“Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності
Чернівецькі науковці одними з перших розпочали активну науково-дослідницьку роботу, спрямовану на вивчення особливостей функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в художній творчості. Саме з їхньої ініціативи та за підтримки НАН України в жовтні 1999 р. при Чернівецькому університеті ств...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11255 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності / В. Антофійчук // Слово і Час. — 2007. — № 1. — С. 87-91. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860108365028392960 |
|---|---|
| author | Антофійчук, В. |
| author_facet | Антофійчук, В. |
| citation_txt | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності / В. Антофійчук // Слово і Час. — 2007. — № 1. — С. 87-91. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Чернівецькі науковці одними з перших розпочали активну науково-дослідницьку роботу, спрямовану на вивчення особливостей функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в художній творчості. Саме з їхньої ініціативи та за підтримки НАН України в жовтні 1999 р. при Чернівецькому університеті створено науково-дослідний центр “Біблія і культура”. Його очолив професор Анатолій Нямцу, добре знаний своїми працями “Новый Завет и мировая литература” (1993), “Мир Нового Завета в литературе” (1998), “Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе” (1999), “Основы теории традиционных сюжетов” (2003), “Иуда Искариот и другие...” (2004) та ін. Отже, науково-дослідному центру “Біблія і культура” виповнилося 7 років.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
Слово і Час. 2007 • №1 87
Володимир Антофійчук
“БIБЛIЯ I КУЛЬТУРА”:
ДЕЯКІ ПІДСУМКИ СЕМИРІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В останнє десятиліття в Україні й усьому пострадянському просторі суттєво активізувалася
увага вчених до проблеми “Біблія і культура” в різноманітних аспектах та виявах. У багатьох
дослідженнях розглядаються питання функціонування біблійних ідей, образів та сюжетів у
творчості українських письменників, у світовій літературі.
Чернівецькі науковці одними з перших розпочали активну науково�дослідницьку роботу,
спрямовану на вивчення особливостей функціонування біблійного сюжетно�образного матеріалу
в художній творчості. Саме з їхньої ініціативи та за підтримки НАН України в жовтні 1999 р.
при Чернівецькому університеті створено науково�дослідний центр “Біблія і культура”. Його
очолив професор Анатолій Нямцу, добре знаний своїми працями “Новый Завет и мировая
литература” (1993), “Мир Нового Завета в литературе” (1998), “Идеи и образы Нового Завета
в мировой литературе” (1999), “Основы теории традиционных сюжетов” (2003), “Иуда Искариот
и другие...” (2004) та ін.
Отже, науково�дослідному центру “Біблія і культура” виповнилося 7 років. Звичайно, з погляду
історії і обсягу досліджуваного матеріалу — то небагато. Та попри це зроблено чимало.
По�перше, центр виконав свою основну місію — значно консолідував зусилля вчених України
й зарубіжних країн у дослідженні однієї з найактуальніших проблем сучасної гуманітарної науки.
По�друге, відіграв важливу організаційно�мобілізуючу та науково�методологічну роль в
аналізі закономірностей функціонування біблійного матеріалу в літературі: провів у
Чернівецькому університеті дві міжнародні наукові конференції “Біблія і світова література”
(1999) та “Міф і легенда у світовій літературі” (2000), у яких взяли участь понад 500 учених —
літературознавців, мовознавців, філософів, теологів, істориків, психологів і педагогів. За
матеріалами конференцій опубліковано збірники наукових статей.
По�третє, завдяки діяльності центру “Біблія і культура” вийшли у світ понад два десятки
книг: монографій, навчальних посібників, методичних розробок тощо. Захищено докторські й
кандидатські дисертації, дипломні й магістерські роботи.
По�четверте, налагоджено систематичний вихід збірника наукових статей, який не тільки
став своєрідним науковим підсумком роботи центру, а й значно розкрив стан і перспективи
українського літературознавства в дослідженні цієї проблеми.
Опубліковано 7 випусків збірника “Біблія і культура” загальним обсягом майже 330 друк.
аркушів (відповідальний редактор — А.Нямцу), що охоплюють 353 статті вчених з України,
Румунії, Польщі, Чехії, Словаччини, Росії, Білорусі, Iзраїлю, Македонії та інших країн. До складу
редколегії входять авторитетні вчені М.Жулинський, Д.Наливайко, В.Німчук, Г.Сивокінь,
Т.Гундорова, М.Сулима, А.Нямцу, А.Ткаченко, Т.Салига, О.Астаф’єв та ін.
