Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112071 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності / О. Данилевська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 123-132. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860103174283591680 |
|---|---|
| author | Данилевська, О. |
| author_facet | Данилевська, О. |
| citation_txt | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності / О. Данилевська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 123-132. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T17:30:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
На допомогу вчителеві 123
Одне з найважливіших умінь сучасної людини – вміння
працювати з інформацією, а отже, з довідковими ресурсами.
Основи цього закладаються під час словникової роботи в шко-
лі. Навички використання різних типів лексикографічних дже-
рел – це невід’ємний складник комунікативно самодостатньої
сучасної мовної особистості. І вчитель-словесник відповідаль-
ний за їх формування. Які методичні прийоми він вважатиме
найбільш доцільними у словниковій роботі на уроках мови в
конкретному класі – чи «історичну реконструкцію» у вигля-
ді самостійно виготовленого зошита-словника; чи ведення
зошита-словника на друкованій основі як складника навчально-
методичного комплекту, чи роботу у віртуальному середовищі
над створенням глосарію до певних тем – це його професійне
рішення. Але реалії сьогодення переконують: нині словникова
робота в школі не лише не втратила своєї актуальності, а й має
набагато більші можливості для стимулювання пізнавального
інтересу учнів і мотивування навчальної діяльності. Важливо,
щоб школярі хотіли і вміли «заглядати у словник», а також зна-
ли, де знайти його в Інтернеті.
Оксана Данилевська
РУДИМЕНТИ ТОТАЛІТАРНОЇ МОВИ
В УКРАЇНСЬКИХ ПІДРУЧНИКАХ
ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Феномен тоталітарної мови, або тоталітарного дискурсу,
добре досліджений у сучасній соціолінгвістиці. Праці, у яких
висвітлено різні аспекти тоталітарних мов, класифікують не
тільки за країнами, де ці мови формувалися, а й за історични-
ми періодами, географією авторів, проблематикою, підходами.
До незаперечних авторитетів у царині тоталітарного дискур-
су належать Д. Вайс, А. Вежбицька, В. Клемперер, Е. Лассан,
П. Серіо, Дж. Янг. Ідеї згаданих учених розвивають В. М. Бри-
цин, О. В. Зарецький, С. С. Єрмоленко, Ю. С. Степанов,
Г. М. Яворська та інші дослідники, які з’ясовують механізми
тоталітарної мови, досліджують лінгвістичні особливості так
Культура слова №81’ 2014124
званого „новоязу” – мови тоталітарних суспільств, що її в най-
загальніших рисах характеризують як своєрідний експеримент,
у якому абсолютизовано можливості маніпулювання мовою
для її використання як засобу жорсткого соціального контролю.
Матеріалом для аналізу рис тоталітарної мови серед ін-
шого слугували й тексти шкільних підручників – хоча й не так
часто, як тексти засобів масової комунікації чи політичних про-
мов. Підставою для розширення репертуару жанрів, які зазнали
корозії тоталітарної мови, є припущення лінгвістів про існуван-
ня „тоталітарних універсалій”. Радянський „новояз”, наголошу-
ють дослідники, кодифіковано не тільки в політичних промовах,
текстах партійних з’їздів, а й у тогочасній пресі, радіо, кіно, під-
ручниках, художній літературі. Переконливим видається мірку-
вання польської дослідниці І. Данецкої, яка зазначає, що впро-
довж тривалого часу російська мова була в Польщі обов’язковим
предметом, проте таким, який не любили молоді поляки, бо цей
предмет відрізнявся від інших тим, що був не лише засобом
передавання знань та формування вмінь і навичок, а й знаряддям
ідеологізації. „Образ радянської людини, ідеального будівничого
нового світу, було нав’язано не тільки офіційною пропагандою, а
й шкільними підручниками,” – резюмує авторка.
