Світ хімії та хіміків

Науку хімію створювали спочатку алхіміки, потім лікарі та аптекарі й, нарешті, власне хіміки. Всі вони щиро вірили у своє призначення і не щадили свого здоров'я, а часом і життя в ім'я істини. Вчені-хімики прикладали неабияких зусиль, щоб відкрити двері в незвідане. Прослідкувати їхні...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Ковтун, Г.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Думки на папері
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/113891
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Світ хімії та хіміків / Г.О. Ковтун // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 124-132. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-113891
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1138912025-02-23T17:09:23Z Світ хімії та хіміків Мир химии и химиков The World of Chemistry and Chemists Ковтун, Г.О. Думки на папері Науку хімію створювали спочатку алхіміки, потім лікарі та аптекарі й, нарешті, власне хіміки. Всі вони щиро вірили у своє призначення і не щадили свого здоров'я, а часом і життя в ім'я істини. Вчені-хімики прикладали неабияких зусиль, щоб відкрити двері в незвідане. Прослідкувати їхні досягнення допомагають не тільки фахові статті, наукові монографії, довідники…, але й сторінки художньої літератури, живопис, філателія, нумізматика, тощо. Редакція продовжує публікувати реферати на цю тему з добірки вченого-хіміка, члена-кореспондента НАН України Г. О. Ковтуна (kovtun@visti.com). Першу частину було надруковано в №1 за 2006 р. 2006 Article Світ хімії та хіміків / Г.О. Ковтун // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 124-132. — укр. 1815-2066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/113891 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Думки на папері Думки на папері
spellingShingle	Думки на папері Думки на папері Ковтун, Г.О. Світ хімії та хіміків
description	Науку хімію створювали спочатку алхіміки, потім лікарі та аптекарі й, нарешті, власне хіміки. Всі вони щиро вірили у своє призначення і не щадили свого здоров'я, а часом і життя в ім'я істини. Вчені-хімики прикладали неабияких зусиль, щоб відкрити двері в незвідане. Прослідкувати їхні досягнення допомагають не тільки фахові статті, наукові монографії, довідники…, але й сторінки художньої літератури, живопис, філателія, нумізматика, тощо. Редакція продовжує публікувати реферати на цю тему з добірки вченого-хіміка, члена-кореспондента НАН України Г. О. Ковтуна (kovtun@visti.com). Першу частину було надруковано в №1 за 2006 р.
format	Article
author	Ковтун, Г.О.
author_facet	Ковтун, Г.О.
author_sort	Ковтун, Г.О.
title	Світ хімії та хіміків
title_short	Світ хімії та хіміків
title_full	Світ хімії та хіміків
title_fullStr	Світ хімії та хіміків
title_full_unstemmed	Світ хімії та хіміків
title_sort	світ хімії та хіміків
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Думки на папері
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/113891
citation_txt	Світ хімії та хіміків / Г.О. Ковтун // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 124-132. — укр.
work_keys_str_mv	AT kovtungo svíthímíítahímíkív AT kovtungo mirhimiiihimikov AT kovtungo theworldofchemistryandchemists
first_indexed	2025-11-24T02:20:44Z
last_indexed	2025-11-24T02:20:44Z
_version_	1849636521162833920
fulltext	Думки на папері ХІМІЯ НА СТОРІНКАХ КЛАСИКІВ ЛІТЕРАТУРИ Нині хімія стала уже чимось звичним. І не тільки для фахівців, але й для широкого кола пересічних людей. Ми захоплюємося досяг� неннями цієї чудової науки. Та все ж в гли� бині душі сприймаємо їх як щось уже належ� не. Але звернімося до минулого і побачимо: хімія (алхімія, ятрохімія – так вона називала� ся раніше) протягом довгого часу сприймала� ся як предмет романтичний. Саме ця особ� ливість хімії й змушувала багатьох класиків літератури використовувати образи, навіяні міркуваннями про хімічну речовину та її творців. Нинішньому хімікові, котрий пере� читує класиків, не лише приємно зустріти те чи інше згадування про свою науку. Адже думки письменника