Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр.
Поетична творчість Володимира Сосюри (1898 - 1965) зачепила “струни, напружені не в одній лише його душі” (О.Білецький, 1928). Стихія поетичного вислову цього автора сягала рівня експромту, творчо-психологічний процес протікав за дуже незначного втручання рефлексійної свідомості. Джерелом ліризму В....
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11224 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. / М. Кодак // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 52-57. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859656943767912448 |
|---|---|
| author | Кодак, М. |
| author_facet | Кодак, М. |
| citation_txt | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. / М. Кодак // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 52-57. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Поетична творчість Володимира Сосюри (1898 - 1965) зачепила “струни, напружені не в одній лише його душі” (О.Білецький, 1928). Стихія поетичного вислову цього автора сягала рівня експромту, творчо-психологічний процес протікав за дуже незначного втручання рефлексійної свідомості. Джерелом ліризму В.Сосюри була переважно
суб’єктивність біографічного автора. Тому в його ліричній поезії надзвичайно мала, майже знівельована відстань між, за термінологією Д.Овсянико-Куликовського,
“натуральним ліризмом” героя та “штучним” творчим ліризмом поета.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:40:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
52 Слово і Час. 2006 • №11
Микола Кодак
ДИНАМІКА АВТОРСЬКОЇ СВІДОМОСТІ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ:
СИМУЛЬТАННИЙ АНАЛІЗ ПОЕЗІЙ 1920 – 1936 РР.
Поетична творчість Володимира Сосюри (1898 U 1965) зачепила “струни, напружені
не в одній лише його душі” (О.Білецький, 1928). Стихія поетичного вислову цього автора
сягала рівня експромту, творчоUпсихологічний процес протікав за дуже незначного
втручання рефлексійної свідомості. Джерелом ліризму В.Сосюри була переважно
суб’єктивність біографічного автора. Тому в його ліричній поезії надзвичайно мала,
майже знівельована відстань між, за термінологією Д.ОвсяникоUКуликовського,
“натуральним ліризмом” героя та “штучним” творчим ліризмом поета.
Водночас предметність ліричного зображення, вираження й рефлексії (усе ж наявної)
у поезії В.Сосюри досить розмаїта й неоднопланова. Його суб’єкт вислову виражає
свідомість то множинного “ми”Uгероя, то одиничного “я”, практично — героя
авторського. Перший піддається рефлексії на предмет діалектичної взаємодії між “я” і
“ми”. У суб’єктивності другого відрефлексовуються змістові аспекти соціальноU
рольового плану (боєць, партієць, син, робітник), біографічноUвікового та
психологічноUвікового, творчоUрольового (поет) та інтелектуальноUгносеологічного
планів особистості в її життєвому самоздійсненні.
Варто зазначити, що психосемантика ліризму В.Сосюри та історикоUпсихологічні
фактори його диференціації, поетикоUверсифікаційної структури словесноUобразного
мислення митця в їх предметноUфункціональній залежності від планів авторського
зосередження на сьогодні досліджені та проінтерпретовані недостатньо, а отже,
потребують пильнішої уваги вчених.
Сучасна наука дає змогу інтегрувати методи й досвід різних галузей
соціогуманітарного знання в єдиний симультанний (одночасний) підхід до інтерпретації
складних функціональних систем, зокрема й авторської свідомості митця, за
результатами його творчих акцій. Саме під таким кутом зору і спробуймо розглянути
поезії В.Сосюри 1920U1936 рр. із видання “Донеччино моя!” (К., 1966).
У селі Колодяжному
книжного дела” (1990).
Розглядаючи — надто на тлі
питомого книгознавчого
контексту — і ці дослідження,
і, приміром, статті “Книга як
форма соціалізації поетичних
ідей” (1987) та “Спільний
типологічний ряд як історикоU
літературна і книгознавча
проблема” (1988), нескладно
завважити, що всі вони
значною мірою ґрунтуються на
досвіді літературознавцяU
теоретика, який недарма
зазначав, що розроблена в
його докторській дисертації
“типологія надається для
застосування й поза межами
літературної творчості”.
