Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта
There has been investigated the concept of perfectivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the concepts connected with perfective semantics, peculiarities of their communicative realization. The article is a part...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2003 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114877 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 42. — С. 133-137. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257650383519744 |
|---|---|
| author | Сорокін, С.В. |
| author_facet | Сорокін, С.В. |
| citation_txt | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 42. — С. 133-137. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | There has been investigated the concept of perfectivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the concepts connected with perfective semantics, peculiarities of their communicative realization. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The main methodological positions of the research are the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguoculturological approaches.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:50:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
Факультет иностранной филологии
Проблемы современного языкознания
133
Теклик
1. яз-ар-ым, башла-р-ым, ал-ыр-ым, кел-ир-им, кор-ер-им, ол-ур-ым
2. яз-ар-сынъ, башла-р-сынъ, ал-ыр-сынъ, кор-ер-синъ, ол-ур-сынъ
3. яз-ар, башла-р, ал-ыр, кор-ер, ол-ур
Чокълукъ
1. яз-ар-мыз, башла-р-мыз, ал-ыр-мыз, кел-ир-миз, кор-ер-миз, ол-ур-
мыз
2. яз-ар-сы(нъы)з, башла-р-сы(нъы)з, ал-ыр-сы(нъы)з, кел-ир-си(нъи)з,
кор-ер-си(нъи)з, ол-ур-сы(нъы)з
3. яз-ар(лар), башла-р(лар), ал-ыр(лар), кел-ир(лер), кор-ер(лер),
ол-ур(лар)
Даимий келеджек заман фиилининъ менфий шекли умумий къаидеге эсасланып япыла: менфий негиз +
вакъыт ялгъамасы + шахыс ялгъамасы.
Лякин земаневий къырым эдебий тилинде даимий келеджек заман менфий фиилининъ чешит тюрлю
шахысларда тюрлю фонетик шекиллери бар:
1 шахыс текликте яз-ма-р-ым ерине яз-ма-м, башла-ма-р-ым ерине башла-ма-м . Демек, р тюшип къала,
айтылмай ве языда да акс эттирильмей.
2 шахыс текликте яз-ма-р-сынъ ерине яз-ма-з-сынъ, демек, р з-нен денъиштириле. Бойле денъишювни
башкъа сёзлерде де расткетирмек мумкюн: корь-мек - козь, семир-мек – семиз сёзлеринден япылгъандыр.
Язмакъ, корьмек фииллерининъ даимий келеджек заман менфий шеклинде тюсленюви:
Теклик
1. яз-ма-м, корь-ме-м
2. яз-ма-з-сынъ, корь-ме-з-синъ
3. яз-ма-з, корь-ме-з
Чокълукъ
1. яз-ма- мыз, корь-ме -миз
2. яз-ма-з-сы(нъы)з, корь-ме-з-си(нъи)з
3. яз-ма-з(лар), корь-ме-з(лер)
Даимий келеджек заманнынъ суаль шекли шахыс ялгъамаларына -мы/-ми къошулувынен япылыр.
Язмакъ, корьмек фииллерининъ даимий келеджек заман суаль шеклинде тюсленюви:
Теклик
1. яз-ар-ым-мы?, кор-ер-им-ми?
2. яз-ар-сынъ-мы?, кор-ер-синъ-ми?
3. яз-ар-мы?, кор-ер-ми?
Чокълукъ
1. яз-ар-мыз-мы?, кор-ер-миз-ми?
2. яз-ар-сы(нъы)з-мы?, кор-ер-си(нъи)з-ми?
3. яз-ар(лар)-мы?, кор-ер(лер)-ми?
Даимий келеджек заманнынъ суаль-менфий шекли бойле япылыр: яз-ма-м-мы?, корь-ме-м-ми?, яз-ма-з-
сынъ-мы?, корь-ме-з-синъ-ми? киби.
Келеджек заман фиилининъ даимий шекли иш-арекетнинъ лакъырдыдан сонъ япыладжагъы-
япылмайджагъы я да иш-арекетнинъ даимий оларакъ япылып тургъаныны, заманджа девамлы, текрарлы
олгъаныны ифаделей: Шамратны къандырмакъ зор олур, барыр да шанына сыгъдырмаз. (Ю.Б.).