змушують його ще й за� мислюватися знову і знову про речі, на які він уже звик не звертати уваги. Часто вражає геніальність передбачень літературних ге� роїв. Іноді залишається лише вдячно по� сміхнутися та згадати забуте… У чудового датського казкаря Ганса Ан< дерсена (1805–1875) є цікава історія – "Вітер розповідає про Вальдемара До та його дочок", яку цілком присвячено алхімії. Ось що розповідав Вітер про героя історії та його житло: "…Вогонь палав у його кімнаті навіть улітку. Всі про це шепотілися. А двері завжди були на замку. Він працював там дні й ночі. Не любив розмовляти про свою роботу, бо сили природи потрібно випробовувати в тиші. Вірив, що незабаром знайде найкраще, та найдорогоцінніше на світі – червоне золо� то!". Вітер сам допомагав алхімікові роздму� хувати вогонь у каміні. А невтомний Вальде� мар До ставив один дослід за іншим, домага� ючись своєї мети. Все своє багатство витра� 124 © Г. О. Ковтун. 2006 Наука та інновації.2006.Т 2.№ 5.С. 124–132. Г. О. Ковтун Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ СВІТ ХІМІЇ ТА ХІМІКІВ Науку хімію створювали спочатку алхіміки, потім лікарі та аптекарі й, нарешті, власне хіміки. Всі вони щиро вірили у своє призначення і не щадили свого здоров'я, а часом і життя в ім'я істини. Вчені�хімики прикладали неабияких зусиль, щоб відкрити двері в незвідане. Прослідкувати їхні досягнення допомагають не тільки фахові статті, наукові моно� графії, довідники…, але й сторінки художньої літератури, живопис, філателія, нумізматика, тощо. Редакція продовжує публікувати реферати на цю тему з добірки вченого�хіміка, чле� на�кореспондента НАН України Г. О. Ковтуна (kovtun@visti.com). Першу частину було надруковано в №1 за 2006 р. НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Думки на папері тив Вальдемар на нескінченні досліди. Але коли, здавалося б, одержав давно очікуване золото, його чекало гірке розчарування: це було лише забарвлене скло... Закінчуючи свою сумну розповідь, Вітер сказав: "І я хут� ко винісся з будинку алхіміка...". Микола Гоголь (1809–1852) в одній статті з "Арабесок" теж описав заняття серед� ньовічного алхіміка. Алхімія, за його слова� ми, є ключем до всіх пізнань, вінцем ученості в середніх віках, а заповітною метою алхіміків було "дитяче бажання відкрити зо� лото, що доставило би людині все!". Ось як описує Гоголь житло та лабораторію ал� хіміка: "Старий, що майже валиться будино� чок, по розтрісканих стінах якого ліпиться мох та старість, вікна глухо забиті – це житло алхіміка. Ніщо не говорить у ньому про при� сутність живого. Але в глуху ніч блакитнува� тий дим, вилітаючи із труби, доповідає про невсипуще пильнування старця, котрий вже посивів у своїх шуканнях, але все ще нероз� лучний з надією...". Письменник зазначає далі, що алхімія була первісною стихією всього європейсько� го духу. Тож Гоголь писав про алхіміків Західної Європи, тому що в Росії й Україні своїх алхіміків ніколи не було. Але час від ча� су можна зустріти газетні замітки про те, що свої алхіміки існували й у Російській імперії. Так, у 18 ст. алхімією займалися ченці�старо� обрядники Виговської пустелі, розташованої близько Онезького озера. При сприянні за� сновника пустелі Андрія Денисова було пе� рекладено на російську мову працю знамени� того алхіміка Раймонда Луллія (1235–1315) "Велике Мистецтво". Правда, старовірів приваблювала книга мудрого алхіміка не стільки можливістю одержання золота, філо� софського каменю та еліксиру довголіття, скільки "великою" наукою, що пояснювала єдність божественного творіння. Книгу Луллія читали і в Києві, і в Москві, і в Петер� бурзі… Відкриймо далі роман французького письменника Анатоля Франса (1844–1924) "Харчевня королеви Гусячі лапи". Події роз� гортаються в 18 ст. Алхімія ще процвітає. Та її долю вже вирішено. Герой Франса – алхімік д'Астарак – полює за саламандрами. Але він уже щиро захоплений новими ідея� ми. В ньому вже відчувається передова лю� дина, учений майбутнього. Всі свої заощад� ження та все своє життя він віддає улюбленій хімії. Саме вона в майбутньому повинна