Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112063 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського / О. Черемська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 42-47. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860036881170825216 |
|---|---|
| author | Черемська, О. |
| author_facet | Черемська, О. |
| citation_txt | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського / О. Черемська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 42-47. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T16:54:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Культура слова №81’ 201442
авторів європейськими мовами чи згадкам про Україну в за-
кордонних виданнях. Після виходу в Швеції його творів у пе-
рекладі А. Єнсена шведською мовою М. Коцюбинський ви-
словив сподівання: «Бажалось би, щоб се видання потягло за
собою переклади інших авторів наших, нехай і нас широкий
світ знає» (Т. VІ, C. 159).
Отже, творчий доробок, громадська, публіцистична діяль-
ність М. Коцюбинського утверджували право української нації
на духовно-культурну самореалізацію, відкривали українській
мові, культурі нові горизонти.
Ольга Черемська
СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ
В МОВІ МАЛОЇ ПРОЗИ М. КОЦЮБИНСЬКОГО
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській літе-
ратурі набувають поширення малі жанрові форми. У такій
словесній творчості Михайло Коцюбинський – неперевер-
шений майстер.
Основним засобом зображення відчуттів та емоційних ста-
нів у новелах письменника стає опис, що ґрунтується на мит-
тєвому, короткочасному враженні й не передбачає розвинуту
презентацію чи характеристику героя і більше пов’язаний з
окремою нараційною «сценою», ніж із цілісним сюжетним
перебігом, який вимагає відповідної панорами. Він експре-
сивніший, виявляється в тематичному паралелізмі (людина –
природа), використанні конкретизації та синестезії, творенні
описів навколо метафоричних мотивів (пор.: Корвін-Пйотров-
ська Д. Проблеми поетики прозового опису. – Львів, 2009. –
С. 25–28).
У творах М. Коцюбинського дослідники відзначають
нетрадиційний індивідуально-авторський тип опису, у якому
відчутний органічний зв’язок образотворчих засобів живопису,
скульптури, музики з образотворчими засобами художньої лі-
тератури: поліфонічність, поетизацію природи, звукопис, про-
зорість ритму, використання кольоро-звукових образів, техніки
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 43
акварельного живопису (Костенко М. О. Художня майстерність
М. Коцюбинського. – К., 1969. – С. 157), «відчуття прихованої
музичності» (Іванов Л. Про місце М. Коцюбинського в світо-
вій літературі // У вінок Михайлу Коцюбинському. – К., 1962. –
С. 9). Як зауважив О. Білецький, «нове в історії української
прози кінця ХІХ ст. починається з М. Коцюбинського; в його
сильній і оригінальній творчості найбільш повно виявилося
багатство ідейного змісту, художня самобутність української
літератури цього періоду» (Белецкий А. И. Украинская клас-
сическая проза // Украинские повести и рассказы : в 3-х Т.– М.,
1954. – Т.1. – С. 60).
У новелах «Цвіт яблуні», «Сміх», «Він іде!» М. Коцюбин-
ський, використовуючи різнобарвну палітру мовних засобів,
змальовує внутрішній світ героїв. Не випадково свої новели
він називає акварелями, етюдами, образками. Головна ж риса
творчої манери письменника – «переломлення зображувано-
го крізь призму внутрішніх переживань персонажів» (Кузне-
цов Ю. Напоєний соками багатющої землі своєї // Українська
мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та коле-
гіумах. – 2001. – №5. – С. 30). Як зауважує Ю. Кузнецов: «В
етюді («Цвіт яблуні» – О. Ч.) відчувається і мопассанівська
проблематика психології творчості письменника («На воді»), і
шніцлерівський потік свідомості («Лейтенант Густль»), і гам-
сунівська увага до порухів людської душі («Голод»), і властива
Коцюбинському заглибленість у надра підсвідомості та імпре-
сіоністичний малюнок, який складається з світлотіні, колорис-
тичних мікрообразів, символіки квітів» (Там само, С. 31).
У листі до С. Єфремова письменник назвав «Цвіт яблуні»
«маленьким психологічним етюдом». Майстерно акцентуючи
на кольорових контрастах, М. Коцюбинський відтворив роз-
двоєність людської душі, почуття батька й митця, перебування
свідомості між двома світами – реальним й ірреальним, світ-
лом – темрявою, неспокоєм – радістю. Два світи – це і й образ-
ний поділ на два контрастні поверхи: Вгорі темний, похмурий,
важкий, під ним – залитий світлом, із ясними блисками і з
сіткою тіней (Цит. за виданням: Коцюбинський М. Твори в
трьох томах. – К., 1979. – Т. 2. – С. 111).
Культура слова №81’ 201444
У мовній палітрі твору ці два світи вербалізовано через
контрастні асоціативно-образні поля – тривога (неспокій) і ра-
дість (життя).
