Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну

Статья излагает правопонимание Эрлиха, подчёркивает особенности его мышления в контексте правовой культуры постмодерна. Автор, считая мышление Эрлиха «органичным», указывает на то, что этот тип мышления, который на данном этапе используется в Европе, наиболее эффективен во времена информационного об...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автор:	Братасюк, М.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Теми:	Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11482
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 152-156. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860117311921324032
author	Братасюк, М.Г.
author_facet	Братасюк, М.Г.
citation_txt	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 152-156. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Статья излагает правопонимание Эрлиха, подчёркивает особенности его мышления в контексте правовой культуры постмодерна. Автор, считая мышление Эрлиха «органичным», указывает на то, что этот тип мышления, который на данном этапе используется в Европе, наиболее эффективен во времена информационного общества. The article outlines Ehrlich’s views on law, stresses the particularities of his thinking in the context of postmodern law culture. The author considers Ehrlich’s thinking as “organic” and suggests that this type of thinking, also applied in Europe, has proven to be most effective in the times of the informational society.
first_indexed	2025-12-07T17:37:11Z
format	Article
fulltext	КЛАСИКИ ФІЛОСОФІЇ І СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА: ЄВГЕН ЕРЛІХ 152 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. © 2005 М. Г. Братасюк Тернопільська академія народного господарства ЗНАЧЕННЯ ПОГЛЯДІВ Є. ЕРЛІХА НА ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОГО МИСЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ПОСТМОДЕРНУ Нове, сучасне мислення потрібне в усіх сферах суспільного життя: в економіці, в політиці, в освіті тощо. Правова сфера не є винятком. В ній, мож- ливо, виразніше від інших сфер простежується іне- рція старих кодів, схем мислення, старих стереоти- пів, ідей та принципів, а тому необхідність відмови від них і заміни цього мислення іншим, сучасного типу, є дуже на часі. Підхід до нових, нинішніх проблем і реалій зі старими способами мислення, старими схемами, ідеями, поняттями, розумінням тощо дуже часто зумовлює ситуацію не тільки не вирішення цих проблем, а навпаки – їх усклад- нення і примноження. Кожна нова епоха викликає радикальні зміни не лише в різних сферах життєді- яльності, але й у мисленні, його змісті, способах тощо. Це стосується також правового життя і пра- вового мислення. Сучасному українству, щоб мати перспективи розвитку в часі, треба адекватно реагувати на ви- моги цивілізації, на темпи сучасного світового роз- витку, на глобалізаційні та інтеграційні процеси в Європі та світі, на інформаційний бум, загалом на запити сучасної людини тощо. Правове мислен- ня теж повинно реагувати на постійного змінюва- ний світ, воно не може бути незмінним, воно має стати стимулюючим чинником сучасного розвит- ку. На жаль, у вітчизняній правознавчій галузі знання до проблеми правового мислення інтересу донині практично не проявлялося, за винятком де- кількох філософсько-правових досліджень [11; 14; 3], в контексті яких аналізовано окремі аспекти проблеми сучасного правового мислення. Значно більше уваги до даної проблеми проявляють зару- біжні правознавці, зокрема філософи права [17; 16; 21; 20; 4]. Ці автори переконливо доводять, що правове мислення безпосередньо пов’язано з про- блемою праворозуміння, з пошуками істини в пра- ві, пізнанням права, перетворенням його в стиму- люючий або ж, навпаки гальмівний чинник суспі- льного розвитку тощо. В нинішньому вітчизняному правознавстві склалася ситуація, коли фундаментальних дослі- джень обмаль, а зусилля науковців зводяться в ос- новному до коментування нормативних положень позитивного права, до “…поганого коментування