зро� бити людство щасливим. Прагнучи наблизи� ти цю мить, д'Астарак за допомогою хімії створює нові сорти їжі: різні желе, відвари, пюре... "Коли страва, якою я пригощаю вас нині, приготовлена невдало, то винний у цьому не стільки мій кухар, скільки хімія, що перебуває ще в пелюшках", – говорить він своїм гостям. Потім він викладає свої погля� ди на харчову хімію, говорить про трапези майбутнього, про штучну їжу. Деякі його ідеї звучать досить сучасно. Закінчив свій роман Анатоль Франс наприкінці 1892 р. А через 12 років у романі "На білому камені", присвяче� ному питанням комуністичного суспільства, письменник знову згадує про хімічну їжу, але цього разу, на жаль, у негативному плані. Його герой Дюфрен – французький олігарх, потрапивши з 20 ст. у далеке майбутнє, спо� чатку запитує про вдосконалення процесу харчування. Йому відповідають: "Ти, ймо� вірно, маєш на увазі хімічну їжу, товаришу. Тут ми ще не досягли помітних успіхів. Мар� но ми направляли наших хіміків на кухню... Їхні пігулки нічого не варті". Тож вся справа, як бачимо, у пігулках, про які (пригадаймо) багато й настирливо писали фантасти на� прикінці 19�го і початку 20�го століть. Тепер ми знаємо, що хімічна їжа майбутнього не бу� де ні пігулками, ні таблетками. Як не один раз говорив російський хімік, академік О. М. Несмєянов (1899–1980), синтетичні продукти харчування не повинні відрізняти� ся від природних не тільки за смаком, але й за 125 Думки на папері НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 своєю формою та консистенцією. При цьому він полюбляв демонструвати свої досягнення щодо одержання штучної чорної ікри. Отже, Анатоль Франс відгукнувся про хімічну їжу негативно. Протилежної точки зору на цю ідею дотримувався відомий російський письменник О. І. Купрін (1870–1938). У повісті "Рідке сонце" устами одного з героїв він говорить про найваж� ливішу проблему – "із простих елементів, що входять до повітря, скласти смачну, поживну та їстівну, майже безкоштовну речовину". Чи ж знав Купрін, що його слова – це по суті пе� рефразування відомої думки великого хіміка Д. І. Менделєєва (1834–1907)? Адже ще у своїх "Заповітних думках" Менделєєв писав: "Як хімік, я переконаний у можливості одер� жання поживних речовин зі сполучення еле� ментів повітря, води та землі..." Багато сторінок присвячено хімії та хімічній технології в творах Жуля Верна (1828–1905). Особливо – в романі "Таємни� чий острів". По суті, вся 17 глава першої час� тини роману є "хімічною". З неї ми дові� дуємося, як талановитий інженер�хімік Сай� рус Сміт одержав із сірчаного колчедану сірчисте залізо, з нього – залізний купорос і нарешті – сірчану кислоту. При цьому Жуль Верн справедливо зауважує: "Сірчана кисло� та знайшла широке застосування в усьому світі. Її споживання для потреб виробництва є показником промислового розвитку будь� якої країни". Далі мандрівники під керів� ництвом Сміта добули з жиру гліцерин, із селітри – азотну кислоту, а з азотної кислоти та гліцерину виготовили ліки та нітрогліце� рин. Попутно Жуль Верн розповідає більш� менш докладно про вироблення жирів, мила та азотної кислоти, допускаючи лише окремі неточності. У главі 15 цієї ж частини викла� дено елементи хімії металургійного процесу � виплавки заліза з руди. Великий інтерес представляє і 11 глава другої частини, у якій розбирається питання про "паливо майбут� нього". Герой роману заявляє, що вода – це вугілля, паливо прийдешніх століть. Тобто він пророкує використання водню, отрима� ного при електрохімічному розкладанні во� ди. І дійсно, нині "водень�паливо майбутньо� го" – звучить все більш настійливо. У багать� ох країнах світу дослідження з водневої енер� гетики тепер віднесено до найпріоритет� ніших напрямків розвитку науки. Вони за� безпечуються фінансовою підтримкою як з боку держави, так і представників бізнесу. Основна мета розвитку водневих технологій – зниження залежності від існуючих енерго� носіїв – нафти, газу та вугілля. А це на сьо� годні – основа економіки й України. Світо� вий бум у галузі водневої енергетики не може не