Шемснур оларны азбар къапу янында расткетирир ве эр шейни анълатыр. (Ш.А.). Айванасравджылар
арасында бир кунь булунгъан адам бу фикирнинъ янълыш экенини анълар. (Ч.А.). Нусрет мектепке
бармагъа истемез, эки куннинъ биринде дерслеринден къачып, я мааледе ойнап кезер, я киногъа кетер.
(Р.М.).
Келеджек заман фиилининъ даимий шекли аталар сёзлеринде (Ачнынъ алыны токъ бильмез), риджа,
истек, тебрик бильдирген сёз бирикмелеринде (риджа этерим, тебрик бильдиририм) кенъ къулланыла.
Сорокін С.В.
КОНЦЕПТ ПЕРФЕКТНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТУРЕЦЬКОГО
АБСЕНТИВ-ПЕРФЕКТА
There has been investigated the concept of perfectivity as one of the two key components of the semantic
structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the concepts connected with perfective
semantics, peculiarities of their communicative realization. The article is a part of the integral investigation of the
categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The main meth-
odological positions of the research are the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguo-
culturological approaches.
Сорокін С.В.
КОНЦЕПТ ПЕРФЕКТНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТУРЕЦЬКОГО АБСЕНТИВ-ПЕРФЕКТА
134
У декількох попередніх наукових розробках, присвячених дослідженню функціонально-семантичного
поля темпоральності, аспектуальності та модальності в турецькій мові [9; 10; 22], ми зазначали, що функ-
ціональне поле аспектуальності являє собою широку сферу для досліджень; у таких дослідженнях переду-
сім слід розв’язати проблему інваріантності/ варіативності в межах функціонального поля аспектуальності,
особливостей конкретної комунікативної реалізації окремих видових значень, взаємодії функціонального
поля аспектуальності з функціональними полями темпоральності та модальності, співвіднесення засобів
реалізації темпоральних та аспектуальних функцій тощо.
Представлене дослідження не ставить перед собою такої глобальної мети; його об’єктом є лише кате-
горія перфектності як одна з найважливіших складових функціонального поля аспектуальності, зокрема
абсентив-перфект як основний засіб її реалізації. Категорія перфектності в турецькій мові як така досі ні-
коли не піддавалася скільки-небудь серйозним дослідженням з боку вітчизняних чи закордонних тюрколо-
гів. Більш того, незважаючи на те, що існування перфектних форм в турецькій мові є, на наш погляд,
об’єктивною істиною, фактично жоден тюрколог, досліджуючи у своїх наукових працях видо-часові фор-
ми турецького дієслова, не виділяв перфект як автономну функціонально-семантичну категорію. Завдання
нашої статті – ліквідувати цю лакуну, що виникла в тюркологічній науці, оскільки брак даних, отриманих
шляхом відповідного дослідження, в якому розкривалася б специфіка комунікативної реалізації перфект-
них форм турецької мови, не дозволяє українцям, які вивчають чи за родом своєї діяльності вдаються тією
чи іншою мірою до турецької мови, адекватним чином використовувати ці форми як повноцінний засіб у
щоденному між особистісному, зокрема й професійному, спілкуванні. Браком подібних досліджень й, ра-
зом з тим, важливістю категорії перфекта й відповідних перфектних форм у межах функціонального поля
темпоральності, аспектуальності та модальності, і визначається актуальність представленого дослідження.
Дослідження виконано на основі двоспрямованого функціонального методу, основні принципи якого
були сформульовані О.В.Бондарком. Вихідним положенням проведеного функціонального дослідження є
принцип функціональної асиметрії мови (за С.О.Карцевським, “принцип асиметричного дуалізму мовного
знака”). Визначення функціональної специфіки мовних явищ та фактів, сутнісних характеристик функціо-
нального поля темпоральності, аспектуальності та модальності, є істотним з погляду дослідження та де-
скрипції мовної (концептуальної) картини світу носіїв турецької мови; методологічним підґрунтям для ре-
алізації цього завдання є лінгвокогнітивний, лінгвокультурологічний та етнопсихолінгвістичний підходи.
