Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)

У доповіді, присвяченій питанням реалізації судової реформи в Україні на сучасному етапі, окреслено широке коло проблем, пов’язаних із реформуванням судової влади в контексті її наближення до загальноєвропейських стандартів. Окрему увагу приділено діяльності Інституту держави і права ім. В.М. Коре...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2017
1. Verfasser:	Шемшученко, Ю.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2017
Schlagworte:	З кафедри Президії НАН України
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114459
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року) / Ю.С. Шемшученко // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 2. — С. 37-47. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-114459
record_format	dspace
spelling	Шемшученко, Ю.С. 2017-03-08T14:46:38Z 2017-03-08T14:46:38Z 2017 Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року) / Ю.С. Шемшученко // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 2. — С. 37-47. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114459 У доповіді, присвяченій питанням реалізації судової реформи в Україні на сучасному етапі, окреслено широке коло проблем, пов’язаних із реформуванням судової влади в контексті її наближення до загальноєвропейських стандартів. Окрему увагу приділено діяльності Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України щодо наукового обґрунтування здійснення реформи судової влади в Україні на сучасному етапі. В обговоренні доповіді взяли участь Голова Верховного Суду України, кандидат юридичних наук Я.М. Романюк, іноземний член НАН України, професор Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пенсільванія (США) У.Е. Батлер, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академік НАН України В.Я. Тацій, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України О.Л. Копиленко. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року) Судебная власть в Украине: современная доктрина, механизмы и перспективы реализации (стенограмма научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 21 декабря 2016 года) Judicial power in Ukraine: modern doctrine, mechanisms and prospects of implementation (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, December 21, 2016) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)
spellingShingle	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року) Шемшученко, Ю.С. З кафедри Президії НАН України
title_short	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)
title_full	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)
title_fullStr	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)
title_full_unstemmed	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)
title_sort	судова влада в україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні президії нан україни 21 грудня 2016 року)
author	Шемшученко, Ю.С.
author_facet	Шемшученко, Ю.С.
topic	З кафедри Президії НАН України
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
publishDate	2017
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Судебная власть в Украине: современная доктрина, механизмы и перспективы реализации (стенограмма научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 21 декабря 2016 года) Judicial power in Ukraine: modern doctrine, mechanisms and prospects of implementation (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, December 21, 2016)
description	У доповіді, присвяченій питанням реалізації судової реформи в Україні на сучасному етапі, окреслено широке коло проблем, пов’язаних із реформуванням судової влади в контексті її наближення до загальноєвропейських стандартів. Окрему увагу приділено діяльності Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України щодо наукового обґрунтування здійснення реформи судової влади в Україні на сучасному етапі. В обговоренні доповіді взяли участь Голова Верховного Суду України, кандидат юридичних наук Я.М. Романюк, іноземний член НАН України, професор Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пенсільванія (США) У.Е. Батлер, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академік НАН України В.Я. Тацій, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України О.Л. Копиленко.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114459
citation_txt	Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року) / Ю.С. Шемшученко // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 2. — С. 37-47. — укр.
work_keys_str_mv	AT šemšučenkoûs sudovavladavukraínísučasnadoktrinamehanízmitaperspektivirealízacíístenogramanaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni21grudnâ2016roku AT šemšučenkoûs sudebnaâvlastʹvukrainesovremennaâdoktrinamehanizmyiperspektivyrealizaciistenogrammanaučnogodokladanazasedaniiprezidiumananukrainy21dekabrâ2016goda AT šemšučenkoûs judicialpowerinukrainemoderndoctrinemechanismsandprospectsofimplementationtranscriptofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukrainedecember212016
first_indexed	2025-11-25T21:43:24Z
last_indexed	2025-11-25T21:43:24Z
_version_	1850560226096316416