Виразними ознаками „новоязу” в текстах радянських під-
ручників є, зокрема, надуживання кванторними словами (усі,
кожен, цілий, ми, наш, скрізь, остаточно, безумовно), засилля
-ізмів тощо. Дослідники звертають увагу також на національну
специфіку тоталітарної мови. Так, деформаційний вплив тота-
літаризму в Україні полягав, крім іншого, у нівелюванні наці-
ональних особливостей української мови, у „наближенні” її до
російської (Л. Т. Масенко). Основну властивість тоталітарної
мови вбачають у тому, що «внаслідок тотальної підміни дій-
сності тоталітарною мовою дискурс, пов’язаний з цією мовою,
оцінюють не за його відповідність дійсності, а за тим, наскіль-
ки він відповідає внутрішнім змістовим нормам тоталітарної
мови; самі ці норми мають тут референційне значення, оцінка
ж відповідності їм набуває й морально-етичного характеру»
(С. С. Єрмоленко).
Традиції створення навчальних текстів не змінюються
син хронно зі змінами суспільно-політичних систем. Тож за
На допомогу вчителеві 125
інерцією вони справляють вплив на авторів і редакторів доти,
доки живуть відповідні стереотипи в суспільній свідомості.
Саме тому опис і класифікація рудиментів тоталітарної мови в
підручниках посттоталітарної епохи мають спиратися на ана-
ліз основних рис тоталітарного підручника. Варто наголосити,
що до проблеми тоталітарного підручника історії першими
звернулися історики та методисти. Їхні висновки насамперед
стосувалися змісту: тоталітарний підручник історії є завжди
єдиним підручником, мета якого – ретранслювати певну іде-
ологію; у такому підручнику викладено єдину, цілісну, не-
ускладнену суперечностями картину історії; учні довідуються
тільки одну історичну правду, бо в підручнику викладено один
погляд на історичні події; нерідко запропонована в підручнику
історична правда є аргументом, що виправдовує певну місію
народу, тож викладено її в категоріях боротьби.
Зрозуміло, що перелічені засади підручника передбачали
використання певних стилістичних прийомів, що, зрештою,
й зумовило його особливий стиль. Найяскравіші ознаки цього
стилю такі:
1. Образи, створені засобами мови, мають справляти емо-
ційний вплив (як відомо, семантика знаків тоталітарної мови
є здебільшого оцінною), пор.: Денікінці не витримали наваль-
ного удару будьоннівців і в паніці відступили. Селяни гаряче
підтримували неп.
2. Виклад у підручнику здебільшого монологічний, при цьо-
му позиція автора непомітна, тож текст загалом знеособлений.
3. Номіналізація та надуживання пасивними конструкція-
ми (П. Серіо цю особливість радянського дискурсу поясню-
вав заміною предикатів віддієслівними іменниками: Врожаї в
радянських колгоспах істотно зросли. – Зростання врожаїв в
радянських колгоспах). У підручниках історії радянської епо-
хи помітне надуживання іменниками зміцнення, піднесення,
застосування, рішення, згуртування, зростання, вдоскона-
лення, поліпшення, внаслідок чого зросла частотність ужи-
вання пасивних конструкцій на кшталт Схвалення народом
політики партії.
Культура слова №81’ 2014126
4. Надуживання сурядним зв’язком. Наприклад: У роки гро-
мадянської війни в спільній боротьбі проти ворогів зросла й
зміцніла дружба трудящих усіх національностей Росії.
5. Засилля кванторних слів: Уперше за всю історію люд-
ства смерть однієї людини тяжко вразила мільйони людей в
усіх країнах світу, на всіх материках.
6. Численність пропагандистських штампів (Ми перемогли
в цій війні ворога, якого ніхто не міг перемогти. Ми перемогли
фашистів тому, що вели війну Вітчизняну, визвольну. Ми пере-
могли тому, що народи нашої країни захищали соціалістичний
лад, захищали завоювання Великої Жовтневої соціалістичної
революції. Ми перемогли тому, що згуртувала і вела нас на
битви Комуністична партія, створена великим Леніним.).
7. Уживання слів і граматичних конструкцій, не властивих
граматичній системі української мови, що штучне зближувало
її з російською: По наступаючих почала бити ворожа арти-
лерія, застрочили кулемети.