Ядром першого є епітет чорний з відповідними асоціатами
(ніч, темрява, павук, море, тінь, скелі, морок): моя хата здаєть-
ся мені каютою корабля, що пливе десь у невідомому чорному
морі разом зі мною (С. 111); ціле море дерев у цвіту… м’якими
чорними хвилями котиться навкруги… Спить містечко, як купа
чорних скель.., так само хилитаються тіні й висить морок
(С. 112). Тривога вербалізована у персоніфікованому образі:
якась істота з великими чорними крилами (С. 111). Напруже-
ність стану героя відтворюють дієслова і дієслівні сполуки з
відповідною семантикою: скрикне, обірветься, зітхає, снує,
стрепенувся, розлазиться холодок мурашками, трясуться,
завмер, тріщить. Частотність повторювання чорних і сірих то-
нів створює загальну атмосферу тривоги, неспокою.
Асоціативно-образне поле радість (життя) формують
переважно епітети білий, зелений, блакитний з асоціатами
(цвіт яблуні, вишні, небо, дерева, луки, трава): ціле море дерев
у цвіту (С. 112); зелена чашечка, що лишилась у руках (С. 116).
Окрім кольорової гами, психоемоційний стан персонажа пере-
дають іменники на позначення нюхових, тактильних і звукових
асоціацій: запахи душать груди (С. 112), чорне волосся дружи-
ни м’яке та тепле.
Ритмічна організація етюду підпорядкована звуковій гамі.
Неспокій ліричного героя відображає звукова градація свисту:
з присвистом віддиху, а свист не вгаває (С. 111), свистить,
свистить … мені сперло віддих у грудях од того свисту (С. 113).
Внутрішнє емоційно-психологічне та фізичне напруження
ліричного героя окреслюють номінації предметів побуту, дії з
якими створюють звуки низького регістру: дзвін відра, годин-
ника (Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Сі два
дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйоти-
ни (С. 113). Цим немилозвучним асоціаціям протиставлені так
звані звуки життя: щебет птахів під блакитним небом, лопо-
тіння босих маленьких ніжок (С. 116).
На кольорових контрастах побудоване й оповідання «Сміх».
Головним об’єктом зображення є страх адвоката Валеріана
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 45
Чубинського під час чорносотенного погрому, який передаєть-
ся і через кольористику епітетів на позначення відтінків облич-
чя, очей, деталей одягу Наталі, Валеріана, Варвари, і через роз-
маїття тембрових засобів.
Страху протистоїть спокій і частково навіть зухвалість най-
мички Варвари. Ядро асоціативно-образного поля страх – епі-
тети білий та блідий, пов’язані переважно зі словесним портре-
туванням дружини Валеріана: бліда, невиспана пані Наталя ..
защібуючи на ході білу вранішню блузу (С. 174); махала широки-
ми білими рукавами, як птах крилами, а коло блідих уст лягли
у неї складки невимовного болю (С. 175); на блідому обличчі за-
стиг вираз наляканого птаха (С. 177). Сконцентроване поєднан-
ня кольоратививів білий та блідий символізують напругу, страх.
Асоціатом страху є й номінація звір: думки так і бігали в
нього, як у звіра, що піймавсь у пастку.
Етюд „Цвіт яблуні” та оповідання „Сміх” зближує апеля-
ція до зображально-виражальних можливостей епітета жов-
тий. Саме жовтий колір, його відтінки чи поєднання з іншими
кольорами у творах імпресіоністів іноді набувають смислово-
го навантаження моторошності, страху, тривоги. Пор.: жов-
те полум’я свічки, жовті нові капчики, воскова лялька („Цвіт
яблуні”) // жовті смужечки світла пробивались крізь шпари
зачинених віконниць та розтягались в повітрі каламутни-
ми течійками; у хату ввіллялось жовте каламутне світло;
осінній вітер мчав жовті хмари („Сміх”). Поєднання жов-
того кольору з означенням каламутний, дієсловом тремтіли,
прикметником осінній створює характерний настрій – страх,
неспокій головних персонажів.
Почуття страху, жаху, тривоги перед погромом сповнюють
і єврейське населення в образку «Він іде!». Як і в попередньо-
му оповіданні, ядром асоціативно-образного поля «страх» є
образ звіра: Я бачу звірів… скрізь звірів…В очах у них вогонь,
а на зубах кров… людська, червона… А в серці мають вовчу
жадобу (С. 188). Унаочнюють хижацький образ епітети чер-
воний та чорний, темний: чорні купки похилених, схвильованих
людей, життя обернулось раптом у сірий камінь; червоний
туман уставав на заході, і немов криваві примари насувались
звідти на місто; безгучною процесією пройшли вони поміж
Культура слова №81’ 201446
спустілими мурами, лишаючи на камені червоні сліди та од-
биваючи у шибках вікон свої криваві обличчя (С. 186), на порозі
темної, як і хазяйка, хати вона сиділа чорною купою (С. 187).
Із колоративами поєднуються предметні асоціати: з черво-
ним – маки, кров, вогонь, з чорним – каміння, темрява: і тіль-
ки червоні маки, що росли вгорі на карнизах, вітали гостей
сміхом (С. 189); а на ризах в них кров…людська кров; вогонь і
смерть! (С. 188), наче весь вереск життя обернувсь раптом у
сірий камінь (С. 186).