Читачі періодики, на шпальтах якої з’являються нові літературознавчі й літературноU
критичні публікації Миколи Кодака, навряд чи й здогадуються, що вже кілька років він
тяжко хворіє. Але — працює, хоч і не так інтенсивно, як звик. Микола Кодак присутній
у сучасному українському науковому просторі — і давнішими, і щойно написаними
своїми студіями.
Слово і Час. 2006 • №11 53
МетрикоUверсифікаційна диференціація цього масиву творів засвідчила, що серед
шістнадцяти презентованих у добірці віршованих розмірів переважають три, яким поет
упродовж означеного періоду вочевидь надавав перевагу. Скажімо, 6Uстопний ямб (6я)
репрезентують 13 творів, зокрема поема “Червона зима”, 3Uстопним анапестом (3ан)
написані 19 поезій, а 4Uстопним ямбом (4я) — 19. До групи 6я належать переважно
твори 1920U1923 рр. (9 із 13Uти) і по одному з написаних відповідно в 1926, 1927, 1932
та 1935 роках. При цьому 5 поезій 1920U1922 рр. з групи 6я — “Відплата”, “О, не
даремно!..”, “Роздули ми горно”, “Червона зима”, “І все, куди не йду, холодні трави
сняться” — позначені схожістю реалій воєнноUреволюційного періоду, присутністю
свідомості множинного “ми”Uсуб’єкта, апеляцій до рідних і поіменованих загиблих
друзів (ці ознаки в тій чи іншій комбінації спостерігаємо в кожному творі). Поезія
“Неокласикам” (1926), несправедлива за змістом, змодельована за жанровоU
повістувальним взірцем інвективи “Відплата” (1920). У її структурі відтворена — за
аналогією з соціальноUкласовою — образноUлогічна опозиція “ми—ви” й життєва
перспектива “лише для нас”. У поезії “Акації цвітуть” (1932) “я”Uгерой виявляє ідейноU
емоційну співзвучність своєму “миUперемогли” у словах “і пригадаєм ми героїв тих часів”
неперсоніфікованого суб’єкта вислову, в об’єктивованій автоцитаті “Лисиче над
Дінцем”, спорідненій з пафосом і реаліями поеми “Червона зима”, а водночас і з її
строфікою та ритмікоUінтонаційним малюнком.
Отже, творами групи 6я засвідчено відчутну психосемантичну кореляцію ідей і форм:
в авторській свідомості темпоритм 6я найчастіше асоціюється з самовідчуттям суб’єкта
свідомості, відрефлексованим формулою з “Червоної зими”: “Здається, я і є, і мов
мене немає, то “я” моє злилось з народу “ми” святим”. Цією злитістю продукується
інтонаційна установка суб’єкта свідомості на імперативність вислову; звідси й тяжіння
до публічності як невід’ємного складника тих творів, де “я” практично нівелюється в
“ми”, що протиставляється “ви” — адресатові інвектив. Ліричне переживання
трансспективи часу засноване в цих поезіях на асоціюванні світоперетворень (“Роздули
ми горно, ще нерухоме вчора…”, “Веселі ватажки вітають юнаків”; “веселі шахтарі на
зміну швидко йдуть”; “Конає світ старий…”) з ефективністю злитих “я” і “ми” в
минулому, з його “недаремністю”. Новий, оптимістичний світопорядок поU
романтичному “розбірливий”: він реформований — “лише для нас”; для “неокласиків”,
як вважає (безумовно помилково) співець такого світопорядку, майбутнє закрите:
“Життя для вас не стане” (як і для “вас” у “Відплаті”). СоціальноUрольовий психологізм
“ми”Uгероя перейнятий ригористичною інтенцією автора, що суттєво послаблюється з
переходом до суб’єктивності “я”Uгероя, якому відповідає психологічний аналіз
індивідуально значущих життєвих виявів. “Чого ж тепер мені так тоскно й давить на
груди, чого ж холодний сум ці хвилі принесли?” — такі роздуми викликають в “я”U
героя спогади про смерть брата, безвідносну до “ми”Uгероя з його історичного масштабу
самореалізацією.