поганого законодавства, безпорадного узагаль- нення правозастосувальної практики”, – як пише про аналогічну ситуацію у сусідів – росіян Д. А. Кє- рімов [9; 17]. З огляду на сказане вище, стає зрозуміло, наскі- льки важливо вітчизняним правознавцям мати су- часне, нове для них, правове мислення, бо воно і є засобом подолання нинішньої кризи в нашому пра- вознавстві. Чимало оригінальних, дуже актуальних нині поглядів на юридичне мислення віднаходимо у творчій спадщині представників соціологічної юриспруденції, зокрема Є. Ерліха, фундатора вчення про “живе право”. Сьогодні, читаючи твори Є. Ерліха, можна ли- ше подивуватися тому, наскільки по сучасному звучать його ідеї, які вони адекватні потребам ни- нішнього життя. Це стосується його ідей про при- роду права, витоків його, сутності, взаємозв’язку права і культури, зокрема права і моралі, унікаль- ності форм права у різних народів тощо. Ми ж проаналізуємо його погляди на правове мислення, його природу, стиль, характерні риси та способи. Погляди Є. Ерліха на правове мислення зумов- лені його розумінням природи і сутності права. Сьогодні ми можемо констатувати з достатніми підставами, що Є.Ерліх мислив право як соціо- культурне, духовне за суттю явище, створене спі- льними зусиллями соціуму [25], на противагу нор- мативістсько-позитивістському підходу, який зу- мовлює ототожнення права та закону [19]. Відомо, що Є. Ерліх використав у своїй творчості здобутки історичної школи права [1], зокрема висунутий нею принцип “духу народу”, правової свідомості як першоджерела права. Є. Ерліх водночас і дорі- кав представникам цієї школи за те, що віддавали превагу пошукам правових абстракцій і не цікави- лися живим правом, не досліджували реальних правових відносин. Право в розумінні Є. Ерліха постає як живе, складне, багатогранне явище, тисячами ниток пов’язане з життєвими обставинами, живим пото- ком життя (чи на мала на мислителя впливу філо- М. Г. Братасюк Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 153 софська школа “філософії життя”, ідеї таких її представників як : А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон та ін.?). Є. Ерліх стверджував, що роз- виток права, його творення, пізнання, вдоскона- лення залежать від рівня розвитку суспільства, від спільнот людей, що його складають, яким воно по- трібне (сім’ї, релігійної громади, торгової спілки тощо), від розвитку господарських зв’язків, від структур цих спільнот, їх культурних характерис- тик, здатності їх до консолідації і навпаки, інших особливостей їх розвитку. Правотворчість, наголо- шував Є. Ерліх,” залежить в значній мірі від масш- табу свободи і творчості юристів” [25]. Правові но- рми, вважав мислитель, складаються в суспільстві органічно, вони витікають, виростають із безпосе- реднього спостереження життя, торгівлі, звичок, статутних правил різних спільнот [25]. Дослідники творчості Є.Ерліха підкреслюють його ідею зв’язку права “із суспільними відносинами, соціа- льними умовами, з економічними відносинами” [ 15, с. 53], і не згадують, як правило, про те, що цей мислитель добре бачив також зв’язок права та культури, її складових. В суспільному житті Є. Ер- ліх виділяв моральність, мораль, правила честі, добрий тон, моду, звичаї тощо, наголошував, що вони чинять відповідний вплив на право, право- порядок і “проникають в нього” [25]. Є. Ерліх за- кликав для розуміння витоків і сутності права ви- вчати, перш за все, “порядок, який існує в спі- льнотах як соціокультурних утвореннях. Причина невдач всіх попередніх спроб пояснити право по- лягає в тому, що вони виходили з правових поло- жень, а не з цього порядку”, – вважав він [25]. Ми- слитель вважав, що сімейне право є внутрішнім порядком сімейної спільноти; право трудових до- говорів – внутрішнім порядком виробничих об’єднань; речове і спадкове право регулює відно- сини господарських утворень, їх матеріальні заса- ди тощо. І особливо хотілося б наголосити ось на чому: при дослідженні права Є. Ерліх закликав враховувати культурні передумови всього цивілі- зованого світу [25, с. 