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 37 СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ: СУЧАСНА ДОКТРИНА, МЕХАНІЗМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року У доповіді, присвяченій питанням реалізації судової реформи в Україні на сучасному етапі, окреслено широке коло проблем, пов’язаних із реформу- ванням судової влади в контексті її наближення до загальноєвропейських стандартів. Окрему увагу приділено діяльності Інституту держави і пра- ва ім. В.М. Корецького НАН України щодо наукового обґрунтування здій- снення реформи судової влади в Україні на сучасному етапі. В обговоренні доповіді взяли участь Голова Верховного Суду України, кандидат юридич- них наук Я.М. Романюк, іноземний член НАН України, професор Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пенсільванія (США) У.Е. Батлер, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академік НАН України В.Я. Тацій, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України О.Л. Копиленко. Вельмишановні члени Президії! Сучасна судова система України характеризується такими загальними даними: у 2015 р. в Україні діяло понад 700 судів різних категорій; за штатним розписом налічувалося близько 8 тис. суддів; протягом 2015 р. по першій інстанції було розгля- нуто всіма судами понад 3 млн справ. У порядку апеляційного провадження переглянуто майже 94 тис. цивільних і 38,8 тис. кримінальних справ. Систему судової влади в Україні очолює Верховний Суд, а конституційний контроль здійснює Консти- туційний Суд України. Наша судова система в цілому забезпечує реалізацію держав- ної функції правосуддя, але в цій галузі є й істотні проблеми. Про це свідчить, зокрема, і рівень громадської довіри до суддів. Так, за даними одного з останніх соціологічних опитувань, про- веденого Центром Разумкова у 2016 р., 91,6 % українців не до- віряють державному апарату. Серед інститутів державної вла- ди найменшою довірою користуються суди: їм довіряють трохи більш як 10 % опитаних. ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович — академік НАН України, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Необхідність проведення судово-правової реформи було усвідомлено ще на зорі здобут- тя Україною незалежності. У 1992 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію судово- правової реформи, однак реалізувати її, як, до речі, і багато інших реформ, повною мірою не вдалося. Нинішній етап судово-правової реформи винесений на конституційний рівень. 2 червня 2016 р. Верховна Рада України прийняла За- кон «Про внесення змін до Конституції Укра- їни (щодо правосуддя)», а також Закон «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції. Ці закони вступили в силу з 30 вересня 2016 р. за винятком окремих положень. Новели судової реформи спрямовані на деполітизацію та забез- печення незалежності судової влади, створен- ня чесного, прозорого, доступного і справедли- вого для всіх громадян суду. Зазначені закони відкривають реальні конституційно-правові можливості для проведення фундаментальної судової реформи в Україні, заснованої на влас- ному досвіді та європейських стандартах пра- восуддя. Процес цей є вкрай складним і потребує до- даткових організаційно-правових зусиль для підвищення ефективності судової влади. При цьому ці зусилля мають ґрунтуватися більшою мірою на наукових засадах, що є запорукою успішного вирішення проблем правосуддя. Зупинюся на деяких з них. 1. Проблема системності у реформуванні судової влади. На мій погляд, недостатнє ви- користання системного методу є одним з іс- тотних недоліків у розробленні нової моделі реформованого правосуддя. Таке правосуддя не може бути успішним без оптимального вра- хування фундаментальних змін у суспільстві і зв’язку судової реформи з іншими, насамперед з реформою правоохоронних органів, які діють в одному правовому полі з судовими органами. Системний підхід до реформування Консти- туції міг би знайти своє відображення у відпо- відній науковій концепції, але Конституційна Комісія не стала на цьому затримуватися, а пішла більш простим шляхом, тобто шляхом внесення точкових змін до Конституції, у тому числі й до тих розділів, що стосуються судової влади. Нагадаю в цьому зв’язку, що свого часу Конституційною Асамблеєю було розроблено проект Концепції змін до Основного Закону. У складі Асамблеї, до речі, працювало понад 20 фахівців НАН України. Проте напрацю- вання цієї Асамблеї не були достатнім чином використані законодавцем, що позначилося на системності майбутніх змін до Конституції. 2. Проблема судової спеціалізації. За стат- тею 18 Закону «Про судоустрій і статус суд- дів», суди в Україні спеціалізуються на розгля- ді цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні пра- вопорушення. Поряд з цим передбачається, що в системі судоустрою діятимуть вищі спеціалі- зовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ. До цих судів належа- тимуть Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Можливість створення вищих спеціалізова- них судів спричинила жваву дискусію в юри- дичному середовищі. Практика, зокрема, свід- чить, що кількість судових справ з питань інте- лектуальної власності є не такою великою для того, щоб утримувати спеціальну систему су- дів для їх розгляду. Крім того, як Вищий суд з питань інтелектуальної власності, так і Вищий антикорупційний суд не вписуються в чинну систему принципів підсудності й територіаль- ності. Для них ніхто не буде приймати окремі кримінально-процесуальні кодекси. Тому, на мій погляд, до справ антикорупційного харак- теру, звичайно, слід значно посилити увагу, але цього не можна робити в контексті існуючої системи судових органів. В іншому випадку є загроза виникнення надзвичайних і особливих судів, створення яких заборонено ст. 125 Кон- ституції України. 