Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112078 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника / В. Красавіна // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 50-56. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-112078 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Красавіна, В. 2017-01-17T11:13:09Z 2017-01-17T11:13:09Z 2014 Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника / В. Красавіна // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 50-56. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112078 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Михайла Коцюбинського Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника |
| spellingShingle |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника Красавіна, В. Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| title_short |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника |
| title_full |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника |
| title_fullStr |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника |
| title_full_unstemmed |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника |
| title_sort |
слово м. коцюбинського і про м. коцюбинського в літературній експозиції чернігівського музею-заповідника |
| author |
Красавіна, В. |
| author_facet |
Красавіна, В. |
| topic |
Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| topic_facet |
Мовосвіт Михайла Коцюбинського |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112078 |
| citation_txt |
Слово М. Коцюбинського і про М. Коцюбинського в літературній експозиції Чернігівського музею-заповідника / В. Красавіна // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 50-56. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT krasavínav slovomkocûbinsʹkogoípromkocûbinsʹkogovlíteraturníiekspozicííčernígívsʹkogomuzeûzapovídnika |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:22Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:22Z |
| _version_ |
1850592079857582080 |
| fulltext |
Культура слова №81’ 201450
публіцистичності властиві посланням з Криму, Капрі та Кар-
пат. Зрештою, уся епістолярна спадщина свідчить про неорди-
нарність світогляду письменника.
Валентина Красавіна
СЛОВО М. КОЦЮБИНСЬКОГО
І ПРО М.КОЦЮБИНСЬКОГО
В ЛІТЕРАТУРНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ
ЧЕРНІГІВСЬКОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА
Цього року літературно-меморіальному музеєві-заповід-
нику М. Коцюбинського в Чернігові виповнилося 80 років. До
музею входять меморіальний будинок письменника та літера-
турна експозиція, відкрита 1983 р. у новому приміщенні. З лі-
тературної експозиції дізнаємося про етапи творчої біографії
митця. На стендах – фото, особисті речі, документи, твори ав-
тора і книги, які читав, листи його й до нього.
М. Коцюбинський не любив писати про себе, говорити про
творчі плани, оскільки був людиною скромною й достатньо за-
мкнутою. Вважав, що головне – це творчість письменника, однак
за наполяганням видавців і на прохання М. Мочульського, який
писав про нього наукове дослідження, склав стислу художню
біографію, звідки й дізнаємося про його формування як пись-
менника. Згадував, що мати й книжка стали головними вихова-
телями: мати часто читала дітям (їх було семеро) твори М. Не-
красова, Т. Шевченка. Цікаво, що зростав майбутній письменник
у російськомовному середовищі, у родині спілкувалися тільки
російською. Українську чув лише від Хими (служниці). Після
запалення легенів, коли в гарячці почав марити українською,
відбулося «навернення» до рідної мови. Рано навчився читати,
мав добру пам’ять. Читав багато, чимало українською. Навчаю-
чись у гімназії, відчував себе уже свідомим українцем. Глибоко
запали в душу історичні пісні лірника Купріяна про турецьку
неволю. В автобіографічному листі до видавництва «Вік» від
1 грудня 1902 р читаємо: «Вже у 9-10 літ пам’ятаю я складав укра-
їнські пісні на взірець народних. Взагалі любов до літератури у
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 51
мене розвинулась доволі рано, бо вже на 12 році я писав велику
повість з фінського життя». Детальніше дізнаємося з листа до
М. Мочульського від 30 листопада 1905 р.: «Серед авторів, яких
я ковтав десятками, найбільше враження зробив на мене Марко
Вовчок, а потому Шевченко… Читання настільки перевернуло
мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був
до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом». Саме ці книжки
«безповоротно напрямили мене на свідомий український шлях».
М. Коцюбинський дуже високо цінував творчість Т. Шевчен-
ка. Відвідавши могилу Кобзаря (1890 р.) він виклав свої вражен-
ня у нарисі «Шевченкова могила», що був надрукований в жур-
налі «Дзвін»: «Сум важким каменем налягає на серце, сльози
тихо котяться з очей, коли згадаєш, хто тут похований… Перед
очима стає ціле життя поета, його бажання хоч останні дні свої
прожити в поетичній рідній країні, над любим Дніпром».