На сторінках збірника розглядаються актуальні історико�літературні, теоретичні,
філософсько�теологічні та лінгвістичні проблеми функціонування біблійного сюжетно�образного
матеріалу в різних національних культурах від давнини до сучасності. Публікації мають не
тільки теоретичне та історико�літературне значення, а й, що найважливіше, в них закладено
основу теорії традиційних сюжетів та образів, роль і перспектива якої цілком очевидні в
розвитку національного літературознавства.
Одним із наскрізних у публікаціях “Біблії і культури” стало положення: християнські твори —
могутній чинник у формуванні та розвитку національної культури, особливо літератури, вони
відчутно вплинули на характер жанротворення, засоби вираження й загалом образність,
88 Слово і Час. 2007 • №1
символіку, метафоричність та стиль оригінального мистецтва. Ці та інші питання розглядаються
у статтях “Християнство і національна культура” та “Духовний жезл національного обов’язку”
М.Жулинського, “Українська культура як майбутнє нації” I.Дзюби, “Погляд на історію
української літератури в аспекті християнської духовності” Л.Мороз, “Проблеми досліджень
SACRUM�у в українській літературі” I.Набитовича, “Христос — то чинна путь до Бога” (Деякі
аспекти образу Месії)” Т.Салиги, “Дискурс модерного літературознавства в 90�х роках”
М.Наєнка та ін. Зокрема М.Жулинський, ведучи мову про універсальну роль християнства у
творенні національної культури, підкреслює: “Релігійна віра завжди була творчою силою у
формуванні етнокультури, своєрідним регулятором моралі. Оскільки міфи, легенди, перекази,
народні казки, пісні, звичаї, мова — все те, що є колективним витвором етносу, формують
певний тип етнокультури, то віра в цю культуру наповнювала духом. Дух вивищував людину
над звичайним, буденним, щоденним життям і єднав її з божественним — виводив її поза
межі раціонального (логосу) у світ гармонії добра, краси, розуму, надії. [...] В нових умовах
національного буття українська культура “приречена” витворити універсум цінностей та ідеалів,
у якому християнська ідея буде стимулюючою енергією духовного осягнення людини і світу
на основі українських національних базових цінностей і пріоритетів”1.
Актуальність і концептуальність публікацій наукового збірника “Біблія і культура” особливо
виявляється в розробці методологічних і теоретичних питань для дослідження впливу книг
Святого Письма на літературу. Передусім слід відзначити статті А.Нямцу2. Означену проблему
вчений розглядає в контексті вивчення закономірностей функціонування традиції у світовій
літературі, осмислює суттєві закономірності міжлітературних взаємозв’язків і взаємодій. Також
учений досліджує теоретичні та історико�літературні аспекти функціонування традиційних
сюжетів, образів і мотивів різних генетичних груп, здебільшого легендарно�міфологічних і
легендарно�церковних3. Він ґрунтовно розглядає тенденції використання традиційних образів
тією чи тією епохою, тим чи тим літературним напрямом, ідейно�стильовим контекстом певного
часу. Дослідник детально аналізує форми і способи переосмислення традиційного матеріалу:
продовження, дописування, обробки, перекази і т. ін.
Багато уваги А.Нямцу приділяє дослідженню закономірностей функціонування євангельських
образів і мотивів у літературі XX ст.4. Формулюючи основоположні тенденції звернення
письменників до Нового Заповіту, вчений простежує світоглядні й морально�психологічні
домінанти, а також форми і способи рецепції канонічного матеріалу. Наприклад, створення
своєрідного жанру “літературних євангелій”, різноманітні перекази, актуалізація євангельських
сюжетів тощо.
Змістову домінанту збірника становлять публікації, що стосуються особливостей
функціонування біблійного сюжетно�образного матеріалу в українській літературі. У статтях
на цю тему наголошується, що в різні культурно�історичні епохи по�своєму виявлявся зв’язок
біблійних текстів з українською літературою, демонструвалися різні форми і способи
трансформації біблійних текстів. Так, давнє письменство, наскрізь перейняте духом і пафосом
християнських книг, перебувало в прямій залежності від змісту першоджерела. “Біблія була
активно присутня у всій давній українській літературі упродовж ХI — ХVIII ст. Вона стояла
біля витоків нашого давнього письменства і супроводжувала його історичний розвиток до
його природного завершення. Давні українські автори сприйняли Біблію не лише як основу
християнської релігії, Святе Письмо, а й як видатний твір усієї християнської культури, Книгу
книг, з якої черпали теми, сюжети, ідеї, образи, мудрість”5, — констатував О.Мишанич. Цю
думку підтверджують і статті “Виноград домовитом насажденный...”, “Притча про багатого і
1 Жулинський М. Християнство і національна культура // Біблія і культура. – Вип.1. – Чернівці, 2000. –
С. 7@8.
