Про живе право
Исследовательская статья 1911 г. известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), оригинально изданная на украинском языке во Львове, излагает мысли исследователя о «живом праве», методологии его исследования. В приложении даётся опросный лист с помощью которого автор предлагает исследовать «ж...
Saved in:
| Date: | 2005 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11490 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про живе право / Є. Ерліх // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 194-200. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860168578664235008 |
|---|---|
| author | Ерліх, Є. |
| author_facet | Ерліх, Є. |
| citation_txt | Про живе право / Є. Ерліх // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 194-200. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Исследовательская статья 1911 г. известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), оригинально изданная на украинском языке во Львове, излагает мысли исследователя о «живом праве», методологии его исследования. В приложении даётся опросный лист с помощью которого автор предлагает исследовать «живое право».
A 1911 research article, originally published in a Ukrainian journal in Lviv, outlines some thoughts of the famous sociologist of law Eugen Ehrlich (1862-1922) on the “living law”, the methodology of it research. The article concludes with a questionnaire that Ehrlich suggested for the study of the “living law”.
Передрук (мовна редакції В. С Бігуна) за: Ерлїх Евген. Про живуче право. – Львів: Товариство Українсько-Руських правників, 1911. – 14 с. Початково опубліковано: Про живуче право [Пер. з нім.] // Правничий вісник [Орган товариства Українсько-Руських правників. Редактор Станіслав Дністрянський. – Львів]. – 1911. – Ч. 3/4. – С 191-204. Цифра в квадратних дужках вказує на сторінку в тексті з якого передруковується стаття.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:57:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
КЛАСИКИ ФІЛОСОФІЇ І СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА: ЄВГЕН ЕРЛІХ
194 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
Є. Ерліх
ПРО ЖИВЕ ПРАВО
Передрук (мовна редакції В. С Бігуна) за: Ерлїх Евген. Про живуче право. – Львів: Товариство Українсько-Русь-
ких пра-вників, 1911. – 14 с Початково опубліковано: Про живуче право [Пер. з нім.] // Правничий вісник [Орган
товариства Українсько-Руських правників. Редактор Станіслав Дністрянський. – Львів]. – 1911. – Ч. 3/4. – С
191-204. Цифра в квадратних дужках вказує на сторінку в тексті з якого передруковується стаття.
І. Загальні примітки
[-1-] Коли б хто спитав австрійського юриста
старого ґатунку, яке право діє у певній провінції
австрійської монархії, то він певно не був би
дуже стурбований тим, що відповісти: до-
статньо було б лише вказати на поважне число
збірників законів, що прикрашають його книжні
полиці.
Коли відвернемо наші очі від паперу і пере-
ведемо їх на людей, що мешкають на нашій пла-
неті, то переконаємося, що з кодексів довідаємо-
ся в кращому разі хіба що про параграфи, які на-
водять суди або інші власті для вмотивування
своїх рішень. Вони не кажуть нам навіть, як за-
стосовують ці параграфи суди, чи інші власті;
бо це застосування є відмінним, як відомо, за-
лежно від місця, від дня, й навіть у певному ро-
зумінні від людини. Тим більше небагато може-
мо дізнатися з того всього права, яким дійсно в
своєму щоденному житті керується народ, і яко-
го часто придержуються суворіше, аніж параг-
рафів (По-рівн.: Ehrlich Eugen. Die Erforschung des
lebenden Rechts в: Schmol-ler Jahrbuch, T. 35, с. 129
і д.)
[-2-] В Буковині, наприклад, поряд прожива-
ють чимало національностей: русини, румуни,
німці, євреї, росіяни, словаки, мадяри, цигани.
Юрист старого гатунку скаже напевно, що всі
вони мають лише одне й те ж цілком однакове
право, що діє в усій Австрії. Однак вже навіть
поверхневий погляд на речі переконав би його,
що кожен з тих народів притримується в усіх
своїх правничих відносинах щоденного життя ці-
лком відмінних правових засад. Давній принцип
осібності {особовості) в праві в дійсності продо-
вжує жити, тільки на папері він заступлений
принципом територіальності.
