Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11262 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка / Н. Решодько // Слово і Час. — 2007. — № 6. — С. 76-77. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859776997279924224 |
|---|---|
| author | Решодько, Н. |
| author_facet | Решодько, Н. |
| citation_txt | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка / Н. Решодько // Слово і Час. — 2007. — № 6. — С. 76-77. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-02T09:04:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
76 Слово і Час. 2007 • №6
СОСНИЦЯ ЧЕКАЄ СВОГО ВІРНОГО СИНА
ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
Чарівністю осінніх квітів у яблуневому саду, окрасою кленової алеї та золотоверхих берізок
навколо тину, ніжним запахом лісів, що доноситься легеньким вітерцем із5за Десни, зустрічає
Довженкова садиба свого господаря. Чекає, що ось5ось через піввіку по тому, як полишив
земне життя, він прилине додому, де так свято шанують його й люблять.
“Земле рідна, прийми мене хоч мертвого...” Якими ж іще заповітнішими словами можна
передати любов до рідної землі, до рідного краю, ніж ті, що написав у своїх записниках геній
світового кіномистецтва О.Довженко!.. У них – біль серця і крик душі, і веління для тих, хто
живий, виконати його заповіт. “Благословенна будь, моя многостраждальна земле! Щасти
тобі, доле! Дай розуму і сумління керівникам твоїм. Благословенний будь, народе мій ласкавий,
добрий! Будь сильний, терпеливий.
Пом’яни мене, мученика. Не презри моїх сліз, коли плакав я над твоєю долею в страшні часи
німецької неволі. І коли топтатимуть перед тобою ім’я моє мале, якщо це буде треба нащось
нечистим злим людям, не одкинь мене і дай мені вмерти на своїй землі, що дала мені хліб і
серце, любов і звичаї твої, і радість творчості, і труд, і велику печаль, і страждання... Господи,
допоможи мені!”
Як наказ, як благоговійний Заповіт звучать і сьогодні його многостраждальницькі зажиттєві
звернення до керівників і друзів: “Якщо ж... умру отут од печалі в тяжкій самотності, я прошу
Вас тільки про одне – хай візьмуть тоді з моїх грудей серце і поховають його на скривавленій
батьківщині моїй...”
Не виконані ані заповіт, ані останні побажання неперевершеного майстра кіно й художника
слова. Не зреагували ні в Москві, ні в Києві, де відмовили у проханні родини прийняти в лоно
української землі священне тіло Великої Людини.
Ось уже
понад 50 років покоїться прах Олександра Петровича на Новодівичому цвинтарі в
Москві. Ніби передчуваючи свою трагічну пожиттєву долю, він писав: “Лежу з розторганим
серцем у лісі під Москвою. Землю снігом замітає...”
Громадськість Сосниччини неодноразово у дні відзначення ювілеїв митця порушувала питання
про перенесення його праху на рідну землю. Але все, усупереч волі кіномитця й побажанням
його земляків, залишалося без змін.
І тільки Президент України Віктор Андрійович Ющенко всією душею відчув тривожний голос
генія, який полонив світ, і подав надію, що нарешті Олександр Петрович буде на рідній землі.
На одній із прес5конференцій 25 березня 2005 р. він запитав, що думають родичі й земляки
про виконання Довженкового заповіту? І тут же дав відповідальне доручення вивчити громадську
думку та негайно повідомити у прес5центр, що й було зроблено після телефонної розмови з
рідними племінниками Довженка Олександром Миколайовичем та Тарасом Миколайовичем
Дудками, які живуть і працюють у Москві.
Тим часом у Сосниці був створений районний оргкомітет для виконання доручення Президента
та підготовки до 505річчя пам’яті О.П.Довженка на чолі з депутатом, а після останніх виборів
головою районної ради Василем Волошком. Проведено зустріч із священнослужителями різних
релігійних конфесій, учасники якої одностайно підтримали дану ініціативу й висловились за
перепоховання праху Довженка в Сосниці.
На великому зібранні в Сосницькому будинку культури 5 лютого 2006 р. прийняли Звернення
до Президента України.
А у вересні надійшов лист від Довженкового племінника академіка Російської академії
медичних наук Т.М.Дудка, який просить передати його Звернення до Президента України
Слово і Час. 2007 • №6 77
В.А.Ющенка з підтвердженням висловленого під час зустрічі в Сосниці його неухильного
бажання – перенести прах рідного Олександра Петровича в Сосницю. Він висловлює незаперечні
аргументи і сподівається, що буде виконано волю вірного сина України, який творив і страждав
за її незалежність. І душа митця упокоїться, бо прах лежатиме в рідній сосницькій землі, у
місці світлому, у місці спокійному, “де нема ні печалі, ні воздихання”, “де праведники
упокоюються і життя безкінечне”.