Ранній М. Коцюбинський засвоював досвід І. Нечуя-Ле-
вицького, Панаса Мирного, наслідував їх етнографічно-реаліс-
тичну манеру. Про те, що цей інтерес був взаємний, свідчить
відгук Панаса Мирного про оповідання «Харитя»: «Прочитав
я її та й не стямився: у такій невеличкій приповістці та такого
багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринишна вода, на-
родною мовою, яскравим, як сонячний промінь, малюнком. Не-
великими домірними нарисами, що розгортують перед очима
велику – безмірно велику картину людського горя, краси сві-
тової, виявляють безодню глибину думок, таємниці поривання
душі, забої невеличкого серця… Та так тільки справжній ху-
дожник зможе писати!» (лист від 3 травня 1898 р.).
На початку 90-х М. Коцюбинський починає працювати у
філоксерній експедиції, яка боролася зі шкідниками виноград-
ників у Бессарабії. Проза цього періоду, за словами М. Сла-
бошпицького «заграла новими яскравими барвами» («Що
записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші»,
2014. – С. 38). Письменник поступово відходить від стилістич-
них прийомів попередників, шукає свій шлях у літературі.
І. Франко у статті “Конкурс “Зорі” прихильно відгукнувся про
твір “Задля загального добра”: «сцени з життя молдован в опо-
віданні змальовані дуже гарно. А такі малюнки, як поїздка ха-
зяїна з жінкою і дітьми на виноградник, як палення вирубаних
Культура слова №81’ 201452
виноградників, розпука жінки хазяїна навсігди врізуються в
пам’ять читача – так вони ярко і пластично змальовані автором».
Згодом в огляді «Новини нашої літератури» відзначить: «Коцю-
бинський розширив обрій української повісти… дав нам прегар-
ні малюнки з життя наших південних сусідів – румунів і татар,
доторкнувся життя наших гуцулів, що здавна ходять на заробіт-
ки до Бессарабії. Але Коцюбинський далеко не етнограф-обсер-
ватор. Він наскрізь новочасний чоловік, перейнятий високими
гуманними чуттями і ясним поглядом на життя». З цього періо-
ду проза М. Коцюбинського набуває живописності, музичності,
поліфонічності.
Сам письменник в автобіографічному листі до видавництва
“Вік» від 1 грудня 1902 р. відзначав: «У роботі найприємніше мені
обдумування. Тоді у мене все виходить незвичайно яскраво. Я ба-
гато переживаю, бачу, відчуваю. Мене часто трясе пропасниця
творчості, але на папір попадає заледве 10 частина того, що маємо
в думках. Все виходить блідим і не задовольняє мене». Насправді
кожна фраза Коцюбинського виплекана, відшліфована, елегант-
на. В. Леонтович, меценат, літературознавець, який підтримував
письменника фінансово, називав його творчість «гарнописом».
Також «справжнім художником слова», «закінченим май-
стром» вважає М. Коцюбинського М. Чернявський: «З великою
приємністю я читав Ваші «Fat’y morgan’y» й «Цвіт яблуні»,
особливо останнє, бо там багато Вашого я, душі Вашої» (лист
від 10 вересня 1904 р.).
Листи, що увійшли до зібрання творів письменника, свід-
чать про добре знання сучасної йому української та зарубіжної
літератури, про намагання якнайповніше враховувати досвід
європейських письменників, про орієнтацію на імпресіоністич-
но-психологічну прозу. Як художники-імпресіоністи в живописі,
так Коцюбинський-письменник фіксував свої враження, яскраві
кольори у прозі. Молодого українського імпресіоніста уже по-
мітили в Росії і Європі, його активно починають перекладати. У
листі до І. Мочульського від 30 листопада 1905 р. митець пише:
«Більшість моїх оповідань перекладені на російську мову (деякі
по 3–4 рази) і поміщені у кращих часописах («Русское богатство»,
«Жизнь», «Русские ведомости», «Наука и жизнь» «Южные запис-
ки»). Перекладають на інші мови: польську, німецьку, італійську,
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 53
норвезьку, іспанську, мадярську». Для української літератури це
був значний прорив у царину європейської культури.
Польською мовою твори М. Коцюбинського перекладав
Богдан Лепкий, який ставився до цієї праці дуже відповідаль-
но, пор.: «Я перекладаю «W petach szatana «Poczwarka», «W
grzechny swiat», «Smiech», «Pojedynek» – перекладав дуже со-
вісно, в інших простіть деякі недостачі: не все українське мож-
на по-польськи вірно передати» (лист від 23 січня 1907 р.).
