Цивілізаційний вибір України
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114404 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Цивілізаційний вибір України / С.И. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 1. — С. 30-35. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860262737810030592 |
|---|---|
| author | Пирожков, С.И. |
| author_facet | Пирожков, С.И. |
| citation_txt | Цивілізаційний вибір України / С.И. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 1. — С. 30-35. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-12-07T18:57:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (1)
ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ
Шановний Борисе Євгеновичу!
Шановні учасники урочистого засідання, шановні колеги!
Сьогодення свідчить про зростання ролі ідеалів, ціннісних сис-
тем і морально-світоглядних орієнтирів (на релігійній, секуля-
ристській основі), без яких людська діяльність втрачає сенс, як
і критерії її ефективності.
Необхідність цивілізаційної ідентифікації України, створен-
ня повноцінного відкритого суспільства, основними елемента-
ми якого є громадянське суспільство, демократична соціально-
правова держава — ця мета домінує нині у свідомості населення
України. І кожна особистість прагне знайти своє місце у такому
суспільстві.
Спроби наслідувати абстрактну теорію цивілізаційного про-
цесу всупереч об’єктивним фактам — шлях ненадійний. Най-
важливішим моментом цивілізаційного вибору норм життя
для багатьох країн і у 2016 році залишається вибір між Захід-
ним світом і Євразією.
Двадцять п’ять років блукання «різновекторною» політикою
не сприяли визначенню кінцевих цінностей життя українців.
Тим більше, що і сучасна влада занадто повільна у реформах,
більше декларує боротьбу проти корупції, ніж здійснює її ре-
ально, більше проголошує абстрактні гасла, ніж їх виконує,
тому вони й звучать як утопія. Для пересічного громадянина не
зрозуміло, чому не наслідуються європейські норми виборчого
закону і контролю за виборами, судочинства, реакції на повідо-
млення ЗМІ, контролю за доходами і витратами чиновництва,
правоохоронців тощо. Тому питання цивілізаційного вибору
країни як суб’єкта світової історії є вкрай нагальним і актуаль-
ним, оскільки це передусім вибір способу життя і цінностей,
які є визначальними для її громадян на тому чи іншому етапі
становлення держави. Вже на цій основі обираються зовніш-
ньополітичні партнери, союзи, блоки тощо.
Цивілізаційний вибір — це вибір не місця у світі, а парадигми
і стратегій реалізації власного розвитку, що можна трактувати
як реальну національну ідею. Саме наявність стратегій розви-
тку, які не залежать від зміни політичних еліт, і робить країну
ПИРОЖКОВ
Сергій Іванович —
академік НАН України,
віце-президент НАН України,
голова Секції суспільних
і гуманітарних наук
НАН України
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 1 31
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
суб'єктом геополітики. Цивілізаційний вибір
лише геополітичного місця у світі з необхід-
ністю перетворює країну на об’єкт геополіти-
ки, що призводить до втрати реальної незалеж-
ності і суверенітету.
Слід також усвідомлювати, що продуктив-
ний цивілізаційний вибір можливий лише за
умови реальної консолідації народу країни.
Відповідальність за цивілізаційний вибір по-
винні брати на себе не лише уряд, політики,
державні та громадські діячі, а й більшість
громадян. Саме тоді цивілізаційний вибір буде
не лише низкою гасел чи імітацією реформ, а
стане дійсним рухом країни, що змінює спосіб
життя на основі обраних цінностей.
Конструктивний цивілізаційний вибір здій-
снюється за умови консенсусу, а не лише комп-
ромісу політичних партій та груп, які активно
задіяні у суспільному житті й представляють
різні соціальні верстви та культурні регіони
країни. Політичні партії та групи, їх лідери
мають перебувати у стані обопільної довіри й
публічно проявляти не взаємні чвари з метою
підвищення рейтингу через приниження опо-
нента, а здатність довіряти і входити у стан
співтворчості, що буде актуалізувати довіру
народу до політиків і влади в цілому. Не мож-
на не визнати, що цивілізаційний вибір країни
не повинен суперечити архетипам її культури
й особливостям ментальності її населення.