Істотним для функціонального дослідження є й так званий “чинник людини в мові”, на якому ґрунтується
антропоцентричний підхід до вивчення мовних явищ з метою виявлення специфіки їхнього функціонуван-
ня в процесі комунікації [22].
У результаті проведеного дослідження встановлено, що в турецькій мові функціональному полю аспе-
ктуальності властива категорія перфектності, основна функція якої – позначення дії, яка завершилася до
моменту мовлення (спостереження), але є пов’язана з цим моментом результатом, що виявляється як стан
денотата.
Згідно загальноприйнятій дефініції, перфект – це видо-часова форма дієслова, яка позначає: а) стан у
теперішньому часі як результат попередньої дії – такий перфект називається статальним; б) минулу дію
або її нестатальний результат, чим-небудь важливий для теперішнього відтинку часу, поза зв’язком з ін-
шими фактами минулого – це так званий акціональний перфект [6: 372]. У турецькій мові з погляду часто-
тності використання статальний перфект переважає над акціональним, на відміну від, наприклад, англійсь-
кої, в якій спостерігається протилежна ситуація. Крім того, у турецькій мові представлений інклюзивний
перфект – позначення певної дії, яка, розпочавшись у минулому й триваючи в теперішньому відтинку часу,
відбувається перманентно, регулярно, набуває фактично стабільної й характерної ознаки (стану) денотата з
одночасною вказівкою на його наявний і потенційний результат.
Основним засобом реалізації категорії перфектності є набір форм з показником -mış(4). Таким чином,
для сучасної турецької мови ми виділяємо перфектний розряд (групу перфектних форм), до якої належать
абсентив-перфект (öğrenilen/ duyulan geçmiş zaman), перфектний дієприкметник, плюсквамперфект І (як
абсентив-перфект, перенесений у площину минулого), абсентивний плюсквамперфект тощо. У турецькій
мові представлені форми з презенс-перфектною [9] та футур-перфектною семантикою, які являють собою
аналітичні (перифрастичні) засоби реалізації категорії перфектності (-miş olmak/ bulunmak). Форми, які на-
лежать до перфектного розряду, відносять стан до минулого, теперішнього або майбутнього, а дію, яка
відбулася раніше, відповідно до передминулого, минулого або передмайбутнього.
Додамо, що турецький перфект виявляє певні схожі риси з перфектом деяких слов’янських мов, пере-
довсім української та російської. Ця схожість полягає в тому, що значення перфекта в турецькій і в назва-
них слов’янських мовах представлене насамперед в дієприкметникових конструкціях типу “стіл накри-
то/ий” (sofra toplanmış). Відзначимо також, що в сучасних російських говірках розвинулися нові форми
перфекта: з використанням дієприслівника: “он привыкши”, “сын женивши”; і з використанням пасивного
(за формою) дієприкметника і конструкції з прийменником “у”: “у него привыкнуто”, “у сына женёнось”,
“у них уйдено” (порівняймо також плюсквамперфект: “он был привыкши”, “у него было привыкнуто” –
схожим чином функціонують і відповідні турецькі перфектні форми: alışmış(tır) – alışmıştı).
