Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)

У доповіді розкрито окремі грані унікальної творчої особистості Івана Франка — поета, вченого, перекладача, історика літератури, етнографа, публіциста, громадського і політичного діяча, проаналізовано розвиток сучасного академічного франкознавства, розглянуто основні проблеми та найважливіші здобу...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник НАН України
Date:	2016
Main Author:	Жулинський, М.Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Subjects:	З кафедри Президії НАН України
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114115
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 р.) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 29-38. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-114115
record_format	dspace
spelling	Жулинський, М.Г. 2017-03-02T12:00:28Z 2017-03-02T12:00:28Z 2016 Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 р.) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 29-38. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114115 У доповіді розкрито окремі грані унікальної творчої особистості Івана Франка — поета, вченого, перекладача, історика літератури, етнографа, публіциста, громадського і політичного діяча, проаналізовано розвиток сучасного академічного франкознавства, розглянуто основні проблеми та найважливіші здобутки останніх років у цьому напрямі. Окрему увагу приділено репрезентативним заходам за участю академічних установ із вшанування на державному рівні пам’яті Івана Франка. зокрема реалізації науково-видавничого проекту «Франківська енциклопедія» у 7 томах. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року) Феномен художественного творчества и научной деятельности Ивана Франко (к 160-летию со дня рождения и 100-летию со дня смерти) (по материалам научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 26 октября 2016 года) The phenomenon of artistic and scientific activities of Ivan Franko (to the 160th anniversary of his birth and the 100th anniversary of his death) (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, October 26, 2016) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)
spellingShingle	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року) Жулинський, М.Г. З кафедри Президії НАН України
title_short	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)
title_full	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)
title_fullStr	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)
title_full_unstemmed	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року)
title_sort	феномен художньої творчості та наукової діяльності івана франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 26 жовтня 2016 року)
author	Жулинський, М.Г.
author_facet	Жулинський, М.Г.
topic	З кафедри Президії НАН України
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
publishDate	2016
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Феномен художественного творчества и научной деятельности Ивана Франко (к 160-летию со дня рождения и 100-летию со дня смерти) (по материалам научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 26 октября 2016 года) The phenomenon of artistic and scientific activities of Ivan Franko (to the 160th anniversary of his birth and the 100th anniversary of his death) (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, October 26, 2016)
description	У доповіді розкрито окремі грані унікальної творчої особистості Івана Франка — поета, вченого, перекладача, історика літератури, етнографа, публіциста, громадського і політичного діяча, проаналізовано розвиток сучасного академічного франкознавства, розглянуто основні проблеми та найважливіші здобутки останніх років у цьому напрямі. Окрему увагу приділено репрезентативним заходам за участю академічних установ із вшанування на державному рівні пам’яті Івана Франка. зокрема реалізації науково-видавничого проекту «Франківська енциклопедія» у 7 томах.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114115
citation_txt	Феномен художньої творчості та наукової діяльності Івана Франка (до 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті) (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 р.) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 29-38. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT žulinsʹkiimg fenomenhudožnʹoítvorčostítanaukovoídíâlʹnostíívanafrankado160ríččâvíddnânarodžennâta100ríččâvíddnâsmertízamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni26žovtnâ2016roku AT žulinsʹkiimg fenomenhudožestvennogotvorčestvainaučnoideâtelʹnostiivanafrankok160letiûsodnâroždeniâi100letiûsodnâsmertipomaterialamnaučnogodokladanazasedaniiprezidiumananukrainy26oktâbrâ2016goda AT žulinsʹkiimg thephenomenonofartisticandscientificactivitiesofivanfrankotothe160thanniversaryofhisbirthandthe100thanniversaryofhisdeathaccordingtothematerialsofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineoctober262016
first_indexed	2025-11-27T00:34:31Z
last_indexed	2025-11-27T00:34:31Z
_version_	1850781606052102144