Кожна культура має здійснити свою, закладе-
ну в її глибинних основах, місію та покликан-
ня. Отже, по-справжньому продуктивний ци-
вілізаційний вибір має бути глибинно осмис-
леним у суспільстві і відбуватися на основі сві-
тоглядних трансформацій. Ці трансформації
не можна нав’язувати або укорінювати внаслі-
док маніпуляцій, адже це спричинить рециди-
ви утопічної свідомості. Усі світоглядні зміни
повинні бути результатом публічного діалогу,
який модерують моральні авторитети з числа
наукової і творчої інтелігенції, громадських і
релігійних діячів.
Виходячи з фундаментальних положень
Конституції України та ментальності її народу,
цивілізаційний вибір нашої країни — це вибір
такого способу життя, в якому людина, її права,
свобода та гідність є вищою цінністю суспіль-
ства, і не просто декларованою, а реальною.
Як частина східноєвропейської культури і
цивілізаційної спільноти Україна з необхідніс-
тю робить європейський вибір. Обираючи роз-
виток у цивілізаційному контексті відкритого
демократичного суспільства, вона здійснює
євроатлантичний вибір. Приймаючи особис-
тість, її права, гідність та свободу вищими цін-
ностями, Україна обирає західний світ, західну
цивілізацію взагалі.
При цьому слід усвідомлювати, що Схід (на-
приклад, Японія, Південна Корея, Китай) роз-
вивається доволі динамічно й ефективно, тому,
роблячи акцент на західній цивілізації, ми не
можемо відкидати необхідність та можливість
відносин зі східними партнерами, якщо, по-
перше, виникають спільні інтереси і, по-друге,
вони поділяють наші цивілізаційні цінності.
Проте такий багатоаспектний цивілізаційний
вибір геополітичних і культурних векторів
стає продуктивним лише тоді, коли є похідним
від іманентного вибору способу життя і цін-
ностей, тих цінностей, що насправді відповіда-
ють інтересам України і є органічними й про-
дуктивними для її громадян. Отже, здійснення
глобального цивілізаційного вибору України
означає створення її цивілізаційного проек-
ту — образу майбутнього, який породжує стра-
тегію вільної, гідної та ефективної реалізації
у світі, в процесі якої культурна самобутність
поєднується з цивілізаційним поступом.
Цивілізаційний проект України — це про-
ект розбудови демократичного відкритого сус-
пільства, що має на меті гідну самореалізацію
людини. Це означає партнерські відносини в
правовій державі на основі інноваційного роз-
витку наукомісткої інформаційно-мережевої
економіки, формування атмосфери довіри, від-
повідальності та діалогу в поєднанні з духовно-
культурною самобутністю. Це робить Україну
суб’єктом геополітики та історії, що дозволяє
їй одночасно бути надійним, стратегічно пе-
редбачуваним партнером, який може увійти до
спільноти цивілізованих країн.
Цивілізаційний проект України — це соці-
альний проект, який передбачає реформи не
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (1)
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
тільки у сфері виробництва і розподілу благ,
а зачіпає також глибинні механізми суспіль-
ного життя, що стосуються взаємодії людини і
суспільства, створює систему відкритого типу,
здатну до саморегуляції, побудовану на заса-
дах гуманістичного самоуправління.
Основним завданням, що стоїть перед Укра-
їнською державою та українським суспіль-
ством, є максимальне забезпечення умов
для захисту і розвитку найкращих здібнос-
тей кожного члена суспільства. Гуманістична
спрямованість реформування суспільства по-
требує зосередження його зусиль на кількох
основних напрямах у сфері політики, економі-
ки та духовної культури, що відповідно вира-
жається в цінностях свободи, справедливості і
солідарності.
Не приймаючи патерналістських методів
захисту особистості, не втручаючись у сферу
приватного, проект виходить із потреб інди-
віда в консолідації співгромадян перед облич-
чям великих соціальних завдань та можливих
небезпек соціального і природного характеру.