ЖанровоUнараційна спрямованість автора інвективи “Неокласикам” на публічний
ефект спонукала його сформувати відповідний “образ ворога” (чи об’єктивного опонента
“ми”Uсуб’єкта) як образ антагоніста, побивання якого було б ефектним. Образ цей
формується з того, що відсутнє в поезії неокласиків: “Чужі для вас гудки, коммольці,
піонери…” Тому ж, що присутнє в ній, надається негативного значення: “Застиг ваш
мертвий зір у мармурі Венери, вам сниться мертвий Рим — залізний той Вампір”.
Сприйняття “неокласиками” сучасності трактується як ескапізм, страх перед змінами,
ігнорування історичного значення нового. Постульована поетом відстороненість від
життя пояснюється ідейноUемоційною несуголосністю мислення “неокласиків” із духом
“мільйонів”, з їхніми ідейноUестетичними сподіваннями: “До нас мільйони йдуть, вони
не те співають і хочуть не про те із наших вуст почуть”. Як “здатні лиш зітхать і марить
у півсні”, такі співці оголошуються “мертвими вже давно” й оповиваються
імажиністичним флером примарності: “Погребний лине дзвін… над нами все тумани й
вечірньої зорі останній хмарний бред… О привиди життя!.. Доволі вже омани! Не по
дорозі нам, бо ми йдемо вперед!”. Формуванням необхідного іміджу зумовлене
твердження, що, мовляв, у революційному двобої “мордували нас під ваш глузливий
сміх!” — абсолютно бездоказове й навіть позірно вразливе. Адже на принижених “вас”
54 Слово і Час. 2006 • №11
зводиться велич “нас”: “Ми молоді, ясні, наш голос повно грає, не наздогнати нас —
ми родичі вітрам!”, “Несем ми дію скрізь, співці трудаUтитана, не по дорозі нам, бо ми
йдемо вперед”.
За всієї несправедливості й відвертої антагоністичності інвектива В.Сосюри цілком
суголосна з творчоUпсихологічним ладом свідомості її автора, з інтенцією його пафосу.
“Чортова дюжина” строф поезії “Неокласикам” на один катрен перевершила їх кількість
у “Відплаті”, де соціальноUкласовий пафос поета досяг найвищого виміру. Такої
цільності “ми”Uсуб’єкта, як у вірші “Неокласикам”, у доробку В.Сосюри не спостерігаємо
з 1920 р. — року “Відплати”. “Побачивши” своїм внутрішнім зором “ворога”, що
видався рівнозначним адресату “Відплати” (“ви, паралітики, життя мерці!”), він творчоU
психологічно сягнув тієї ж сили пафосу, такого ж ефективного, і цим пам’ятного, ладу
вислову, такого ж строфікоUінтонаційного малюнка та емоційного темпоритму на основі
6я. Високий ступінь адекватності задуму та його втілення став вираженням внутрішньої
збалансованості авторської свідомості, а водночас — драматичним епізодом побивання
своїх, актом несправедливої “відплати” за несподіяне, свідченням ідеологічної аберації
зору.
Асоційованість 6я з інтенціями тріумфального “ми”Uсуб’єкта набула в автора
характеру фіксованої установки, що не мала історикоUпсихологічної підтримки в
суспільноUпсихологічних настроях “переходової доби” з її тенденцією до
індивідуалізації. Підтримка соціуму локалізувалася в моментах ідеологізації звершень,
у святкових піднесеннях “ми”Uсуб’єкта. В одному з таких “святкових” локусів здобуває
свою адекватну предметність ліризм автора поезії “Акації цвітуть” (1932).