А ось що пише поет Олекса Ющенко: “Шановна Наталіє Федорівно!.. Ви питаєте мою думку
про перепоховання праху Олександра Довженка в Сосницю. – Це думка справжніх патріотів.
І я б поставив свій підпис під прийнятим Зверненням до Президента України”. Пізніше він
надіслав новий вірш “Хаті вклоняюсь Довженковій” та вирізку з газети “Слово просвіти”
своєї статті “Чи повернеться Довженко в Україну?”: “Довженко через століття повторив долю
Тараса Шевченка... щоправда, якщо Шевченка уже в рік його смерті було перепоховано в
Україні, то прах Довженка досі покоїться в Москві... Де перепоховати класика української
літератури і кіно?.. Знову ж, за аналогією з Шевченком, найкращим місцем упокоєння мала б
бути його рідна Сосниця на Чернігівщині, невеличке містечко, неподалік від зачарованої Десни,
оспіваної митцем. Саме тут заповідав його поховати і сам Довженко. І, на жаль, останню волю
покійного не було виконано”.
Найкраще визначив місце свого поховання сам Довженко в листі до матері та сестри (від
9 листопада 1946 р.): “Пишу одну повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, наше
сосницьке життя, ще коли я був маленьким, у вас і щасливим... Чомусь я часто, якщо не щодня,
згадую Сосницю і про Вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо.
Мені Сосниця навіть уві сні сниться... Часом мені важко згадувати про Київ, з яким зв’язано в
моєму житті так багато нещастя”. Про свою любов до Сосниці він писав і 1 липня 1953 р. в
листі до Ю.Смолича: “Юро, коли я приїду, повези мене кудись на Десну... Похожу босий по її
чистих незайманих висипах, поп’ю її рідної м’якої води, поплачу, подобрішаю”. Митець душею
вболівав за сосничан. У листі до О.Підсухи 1956 р. читаємо: “Дуже дорожу хорошими вістями
з далекої Десни... Виглядаю човнів з далекого краю, і, друже мій, часом темніє в очах і жаль
мене бере... Часом, дивлячись у вікно, переношуся думкою на Україну, на Десну, та й пливу
човном5дубом поміж берегами та поміж лозами і осокорами, і небо наче всміхається мені з
далекої невозвратної давнини”.
Про безмежну любов до рідної Десни, до Сосниці митець говорить у листах до Юрія
Тимошенка, Леоніда Чернявського, Всеволода Вишневського, щирі слова любові висловив у
безсмертних “Щоденниках”.
Прийнято відповідні рішення з приводу перепоховання праху О.П.Довженка Сосницькими
районною і селищною радами. Відбулося обговорення даного питання на сесії Чернігівської
обласної ради 18 вересня 2006 р., яка прийняла відповідне рішення і Звернення до Президента
України В.А.Ющенка, Голови Верховної Ради України О.О.Мороза та Прем’єр5міністра України
В.Ф.Януковича із проханням вирішити питання про перенесення праху митця з Москви до
Сосниці Чернігівської області.
Ще одне Звернення до Президента України було прийнято на урочистостях із нагоди 1125ої
річниці від дня народження О.П.Довженка 11 вересня 2006 р., що відбувалися в літературно5
меморіальному музеї. Його із задоволенням підписали багато киян5гостей, а також родичі
кінорежисера – онук його рідного дядька Самійла – Леонід Довженко із дружиною Євдокією
Костянтинівною та донькою Іриною, двоюрідні племінники Іван та Віктор Запорожці, родичі
Довженки – Володимир і Леонід із сім’ями та ін. У ньому записано: “Виконання Заповіту
О.П.Довженка – поховати на рідній землі – отже, перенесення його праху з Москви у його
рідну Сосницю до цієї дати (Ідеться про півстоліття з дня смерті митця – 25 листопада
2006 р. – Ред.) буде йому найвищою посмертною нагородою від Президента України і всього
українського народу”.
смт Сосниця, Чернігівська обл. Наталія Решодько, член НСЖУ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11262 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:04:58Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Решодько, Н. 2010-08-16T14:58:42Z 2010-08-16T14:58:42Z 2007 Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка / Н. Решодько // Слово і Час. — 2007. — № 6. — С. 76-77. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11262 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Лист до редакції Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка Article published earlier |
| spellingShingle | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка Решодько, Н. Лист до редакції |
| title | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка |
| title_full | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка |
| title_fullStr | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка |
| title_full_unstemmed | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка |
| title_short | Сосниця чекає свого вірного сина Олександра Довженка |
| title_sort | сосниця чекає свого вірного сина олександра довженка |
| topic | Лист до редакції |
| topic_facet | Лист до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11262 |
| work_keys_str_mv | AT rešodʹkon sosnicâčekaêsvogovírnogosinaoleksandradovženka |