Усі заходи із забезпечення безпеки кожного
члена суспільства мають бути орієнтованими
на забезпечення свободи як однієї з найвищих
цінностей людства, на захист якої спрямовано
ряд міжнародних і національних актів та ін-
ституцій. З огляду на ці загальні положення,
реформаторська діяльність уряду та грома-
дянського суспільства має бути спрямована:
1) в галузі політики — на розвиток і зміцнен-
ня засад парламентської демократії; 2) в галузі
економіки — на боротьбу з бідністю; 3) в галузі
духовної культури — на поєднання традиції з
новаторськими досягненнями в усіх сферах
життєдіяльності людини. Не претендуючи на
керівництво культурними процесами, держава
має здійснювати підтримку перспективних на-
прямів, які збагачують скарбницю національ-
ної духовності.
Боротьба з бідністю є центральним еконо-
мічним і соціальним завданням, воно найбільш
трудомістке і потребує найбільше ресурсів.
Найнебезпечніше тут те, що найбільшим тяга-
рем загальна бідність лягає на середній клас,
тоді як саме середній клас є тією соціальною
силою, яка здатна витягнути Україну із за-
тяжної економічної кризи, посиленої війною.
Лише середній клас може стати реальним
суб’єктом інноваційно-мережевої наукомісткої
економіки, принципово змінивши внутрішнє і
зовнішнє становище України. Неприпустимо
вирішувати проблеми держави, зокрема і про-
блему бідності, за рахунок «розкуркулення»
середнього класу. Ставка на середній клас є
ставкою на майбутнє, оскільки економічна
рівновага в суспільстві вимагає, щоб розвиток
економіки відбувався насамперед на основі
розвитку внутрішнього ринку, який і забезпе-
чує середній клас.
Слід також не допустити загибелі науко-
місткого промислового сектору, особливо обо-
ронного; потрібні будуть великі, можливо, еко-
номічно невигідні сьогодні і необхідні в май-
бутньому проекти. Україна має знайти своє
місце у міжнародному поділі праці, і небезпеку
становлять ганебно дешеві рішення, якими не
можна буде скористатися.
Стратегія економічного розвитку України
має переглядатися і корегуватися науковця-
ми у формі, яку підкаже життя; важливо, щоб
корекція була стабільною. Ефективна і ділова
робота можлива там, де немає монополій.
Результатом реформування всіх сторін сус-
пільного життя має бути новий характер вза-
ємовідносин людей як у процесі праці, так і у
взаємозв’язках з довкіллям. Ділові стосунки
мають здійснюватися на засадах партнерства,
що вимагає від партнерів високого рівня дові-
ри і відповідальності. Тільки на таких засадах
можливий розвиток економіки, спроможної до
втілення інноваційних методів роботи.
Суспільство партнерства — це суспільство
взаємодії соціальних груп, народу і влади на
основі спільних цінностей, які актуалізують-
ся національною інтелектуальною елітою. Це
суспільство партнерства політичних партій та
груп, для яких гідне майбутнє країни є важ-
ливішим за корпоративні інтереси і які, від-
повідно, здатні до консенсусу. Це означає від-
повідальність правлячого класу і відкритість
влади, налаштованої на творчий діалог між по-
літичною та інтелектуальною елітами.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 1 33
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
Цивілізаційний проект України має бути не
проектом регіональної цивілізації буферу
між Заходом та Сходом, а проектом цивіліза-
ції гуманістичних інновацій — проектом гідної
самореалізації людини. Його гаслом повинно
стати: «Гідна самореалізація людини — силь-
на країна». Втілення такого проекту в життя у
науково обґрунтованому вигляді — фундамен-
тальна умова забезпечення національної без-
пеки і самого існування України як незалежної
держави.