Установка на злитість “я” з “народу “ми” святим”, що оприявнилась творчоU
психологічним інсайтом суб’єкта свідомості й вислову в “Червоній зимі”, тут
реалізується аналітично й досить зовнішньо. Піднесений стан ліричного героя в
атмосфері весни і свята порівняно легко здобуває суголосну підтримку від
довколишнього світу. Ідучи “з юрбою”, він вловлює “щастя муть” в очах закоханих,
весняне цвітіння дерев сприймає як “повний щастя сад”. Увійшовши в психоемоційний
резонанс із позірним “щастям” довкілля, він відчуває свою налаштованість на
сподівання певного ідейноUестетичного ефекту: “Якимсь передчуттям душа моя
тремтить…”.
Увійшовши в емоційний темпоритм 6я, ритм “Червоної зими”, суб’єкт свідомості,
проте, не може ще констатувати в собі такого ж відчуття єдності “я” і “ми”, як у лавах
“зшикованих злиднями” юнаків на фронтовому пероні. Емоційний тон такої єдності —
у розлитих довкола проявах “щастя”. Джерела його — розмаїті, тож суб’єкт продовжує
їх пошук для вдоволення “передчуття”. У певний момент він усвідомлює, що одне з
них — у тому, що “сьогодні в нас весна: в нас свято Дніпрельстану, бо ми перемогли, і
очі в нас горять…”.
ВізуальноUпошукова заклопотаність героя передається анафорою “Я бачу” (струмок,
кораблі, дітвору й багато іншого, але все воно збігається з емоційним тоном щасливого
вдоволення). Найзначніші результати, спостережені героєм, лежать у площині антитези
старого й нового: “Старих гудків не чуть, — там інший спів заводить електрика в цехах
про здійсненії сни…”. Візія “здійсненого сну” перегукується з другою строфою поезії
“О, не даремно!..”, де місто викликає в героя асоціації з дивним сном “в півтемному
забої, що бачив я колись під кайла спів дзвінкий”. Занурення в ретроспективу відтворює
найзначніше з минулого. І пов’язане воно з відчуттям торжества “ми”Uсуб’єкта: це “спів”
про те, “що ми ішли у захваті вмирати з Комуною в очах і піснею в устах… І не спинили
нас ні танки, ні гармати нащадкам і собі пробить в Комуну шлях…”.
Остаточне підтвердження “передчуття” приходить із ритуальноUдекламаційним словом
на дитячому зборі, реплікою “чужої” мови, яка перегукується зі змістом свідомості “я”U
героя — як доказ “недаремності” зусиль “нас” і здійсненості “снів”. “Сьогодні ми
почнем про свято Дніпрельстану і пригадаєм ми героїв тих часів, що йшли за нас крізь
смерть, крізь морок і тумани, що з кулею у грудях Комуні слали спів…”. Цей
публіцистичноUораторський загальник подається як найзначиміший для героя: “Я чую
голос цей… і серце щасно тане… Дрижить моє перо, горить моє лице…”. Супутній стимул
мають для нього творчоUбіографічні факти — аж до подробиць: “І мовчки слухають
Слово і Час. 2006 • №11 55
Комуни громадяни, як хлопчик їм чита “Лисиче над Дінцем”, Лисиче над Дінцем…
Любов моя безкрая! До вас, до дальніх вас, щоб вічно молодим в віках із вами жить…
Лиш дівчинка спитає у вчителя свого: — А що таке цей дим?..”. Останньою, “димовою”
деталлю автор намагається доконечно реформувати нинішній часопростір як
“бездимний” на противагу “старому”, в якому “висне дим заводу” (пор. у 8Uй строфі:
“А скрізь на берегах без димарів заводи”).
У поезіях “Неокласикам” і “Акації цвітуть”, як засвідчує дослідження, автор утверджує
значимість світовідчуття “ми”Uсуб’єкта, ефективність його світоперетворювальних акцій,
адекватність його світорозуміння. Задля досягнення бажаної мети В.Сосюра вдається
до суб’єктивістських прийомів. У вірші “Неокласикам” це було форсування негативного
в іміджі “ворога” — адресата вислову. В “Акації цвітуть” аналогічні прийоми мають
селективну природу: автор добирає з довкілля лише те, що асоціюється зі “щастям”,
“сміхом”, постулює, що “в серці кожному акації цвітуть…”. Він ідеалізує часопросторову
картину до “бездимної” сучасності, аби посилити враження від плідності зусиль “нас”
— тих, хто започаткував цю добу в боях і здобуває перемоги у труді. Каузальність історії
спрощена до одиничної причини: “Сьогодні в нас весна […] бо ми перемогли”.