3. Проблеми формування професійного суддівського корпусу. Ці проблеми стосують- ся підбору, призначення (обрання) на посаду, підвищення кваліфікації, кар’єрного просу- вання, матеріального забезпечення, дисциплі- нарної відповідальності суддів тощо. Відповід- но до Конституції України, новою організацій- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 39 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ною формою у цій сфері має стати Вища рада правосуддя замість Вищої ради юстиції. Вже прийнято Закон «Про Вищу раду правосуддя», який становить базу для вирішення організа- ційних питань діяльності Ради. Вища рада правосуддя є незалежним коле- гіальним органом судової влади, діяльність якого спрямована на формування професій- ного суддівського корпусу в Україні (ст. 131 Конституції України). Її правовий статус ви- писано відповідно до європейських стандартів. Законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»: по-перше, збіль- шено кількість членів Ради з 20 до 21; по-друге, розширено представництво судової гілки вла- ди у Раді (від 3 до 10); по-третє, виведено з числа тих, хто входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою, Міністра юстиції і Ге- нерального прокурора України; по-четверте, істотно розширено повноваження Вищої ради правосуддя порівняно з Вищою радою юсти- ції. Вища рада правосуддя, зокрема, вносить подання Президентові України про призна- чення судді на посаду; ухвалює рішення про звільнення судді з посади; розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою тощо. Отже, діяльність Вищої ради правосуддя спрямовано на формування ефективно ді- ючого корпусу професійних суддів. Це нічого спільного не має із закликами деяких політи- ків і народних депутатів до проведення суціль- ної люстрації суддівського корпусу. Як відомо, тільки у вересні 2016 р. було звільнено з посад 540 суддів, серед яких було багато висококва- ліфікованих професіоналів з бездоганною ре- путацією. Це не «оновлення», а «знекровлен- ня» судової влади. У цьому питанні слід діяти за формулою «сім разів відміряй». Найбільш випробуваним при цьому є конкурсний відбір претендентів у судді. 4. Проблема судового захисту прав гро- мадян. За оновленою Конституцією України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на будь-яке кримінальне об- винувачення (ст. 124). У конституційному по- рядку також уперше введено інститут консти- туційної скарги, яким тепер може скористати- ся кожен громадянин. Захист прав громадян судовими засобами забезпечується на основі конституційно визна- чених принципів судочинства, зафіксованих у ст. 129 Основного Закону. Суддя при цьому є незалежним та керується верховенством права. З тексту статті при цьому вилучено принцип законності, що не є безспірним. Адже саме за- конність є основою правопорядку в державі, а закон — головним джерелом правової системи та й самого права. Перелік конституційних принципів пра- восуддя доповнено новим принципом про «розумні строки розгляду справи судом». Цей принцип спрямовано на боротьбу з тяганиною у судах, що має значне поширення у судовій системі. Однак слід мати на увазі, що запози- чена з міжнародного права категорія «розум- ні строки розгляду справи» має суб’єктивний підтекст у кожному конкретному випадку ви- значення цих строків. Парадоксальна ситуація із судовим забез- печенням прав громадян склалася у зв’язку зі звуженням функцій органів прокуратури. До прийняття Закону «Про внесення змін до Кон- ституції України (щодо правосуддя)» проку- ратура виконувала п’ять видів функцій, у тому числі функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина та функцію пред- ставництва інтересів громадян та держави у суді. Тепер за нею залишено тільки три функ- ції. Прокуратуру повністю позбавлено функції нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина і частково — функції представ- ництва інтересів громадянина і держави в суді за рахунок інтересів громадянина (ст. 131-1). Отже, громадяни втратили важливий судово- прокурорський засіб захисту їхніх прав. Це суперечить конституційному принципу про те, що людина в нашій країні є «найвищою соці- альною цінністю» (ст. 3 Конституції України). Останнім часом істотно збільшилася кіль- кість звернень громадян України до Європей- ського суду з прав людини. З 60 тис. скарг, що 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ перебувають на розгляді у цьому Суді, понад 20 % — подані проти держави Україна. Проте держава Україна до цього часу не закріпила у Конституції права своїх громадян на звернення до Європейського суду з прав людини з усіма на- слідками, що випливають звідси. Не до кінця вирішеним залишається також питання про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду. У ст. 124 оновленої Конституції говориться тільки про те, що «Україна може визнати юрисдикцію цьо- го Суду». Але якщо може, то чому не визнає? 5. Проблема науково-правової судової екс- пертизи. Ця експертиза має важливе значення для встановлення істини по справі та в інших випадках судової діяльності. В Інституті дер- жави і права ім. В.