Для цього потрібно зробити національним
пріоритетом не розвиток правоохоронних чи
контролюючих органів, а освіту і науку. Жит-
тєво необхідним є їх органічне, а не формальне
поєднання і принципова зміна обсягів їх дер-
жавного фінансування. Не гаючи часу, слід
впроваджувати систему дієвих стимулів для
підтримки креативних студентів, викладачів,
учених. Необхідно зупинити масовий відплив
талановитих студентів і науковців за кордон,
слід нарешті зрозуміти, що така деінтелекту-
алізація України — стратегічна загроза націо-
нальній безпеці.
У своєму цивілізаційному проекті Україна
повинна виступати як інноваційно-ін фор-
маційне суспільство. Сучасна цивілізація є
наукомісткою, потребує постійних інновацій,
тому слід усвідомлювати, що креативна осо-
бистість є головною цінністю сучасного сус-
пільства. Інформаційна цивілізація постає як
IT-цивілізація: цивілізація інноваційних ін-
формаційних технологій в науці, освіті, еконо-
міці, державному управлінні, екології. Специ-
фікою цивілізаційного проекту саме України
у цій царині можуть бути гуманітарні й соціо-
культурні інформаційні технології, в яких від-
буваються як трансформації освіти і культури,
так і людини в освіті та культурі. Реалізація
таких технологій передбачає інноваційні під-
ходи у розробленні й використанні штучного
інтелекту.
Цивілізаційний проект України передусім
передбачає надання рівних умов для здобуття
освіти та справедливу й ефективну дію «со-
ціальних ліфтів». Для цього потрібна відпо-
відна атмосфера у суспільстві, що актуалізує
духовно-культурний вимір цивілізаційного
проекту України, який має відповідати архе-
типам культури й ментальним особливостям
людей, що в ній живуть.
Україна відбулася як незалежна держава, як
суб’єкт європейської і світової політики, і по-
трібно зрозуміти, куди ми йдемо, хто наші со-
юзники і хто наші супротивники. Ми повинні
усвідомлювати, що доля України в руках влади
і народу. Слід припинити шукати чужих лю-
дей, які прийдуть і все зроблять за нас. Ніхто за
українців не виграє війну, не поборе всеосяж-
ну корупцію і розкрадання ресурсів країни, не
проведе економічну, політичну і судову рефор-
ми, не очистить регіони від сміттєзвалищ. Це
має зробити чесна влада і народ. Чесну владу
не знайдеш на стороні, а весь народ не відпра-
виш за кордон. Весь час просити допомогу за
кордоном, щоб її розкрасти, проїсти, — це глу-
хий кут.
Підписавши Угоду про асоціацію, сучас-
на влада брала зобов’язання перед ЄС і свої-
ми громадянами: позбавити недоторканності
суддів і народних депутатів, прийняти новий
виборчий закон європейського зразка, підви-
щити життєвий рівень населення, викоренити
корупцію тощо. На жаль, з цього списку майже
нічого ще не виконано. Натомість корупція в
новій владі вже розвивається широким фрон-
том. За повідомленнями Генеральної прокура-
тури, депутати, голови обласних адміністрацій,
судді, прокурори, чиновники незаконно зба-
гачуються, беруть хабарі. Соціальна напруга
зростає, в країні панує атмосфера недовіри до
нової влади. Це говорить про те, що соціальний
договір між населенням і владою, який буцім-
то існував після Майдану, розірвано, що веде
до нових соціальних потрясінь.
Дійсно, ситуація навколо України серйоз-
но змінюється. З одного боку, зростає агресія
і зовнішньополітична активність Росії, однією
з цілей якої є інтеграція України в «русский
мир» або встановлення тотального контролю
над її ресурсами. З іншого — згасає інтерес до
України з боку ЄС і США, оскільки вони вже
не вірять нашим обіцянкам, утопічним про-
жектам, а більше зосереджуються на власних
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (1)
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
національних інтересах. Тому необхідне на-
укове й політичне прогнозування майбутнього
України у новій міжнародній реальності.