383]. Поскільки різні народи знаходяться на різних ступенях розвитку, поскільки вони в культурно-іс- торичному зрізі різні – звички, мода, суспільна психологія тощо, то зрозуміло, що правосвідо- мість, правове мислення, правова психологія будуть у цих народів також відрізнятися. Право ж держави, по- зитивне право у зв’язку з цим, має в усіх істотних на- прямах відповідати суспільному розвитку [25, с. 269]. В радянські часи Є. Ерліху приписувалося праг- нення завуалювати експлуататорську суть буржуа- зної держави і “дух капіталістичного правопо- рядку”, применшити роль держави і писаного пра- ва [15]. В умовах тоталітаризму, зрозуміло, таке прочитання Є. Ерліха було природнім. Насправді ж він нічого не прагнув применшувати чи заперечу- вати . Він хотів лише показати право не частково, не однобоко, а цілісно, всебічно, відтворити його реальний смисл [24]. І йому це вдалося завдяки комплексній методології, філософському баченню права, дослідженню його не лише з позиції соціо- логічного підходу, але й з позиції “філософії куль- тури” (Б. Кістяківський). Він ділив право, єдине за своєю суттю, на право суспільне, право юристів і державне право, яке вважав більш пізнім явищем, порівняно з двома першими [25, с. 60-154]. Юрис- ти віднаходять право, держава ж не віднаходить, а лише велить [25, с. 152]. Право не примушує, при- мушує закон. Є. Ерліх наголошував, що живе пра- во – це лише те право, що “входить в життя, стає живою нормою, все інше – це лише голе вчення, норма, рішення, догма чи теорія” [25, с. 33]. “Жи- ве” це право тому, що відповідає на вічно зміню- вані запити життя, само змінюється відповідно до життєвих потреб, органічно розвивається і вдоско- налюється в гущі суспільних відносин – в силу цього воно і має бути регулятором суспільних відносин. Як же належить вивчати, мислити, трактувати, шукати право, що є соціокультурним феноменом, “живим” правом? Яким має бути правове мис- лення? Якщо спробувати відповісти на ці запитан- ня на підставі ерліхівських поглядів на право, то побачимо, що мислитель цілком в дусі сучасності наголошував, що дослідження сутності права ви- магає від правової науки бути історичною, етноло- гічною, соціологічною тощо, тобто використовува- ти низку методів, оскільки таке складне та багато- гранне явище як право неможливо об’єктивно про- аналізувати з позицій одного лише формально – догматичного підходу [24]. Вважаючи, що право нерозривно пов’язано з головами людей, їх свідо- містю, внутрішнім світом, Є. Ерліх закликав пра- вознавців відтворювати повну картину правового життя, обов’язково досліджувати духовні процеси, які зумовлюють творення і динаміку права. Чима- лу увагу звертав мислитель на психологічний бік правотворчості, аналізував почуття справедливо- сті, уявлення про право, вважав, що дослідження правопорядку без психологічного підходу буде неповним [8]. Він дуже слушно акцентував на ідеї, що правознавець має володіти тонким чуттям реа- льності, в якій народжується і живе право [25, с. 381-384]. “Тонке чуття права” як метод його пі- знання до раціонально – теоретичних способів до- слідження, як відомо, не належить, тим не менше Є. Ерліх таким підходом до права не нехтує, де- Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення у контексті правової культури постмодерну 154 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. монструючи високу філософсько-правову культу- ру мислення. Тим самим він дає підстави віднести його до тих правознавців, для яких логіка життя є важливішою і вищою від логіки норм. Є. Ерліх був із тих мислителів, які в епоху за- силля юридично-позитивістської методології від- стоювали принцип плюралізму в поглядах на ви- токи права, істину в праві, методологію дослі- дження його тощо. На підставі його творчої спа- дщини можемо констатувати, що фундатор “жи- вого” права захищав таке ж, відкрите, живе, тво- рче, органічне правове мислення і заперечував од- нобоко раціоцентричне, препароване на догоду етатизму, штучне, механістичне наукоподібне. Є. Ерліх був поміж тих небагатьох мислителів- юристів, які