Дисонансні звуки низького регістру, що породжують дзво-
ни, – це своєрідні провісники єврейського погрому. Ці звуки
асоціативно пов’язані з психологізованим (як божевільний) об-
разом дзвону: вдарив із дзвіниці дзвін, хитнув повітря і ножем
пройшов в серце (С. 189); серед тиші впали на голову дзвони
і побігли по місту з вискоком і реготом (С. 191); не чути дзво-
нів, червоних дзвонів, що мчать наздогін, б’ють у саме серце,
скачуть і регочуть, як божевільні (С. 192); танцювали, як бо-
жевільні, дзвони (С. 193).
Загальний образ тривоги, страху доповнюють персоні-
фіковані епітети (стоока тривога, ринок стояв похмурий,
увесь у зморшках), психологізовані порівняння (то ж маки,
такі страшні, червоні… як людська кров). Зображуючи
натовп, письменник за допомогою синекдохи акцентує у
загальному образі важливі для психологізації зображувано-
го портретні деталі: кричали беззубі роти, кричали зморш-
ки мудрості й досвіду, скакали й білі бороди та худі руки
(С. 187); тисячі ніг толочили землю, тисячі тіл колихали
повітря (С. 192); а повз неї тупали тисячі ніг, дихали ти-
сячі грудей. Така «фотографічність» створює «миттєвість
малюнка, розмитість лінії» (Кузнецов Ю. Імпресіонізм в
українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Проблеми
естетики і поетики – К., 1995. – С. 90), що характерні для
імпресіоністичної манери живопису.
Як і в оповіданні «Сміх», портретними елементами зобра-
ження переживань єврейського народу є обличчя, очі, уста.
Ці ключові деталі конкретизують епітети-колоративи, при-
кметники із семантикою психологічного сприйняття дійснос-
ті, що акумулюють тривогу не лише окремих персонажів, але
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 47
й натовпу. Наприклад, Естерка мала скаменілий од горя вид
(С. 188), червоні очі, темні очі; дівчина божевільними очима
сіяла жах (С. 190); Абрум – страшні очі, бліді уста (С. 190);
натовп – бліді, зжовклі обличчя (С. 191).
Стилістично навантажений у текстах образ біла борода –
символ мудрості, розуму, поважного віку, пор.: (поважні люди)
з білими бородами, як у далеких предків (С. 186) жах стулив
усім уста, і білі бороди, немов зів’ялі, упали на груди» (С. 186).
Отже, традиційні в сучасному розумінні засоби живописан-
ня словом – епітети-кольоративи, психологізована метафорика,
звукопис – у малій прозі М. Коцюбинського функціонують як
естетичні елементи імпресіоністичного відтворення реального
та ірреального світів.
Яна Мартиненко
ЕПІСТОЛЯРІЙ М. КОЦЮБИНСЬКОГО:
ЛИСТУВАННЯ З ДРУЖИНОЮ
У найповнішому – семитомному – зібранні творів Михайла
Коцюбинського листи займають майже такий самий обсяг, як і
його проза. Не з усіма адресатами автор був духовно близький
та одностайний у поглядах, іноді він спілкувався винятково на
діловому рівні (видання альманахів та збірників, культурні за-
ходи, друкування власних творів, перемовини щодо поширен-
ня книжок, їхнього перекладу – у цьому разі географія листу-
вання поширювалася на Австрію, Німеччину, Польщу, Чехію,
Росію, Швецію). Тому епістолярій письменника містить багато
цікавих фактів щодо історії видання й поширення української
книжки, історії цензурних утисків тощо.
Коло спілкування письменника охоплювало ледь не всіх ви-
датних тогочасних особистостей (Цит за виданням: Листи до
Михайла Коцюбинського (Текст) : в 4-х т. / упоряд. та коментар
В. Мазного. – Чернігів, 2002. – Т. 1. – С. 6; далі – Листи). На
сьогодні опубліковані листи М. Коцюбинського до В. Винни-
ченка, М. Вороного, Б. Грінченка, В. Гнатюка, Панаса Мирного
поета, прозаїка та критика Г. Коваленка-Коломацького, лідера
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-112063 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:54:14Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Черемська, О. 2017-01-17T11:09:45Z 2017-01-17T11:09:45Z 2014 Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського / О. Черемська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 42-47. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112063 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Михайла Коцюбинського Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського Article published earlier |
| spellingShingle | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського Черемська, О. Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| title | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського |
| title_full | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського |
| title_fullStr | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського |
| title_full_unstemmed | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського |
| title_short | Символіка кольору в мові малої прози М. Коцюбинського |
| title_sort | символіка кольору в мові малої прози м. коцюбинського |
| topic | Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| topic_facet | Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112063 |
| work_keys_str_mv | AT čeremsʹkao simvolíkakolʹoruvmovímaloíprozimkocûbinsʹkogo |