привернути увагу фахівців Національної академії наук України. Адже чимало ака� демічних інститутів у 60–80�х рр. минулого століття успішно працювали в цій галузі на� уки і техніки. Ключова умова переходу до водневої енергетики – пошук та створення надійних й економічно доцільних паливних елементів на основі водню та воденьвмісної сировини. На закінчення, кілька слів про "хімічні" вислови "пролетарського письменника" О. М. Горького (1868–1936). У його відомій серії літературних портретів є цікава роз� повідь про фабриканта�мецената Саву Моро� зова – хіміка за освітою. Там Горький згадує оцінку Морозовим хімічної науки. "Хімія, – говорив Сава Морозов, – це галузь чудес. У ній заховано щастя людства. Найбільші заво� ювання розуму будуть зроблені саме в цій га� лузі". Але ще більшим пафосом перейняті слова головного героя знаменитої п'єси "Діти Сонця" – вченого Протасова про значення хімії та її майбутнє. Ось що він говорить: "Насамперед і уважніше всього вивчайте хімію! Це дивна наука, знаєте! Вона ще мало розвинена, порівняно з іншими, але вже й те� пер вона представляється мені якимось все� видючим оком. Її зіркий, сміливий погляд 126 НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Думки на папері проникає й у вогненну масу сонця, і в тьму земної кори, у невидимі частинки вашого серця, у таємниці будови каменю та у безмов� не життя дерева. Вона дивиться всюди та всюди, відкриваючи гармонію, завзято шу� кає початок життя... І вона знайде його! Вивчивши таємниці будови матерії, вона створить у скляній колбі живу речовину...". Нехай ще далеко хімікам та біохімікам до створення живої речовини, але захоплені слова Протасова й у наші дні, вже через сто років, звучать справжнім гімном на честь хімічної науки та її творців – хіміків. Нині з хімією пов'язують глобальне за� бруднення навколишнього середовища, що супроводжує більшість промислових про� цесів, глобальне потепління на планеті, ство� рення хімічної зброї, наркотиків й інші сумнівні досягнення "хімічних геніїв". У сю� жетах неймовірно чисельних фантастичних детективів стали частіше з'являтися дивні хімічні речовини та віруси, згубні хімічні ре� акції усередині організму. Небезпека людства ніби�то таїться в страшному біохімічному пе� реродженні людини, тварини чи комахи. Все це разом послужило причиною виникнення наприкінці 20�го ст. хемофобії. Однак не вар� то забувати, що знання хімії саме по собі не може бути злим або добрим – воно тільки по� тужний інструмент. А результат роботи зале� жить від того, у чиїх руках цей інструмент ви� явиться. Адже користуючись одними і тими ж самими хімічними законами, можна приду� мати нову технологію синтезу наркотиків або отрут, а можна – нові чудодійні ліки чи но� вий косметичний або ж будівельний ма� теріал. Ось чому в хімії надзвичайно важлива роль особистості – хіміка! Зрозуміло, що хімією повинні займатися тільки інтелекту� ально розвинені, глибоко порядні та високо� освічені професіонали. ХІМІЯ У ТВОРАХ ЖИВОПИСУ, СКУЛЬПТУРИ ТА ФІЛАТЕЛІЇ Живопис також не обділив своєю увагою визнані здобутки хіміків різних часів. Напри� клад, цю тему можна простежити в роботах знаменитого іспанського художника�сюрре� аліста Сальвадора Далі (1904–1989). Він, кажуть, був настільки вражений звісткою про відкриття молекули ДНК та розшифров� ку її просторової структури американським біохіміком Джеймсом Уотсоном і англійсь� ким біохіміком Френсісом Кріком, що на протязі двох років (1962–1963) написав відо� му картину зі складною та довгою назвою "Галасідаласідезоксірибонуклеїкасид". Карти� на в алегоричній формі представляє Життя, Смерть і Життя вже після смерті. Символ Життя – тривимірне зображення подвійної спіралі молекули ДНК. Символ Смерті – кубічні "молекули", кожна з яких утворена зі стріл. Символ Життя після смерті – Бог, який простягає руку з небес і Ангел, який знаходиться у вільному польоті. Обличчям до Бога і спиною до глядача зображено дру� жину художника – Галу. Сальвадора Далі по� ховано в погребальному савані. На матерії витончено вибито подвійну спіраль – просто� рове