прагнули захистити право як функцію живого життя від наступу на нього нау- ковірування, технократичного, дегуманізованого мислення, що було характерною рисою інтелек- туальної культури європейського модерну. Як ви- сокоосвічена людина, мислитель з глибоким філо- софським розумом Є. Ерліх, вочевидь, розумів не- безпеку, яку ніс із собою дегуманізований, безосо- бистісний, позбавлений ціннісного виміру, зараці- оналізований, заформалізований європейський ін- телект в право, цю невід’ємну від живої людини царину її буття, і все його вчення про “живе” право покликане заперечити домінування такого інтелек- ту в правовому житті. Він відстоює ідею органіч- ного правового мислення [25; 22; 24]. Правове мислення – це активний процес безпо- середнього та опосередкованого сприйняття право- вої реальності в чуттєво-мислиннєвих образах, в поняттєвому вираженні. Це інтелектуальна акти- вність в правовій сфері, що проявляється в осяг- ненні смислу права, в праворозумінні, інтерпрета- ції його, правозастосуванні тощо. Ця інтелектуаль- на активність в правовій сфері не вичерпується раціональністю, хоча раціональність в мисленні загалом виражена найбільш повно. Дослідники стверджують, що немає “чистого” чуття права, що було б вільним від впливу правового мислення [18]. Є. Ерліх як і Р. Ієрінг, Є. Спекторський, С. Муромцев, М. Бердяєв усвідомлював небезпеку відриву права від живого життя живих взаємодію- чих індивідів, їх потреб, інтересів, цінностей засо- бом абстрактного, механістичного мислення. За- киди стосовно того, що Є. Ерліх ніби то чітко не окреслив методології дослідження права [15] не мають під собою підстав. Щоб запобігти частко- вому, однобокому, поверхневому трактуванню права, мислитель пропонує шлях пізнання права від індукції до дедукції, від одиничного до загаль- ного, а не навпаки. Саме в одиничному, конкретно – окремішному, емпіричному вбачає Є. Ерліх най- більше життя, для нього загальне завжди бідніше одиничного, в абстрактному немає життя, в ньому є порожнеча [23]. Досліджувати реалії життя, мати загострене чуття цих реалій, мати органічне живе правове мислення, мислення, що постійно “вслуха- ється” в буття (М. Гайдеггер), живе разом із ним і взаємодіє – ці ідеї фундатора “живого” права по- вністю співзвучні з поглядами таких правознавців інформаційного суспільства як: Л. Фуллер, А. Га- рапон, Р. Дворкін, Дж. Ллойд, А. Кауфман, Є. Сте- льмах та ін. [20; 4; 6; 13]. Історія філософії показує, як важко поєднати в мисленні одиничне та зага- льне, історія права – що поєднати їх на практиці у сто разів важче. Існує велика спокуса підмінити правотворчість, що має йти з живої дійсності, як наголошував Є. Ерліх, розробкою і застосуванням абстрактно – формальних схем. Мислитель бачив, що західно-європейське право розвивається як пра- во закону (логічно – розсудкова форма), а не як право живого буття, яке він прагнув захистити, за- кликаючи завжди проникати в глибину того сми- слу, що лежить за зовнішньою формальністю но- рми. Він не довіряв ні “системі твердо встановле- них правових правил” [24, с. 17], ні самовпевне- ному, очищеному від почуттів, цінностей, інтуїції, розуму, втіленому в юридичній логіці. Аналогії, конструкції, розмаїті логічні прийоми, на думку Є. Ерліха, можуть дати дуже незначні результати. Думка, що з їх допомогою суддя може віднайти волю законодавця, яка міститься в прихованому вигляді у нормах закону, є помилковою, – вважав мислитель [22, с. 147]. Він наголошував, що засто- сування винятково формально – догматичного під- ходу до права зумовлено неправильним, частковим розумінням права, ототожненням його лише з позитивною нормою, в той час, як право виростає із глибин суспільного життя і живе незалежно від волі законодавця, держави, яка може навіть запере- чувати право як таке [23]. Застосування до аналізу права лише логічних прийомів зводиться в кінце- вому підсумку до маніпуляцій поняттями, необхід- них для отримання бажаних результатів. Є. Ерліх критикував юридичну логіку, яка зумовлювала не- свободу судді в знаходженні істини в