Виділення перфектного розряду є традиційним для загальної теорії граматики й граматик давніх
індоєвропейських і низки сучасних мов. Разом з цим, диференціація в ряді темпорально-аспектуальних
форм турецької мови категорії перфектності й, відповідно, перфектних форм не є властивим вітчизняній
Факультет иностранной филологии
Проблемы современного языкознания
135
науковій тюркології й мовознавству в Туреччині. Тому можна сказати, що в пропонованій розробці пер-
фект як набуток турецької мови виділяється фактично вперше. Разом з тим, не можна не відзначити, що
деякі вітчизняні тюркологи, досліджуючи сутність минулого суб’єктивного (неочевидного) часу й загалом
форманта -miş, згадували про можливість виділення перфектної семантики, не диференціюючи при цьому
перфектність як специфічну складову функціонального поля аспектуальності турецької мови [7: 52]. Абсе-
нтивному перфектові й співвіднесеним з ним перфектним формам присвячували свої розробки
М.К.Дмітрієв [3, с. 181–186], А.Н. Кононов [4, с. 34–39; 5, с. 231–234, 240–241, 250–251], В.О. Гордлевсь-
кий [2, с. 42, 45, 78–79, 92], О.М. Самойлович [8, с. 78, 81–82], Ш.С. Айляров [1, с. 136–142, 155–158,
193–195, 273–275], М. Мансуроглу [20, с. 345–350], М.Ергін [16, с. 284–285, 301], Х. Едіскун [14, с. 176–
177, 191], Н. Коч [19, с. 307–308, 395–396], Т.Н. Генджан [18, с. 305–307, 417] та інші науковці, однак їхні
праці носили переважно історичний або формально-структуралістичний характер. Пропоновану ж статтю,
яка має функціонально-комунікативну спрямованість, присвячено дослідженню концепту перфектності як
складової семантичної структури абсентив-перфекта; саме в даній видо-часовій формі, на нашу думку,
перфектні функції можуть бути простежені найбільш чітко.
Абсентив-перфект слугує засобом позначення стану, який виник внаслідок минулої дії, причому такий
стан може виявлятися і як тимчасовий, і як перманентний. Абсентив-перфект локалізує дію в минулому, а
наслідок цієї дії (стан) – у теперішньому відтинку часу. Абсентив-перфект як основний засіб реалізації
перфектної семантики, залежно від низки чинників, як-от тип повідомлюваного факту й позначуваного
стану (ознаки), лексична семантика дієслова, яке являє собою вербіальний центр висловлювання, людсь-
кий чинник, комунікативна ситуація, частково стилістичні умови комунікації тощо, дихотомічно членуєть-
ся на: 1) співвіднесені з претеритом; 2) неспіввіднесені з претеритом.
Претерит й абсентив-перфект слугують засобом локалізації дії в минулому відтинку часу з тією лише
відмінністю, що претерит повідомляє про дію як таку, що вже минула, і зв’язок якої з моментом комуніка-
ції не є релевантним для комунікантів. Абсентив-перфект повідомляє про минулу дію як таку, що має без-
посередній зв’язок з моментом комунікації, і цей зв’язок постає як стан денотата, який виник унаслідок
минулої дії (отже, ці дві видо-часові форми є ідентичними з погляду темпорального наповнення, але різ-
няться на рівні своїх аспектуальних характеристик). Мовець, зважаючи на свою інтерпретацію позначува-
ного факту й на те, на чому він хоче зосередити увагу адресата, для повідомлення минулої дії може вдати-
ся до обох з вищезазначених форм, які постають як корелятивні. Порівняймо такі приклади: Arabaya
sığındık – “Ми сіли (дослівно “вмістилися/ влізли”) у машину (> колись у минулому або зараз – це нереле-
вантне для мовця) і Volkswagen’in içine sığınmışız [15, с. 37] – “Ми сіли у “Фольксваген” (> і зараз сидимо в
ньому = sığınmış durumdayız). Порівняймо також випадки використання дистантної обставини з абсентив-
перфектом (у цьому разі йдеться про економію афіксів предикативності): Yolun ortasında bir çocuk oturmuş,
oynuyordu – “Посередині дороги сидів (> сів і сидів/ “був у стані сидіння”) хлопець і грався”. Дистантні об-
ставини, утворені на базі абсентив-перфекта, є доволі частотними в турецькій мові, і їм віддається перевага
перед фактично дублетними формами – претеритом і, у певному контексті, дієприслівником-зв’язкою (-ip).