зображення молекули ДНК: символ Життя. Звичайно ж, художники особливу увагу приділяли визначальному відкриттю Д. І. Менделєєва – Періодичній системі хімічних елементів та власне символам хімічних елементів. Так, відомий амери� канський скульптор К. Андре в Оксфордсь� кому музеї сучасного мистецтва виставив на огляд роботу, яка називалася "Шоста мета� лева фуга, яку присвячено Менделєєву" (1996). Цей доробок був виготовлений з 1 296 пластинок з алюмінію, міді, сталі, магнію, свинцю та цинку. Пластинки були розкладені на підлозі музею за абеткою їхніх хімічних символів і займали квадрат площею 127 Думки на папері НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 більше 10 м2. Періодичною таблицею хіміч� них елементів були навіяні й талановиті ро� боти англійського скульптора С. Паттерсо< на, і американця Р. Лікса. А ось у 1998 р. англійською мовою була видрукувана досить таки солідна – в 268 сторінок – книга Е. Хейлброннера і Ф. Міллера "Філателістична прогулянка по хімії". У ній зібрані цікаві факти про те, як хіміків та хімічну науку представлено на по� штових мініатюрах. Автори книги "прогуля� лися" по щедрих випусках багатьох країн світу. Та особливо вони з гумором відмітили помилки художників при зображенні хіміч� них символів і тих предметів, що вважаються звичними атрибутами хімії. Для прикладу візьмемо марку, випущену у Великобританії (1963) до 100�річчя від початку застосування фенолу як першого антисептика у хірургії. На ній (як на всіх без винятку англійських марках) є обов'язковий атрибут – профіль англійської королеви. Малюнок марки авто� ри книги коментують приблизно так: "Порт� рет хірурга Лістера вставлено у щось, що на� гадує формулу молекули циклогексанолу, але з гідроксильними групами, які розташо� вані зовсім окремо. Вони нібито відлітають, подібно ластівкам, у вирій. Вінценосна коро� лева дивиться на це зі свого почесного місця досить стривожено…" Нагадаємо, що Джо< зеф Лістер (1827–1912) – знаменитий англійський хірург, професор хірургії, баро� нет, визнаний піонер застосування антисеп� тиків. І першим таким антисептиком Лістер застосовував водний розчин фенолу для лікування гнійних ран. Для багатьох невеликих країн філа� телістична продукція – часто є важливим джерелом фінансового доходу. На марці на честь знаменитого німецького хіміка Й. Я. Берцеліуса (1779–1848), випущеній в Гренаді в 1987 р., зображено портрет цього вченого та ще й мініатюрні символи 92 хімічних елементів. Але серед цих елементів відсутні деякі з тих, що були відомі за життя Берцеліуса. Проте там є такі хімічні елемен� ти, що були відкриті вже після його кончини. Продовжуючи тему, підняту авторами англійської книги, московський професор� хімік Едуард Раков опублікував (2003) замітки щодо чисельних помилок у випусках марок за радянських часів. Він, як це і прита� манно хіміку, ретельно переглянув марки від 1934 р., коли з'явилися перші 4 "хімічні" мар� ки (вони присвячені 100�річчю Д. І. Мен� делєєва), і до 1987 р. з нагоди 120�річчя Марії Склодовської–Кюрі. Таких марок виявилося більше 35. Типовою помилкою у творах ху� дожників є зображення якоїсь збільшеної і поверненої набік коми – символу хімії. Ціка� во, де ще, окрім картинок інших художників� ілюстраторів, їм вдалося побачити такі "шту� ковини" (напевно ж, реторти)? Можливо, їх застосовували в часи алхіміків? Але сьогодні їх не знайти навіть у вишуканих та стилізова� них музеях старовини. В 1859 р. німецький хімік�органік Р. Ей< ленмейєр (1825–1909) зробив переворот у техніці виготовлення хімічного посуду, "відкривши" свою колбу – колбу Ейлен� мейєра. До нього весь хімічний посуд був ви� ключно з круглим дном. Зрозуміло – так бу� ло легше його видувати склодувам. Однак такі колби не можна було ставити на лабора� торний стіл. Вони вимагали від хіміків особ� ливих підставок. Отож хай би спробував хто� небудь із художників�ілюстраторів попрацю� вати з ретортою, намальованою ними. Але ж марка, присвячена XX конгресу Міжнарод� ного союзу теоретичної та прикладної хімії (ІЮПАК) в Москві (1965 р.), показує хімічний завод