Запропонований квестіонар* має на меті від-
шукати живе право.
* Квестіонар – питальний лист (прим ред) Проблеми
Самозрозуміло, що квестіонар має дати тіль-
ки в загальному деякі основи для дослідження:
чим самостійніше виходитиме дослідник за ті
кордони, чим ширше зрозуміє своє завдання,
чим більше спостерігатиме все своїми очима,
тим більше зможе відкрити та подати. Квестіо-
нар звернений передусім до селянина. Бо марно
було малою кількістю питань охопити всю різ-
норідність та різноманітність міського життя.
Відтак щодо тих народів, які живуть переважно
в містах, наприклад євреїв, слід вийти за межі
квестіонару.
Але й щодо народів, які живуть переважно
сільським життям, не можна тільки обмежува-
тися дослідженням самого селянина. Так, напри-
клад, стан священників живе переважно в тих
самих, широко розгалужених, родинах; він є, так
би мовити, наче народом у народі, зі своїми влас-
ними переказами і правовими звичаями (пе-
редусім щодо сімейного та спадкового права).
Слід наголосити на тому, що не йдеться про
те, щоб на деякі питання отримати короткі стве-
рджувальні чи заперечувальні відповіді! На-
впаки, відповіді повинні бути дуже докладні,
оповідальними і підкріплені свідченнями, а не
бути скупими і догматичними. Було б дуже ба-
жаним наводити окремі випадки, які є питомими
для правового розуміння людей, дуже докладно
описувати окремі правові відносини так, як вони
відбиваються [-3-] в очах дослідника: напри-
клад, як люди погоджуються щодо польового
примусу, як ведуть свої справи селянські спілки
для оренди або збуду худоби. Не можна мати
нічого проти того, щоб окремі відповіді могли
виходити цілими дослідженнями. Чим деталь-
нішим є представлене, чим більше воно має ін-
дивідуальних рис, тим докладніше воно відби-
ває живе право, тим живішим воно стає, тим
ціннішим і тим більш науковим. В житті нема
абстракції, вона є лише на папері.
При цьому найкраще досліджувати такі села,
в яких мешкає якийсь нарід (отже в нашому ви-
падку русини), який найменше змішаний з ін-
шим народом, села, що не мають багато від-
Є. Ерліх
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 195
носин з іншим світом, де звичаї довго зберіга-
ються. Певно, що зміни, відхилення, дослідження
нового розвитку мають немалий інтерес: однак
слід передусім зібрати старе, що зникає.
Дослідження слід починати опитуванням ста-
рих досвідчених людей. Треба дуже вважати на
те, що говорять опитувані й порівнювати ска-
зане з тим, що є насправді, бо часто висловлене
може бути їхнім власним моральним переконан-
ням, і, з відповіді, радше слід взяти те, що прак-
тикується насправді, що є в звичаї і правом.
Опісля буде дано доручення, коли головну
справу буде завершено, йти від хати до хати,
щоб на власні очі переконатися в тому, що
з того дійсно практикується, а що було може
тільки бажанням або уявою опитуваного.
Де вдасться знайти писані права або грамоти,
там треба долучити копію або оригінал або що-
найменше вказати, яким способом можна їх на-
бути.
Очевидно, що ті правові відносини і поло-
ження, яких стосується квестіонар, хоч вони
й належать в основному до живого, та все ж та-
ки загалом до погасаючого вже правового роз-
витку, що вони не є єдиними в живому праві.