Дієслово, яке являє собою організувальний центр висловлювання, з погляду своєї лексичної семантики
постає як таке, що може номінувати: а) дію (а не стан), наприклад: gelmek – “приходити”, bakmak – “диви-
тися”, sevmek – “любити”, dikmek – “саджати (дерево)”, “зводити (будівлю)” і т.д. – це дієслова з семанти-
кою активної дії; б) стан, наприклад: dizilmek – “бути виставленим в ряд/ вишикуваним”, çevrilmek – “бути
перекладеним/ перевернутим”, toplanmak – “бути зібраним” – це дієслова з семантикою стану. Переважна
більшість дієслів з семантикою стану являють собою вторинні станові утворення. Додамо, що одне й те
саме дієслово інколи може сприйматися як таке, що має подвійну семантику – активної дії і стану:
yıkanmak – “бути вимитим” і “митися”, yorulmak – “бути втомленим” і “втомлюватися” (насамперед це такі
дієслова, в яких становий афікс є одночасно формантом як пасиву, так і рефлексиву).
Дієслова з семантикою активної дії, виступаючи центром висловлювання – повідомлення про минулу
дію, зазвичай набувають форми претерита. При цьому претеритна форма може сприйматися і як власне
претеритна, і як акціонально-перфектна (така, що має зв’язок з моментом комунікації) – декодування адре-
сатом спрямованого йому повідомлення як претеритного чи акціонально-перфектного залежить насампе-
ред від комунікативної ситуації. Наприклад, речення Mehmet bey geldi – “Пан Мехмет прийшов” може бути
інтерпретоване: а) як претеритне (> пан Мехмет прийшов (приходив) колись у минулому: Evde Mehmet beyi
bekleyen Fatma’nın dışında kimse yoktu. Tüm gün beklemişti onu. Karanlık basmıştı. Mehmet bey de yalnızca
akşam üstü geldi. – “У домі не було нікого, окрім Фатми, яка чекала на пана Мехмета. Вона чекала його
весь день. Уже опустилася на землю темрява. А пан Мехмет прийшов лише під вечір”. У наведеному відрі-
зку тексту йдеться про минулий факт, який не має жодного зв’язку з моментом мовлення); б) як акціональ-
но-перфектне (> пан Мехмет прийшов і зараз знаходиться тут (у тому місці, куди він прийшов): Müdür bey
ofisinde oturuyor, saat beşte gelecek olan Mehmet beyi bekliyor. Saate bakıyor, beş buçuk. Nihayet kapı açılıyor
ve iceriye sekreter giriyor. Efendim, diyor Mehmet bey geldi, dışarıda bekliyor sizi. – “Директор сидить у себе в
кабінеті й чекає на пана Мехмета, який мав прийти о п’ятій годині. Він дивиться на годинник – п’ята три-
дцять. Нарешті двері відчиняються, до кабінету входить секретар: “Пане, прийшов пан Мехмет, він чекає в
приймальні”).
Дієслова активної дії у висловлюваннях з перфектною семантикою не дуже часто використовуються у
формі абсентив-перфекта. Це викликано їхньою лексичною семантикою – вони зазвичай не позначають
Сорокін С.В.
КОНЦЕПТ ПЕРФЕКТНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТУРЕЦЬКОГО АБСЕНТИВ-ПЕРФЕКТА
136
стан денотата, якого той набув унаслідок минулої дії. Однак такі ситуації, тим не менше, зустрічаються:
якщо мовець хоче підкреслити, що суб’єкт/ об’єкт, про якого йдеться у висловлюванні, знаходиться в пев-
ному стані, що є результатом минулої дії, він вдається до абсентив-перфекта: Onu sevmediği bir erkekle
evlendirmek isteyen annesiyle kavga eden kız annesine: Ben artık kararımı kendim verecek yaşa gelmişim, diyor
[12, с. 10] – “Дівчина, сварючися зі своєю матір’ю, яка хоче одружити її з некоханим чоловіком, каже: “Я
вже досягла того віку, коли можу сама приймати власні рішення”; Ve çeşitli insan grupları Bağcılar’a gelmiş.