Для набуття повноцінної суб’єктності Укра-
їні необхідно розв’язати проблему цивілізацій-
ного протистояння із сучасною Росією. Важ-
ливо усвідомлювати, що це протистояння для
Росії значною мірою є цивілізаційним проти-
стоянням із Заходом як таким. Російський
політикум і значна частина його електорату
сприймає Україну не як суб’єкта, що створює
власний цивілізаційний проект, а як частину
свого московсько-православного цивілізаційного
проекту, який є чужим і значною мірою воро-
жим для Української держави. Саме тому таке
протистояння сприймається в Росії не як про-
тистояння інтересів, а як протистояння цін-
ностей. У сучасній Росії вважають, що Захід
порушив писані й неписані домовленості, що
склалися під час демонтажу СРСР, головною з
яких є імперське право Росії впливати на тери-
торію колишньої союзної наддержави. «Захід
зайшов надто далеко на Схід», — вважають у
Кремлі. Це зумовлює принципову непримири-
мість і безкомпромісність російської позиції на
будь-яких перемовинах з «українського питан-
ня». Ці обставини актуалізують необхідність
активної і водночас виваженої, мудрої позиції
українських державних діячів, політиків, ди-
пломатів, учених, громадських організацій, яка
враховує буття України на стику західноєвро-
пейської та євроазійської цивілізацій. Подібна
позиція має вибудовуватися на основі розумін-
ня своєрідності українського цивілізаційного
проекту і необхідності його втілення на основі
реальних можливостей в ім’я гідного розвитку
людини та української нації.
Цивілізаційний розвиток України має бути
відповіддю на виклики часу. Проте відповіда-
ти слід не лише на виклики всередині країни і
навіть не лише на виклики країні ззовні. Цивілі-
заційний проект України повинен стати відпо-
віддю на нові глобальні виклики, які постають
вже викликами людській природі. Тоді цей циві-
лізаційний проект буде підтриманий світом.
Які ж нові глобальні виклики маємо в су-
часному світі? По-перше, це виклик неото-
талітаризму, або неототалітарний виклик.
Цей виклик зумовлений передусім новітнім
міжнародним тероризмом і, відповідно, озна-
чає появу нового тоталітаризму, або неототалі-
таризму. Важливо усвідомити, що цей виклик
породжується терористичними загрозами і од-
ночасно сам породжує їх. На початку ХХІ ст.
маємо виражену проблему відновлення тота-
літарних тенденцій у суспільному житті, які
приховані за зовнішніми ознаками демократії.
Це зумовлено як екологічними небезпеками,
так і небезпеками світового тероризму, який є
результатом зіткнення культур і цивілізацій в
умовах економічної та політичної глобалізації.
Неототалітаризм значною мірою породжуєть-
ся і конкуренцією різних проектів глобалізації,
представлених США, Росією, Китаєм та ін.
Неототалітаризм — це передусім тоталіта-
ризм епохи гібридних війн, екранної культу-
ри і екранного способу життя. На відміну від
посттоталітаризму, неототалітаризм вико-
ристовує ресурси інформаційно-мережевого
суспільства, особливо екранної культури — те-
лебачення та Інтернету, де відбуваються різно-
манітні дискусії, які належним чином модеру-
ються. Неототалітаризм — це тоталітаризм, в
якому пряма пропаганда доповнюється тех-
нологіями ідеологічно заангажованих модерацій
стихійних або спровокованих дискусій — насам-
перед у соціальних інтернет-мережах.