Основним творчоUпсихологічним чинником ідейноUестетичних інтенцій автора поезій
“Неокласикам” і “Акації цвітуть” стають ті ж самі установки, що живили його свідомість
у “Відплаті”, “Червоній зимі” та інших творах 6я 1920U1922 років з їх соціальною
пафосністю “народу “ми” святого”. Але історикоUпсихологічної деактуалізації цього
пафосу в “добу переходову” автор не завважив. Реалізуючи попередні фіксовані
установки, він мимоволі деформує характеристики явищ, селекціонує реалії довкілля,
досягаючи часом досить ефектних (але тенденційних) художніх результатів. З огляду
на те, що вони повністю відповідають переконанням В.Сосюри, він ігнорує застороги
колег (зокрема М.Хвильового) щодо недоцільності публікацій таких поезій.
Надалі продуктивність емоційного темпоритму 6я у творчості В.Сосюри помірно
спадає. У вірші 1935 р. “Над зошитом” він замилувано розглядає свою творчу
ретроспективу: “На мене зорять знов улюблені рядки, що серцеві колись одкрили в
щастя браму…”, і “згадуючи гул моїх минулих днів, пожовклі сторінки у тишині цілую”.
У поезіях 1940 р. (“Я вигадав тебе. А може, ні? Не знаю”, “Старі парубки”, “Ще серпень
лиш прийшов, а осені дихання”, “Ще сонце не зійшло, а місяць над рікою”, “Лист”, “Я
так тебе люблю, що стримати не в силі”), знову повертаючись до емоційного темпоритму
6я, автор переакцентовує його на іншу предметність, здебільш пейзажну та інтимноU
ліричну. У доробку 50Uх років темпоритми 6я найчастіше асоціюються з мотивами
Донеччини (“Як передать, Донбас, твою красу і силу”, 1952), спогадами про рідних,
друзів та про “дні мої далекі, що тільки піснею я можу повернуть” (“Розтанули сніги, як
білий сон зимовий…”, 1963), переплітаючись з інтонаціями здравиць та елегій.
Емоційному темпоритму, в основі якого лежить 4Uстопний ямб (4я), у ліриці В.Сосюри
властива посилена динамічність щодо предметноUоб’єктних зосереджень суб’єкта
свідомості. Автор вдається до створення мініатюрних імажинацій довкілля з метою його
екзотизації (поезії 1922U1923 років “Уже зоря золоторога”, “Магнолії лимонний дух”,
“Маслини в далі — чередою”, “Осінній вітер Туркестану”), легко залучає в поле
обсервації широку просторінь і водночас вирізняє, оптично наближуючи, частковості,
зіставляє різноякісні локуси. У темпоритмі 4я суб’єкт свідомості підноситься до
філософічного споглядання (“дзвінка безодня над землею чолом задумливим горить”;
“Ми хвилі любим, хвилі любим. Самі народжені од хвиль”), до ліричної фіксації
часоплину (“Хвилини бій, хвилини бій… Я чую, як біжать секунди, я бачу космоси в
траві”), його драматичного переживання (“Якісь слова… простяг він руки, припав лицем
їй до колін, а за вікном шуміло глухо і був холодний бій годин”). У часоплині значимо
зблискують суб’єктивні прозирання психологічних експресій — миттєвих виявів душі
інших суб’єктів: “в твоїх очах заграви бунту”; “Немов блиснули метеори із тьми
розстріляних очей”; “У тебе зірка над чолом і очі від кохання в’януть”.
Стихія життя та його ліричного переживання в поезіях 4я пронизується драматизмом
філософічного загаду, неспокоєм думки перед таємничістю буття й загадками власної
душі. Презентовані в добірці поезії 1924 року всі поспіль перейняті запитальним нуртом.