Ve ceşitli düşüncelerde insanlar gelmiş. Çok inançlı insanlar gelmiş, ınancı daha az olan insanlar gelmiş,
inançsız insanlar gelmiş, değişik düşencelerde insanlar gelmiş [11, с. 3] – “І до Багджилар прийшли різні групи
людей. І прийшли люди з різними думками. Прийшли люди з сильною вірою, прийшли люди з меншою ві-
рою, прийшли люди взагалі без віри, прийшли люди з різними поняттями й розуміннями (> прийшли й
оселилися тут > і тепер тут живуть)”; Büyük Komutan, Ulu Önder Atatürk, Kurtuluş Savaşı’nı yapmış ama şu
anda yaşayan nesil olarak bizler özgürlük mücadelesi yapmamışız… Çünkü artık siyasilere güven kalmamış, temiz
toplum, temiz siyaset ilkesinden vazgeçmişiz [13, с. 12] – “Провідний командир, великий лідер Ататюрк провів
війну за визволення; ми ж, покоління, яке живе сьогодні, досі ще не здійснили боротьбу за свободу… Тому
що вже не залишилося довіри до політиків, ми відмовилися від принципу чистого суспільства, незаплямо-
ваної політики”. У перфектному значенні претерит й абсентив-перфект, використовуючися з дієсловами із
семантикою активної дії, постають як фактичні дублети, демаркаційну межу між якими на функціонально-
му рівні провести важко, оскільки вона є доволі розмитою й обумовленою насамперед суб’єктивним чин-
ником й умовами комунікації. Додамо, що така розмитість функціональної межі між двома зазначеними
конкретними використаннями інколи спричиняє повну нейтралізацію функціональних відмінностей між
ними, порівняймо: Bakın Amerika’da bir bilgisayar şirketi öyle bir hale geldi ki çok kısa bir süre içerisinde
dünyanın en büyük zengini oldu [17, с. 8–9] – “Подивіться, в Америці одна комп’ютерна компанія набула та-
кого стану, що стала найбільшим багатієм світу” і Tek başına bir şirket, bizim gibi bir devletten, bizim gibi bir
ülkeden daha büyümüş, daha güçlü bir hale gelmiş [17, с. 9] – “Одна окрема компанія зросла більше, ніж така
держава, як наша, така країна, як наша, – стала більш могутньою”.
Дієслова з семантикою стану, використовуючись в якості вербіального ядра висловлювання з перфек-
тним значенням, завжди набувають форми абсентив-перфекта й позначають стан, який виник унаслідок
минулої дії й став ознакою денотата: Spil Dağı milli park haline getirilmiş – “Гору Спіль перетворено на на-
ціональний парк”; Burada tüm hayvanlar korumaya alınmış – “Тут усіх тварин взято під охорону”. Ця залеж-
ність є стабільною, незважаючи на суб’єктивні чинники чи комунікативну ситуацію. Дієслова з розгляду-
ваною семантикою можуть стояти й у формі претерита, але в такому разі вони позначають минулу дію (ас-
пектуальне значення загальнофактичності), нічим не пов’язану з моментом комунікації або пов’язану лише
опосередковано, наприклад: Ukrayna Anayası 1996 yılında kabul edildi – “Конституція України була прийн-
ята в 1996 році” (увага адресата сконцентрована на минулій дії, у той час як результат, а відтак і стан, на-
явний на момент комунікації, залишається нерелевантним). У перфектному значенні, незалежно від харак-
теру дієслова й умов комунікації, до абсентив-перфекта можливе додавання афікса стверджувальної мода-
льності, який надає висловлюванню більшої категоричності або, частіше, слугує маркером офіційно-
ділового й наукового стилів.
Семантика абсентив-перфекта може виявлятися також як інклюзивна. Проблема інклюзивного перфек-
та в турецькій мові, так само як і низка інших проблем, пов’язаних з досліджуваним функціональним по-
лем, може бути розв’язана лише в категоріях функціональної граматики. Так, дія, яка перманентно або ре-
гулярно відбувалася (або, навпаки, не відбувалася) в минулому і є, на думку мовця, характерною ознакою
(станом), денотата й має певний стабільний результат, до якого мовець і привертає увагу слухача, познача-
ється за посередництвом абсентив-перфекта; ця постійна/ регулярна дія постає як незавершена й така, що
може відбутися й у теперішньому відтинку часу, і в майбутньому й мати такі само наслідки – тобто семан-
тично й функціонально входить у площину минулого, теперішнього й майбутнього часів. У цьому викори-
станні абсентив-перфект часто отримує показник стверджувальної модальності: Ben hayatta çocuğumu hiç
yalnız bırakmamışımdır – “Я ніколи в житті не залишав свою дитину саму (на самоті)” (> це моя характерна
ознака, а її результат – з дитиною нічого не трапилося, ось вона сидить переді мною); Ben daima böyle
yapmışımdır [21] – “Я завжди так робив” (> я завжди робив так і завжди отримував такий само результат).
