Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока)
У 1960 р. академік І.В. Курчатов доручив молодому фізикові В.Т. Толоку керувати науковою програмою з розроблення у ХФТІ основ керованого термоядерного реактора стелараторного типу. За цією програмою у Харкові було створено єдину в Україні потужну експериментальну базу для актуальних досліджень терм...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114104 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Харків. "Ураган" (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) / А.В. Таньшина // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 112-119. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-114104 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Таньшина, А.В. 2017-03-02T11:57:50Z 2017-03-02T11:57:50Z 2016 Харків. "Ураган" (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) / А.В. Таньшина // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 112-119. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114104 У 1960 р. академік І.В. Курчатов доручив молодому фізикові В.Т. Толоку керувати науковою програмою з розроблення у ХФТІ основ керованого термоядерного реактора стелараторного типу. За цією програмою у Харкові було створено єдину в Україні потужну експериментальну базу для актуальних досліджень термоядерної енергетики, а згодом сформувалася наукова школа плазмістів-термоядерників. На початку 1970-х років за ініціативою та безпосередньою участю Володимира Тарасовича Толока широко розгорнулися дослідження в галузі нерівноважної плазмохімії високих енергій. Вони увінчалися створенням нового прогресивного напряму у плазмовій технології — отримання нових надміцних покриттів інструментів в установках «Булат». uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукова спадщина Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) Харьков. «Ураган» (к 90-летию со дня рождения члена-корреспондента НАН Украины В.Т. Толока) Kharkiv. "Uragan" (to the 90th anniversary of Corresponding Member of NAS of Ukraine V.T. Tolok) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) |
| spellingShingle |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) Таньшина, А.В. Наукова спадщина |
| title_short |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) |
| title_full |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) |
| title_fullStr |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) |
| title_full_unstemmed |
Харків. «Ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) |
| title_sort |
харків. «ураган» (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента нан україни в.т. толока) |
| author |
Таньшина, А.В. |
| author_facet |
Таньшина, А.В. |
| topic |
Наукова спадщина |
| topic_facet |
Наукова спадщина |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Харьков. «Ураган» (к 90-летию со дня рождения члена-корреспондента НАН Украины В.Т. Толока) Kharkiv. "Uragan" (to the 90th anniversary of Corresponding Member of NAS of Ukraine V.T. Tolok) |
| description |
У 1960 р. академік І.В. Курчатов доручив молодому фізикові В.Т. Толоку керувати науковою програмою з розроблення у ХФТІ основ керованого термоядерного реактора стелараторного типу. За цією програмою у Харкові
було створено єдину в Україні потужну експериментальну базу для актуальних досліджень термоядерної енергетики, а згодом сформувалася наукова школа плазмістів-термоядерників. На початку 1970-х років за ініціативою та безпосередньою участю Володимира Тарасовича Толока широко
розгорнулися дослідження в галузі нерівноважної плазмохімії високих енергій. Вони увінчалися створенням нового прогресивного напряму у плазмовій технології — отримання нових надміцних покриттів інструментів в установках «Булат».
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114104 |
| citation_txt |
Харків. "Ураган" (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока) / А.В. Таньшина // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 112-119. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tanʹšinaav harkívuragando90ríččâvíddnânarodžennâčlenakorespondentananukraínivttoloka AT tanʹšinaav harʹkovuragank90letiûsodnâroždeniâčlenakorrespondentananukrainyvttoloka AT tanʹšinaav kharkivuragantothe90thanniversaryofcorrespondingmemberofnasofukrainevttolok |
| first_indexed |
2025-11-26T11:43:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T11:43:47Z |
| _version_ |
1850619871025430528 |
| fulltext |
112 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12)
ХАРКІВ. «УРАГАН»
До 90-річчя від дня народження
члена-кореспондента НАН України В.Т. Толока
У 1960 р. академік І.В. Курчатов доручив молодому фізикові В.Т. Толоку ке-
рувати науковою програмою з розроблення у ХФТІ основ керованого тер-
моядерного реактора стелараторного типу. За цією програмою у Харкові
було створено єдину в Україні потужну експериментальну базу для акту-
альних досліджень термоядерної енергетики, а згодом сформувалася нау-
кова школа плазмістів-термоядерників. На початку 1970-х років за ініціа-
тивою та безпосередньою участю Володимира Тарасовича Толока широко
розгорнулися дослідження в галузі нерівноважної плазмохімії високих енер-
гій. Вони увінчалися створенням нового прогресивного напряму у плазмовій
технології — отримання нових надміцних покриттів інструментів в уста-
новках «Булат».