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 29 ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ФРАНКА За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 жовтня 2016 року У доповіді розкрито окремі грані унікальної творчої особистості Івана Франка — поета, вченого, перекладача, історика літератури, етнографа, публіциста, громадського і політичного діяча, проаналізовано розвиток сучасного академічного франкознавства, розглянуто основні проблеми та найважливіші здобутки останніх років у цьому напрямі. Окрему увагу при- ділено репрезентативним заходам за участю академічних установ із вша- нування на державному рівні пам’яті Івана Франка. зокрема реалізації науково-видавничого проекту «Франківська енциклопедія» у 7 томах. Твоїм будущим душу я тривожу… Іван Франко 160 років тому народився і 100 років минуло від того дня, як пішов із життя національно-культурний будівничий України. Відходив у вічність цей універсальний український геній у день похмурий 28 травня 1916 року. Остання в житті Івана Франка ніч була неспокійною, тривожною, майже без сну. Знесилений хворобами, безпорадний поет раз-у-раз намагався піднятися з ліжка, поривався до вікна, до світла, але в саду, затіненому горі- хом, яблунями і вишнями, нічого не проглядалося. Нетерпели- во чекав ранку — хотів побачити сонце. Але небо було щільно загорнуте в густі хмари і годі було сподіватися, що незабаром розвидниться. Не дочекався. Геть вимучений невтишимими болями, візіями містично-релігійного змісту, переживаннями за долю рідних і самотністю, цей провісник вільної, соборної незалежної України так і не дочекався зустрічі із сонцем і відій- шов о 16 годині [1]. І рівно в цій годині, в ту мить, коли хтось із доглядачів хворого зупиняв годинник, а інший завішував дзеркало рядном, крізь густі хмари пробилося сонце, яскрави- ми променями пронизало сад і висвітлило вітальню, в якій на цератовому дивані впокоївся навіки духовно-інтелектуальний будівничий «золотих мостів зрозуміння і спочування» між на- З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ ЖУЛИНСЬКИЙ Микола Григорович — академік НАН України, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтво- знавства НАН України, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ родами, культурами і віруваннями. На його страдницькому обличчі закарбувалася велика втома і тяжкі фізичні й морально-психологіч ні страждання. Був в останні роки свого життя самотнім і фізично безпорадним. Обидва сини, бо най- старшого Андрія батько поховав три роки тому, були на фронтах Першої світової війни. Старший син Тарас, учитель гімназії, воював в австрійській армії на італійському фронті, мо- лодший Петро, студент політехніки, пішов до- бровольцем до Українських Січових Стрільців, а донька Анна виїхала напередодні війни до своєї тітки до Києва. Мудра, розважлива його помічниця, дружина Ольга Федорівна пережи- вала гострі напади спадкової душевної хворо- би і перебувала в лікарні для душевнохворих. Проте цей фанатично відданий творчій праці письменник і учений, вимучений тяжкими об- ставинами життя, паралічем рук, безсонням, переслідуваннями духами-демонами, хвори- ми — на межі повної сліпоти — очима, тягнув до останніх днів свого життя, мов той віл, вози національного обов’язку. Як віл в ярмі, отак я день за днем Свій плуг тяжкий до краю дотягаю; Немов повільним спалююсь вогнем… І весь цей тяжкий щоденний труд на ниві на- ціональної літератури, науки, культури, освіти, політики, видавничої справи заради одного, ще в ранній юності вимріяного і осмисленого наці- онального ідеалу: духовне воскресіння рідного народу в ім’я його світлої будущини, підне- сення «почуття національної свідомості й со- лідарності в масах усього русько-українського народу», майбутня його горда постава «у наро- дів вольних колі». Бо глибоко вірив, що укра- їнський народ осягне цей «ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім». О, ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. Виявляв за сорок років творчої діяльності (перший вірш «Великдень» написав у 15 ро- ків) колосальну працездатність, уміння мо- білізувати фізичні сили і дух на щоденну, до фанатичного самозосередження роботу. За не- повних 60 років життя Іван Франко (народив- ся 27 серпня 1856 року) написав понад 6000 творів, із них 10 поетичних збірок та 1 збірка поем, 10 творів великої і 100 творів малої про- зи, 3000 наукових і публіцистичних праць із різних галузей знань та суспільного життя. Він переклав українською мовою близько 200 авторів з 14 мов та 37 національних літератур, видрукував 60 збірок оригінальних і переклад- них творів різних жанрів, загалом опублікував 220 книжок і брошур [2]. Та серед неохопного огрому проблем і не- відкладних завдань, які поставали перед Іва- ном Франком і які він сам для себе визначав, питання будущини українського народу три- вожило його чи не найбільше. Так, поет і мис- литель не сумнівався, що Україна неминуче постане як вільна, незалежна, національна дер- жава, вірив: Та прийде час і ти вогнистим видом Засяєш у народів вольнім колі.., та якими шляхами пролягатиме хода його на- роду до свободи і незалежності, не було ним остаточно прояснено. То на перших порах, осо- бливо в 1905 році, цю мету він виношував у сподіванні на розвал Російської імперії внаслі- док пролетарської революції, то мріяв досяг- ти цього ідеалу через «культурно-економічну еволюцію», то згодом завдяки культурно- просвітницькій праці «на каждім полі», бо вкрай важливо було обробити національне соціально-культурне поле так, щоб воно стало українським, свобідним, полем духовного тя- жіння. Тяжіння до свого, рідного, національ- ного, бо мислитель вірив, що національна дер- жава — це культурно-політичне утворення, в основі якого є етнічне ядро. Саме навколо цьо- го ядра формується колективна солідарність, а завдяки пасіонарній енергії національно сві- домої еліти і будівничій потузі нації твориться культурно-духовна єдність. Здавалося б, майбутнє України виразно про- мальовується в пролозі до поеми «Мойсей». ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 31 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Нагадаймо: Та прийде час — і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Та, усвідомлює Франко, цей шлях тривалий, важкий, кам’янистий, потребує великої подвиж- ницької, саможертовної праці і ця праця лягає передусім на плечі народних провідників («Я не поет одної верстви, а цілого народу». — Франко), пророків свого народу, які покликані Богом для того, «щоб з рабів тих зробити народ». Шлях до національної держави українсько- го народу пролягав, за Іваном Франком, через культурну мобілізацію етнічної спільноти за- для усвідомлення її членами своєї культурно- духовної спорідненості до набуття нацією як культурним організмом політичного статусу. Важливо було для Франка відродити, ви- плекати чуття національної ідентичності, а це можливо зробити завдяки мобілізації куль- турних ресурсів — мови, історичних і держа- вотворчих традицій, спогадів, легенд і міфів, звичаїв і символів та інших священних націо- нальних елементів. Отже, Франко розглядав націю не лише як політичну категорію, не ви- водив прямолінійно проблему формування ет- нічної спільноти на рівень суто політичної ді- яльності, а робив основний акцент на творенні колективної культурної ідентичності, на реалі- зації передусім культурно-освітніх, культурно- економічних, моральних цілей. Це, вважав Іван Франко, є визначальною передумовою, більше того, гарантією створення для реальної чи по- тенційної нації власної держави. Так, у статті «Старе й нове в сучасній українській літерату- рі» Іван Франко стверджує, що початок ново- го, двадцятого, століття бадьорить національ- ні почуття тим, що на теренах підросійської України «на наших очах доконується глибока культурно-економічна еволюція» [3, с. 344]. Не випадково головний акцент учений ро- бить на культурі як визначальному факторі формування нації, бо був переконаний, що і для творення «зверхньої культури» (Франко) необхідна розвинута національна інтелігенція, «новий культурний клас». «На зміну давньої, зовсім відірваної від народу, історично вина- родовленої освіченої середньої верстви наро- джується новий культурний клас, що з запа- лом щирого переконання рветься відновити свій національний зв’язок з народною масою, а поперед усього говорити одною мовою з нею і тим зробити початок неминуче потрібного для здорового життя кождої нації обопільного розуміння між масою й її освіченою меншіс- тю. Язик народу може лиш тоді розвиватися й багатіти, коли ним користується для вислову своїх думок не сам простий люд, а власне його передові культурні верстви» [3, с. 345]. Дивився Франко на ці проблеми осягання цільності національного організму «з погляду вищої культури душі», акцентуючи на ролі наці- ональної еліти, еліти передусім культур но-ду хов- ної, яка має бути творцем і провідником нації. Іван Франко усвідомлював, що культура во- лодіє особливою цінністю і та цінність не сама по собі і лише для себе, а є духовною силою, здатною єднати маси, творити з них націю і відкривати нові горизонти взаємодії і націо- нальних культур, і самих націй. Та головним, першочерговим для Франка було забезпечити завдяки культурі усвідомлення етносом як на індивідуальному, так і на груповому рівні своєї належності до єдиної національної спільноти, яка черпає свою силу і енергію колективної солідарності, сенс свого історичного буття в культурі, мові, в культурно-історичній спад- щині, духовній спорідненості, в етнічних мі- фах та історичних спогадах. Слід зважати на те, в якому стані перебував тоді український народ. Україна на той час не була культурно об’єднана, до того ж політично розчленована, поділена між двома імперіями, влада яких вважала і стверджувала, що укра- їнська нація не існує і не повинна існувати, а «всі заходи українофілів і націоналістів, щоб її витворити — пуста і з поступового погляду шкідлива, ретроградна забавка» [4, с. 68]. Аналізуючи засадничі положення концепції Ю. Бачинського щодо досягнення політичної незалежності України, Іван Франко гостро 32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ імперії. Франко прагнув своєю літературною і науковою діяльністю підвищувати культурний рівень нації, вважаючи культуру засадничим елементом у майбутній політичній мобіліза- ції національної спільноти заради політичної незалежності. Для цього слід було впрова- джувати загальну освіту, наповнити етнічну спільноту відродженою історичною пам’яттю, символами й міфами, спогадами, цінностями і традиціями попередніх ідентичностей, випле- кати українську культурну ідентичність та по- літичну культуру. Адже відомо, що міфосимволічне ядро і за- безпечує передусім націю силою національної ідентичності і є гарантією убезпечення її від асиміляційних зазіхань з боку інших націй. Не випадково Іван Франко, проживаючи в Габсбурзькій монархії, де, як і в Османській та Російській імперіях, зародився етнічний або лінгвістичний націоналізм, наголошував на потребі пошуку «широкого простору для влас- ної нації». Він вкладає в уста свого героя — полеміста Іларіона в діалозі «На склоні віку. Розмова вночі перед Новим роком 1901» таку визначальну характеристику минулого вже століття: «Те, що заповнює історію ХІХ віку, — відродження національностей, державних і недержавних, і боротьба за їх рівноправність, емансипація національного самопочуття і са- мопізнання, все те для ХVIII в. було