на тлі цієї самої дивної коми� реторти! Блок стандартних марок 1966–1969 рр. містить мініатюру, яку присвячено меліорації земель і хімізації сільського госпо� дарства. Вона зображає вже й зовсім не� сумісну фантазію художника – реторту�кому, 128 НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Думки на папері багате колосся та частину металевої шес� терні�гіганта! Цікава також поштова марка, приуроче� на до 100�річчя Періодичної системи хімічних елементів ім. Д. І. Менделєєва (1969). Перед видатним хіміком художник зобразив знову ж таки реторту�кому (не зро� зуміло, як утримується рівновага реторти?), скляний графин чи то штоф і склянку. Осно� вою малюнка послужив портрет Дмитра Іва� новича у хімічній лабораторії роботи худож� ника М. О. Ярошенка (ксилографію цього портрета можна побачити у 2�у томі 13�го ви� дання "Основ хімії" Менделєєва). На порт� реті роботи Ярошенка реторти немає. Там зо� бражено цілком звичний для ока хіміка по� суд. А великий хімік з пером у руці обмірко� вує результати своїх дослідів. … НА ГРОШОВИХ КУПЮРАХ Якщо з поштовими марками в повсякденно� му житті ми зустрічаємося не так уже й час� то, то з паперовими грошима маємо справу щодня. І ось на них теж можна зустріти пор� трети видатних хіміків та мотиви їхніх здо� бутків. Здебільшого, правда, на банкнотах зо� бражують державних і військових діячів ми� нулого, рідше – художників та письменників (щоб пересвідчитися, розгляньте наші банк� ноти). Вченим�хімікам у цьому плані не ду� же�то повезло. Проте... На таджицькій банкноті, достоїнством у 20 сомоні, випущеній в обіг в 1999 р. зобра� жений Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна (Авіценна) (980–1037). Він був алхі� міком і лікарем, автором "Канону лікарської науки" – однієї з самих знаменитих книг в історії медицини. У ній, крім іншого, наведе� но дані щодо приготування ліків, дії отрут і протиотрут. Портрет Алессандро Вольты (1745– 1827) прикрашає італійську купюру в 10 тис. лір 1983 р. Хоча його основні роботи й відно� сяться до галузі фізики, та цей учений ство� рив перше хімічне джерело струму (1799 р.) та експериментально довів, що при згорянні болотного газу утворюється вуглекислий газ. Величезне значення для розвитку хімії мають роботи Майкла Фарадея (1791– 1867). Його портрет надруковано на зворот� ному боці банкноти в 20 фунтів, випущеної в обіг Банком Англії в 1993 р. Фарадей – один із засновників експериментальної елект� рохімії та відкривач бензолу. Він першим одержав у рідкому стані хлор, сірководень, аміак, вуглекислий газ, етилен тощо. Портрет німецького хіміка та бактеріоло� га Пауля Ерліха (1854–1915) поміщено на німецьку банкноту достоїнством в 200 марок і пущено в обіг Федеральним банком Німеч� чини в 1990 р. Учений відкрив хімічні ре� акції, що мають велике практичне значення: діазореакцію сечі з сульфаніловою кислотою (реакція Ерліха), реакцію для визначення ароматичних нітросполук і нафтохінонів. В 1908 р. Пауль Ерліх разом з нашим земляком І. І. Мечниковим одержав Нобелівську премію з медицини. Портрет подружжя Пьєра Кюрі (1859–1906) і Марії Склодовської–Кюрі (1867–1934) у їхній лабораторії можна було побачити на французькій банкноті в 500 франків (після введення євро – це вже історія). В 1898 р. вони відкрили два нових хімічних елементи – полоній та радій. За дослідження в галузі радіоактивності в 1903 р. подружжя Кюрі одержало Нобелівську премію з фізики. Після смерті чоловіка Марія продовжила свої дослідження, які бу� ло відзначено в 1911 р. Нобелівською премією з хімії. Склодовська–Кюрі – націо� нальний герой не тільки Франції, але й своєї батьківщини – Польщі. Її портрет прикрашав польську банкноту в 20 тис. злотих, що пере� бувала в обігу від1989 до 1995 р. Ернест Резерфорд (1871–1937) – вели� кий фізик, проте лауреат Нобелівської премії 129 Думки на папері НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 з хімії за 1908 рік, виходець із Нової Зеландії, зображений на найзначнішій банкноті (100 доларів) цієї країни. Резерфорд – засновник вчення про радіоактивність та будову