Синам і онукам задля розуміння
минувшини й повчань на майбуття.
Отто фон Бісмарк
Народився Володимир Тарасович Толок 25 грудня 1926 р. в
Умані Черкаської області. «Батька, Тараса Володимировича, зі
свого свідомого віку і до його пенсійного, — згадував В.Т. То-
лок *, — пам’ятаю тільки у військовій формі. Мама розповідала,
що в нього надзвичайно важлива і небезпечна робота. Він пе-
ревозив різні цінності: гроші і всілякі секретні папери. З ран-
нього дитинства запам’ятав я таємничі слова: «фельдзв’язок»
і «фельд’єгер». Згодом мені пояснили, що батько працював у
відділі інкасації і перевезення цінностей...
Читати навчився зненацька. Сам. Усі літери знав уже дав-
но. Але з них нічого не складалося. Вдома у нас була товста
підшивка чудового журналу «Всесвітній слідопит», з цікави-
ми розповідями і малюнками. Ці журнали я переглядав дуже
часто. Вивчив там кожну сторінку. А прочитати нічого не міг!
І раптом мене осяяло! Виявляється, якщо літери вимовляти
неправильно: не так, як в абетці, і не по одній, то можуть ви-
ходити знайомі слова. Оце було відкриття! Відтоді я полюбив
читання».
Володимир Тарасович Толок
ТАНЬШИНА
Алла Володимирівна —
кандидат педагогічних наук
* Занотовано автором статті зі слів В.Т. Толока.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 113
НАУКОВА СПАДЩИНА
1941 рік... Евакуація... Оренбурзька об-
ласть... Володя Толок, крім навчання, також на-
магається по-чоловічому і допомагати: нарівні
з дорослими працювати. «Почали ми труди-
тися, — зазначав він, — у колгоспі українсько-
казахського села Айдерля. Жінки працювали
на току, а я був призначений на лобогрійку.
Коли вперше почув це слово, то не міг зрозумі-
ти, що ж воно таке? Асоціації виникали різні.
Навіть побачивши цей «агрегат» — сінокосар-
ку, не відразу дійшов до мене зміст влучної на-
родної назви. Збагнув я його лише після пер-
шого трудового дня: чоло нагрівалося під час
важкої фізичної праці. Усе виявилося просто».
А в листопаді 1943 р., провчившись усього
два місяці в 10-му класі в м. Махачкала, Во-
лодимир добровольцем вступив до лав Радян-
ської армії. «Зайшов до школи. На перерві по-
прощався з класом... Увечері нас, новобранців,
на вокзалі проводжали батьки. Сцена була тяж-
кою. Уперше розлучався з мамою, а попереду
була війна. Вже коли потяг рушив, з підніжки
викрикнув: «Мамо, я незабаром повернуся!».
Наприкінці травня 1945-го повітряний
стрілок-радист Володимир Толок за станом
здоров’я був демобілізований. (До речі, саме
9 травня 1945 р. його було виписано з головно-
го військово-морського шпиталю, де він пере-
бував на лікуванні після аварії літака.)