Але саме для того, що саме життя мусило бути
безпосереднім предметом дослідження і науки,
останні повинні звертатися передусім до того,
що життя може безпосередньо найповніше по-
дати. Що при тому не можна обминути цілкови-
то уряджень модерного правового життя, це ро-
зуміється саме собою: треба, досліджувати фаб-
рики, [-4-] банки, взірцеві господарства переду-
сім великої осілості і лісництво та розбирати їх
правничий зміст. При тому треба вивчати пере-
дусім питомі прояви краю і околиці, як напри-
клад угоди оренди, угоди стинатиня і корчуван-
ня дерева і т. д.
При фабриках треба дослідити організацію
фабрики, правові відносини робітника та купе-
цьких і технічних сил. Тут йдеться про угоди,
які заключили робітники і урядники з управою
підприємства про роздрібні та гуртові (тарифні)
угоди; а також про те, які задачі і яке становище
на підприємстві мають окремі групи робітників та
урядників, від директора фабрики аж до портьєра
(дверника), їх підпорядкування, та яке становище
займає кожна окрема група загалом.
Подібним чином досліджуються правові від-
носини осіб, які зайняті поза підприємством, на-
приклад агентів, подорожніх торговців і т. д.
До організацій промислового обороту відно-
сяться також підприємства загально пожиточ-
них добродійних і промислових товариств.
Кожен рід промислу творить окремі речові
права відповідно до своїх особливих потреб.
Хоч яким би дивним могло видатися правнико-
ві, та все ж таки право власності на хімічній фа-
бриці є відмінним, від того ж на вальцівні,
і цілком іншим, аніж на рільнім ґрунті, на лісі
або чиншовім домі; адже і законне унормування
є тут відмінним. Хімічна фабрика буде також
мати спеціальні роди речових прав, служе-
бностей і прав користування – це, якщо згадати
лише про водні управління. Коли вона має на
меті винайняти чи орендувати чужий грунт, то
зміст угод найму і оренди буде значною мірою
продиктований технічними і купецькими при-
кметами якраз тієї індустрії. Це стосується та-
кож і різних речових прав на рухомі речі (спе-
ціальні права застави!). Те все слід дослідити
і юридично визначити. Далі треба визначити
правові відносини замовників і постачальників,
угоди, на яких вони заключаються, які при тому
наявні звичаї, які кредитні відносини, який спо-
сіб виконання угод, які причини і наслідки по-
відомлення про хиби. Відтак відношення окре-
мих проми- [-5-] -слових установ до себе, від-
ношення цілих підприємств, їх правові форми
(чи окремі підприємства? товариства цивільного
права? акціонерні товариства? товариства з об-
меженою відповідальністю?), при чому належа-
ло б подати їх особливі прикмети по можливості
детально. Опісля треба подати зміст картельних
угод і природу їхньої угоди. Далі навести правові
відносини винахідників і власників патентів тієї
промисловості. Нарешті й рід правових спорів,
які при тому ведуться, і те, як вони вирішуються
державними, становими або мировими судами.
Чи в таких випадках йдеться про право, чи
про звичай, це треба залишити на вирішенням
тим, хто проявляє більший інтерес до безплідної
термінології. Дещо треба справді віднести до
звичаю: це передусім там, де в квестіонару
йдеться про залишки купецького чи грабунко-
вого шлюбу, залишки, які майже зовсім не впли-
вають на правові наслідки шлюбу і на відносини
подружжя між собою.
Прийшов вже час, щоби прихильники істори-
чної школи, котрі вже не одне століття пропові-
дують велику правду про те, що право мусить
випливати із правового переконання самого на-
роду, нарешті вдалися до того, щоб остаточно
вивчати те правове переконання народу, про яке
безперестанку говорять як про таке, що є єди-
ним джерелом усього права.
Тому нехай ця коротка розвідка буде закли-
ком до загалу правників, щоби якнайскоріше
Про живее право
196 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
приступити до зібрання тих всіх звичаїв і право-
вих норм, які живуть в народі без огляду на зо-
бов’язуючі закони. Якщо це не наступить зараз,
то є небезпека, що найкраща скарбниця народ-
ного права пропаде без сліду, бо воно й так раз
у раз поступається мертвій букві закону. Нижче
представлений квестіонар має на меті полегши-
ти зібрання живого права*.