Абсентив-перфект у цьому використанні співвідноситься з претеритом, з одного боку, і з аористом, з
іншого. Відмінність між абсентив-перфектом і претеритом проходить на суб’єктивному рівні: якщо мовець
сприймає постійну/ регулярну незавершену минулу дію як характерну ознаку (стан) денотата й привертає
увагу адресата до результату, який виявляється внаслідок реалізації цієї дії, він вдається до абсентив-
перфекта; коли ж мовець лише констатує минулу дію (яка також може поставати як регулярна або перма-
нентна) без зв’язку з ознакою чи результатом (станом) і без зв’язку з моментом комунікації, то він викори-
стовує претерит (ті самі висловлювання залежно від людського чинника можуть бути утворені на основі
претерита). Порівняймо також інклюзивний перфект із статальним, коли абсентив-перфект позначає стан
денотата, який виник унаслідок минулої дії.
Корелятивність між абсентив-перфектом і аористом полягає в тому, що й та, й інша форми позначають
дію як характерну рису, стан денотата, порівняйте: Ben hayatta çocuğumu hiç yalnız bırakmamışımdır – “Я
ніколи в житті не залишав свою дитину саму” і Ben hayatta çocuğumu hiç yalnız bırakmam – “Я ніколи не за-
лишаю (або не залишу) свою дитину саму”. Перша форма зосереджує увагу адресата насамперед на
Факультет иностранной филологии
Проблемы современного языкознания
137
факті минулої дії й на її результаті, тоді як друга лише констатує, що, зважаючи на свої природні якості,
денотат ніколи не здійснює (не здійснить) описувану у висловлюванні дію, причому жодним чином не
йдеться про наявний чи потенційний результат такої дії.
Висновок. Функціональному полю аспектуальності, яке у свою чергу входить до складу більшого за
обсягом об’єднання – функціонального (функціонально-семантичного) поля темпоральності, аспектуаль-
ності та модальності, властива категорія перфектності. У турецькій мові виділяється розряд (група) перфе-
ктних форм, основна з яких – абсентив-перфект. Семантична структура абсентив-перфекта поєднує два
ключових концепти – “абсентивність” і “перфектність”. Перфектність, у свою чергу, може реалізовуватися
у вигляді низки окремих концептів: а) акціональний перфект, який не є релевантною функціонально-
семантичною категорією для турецької мови, хоча інколи й може набувати істотного семантичного наван-
таження в певній комунікативній ситуації. Засобами реалізації акціонального перфекта є абсентив-перфект
і претерит, рідше низка інших минулих видо-часових форм, які постають одна відносно іншої як кореляти-
вні; б) статальний перфект, який може реалізовуватися лише за посередництвом абсентив-перфекта, при
цьому істотну роль в реалізації статально-перфектної семантики відіграє семантична характеристики сло-
ва, яке є вербальним центром висловлювання. З погляду лексичної семантики дієслова дихотомічно поді-
ляються на дієслова з семантикою активної дії та з семантикою стану. У семантичній структурі абсентив-
перфекта з погляду його перфектного наповнення виділяється також інклюзивна семантика: дія, яка пер-
манентно або регулярно відбувалася (або, навпаки, не відбувалася) в минулому і є, на думку мовця, харак-
терною ознакою (станом), денотата й має певний стабільний результат, позначається за посередництвом
абсентив-перфекта; ця постійна/ регулярна дія постає як незавершена й така, що може відбутися й у тепе-
рішньому відтинку часу, і в майбутньому й мати такі само наслідки.