М. Корецького НАН Украї- ни це робиться через утворену понад 20 років тому Наукову раду правових експертиз. Що- року в рамках цієї Ради готується близько 100 експертних висновків за заявками державних органів, а також інших фізичних і юридичних осіб, у тому числі й пов’язаних із судочинством. Ці експертизи стосуються як національної, так і міжнародної судової практики. Зокрема, результативним виявився наш науково-експертний висновок для Суду Ам- стердама щодо повернення в Україну «скіф- ського золота». Нагадаю, що у лютому 2014 р. колекцію скіфського золота з чотирьох крим- ських і одного київського музеїв (500 експо- натів) було вивезено в Амстердам для участі у виставці «Крим: золото і таємниці Чорного моря». Після анексії Криму Російська Федера- ція заявила «кримські», а фактично свої пре- тензії на цю колекцію. Ми ж аргументували свій науково-експертний висновок тим, що Крим не є суверенною державою, а відповід- но до конвенції ЮНЕСКО витвори мистецтва мають бути повернуті суверенній державі, яка надала ці витвори в тимчасову експозицію. 14 грудня 2016 р. Суд Амстердама прийняв рі- шення повернути Україні «скіфське золото», що експонувалося в музеї Пірсона у столиці Нідерландів. 6. Проблема взаємодії юридичної науки з судовою практикою. Цей зв’язок прояв- ляється у спільному проведенні науково- практичних конференцій, круглих столів та ін- ших заходів, присвячених актуальним пробле- мам судової влади, а також участі науковців у діяльності Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Крім того, Інститут разом із Вищим спеціалізованим судом України з роз- гляду цивільних і кримінальних справ видає спеціалізоване видання «Часопис цивільного і кримінального судочинства», а спільно з Київ- ським апеляційним судом — журнал «Судова апеляція». Науковці Інституту беруть також участь у діяльності Міжнародного морського арбітражного суду як судді цього суду. Судді різних судових ланок захищають док- торські і кандидатські дисертації. Тільки у спе- ціалізованих радах нашого Інституту щороку захищається близько 60 чоловік. Заслуговує на увагу і спільна участь науковців та практи- ків у підготовці 20-томної Великої української юридичної енциклопедії (перший том уже по- бачив світ). Отже, запущений останнім часом механізм реформування судової влади в Україні має по- зитивні перспективи. Головне тепер полягає у тому, щоб знову не зупинитися на півдорозі, не знехтувати науковими засадами у цій архіваж- ливій справі. Дякую за увагу! Виступ Голови Верховного Суду України, кандидата юридичних наук Я.М. Романюка Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком нашої держави, що закріплено на найвищому рівні — консти- туційному. Належне виконання державою та- кого обов’язку неможливе без функціонування цілісної, сильної та незалежної судової влади, адже саме ця влада виконує серйозні завдання стосовно двох інших гілок влади — законодав- чої та виконавчої, відіграючи в механізмі стри- мувань і противаг надважливу роль арбітра будь-якого правового конфлікту, в тому числі конфлікту громадянина з державою. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 41 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ З огляду на зазначене, судова влада повинна бути аполітичною як за формою організації, так і за принципами діяльності. Держава, яка визнає верховенство права, поважає й захищає своїх громадян, сповідує демократичні прин- ципи, зобов’язана гарантувати самостійність і незалежність судової влади, судів та суддів. За глибиною завдань і функцій зміст судо- вої влади становить досить широкий спектр питань організаційно-правового характеру, який включає в себе питання організації суд- дівського самоврядування, побудови судової системи, її функціонування та фінансування, взаємовідносин судів, органів судової влади з органами законодавчої та виконавчої влади, правил призначення суддів, їх кар’єри, пове- дінки, відповідальності за проступки, звіль- нення тощо. Усі ці питанні однаково важливі, проте варто погодитися, що соціальний харак- тер судової влади зумовлює особливу увагу до механізмів організації діяльності судів зі здій- снення правосуддя, забезпечення його якості та ефективності. Право людини на справедливий суд є фун- даментальним. Це право не повинно бути при- марним, декларативним, а має ефективно за- стосовуватися на практиці. Указане зумовлює обов’язок держави організувати судову владу загалом і судову систему зокрема так, щоб ко- жен громадянин міг реалізувати своє право на доступ до правосуддя без невиправданих перешкод, щоб суспільство було впевнене в незалежності та безсторонності суду під час розгляду будь-якого правового конфлікту не- залежно від статусу його учасників, а правовий статус суддів, носіїв судової влади, відповідав надважливій суспільно-правовій місії, яку ви- конує суд. Основи організації судової влади України та принципи діяльності судів було закладено ще в 1996 р. з прийняттям Конституції України. Од- нак життя не стоїть на місці, суспільство дина- мічно розвивається, змінюються і його вимоги до діяльності судів. Реагуючи на такі потреби, Україна вдавалася до проведення тих чи інших заходів у рамках судових реформ різного сту- пеня глибини. Насамперед варто згадати 2001—2002 рр., коли було проведено так звану «малу» судову реформу, запроваджено апеляційний та каса- ційний порядок оскарження судових рішень, прийнято Закон України «Про судоустрій України», яким визначалися правові засади організації судової влади та здійснення право- суддя в Україні, принципи побудови системи судів загальної юрисдикції, а також урегульо- вувалася низка інших питань судоустрою. Згодом розпочався процес утворення сис- теми адміністративних судів. З прийняттям у липні 2010 р. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було сформовано чотирилан- кову судову систему на принципах спеціалі- зації судів, змінено правила добору суддів на посади, процедури вирішення питання кар’єри суддів, їх дисциплінарної відповідальності тощо. З метою подальшого розвитку судової ре- форми, у лютому 2015 р. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було прийнято в новій редакції. Водночас стало цілком очевид- но, що якість та ефективність функціонування судової влади в наявній організаційній формі вже не задовольняє очікування українсько- го суспільства. Так само очевидним став той факт, що проведення судової реформи на рівні внесення змін до законів втратило практичний сенс. Змін потребував фундамент — Конститу- ція України. Виступ Голови Верховного Суду України, кандидата юридичних наук Ярослава Михайловича Романюка 42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Сьогодні можна впевнено стверджувати, що сучасний етап проведення судової реформи характеризується глибинною фундаменталь- ністю: 2 червня 2016 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кон- ституції України (щодо правосуддя)», який на- брав чинності 30 вересня 2016 р. Конституційні зміни, безсумнівно, значущі. Вони спрямовані на приведення системи організації вітчизняної судової влади у відповідність до міжнародних, європейських стандартів щодо незалежнос- ті судів і суддів та ефективності здійснення правосуддя. Основний базис конституційних змін — зміцнення незалежності й деполітиза- ція судової влади. Україна нарешті відмовилася від інституту так званого випробувального, 5-річного, термі- ну призначення судді на посаду, а парламент як політичний орган усунуто від участі в процесах вирішення кадрових питань у судовій системі. Широкі повноваження в цій сфері одержав но- вий орган судової влади — Вища рада правосуд- дя, склад і принципи формування якого відпові- дають визнаним у Європі стандартам. Зазначені конституційні зміни можна тільки вітати. Проте самими лише змінами до Конституції судова реформа не завершується. Реалізація більшості конституційних положень вимагає розроблення і прийняття законів, які втілюва- тимуть зміни в життя. Основний Закон — це базис, фундамент побудови системи законо- давства, яке покликане розвивати і деталізу- вати конституційні зміни, впроваджувати но- вації в повсякденну діяльність органів судової влади. Відповідний процес уже розпочався. Так, 2 червня 2016 р. Верховна Рада України прийняла в новій редакції профільний Закон України «Про судоустрій і статус суддів», а сьогодні, 21 грудня, прийнято Закон України «Про Вищу раду правосуддя». На черзі про- цесуальні кодекси. Більше того, виконання Закону України від 2 червня 2016 р. «Про су- доустрій і статус суддів» увійшло в активну й помітну для широкого загалу фазу. У цьому контексті не можна оминути увагою положення зазначеного Закону про ліквідацію Верховного Суду України й вищих спеціалізо- ваних судів та створення на їх базі єдиного суду третьої ланки — Верховного Суду. Як відомо, 3 жовтня 2016 р. Верховний Суд України вніс до Конституційного Суду України конституційне подання з проханням перевірити вказані нор- ми Закону на відповідність Конституції Украї- ни. Проте наразі Конституційний Суд України до розгляду подання по суті не приступив, а реалізація відповідних законодавчих положень розпочалася й триває. 7 листопада 2016 р. Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосила про початок конкурсу на зайняття посад суддів у суді най- вищої інстанції — новоствореному Верховному Суді. Завершено вирішення питання про до- пуск кандидатів, які подали відповідні заяви, до участі в цьому конкурсі. На часі — проведення письмового анонімного тестування кандидатів на посаду судді та виконання ними практично- го завдання як складових кваліфікаційного оці- нювання в процесі конкурсного відбору. Помітно яскравою новацією конкурсної процедури, передбаченої Законом України від 2 червня 2016 р. «Про судоустрій і статус суддів», є те, що вперше за всю історію неза- лежної України суддями Верховного Суду — суду найвищої в державі ланки — можуть стати правники, які не мають досвіду роботи професійним суддею та навіть досвіду роботи в суді. Так, згідно зі статтею 38 цього Закону, суддею Верховного Суду може бути особа, яка має щонайменше 10 років стажу роботи на по- саді судді або досвіду професійної діяльності адвоката, чи особа, яка має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше 10 років. Подібний крок неоднозначно сприймався в юридичному середовищі на стадії розроблен- ня законопроекту, і зараз лунає багато скепти- цизму на адресу такої норми. Висловлюється думка, що зазначена новація — невиправдана й особи, які не мають досвіду роботи суддями в судах нижчих інстанцій, навряд чи зможуть виправдати надії і стати професійними суддя- ми Верховного Суду. Якщо оцінювати зазначену умову поверхово й виключно з точки зору національного досві- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 43 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ду, національних «звичок», то, на перший по- гляд, складно уявити, щоб науковець-правник, хоч б і висококваліфікований, знаний кандидат чи доктор наук, ефективно працював суддею в суді найвищої інстанції, не маючи досвіду суддівської роботи. Проте це лише на перший погляд. Якщо глибоко вивчити це питання, то можна дійти інших висновків. Загалом зарубіжний досвід свідчить, що умови відбору кандидатів на суддівські посади в найвищий суд суттєво відрізняються від умов відбору суддів у суди нижчого рівня. Критерії для кандидатів у судді вищих судів і умови їх відбору жорсткіші, ніж для суддів нижчих су- дів, і, як правило, передбачають можливість участі в конкурсі на посади суддів також і ад- вокатів, учених, інших юристів. Насправді, такий підхід