II. Квестіонар про живе право
Особисті відносини.
А. Національна приналежність:
Кого народ вважає приналежним до нації? Чи
є вирішальним походження? Чи віросповідання?
Чи трапляється так, що хтось змінює віроспові-
дання, але залишається при своїй нації? Для чо-
го діє ця та зміна віросповідання? Як від-
носяться до вихрещених євреїв? Чи їх причисля-
ють до народу? До якої нації причисляється ви-
хрещений єврей, коли ожениться
з приналежною до того віросповідання, на яке
він перейшов? Або вихрещена єврейка?
Б. Подружжя:
1. Перешкоди для вступу в шлюб. Чи вважа-
ється шлюб недозволеним з якихось інших при-
чин, аніж законних і церковних? Чи є села або
поодинокі родини, які не вступають між собою
у шлюб? Який вплив мають станові різниці? Як
є при шлюбах з представниками іншої нації (з по-
ляками, німцями, євреями, циганами, іноземцями)?
2. Що чоловікові є дозволеним, на думку жі-
нки? Чи забороняється їй виходити, ходити до
корчми, зустрічатися з подругами, із знайомими
чоловіками? Чи наказує він їй працювати? Чи
вона виконує його накази? Чи відкриває він її
листи? Чи б’є її? Чи інакше її карає?
3. Що дозволено жінці, на думку чоловіка?
Чи він підпорядковується її вказівкам?
4. Чи трапляються розлучення (розводи)?
З яких причин? Чи розводиться подружжя без
розлуки? З яких причин? Як поводиться щодо
дітей? Чи сини залишаються з батьком, а доньки
з матір’ю?
* Разом із цією розвідкою висловлюємо надію на
те, що наші правники зволять надсилати свої праці
про наше народне право на підставі долученої анке-
ти. Цим Товариство українсько-руських правників
у Львові заявляв, що друкуватиме в своєму органі
розвідки про наше народне право – і закликає своїх
членів, щоб вони надсилали їх якнайшвидше (Редак-
ція).
В. Батьківство і синівство:
1. Які права дає батьківська влада над 1) си-
нами, 2) доньками? Чи батько займається вихо-
ванням дітей? Чи забороняє їм виходити, ходити
до шинків, мати стосунки з чужими людьми; чи
обороняє їхнє моральне життя? Чи карає дітей?
Чи трапляються жорстокості до дітей? Чи [-7-] в
таких випадках вмішуються сусіди? Чи трапля-
лося так, щоб зверталися до суду? Хто? Дитина,
чи сусіди? Чи силуються діти до роботи? Чи те-
рпляться любощі? Чи сини виходять самовладно
па вандрівку (головно в жнива), чи за згодою
родичів? Чим зазвичай забезпечує батько сина
(одяг? виховання? проживання?)? Чи отримують
коли від нього сини гроші на руки? Чи батьки
женять своїх дітей, чи діти самі вибирають собі
суджених? Чи за згоду на шлюб платиться що-
небудь родичам судженої (а може опікунові або
кому з найближчих свояків судженої сироти)?
Чи трапляється, що грабунок молодої? Й може
навіть інші звичайні форми шлюбу без згоди
родичів молодої? Чи трапляється, щоби діти
противилися виборові батька? З яким наслід-
ком? Чи сусіди стають в такому випадку на сто-
рону батька чи дітей? Чи батько має вплив на
вибір стану? Як довго триває той вплив батька?
Який вплив залишається у батька на дітей, що
вже вийшли з його власті? Чи трапляється, що
поженені сини залишаються у домі батька і пра-
цюють у нього? Що отримують за це?