2 Див.: Нямцу А. Проблема литературной традиции в ХХ в. // Біблія і культура. – Вип. 4. – Чернівці,
2002. – С. 33@43; Нямцу А. Роман Яна Добрачинского “Письма Никодима” в контексте литературной
евангельской традиции // Біблія і культура. – Вип. 5. – Чернівці, 2003. – С. 95@104.
3 Див.: Нямцу А. Легендарно@мифологическая традиция в литературе ХХ века: теоретические аспекты //
Біблія і культура. – Вип. 3. – Чернівці, 2001. – С. 55@76.
4 Див.: Нямцу А. Євангельські мотиви у світовій літературі: теоретичні аспекти // Біблія і культура. –
Вип. 1. – Чернівці, 2000. – С. 21@25; Нямцу А. Предательство Иуды: философско@психологические
трактовки и литературные версии евангельской коллизии // Біблія і культура. – Вип. 2. – Чернівці,
2001. – С. 84@97.
5 Мишанич О. Біблія і давня українська література // Біблія і культура. – Вип. 1. – Чернівці, 2000. –
С. 13.
Слово і Час. 2007 • №1 89
Лазаря в українській літературі ХVII — ХIХ ст.” та “Адаптована Різдвяна драма або вертеп”
М.Сулими, “Образ Святої Трійці в “Розповіді філософа” (за “Повістю минулих літ”: Апологія,
екзегеза, поетика”, “Свята Трійця у творах Кирила Турівського” та “Біблійні книги в стародавній
Україні” В.Сулими, “Апокрифи та легенди богомильського походження в українській
словесності: здобутки і перспективи дослідження” Ю.Пелешенка, “Iнтерпретація біблійних текстів
і християнських канонів у поезії мандрівних дяків” Г.Ноги, “Біблійна іконка поезії Василя
Довговича у контексті барокової опозиції “antiqus�modernus” Н.Вигодованець, “Біблійна
герменевтика в українській бароковій прозі” Н.Алєксєєнко, “Рецепція Успіння Богородиці в
літературі українського бароко” О.Матушек та ін.
В українському літературознавстві усталена думка, що творчість мандрівних дяків свідчить
про занепад церковно�релігійної ідеології в літературі ХVIII ст. Однак, як зауважує молодий
дослідник Г.Нога, “культура і література зокрема не змогли та й не ставили собі за мету
позбавитися впливу сакрального. Один за одним починають з’являтися культурні феномени,
що балансують на межі світського і сакрального, низького і високого: театр, вертеп, бурлескна
поезія”6. Простеживши орації і травестії мандрівних дяків на теми Різдва і Великодня, він
обґрунтовано доводить, що автори не переступили тієї межі, за якою віра в Бога переходить
у заперечення Його. Святкова бурлескна вседозволеність ніби “освячена згори”. Сто п’ятдесятий
псалом Давидів закликає славити Господа гучно й весело. Отож, мандрівні поети лише виконують
волю великого псалмиста, постаті дуже авторитетної у християнському світі. Їх святкові застілля
на небі й на землі не вигадка і, тим більше, не блюзнірство7.
Українська барокова література — чи не найцікавіша сторінка художнього освоєння біблійних
ідей, тем, сюжетів, образів і колізій в історії національного письменства давньої доби. Найвищим
виявом і своєрідним підсумком рецепції Книги книг літературою українського бароко стала
творчість великого знавця і справжнього “любителя священної Біблії” Г.Сковороди. Видатний
поет і філософ застерігав, як зауважує Н.Алєксєєнко, “від буквального прочитання Біблії, бо
вважав, що це породжує різні забобони. Через “плотяний” погляд на Біблію з’являється віра
в чудеса, які вступають у суперечність з непорушними законами “блаженной натури”. Такий
шлях є хибним для людства. Абсолютно протилежної думки дотримувався Теофан Прокопович.