чимсь неможливим. А тим часом у ХІХ в. се якраз зробилося основою державної політики на всіх полях» [3, с. 423]. Іван Франко не відривав культурний на- ціоналізм від політики, більше того, політич- на сфера в його діяльності та в його розумін- ні була поєднана зі сферою культури, науки, літератури і мистецтва. Необхідність такого пов’язання цих двох сфер — культурного і по- літичного націоналізму в державних умовах буття нації є важливою передумовою здобуття політичної незалежності. Згодом, уже в наші дні, відомий британ- ський дослідник проблем нації та націона- лізму Ентоні Сміт, по суті, розвине цю думку Івана Франка, стверджуючи, «що розвиток будь-якого націоналізму залежить від тісного критикує марксистські методологічні засади, на яких автор праці «Україна irredenta» на- магається обґрунтувати постулат самостійної України, проте поділяє його позицію щодо необхідності її виходу з Російської імперії та потреби «розвивання української національ- ности…». Франко — автор двох рецензій на цю працю Ю. Бачинського — хвалить його за те, що той щиро прагне «відслонити будучність, яка жде українську націю» (Ю. Бачинський), і обґрунтовано «доказує, що Україна не тіль- ки існує, але мусить швидше чи пізніше стати самостійною державою, витворити свою лі- тературу і штуку, зукраїнщити всі різнорідні елементи на своїй території, а бодай скупчити їх довкола спеціальних українських інтересів економічних» [4, с. 390]. Отже, Іван Франко поділяв основні поло- ження державного статусу України, її незалеж- ності, які виклав Ю. Бачинський, відповіда- ючи М. Драгоманову. Та й сам Франко рішуче критикував свого покійного вчителя й колегу за брак у нього «віри в національний ідеал», за обстоювання програми «безнаціональної ро- сійської федерації», за його «переконання про конечність міститися українству і політично і літературно під одним дахом з російством» [3, с. 415]. Особливо активно Іван Франко полемізував із драгоманівським запереченням такої куль- турницької діяльності, яка визначалася по- няттям «неполітична культура». На його гли- боке переконання, «само поняття «культури» містить у собі так багато політичних чинників (плекання мови, письменства, школи, народ- ної освіти і т.п.)…» [3, с. 414]. Тільки «невпинна і чимраз інтенсивніша культурна праця», яка є, вважає Франко, випливом «потреб і ідеалів су- часності», і плекає віру в національний ідеал — «ідеал національної самостійності в усякім по- гляді, культурнім і політичнім»… [3, с. 416]. Але культурний націоналізм, як це випливає із роздумів і міркувань Івана Франка, не був лише етнічним або лінгвістичним явищем, ре- акцією української національно свідомої еліти на політичну і економічну систему життєдіяль- ності Австро-Угорської монархії і Російської ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 33 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ поєднання, а то й гармонії культурного й мо- рального оновлення спільноти з політичною мобілізацією і самовизначенням її членів» [5, с. 30]. Звісно, не поголовно усіх її членів, але має з’явитися та критична маса національно свідомих, національно відповідальних її ліде- рів, той конгломерат національної еліти, який і поведе народні маси до «заповідної землі» — до свободи і незалежності. Згодом, уже після закінчення Другої світо- вої війни, Іван Багряний, який в еміграції об- стоював думку, що «носієм української націо- нальної ідеї є нині не каста, не кляса чи якась спеціальна група, а український народ», а «но- сієм ідеї самостійної, незалежної України» є «українське робітництво й селянство, україн- ський трудовий народ» [6], по суті, повторить викладені Іваном Франком у «Одвертому листі до галицької молодежі» завдання: «Об’єднати всю різномовну і різнорідну масу населення України в єдину українську цілість» [7]. А доводилося Франкові — письменникові, вченому, політичному і громадському діячеві, редактору-видавцю — працювати в час «сумний і скандальний», в таких суспільно-політичних умовах і в такій громадсько-суспільній атмо- сфері, коли переважало «назадництво, погорда до власного народу, до його думок, почувань та ідеалів», «лакейське прислужництво», «бліда безхарактерність, що, мов соняшник до сонця, тягнеться до посад і авансів». Правда, писав він у статті «Між своїми», «бували часи мерт- віші і глухіші», але в час «панування облуди і кривди людської» як було боляче йому, на- ціонально свідомому українцю, спостерігати, що одна частина тогочасного суспільства за- пліднена бацилами москвофільства, інша ви- зивно демонструє «своє духове відчуження від рідної нації». Чи не тому «ідеал національної самостійності» в погляді «культурнім і полі- тичнім», із прикрістю визнає Франко, лежить «поза межами можливого»? Бо наш мислитель вже тоді був переконаний у тому, що творення, виковування національної держави має відбуватися таким шляхом, який нині проголошують західні речники культур- ного націоналізму: «від культури до політики, від культурно-історичної спільноти до націо- нальної держави громадян» [5, с. 159]. На жаль, не таку державу ми збудували, про яку мріяв, на яку сподівався Іван Франко. Бо в його думках і замірах українська держава мала б мати виразний культурно означений образ, бути культурним організмом. Її сенс буття, її державовизначальний характер мав би випли- вати передусім із історичної культури домі- нантного етносу — культури українського на- роду. І ця національна культура мала б живити державобудівничу енергію національної спіль- ноти, була б єднальною