«Становище моє, — зізнається В.Т. Толок, —
було невизначеним. Як жити далі? Що роби-
ти? Освіта — лише дев’ять класів. Не довчився,
хоча й не з власної провини. Вдома вирішили:
тільки вчитися далі». Склавши екстерном іс-
пити за 10-й клас, вступив до Дніпропетров-
ського державного університету на фізико-
математичний факультет.
«На фізматі, — розповідає Володимир Та-
расович, — уперше дізнався, як, виявляється,
може бути важко вчитися. Особливо на пер-
шому курсі. Певний час у мене навіть вини-
кала думка: а чи не піти мені до іншого вузу?
Але витримав рік, потім втягнувся. На друго-
му курсі стало легше. Мимоволі пригадувався
тоді курс молодого червонофлотця з його по-
чатковим загартуванням новачків.
У Дніпропетровському університеті розпо-
чалася і моя спортивна «кар’єра». Я серйозно
захопився волейболом. Багато тренувався. Був
капітаном факультетської команди — чемпіона
ДДУ 1949 року».
Наприкінці 1940-х років за спеціальною
постановою уряду з низки вузів СРСР поча-
ли відбирати найкращих студентів на ядерне
відділення спецфакультету Харківського дер-
жавного університету (ХДУ). У березні 1950 р.
Володимир Толок був переведений на 4-й курс
цього факультету. «Навчалися ми тоді, — зга-
Делегація радянських учених під час озна-
йомлення з доробком термоядерних цен-
трів США. В.Т. Толок — у центрі, занотовує
в блокноті. 1964 р.
114 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12)
НАУКОВА СПАДЩИНА
дує він, — окремо від студентів ХДУ: у невелич-
кому будинку на подвір’ї університету. Вхід до
приміщення був тільки за перепустками. Лек-
ції нам читали провідні співробітники УФТІ:
Кирило Дмитрович Синельников, Антон Кар-
лович Вальтер, Олександр Ілліч Ахієзер, Яків
Борисович Файнберг та інші відомі вчені. Лек-
ції належало записувати у спеціальні зошити,
де сторінки були пронумеровані, прошнуро-
вані і скріплені сургучем. Ці зошити виносити
за межі навчального корпусу не дозволялося.
Вчилися захоплено і дуже напружено. Та й
стипендія у нас була майже втроє більшою, ніж
у студентів інших факультетів ХДУ.
Дипломну роботу я виконував в УФТІ, в
лабораторії Якова Михайловича Фогеля. Він,
мій перший справжній учитель, не тільки при-
щепив мені любов до експерименту і пошуку, а
й навчив ретельно робити записи у лаборатор-
них журналах, що часто допомагало мені нада-
лі правильно інтерпретувати результати.
Захист дипломних робіт відбувався у ка-
бінеті директора УФТІ К.Д. Синельникова.
Нас поодинці викликали до кабінету: це було
зумовлено секретністю наукової тематики.
А 25 грудня 1951 р., саме в день мого 25-річчя,
я одержав диплом про закінчення Харківсько-
го державного університету».
У Харківському фізико-технічному інститу-
ті В.Т. Толок пройшов шлях від молодшого на-
укового співробітника до першого заступника
директора з наукової роботи. Його першими
експериментальними роботами стали дослі-
дження в галузі фізики і техніки лінійних при-
скорювачів протонів та електронів.
У 1956 р. стався нещасний випадок: в одно-
му з експериментів під час заміни мішені, що
опромінювалася електронним пучком, через
раптове самовмикання прискорювача Володи-
мир Тарасович отримав променеве ураження
кистей рук. Далі з його слів: «Санчастина ін-
ституту «відрядила» мене до Москви, в Інсти-
тут біофізики Академії наук СРСР. Інститут-
ська клініка, куди я потрапив, була секретною
установою, де вивчали вплив радіації на людей
і тварин, можливості їхнього лікування.
