наділяє всіма чеснотами, називаючи
культура слова №79’ 201356
героя потомком славних запорожців (С. 338), який мав увесь
хист, усю вдачу запорозьку (С. 338). Митець характеризує па-
рубка не лише як гарного з лиця, гарного зі стану (С. 338), але
й сміливого прудкого керманича через пороги Дніпра.
За допомогою таких мовних засобів, як порівняння: як стрі-
ла, як порожня бочка, стерно хруснуло, як трісочка, та мета-
фори: зашуміла вода і заревла; байдак загув і полетів з лави на
лаву; судно разом загуло, наче крикнуло; зверху ревла вода, вни-
зу кипіла хвиля тощо, письменник передає напружену боротьбу
гребців зі стихією.
Порівняння у Нечуя є настільки поетичними та соковити-
ми, що ми не можемо не підкреслити їх значення для всієї мо-
вотворчості митця, і, зокрема, його фантастичної казки «Запо-
рожці», пор.: Дід усе ревів та стогнав, все дужче та дужче,
неначе десь ревла череда волів, неначе десь стріляли з гармат
або дзвонили в великі дзвони. Од берега до берега на Дніпрі
появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня
(С. 340); Ввесь Дніпро вже здавався синьою стрічкою, а вся
земля зеленіла, як зелена хустка. Вже було видко, де Дніпро ви-
ливався лиманом в Чорне море. А городи біліли, наче грядочки
білих квіток (С. 351).
Важливу естетичну роль виконують у творі пейзажі, пор.: І
все місце було гарне, як рай: зеленіло гаями, лужками, садками,
виноградом. Між зеленою травою цвіли всякі квіти (С. 342);
В гаю щебетали соловейки, кували зозулі, туркотали горлиці,
щебетало всяке птаство. Між деревом скрізь цвіла рожа ве-
ликими кущами, цвіли гвоздики, чорнобривці, півонія; зеленіла
між купами квіток рута, м’ята, любисток. Все те було осві-
чене весняним сонцем, бо нігде під деревом не було тіні. Весь
гай з квітками й птицями блищав і світився наскрізь, неначе
був витканий з одного світу і з самих квіток та птиць (С. 345).
Мовно-виражальні засоби у казці допомагають створити в уяві
читача описану автором місцевість. Письменник майстерно
використовує тропи для того, щоб донести читачеві красу за-
порозького краю. Аналіз картин природи дає змогу осмислити
літературний пейзаж не просто як опис, а як своєрідний ви-
разник патріотичного сенсу зображуваного. Пейзаж казкового
підводного світу нагадує неповторну українську природу.
мовосвіт івана нечуя-левицького 57
Образ козаків, уславлених запорожців — узагальнений об-
раз. Автор наводить у творі їхні слова про самих себе. «Ми
козаки-Запорожці!» (С. 343), — говорять вони. Уявити героїв
твору, зрозуміти їхні характери допомагають портрети, пор: Всі
козаки були високі, рівні та здорові; всі були гарні, повбирані
в гарну одежу, неначе в празник або в неділю (С. 344). Козаки
носили високі чорні шапки з червоними верхами, сині кунту-
ші… (С. 342); усі були …гарні на вроду… (С. 343). Описуючи
козаків, Іван Семенович не забуває і про влучні порівняння, які
допомагають створити яскраві образи, пор.: …на зеленій тра-
ві танцювали молоді, хисткі, як очерет, козаки. Червоні верхи
на шапках,червоні рукави миготіли на зеленому полі, ніби то
літали вогні, ніби раз про раз блискала блискавка. Високі тон-
кі козаки, з тонкими станами, так переплітались між собою,
як-от переплітається тонкий очерет, коли ним колише вітер
(С. 345); …козаки танцювали, наче птиці літали… (С. 345).
Важлива роль у творі належить гіперболі. Митець наділяє
незвичайними, надлюдськими властивостями своїх героїв ко-
заків та гетьмана. Яскравими художніми перебільшеннями є
наступні контексти: Вони стиха розмовляли, а Карпові здавало-
ся, що то ревуть страшні Дніпрові пороги (С. 344); Голос то
лився низом, як грім, то підіймався вгору і дзвенів, як голосний
дзвіночок (С. 344); Я б тебе обняв, та боюсь задушити тебе од
моєї великої сили, од щирого серця (С. 347); Гетьман одв’язав
меч і застромив у камінь. Меч ввігнався в скелю, як у віск
(С. 348).