Він, очевидно, під впливом протестантської християнської ідеології, обстоює буквальне
прочитання Біблії, із жахом зазначає, що останнім часом Святе Письмо стали тлумачити кожен
на власний розсуд: скільки інтерпретаторів — стільки й значень”8.
Однак, на жаль, ці та інші питання, пов’язані з творчим засвоєнням Святого Письма
українськими бароковими письменниками, поки що не знайшли широких узагальнень ні на
сторінках “Біблії і культури”, ні в інших виданнях.
Значно слабше, ніж того потребує фактичний матеріал, висвітлена проблема “Біблія і нова
українська література”. З�поміж небагатьох публікацій на цю тему відзначимо передусім статті,
присвячені рецепції Біблії у творчості романтиків. Романтична пора, час глобальних соціально�
історичних потрясінь, зумовила особливе сполучення смислу біблійних сюжетів і дійсності,
провокуючи породження і глобального універсально�філософського смислу, і особливого
конкретного, пов’язаного з постреволюційними подіями в Західній Європі9, як зазначає
Т.Потніцева. На її думку, романтики одними з перших усвідомлюють відносність понять добра
і зла, героїзують бунтаря, що повстає проти будь�якого вияву тиранії, насилля над волею
інших. Так починається реабілітація Каїна в романтичній свідомості10. З останнім твердженням
дослідниці важко погодитися, оскільки йдеться не про реабілітацію біблійного братовбивці, а
швидше про намагання зрозуміти рух свідомості особистості, що опинилися в ситуації вибору.
Зрештою, як зауважує сама дослідниця, “Байрон, як і всі романтики, схильний до творчої
імпровізації, ніде не спотворив суті біблійного тексту. [...] Автор романтичної містерії ніби
відповідав на питання, які поставали і постають зараз, коли знову звертаєшся до
першоджерела”11.
6 Нога Г. Iнтерпретація біблійних текстів і християнських канонів у поезії мандрівних дяків // Біблія і
культура. – Вип. 2. – Чернівці, 2000. – С. 12.
7 Див.: Там само. — С. 17.
8 Алєксєєнко Н. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі // Біблія і культура. – Вип. 2. –
Чернівці, 2000. – С. 22.
9 Див.: Потницева Т. Романтический миф о Каине (мистерия Байрона “Каин”) // Біблія і культура. –
Вип. 1. – Чернівці, 2000. – С. 153.
10 Там само.
11 Там само.
90 Слово і Час. 2007 • №1
В епоху романтизму Біблія, за визначенням С.Козака, стала джерелом творчої інспірації
літераторів різних філософських напрямків і політичних орієнтацій12. Один із них — Микола
Костомаров у “Книзі буття українського народу”, на думку вченого, “в першу чергу звернув
увагу на концепцію месіанства, яка, будучи універсальною ідеєю, допомогла йому приурочити
Україну до християнської історії й ієрархії вартостей — добра і зла, терпіння і жертви та, зокрема,
до великого плану новітнього спасіння людства, в ім’я його свободи і щасливого майбуття”13.
Є.Нахлік у статті “Філософсько�поетичні богошукання романтиків” виходить з того, що
“один з найістотніших і, либонь, найцікавіших сьогодні ракурсів романтичної поезії —
екзистенційний. У ньому своєю чергою виділяється релігійно�філософський аспект, який у
найбільш мислячих поетів набув богошукацького спрямування”14. Показовою, на його думку,
у цьому плані виглядає творчість великих слов’янських поетів: О.Пушкіна, А.Міцкевича,
Т.Шевченка, М.Лермонтова, Ю.Словацького.
Найбільшу увагу автори збірника звертають на літературу ХХ ст., що й зрозуміло, адже
письменство цієї епохи продемонструвало нові підходи до осмислення біблійного сюжетно�
образного матеріалу. У статтях “Закономірності переосмислення сюжетів та образів Нового
Завіту в українській літературі ХХ століття”, “Літературні євангелія в сучасній українській
прозі” та ін. В.Антофійчука, “Християнський риторизм Юрія Клена” О.Астаф’єва, “Центральні
євангельські постаті в ліриці Петра Карманського” Л.Голомб, “Апокаліпсичні мотиви в
українській класичній літературі ХIХ — ХХ ст.” М.Кудрявцева, “Особливості трактування
біблійних мотивів в українській та російській романістиці про апокаліптичний 1937 рік” В.Саєнко,
“Останній пророк” Леоніда Мосендза як біблійний роман” Е.Соловей, “Символ хреста і спроба
структурування літературознавчих категорій” А.Ткаченка та ін. розглядаються соціально�
ідеологічні, філософські, морально�психологічні та літературознавчі аспекти трансформації
біблійних колізій в українській літературі цієї доби. Складні системи мотивувань біблійного
матеріалу аналізуються в контексті функціонування загальнокультурних традицій у світовому
письменстві загалом і українському зокрема, досліджуються продовження, дописування,
обробки, переказування, процеси апокрифізації та філософсько�естетичного моделювання в
текстах художніх творів. Розроблювана українськими письменниками складна система
поведінкових домінант осмислюється з урахуванням складових аспектів світової літератури.