У ті роки повним ходом йшли випробування
атомної зброї, і в цій клініці постійно лікува-
лися люди, які працювали з такою зброєю та
ядерними реакторами. Наприклад, мені за па-
м’я тався Льоша Галкін, який перебував у клі-
ніці вже не перший рік. Він був лаборантом
Інституту атомної енергії і став «знаменитим»
після того, як разом з одним інженером в ава-
рійній ситуації змушений був розібрати рука-
ми експериментальний реактор, який уже ось-
ось мав піти «в рознос».
Тяжко було дивитися на цього хлопця: пра-
вої руки немає, а на лівій, від якої залишилися
самі кістки, обтягнуті прозорою шкірою, — два
скорчених пальці. Пересувався він на милицях,
ноги були покриті незагойними виразками...
У Принстонській лабораторії (США). В.Т. Толок — у центрі. 1970-ті роки
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 115
НАУКОВА СПАДЩИНА
Підсумок мого дворічного лікування був
такий: ампутовано уражені фаланги пальців і
нормалізовано склад крові. Лікарі категорично
заборонили мені працювати з будь-яким видом
іонізуючого випромінювання.
«Здобув» я і незвичайні властивості: різке
звуження кольорового поля зору, повну від-
сутність реакції на гірке і головний біль, який
з’являвся за щонайменшої дози рентгенівсько-
го опромінення.
Остання особливість одного разу стала
в пригоді у США. На початку 1980-х років,
коли я часто бував там у складі делегацій ра-
дянських учених — фахівців з керованих тер-
моядерних реакцій, стався цікавий випадок.
У Ліверморській лабораторії (Lawrence Liver-
more National Laboratory. — Прим. А.Т.) нашу
делегацію з п’яти осіб провели через невелику
споруду. Саме провели, оскільки ми увійшли і
відразу вийшли, нічого не оглянувши. Ніхто з
наших на цей епізод не звернув уваги. Але не
я... Вийшовши звідти, я відразу відчув різкий
головний біль. Сказав про це керівникові де-
легації академіку Є.П. Веліхову: «Женю, нас
серйозно опромінили» і коротко на ходу по-
яснив, у чому річ. Звичайно, говорити про це
американцям не мало сенсу, скандал був не по-
трібний, та й як доведеш? Однак за обідом ніби
«ненароком» розповів гостинним господарям
історію цієї моєї властивості. Вони люди ро-
зумні, гадаю, збагнули. Ми й раніше знали, що
в цій лабораторії займаються не тільки мирни-
ми справами, але згодом довідалися, що саме
тоді там створювали нейтронну бомбу. Здаєть-
ся, нас «обробили» про всяк випадок».
У цей період у ХФТІ розпочалися дослі-
дження у новій галузі науки — фізиці плазми.
Директор інституту К.Д. Синельников створив
науковий відділ «Р» з п’яти експерименталь-
них і двох теоретичних лабораторій. Керівни-
ком однієї з лабораторій він призначив В.Т. То-
лока. «Про плазму, — розповідає Володимир
Тарасович, — ми мали тоді досить розпливчасті
уявлення. Попереду було інтенсивне навчання.
Доводилося багато читати наукової періодики.
Усі серйозно взялися за англійську мову. Не-
вдовзі під керівництвом Кирила Дмитровича
Синельникова на досить простих установках
почали отримувати наші перші результати ро-
боти з «живою» плазмою...
У січні 1960-го приїхав до ХФТІ академік
Ігор Васильович Курчатов. Він привіз нове,
дуже цікаве і важливе спецзавдання — розпоча-
ти на термоядерних установках-стелараторах
дослідження з глобальної проблеми людства —
керованого термоядерного синтезу (КТС).