логічний. Верховні, вищі суди — це суди права, завданням яких є вирішення важливих правових конфліктів. Вищі суди повинні забезпечувати єдність судо- вої практики, а в широкому розумінні — забез- печувати розвиток права. Тому кадровий склад таких судів має відповідати високим вимогам, які ставляться до рівня суду й специфіки його функцій, і може включати в себе не лише суд- дів чи осіб, які мають досвід роботи в судах, а й знаних представників юридичної науки, філо- софів права. Як приклад можна згадати США, де у 2010 р. суддею Верховного Суду було при- значено керівника Гарвардської школи права пані Каган, яка не мала суддівського досвіду. В Україні подібного ще не було й поки що зарано робити будь-які висновки про те, на- скільки ефективно й злагоджено діятиме Вер- ховний Суд, якщо суддями в ньому працюва- тимуть як особи з досвідом суддівської роботи, так і без такого досвіду — науковці та колишні адвокати. Сподіваюся, вірю, що така новація буде успішною. Прикро, що перший оголошений конкурс на зайняття посад суддів у Верховному Суді роз- почався за чинності дещо недосконалої норми частини шостої статті 69 Закону України від 2 червня 2016 р. «Про судоустрій і статус суд- дів», яка не передбачає зарахування до стажу наукової роботи стажу професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково- педагогічних) працівників у наукових устано- вах України. Таке обмеження справді виглядає дискримінаційним, але законодавець це визнав і відреагував: у проекті Закону «Про Вищу раду правосуддя» зазначену норму статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було запропоновано змінити. Наразі триває конкурс на 120 посад суддів Верховного Суду, оголошений Вищою квалі- фікаційною комісією суддів України. Водно- час закон передбачає штатну чисельність суд- дів у Верховному Суді загалом до 200 посад. Тож науковці, які бажають спробувати себе в суддівській роботі, але через установлене стат- тею 69 Закону України «Про судоустрій і ста- тус суддів» обмеження не змогли взяти участі в конкурсі, оголошеному 7 листопада 2016 р., матимуть змогу взяти участь у наступних кон- курсах. При цьому, за даними Вищої кваліфікацій- ної комісії суддів України, з 1436 кандидатів, які повідомили Комісію про свій намір взяти участь у конкурсі на посади суддів Верховного Суду, науковці становлять 15 %. Визнаймо, це немалий показник. Він демонструє, що пред- ставники юридичної науки не лише усвідом- люють важливість судової реформи та необхід- ність глибинних зрушень у здійсненні право- суддя, а й готові брати участь у цьому процесі власною працею, застосовуючи свої, без сум- ніву, глибокі та ґрунтовні теоретичні знання в царині практичної суддівської роботи. Запевняю, що Верховний Суд України за- вжди високо цінував і цінує співпрацю з пред- ставниками наукових кіл і науковими уста- новами, зокрема Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. При Вер- ховному Суді України тривалий час активно та результативно діє Науково-консультативна рада, до складу якої входять авторитетні й зна- ні правники, висококваліфіковані фахівці в різних галузях права. Учені надають наукові висновки щодо норми права, яку неоднаково застосовано судом (судами) касаційної інстан- ції. Також ми активно залучаємо представни- ків наукової юридичної спільноти до участі в 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ конференціях, семінарах, круглих столах та інших заходах, що стосуються проблематики правозастосування. На моє глибоке переконання, завдання судо- вої системи — надання якісних судових послуг кінцевим споживачам: громадянам, нашим співвітчизникам, а також суб’єктам господарю- вання, діяльність яких є основою економічного розвитку держави. Тому поліпшення якості та ефективності здійснення судочинства є спіль- ною метою і суддів, і представників суміжних правничих професій, і науковців. Судова влада є частиною державної влади, тому ефективність її діяльності та якість орга- нізації — невід’ємна складова якості та ефек- тивності функціонування держави загалом. Наразі маємо історичний шанс для проведен- ня глибинної й виваженої судової реформи і побудови якісно нової судової влади України. У цьому процесі поєднання наших зусиль, знань і професійного досвіду стане запорукою успіху. Виступ професора Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пенсільванія (США) У.Е. Батлера Доповідь академіка Ю.С. Шемшученка про на- ступну фазу конституційної реформи судової влади в Україні заслуговує на розгляд як час- тина української правової реформи. Україна більш ніж чверть століття реформує правову систему до вимог, пов’язаних із посиленням співробітництва з Європейським Союзом і частково з приєднанням України до Європей- ської конвенції з прав людини 1950 року, ви- знанням нею основних свобод людини та ін- ших зобов’язань міжнародного характеру. Діяльність України з реформування націо- нального права та приведення його до стандар- тів і вимог європейського права при фінансо- вій підтримці іноземних донорів увінчалася як успіхами, так і певними недоліками. Пробле- ми, які сьогодні існують у правовій сфері, має вирішити наступний раунд конституційної та інших правових реформ, покликаний наблизи- ти Україну до членства в Європейському Со- юзі. Цей Союз не може залишити поза увагою відносини з Україною. Україна сподівається на посилення співробітництва. У цьому має ві- діграти позитивну роль правова наука. На це спрямоване наукове співробітництво вчених Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пенсільванія (США) та Інституту дер- жави і права ім. В.