В. Винниченко хоч і ревниво ставився до успіху М. Коцюбин-
ського, писав у листі від 24 січня 1908 р.: «Прочитав я в збірни-
ку «З неволі» Ваше «Persona grata” і не можу не висловить свого
почуття великого задоволення цією роботою Вашою». Митці по-
знайомляться у 1909 р. у Львові, коли М. Коцюбинський уперше
їхатиме на Капрі. Він так згадує цю коротку зустріч: «Мені так по-
щастило, що я побачився з Вами, що й досі не можу натішитися.
Жаль тільки, що це було на людях, коли увага розсипається і не
можеш ні самим собою бути цілком, ні більше дістати од людини,
яка тебе цікавить» (лист до В. Винниченка від 15 червня 1909 р.).
Добрі партнерські стосунки мав із М. Коцюбинським ви-
значний громадський діяч, меценат української культури, пу-
бліцист, засновник і фундатор україномовних газет «Громад-
ська думка» (1906), «Рада» (1906–1914) Є. Чикаленко, який
часто друкував його статті й твори на сторінках «Ради». Саме
він опублікував повідомлення на сторінках «Ради» (1909) про
вихід новел письменника німецькою мовою: «Цими днями у
Відні вийшов на німецькій мові том оповідань одного з найта-
лановитіших наших новелістів – М.М. Коцюбинського під за-
головком «Pro bono publiko. Ukrainische Novellen von Mychajlo
Kozjubinskyj» з передмовою перекладника про нашого письмен-
ника. Книжку опублікувало відоме німецьке видавництво Karl
Kenegen». Переклад здійснив Вільгельм Горошовський, який у
передмові писав: «Донедавна ім’я понад 30-мільйонного укра-
їнського народу, котрий упродовж століть був пригноблений
царизмом і лише нині переживає своє національне і культурне
відродження, було невідомим для середнього кола європейських
читачів. А цей народ має своїх справжніх оригінальних пись-
менників. Одне з перших місць в українській літературі нале-
жить напевно прозаїкові Михайлові Коцюбинському».
Культура слова №81’ 201454
Етапною у творчому доробку письменника стала автобіо-
графічна новела «Іntermezzo». Засвідчений у ній новий стиль
прози відразу гідно оцінили чехи – Я. Махал, В. Харват, також
український громадський діяч і науковець, що жив в еміграції,
О. І Бочковський. Він, підготувавши переклад чеською мовою,
відзначив: «Мало у кого з сучасних українських письменників
розповідь досягає такого рівня художності, як у М. Коцюбин-
ського. Читач не просто сприймає зображення – перед його
очима постає чудовий образ, що захоплює своєю художньою
довершеністю та різноманітністю барв». Збірка «З глибин»
з’явилася у 1910 р. з передмовою Бочковського про роль твор-
чості М. Коцюбинського для української літератури. Пізніше в
листі від 17 листопада 1911 р. напише: «Читаючи «Сон», я рів-
ночасно інтуїтивно чув музику Гріга. Отже, окремо ще дякую
Вам за те естетичне свято, яким було для мене читання «Сна».
Доцент кафедри слов’янської літератури Празького універ-
ситету Я. Махал пише: «В малюванні настроїв Коцюбинський
є недосягаємим майстром… Його праці, поміж якими нахо-
дяться справжні мистецькі архітвори, визначаються тонкою
сатирою, яка переходить поволі у гострий сарказм, коли саме
представляє низькі, часто звірячі інстинкти людини, грубу за-
мисловатість та підлоту або недостатки, які загублюють орга-
нізм усього народу … лагідний стиль, що як музика проникає
до глибини душі, живість типів та малюнків, глибина активних
концепцій та глибоко душевна любов до народу – це загально
признані властивості ескізів Коцюбинського».
Чотири рази М. Коцюбинський відвідував острів Капрі, почи-
наючи з 1909 р., щороку їздив на лікування. За словами М. Сла-
бошпицького, «Капрі освіжив палітру художника Коцюбинсько-
го, остаточно вивільнив його з-під диктату наративної скутості,
поставив у контекст найсміливіших шукань тодішньої світової
прози» (Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та
інші. – С. 357). Там зустрівся з Максимом Горьким, і в них скла-
лися гарні стосунки рівних творчих особистостей. Пор., як від-
гукується Горький про зустріч з Коцюбинським: «Очень я дово-
лен, что встретил Вас и большую симпатию вызвали Вы в душе
моей» (лист від 28 вересня 1909 р.). Вони добре знали творчість
один одного, при зустрічах читали чернетки робіт, тобто вплив
Мовосвіт Михайла Коцюбинського 55
був взаємний. М. Коцюбинський цінував думку російського то-
вариша, і в листі до художника М. Жука від 15 липня 1910 р.