Тоді академік І.В. Курчатов, за рекоменда-
цією директора інституту К.Д. Синельникова,
Спільна радянсько-американська ко-
ординаційна комісія з керованого
термоядерного синтезу. Перший ряд,
зліва направо: В.А. Глухих (НДІ ЕФА,
Ленінград), В.Т. Толок (ХФТІ, Хар-
ків), Б.Б. Кадомцев (ІАЕ, Москва),
Є.П. Веліхов (керівник делегації СРСР,
ІАЕ, Москва), Роберт Хірш (керівник
американської делегації, Міністерство
енергетики США), Д.Ф. Хохлова (рефе-
рент Комітету з використання атомної
енергії, Москва), А.І. Савенков (ІАЕ,
Москва), Г.А. Єлисєєв (ІАЕ, Москва).
У другому ряду стоять керівники плаз-
мових лабораторій США. Вашингтон,
1979 р.
116 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12)
НАУКОВА СПАДЩИНА
запропонував мені очолити роботи зі спору-
дження в інституті найбільшої тоді термо-
ядерної установки — стеларатора, якому він
дав назву «Україна». Я був здивований. Хтось,
звичайно, мусив це робити, але себе в цій ролі
я не уявляв.
На той час мій стаж роботи у ХФТІ стано-
вив майже вісім років. Я «дав життя» двом
прискорювачам — протонному і вже згаданому
унікальному електронному зі струмом у 10 А,
що довго ще було світовим рекордом для ре-
зонансних прискорювачів, а у фізиці плазми
встиг «здобути» циклотронний резонанс на
протонах у плазмі високої густини.
Напевно, про мене як керівника робіт за-
здалегідь домовилися Синельников і Курча-
тов. Коли заговорили про мій науковий досвід,
Курчатов весело зауважив, що слід додати до
цього досвіду мої 33 роки і сміливо розпочина-
ти велику роботу.
Як відомо, Ігор Васильович мав звичку дава-
ти прізвиська всім, з ким він працював. Мене,
після розпитувань про моє життя, він почав
називати стрілець-радист».
Незабаром В.Т. Толока відрядили до Москви
у розпорядження академіка І.В. Курчатова для
підготовки постанови уряду про розвиток ро-
біт з КТС у Харківському фізико-технічному
інституті. Усі дні Володимира Тарасовича були
розписані: о 9.00 — постановка завдань на день
у робочому кабінеті І.В. Курчатова, ввечері —
доповідь Курчатову про виконану за день ро-
боту у нього вдома. У суботу — нічний поїзд до
Харкова. У неділю вранці — доповідь Синель-
никову. Підготовка нових техзавдань. Увече-
рі — поїзд до Москви. Понеділок, 9.00 — знов
робочий кабінет І.В. Курчатова.
На початку 1960 р. раптово помер Ігор Ва-
сильович Курчатов. «У п’ятницю ввечері,
5 лютого, — згадував В.Т. Толок, — я прийшов
до Курчатова з проханням відпустити мене до
Харкова того ж вечора, а не в суботу, як зазви-
чай. Ігор Васильович був у чудовому настрої.
Щось наспівував, жартував. Додому, щоправ-
да, мене не відпустив, оскільки на суботу пла-
нувалася ще якась справа. Відразу зателефо-
нував до Харкова Синельникову і переніс мою
зустріч з ним із суботи на неділю. Наприкінці
цієї телефонної розмови сказав, що збирається
з дружиною (сестрою Синельникова) до кон-
серваторії слухати «Реквієм» Моцарта. То був
фатальний реквієм...
У неділю 7-го лютого, коли я був уже вдома
у Харкові, мені зателефонував Синельников.
Говорив повільно, важко підбираючи слова:
«Володю, мені щойно телефонували з Москви.
Ігореві Васильовичу дуже погано. Боюся, що
це серйозно».
Незабаром по радіо повідомили про раптову
смерть академіка Курчатова...
Члени радянсько-американської коор-
динаційної комісії з керованого термо-
ядерного синтезу у ХФТІ. Справа на-
ліво: професор В.Ф. Зеленський, про-
фесор А.О. Калмиков, керівник аме-
риканської делегації Р. Хірш (Robert
L. Hirsch), американський космонавт
В. Андерс (William Alison Anders), ди-
ректор відділення фізики плазми КАЕ
США Н. Анна Девіс (N. Anne Davies).
