Упругое взаимодействие точечных дефектов с дислокационной петлей в методе функций Грина

• Published in: Вопросы атомной науки и техники
• Date: 2015
• Main Authors: Остапчук, П.Н., Троценко, О.Г.
• Format: Article
• Language: Russian
• Published: Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України 2015
• Subjects: Физика радиационных повреждений и явлений в твердых телах
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112294
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Упругое взаимодействие точечных дефектов с дислокационной петлей в методе функций Грина / П.Н. Остапчук, О.Г. Троценко // Вопросы атомной науки и техники. — 2015. — № 5. — С. 43-47. — Бібліогр.: 10 назв. — рос.

В изотропном приближении упругой среды даются выражения энергии упругого взаимодействия между точечным дефектом и круговой краевой дислокацией, посчитанные двумя различными способами. Первый – это решение уравнений равновесия; второй – использование тензорной функции Грина. Показано, что оба метода дают хорошее качественное и количественное согласие. Приводятся аргументы о предпочтительности метода функций Грина при переходе к описанию реальных кристаллов, в частности гексагональной сингонии. У ізотропному наближенні пружного середовища даються вираження енергії пружної взаємодії між точковим дефектом та круговою крайовою дислокацією, що пораховані двома різними способами. Перший – це рішення рівнянь рівноваги. Другий – використання тензорної функції Гріна. Показано, що обидва методи дають хорошу якісну і кількісну згоду. Наводяться аргументи щодо переваги методу функцій Гріна при переході до опису реальних кристалів, зокрема гексагональної сингонії. Using an elastic medium isotropic approximation, expressions of elastic interaction energy between the point defect and the circular edge dislocation, considering two different ways, are obtained. The first is the solution of the equilibrium equations. The second is the result of using of Green's tensor function. It is shown that both methods give a good qualitative and quantitative agreement. Arguments about the preferred method of Green's functions in the transition to the description of real crystals, particularly the hexagonal system, are proposed.