М. Корецького НАН України, яке передбачає проведення спільних наукових форумів у США та Україні. Корисним було б також залучення до цієї наукової співпраці На- ціональної академії правових наук України. Виступ ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академіка НАН України В.Я. Тація Однією з найбільш загрозливих тенденцій су- часного стану правосуддя є рівень виконання судових рішень. За даними Міністерства юсти- ції України, сьогодні виконується менше 50 % судових рішень. За таких обставин обґрунто- вано постає питання про ефективність взага- лі системи правосуддя, коефіцієнт її корисної дії. Власне, цей чинник на сьогодні меншою мірою залежить від самого суду, але він є ре- альним показником обґрунтованості існуван- ня суду, його утримання за рахунок платників податків, адже де логіка у витрачанні значних Виступ іноземного члена НАН України, професора Юридичної школи Дікінсона Університету штату Пен- сільванія (США) Уїльяма Елліота Батлера ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 45 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ бюджетних коштів на утримання судді, штату апарату суду, поточні витрати, пов’язані з про- вадженням по судовій справі, якщо результа- том буде папірець, завдяки якому неможли- во припинити порушення права та поновити право. Очевидно, що технологія судового про- вадження має логічно завершену структуру, а саме: а) звернення до суду, б) судовий розгляд і в) виконання судового рішення. Обмеження функцій суду лише стадіями звернення до ньо- го і судовим розглядом значно знижує ефектив- ність його діяльності, оскільки провадження в судовій справі фактично поділено між двома суб’єктами, які організаційно належать до різ- них гілок влади — судової і виконавчої. Брак ді- євих механізмів контролю суду за виконанням судових рішень через природу останнього, зо- крема його, так би мовити, «безініціативність», тобто спроможність діяти тільки за зверненням особи (наприклад, лише в разі скарги на безді- яльність органу виконання судового рішення), значно знижує ефективність і соціальну цін- ність судової діяльності. Не випадково Євро- пейський суд з прав людини вважає стадію ви- конання судового рішення частиною загально- го процесу із судового захисту права. Тому актуальним є питання суттєвих змін у державній політиці щодо виконання судових рішень. Певні кроки в цьому напрямі зроблено. Зокрема, в Конституції закріплено норму про контроль суду за виконанням судових рішень, відбулися певні реорганізаційні процеси в сис- темі органів виконання судових рішень, ство- ренні передумов для формування служби при- ватних виконавців та низка інших заходів. Про ефективність цих кроків можна судити з часом, але варто наголосити, що основним концептом у питанні виконання судових рішень має бути не те, хто виконує судові рішення (суди, орга- ни виконавчої влади, недержавні організації), а ефективність цієї діяльності (умови, засоби забезпечення, гарантії, механізми, контроль). Вдосконалення механізму виконання судових рішень пов’язане насамперед з поліпшенням системи контролю й відповідальності за не- виконання або неналежне виконання рішень судів. Зміни до Конституції поклали обов’язок щодо контролю за виконанням судових рішень на суди. Незважаючи на те, що в більшості за- рубіжних країн підтримується рух на розван- таження судів шляхом позбавлення їх несуд- дівських функцій, все ж вважаємо, що в умо- вах України цей крок є правильним. Водночас, на нашу думку, недоречним є позбавлення в перспективі прокуратури функції нагляду за виконанням судових рішень. Навіть ЄСПЛ неодноразово пов’язував закінчення кримі- нального судочинства саме з моментом відбут- тя покарання. З українським підходом — про- курор є на стадіях досудового розслідування та судового розгляду, але чомусь його немає на стадії виконання вироку. Вважаємо, це може потягнути за собою значні порушення прав за- суджених і, як наслідок, звернення до ЄСПЛ з прогнозованим негативним рішенням для держави. Щодо питання підвищення рівня професій- ної кваліфікації суддів, то сьогодні дійсно спо- стерігається «знекровлення» судової системи. Досвідчені судді масово виходять у відставку, судді-«пятирічки» очікують своєї долі. За да- ними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, 11 судів повністю припинили своє функціонуван- ня через припинення повноважень суддів, інші суди функціонують у складі половини, або й менше, від штатного розпису суддів. Це при- Виступ ректора Національного юридичного універси- тету імені Ярослава Мудрого, академіка НАН України Василя Яковича Тація 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ зводить до порушення принципів розумності строків судового розгляду та доступності пра- восуддя. Навантаження на діючих суддів збіль- шилося втричі. Вирішити проблему могло б запровадження інституту мирових суддів, які могли б розглядати нескладні судові справи. Для цього у Законі «Про судоустрій та статус суддів» доцільно передбачити, що місцеві суди мають дворівневу структуру — мирові суди і окружні місцеві суди. Перші могли б опера- тивно розглядати справи про адміністративні правопорушення, нескладні цивільні справи, справи про кримінальні проступки. Варто та- кож вирішити питання прийняття Кодексу про кримінальні проступки. Нове законодавство передбачає оновлення суддівського корпусу за рахунок науковців та адвокатів. Наскільки ефективною буде ця стратегія, покаже час, але видається, більш ефективною могла б бути політика поетапно- го очищення суддівського корпусу, зокрема за процедурою кваліфікаційного оцінювання. Якість правового забезпечення судової ре- форми міг би підвищити і її кваліфікований науково-експертний супровід. У рамках На- ціональної академії правових наук України це робиться на безоплатній основі. Між тим інте- лектуальна робота у всьому світі належить до найбільш високооплачуваних видів діяльності. У цьому зв’язку і нам варто подумати про ме- ханізми цивільно-правових договорів з питань надання експертних послуг. Це могло б стати додатковим мотивуючим фактором та вивести взаємодію науки і практики на вищий, більш цивілізований рівень. Виступ директора Інституту законодавства Верховної Ради України, члена-кореспондента НАН України О.