Окремо відзначимо статтю Б.Мельничука “Трансформація біблійних мотивів та образів у
творчості українських письменників Буковини ХIХ — ХХ століть”, у якій здійснено вдалу
наукову спробу показати закономірності переосмислення біблійного матеріалу в національному
письменстві крізь призму літератури окремого регіону. Дослідник використав чимало досі
невідомих і маловідомих фактів із творчості буковинських авторів, що в поєднанні з новими
підходами до трактування широко знаних творів і зразків української класики дало можливість
сказати принципово нове слово про внесок представників красного письменства окремого
регіону в розробку однієї з найпродуктивніших у світовій літературі тем15.
Для художніх версій євангельського сюжетно�образного матеріалу, домінуючого в
українській літературі ХХ ст. (а це відповідно відбилося в публікаціях “Біблії і культури”),
властиве звернення до тих тем і колізій, які передвизначають трагічний підтекст новозавітних
оповідей. Це передусім комплекс ідей, пов’язаний з образами Юди Iскаріота, Понтія Пілата та
оточення Iсуса Христа. Художні моделі, осмислювані українськими письменниками, як правило,
поєднують найбільш актуальні з погляду окремої людини та нації загалом онтологічні й ціннісні
проблеми, що набували принципового значення і звучання в різні культурно�історичні періоди
буття українського народу.
Важлива особливість переосмислення євангельського матеріалу в літературі цього періоду
— розробка національно�патріотичних ідей. Домінантні напрямки інтерпретації новозавітних
структур виявляються у зверненні до образу Iсуса Христа як загальнолюдського символу
милосердя і свідомої жертовності, розгляді надзвичайно суперечливих буттєвих і світоглядних
мотивів зради Юди Iскаріота, аналізі творів, у яких моделюються трагічні процеси зіткнення
12 Див.: Козак С. Біблія – джерело месіансько@історіософської концептуальності київських романтиків
// Біблія і культура. – Вип. 3. – Чернівці, 2001. – С. 104.
13 Там само. – С. 109.
14 Нахлік Є. Філософсько@поетичні богошукання романтиків (Пушкін, Міцкевич, Шевченко, Лермонтов,
Словацький) // Біблія і культура. – Вип. 3. – Чернівці, 2001. – С. 109.
15 Див.: Мельничук Б. Трансформація біблійних мотивів та образів у творчості українських письменників
Буковини ХIХ – ХХ століть // Біблія і культура. – Вип. 1. – Чернівці, 2000. – С. 33@38.
Слово і Час. 2007 • №1 91
язичницьких та християнських ідеологій і т. ін. Прикметна особливість трактування матеріалу —
підкреслене або завуальоване осучаснення, зумовлене універсальністю й загальновідомістю
євангельських структур, прагнення осмислити конкретно�національне з погляду всечасового,
загальнолюдського16.
В останніх випусках збірника чітко простежується концептуальна еволюція, що виявляється
в посиленій увазі до найактуальніших проблем теорії літератури, порівняльного
літературознавства, історії світової літератури. Враховуючи сучасний стан вітчизняного
літературознавства, такий шлях видається науково обґрунтованим і перспективним.
Шанувальників і дослідників творчості молодомузівців, безперечно, зацікавить опублікована
з подачі професора Лідії Голомб поема П.Карманського “Ave, Maria!” (вип. 1). Ця стаття
тільки загально окреслює розміри аналітичного огляду, що зосереджує увагу на вивченні
біблійних міфологем у конкретному національному вимірі.
Безперечно, досягнуто помітних успіхів у дослідженні важливої літературознавчої проблеми,
що водночас відкриває широкі перспективи для подальших наукових розробок. Про високий
науковий авторитет збірника “Біблія і культура” свідчать численні рецензії у фахових виданнях
України. Діяльність науково�дослідного центру “Біблія і культура”, книги і статті, видані ним,
відображають суть тих питань, що постають перед ученими в дослідженні впливу Біблії на літературу.