Як зазначали вище, тоталітарний дискурс конструює кар-
тину світу, яка підміняє собою реальність. Цю сфальшовану
картину підтримують текстами в будь-якій офіційній (а часом
і неофіційній) комунікації. Всеохопного фальшування дій-
сності досягають системним використанням деяких риторич-
них прийомів, серед яких „догматична дедукція”, перетворен-
ня сумнівного на незаперечне, гіпостазування, „маніхейський
словник” тощо. Варто наголосити, що ці прийоми не є специ-
фічними саме для тоталітарного дискурсу, проте в його текстах
концентрація й послідовність їх використання гіпертрофовані.
Активне використання згаданих прийомів – прикметна риса
тоталітарних підручників із соціально-гуманітарних предметів.
У структурі тоталітарного підручника зазвичай немає
таких елементів (рубрик, запитань чи завдань), що передба-
чають особисту реакцію учня. Документальні матеріали та
ілюстрації подано мінімально, мінімізовано також позатек-
стові елементи. Серед запитань переважають репродуктивні,
бракує розвивальних, проблемних, дискусійних завдань. Тож,
аналізуючи дискурс шкільних підручників, недостатньо врахо-
вувати мовне втілення тексту. Треба також зважати на пропо-
нований автором стиль комунікації, використовувати на уроці
На допомогу вчителеві 127
за посередництва текстів та методичного апарату навчальної
книжки. Не менш важливою є змодельована в параграфах
структура уроку. Багато важать позатекстові компоненти, зо-
крема ілюстрації.
Щоб зрозуміти причини проникнення елементів тоталі-
тарної мови в тексти посттоталітарної епохи, маємо з’ясувати
механізми корозії природної мови, якої вона зазнає в тоталітар-
ному дискурсі. Принципово важливий момент для офіційних
текстів, створених як заперечення попередньої або альтернатив-
ної ідеології (саме ця закономірність визначала принципи тек-
стотворення перших українських підручників історії та укра-
їнської літератури), – те, що антитоталітарний дискурс завжди
є віддзеркаленням тоталітарного, тільки з протилежним
знаком. Це означає, що той, хто в тоталітарному дискурсі зобра-
жений як ворог, в антитоталітарному перетворюється на героя,
і навпаки. При цьому мовні засоби використовуються ті самі.
А. Вежбицька, аналізуючи антитоталітарну мову в Польщі,
наголошує, що ця мова зберігає, хай і через заперечення, зв’язок
з тоталітарною ідеологією, оскільки в ній збережене ключове
протиставлення „ми – вони” / „свої – чужі”, пор.: „Офіційна
тоталітарна мова породжує свою власну протилежність –
антитоталітарну мову” (А. Вежбицка).
Аналіз українських підручників періоду незалежності дає
підстави для висновку, що навчальні тексти для дітей успадку-
вали чимало мовних рис текстів тоталітарної епохи.
Проаналізуймо докладніше особливість, яку Дж. Янг на-
зиває „маніхейський словник”. Ідеться про систему цінностей,
в основі якої лежить поділ світу на добре й лихе. Відповідно
до цього світогляду вибудовується специфічний словник, де
„своє” вербалізовано в категоріях добра, а „чуже” – в катего-
ріях „зла”. У радянському дискурсі дослідники виокремлюють
три групи слів: 1) слова, що мали винятково позитивну конота-
цію й асоціювалися лише з радянською політичною системою
(комуніст, пролетаріат, народ, революція); 2) слова з постій-
ною негативною конотацією, які стосувалися світу імперіаліз-
му (імперіалізм, капіталізм, фашизм, реакційний, буржуаз-
ний, націоналістичний); 3) слова, конотація яких залежить від
контексту (відділ пропаганди в райкомі партії – американська
Культура слова №81’ 2014128
пропагандистська машина). Зрозуміло, що з розпадом СРСР
лексичне наповнення „маніхейського словника” змінилося від-
повідно до ідеологічних настанов суспільних груп (наприклад,
комуністична партія та близькі до неї сили й далі користувалися
випрацюваною в радянську епоху пропагандистською мовою,
натомість політичні сили правого спрямування відкидали її),
проте система цінностей так швидко не могла змінитися. Тож
у перших підручниках з історії України розповіді про україн-
ських історичних діячів, верстви українського народу (князів,
гетьманів, братчиків, козаків, гайдамаків), особливості побуту
та традиції українців побудовано з використанням винятково
лексики з позитивною конотацією, а розповіді про чужинців –
з негативною конотацією, пор.:
1. Поступово держава занепадала, недобрі сусіди по шмат-
ку розтягували її землі, уярмлюючи народ, зневажали мову,
звичаї. Чуже панство господарювало як у себе вдома (О. С. Ку-
черук. Оповідання з історії України: підручник для 5 класу. –
К., 1993. – С. 56; далі – Кучерук).