“Життя — не дим і не омана. А може, ні? […] Прийшла… і серце знову тане… Тобі
56 Слово і Час. 2006 • №11
слова такі ясні! Але чого ж поникли п’яно мої вербени на вікні?”, “Чому ж до тебе я
прийшов — і сам того не знаю” (“Крізь вікна…”), “Невже в хаос?! Ми знов — під воду?!
Ми знов — в огонь?! У забуття?! І сонця золота підкова освітить іншеє життя?! […] Ах…
Ми нічого ще не знаєм, кого й яка чекає путь… Нехай же блимають трамваї, шумлять
міста і люди йдуть”.
Емоційний темпоритм 4я, на противагу 6я, використовується в поезіях В.Сосюри для
усамітнених самозосереджень. Ліричний аналіз при цьому набуває розлогості, суб’єкт
свідомості вирізняється з “колон”, із гамору життя, не піддається “психосемантиці”
весни. У поезії “Цвіте садок. І дітвора” (1925) виповідається елегійний стан автономної
індивідуальності з її інтроспекціями та самоаналізом: “Вже не піду в колони я слова і
рухи жадно пити. Нехай другим шумить життя, кричать авто, дзвенять копита”.
Суб’єктивність героя розрізняє якісні зміни в психоемоційному змісті часів: “Співають
птиці в глибині, моя ж душа в ночі вся. Далекі дні, щасливі дні, коли в Артьомовці я
вчився”. Аналіз біографічної ретроспективи переважно маргінальноUфактологічний, у
ній вловлюються і стани емоційного піднесення (“О, скільки дум, пісеньUогнів! Життя
— як море, по коліна”), і аналогія до нинішнього усамітнення: “Душа німа. Немає сліз.
Подібне іноді буває, коли увечері в селі хтось на гармонії заграє”. Усамітнене
самозосередження виводить думку на значущість “я” як предмета аналізу: “Як серце
б’є! Чи біль, чи бред… Чи ця журба лиш від утоми… Нехай відомий я поет, але собі я
невідомий”. Це один із найповажніших планів ліризму, що його поет відкриває у творах
4я в середині 20Uх років, вирізняючи “я” з масовидного “ми” і “колон”.
Після використання темпоритму 4я в “Дніпрельстані” (1926) його інтенсифікація
спостерігається в масиві ліричних поезій 1927U1928 рр. Окрім розмаїтих виявів кохання,
швидкоплинного (“Тебе любив, як вітер небо”) і пам’ятливого (“Далеке місто повітове”),
поет зосереджує увагу на психоемоційній ідентифікації змісту суб’єктивності.
Прикметна відмінність у динамічному функціонуванні різних темпоритмів. Якщо
звернення автора до 6я найчастіше спродуковувало поновлення імперативів та емоційної
потуги “ми”Uсуб’єкта, то поезії 4я виявляють інтерес “я”Uгероя до змін: “Уже не сню я
про бої, про погляди імлисті. Життя зриває дні мої, неначе вітер листя. Ходжу і марю.
Зблід і вщух”.
Сосюрин суб’єкт комфортно почувається в натовпі: “Люблю юрби я шум і рух, у нім я
потопаю”; “Здається, я чужим життям живу і пломенію. Я у небеснім молоці, я в вітрі
молодому, я — скрізь, я в дівчинці оцій, я в візникові цьому”. Герой В.Сосюри
надзвичайно вразливий: “Нащо сказав ти в смертну мить про те, що вічно буду я на шиї
в матері сидіть…”. І хоч герой спростував батьків закид, одначе ці слова залишили в
його душі незгладимий слід — “аж до могили, безумовно… І все мені таке неповне, бо
слів назад ти не візьмеш” (“О тату мій…”). З такими інтроспекціями і сповідальними
одкровеннями в поезіях 4я пов’язані основні здобутки Сосюриного психологічного
ліризму.