Оці питання треба окремо відповісти щодо
синів і щодо доньок. На ті самі питання треба
відповісти і стосовно матері; врешті решт варто
і дещо про те сказати, що відбувається, коли ба-
тько й мати мають розбіжності у поглядах?
Г. Опікунство:
Чи сироти мають як правило опікуна? Чи опі-
кун старається особисто про дітей? Яке стано-
вище займає вдова на думку дітей? Чи крім опі-
куна і вдови мають ще які інші особи вплив на
долю дитини? Що то за особи (вуйко, стрий, ті-
тка?). При кому залишаються сироти, коли по-
мирає батько і мати? Хто дбає про них опісля?
Коли вони залишаються при близьких родичах
(при старшому братові, опікуну), чи тоді працю-
ють у нього? Чи отримують щось за це?
Ґ. Братерство:
Чи трапляється, що дорослий брат, хоч би
і без жодного маєтку, залишається при багат-
Є. Ерліх
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 197
шому братові й працює для нього? Що за це
отримує?
(Щодо опікуна, вдови і щодо всіх можливих
третіх осіб треба відповісти на ті самі питання,
які були поставлені щодо батька). [-8-]
Сімейне право.
1. Сватні угоди (Ehepakte): Чи сватні угоди
захлюпаються після законного оформлення
шлюбу? (Кілька відписів). Чи заключаються сва-
тні угоди письмово, але без законних форм?
(Відписи). Чи заключається сватну угоду усно?
Що отримує жених і суджена від своїх родичів?
Який ще зміст має така сватня угода?
2. Чи чоловік дістає віно? Які права чоловік
признає собі до віна і до майна своєї жінки? Чи
проводиться різниця між віном та іншим май-
ном ланки? Чи власником нерухомості жінки
вписується в ґрунтових книгах жінка, чи чо-
ловік, чи обоє? Чи чоловік розпоряджається
майном жінки (через купівлю, дарування і т. п.)?
Чи чоловік жадає згоди жінки, коли хоче прода-
ти щось з її віна або іншого майна? Або чи ро-
бить це самовільно? Що діється з ціною купівлі?
Чи вживає її тільки для себе, чи для жінки? Які
права має жінка до маєтку чоловіка? Чи впи-
сується вона співвласником його нерухомості до
ґрунтових книг? Чи чоловік розпоряджається
самостійно своїм майном, чи тільки за згодою
жінки?
3. Права родичів до майна дитини,
а) перед усім щодо того, що дісталося ді-
тям через спадкування чи дарування? Чи впису-
ються діти до ґрунтових книг? Чи використовує
це батько як свою власність? Чи розпоряджа-
ється цим самовільно, чи тільки зі згодою ди-
тини? Що діється з вирученою ціною від купі-
влі, як батько продасть що з того? Чи вживає її
для себе, чи для дитини? Чи батько розпоряджа-
ється і робочою силою дитини? Чи віддає дити-
ну в найми? Від якого до якого віку таке ро-
биться?
б) Що робиться із заробітком дитини? Пе-
редусім щодо заробітної плати за звичайну слу-
жбу і щодо заробітку в часі жнив? Як довго три-
ває залежність дітей від родичів щодо майна і
заробітної плати? Чи вона завершується
з вступом у шлюб, чи іншим чином? (Ті самі
питання відносно матері, вдови і опікуна). Чи
в відносинах до родичів або до опікуна зверта-
ється коли до суду? Чи трапляється прийом чу-
жих дітей за своїх (адопція), особливо бідних
сиріт і то тільки з цією метою, щоб залучити
робочу силу (слугу)?
4. Розпорядження в старості. Чи батько
або мати господарюють аж до смерті, чи може
віддають дітям майно ще перед смертю? Всім?
Чи лише одному? Кому? Чи це робиться нота-
ріально, письмово чи без форми? Які при цьому
батько і мати ставлять умови (відписи умов)?