2. Бути братчиком означало бути захисником прав україн-
ського народу, дбати про його розвиток (Кучерук, С. 65).
3. Яких небезпечних ворогів вдалося подолати Святосла-
ву? (Кучерук, С. 34).
4. Життя, повне небезпек, де вся надія на шаблю, силу та
прудкого коня, манило до себе відважних і сміливих людей.
Українське козацтво складалося з найвідчайдушніших, най-
сміливіших, найсильніших – слабкі тут не виживали і не
йшли в козаки (Кучерук, С. 66).
5. Ми нізвідки на свої землі не приходили: праслов’яни, як
стверджують історики, заселяли перш за все територію, на
якій тепер живемо ми. І хоча над нами впродовж багатові-
кової історії глумилися, принижували, грабували наші міста
та села, пророкували загибель, відбирали землі й виселяли нас
із власної домівки – ми вижили і вистояли у цьому поєдин-
ку, пам’ятаючи своє коріння, розмовляючи власною мовою
(Мисан В. О., С. 32).
6. Чужинці загарбали всю Україну. Польські пани хазяй-
нували на її просторах, як у себе вдома. Спочатку захопили
землі, що лежали на правому березі Дніпра, а потім перейшли
На допомогу вчителеві 129
і на лівий. Виникають великі землеволодіння польських магна-
тів. Тільки й чуєш: „Це земля Калиновських, а це – Потоцьких,
а там – Вишневецьких, Жолкевських...”. Багато їх розвелось.
А колись усе це були вільні українські землі. Були часи та мину-
лися (Мисан, С. 70).
Про генетичну спорідненість наведених уривків з тоталі-
тарним дискурсом свідчать приклади з радянського підручни-
ка, пор.:
7. Голодом, холодом, вогнем і залізом вороги хотіли зни-
щити Радянську владу... На захопленій території колчаківці
встановили найжорстокіші порядки. Вони заарештували
й стратили тисячі робітників і селян. (Голубєва Т. С., Гел-
лерштейн Л. С. Оповідання з історії СРСР: підручник для
5 класу середньої школи. – К., 1990. – С. 126; далі – Голубєва).
8. Ленін звернувся до трудящих із закликом: „Усі на бороть-
бу з Колчаком!”. Цілодобово не йшли з заводів робітники, щоб
постачати фронТ. Саме тоді залізничники станції Москва-
Сортувальна вирішили залишатися після роботи й працюва-
ти безплатно (Голубєва, С. 126).
Автори перших українських підручників з історії часто
вибудовують образ „чужого” як ворога, пор.: козаки – сміли-
ві, відважні лицарі; нові вороги (литовські князі) – підступ-
ні лиходії; козаки – просто екіпіровані (дубинки, коси, вила),
протягом десяти днів тримали оборону; шляхтичі – ошатно,
багато вбрані, в обладунках із золотими прикрасами, панічно
втікали, рятували власне життя, залишали зброю, обози. Той
самий прийом зафіксовано й у цитованому вище останньому
радянському підручнику для п’ятикласників: білогвардійці –
підступні й підлі (відчуваючи близьке повалення радянської
влади, вони почали „білий терор”, убиваючи з-за рогу коміса-
рів і всіх, хто співчував новій владі); робітники – безкорисливі
(готові працювати безплатно, аби забезпечити фронт).