Зрідка в цей темпоритм вриваються відлуння “ми”Uсуб’єкта, але ні в поезії “Горять
веселі оченята”, ні в поезії “Сад” його експлікація не сягає поетичної виразності.
ЗдрібненоUповерхово змальовується суб’єкт і в поезіях “Винен” (1930), “Сьогодні я
такий щасливий” (1935), “В садах” (1936), де вислів не запліднений значимим
сповідальним імпульсом, як у кращих творах цього ритмікоUінтонаційного малюнка.
Основний масив поезій 3Uстопного анапеста (3ан) написаний у 1923U1924 та 1927U
1928 рр. (відповідно 6 і 8 творів). Усім їм властива посилена імажинація, єсенінські
мотиви, такі як психологічноUвіковий, елегія розлук, швидкоплинність кохання,
материнські чекання… Психосемантичної фіксації зазнають насамперед явища
одвічного руху, неухильності змін (“ти не така, як учора, не такий, як учора і я”),
значимості пам’яті при незворотності часу: “Ми нічого спинити не в силі і ніколи не
зможем вернуть. Умираєм ми кожної хвилі, але спомини вічно живуть”; “І минуле мені
тільки сниться…” (“У мареві”). Серед поезій, з якими навіть у рецепціях асоціюються
інтонації цього темпоритму, — такі твори, як “Коли потяг у даль загуркоче”, “Ой,
весна!..”, “Скільки днів пролетіло над нами!”.
У темпоритмах 3ан В.Сосюра інтенсивно медитує над роллю поета (“Шумне місто
скажено вирує”, “Мати”). У поезії “Харків” він навіть виборює в П.Тичини пріоритети
Слово і Час. 2006 • №11 57
на продуктивне розпізнання “обличчя” робітничого міста: “ще під громи гарматні далекі
я побачив обличчя твоє”. Завважуючи у вірші “Кукурудза шумить пожовтіла” (1928)
різний вплив міста й села (“там контрасти мене роздирають, глушить тут однобоке
життя”), поет надає перевагу місту над “сумом села”.
Українська поезія середини 1920Uх років відрефлексувала психоUсемантику
“мінору” в ліризмі того часу. “Я забув, як мажором співати: Мій мотив — це мінор… Це
мінор…” — писав Д.Фальківський 1925 р. Критика довела ці симптоми до ідеологічних
закидів (Савченко Я. Занепадництво в українській поезії // Життя й революція. —
1927. — № 2), зарахувавши до “мінористів”U“занепадників” і В.Сосюру. Питання “Як
бадьоро мені заспівати, щоб це щиро було?” поет ставить перед собою саме в
темпоритмі 3ан (“Небо хмарне, вогке, наче з вати”, 1928), виводячи роздум на
самонаказ: “Більше, пісне моя, не ридай”. І хоч тотальної “мажоризації” не сталося (та
й статися не могло), асоційованість 3ан із творчоUпсихологічними рефлексіями поета
посилилась. Окрім поетичної ролі “Комуни бояна”, В.Сосюра відрефлексовує
психологічноUвікову молодість духу: “Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя”
(“Знов село”, 1932); “Ще багато пісень непочатих у закоханім серці моїм” (“Зорі”, 1935).
Мотив молодості душі стає в цей час настільки потужним у тематиці творів поета, що
охоплює й інші темпоритмічні структури. Скажімо, 3Uстопний амфібрахій,
психосемантичну асоційованість якого виявляють поезії 1923U1924 рр. “Вишневий
платок зав’язала”, “Дитина порізала пальчик”, “З дитиною ти біля мене”, у вірші 1936р.
“Світання” поповнюється психологічноUвіковими мотивами: “Це пісня моя не остання,
я серцем іще не затих”; “мені тридцять вісім? Омана! Мені вісімнадцятий рік”.
Київська Русь. – (7514) 2006. – Кн. V („Узбіччя”)
Редакція “СіЧ”і приєднується до вітань із 50Uрічним ювілеєм лауреата
Шевченківської премії (2003) Василя Герасим’юка й бажає ще одного
плідного півсторіччя. У журналі друкується добірка “Суха різьба”
(відгук Д.Стуса “Поезія. Імперія. Різьба”).
