«Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики
Рецензія на книгу: Скупейко Л.І. “Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки”. — К.: Фенікс, 2006. — 416 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11220 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 81-82. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860202862634598400 |
|---|---|
| author | Хмелюк, М. |
| author_facet | Хмелюк, М. |
| citation_txt | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 81-82. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на книгу: Скупейко Л.І. “Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки”. — К.: Фенікс, 2006. — 416 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:11:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Слово і Час. 2006 • №11 81
«ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ МІФОПОЕТИКИ
Скупейко Л.І. “Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки”. — К.: Фенікс, 2006.
— 416 с.
Наукові пошуки Л.Скупейка позначені сталістю
інтересів. Свої теоретикоUлітературознавчі праці
він підпорядкував прагненню осягнути й розкриU
ти творчу індивідуальність письменника, стиль
авторського мислення, обсяг таланту. Цього разу
вчений обрав об’єктом дослідження одинUєдиU
ний художній текст — драмуUфеєрію “Лісова
пісня”, яка, на його думку, “можливо, найяскраU
віше виявляє стиль письма Лесі Українки, його
прикметні ознаки”. Монографія “Міфопоетика
“Лісової пісні” Лесі Українки” має цінність не
лише в науковоUпізнавальному сенсі, а й містить
філософські, естетичні критерії національної
літератури в її вершинних досягненнях, і — що
найсуттєвіше — подає форми віддзеркалення
архаїчних міфів в авторській інтерпретації. ОсU
новний пафос цієї наукової праці — у зверненні
до письменницької уяви, з якої народжуються
нові образи, твориUшедеври. Навіть світобудова
в принципі неможлива без фантазії, без творчої
діяльності. У творчості люди отримують насолоU
ду.
Автор книжки наважився піднятися на літераU
турноUтворчий Олімп, у ту межову ситуацію, де
сили світла, добра, краси, гармонії сфер схреU
щуються з тінями, злом, безладом, сліпою випадU
ковістю, де неодмінно постає питання “To be or
not to be”, де відбуваються метаморфози та пеU
ревтілення високого якісного порядку. Л.СкуU
пейка зацікавила безкінечна й багатолика гра
людської фантазії, її роль у творчості. Своє сумU
ління він віддає вивченню української, слов’янсьU
кої та західноєвропейської міфології, етнографії,
антропології. Свою ерудицію спрямовує на досU
лідження видів письменницької уяви, окреслеU
них Лесею Українкою в “Лісовій пісні”. Учений
вводить у наукове пояснення відчуттєві факти
(засвіт, інобуття, ілюзія казки, забуття, духовне
прозріння, загадкова реальність). Без жодної
суб’єктивізації читач має змогу поринути в теоU
ретичні гіпотези та художній світ драмиUфеєрії,
стежити за змінами, що їх Леся Українка вносиU
ла у процесі переписування та доопрацювання
драми, вслухатися в словесноUобразноUметафоU
ричні акорди, які створюють відчуття гармонії й
довершеності.
Кожен розділ, параграф книжки вмотивовані
і не позбавлені осердя. Чільне місце відведено
проблемам подібності та дотичності первісних
міфопоетичних образів, колізій з письменницьU
кими витворами уяви. Наприклад, функціональU
на заданість героїв драми співвіднесена із
зорієнтованістю Лесі Українки на первісні ритуU
алізовані рольові форми поведінки.
“Лісова пісня” Лесі Українки побудована на
системі перетворень. Мавка перетворюється на
вербу, а потім, згорівши, з’являється білою проU
зорою постаттю. Лукаш стає вовкулакою, а потім
знову людиною. Перелесник блискавкою злітає
на дерево, щоб врятувати душу Мавки, і все спаU
лахує в огні. Ремарки фіксують зміни в природі:
рання весна розцвітає, згодом переходить у пізнє
літо, тоді — в осінь, а далі — у зиму. Дослідника
драмиUфеєрії над усе цікавить стан переломних
моментів, тому не випадковий у монографії паU
раграф “Лукаш і Мавка”: свій у чужому” і “чужий
у своєму” (розділ IV: “Міфологія “пізнього літа”.
Драма”), що спрямований у річище вивчення в
письменницькій художньоUобразній картині озU
нак самосвідомості героїв, їхньої особистої приU
четності та відповідальності за самого себе —
справжнього, нелукавого, природного, за свій
хист, покликання. Проблема самозбереження
ідентичності набуває особливого звучання і знаU
ходить ретельне висвітлення через психологію
дійових осіб драми. Найважливішими критеріяU
ми цінностей виступає світосприймання й систеU
ма стосунків. Готовність Мавки до діалогу,
гнучкість в освоєнні людських взаємин не приU
тлумлює найрізноманітніших можливостей. ЛуU
кашева внутрішня недовершеність позбавляє
його здатності до творчості, уваги до поклику
Мавчиного серця. Л.Скупейко звертає увагу на
тонке вміння письменниці передати екзистенційні
стани душі, властиві як людям, так і вигаданим
істотам. Він наголошує, що вміст свідомості ні за
82 Слово і Час. 2006 • №11
природою, ані за походженням не відрізняється
від основних проявів самого життя, що немає
неподоланної прірви між людством та всіма іншиU
ми живими істотами. Це допомагає зрозуміти
сенс неоромантичного прагнення до гармонії на
противагу пориву романтиків до перемоги добU
ра. Гармонія може виступати умовою здійснення
ідей суверенної особистості.