І. Нечуй-Левицький розповідає про кілька поколінь запо-
рожців, пор.:
• На їх старих, поважних лицях спочивали думи (С. 344) —
поетично говорить про найстарших;
• козаків середніх літ показує у момент слухання думи про
славні діла на Україні (С. 345);
• танцювали молоді, хисткі, як очерет, козаки … ніби то
літали вогні, ніби… блискала блискавка (С. 345) — зма-
льовує образи козаків наймолодшого покоління.
Образ гетьмана у казці «Запорожці» є збірним, ідеальним,
таким, що увібрав у себе кращі риси багатьох славетних ко-
зацьких керманичів: Він був такий великий, як Палій. Здаєть-
культура слова №79’ 201358
ся, не було коня на світі, щоб вдержав його на собі! На гетьма-
нові була висока шапка, а з шапки набік висів золотий вершок,
він був підперезаний золотим поясом і обутий в червоні чоботи
з золотими підківками (С. 347); гетьман держав булаву з щи-
рого золота, обсипану дорогим камінням, котре блищало, як
проміння. Вся булава так світилась, неначе гетьман держав у
руці сонце (С. 347); високий, як Палій, гарний, як Мазепа, смі-
ливий, як Богдан Хмельницький. Його лице блищало, як раннє
сонце (С. 348). Автор наділяє козацького ватага фантастичними
здібностями, пор.:
• коли йдеться про його думки (вилітали соловейками, сі-
дали на дубові та співали);
• коли йдеться про його грізний погляд (знявся орел та й
полинув під небо… (С. 347).
Показова характеристика гетьмана у його ставленні до Ма-
русі Музиківни, пор: дивився на неї довго-довго. Його грізне
лице стало таке ласкаве, як у малого хлопця (С. 350).
Розповідь Марусі про своє кохання до гетьмана є також
важливою домінантою у створенні багатогранного образу ко-
зацького ватага, пор.: Який же гарний був! Які в його очі, які
брови, які вуси! … чудові чорні очі, і страшні, і гарні… (С. 353).
І справді, коли йдеться про особисті стосунки, то людина за-
вжди з’являється в іншій іпостасі.
Художні засоби мови у літературній казці «Запорожці» слу-
жать для яскравого зображення місця подій, опису природи та
мають великий вплив на емоційне сприйняття твору, пор.: Весь
сад блищав, як сонце. З дерева на дерево перелітали райські
птиці, неначе хто перекидав пучки вогню або блискавки. А там
за садом стояв простий зелений дуб, а під дубом на камені си-
дів гетьман (С. 347).
Автор показує, як гетьмана зацікавив хлопець з України.
Розчулившись, він подумав, що це, мабуть, знак від Бога чи на-
роду. Найбільше його турбувало те, як живуть люди в Україні,
чи й досі терплять від ворогів, пор:
— Яке діло маєте, шановне товариство? — спитав геть-
ман, і Карпо чув, що земля під ним задрижала.
— Хіба ж не бачили, ясновельможний гетьмане? Чоловік
прибув до нас з України.
мовосвіт івана нечуя-левицького 59
Гетьман тільки тоді кинув оком на Летючого, довго ди-
вився на нього, і дві сльози впало з його очей на землю. На тім
місці вже лежали дві рожі.
— Чи ти, хлопче, з України? Як же ти зайшов до нас? Чи
не наслав тебе до нас Бог і народ?
— Я розбив байдака на порогах і не знаю й сам, як я сюди
зайшов.
— Сину мій любий, сину мій милий! Я б тебе обняв, та бо-
юсь задушити тебе від моєї великої сили, від щирого серця, —
промовив гетьман і стиха поцілував Летючого. — Скажи ж
мені, сину, що там діється в Україні?
— Нічого, — одказав Летючий.
— Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків? Чи
згадують?
— Трохи пам’ятаємо. Старі люди дещо розказують. .. Тро-
хи чули від кобзарів (С. 347—348).