Чи такі угоди заносяться в ґрунтові книги а) на
користь батька, і матери б) на користь дітей? Чи
діти додержують таких угод? Чи радо їх викону-
ють?
Майнове право.
1. Земельний устрій. Найкраще було б уста-
лити ці питання від хати до хати: правові відно-
сити на дому і в городі (власність, найм, чин-
шове право поверхні?) на рілля (власність? оре-
нда? речове право користування?). Форма ріль-
ного ґрунту (розсіяна посілість? чи скуплена
посілість?). До того належні служебності (окре-
мі дороги, водопроводи тощо?). Як посідач ґру-
нту доступається до своєї посілості (зосібна при
розсіяній посілості)? Як здійснюється управа
над ріллям при розсіяній (польовий примус)?
При розсіяній посілості вже через переліг
і стернисько управа не може бути зовсім довільна.
На громадську посілість треба звернути увагу.
2. Устрій праці. Працюють жінка та діти як
правило вдома? Чи трапляється, щоби оженені
діти залишалися вдома і працювали разом? Що-
би брати і сестри (замужні та незамужні, на
оженені та неоженені) лишалися у брата та
у нього працювали? Що дістають за це крім по-
мешкання та харчів приналежні до родини (жін-
ка, діти, брати, сестри, вдова), котрі працюють
вдома? Дістають одежу, чи грошову заплату? Чи
по домах є слуги та служниці? Чи переважає
між селянами звичай, коли вони взаємно та без-
оплатно одне одному помагають? Коли так, то
як цей звичай є зорганізований?
3. Право угод. Купівля нерухомих речей? Чи
трапляється усна купівля ґрунту або письмова,
але така, яка нездатна до внесення в ґрунтові кни-
ги. Які угоди? (Відпис кількох угод купівлі). Які
є як правило угоди при купівлі худоби?
Службова угода:
а) з рільними слугами, правильні угоди
при тому? [-10-]
б) з денними заробітчанами – тривалість
робочого дня, які роботи мають виконува-
тися,спосіб винагороди (гроші, чи в натуральній
формі)?
Про живее право
198 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
в) якого змісту є угода з вівчарем? з пасту-
хом худоби? з половим пастухом? (тар).
Угода оренди. Як заключають угоду оренди:
усно, письмово, нотаріально і в яких випадках?
Хто винаймає (сам власник великої посілості, чи
хто інший)? Хто є посідачем оренди? Селяни, чи
тільки комірники (що мають тільки хату і город)?
Чи зовсім ніщо не посідаючі? Предмет оренди:
рілля, долини, домки з городом, рільні парцелі?
Зміст угоди оренди? (Про всяк випадок з відпи-
сами грамот).
При усних угодах оренди: Коли починається
оренда; як довго триває (рік, довше)? Які права
має власник оренди? Чи може управляти, що
хоче, чи тільки певні роди? Чи може гнати ху-
добу на пашу, як вже скосив сіножать, або як
зібрав жниво? Коли платить чинш за оренду?
Частинами? Нараз? Чи може забрати жниво, ко-
ли заплатив чинш? Яким великим є завдаток?
Чи посідач оренди зобов’язаний крім чиншу до
інших послуг? (Роботи у господарстві або на
полі винаймаю чого оренду?) Особисто? Чи че-
рез жінку, дітей? В натуральній формі? (Яйця?
молоко? масло? польові плоди?) Чи трапляється
соїопіа patriaria? (Посідач оренди не платить
жодного чиншу, але зате має доставити якусь
частину жнива). Чи існує зобов’язання для посі-
дача оренди гноїти поле? Взагалі, чи тільки то-
ді, як було виражено таку угоду? Чи посідач
оренди може жадати зменшення чиншу при по-
ганому врожаї (жниві)? Що діється, як посідач
оренди не управляє ґрунту? Чи посідачеві орен-
ди можна надалі здавати в оренду іншим? Що
діється, як орендар продасть свою посілість?
