Надія Олексіївна Світлична
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11202 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Надія Олексіївна Світлична // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 96. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245283284189184 |
|---|---|
| citation_txt | Надія Олексіївна Світлична // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 96. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:35:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
9 6 Слово і Час. 2006 • №10
НАДІЯ ОЛЕКСІЇВНА СВІТЛИЧНА
Учасниця руху шістдесятників, правозахисниця, член За)
кордонного представництва Української Гельсінкської гру)
пи, редактор)укладач “Вісника репресій в Україні“ (США),
лауреат премії ім.Т.Г.Шевченка Надія Світлична народилася
8 листопада 1936 р. в с. Половинкине Старобільського рай)
ону на Луганщині. 1958 року закінчила філологічний факуль)
тет Харківського університету, відділення української мови
й літератури. Працювала директором школи робітничої мо)
лоді в Краснодоні, бібліотекарем. З 1963 року оселилася в
Києві. Працювала в редакційній групі заочного сільськогос)
подарського технікуму, редактором видавництва «Радянсь)
ка школа», науковим співробітником Інституту педагогіки й
за сумісництвом – учителькою вечірньої школи. Клуб твор)
чої молоді (КТМ), який відвідувала з братом Іваном Світлич)
ним, зіграв величезну роль у її житті. Там Н.Світлична
здружилася з багатьма майбутніми дисидентами, з худож)
ницею Аллою Горською.
Після відомого зіткнення 22 травня 1967 р. біля пам’ятни)
ка Т.Г.Шевченку Н.Світличною серйозно зацікавився КДБ.
1968 року Н.Світличну звільнили з роботи; після «січневого покосу» 1972 року майже щодня
викликали на допити в КДБ у справі брата. Заарештували Н.Світличну 18 травня 1972 р. Близько року
вона провела в ізоляторі КДБ на вул. Володимирській, 33.
23 — 24 травня 1973 р. Н.Світлична була засуджена Київським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК
УРСР („антирадянська агітація і пропаганда”) на 4 роки таборів суворого режиму. Покарання відбу)
вала в сел. Барашево Теньгушовського р)ну, Мордовія. Повернулася у травні 1976 р. У прописці
відмовили, на роботу не брали. Жила з сином у братової Леоніди Світличної. Восени 1976 року
зважилася надіслати до ЦК КПУ й уряду заяву — відмову від громадянства, мотивуючи цей крок
жорстокою розправою над Л.Лук’яненком, П.Григоренком, В.Чорноволом, В.Стусом, С.Шабатурою
та іншими достойними людьми. Свій вибір пояснила так: «Нижче моєї гідности бути громадянкою
найбільшого в світі, наймогутнішого і найдосконалішого концтабору».
На «відкритому» судовому процесі в березні 1978 р. у м. Василькові Київської обл. над М.Матусе)
вичем і М.Мариновичем була свідком. Щодо її свідчень у ЦК КПУ надійшла така інформація: «Нама)
галася використати судову трибуну для антирадянської агітації і пропаганди».
12 жовтня 1978 р. виїхала спочатку до Рима, а 8 листопада того ж року прибула у США. Через 8
років її позбавили радянського громадянства.
З 1980 р. Світлична брала активну участь у роботі Закордонного представництва УГГ, стала редак)
тором)упорядником періодичного видання представництва. До 1985 р. регулярно видавала «Вісник
репресій в Україні» (коштом української діаспори). У 1983 — 1994 рр. працювала в Українській
редакції радіостанції «Свобода».
Розшифровуючи й розбираючи передані з таборів матеріали й перетворюючи їх на брошури і
книги, численні радіопередачі, Н.Світлична вчинила справжній подвиг. Це була неймовірно тяжка
робота. Вона підготувала до друку «Палімпсести» В.Стуса, упорядкувала такі книжки, як „Мить”
Я.Лесіва, „За ґратами” М.Руденка, „Коломийка для Андрійка” М.Горбаля, „Твори” Г.Снєгірьова,
брошуру Ю.Литвина. Після смерті брата Івана разом з його вдовою Л.Світличною підготувала до
друку книжку його віршів “У мене – тільки слово” (1994) і книжку спогадів про І.Світличного “Доб)
роокий” (1998), книжку його листів з табору.
Н.Світлична проживала в м. Ірвінґтон, штат Нью)Джерсі (США), працювала в Українському музеї в
Нью)Йорку, редагувала жіночий журнал «Віра». Зібрала величезний архів, який, утім, потребує
впорядкування. Збирала кошти на пам’ятник Оксані Мешко та її матері Марії, на Козацький хрест
„Убієнним синам України” в урочищі Сандармох (Карелія). 2003 року була учасницею паломництва
в урочище Сандармох та на Соловки.
1992 р. Надія Світлична стала лауреатом премії ім. В.Стуса, 1994 року Надії та Іванові Світличним
була присуджена Державна премія ім.Т.Г.Шевченка. Свою частку премії віддала на створення „Музею
шістдесятництва” в Києві. 26 листопада 2005 року була нагороджена орденом Княгині Ольги.
Надія Світлична померла 8 серпня 2006 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11202 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:35:53Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2010-08-12T16:36:44Z 2010-08-12T16:36:44Z 2006 Надія Олексіївна Світлична // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 96. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11202 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Надія Олексіївна Світлична Article published earlier |
| spellingShingle | Надія Олексіївна Світлична |
| title | Надія Олексіївна Світлична |
| title_full | Надія Олексіївна Світлична |
| title_fullStr | Надія Олексіївна Світлична |
| title_full_unstemmed | Надія Олексіївна Світлична |
| title_short | Надія Олексіївна Світлична |
| title_sort | надія олексіївна світлична |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11202 |