праві, зму- шувала його за кожним рішенням кожного конкре- тного випадку звертатися до законодавця. Мисли- тель взагалі не вважав юридичну логіку логікою. Він вважав, що це небезпечна в значній мірі “тех- ніка”, бо з її допомогою виправдовується багато зловживань суддів [23, с. 303-304]. Технічні фікції та конструкції, на думку Є. Ерліха, юрист викорис- товує лише для того, щоб завуалювати, прикрити М. Г. Братасюк Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 155 ними свою власну позицію, він використовує їх просто як зовнішню форму. З допомогою юридич- них фікцій та конструкцій юристи дуже часто сві- домо неправильно тлумачать правові положення [23]. Мислення, що оперує юридичними конструк- ціями під виглядом тлумачення закону, може вихо- лостити з нього все те позитивне, що міститься в звичаєвому праві, – стверджував Є. Ерліх. Юри- дичне мислення, сформоване догматичним підхо- дом до права, позитивістсько-нормативістською методологією, виявляє свою нездатність рухатися адекватно змінюваній дійсності, стає непово- ротким, негнучким, або ж перетворюється в мані- пуляції поняттями на догоду одному частковому інтересу. І в першому, і в другому випадках воно стає неспроможним на пошуки істини в праві. Є. Ерліх, як бачимо, не погоджувався з таким юри- дичним мисленням, для якого абстрактна логіка, “юриспруденція понять” є вищою і визначальні- шою від життя. Він усвідомлював абсурдність си- туації, коли логіка є первинною стосовно буття, а воно має бути препароване стосовно такої логіки. Мислення, сформоване в руслі позитивістсько-но- рмативістської методології, настільки абсолютизує раціональне, що в цьому ідеальному конструюван- ні раціонального це мислення втрачає зв’язок з жи- вими правовідносинами, доводиться до формалізо- вано – алгоритмічних форм. “Така конструкція знань, – пише В. М. Денисенко, – виступає вже не як відображення дійсності, а як самоцінна ірраціо- нальна форма, у відповідності з якою має узгоджу- ватися дійсність” [7, с. 21]. Правовий раціоналізм, по мірі відчуження від реальності, має здатність до пе- ретворення в свою протилежність – ірраціональне. Може скластися враження, з огляду на сказане вище, що Є. Ерліх взагалі заперечує раціоналізм в правовому мисленні, але це не так. Він наголошу- вав, що усталена система понять в правознавстві не- обхідна, без неї неможливе наукове правове мис- лення, але в той же час мислитель звертав увагу на емпіричне походження понять. Він неодноразово на- гадував, що лише загострене чуття правової реально- сті, живе споглядання правових відносин є тим під- ґрунтям, на якому можливе формування понятійного апарату, увідповідненого дійсності [ 25, с. 17]. Юридичне мислення, сформоване на базі пози- тивістської методології, вважав Є. Ерліх, для цілей знаходження права користується не поняттями, які утворюються при оцінці інтересів, аналізі правових відносин, а лиш абстракціями із цих понять [23], а тому воно настільки далеке від дійсності, наскі- льки механістичне. “Живе право” має пізнаватися органічним пра- вовим мисленням. Вільне знаходження права не- можливе без такого творчого, відкритого новаціям, динамічного мислення. Таке оригінальне тракту- вання правового мислення, таке нетрадиційне ба- чення інтелектуального процесу працювало на за- хист юснатуралістичної парадигми в європейсь- кому праві, на захист гуманістичного сенсу права як втілення справедливості, форми вираження свободи, як невід’ємного атрибуту людської куль- тури, активного стимулюючого чинника суспіль- ного розвитку. Тип правового, вірніше законницького мис- лення, сформованого позитивістським підходом до права, і запереченого Є. Ерліхом, був поро- дженням гіпертрофованої раціоналістичної тра- диції і в європейському праві, і загалом в західно- європейській культурі модерної епохи. Поскільки право є невід’ємною складовою культури, то воно несе на собі відбиток, слід того всього, що є в цій культурі істотного, значущого. Вся духовна куль- тура модерну розвивається під знаком раціоналіс- тичності, наукоцентричності, і право не складає