силою, формувала б громадянське суспільство. У 1886 році Іван Франко у вірші, написано- му з нагоди двадцять п’ятих роковин смерті Тараса Шевченка, болісно запитував: Яка ж тепер та рідна Україна, Котрій на світі і рівні нема? і, звертаючись до Тараса, прорікав: Слабі ми, батьку! По Кавказ від Сяну Слабі, розбиті на атомів дріб! І кождий в серці люту носить рану, Склада надії нерозцвілі в гріб. І справді, слабі ми. Не тільки слабі військо- вою потугою, але й духовно слабі, бо хоча й поменшало при владі тих, у кого, за Франком, політичні плащі підшиті червоною підшивкою, проте ще остаточно не «вивітрився» із вла- ди той прошарок реакційного бюрократизму, який, передбачав Франко, готовий «служити чужим богам», так само, як у його часи робили галицькі москвофіли, які навчилися у північ- ного сусіда в «ім’я «всемірної любові» обкида- ти болотом усяку культурну працю на нашім ріднім ґрунті, а в ім’я «вселюдського братер- ства» ширити серед нетямущих ненависть та погорду до українства…» [3, с. 588]. «Письменник-робітник» Франко, який себе називав «пекарем, що пече хліб для щоденно- го вжитку», вважав чи не найважливішим для себе завданням змагатися за піднесення націо- нальної свідомості свого народу, за утверджен- ня національної солідарності, закликаючи про- відників свого народу, передусім національних 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Іван Франко з болем і переживанням сприй- мав замішання ідей і думок у головах галиць- ких русинів щодо національної ідентичності, власної батьківщини, території, навіть мови, чим користалися і польські шовіністи, і га- лицькі москвофіли, і російські панславісти. Проте він бачив, що в австрійській Галичині поступово формується культурна база для роз- витку української ідентичності. Ярослав Гри- цак справедливо наголошує на ролі культури в процесі українського націотворення: «А все- таки Галичина існує задля того, щоб ніби до- вести, що в творенні кордонів політика сильні- ша за географію, а культура переважає обидві разом узяті» [9]. Зрозуміло, чому Франко обстоював необхід- ність піднесення саме культурно-духовного рів- ня народних мас. Так, у статті «З Новим роком» (1897) Франко закликає письменників, учених не собою, не своєю особою зацікавлювати пу- бліку, а передусім «розбуркати в ній ідейне, ду- хове життя, бажання освіти й поступу, бажання естетичних вдоволень…» [3, с. 403]. На думку Івана Франка, культурний фактор передує політичному, бо національне будівни- цтво передбачає набуття спільнотою ідентич- ності, а вже на цій основі — політичної органі- зації та суспільної гармонізації в межах певної території. Згодом, через сто років один із найавтори- тетніших дослідників націоналізму, англій- ський філософ Ернест Гелнер обґрунтує тезу про те, що багато доведеться докласти зусиль і витратити часу для того, щоб гармонія культу- ри і держави стала «націоналістичним імпера- тивом». Цей автор праці «Нації та націоналізм» обґрунтує концептуальні засади культурної політики, культурного націоналізму, які прак- тично реалізовував Іван Франко своєю науко- вою, духовною, літературною, політичною, ви- давничою і суто просвітницькою роботою. Франко практично довів, що нації і націо- нальність дійсно можна і слід визначати у тер- мінах культури, «на основі спільності культу- ри», що згодом обстоюватиме і Ернест Гелнер, і Ентоні Сміт, і Джон Гатчінсон, Ерік Д. Гобс- баум та ряд інших [10—12]. провідників, духовну та інтелектуальну еліту, терпляче і жертовно нести в народні маси сло- во правди, віри і надії рідною мовою. Звертаючись до свої батьківщини, Франко з гіркотою визнавав: Важке ярмо твоє, мій рідний краю, Не легкий твій тягар. «Рефлексія» Але якби було «велике панування» України, тобто незалежність, запевняє поет, то не дово- дилося б так жертовно працювати на її широ- кому лану. Народ не розбудити до активного будівни- цтва національної держави, якщо розвиток рідної мови, національної культури, освіти і науки не стане визначальним орієнтиром сус- пільного поступу, органічною потребою біль- шості суспільства, «випливом живої потреби нації». Бо, писав Іван Франко в листі до Ольги Рошкевич 20 вересня 1878 року, саме «освіта і наука зможе прояснити масам робочого люду ціль і способи цілого діла» — «великої револю- ції соціальної», під якою він розумів «цілий ве- ликий рід таких культурних, наукових і полі- тичних актів», які повертають розвиток народу «на зовсім іншу дорогу». А інша дорога для ці- лого народу в час його життя й творчої діяль- ності — це «здвигнення нашої національної будови в усій її цілості». Із закликом присту- пити до цієї «великої праці» і звернувся Фран- ко в 1905 році до української молоді. Речник «реального націоналізму», який ще 1889 року написав статтю «Формальний і реальний на- ціоналізм», виступає з «Одвертим листом до галицької української молодежі», пропонуючи розв’язання цієї найважнішої «величезної ді- йової задачі» — «здвигнення нашої національ- ної будови»… [8, с. 404]. Українську націю він уявляв як суцільний культурний організм. Тобто має сформуватися національна спільнота — єдина, нероздільна, здатна, здібна до самостійного культурного і по- літичного життя. Якщо витвориться завдяки са- мовідданій, цілеспрямованій роботі української інтелігенції українська нація як «суцільний культурний організм», то тоді вона буде відпо- рна «на асиміляційну роботу інших націй». ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 35 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Іван Франко не випадково звертався саме до молоді, патріотичним обов’язком і національним завданням якої має стати мобілізація життєвої і творчої енергії рідного народу, здійснення куль- турної інтеграції всього, включаючи і закордон- не, українства. Він закликав галицьку молодь «до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими!», а саме — здобувати теоретичні й прак- тичні знання, гартувати свою волю, наповнюва- ти свої серця любов’ю до свого народу і виявляти цю любов «невтомною, тихою працею». Сам Франко своєю невсипущою, подвиж- ницькою працею письменника, вченого, пу- бліциста, політика, редактора, видавця подав ідеальний взірець служіння інтересам рідного народу, організовуючи і забезпечуючи діяль- ність різного роду газет, журналів, видавництв, інституцій, «потрібних для культурного роз- вою на національнім ґрунті». Підсумовуючи наприкінці життя в 1914 році свою каторжну працю заради пробудження свого народу до свідомого національного життя і побудови української національної держави, Іван Франко писав: «В своїй оце вже близько 40-літній літературній діяльності я переходив різні ступні розвою, займався дуже різноманіт- ною роботою, служив різним напрямам і наці- ям, бо доводилося попрацювати немало, крім нашої української, також польською, німець- кою та російською мовою. Та скрізь і завсіди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мойого рідного народу та загально- людським поступовим, гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневі- рився досі, ніколи і не споневірюся, доки мойо- го життя» [14, с. 282]. Одна лише редакторсько-видавнича діяль- ність Івана Франка вражає огромом здійсню- ваних проектів, у переважній своїй частині реалізованих, а головне, чітко спрямованих на певне коло читачів із метою формування наці- ональної свідомості, пробудження почуття на- родної єдності, народного самопізнання. Хіба не є «духовно-інтелектуальним подви- гом» (Іван Франко) колосальна творча спад- щина цього провісника вільної України, хіба не вражає його подвижництво на ниві формуван- ня духовно-культурного простору завдяки що- денній, важкій і невдячній праці в журналі «Друг», у виданні альманаху художніх творів «Дністрянка», у творенні журналів і альмана- хів «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Зоря», «Товариш», «Народ», «Житє і Слово», «Громадський голос», в реалізації таких видав- ничих проектів, як «Дрібна Бібліотека», «На- укова Бібліотека», «Хлопська бібліотека», «Белетристична Бібліотека», «Універсальна бібліотека», «Ук ра їн сько-руська Бібліотека», «Міжнародна Бібліотека», «Всесвітня Бібліо- тека»? А «Записки НТШ», спеціальні збірни- ки НТШ, тематичні серії, «Лі те ра турно-на ціо- нальний вісник», а упорядкування, редагуван- ня і видання творів в «Ук раїн сько-ру ській Ви- давничій Спілці у Львові»! Надзавданням процесу формування куль- турної солідарної спільноти — української на- ції Франко вважав усвідомлену орієнтацію кожного її члена на особисту політичну відпо- відальність за майбутнє розчленованого імпе- ріями рідного народу, на право нації бути гос- подарем на своїй території, в своєму націо- нальному домі — власній державі. Саме тому прагнув Іван Франко мобілізовувати й гурту- вати нові творчі сили, передусім молоді, націо- нальну еліту, інтелігенцію задля творення ці- лості й єдності українського народу — цілісно- го культурного організму. Україні вкрай потрібні були і в часи Івана Франка, і в часи наші національно і соціально свідомі чільні діячі — патріотичні представ- ники українського народу, діяльні речники культурного націоналізму, які могли б реалізо- вувати ідеї національної консолідації та мобі- лізації. Як стверджує австралійський спеціаліст із питань європейської етнічності та націоналіз- му Джон Гатчінсон, речниками культурного націоналізму, тобто тими, хто мобілізовує жит- тєву силу нації, хто формує її ідентичність, «є не політики чи законодавці, а передусім істори- ки і митці, які утворюють ті культурні та акаде- мічні спільноти, що якраз і покликані відкрити цю творчу силу в усіх її вимірах та надихнути нею всіх членів нації» [11, с. 655]. 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Уже тоді, на початку ХХ ст., Іван Франко охоплював критичним зором увесь етнічний материк, на якому протягом тисячоліття «ви- ростала» національна спільнота — український народ. Але для того, щоб усі етнічні терито- рії могли об’єднатися в національній державі, злитися в єдину державно-територіальну ці- лісність, необхідно, наголошував Іван Франко, організувати свідому працю «на полі нашого ді- лання» заради формування культурно суверен- ної української нації. Він сам жертовно робив «живе діло відродження» (М. Грушевський) і закликав інших до «розбудження національної свідомості в широких кругах нашої інтелігенції і прояснення задач і цілей національного роз- вою». Бо терпеливою, важкою працею утвер- джував неспростовну думку: «Слава країни має своїм джерелом не політичну владу, а культуру народу — внесок мислителів та просвітителів у спільний набуток людства» [11, с. 657]. Це була Франкова програма реальної полі- тики культурного націоналізму, а отже, про- грама прокладання шляху до самостійності, до незалежності. Її реалізація передбачала пере- дусім консолідацію національної еліти, яка в часи духовного будителя народу не була згур- тована, національно не свідома, отже суспіль- но пасивна, не жертовна, а певна частина зара- жена бацилами соціально-політичної мімікрії, ганебного пристосуванства до