атома. Рівняння Шредінгера – теоретичний фундамент сучасної квантової хімії, а порт� рет його автора – австрійського фізика Ервіна Шредінгера (1887–1961) займає по� чесне місце на австрійській купюрі в 1 000 шилінгів зразка 1983 р. Читач певно звертав увагу на те, яку магічну дію справляє на пересічних людей зовнішній вигляд хімічної лабораторії? А яке враження викликають таємничі формули ор� ганічних сполук і довгі назви речовин? На� певно, саме тому на паперових грошах дея� ких держав зображені хімічні лабораторії. Цікавий приклад з історії нашої країни � банкноти випущені в обіг 1942 р. Централь� ним емісійним банком України в м. Рівне (тоді – територіальний центр окупованої Ук� раїни). Цей банк заснувала німецька влада для постачання готівкою цивільного насе� лення. На непривабливих на вигляд банкно� тах були зображені портрети людей мирних професій: селянки, шахтаря, моряка… А на купюрі в 500 карбованців був поміщений портрет хіміка – символу наукової могут� ності рейха. Тоді ще ніхто не припускав, як безславно для фашизму закінчиться війна і як важко буде відроджуватися наука в після� воєнній Німеччині. Неперсоніфікованих хіміків, котрі пра� цюють у лабораторіях, зображено також на ізраїльських банкнотах достоїнством у 10 лір (зразка 1958 р.) та на банкнотах Шотландії достоїнством в 20 фунтів стерлінгів (зразка 1998 р.). Переконаний, що почуття про� фесійної гордості в кожного хіміка викликає зображення фрагментів структурних формул молекул білків на зворотному боці найз� начнішої сінгапурської банкноти достоїн� ством в 10 000 сінгапурських доларів, випу� щеної в 1999 р. …НА ЮВІЛЕЙНИХ МОНЕТАХ Нумізматика – наука про монети. Ця дис� ципліна вивчає історію чеканки монет та грошового обміну. Протягом багатьох років самовіддано займаються нумізматикою два хіміки – академіки НАН України Мирон Онуфрійович Лозинський та Анатолій Фе� дорович Попов. У їхніх колекціях нарахову� ються десятки західноєвропейських, російсь� ких та національних монет. "Захоплення юності стало другою роботою на все життя," – переконує Мирон Онуфрійович та з заздрістю говорить, що знаменита колекція Ермітажу нині включає 63 400 античних, 220 000 східних, 360 000 західноєвропейсь� ких та 300 000 російських монет, охоплюючи період від VII ст. до н.е. і до наших днів. Але чи має захоплення кількісну межу ?! Звичайно, ювілейні монети, пов'язані з наукою, присвячуються якій�небудь круглій даті від дня народження вченого. Але таке бу� ває не завжди. Монета може бути присвячена й науковому відкриттю, якій�небудь науці як такій, на ній навіть може бути зображений графік, що ілюструє фундаментальний закон тощо. На монетах можна зустріти й портрети видатних хіміків. Щоправда, здебільшого на монетах зображують фізиків і філософів ми� нулого, рідше біологів та математиків. Вче� ним�хімікам у цьому плані не дуже повезло. Проте... Польща, 10 злотих, 1967 р. Монету при� свячено 100�річчю від дня народження Марії Склодовської–Кюрі – хіміка та фізика. Греція, 10 драхм, 1982 р. Монету при� свячено давньогрецькому вченому, філосо� фові�матеріалісту Демокриту (близько 460–370 до н. е.). Він один із засновників ан� тичної атомістики (з нею ми знайомимося ще в шкільні роки в курсі хімії). За Демокри� том, в світі існують тільки атоми та порожне� ча. Атоми – неподільні матеріальні елементи 130 НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Думки на папері (геометричні тіла, "фігури"), вічні, непро� никні, розрізняються формою, положенням у порожнечі, величиною; рухаються в різних напрямках, з їх "вихору" утворяться як ок� ремі тіла, так і всі незліченні світи, невидимі для людини. На другій стороні монети � стилізоване сучасне зображення атома. ФРН, 5 марок, 1979 р. Монета присвя� чена 100�річчю від дня народження німець� кого фізика та радіохіміка Отто Гана (1879–1968). Він відкрив хімічний елемент протактиній (разом з Лізі Майтнер), ядерну ізомерію в радіоактивних елементах. Але го� ловне його відкриття (разом з німецьким фізиком Фріцем Штрасманом) – реакція розпаду урану під дією повільних нейтронів (1939). Це відкриття стало першим кроком до практичного використання ядерної енергії. У листопаді 1945 р. О. Гану було при� суджено Нобелівську премію з хімії "за відкриття розпаду ядер важких атомів". На монеті зображено схему ланцюгової реакції розпаду ядер урану. Австрія, 25 шилінгів, 1958 рік. Монету присвячено 100�річчю від дня народження австрійського хіміка Карла Ауера фон Вель< сбаха. Він відкрив рідкоземельні елементи празеодим, неодим і лютецій (1885), винай� шов газожарову сітку (знайомі нам газові пальники з "ауеровськими" ковпачками), за� пропонував використовувати в лампах нака� лювання замість вугільної нитки металеву � з тугоплавкого металу осмію. СРСР, 1 рубль, 1984 р. Монету присвя� чено вченому�енциклопедистові Дмитру Іва< новичу Менделєєву (1834–1907). За визна� ченням відомого російського хіміка Л. О. Чу� гаєва, "Д. І. Менделєєв – геніальний хімік, першокласний фізик, плідний дослідник у галузі гідродинаміки, метеорології, геології, в різних відділах хімічної технології (вибухові речовини, нафта, вчення про паливо тощо) і інших суміжних з хімією та фізикою дис� циплінах, глибокий знавець хімічної промис� ловості взагалі, і особливо російської". Д. І. Менделєєв відомий всьому світові як ав� тор Періодичного закону хімічних елементів. СРСР, 1 рубль, 1986 р. Монета присвя� чена Михайлові Васильовичу Ломоносову (1711–1765), який, за словами Олександра Пушкіна, "був нашим першим університе� том". Його дослідження стосуються хімії, ма� тематики, фізики, астрономії, мінералогії, ґрунтознавства, металознавства. М. В. Ломо� носов – автор праць з історії, економіки, філології, граматики… Росія, 1 рубль, 1998 рік. Монету присвя� чено Олександру Порфирійовичу Бородіну (1833–1887) – одному з талановитих хіміків, автору більше 40 робіт з органічної хімії. В історії хімії назавжди залишиться реакція Бородіна–Хунсдікера (дія галогенів на срібні солі карбонових кислот). Крім того, Бородін – автор російських класичних симфоній (певно, найбільш відома 2�а "Богатирська"), російського струнного квартету та багатьох романсів. Він – автор відомої опери "Князь Ігор". Великий російський хімік М. М. Зінін, під керівництвом якого Бородін робив свої перші кроки в хімії, не схвалював його захоп� лення музикою. "Поменше займайтеся ро� мансами, – говорив він майбутньому компо� зиторові, котрий визначив цілий напрямок у російській симфонічній музиці. – На Вас я покладаю всі свої надії... А Ви все думаєте про музику…". Росія, 1 рубль, 1993 р. Монету присвя� чено натуралістові Володимиру Івановичу Вернадському (1863–1945). Діяльність В. І. Вернадського була досить різноплано� вою: він описав будову силікатів і алюмо� силікатів; організував пошук радіоактивних мінералів і був директором Радієвого інсти� туту; брав визначальну участь у створенні Української Академії наук і був її першим Президентом (1918–1921); опублікував праці з історії та філософії науки; розробив вчення про ноосферу. Світову популярність 131 132 Думки на папері НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Вернадському принесли монографії "Ге� охімія" і "Біосфера". В Україні його ім'я но� сить Національна бібліотека України, Інсти� тут загальної і неорганічної хімії НАН Ук� раїни, Таврійський національній університет. НДР, 10 марок, 1978 р. Монета присвя� чена німецькому хімікові Юстусу Лібіху (1803–1873). Йому належать важливі від� криття в хімії. Серед них: явище ізомерії (ра� зом з німецьким хіміком Ф. Велером). Лібіх вперше синтезував цілу низку органічних сполук; створив теорію багатоосновних кис� лот; заклав фундамент сучасної агрохімії та запропонував теорію мінерального живлення рослин; розробив ряд кількісних методів аналізу та сконструював для них оригінальні прилади; заснував хімічний журнал, що від 1784 р. носить його ім'я ("Liebigs Annalen der Chemie"). Дуже прикро, але ніхто з великих учених, котрі прославили Україну (йдеться не лише про хіміків), не удостоївся честі бути поміще� ним на її грошових знаках. Надійшла до редакції 22.02.06

Світ хімії та хіміків

Репозитарії

Схожі ресурси