винятку [3; 1; 2]. Воно, будучи поглиненим пози- тивістською методологією, теж форма раціоналіз- му, на жаль, далеко не краща, це форма виродже- ного раціоналізму. М. Бердяєв, осмислюючи це явище у науковому і загалом духовному житті Єв- ропи, наголошував, що “позитивізм – це антирене- сансне явище і криза гуманізму”, це “якийсь не- людський акт пізнання, очищений від всього гума- ністичного” [2, с. 126]. Позитивізм – це раціона- лізм розсудку, який все підраховує, на все накладає свої утилітарні форми, в які не втискаються смисли і цінності людського буття. Е. Гуссерль зауважу- вав, що “причини скрути раціональної культури полягають не в суті самого раціоналізму, а лише в його спотворенні /.../ “об’єктивізмом” [5, с. 115]. Науковець мислиться позитивістами безпристрас- ним, стерильним, очищеним від філософсько- світоглядних знань та установок, живучим поза конкретним простором і часом, поза конкретними культурними впливами, байдужим до смисложит- тєвих та ціннісних сенсів, суб’єктом. Саме позити- візм причетний до ствердження технократичного, механістичного, зараціоналізованого мислення, для якого жива, конкретна людина завжди була “перешкодою” на шляху до об’єктивної істини, мислення, що спричинилося до всіх найбільших катаклізмів ХХ століття. В. Ключевський назвав позитивістське мислення “гіпертрофованою са- мовпевненістю розуму” і наголосив, що людське суспільство “створюється не одними лише по- требами розуму; навряд чи природно підпоряд- ковувати всі сили людини деспотизмові однієї із Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення у контексті правової культури постмодерну 156 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. них, і навряд чи людство можна перетворити в логічний прилад” [ 10, с. 450]. Нині західноєвропейський метаетнос переживає еволюцію глибинних ментальних засад. Стосовно раціональності, то треба констатувати, що відбува- ється трансформація тих принципів, що були сфо- рмульовані в добу Нового часу як вихідні засади раціональності. Європа не відмовляється від раціо- нального мислення, вона відмовляється від старого гіпертрофованого раціонального мислення. Вона формує нові типи раціональності загалом і в праві зокрема. І, як не дивно, саме тип органічного пра- вового мислення, яке захищав Є. Ерліх століття назад, сучасні європейці використовують в своєму праві – воно, це мислення, виявилося ефективним в умовах інформаційного суспільства. Список літератури 1. Аннерс Э. История европейского права. – М.,1996. 2. Бердяев Н. А. Смысл истории. – М.,1990. 3. Братасюк В. М. Право як форма прояву ін- телектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-гер- манської правової сім”ї). / Автореф. дис. ...к.ю.н. – К., 2005. 4. Гарапон А. Хранитель обещаний. Суд и демокра- тия. – М., 2003. 5. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия. // Вопросы философии, 1986. – № 3. 6. Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К., 2001. 7. Денисенко В. М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу Євро- пейської історії. // Автореф.дис. ... д.п.н. – Львів, 1998. 8. Иеринг Р. Борьба за право. – М.,1904. 9. Керимов Д. А. О предмете и функциях фило- софии права. // Теория государства и права. Философия права. – М.,1999. 10. Ключевский В. О. Неопубликованные произведе- ния. – 1983. 11. Козловський А. А. Право як пізнання. – Чернівці, 1999. 12. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996 та ін. 13. Ллойд Д. Идея права. – М., 2002. 14. Малишев Б. В. Правовий прецедент:стиль юридичного мислення. // Проблеми філософії права. – 2004, Т. 2. 15. Марчук В. П. “Свободное право” в буржуазной юриспруденции. Критика концепций Е. Эрлиха. – К.,1977. 16. Овчинников А. И. Правовое мышление в ге- рменевтической парадигме. – Ростов Н/Д., 2002. 17. Овчинников А. И. Правовое мышление и теоре- тико-методологический анализ. – Ростов Н/Д ., 2003. 18. Причепій Є. М., Чекаль А. М. та ін. Філософія. – К., 2001. 19. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 2001. 20. Фуллер Л. Мораль права. – К., 1998. 21. Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000. 22. Erlich E . Recht und Leben, 1967. 23. Erlich E. Die juristische Logik. – Tubingen, 1918. 24. Erlich E. Freie Rechtsfindung und freie Rechtswis- senschaft. – Leipzig, 1903. 25. Erlich E. Grundlegung der Sociologie des Rechts. Munchen und Leipzig, 1913. М. Г. Братасюк ЗНАЧЕНИЕ ВЗГЛЯДОВ ЭРЛИХА НА ОСОБЕННОСТИ ЮРИДИЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ ПОСТМОДЕРНА Статья излагает правопонимание Эрлиха, подчёркивает особенности его мышления в контексте правовой культуры постмодерна. Автор, считая мышление Эрлиха «органичным», указывает на то, что этот тип мышления, который на данном этапе используется в Европе, наиболее эффективен во времена информационного общества. M. H. Bratasuik THE SIGNIFICANCE OF EHRLICH’S VIEWS FOR THE PARTICULARITIES OF LEGAL THINKING IN THE CONTEXT OF THE LEGAL CULTURE OF THE POSTMODERN The article outlines Ehrlich’s views on law, stresses the particularities of his thinking in the context of postmodern law culture. The author considers Ehrlich’s thinking as “organic” and suggests that this type of thinking, also applied in Europe, has proven to be most effective in the times of the informational society.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11482
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1818-992X
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:37:11Z
publishDate	2005
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Братасюк, М.Г. 2010-08-19T16:25:07Z 2010-08-19T16:25:07Z 2005 Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 152-156. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11482 Статья излагает правопонимание Эрлиха, подчёркивает особенности его мышления в контексте правовой культуры постмодерна. Автор, считая мышление Эрлиха «органичным», указывает на то, что этот тип мышления, который на данном этапе используется в Европе, наиболее эффективен во времена информационного общества. The article outlines Ehrlich’s views on law, stresses the particularities of his thinking in the context of postmodern law culture. The author considers Ehrlich’s thinking as “organic” and suggests that this type of thinking, also applied in Europe, has proven to be most effective in the times of the informational society. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну Значение взглядов Эрлиха на особенности юридического мышления в контексте правовой культуры постмодерна The significance of Ehrlich’s views for the particularities of legal thinking in the context of the legal culture of the postmodern Article published earlier
spellingShingle	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну Братасюк, М.Г. Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
title	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
title_alt	Значение взглядов Эрлиха на особенности юридического мышления в контексте правовой культуры постмодерна The significance of Ehrlich’s views for the particularities of legal thinking in the context of the legal culture of the postmodern
title_full	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
title_fullStr	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
title_full_unstemmed	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
title_short	Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
title_sort	значення поглядів є. ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну
topic	Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
topic_facet	Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11482
work_keys_str_mv	AT bratasûkmg značennâpoglâdívêerlíhanaosoblivostíûridičnogomislennâvkontekstípravovoíkulʹturipostmodernu AT bratasûkmg značenievzglâdovérlihanaosobennostiûridičeskogomyšleniâvkontekstepravovoikulʹturypostmoderna AT bratasûkmg thesignificanceofehrlichsviewsfortheparticularitiesoflegalthinkinginthecontextofthelegalcultureofthepostmodern

Значення поглядів Є. Ерліха на особливості юридичного мислення в контексті правової культури постмодерну

Репозитарії

Схожі ресурси