По�перше, варто простежити особливості трансформації біблійного сюжетно�образного
матеріалу залежно від мистецького напряму чи стильових течій, починаючи від Середньовіччя
і закінчуючи сучасними літературними тенденціями.
По�друге, і досі не створено комплексного дослідження біблійного начала у творчості
Г.Сковороди, Т.Шевченка, I.Франка, Лесі Українки. Здійснити його принципово важливо, адже в
цьому виявляється “ключ розуміння” усього процесу засвоєння Біблії українською літературою.
Такий матеріал міг би вилитися у велике довідкове видання під умовною назвою “Біблія і
література”. Цим повинен зайнятися колектив учених, об’єднаних авторитетом науково�
дослідного центру “Біблія і культура”.
м. Чернівці
16 Див.: Антофійчук В. Закономірності переосмислення сюжетів та образів Нового Завіту в українській
літературі ХХ століття // Біблія і культура. – Вип. 1. – Чернівці, 2000. – С. 26@33.
ВСЕУКРАЇНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ В МИКОЛАЄВІ
27—28 жовтня 2006 р. в Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського
відбулась всеукраїнська науково�практична конференція “Творчість Миколи Вінграновського:
доба і контекст”, яку організували Iнститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України та кафедра
української літератури Миколаївського державного університету. В організації конференції
брали участь також кафедра теорії літератури та методики її викладання, Первомайська районна
адміністрація Миколаївської області, педагогічні колективи Кумарівської ЗОШ та ЗОШ №17
м. Первомайська, де колись учився ювіляр.
Пленарне засідання конференції відкрив ректор Миколаївського державного університету
В.Будак. Вітальний лист до учасників конференції директора Iнституту літератури ім. Т.Г.Шевченка
НАН України академіка М.Жулинського прочитав його заступник член�кореспондент М.Сулима.
Були заслухані також доповіді Л.Тарнашинської (Київ) “Міфологема води М.Вінграновського
у структурі Космо�Психо�Логосу як трансформаційний код українства”, Д.Кременя (Миколаїв)
“Кінематографічні прийоми у поезії та прозі Миколи Вінграновського”, А.Ситченка (Миколаїв)
“Аналіз одного вірша...”, В.Бойченка (Миколаїв) “Микола Вінграновський над Великим
Лиманом” та виступ зі спогадами О.Різніченка (Одеса) про творчу співпрацю.
Працювали секції “Поезія Миколи Вінграновського у філософському, соціологічному,
естетичному контексті ХХ століття”, “Синкретизм стильових модифікацій прози Миколи
Вінграновського” та “Творчість Миколи Вінграновського у навчально�виховному процесі.
Вінграновський і Миколаївщина”, методично�краєзнавча секція.
Студії над поетичним доробком письменника були представлені розмаїттям тем і підходів у
їх розгляді: можна назвати доповіді М.Сулими (Київ) “Верлібри Миколи Вінграновського”,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11255 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:57Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Антофійчук, В. 2010-08-16T14:30:42Z 2010-08-16T14:30:42Z 2007 “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності / В. Антофійчук // Слово і Час. — 2007. — № 1. — С. 87-91. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11255 Чернівецькі науковці одними з перших розпочали активну науково-дослідницьку роботу, спрямовану на вивчення особливостей функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в художній творчості. Саме з їхньої ініціативи та за підтримки НАН України в жовтні 1999 р. при Чернівецькому університеті створено науково-дослідний центр “Біблія і культура”. Його очолив професор Анатолій Нямцу, добре знаний своїми працями “Новый Завет и мировая литература” (1993), “Мир Нового Завета в литературе” (1998), “Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе” (1999), “Основы теории традиционных сюжетов” (2003), “Иуда Искариот и другие...” (2004) та ін. Отже, науково-дослідному центру “Біблія і культура” виповнилося 7 років. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Літопис подій “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності Article published earlier |
| spellingShingle | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності Антофійчук, В. Літопис подій |
| title | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| title_full | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| title_fullStr | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| title_full_unstemmed | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| title_short | “Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| title_sort | “біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності |
| topic | Літопис подій |
| topic_facet | Літопис подій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11255 |
| work_keys_str_mv | AT antofíičukv bíblíâíkulʹturadeâkípídsumkisemiríčnoídíâlʹností |