Особливо в випадку, коли ґрунт було здано
в оренду на більше літ. Чи купівля зупиняє оре-
нду? Чи той, що купив, мусить позволити по-
сідачеві оренди бодай те, що він управляв, за-
брати собі як жниво? Чи не є звичай пасти на
стерни? Чи по скошенню сіножатей (при найму
сіножатей) або по жнивах може кожен в селі
гнати худобу на пашу? Чи тільки певні особи?
Як позначається [-11-] орендований ґрунт? Чи
наймач показує його посідачеві оренди, чи може
вимірює?
Угода спіти: Чи заключаються угоди спілки?
В яких цілях? Може для спільного управління
своїх ґрунтів? Чи, щоб винаймати спільно поля
та ліси? Чи спільно винаймлені поля або ліси
управляють самі посідачі оренди, чи пускають в
дальшу оренду ? Чи заключають спілки для спі-
льної торгівлі (худобою, овочами, збіжжям)?
Які особи (якого стану) є спільники? Які форми
мають угоди (усно, письмово, нотаріально)?
(Відписи). Який зміст мають ці угоди?
Кредитові у м о ви: Довільно можна описати
найбільш уживані форми лихви на селі; крім
грошевої лихви розглянути також лихву
в товарах і лихву в роботі. Далі треба подати
зміст декількох боргових скриптів, що є зафік-
совані в ґрунтових книгах, а також описати інші
відносини застави (ручний застав, pactum
antichreticum).
Спадкове право. Хто пише в селі заповіт?
сільський писар? священник? Чи трапляються
усні правочинні заповіти? Зміст заповітів і спад-
кових угод. (Відписи). Чи як правило складаєть-
ся заповіт чи переважають випадки смерті без
останньої волі? Чи всіх дітей однаковою мірою
визначають спадкоємцями, чи тільки одну дити-
ну? Чи більше дітей? Чи протегуються деякі ді-
ти? Котрі? Сини? Найстарший син? Наймолод-
ший? Сини перед доньками? Дістає тільки один
син господарство, а інші дістають винагороду
(загоду, Abrindung)? Чи установлюються їхні
спадкоємці до обов’язкової пайки? Чи доньки
дістають свою спадкову пайку, чи тільки виві-
ване? Чи є випадки смерті без останньої волі?
Чи зрікаються деякі діти, чи тільки доньки своєї
спадкової пайки за дешеву винагороду? Яким
чином діляться спадкоємці? Чи діляться грун-
том в натурі? Чи переймає його тільки один, а
іншим дається винагорода грошима? Хто є пе-
реємцем? Найстарший, чи наймолодший син?
вдова? чи вдовець? (Найліпше було б відповіда-
ти на ті питання на підставі судових актів спад-
кової розправи). Що дістає один із подружжя,
що залишається при житті, в заповітах або спад-
кових угодах? Якого змісту є заповіт, коли нема
власних нащадків? [-12-] Чи трапляється, щоб
браття по смерті батька залишали спадкове май-
но спільним і господарювали разом? Чи також,
коли вже поженились, чи тільки до шлюбу?
Правова охорона. Чи є по громадах мирові
суди? Постійні, чи тільки для деяких випадків?
Якого роду спори належать до мирового суду?
Хто є мирові судді? (Один? більше? якого ста-
ну?). Який процес? (усний? чи письмовий? За-
слуховуються свідки? Як поводиться при цьо-
му? Чи виключається деякі особи від свідчення?
Як видається орік? Чи орік пишеться? Чи той
орік приймають завжди сторони, чи трапляєть-
ся, щоби одна сторона противилась орікові? Чи
такий поступок загально пятнується? Чи трап-
ляються мирові суди після приписів цивільної
процедури? Якого роду процеси провадять се-
ляни перед судами?
Є. Ерліх
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 199
III. Приклади збирання даних
А) Оренда сіножати.