влади. Тож не дивно, що діють ще й зараз політич- ні сили в Україні, які активно, всупереч наці- ональним інтересам, просувають геополітичні й економічні плани іншої держави. Натомість згадаймо, як своєчасно відреагував Іван Фран- ко на зловісну мобілізацію російських націона- лістичних сил в українській Галичині та в під- російській Україні, відчуваючи і усвідомлюю- чи величезну загрозу з боку самодержавного, монархічного націоналізму справі «здвигнен- ня нашої національної будови в усій її цілості». У тому 1905 році він пише ще одне звернення до галицької молоді, але вже до москвофіль- ської молодежі — статтю «Ідеї» й «ідеали» галицької москвофільської молодежі». Його мета — схилити галицьку москвофільську мо- лодь до праці для рідного народу, закликаючи користуватися рідною мовою, збагачувати ду- ховну скарбницю українського народу. Фран- ко вірить, що переважна частина галицьких молодих русофілів не дозволить увести себе в оману голосінням галицьких москвофілів- лібералів і москвофілів-поступовців про «все- людське братерство і всемірну любов», якими начебто перейметься весь галицький люд і тоді «українство само собою зникне» [5, с. 585]. Вражає те, як Франко передбачив у 1905 році трансформацію Російської імперії в так звану демократичну і навіть у посткомуністичну Ро- сію, «коли при кермі замість всевладного чинов- ника стане всевладний російський ліберал» — і буде впроваджувати «лібералізм капіталістич- ного складу», коли з’явиться, як ми спостерігає- мо в сучасній Росії, «національний автократизм у ліберальнім і конституційнім плащі». Цей імперський автократизм у Росії одягає ще й інші плащі — маскується то ідеєю «керо- ваної демократії», то ідеєю відродження «Ве- ликої Росії», хоча насправді це лише форми російського неототалітаризму чи імперського олігархічного авторитаризму. Про Митний союз чи про «Русский мир» нема потреби й говорити — це ніщо інше, як, цитуючи Івана Франка, «знов продовження дотеперішньої по- літики руйнування, визискування та оглуплю- вання окраїн для «добра» центра…» [5, с. 570]. Далеко не випадково з цією метою в сучасній Росії відроджуються і трансформуються на до- году ідеологічно-пропагандивній кон’юнктурі міфоідеологічні засади російської імперської та комуністичної політики, на яких базувалися самодержавний і комуністичний режими. Лише одна цитата зі статті «спеціаліста» з української історії, співкерівника Православ- ного центру імперських політичних досліджень у Москві Міхаїла Смоліна: «Уже сегодня мы должны жестко встать на позицию, что южно- русские, малороссийские земли неотъемлемая часть Русского государства, что нет ни «укра- инского» народа, ни «украинского» языка, что все это идеологические фантомы» [13]. Мимоволі здається, що ці антиукраїнські пасажі не з публікацій ХХІ століття, а початку ХХ, з часів Івана Франка, коли шаленіли від ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 12 37 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ненависті до всього українського, до мазепин- ського руху такі чорносотенські видання, як «Киевлянин», «Киев», «Вестник Союза русско- го народа», «Вестник Русского народного союза имени Михаила Архангела», «Русская мысль», «Русское знамя», «Русская речь»… Здається, що ми почули голос антиукраїнського «Клуба рус- ских националистов», в якому чи не половина його членів мали українські прізвища. Та чого дивуватися й обурюватися з того, що продуку- ють у Росії політологи, історики, культурологи, формуючи ідеологічні орієнтири геополітичних устремлінь новітньої Російської імперії. Саме тому так важливо засвоїти і розвивати ідеї та практичні уроки Івана Франка як речни- ка культурного націоналізму. І сьогодні вкрай важливою є проблема формування української нації як культурного організму. Він розглядав це творення культурного організму і набуття національної ідентичності як інтеграційний процес, спрямований на вироблення певної системи цінностей, яку б сприйняли і засвоїли не лише українці, а й усі етноси, які прожива- ють на українській території. Саме з цією метою він здійснює переклад праці Гаустона Стюарта Чемберлена «Раса, на- ція, герої» і все більше утверджується в думці, що народ не здобудеться на політичну й еко- номічну самостійність, якщо не сформується як українська нація — суцільний культурний організм, а для цього слід мати свою, націо- нальну еліту, національну інтелігенцію, голо- вним обов’язком якої буде «по всіх частинах і окраїнах нашої землі будити почуття народної єдності, піднімати общеукраїнське народне са- мопізнання» [15, с. 528]. Таких речників і провідників культурного націоналізму, яким був Іван Франко, вкрай по- требує сучасна Україна, яка, по суті, втратила національний культурно-інформаційний про- стір, не веде системної національної освітньої і видавничої політики, не виробила системи на- ціональних цінностей і пріоритетів. За сучас- ними визначеннями, «культурні націоналіс- ти є речниками морального оновлення; вони започатковують ідеологічні рухи в періоди суспільних криз для того, щоб реформувати систему світоглядних орієнтацій спільноти та запропонувати моделі суспільно-політичного розвитку, які б втілювали в собі стратегії мо- дернізації» [11, с. 660]. Тож хіба ми не є свідками неефективної мо- дернізації українського суспільства, яка при- звела до духовного знесилення нації, її мо раль- но-етичної і правової анемії? Хіба ми не спо- стерігаємо, як державні органи скорочують свій вплив на формування життєвих — духовних, моральних, соціальних — цінностей