По-друге, це виклик гендерних інновацій,
виклик гендерною рівністю та свободою вибору
гендерної й сексуальної ідентичності. Практика
гендерної рівності для багатьох країн, що століт-
тями перебували у патріархальному бутті, стає
приховано деструктивною — аж до гальмування
народжуваності та демографічної кризи. З ін-
шого боку, маємо низку інновацій в організації
сексуального життя. У західному світі, переду-
сім у світі протестантської моралі (цивілізації),
все більш звичними стають одностатеві шлюби
і навіть виховання дітей у таких шлюбах, що
робить їх одностатевими сім’ями. Різноманіт-
ні статеві перверсії, які століттями вважалися
аморальними, починають сприйматися лише як
девіації, що є результатом особистого вибору і
не мають стосунку до суспільної моралі.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 1 35
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
По-третє, це виклик трансгуманізму, по-
в’я за ний з бажанням сучасної людини здобу-
ти владу над соціальними та особистісними
процесами за допомогою інформаційних тех-
нологій, а також трансформувати свою тілес-
ність біо- та нанотехнологіями — аж до подо-
лання видової межі тривалості життя. Виклик
трансгуманізму найменш відчутний у сьогод-
нішній Україні, але він у своїх світоглядно-
ідеологічних формах сигналізує про важли-
ву проблему — бажання еволюціонувати не в
морально-духовній, а у фізично-тілесній пло-
щині, безкінечно продовжуючи та підсилюючи
буденний вимір людського буття.
За яких умов Україна здатна генерувати і вті-
лювати цивілізаційний проект, який відповідає
на ці глобальні виклики? Це можливо лише
тоді, коли в країні існує атмосфера сприяння
осмисленому творчому і співтворчому буттю
людини, усвідомлення і подолання комплексів
реваншизму, ресентименту та меншовартості.
У процесі втілення цивілізаційного проекту
необхідно не залякувати і не спонукати, а за-
цікавлювати людей — і в економічній, і в по-
літичній, і духовно-культурній царинах. Адже
головним суб’єктом реалізації цивілізаційно-
го проекту України в умовах демократичного
суспільства є не абстрактна держава, культура
чи громадянське суспільство, а вільний само-
реалізований громадянин, який творить нову
державу, нову культуру і нове громадянське
суспільство, роблячи свою країну суб’єктом
світової історії.
І на завершення. Цивілізаційний вибір кра-
їни неможливо зробити раз і назавжди, його
потрібно постійно підтверджувати прагматич-
ними програмами дій. Цивілізаційний вибір
країни — це цивілізаційний шлях, який потре-
бує низки виборів — як у сенсі періодичного об-
рання влади в демократичному суспільстві, так
і в сенсі здійснення вибору за вибором представ-
никами обраної влади і політичної опозиції, а
також забезпечення щоденного вибору кожним
свідомим громадянином. При цьому не можна
заперечувати, що цивілізаційний вибір на пев-
них етапах історії країни стає Вибором з великої
літери, є доленосним й передбачає фундамен-
тальний стратегічний результат. Не слід вва-
жати, що здійснивши такий Вибір, можна вже
зняти з себе відповідальність, віддавши «силь-
ним світу цього» — наддержавам чи геополі-
тичним союзам здійснення стратегій реалізації
Вибору. Цивілізаційний вибір — це постійний
процес обрання, корекції та втілення власних, а
не нав’язаних ззовні стратегій розвитку.
Дякую за увагу!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-114404 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:57:30Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пирожков, С.И. 2017-03-07T16:07:49Z 2017-03-07T16:07:49Z 2017 Цивілізаційний вибір України / С.И. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 1. — С. 30-35. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114404 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Загальні збори НАН України Цивілізаційний вибір України Цивилизационный выбор Украины Civilizational choice of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Цивілізаційний вибір України Пирожков, С.И. Загальні збори НАН України |
| title | Цивілізаційний вибір України |
| title_alt | Цивилизационный выбор Украины Civilizational choice of Ukraine |
| title_full | Цивілізаційний вибір України |
| title_fullStr | Цивілізаційний вибір України |
| title_full_unstemmed | Цивілізаційний вибір України |
| title_short | Цивілізаційний вибір України |
| title_sort | цивілізаційний вибір україни |
| topic | Загальні збори НАН України |
| topic_facet | Загальні збори НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114404 |
| work_keys_str_mv | AT pirožkovsi civílízacíiniivibírukraíni AT pirožkovsi civilizacionnyivyborukrainy AT pirožkovsi civilizationalchoiceofukraine |