Однією з найяскравіших рис тоталітарного дискурсу є гас-
ла, які слугують змістовим каркасом для офіційних текстів.
У пострадянську добу в Україні не стало панівної ідеології, про-
те звичка писати за дороговказом гасла залишилася. Цим мож-
на пояснити, що в підручниках історії трапляються фрази на
кшталт Запорізька Січ завжди була і є для українців символом
Культура слова №81’ 2014130
нескореності, то наша національна гордість і святиня (Куче-
рук, С. 99). Зваживши на досвід школярів, яким адресовано цю
сентенцію, а також формальність викладу (жодних фактів на
підтвердження автори не пропонують), маємо підстави при-
пускати, що цитовану фразу учні мусять сприйняти „на віру” –
саме так, як свого часу гасло Партія – розум, честь та совість
нашої епохи. У наведеному прикладі помітне намагання автора
(свідоме чи, радше, несвідоме – як відтворення стереотипної
дискурсивної практики радянської доби) перетворити сумнів-
не на незаперечне, очевидне. Твердження, яке потребує дове-
дення, обґрунтування, подають як неспростовний факт. Варто
наголосити, що згадана „метаморфоза змісту” – чи не найпо-
мітніший елемент тоталітарної мови в сучасних українських
підручниках історії, пор.:
9. Первісні люди розуміли, що життя неможливе без праці
(Мисан, С. 20).
10. Але із зміною кліматичних умов (похолоданням) змінився
і роcлинний світ. Трави, чагарники вже не росли цілий рік. А
потреба в рослинній їжі залишалась. Що ж робити? На допо-
могу прийшли жінки. Саме їм удалося вирішити цю проблему
(Мисан, С. 23).
11. Музика й пісні завжди були присутніми в житті наших
предків. Співали матері над колисками немовлят, співали, йдучи
в похід, вояки; співали працюючи, відпочиваючи. Полюбляли
грати на дудках… (Кучерук, С. 48).
12. Польський король вважав, що нарешті він приборкав ко-
зацтво і всю Україну. Та варто було кинути іскру, як полум’я
визвольної боротьби спалахнуло знову (Кучерук, С. 76).
Непевність викладених у поданих уривках тверджень легко
доводять сутнісні запитання: до прикладу 9 – Звідки автор знає,
що думали первісні люди про значення праці?; 10 – Чи є археоло-
гічні підтвердження думці, що у справі порятунку від голодного
вимирання людство має завдячувати саме жінкам? тощо.
Приклад 12 прикметний ще й використанням специфічної
метафорики радянської доби. Образи іскри, полум’я пов’язані
з міфом про походження назви більшовицької газети „Іскра”,
хоча, ймовірно, про алюзію тут і не йдеться, тому авторська
емоційність видається цілком недоречною.
На допомогу вчителеві 131
Варто наголосити, що емоційність навчальних текстів під-
ручників так званого першого покоління (видання 1993–1995 рр.)
за монологічного викладу й пропонованих методик, які не
передбачали зворотної реакції учнів, пов’язана з дискурсом
попередньої епохи.
Для другого й третього поколінь підручників з історії харак-
терне ускладнення структури (рубрикація тексту, урізноманіт-
нення запитань та завдань, збільшення кількості ілюстрацій).
Структурні та композиційні зміни свідчать про подолання
таких ознак тоталітарного підручника, як монологічність та
нехтування ставленням учня до навчального матеріалу. Стало
помітно більше завдань, що передбачають інтерактивну мето-
дику опрацювання в класі. Дедалі активніше автори використо-
вують запитання, які апелюють до особистого досвіду дитини.
Серед ілюстрацій зросла питома вага фотодокументів.