Л. Копиленка Сьогодні питання судово-правової реформи є вкрай актуальними. У суспільстві є на це ве- ликий запит, зумовлений проблемою довіри до судової влади. На жаль, попри всі попере- дні спроби судово-правової реформи, залиша- ються актуальними слова Тараса Шевченка: «Правди в суді немає...». Як відомо, Указом Президента України від 3 березня 2015 р. було створено Конституційну Комісію. Маю честь входити до її складу і, від- повідно, брав участь у тих засіданнях Комісії та робочої групи, де розглядалося це питання. Як відомо, ухвалено пакет змін до Конституції та законів, які стосуються оновлення судової влади. Ці зміни вже набули чинності, та коротка практика їх реалізації засвідчила наявність певних проблем. Наприклад, і про це вже го- ворили попередні доповідачі, бачимо досить дивний підхід до кандидатів на посади суддів Верховного Суду. Зокрема, не зараховуються науковий стаж, наукові ступені та звання тим, хто їх отримав у наукових установах, у тому числі в НАН України, НАПрН України, Інсти- туті законодавства Верховної Ради України. У контексті обговорення цієї проблеми Ін- ститут законодавства зайняв активну насту- пальну позицію, і в контакті з Комітетом Вер- ховної Ради України з питань правової політи- ки та правосуддя було підготовлено пропози- ції про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою усунення дискримінаційного ставлення до науковців. Водночас це привертає увагу до ще однієї проблеми — як нам ставитися до того, що не Виступ директора Інституту законодавства Верховної Ради України, члена-кореспондента НАН України Олександра Любимовича Копиленка ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 2 47 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ встигли зміни до закону вступити в дію, а ми вже готуємо нові зміни до цього закону? Це давня дискусія. Та, на мою думку, не треба боятися внесення змін до законодавства, які об’єктивно зумовлені необхідністю постійного вирішення питань суспільного та державного розвитку України за 25 років її незалежності, бо інакше матимемо протилежну тенденцію — гонитву за так званими цілісними законами зі штучним предметом правового регулювання. Втім, це є окремим питанням, вартим само- стійного розгляду на Президії НАН України. З іншого боку, на жаль, збереглися й ті про- блеми, заради яких, власне, розпочиналася нинішня судово-правова реформа. Зокрема, йдеться про тотальне втручання судів, скажі- мо так, — у навколишнє середовище. Про це, до речі, щойно дуже точно сказав академік С.В. Комісаренко, згадавши рішення Одесь- кого окружного адміністративного суду про зобов’язання Міністерству освіти і науки при- своїти науковий ступінь кандидата наук здобу- вачеві, якому всі наукові інстанції відмовили з огляду на плагіат у роботі. Якщо стати на цей шлях, то і закони фізики будуть регулюватися рішеннями суду. Нарешті, слід звернути увагу на ще один нинішній елемент науково-правового забезпе- чення судової реформи. Йдеться про активне запозичення зарубіжного досвіду й участь за- рубіжних експертів у процесі підготовки змін до законодавства. Можна по-різному ставитися до такого ак- тивного, іноді беззастережного запозичення того, що функціонує в інших країнах, але беру- чи до уваги європейський вектор нашого роз- витку, це слід сприймати як реальність. Інша справа, що одночасно з цим не слід забувати слова М.С. Грушевського: «Зростаймо між со- бою в нових формах європейського життя». Обговорення питань судово-правової ре- форми підводить нас до одного, певною мірою делікатного, питання: якою є роль сучасної юридичної науки в цьому процесі. З одного боку, беззаперечним є потужний потенціал су- часної юридичної науки, з іншого — наскільки вона здатна задовольнити сучасний, умовно кажучи, «попит» на її здобутки, і взагалі чи є ці здобутки. Так сталося, що суспільством скоріше сприй- мається популярний нині термін «експерт», ніж словосполучення «академічна наука». Ця проблема є набагато серйознішою, ніж здається на перший погляд. Виявляється, що можна на підставі закону про громадські організації ство- рити «щось», назвати це інститутом, академією, а представників цих інституцій — експертами. При цьому можна не мати відповідної освіти, професійного досвіду, але назвати себе експер- том і давати поради суспільству. Та куди заве- дуть ці поради — питання риторичне. На жаль, юридична наука, та й не тільки юридична, віддає свою «територію», хоча мусила б її захищати. Стенограму підготував заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, академік НАПрН України, д.ю.н., проф. О.В. СКРИПНЮК

Судова влада в Україні: сучасна доктрина, механізми та перспективи реалізації (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 року)

Institution

Ähnliche Einträge