писав: «Я дуже близько зійшовся з Горьким. Бачимось мало не
щодня. Ведемо безкінечні розмови на літературні теми. Часом
він читає мені свої нові речі, або оповідає, які плани у нього на
будучі роботи». Завдяки Горькому познайомився й активно спіл-
кувався з представниками російської літературної еліти – про це
чимало згадок у листах, пор.: «Вчера вечером моя комната запо-
лнилась людьми. Бунин читал свою повесть «Суходол», которая
будет напечатана в «Вестнике Европы». Очень красиво написан-
ная вещь, хотя философия для меня неприемлема» (із листа до
О. Аплаксіної від 22 лютого 1912 р).
М. Коцюбинський вів активну громадську роботу: був
членом Товариства українських поступовців, тарасівців,
членом Чернігівської архівної комісії тощо. Щоб поліпши-
ти етнографічну роботу на Чернігівщині, склав «Загальні
вказівки» для збирачів етнографічних матеріалів і фолькло-
ру, при цьому звертався за допомогою до відомого етногра-
фа, фольклориста В. Гнатюка: «В Чернігові є така урядова
«Ученая архивная комиссия». Думаємо в її імені збирати по
Чернігівській губернії етнографічні матеріали... Поклали в
основу програму наукового товариства ім. Шевченка, але,
може, у вас вийшло щось більш нове й повне, може, маєте,
які інструкції і вказівки для збирачів етнографічних матері-
алів» (лист від 6 жовтня 1902 р.).
М. Коцюбинський багато зробив для популяризації україн-
ського слова. На зборах Чернігівської громадської бібліотеки у
1905 р. письменник виступив із промовою проти утисків цензури.
У 1906 р. Михайла Михайловича обрали головою чернігівсько-
го товариства «Просвіта», робота якого була спрямована на про-
будження національної свідомості, на відродження національної
культури. На одному з перших засідань «Просвіти» зініціював від-
криття в Чернігівській губернії українських шкіл, організацію на-
родних бібліотек і читань. За активної підтримки й участі письмен-
ника «Просвіта» влаштовувала концерти, літературні вечори тощо.
Клопотався М. Коцюбинський і збереженням та пошану-
ванням культурної спадщини попередників. «В Чернігові по-
ховано одного з найталановитіших українських поетів, байкаря
Культура слова №81’ 201456
Л. Глібова. Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять
над його могилою невеличкий монумент – надгробок. Одначе
зібраних на се грошей не вистачає на добрий, хоч і невеликий
надгробок. Бажаючи вшанувати пам’ять поета так, як він того
заробив, чернігівські українці вдаються до своїх петербурзьких
земляків, просячи їх пособити в сій справі грішми», – таке про-
хання висловлено в листі до Д. Мордовця від 4 травня 1899 р.
Діяльність письменника на культурно-просвітянській ниві
привернула небажану увагу поліції. У матеріалах жандарм-
ської справи читаємо: «Личность, безусловно, вредная по сво-
им украинофильским революционным взгядам, вращается сре-
ди лиц поднадзорных, друг и единомышленник Гринченко и
др. Требует усиленного надзора».
Надійним помічником, першим критиком і порадником
М. Коцюбинський вважав дружину – Віру Устимівну Дейшу:
«Досадно, що не можу тобі читати того, що написав. Ти єдиний
мій критик, якому я вірю і на смак якого покладаюсь» (лист до
від 28 січня 1912 р.).
М. Чернявський у спогадах «Червона лілея», які опубліко-
вані в Херсоні у 1920 р., пише: «Коцюбинський… був центром
своєї сім’ї, її душею. Багато він дав сім’ї, але й багато мав од
неї… Він дуже любив свою сім’ю й інтереси кожного члена..,
їх горе й радощі він завжди носив у своїй душі».
Отже, із листів, відгуків сучасників постає цілісна постать
М. Коцюбинського – оригінального письменника-гуманіста,
громадсько-культурного діяча з неохопним колом просвітниць-
ко-культурних інтересів, порадника для товаришів по перу,
люблячого чоловіка й батька. Однак на першому місці у нього
завжди була творчість. Він орієнтувався на європейські зразки,
активно шукав нові теми й художні форми. Саме М. Коцюбин-
ський збагатив українську літературу імпресіоністичною ви-
разністю, настроєвістю й одним із перших інтегрував україн-
ську прозу в модерний європейський літературний контекст.
|