Важливий чинник подолання тоталітарної спадщини
в підручнику для школи – використання різноманітних істо-
ричних документів: у підручниках третього покоління час-
тину авторського тексту замінено текстами джерел, роботу
над якими скеровують запитання. Утім, такі зміни оприяви-
ли нові проблеми, пов’язані з мовною якістю навчальних
книжок. Адже набула гостроти проблема мовної адаптації
історичних документів відповідно до вікових особливостей
школярів, коректного скорочення текстів джерел. Багато
документів, які використовують автори підручників історії,
є іншомовними, тож не втрачає актуальності проблема якіс-
ного українського перекладу (нерідко, не маючи лінгвістич-
но опрацьованих текстів документів, автори подають їх ро-
сійською мовою або у власній редакції).
Ускладнення структури підручника зумовило більшу
інформаційну насиченість тексту – зросла кількість термінів,
понять, що потребують додаткового тлумачення й ретель-
ної праці редактора. Тим більше, що подолання тоталітарної
спадщини в мовному оформленні навчальних книжок – надій-
ний спосіб викоренити стереотипи попередньої епохи. Аналіз
сучасних українських підручників свідчить, що найпомітні-
шими мовними огріхами, породженими тоталітарною добою,
і досі залишаються такі:
Культура слова №81’ 2014132
1) недотримання фонетичних чергувань у / в, і / й (що
залишають люди у спадок; Ловили рибу і полювали звірів; Біль-
шість кримських татар осіли і освоювали довкілля);
2) надуживання пасивними конструкціями (Що вивчає
історія? Як вона пишеться?);
3) уживання міжмовних омонімів, у значенні російського
відповідника (Найкраще на це запитання відповів би архео-
лог – людина, що займається археологією);
4) уживання кальок з російської (Прийняття рішень відбу-
валося таким чином);
5) неправильне (під впливом російської мови) вживанням
прийменників (перетворив у регулярну армію).
Надзвичайно гострою проблемою є передавання засобами
української графіки власних імен. Для прикладу подаємо варі-
анти написань із сучасних підручників історії: Осіріс – Озіріс,
Цінь Шихуанді – Цінь Шіхуанді, Перикл – Перікл, Демокрит –
Демокріт, Мірон – Мирон, Венера Мілоська – Венера Милос-
ська, Тиберій Ґракх – Тіберій Гракх (приклади наведено з підруч-
ників історії для 6 класу, надрукованих у 2014 р., – Пометун О.,
Мороз П., Малієнко Ю. та Бандровський Ю., Власов В.).
Отже, українські підручники поступово втрачають риси
тоталітаризму, що особливо помітно в структурі, компози-
ції, ілюстративному матеріалі, методиці роботи з навчальним
текстами, які пропонують автори. Водночас окремі елемен-
ти тоталітарної мови (образ іншого як ворога, формалізація
викладу, ідеологічно мотивована емоційність, різноманітні
мовні прийоми фальшування дійсності, орфографічні та сти-
лістичні огріхи, причиною появи яких є орієнтація на нор-
ми радянської епохи тощо) подекуди трапляються і в нових
навчальних виданнях. Тому робота над підручником має пе-
редбачати обов’язкову лінгвістичну експертизу підготовлено-
го до друку рукопису.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-112071 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:30:08Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Данилевська, О. 2017-01-17T11:11:39Z 2017-01-17T11:11:39Z 2014 Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності / О. Данилевська // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 123-132. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112071 uk Інститут української мови НАН України Культура слова На допомогу вчителеві Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності Article published earlier |
| spellingShingle | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності Данилевська, О. На допомогу вчителеві |
| title | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| title_full | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| title_fullStr | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| title_full_unstemmed | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| title_short | Рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| title_sort | рудименти тоталітарної мови в українських підручниках періоду незалежності |
| topic | На допомогу вчителеві |
| topic_facet | На допомогу вчителеві |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112071 |
| work_keys_str_mv | AT danilevsʹkao rudimentitotalítarnoímovivukraínsʹkihpídručnikahperíodunezaležností |