Створюється враження, що до проблеми збеU
реження людиною своєї автентичності ліU
тературознавець підходить з більшою
відповідальністю, ніж цілі школи психологів.
Такими вагомими бачаться обґрунтування
ціннісних психологічних пріоритетів.
Параграф “Забуття не суджено мені” (Мавка)”
(розділ IV) засвідчує існування позитивного поU
тенціалу людини, переконливо розкриває
сутність незабування в муках як основи живого
майбуття.
Науковий колорит праці доречно доповнений
волинськоUполіськими асоціаціями з розвідок
І.Денисюка, В.Давидюка. Поліський підтекст із
своєю екзистенційною безмежністю вчувається
в багатьох авторських коментарях та органічно
вписується в теоретичний дискурс. Здається,
Л.Скупейко прагне показати, наскільки багата й
невичерпна поліська естетична ойкумена. Це гарU
на й суттєва прикмета книжки.
Вирізняється праця Л.Скупейка й тим, що літеU
ратурний контекст зведений тут до мінімуму.
Автор дослідження, просуваючись вузькою
стежкою, виявляє нездоланні вершини в хуU
дожній свідомості, цілеспрямованість поетичної
мови, продуманіше, аніж інші, багатопланово
розкриває діалектику прадавніх світоглядних
форм та уявлень, розшифровує символічні коди
і значення, заховані в образахUперсонажах.
Поетичне сходження від чіткого осмислення
дефініцій до системного аналізу сюжетноUкомU
позиційної структури “Лісової пісні” — такий
шлях до значущого обрав Л.Скупейко. Йому не
властива відчайдушність, з якою Г.Грабович пеU
реоцінює те, що успадкувалось, порушує нові
проблеми чи висуває пропозиції. Якщо Г.ГрабоU
вич мастак осідлати Пегаса (це до снаги і феміU
ністкам: згадаймо, з якою заповзятливістю
С.Павличко здійснила прорив інформаційної
блокади в літературознавстві), то Л.Скупейко
подібний до того чарівного крилатого коня, який
добре знає свого вершника, свою міць, свій
обов’язок.
Монографію Л.Скупейка не можна назвати всеU
осяжною, бо завжди з’являються нові проблеU
ми, що вимагають нових відповідей. Не кожного
цікавлять одні й ті ж самі речі. Моя Einleitung проU
диктована не стільки ситуацією, коли доводитьU
ся більше читати “своє”, аніж “чуже”, а несилою
вирватись із лабіринтів уяви, без якої не виникаU
ють ні мистецькі твори, ні наукові трактати, ні
національні ідеї, ні ідеали краси та свободи.
“Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки” поU
значена не стільки інтелектуальним досвідом чи
світом уявлень автора розвідки, скільки збереU
женими в науковому дискурсі “фанатичними поU
чуваннями”, “станом душі”, “несподіваним
успіхом фантастики”, “трагедією авторів” —
усією дивовижною атмосферою творчості Лесі
Українки.
Майя Хмелюк
ПРО ЄВГЕНА МАЛАНЮКА, УПИСАНОГО В ПОЛЬСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ
Елліна Циховська. Поезія Євгена Маланюка в контексті українськоCпольських
літературних зв’язків. Монографія. — К.: Київський національний університет ім.
Тараса Шевченка, 2006. — 128 с.
Дослідження українськоUпольських літературU
них зв’язків — один із провідних напрямів суU
часної компаративістики. Проблеми взаємодії і
взаємовпливу літератур українського та
польського народів, співвіднесеності культури й
мови, а також пошук оптимальних форм міжкульU
турного спілкування віддавна привертали увагу
дослідників. В українськоUпольському культурU
ному діалозі, зрештою, як і в будьUякому іншому,
важливе місце посідає теорія діалогу М.Бахтіна:
“Істина не народжується й не міститься в голові
окремої людини, вона постає між людьми, які шуU
кають істину в процесі діалогічного спілкуванU
ня”. У діалозі людина вкладає в мову, у слово
всю себе, і це слово “входить до діалогічної ткаU
нини людського життя, світового симпозіуму”1 .
Не випадково В.Біблер, розробляючи власну
концепцію школи діалогу культур, особливе
місце в системі культури відводить словесності,
вибудовуючи вузівські предметні курси за логіU
кою руху історичного розвитку літератури. СуU
часні дослідники українськоUпольських
літературних зв’язків Ф.Неуважний, Р.Гром’як,
С.Козак, Р.Радишевський, Є.Нахлік, О.Веретюк,
В.Моренець, Ю.Ковалів, Ю.Войцишин, Л.КуценU
ко та інші, розвиваючи бахтінську ідею діалогу
1 Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. – М.,
1979. – С. 126, 318.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11220 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:11:46Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Хмелюк, М. 2010-08-16T11:58:31Z 2010-08-16T11:58:31Z 2006 «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 81-82. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11220 Рецензія на книгу: Скупейко Л.І. “Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки”. — К.: Фенікс, 2006. — 416 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Рецензії «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики Article published earlier |
| spellingShingle | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики Хмелюк, М. Рецензії |
| title | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики |
| title_full | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики |
| title_fullStr | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики |
| title_full_unstemmed | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики |
| title_short | «Лісова пісня» Лесі Українки крізь призму міфопоетики |
| title_sort | «лісова пісня» лесі українки крізь призму міфопоетики |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11220 |
| work_keys_str_mv | AT hmelûkm lísovapísnâlesíukraínkikrízʹprizmumífopoetiki |