В.Т. Толок — перший ліворуч. Харків,
1979 р.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 117
НАУКОВА СПАДЩИНА
За збігом обставин саме в цей день газета
«Правда» опублікувала статтю І.В. Курча-
това «Розвиток атомної фізики на Україні».
Ігор Васильович писав, що недавно побував у
ХФТІ і що там розпочато роботи з керування
термоядерними реакціями:
«У січні нинішнього року я, як і в старі часи, про-
вів у цьому інституті кілька днів, що дало мені багато
радості ...
Зараз у галузі дослідження ядерних реакцій за енер-
гій частинок, що зіштовхуються, від одного до ста
мільйонів електроновольтів Україна завдяки роботам
Фізико-технічного інституту Академії наук УРСР в
Харкові і Інституту фізики АН УРСР у Києві вийшла
на перше місце серед братніх республік нашої великої
Батьківщини ...
Нарешті, у Харківському фізико-технічному інсти-
туті розпочато роботи над головною проблемою су-
часної науки — проблемою керування термоядерними
реакціями. Успішне вирішення цього завдання відкриє
воістину небачені перспективи.
У Харківському фізико-технічному інституті ро-
боти з керованих термоядерних реакцій під загальним
науковим керівництвом К.Д. Синельникова розпочато
всього півтора-два роки тому. Однак за цей короткий
час виконано важливі теоретичні та експериментальні
дослідження властивостей іонізованої плазми ... Все це
дає змогу вже тепер перейти в Україні до проектуван-
ня і будівництва великих установок для проведення до-
сліджень термоядерних реакцій».
Зі статті І.В. Курчатова
«Розвиток атомної фізики на Україні».
Газета «Правда». 07.02.1960
Смерть І.В. Курчатова безпосередньо позна-
чилася на долі стелараторної програми ХФТІ.
Лише через сім років (замість одного) уста-
новку було споруджено, але значно менших
розмірів, аніж передбачалося. До того ж, назву
«Україна», яку зовсім недарма дав Курчатов,
замінили на «Ураган»».
Слід зазначити, що термоядерні дослі-
дження в СРСР, США та Великій Британії
були розгорнуті майже одночасно, на початку
1950-х років. Роботи проводилися під грифом
«секретно». Перед ученими поставили завдан-
ня — перейти від некерованого вибуху водне-
вої бомби, де термоядерна реакція вже була
здійснена, до керованого процесу отримання
енергії. Для цього необхідно було знайти спо-
соби нагрівання речовини до сотні мільйонів
градусів й утримування її в ізоляції від на-
вколишнього середовища (до речі, температу-
ра плавлення найбільш тугоплавкого металу
вольфраму всього 3422°С).
Початок широкому міжнародному співро-
бітництву в цій галузі поклала доповідь акаде-
міка І.В. Курчатова в Харуельській лаборато-
рії (Англія, 1956 р.) — про результати робіт в
СРСР з керованих термоядерних реакцій. І це
була сенсація! Американці та англійці виріши-
ли не залишатися «у боргу» і невдовзі випус-
тили номер журналу Nature, всі статті якого
були присвячені лише одній темі — керова-
ному термоядерному синтезу. Згодом на між-
державному рівні було прийнято рішення про
створення спільної радянсько-американської
координаційної комісії з КТС, до складу якої
входили керівники провідних термоядерних
лабораторій СРСР і США. Постійним її членом
був і В.Т. Толок. «Робота комісії, — розповідав
учений про цей етап свого життя, — полягала у
щорічному ознайомленні її членів з розробка-
ми радянських і американських термоядерних
лабораторій. За 14 років ми добре пізнали один
одного. Вдень ми зазвичай напружено працю-
вали в лабораторіях, а ввечері — обов’язкові
прийоми вдома у керівників цих лабораторій.