Серед найближчих перспектив – дослідження проблем інваріантності-варіативності в межах функціо-
нального поля аспектуальності, категорії таксису, темпорального, аспектуального та модального напов-
нення турецьких дієприслівників та дієприкметників, вивчення специфіки функціонального поля аспектуа-
льності, зокрема дослідження проблеми категорії способу.
Джерела та література
1. Айляров Ш.С. Учебник турецкого языка. – М., 1954.
2. Гордлевский В.А. Грамматика турецкого языка // Избранные сочинения. – Т ІІ. – М., 1961.
3. Дмитриев Н.К. К вопросу о значении османской глагольной формы на мыш // Строй тюркских языков.
– М., 1962.
4. Кононов А.Н. Грамматика современного турецкого литературного языка. – М.; Л., 1956.
5. Кононов А.Н. Турецкая глагольная форма на -мыш // Учёные записки ЛГУ. Серия филологических
наук. – 1939. – № 20. – Вып. 1.
6. Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.
7. Любимов К.М. Семь значений турецкой словоформы yazmış // Советская тюркология. – 1986. – № 4.
8. Самойлович А.Н. Краткая учебная грамматика современного османо-турецкого языка. – М., 2002.
9. Сорокін С.В. Турецький презенс у функціональному аспекті // Проблеми семантики слова, речення,
тексту. – 2003. – № 9.
10. Сорокін С.В. Турецький аорист у функціональному аспекті // Вісник Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Серія “Східні мови та літератури” – 2003. – Вип. 8.
11. Bağcılar Belediye Başkanı Av. Feyzullah Kıyıklık’ın Konuşması // T.C. Bağcılar Belediyesi 12. İstişare Kurul
Toplantısı. – İstanbul, 2001.
12. Bolat Ü. Cinnet. – İstanbul, 1998.
13. DYP Bağcılar İlçe Başkanı İbrahim Tok’un Konuşması // T.C. Bağcılar Belediyesi 12. İstişare Kurul
Toplantısı. – İstanbul, 2001.
14. Ediskun H. Türk Dilbilgisi. – İstanbul, 1985.
15. Efe S. Ölmek Yasak. – İstanbul, 1998.
16. Ergin M. Türk Dilbilgisi. – İstanbul, 1993.
17. F.P. Bağcılar İlçe Başkanı Mehmet Cihan’ın Konuşması // T.C. Bağcılar Belediyesi 12. İstişare Kurul
Toplantısı. – İstanbul, 2001.
18. Gencan T.N. Dilbilgisi. – Ankara, 2001.
19. Koç N. Yeni Dilbilgisi. – İstanbul, 2001.
20. Mansuroğlu M. Türkçe’de -miş Ekinin Fonksiyonları // 60. Doğum Yılı Münasebetiyle Fuad Köprülü
Armağanı. – İstanbul, 1953.
21. Nesin A. Ben Hayatta Daima // Nesin A. Bütün eserleri. – İstanbul, 1998.
22. Sorokin S.V. Türkçe’de İşlevsel Dilbilgisi Araştırmaları // Йылдыз. – 2003. – № 3.
Эфендиев А.Ш.
О СФЕРАХ РАЗГОВОРНОГО ЯЗЫКА
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-114877 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:50:53Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сорокін, С.В. 2017-03-19T10:35:36Z 2017-03-19T10:35:36Z 2003 Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 42. — С. 133-137. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114877 There has been investigated the concept of perfectivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the concepts connected with perfective semantics, peculiarities of their communicative realization. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The main methodological positions of the research are the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguoculturological approaches. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Факультет иностранной филологии. Проблемы современного языкознания Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта Article published earlier |
| spellingShingle | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта Сорокін, С.В. Факультет иностранной филологии. Проблемы современного языкознания |
| title | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_full | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_fullStr | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_full_unstemmed | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_short | Концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_sort | концепт перфектності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| topic | Факультет иностранной филологии. Проблемы современного языкознания |
| topic_facet | Факультет иностранной филологии. Проблемы современного языкознания |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/114877 |
| work_keys_str_mv | AT sorokínsv konceptperfektnostívsemantičníistrukturíturecʹkogoabsentivperfekta |