З інтерв’ю Миколи Скиби з Оксаною Пахльовською “Українська кульU
тура виявляє несподівані ресурси”: “...Саме тому, що світ став глобаліU
зований, зберегти ідентичність можна, лише сміливо відкриваючись і
збагачуючись через новий досвід, нові контакти, а не вперто капсулуюU
чись у власній тожсамості”.
Проза представлена романом Василя Слапчука “Клітка для неба” (рецензує Олена Шагровська
“Проза поета”), іронічним самоінтерв’ю Олександра Стусенка “Всі крапки над я” (і відгуком на нього
Наталі Гаук). У Забороненій зоні – “Загублений код” Євгенії Кононенко. Ганна Улюра оглядає ромаU
ни Гонкурівської лауреатки Шань Са “Та, що грає в го” і Книжку року 2000Uго у Франції “Бальзак і
маленька китайська кравчиня” Дай Сіє (“Ті, що грають в мультикультуралізм,” рубрика “КРИТИКарU
ка”); у цій же рубриці – відгук на “Щоденник страченої” Марії Матіос пера Євгена Повєткіна.
Рубрику “Апокрифи” віддано роздумам Вілена Горського „Біля джерел історії української філоU
софської думки” та Івана Лисого “Українська філософія: фатум чи фантом?”.
Вміщено розмову з Дмитром і Віталієм Капрановими (видUво “Зелений пес”) та директором видавU
ничих проектів ЛА “Піраміда” Орестом Бокайчуком.
У рубриці “Голос” – фрагменти “Розмов з Богом” Богдани Матіяш (з дебютної книжки “НепроявU
лені знімки”) та слово про неї Анатолія Дністрового (“Коли Господь “вливається” у світ”).
Далі – низка рецензій: на “Mr. & Ms. U іn cantrі UA. Містер і місіс Ю в країні укрів” Марії Матіос
(Тетяна Щербаченко); на “Владу Тьми і Темників: Хрестоматія з політичної цензури в Україні”. УкU
лад. В.Кіпіані (Ольга Михайлова); на “Папу і Україну...” (КРу); на “Луну мовчань” Людмили ТарнаU
шинської (Олеся Дзира); на “36 пісень про життя” Катерини Хінкулової та “Кілька секунд щастя”
Ірени Старостіної (Катерина Бабкіна); на нові книжки Федеріка Бекбеде, Юлії ЄмецьUДоброносової,
Мічіо Кайку, Тані Малярчук “Згори вниз. Книга страхів” (Ганна Улюра), на “Дику енергію. Лана”
Марини та Сергія Дяченків (Тетяна Щербаченко). В.Л.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11224 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:40:25Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кодак, М. 2010-08-16T12:21:59Z 2010-08-16T12:21:59Z 2006 Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. / М. Кодак // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 52-57. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11224 Поетична творчість Володимира Сосюри (1898 - 1965) зачепила “струни, напружені не в одній лише його душі” (О.Білецький, 1928). Стихія поетичного вислову цього автора сягала рівня експромту, творчо-психологічний процес протікав за дуже незначного втручання рефлексійної свідомості. Джерелом ліризму В.Сосюри була переважно суб’єктивність біографічного автора. Тому в його ліричній поезії надзвичайно мала, майже знівельована відстань між, за термінологією Д.Овсянико-Куликовського, “натуральним ліризмом” героя та “штучним” творчим ліризмом поета. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Дати Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. Article published earlier |
| spellingShingle | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. Кодак, М. Дати |
| title | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| title_full | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| title_fullStr | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| title_full_unstemmed | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| title_short | Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| title_sort | динаміка авторської свідомості володимира сосюри: симультанний аналіз поезій 1920 – 1936 рр. |
| topic | Дати |
| topic_facet | Дати |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11224 |
| work_keys_str_mv | AT kodakm dinamíkaavtorsʹkoísvídomostívolodimirasosûrisimulʹtanniianalízpoezíi19201936rr |