народу? Знову ж згадаємо слова Івана Франка: «Розвій народності без розвою живого народу, його до- бробуту, освіти, рівності громадської і прав го- рожанських є або пустою мрією, доктриною, або штучним, тепличним витвором» [16, с. 335]. Українське суспільство перебуває в стані несконсолідованості, Росія й далі продовжує впроваджувати політику його розмежування в регіональному, ідейно-політичному, мовному, соціально-економічному планах. Більше того, це розмежування провокативно підживлюєть- ся певними політичними силами в Україні, які аж ніяк не сприяють створенню незалежних умов для формування національної солідар- ності, суспільної консолідації, врешті-решт, української нації як цілісного культурного організму. Влада не здійснює послідовних ре- альних кроків для того, щоб виробити ціліс- ну систему ціннісних орієнтацій, загальнона- ціональний ідеологічний комплекс, завдяки якому можна було консолідувати українське суспільство. Водночас і влада не приховує за- грозливого для майбутнього держави стану, в якому перебуває сучасне суспільство, коли ідеологія споживацтва, збагачення будь-якою ціною, особливо з допомогою корупційних схем і методів, цинічний прагматизм і право- вий нігілізм руйнують зсередини суспільний організм, витравлюють із людської душі віру, духовність і мораль. У суспільних настроях переважає недовіра або скептичне ставлення до духовних і моральних цінностей, які ігно- рує, не сповідує сама влада, до норм і правил демократичного правопорядку, до самої ідеї верховенства права і законності. А про забез- печення національних цінностей і пріоритетів 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (12) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ у культурно-інформаційній, етнонаціональній, духовній, освітній, науковій, конфесійній сфе- рах годі й говорити. Невже залишається надія тільки на послі- довників Івана Франка, Михайла Драгомано- ва, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Бориса Грінченка, Лесі Українки?!.. Таких по- движників національної справи, просвітителів і провідників українського народу було багато і в столітті дев’ятнадцятому, і в столітті двад- цятому. На самовіддану і конструктивну пра- цю на рідному ґрунті чільних українських, патріотично свідомих діячів і доводиться сьо- годні сподіватися, інакше ми не відчуємо себе «нацією соціальною і солідарною в духовних і економічних інтересах»… Для цього треба, за словами Франка, знайти «і в собі самих, в на- шій солідарності той огонь і запал, котрого нам тепер так часто нестає, знайдемо, і всі цілою суттю відчуємо той спільний ідеал, котрого брак так многих з-поміж нас гонить на покло- ни чужим богам» [17, с. 8]. Як не прикро визнавати тривогу і правоту Франкових слів, які мовби проголошені сьо- годні, і як не гірко бачити в наші дні упослі- дження національного духу, зневажання укра- їнської мови, ослаблення моралі і духовного самопочуття народу, проте ми зобов’язані со- лідарно працювати «для культурного розвою на національному ґрунті», утверджувати, зміц- нювати національні пріоритети в усіх сферах життєдіяльності української людини. Тож, запитує нас Іван Франко, чи не пора нам «навчитися чути себе українцями», а це означає, що всім нам пора «для України жить», наповнюючи свої почуття і працю справжнім громадянським духом, справжньою самопо- жертвою, справжньою любов’ю до України. Саме він, цей український Мойсей, усе своє життя клав цеглину по цеглині до національ- ної будови — майбутньої Української Держави, витворюючи українську націю як суцільний культурний організм, бо вірив, що без «посту- пу духовного і культурного» не здобути омрія- ну волю на рідному ґрунті, не досягнути наці- ональної єдності, національного звільнення та побудови власної самостійної держави. Задля досягнення цієї найвеличнішої і най- бажанішої мети і вершив жертовний свій жит- тєвий шлях Іван Франко, про що й свідчать його сповідальні рядки з поеми «Мойсей»: Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Горак Р. Дім на Софіївці. Харків: Майдан, 2010. С. 300—301. 2. Тихолоз Б. Велич без пафосу, або Франко в цифрах. День. 2012. 28 серпня. 3. Франко І. Вибрані твори: у 3 т. Т. 3. Дрогобич: Коло, 2004. 4. Франко І. Ukraina irredenta. В кн.: Вивід прав України. Львів: Слово, 1991. 5. Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху. К.: Ніка-Центр, 2013. 6. Українські вісті. 1952. 29 травня. 7. Багряний І. Публіцистика. К., 1996. С. 135. 8. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 45. К.: Наукова думка, 1986. 9. Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. Критика. К., 2004. С. 270. 10. Гелнер Е. Нації та націоналізм. У кн.: Націоналізм: антологія (упоряд. О. Проценко, В. Лісовий). К.: Смолоскип, 2000. 11. Гатчінсон Дж. Культурний і політичний націоналізм. У кн.: Націоналізм: антологія (упоряд. О. Проценко, В. Лісовий). К.: Смолоскип, 2000. 12. Сміт Е. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. К.: Темпора, 2000. 13. Смолин М. Современное положение России и феномен «украинского» отщепенства. В кн.: Щеголев С.Н. История «украинского» сепаратизма. М.: Имперская традиция, 2004. С. 21. 14. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 3. К.: Наукова думка, 1976. 15. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 48. К.: Наукова думка, 1986. 16. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 27. К.: Наукова думка, 1980. 17. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 38. К.: Наукова думка, 1983.

Institution

Similar Items