Відкрите ділове обговорення результатів тер-
«Стелараторний штаб» ХФТІ. Зліва направо: В.С. Вой-
ценя, О.С. Логінов, В.Т. Толок, О.С. Павличенко,
О.Г. Георгієвський, А.Г. Дикий
118 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12)
НАУКОВА СПАДЩИНА
моядерних робіт сприяло тому, що вони посту-
пово досягли високого наукового рівня.
Термоядерні лабораторії США були розпо-
рошені по всій країні — від Атлантичного оке-
ану до Тихого. Одного разу сталося так, що по
дорозі до Лос-Аламоса, де були створені перші
атомні бомби, ми залишилися в літаку-таксі
без американців, які нас супроводжували. Під
час польоту пілот раптом заявив: «А мій батько
з Києва». Щоправда, мовою своїх предків він
більше нічого сказати не міг, але контакт між
нами виник. Пілот вирішив гостинно показа-
ти нам околиці Лос-Аламоса (найзакритішої
території США). Ми тоді побачили зверху не
лише індіанські резервації, а й окремі споруди,
розміщені в глибоких ущелинах. Наш політ у
цьому районі трохи затягнувся, що викликало
чимале занепокоєння американців, які діста-
лися на місце раніше від нас.
У музеї Лос-Аламоса нам показали маке-
ти двох перших атомних бомб — «Малюка» і
«Товстуна», запропонували попрацювати з
маніпулятором і попросили щось написати на
пам’ять. Казали, що в них є навіть автограф
президента Кеннеді. Я залишив їм свій підпис,
але була спокуса написати традиційно-рідне
«Тут був Вова». Загалом за час моїх відряджень
і подорожей Америкою накопичилося чимало
вражень, приводів для роздумів і порівнянь».
Особливо слід підкреслити той факт, що з
1960 р. ХФТІ активно співпрацює з багатьма
термоядерними центрами світу. Наприклад,
упродовж 1960—1985 рр. В.Т. Толок як керів-
ник термоядерних досліджень ХФТІ мав наго-
ду ознайомитися з роботами у цій галузі в та-
ких країнах, як США, Велика Британія, Фран-
ція, Італія, Австрія, Швеція, ФРН та ін.
У 1966 р. Володимир Тарасович очолив від-
ділення фізики плазми Харківського фізико-
технічного інституту. Відділення складалося з
п’яти наукових відділів, інженерно-технічного
сектору і спеціалізованої лабораторії плазмо-
вої технології. Роботи були розгорнуті за дов-
гостроковими програмами «Ураган», «Юпі-
тер», «Пучок» і «Булат».
Стелараторна програма «Ураган» — най-
більша — охоплювала розроблення всіх на-
укових і технологічних питань, пов’язаних
зі створенням великих термоядерних уста-
новок. Зокрема, в рамках цієї програми було
споруджено серію унікальних замкнутих
магнітних пасток стелараторного типу: «Си-
ріус», «Ураган-1», «Ураган-2», «Ураган-2М».
За цією програмою було побудовано перші у
світі, розроблені у ХФТІ, вдосконалені моди-
фікації стеларатора — торсатрони «Сатурн»,
«Гвинт» і «Ураган-3», який за своєю конструк-
цією не мав аналогів у світі. Ось що з цього
приводу рапортувала газета «Правда» від 29
серпня 1982 р.:
«Новий крок на шляху до створення керованого
термоядерного синтезу зробили вчені Харкова. У Фі-
зи ко-технічному інституті Академії наук УРСР по-
чала діяти одна з найбільших у світі стелараторних
установок — «Ураган-3». Широка програма дослі-
джень передбачає вивчення закономірностей пове-
дінки плазми, нагрітої до кількох десятків мільйонів
градусів ...