Як бачимо з діалогу, гетьманові найбільше болить, що май-
же не пам’ятають, не згадують в сучасній Карпові Україні про
гетьмана і козаків.
Сумно славетному керманичу чути про таке, він важко зі-
тхнув і поклав свою булаву на камінь (С. 347—348). А потім
запросив усіх до церкви, щоб помолитися Богу за Україну: А
гетьман і запорожці все стояли під золотим хрестом, моли-
лись Богу (С. 358).
Гіперболізованим у казці «Запорожці» є образ молитви
гетьмана та козаків. Художнє перебільшення фіксує наступ-
ний контекст: От гетьман почав читати молитву, а разом з
ним загула вся громада, як-от гуде народ у церкві, тоді як по-
чнуть співати «Їже Херувими». Карпо чув, що під його коліньми
дрижала земля; він ухопився рукою за камінь, і той камінь дри-
жав, а після так і розколовся надвоє. Од тієї козацької молит-
ви страшно заревли пороги, задрижали обидва береги Дніпра,
затрусилась земля в Україні, затрусився Київ на горах (С. 349).
Незвичними є образи церкви, хреста, пор.:
Карпо більше нічого не бачив, тільки білі, як пух, сади, а над
садами золотий блискучий хрест і три веселки.
— Се наша церква! — промовили діди до Карпа, показуючи
на хрест. — Тільки отой хрест ми взяли з собою з Запорожжя,
культура слова №79’ 201360
бо ми знали, що й хреста там не зосталося б. А ми за хрест
ложили на степах, на морі свої голови (С. 349).
У творі І. Нечуя-Левицького образи гетьмана і козаків тісно
пов’язані з образами молитви, церкви, хреста, що свідчить про
перевагу духовного над соціальним. Тут яскраво висвітлені мо-
ральні пріоритети запорожців.
Головний герой казки Карпо Летючий уособлює сучасний
авторові український народ, який майже втратив історичну
пам’ять, волелюбність, національну гідність та прагнення до
свободи, передані йому у спадок козаками.
Ширша тема твору «Запорожці» — роздуми Івана Нечуя-
Левицького над майбутнім України. Автор ніби підводить до
висновку: щоб повернулась колишня слава й велич на рідну
землю, потрібно пам’ятати, цінувати та наслідувати ті чесноти,
які були у запорожців.
Отже, образи легендарних гетьмана та козаків, створені ви-
датним майстром слова за допомогою яскравих художніх засо-
бів, постають перед нашими очима, впливають на нашу уяву,
спонукають замислитись над майбутнім, над минулим і над
сучасним…
Тетяна Щербина
чи вдягала онися
водночас дві спідниці?
(назви одягу в мові прози
івана нЕчуя-лЕвицького)
В основу формування української літературної мови було по-
кладено середньонаддніпрянський діалект, носіями якого були
кращі майстри слова — Петро Гулак-Артемовський, Тарас Шев-
ченко, Михайло Старицький, Іван Нечуй-Левицький, якого нази-
вають співцем Надросся.
Літературознавці зазначають, що характерною ознакою про-
зи І. С. Нечуя-Левицького є докладне зображення матеріального
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-111349 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:36Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мех, Н. 2017-01-09T15:26:56Z 2017-01-09T15:26:56Z 2013 "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") / Н. Мех // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 54-60. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111349 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Івана Нечуя-Левицького "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") Article published earlier |
| spellingShingle | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") Мех, Н. Мовосвіт Івана Нечуя-Левицького |
| title | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") |
| title_full | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") |
| title_fullStr | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") |
| title_full_unstemmed | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") |
| title_short | "Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці Івана Нечуя-Левицького "Запорожці") |
| title_sort | "чи пам’ятають в україні про гетьмана і козаків?" (образи гетьмана та козаків у казці івана нечуя-левицького "запорожці") |
| topic | Мовосвіт Івана Нечуя-Левицького |
| topic_facet | Мовосвіт Івана Нечуя-Левицького |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111349 |
| work_keys_str_mv | AT mehn čipamâtaûtʹvukraíníprogetʹmanaíkozakívobrazigetʹmanatakozakívukazcíívananečuâlevicʹkogozaporožcí |