Перший стеларатор цього типу був створений у на-
шому інституті в 1970 році. З того часу в рамках за-
гальносоюзної термоядерної програми в Харкові було
сконструйовано кілька подібних систем. Учених при-
ваб лює їх здатність працювати в постійному режимі,
необхідному для функціонування майбутніх промис-
лових реакторів. «Ураган-3» — базова установка, яку
передбачається безперервно вдосконалювати, нарощу-
ючи її потужність».
Зі статті «Запрацював «Ураган»».
Газета «Правда». 29.08.1982.
Стелараторна установка «Ураган-2М» у Харківському
фізико-технічному інституті
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 119
НАУКОВА СПАДЩИНА
Не менш успішно розроблялася наукова
програма «Юпітер», спрямована на вивчення
процесів утримання гарячої плазми в електро-
магнітних пастках, запропонованих О.А. Лав-
рентьєвим. Основним завданням програми
«Пучок» (керівник — академік Я.Б. Файнберг)
було вивчення ефектів взаємодії плазми з елек-
тронними та іонними пучками, а також дослі-
дження процесів прискорення заряджених
частинок і генерації випромінювання у широ-
кому діапазоні частот. У цих програмах було
отримано важливі фундаментальні наукові
результати. Зокрема, на стелараторах вивчено
закономірності утримання водневої плазми з
температурою в кілька мільйонів градусів.
«Програма «Булат» — моє «дітище», важли-
ва і тепер уже остання частина мого науково-
го життя, — підкреслював свого часу В.Т. То-
лок. — Поява наукової програми «Булат» —
приклад «закономірної випадковості», коли
під час розв’язання «стратегічного» завдання
вдалося не пропустити побічного ефекту, пра-
вильно оцінити його значення і розвинути
його у новий напрям технології, тобто вдалося,
«шукаючи Індію, помітити Америку».
Основою цієї нової технології є спосіб, на-
званий нами КІБ — конденсація з іонним
бомбардуванням. Він «народився» під час
розроблення надпотужних високовакуумних
безмасляних насосів для наших стелараторів.
У цих насосах використовувався ефект інтен-
сивного поглинання газів шарами розпороше-
ного титану. З’ясувалося, що під час розпоро-
шення титану електричною дугою утворюєть-
ся плазма, яка на ¾ складається з іонів титану.
Після цього неважко було дійти висновку, що
за допомогою додаткового електричного поля,
що прискорює іони, які бомбардують поверх-
ню, можна міцно «вкоренити» у неї титан. І
вже в перших експериментах ми отримали
міцні плівки металів. Виготовлені за цією про-
грамою установки ми назвали «Булатами»».
Ця нова вакуумно-плазмова технологія на-
несення покриттів істотно, в кілька разів, під-
вищила зносостійкість різального інструмен-
ту. Технологія й установки «Булат» широко
використовувалися в промисловості як СРСР,
так і багатьох зарубіжних країн. Зокрема, було
продано ліцензію американській фірмі «Мал-
ті арс» з правом створення дочірніх фірм у 47
країнах світу. За даними Держкомітету СРСР
з науки і техніки, в 1986 р. у промисловості
працювало понад 1000 установок «Булат» для
нанесення високоякісних покриттів на різаль-
ний інструмент і деталі машин.
В.Т. Толок — автор і співавтор понад 200 на-
укових праць, 18 винаходів і патентів та бага-
тьох науково-популярних статей із сучасних
проблем науки і техніки; виховав і підготував
цілу плеяду фізиків-термоядерників. Його ім’я
добре відоме у світовій науці. У 2006 р. В.Т. То-
лока було відзначено престижною нагородою
Distinguished Career Award міжнародного то-
вариства дослідників з проблеми термоядерної
енергії — Fusion Power Associates — «за видат-
ний, протягом усього життя, внесок у розвиток
керованого термоядерного синтезу».
Серце члена-кореспондента НАН України
Володимира Тарасовича Толока перестало би-
тися 11 грудня 2012 р. Але ... «Вони жили!» —
так казали римляни про мертвих, не бажаючи
вимовляти лиховісних слів.
|