Таку сіножать винаймається зазвичай на одно
літо аж до снігу (св. Стефана). Орендар може
насамперед зібрати сіно, а опісля, як ще трава
виросте, також гнати худобу на пашу. Оренда
більше як на один рік трапляється зрідка, а
чинш тут є значно нижчим, але треба його за-
платити нараз; це пояснюється тим, що така
оренда походить звичайно з грошевої біди
(грошевого клопоту) орендаря.
Укладення угоди відбувається усно без свід-
ків. Завжди дається завдаток, що виносить бли-
зько 5 [в оригіналі нерозбірливо – ред.], чиншу.
Винаймаючі то звичайно власники великої посі-
лості, або багаті селяни (дуки-селяни). що посі-
дають щонайменше 20 моргів, котрих самі з
браку робочих сил не можуть обробляти.
Орендарі є зазвичай комірниками, що мають
кілька голів худоби і беруть сіножать в оренду
для власного ужитку; хоч також трапляється, що
сіно продають.
Але також маючі селяни, звичайно свояки,
створюють спілки оренди, котрі орендують від
власника великої посі- [-13-] -лості більші доли-
ни, та відтак винаймають кусниками дальшим
орендарям. Завдаток дають рівними частинами
та укладають з винаймаюючим письмову угоду.
Чистий зиск обчисляється по році
і розділяється. Угоду оренди з власником вели-
кої посілості заключають письмово, як вище бу-
ло згадано, а угоду з дальшими суборендарями
усно; перша угода триває часом 5-10 років.
Спори між спільниками, які би доходили до су-
ду, дотепер не траплятися, бо тут укладають
спілку особи, котрі між собою мають особливу
довіру. При малій оренді встановлюється зви-
чайно, що чинш треба заплатити до свята Марії,
але у всякому разі, аж як орендар збере сіно. Як
нема такої угоди, то орендар може справді коси-
ти, але до тих пір не сміє забрати сіна, аж поки
не заплатить чиншу. Не раз, особливо тоді, як
орендар користується довірою, вимовляється,
що сіно можна забрати також скоріше; але тоді
мусить він за чинш дати вексель. Якщо обидві
сторони знають місцезнаходження ґрунту, то не
вдаються до формальної передачі; в іншому ви-
падку виходять для цього на місце. Як нема жо-
дного вигляду на другу косовицю, то в тім часі,
який ще лишається, існує певного роду загальне
користування паші. Орендар може це однак ви-
ключити, приміром тоді, як долини знаходяться
між полями. Але при сіножатях, що примикають
одне до одного, не можна виключати спільної
паші, - і так існує переконання, що після 7. па-
долист (св. Дмитрі) можна пасти свою худобу
всюди. Скошено траву десь близько в часі до
Петра та задля доброї погоди є вигляди на другу
косовицю, то орендар дбає про те, щоб мав пра-
во також на другу косовицю. З цією метою ви-
ставляє знак, себто прути з в'язанкою соломи.
Вони означають, що на тій сіножатті не можна
пасти. Як хто би пас в недозволеному часі, то
виходить на місце комісія у складі двох оціню-
вачів, щоби це констатувати і оцінити. Кожен
оцінювач отримує 2 К за оцінку. На пашу можна
гнати худобу всякого роду без виїмку. Треба
вважати за мовчазну угоду, що орендар може
брати з сіножаті пруття потрібне до поставлення
оборогу. [-14-]
Б). Орендарільного грунту.
Беруть в оренду 6-7 багатих селян (дуків), ко-
трі через брак робочих здають в оренду свою
посілість парцелями.
Парцелі маленькі, а саме 4. Орендарями є ко-
мірники, що крім хатинки мають кілька прашин
городу, але не мають поля. Орендують так під
зимовий, як і літній засів. При першій оренді,
що триває до 7. падолиста (св. Дмитра) виста-
чає, як дасться зовсім маленький завдаток, бо
орендар і без того управляє. Далі використання
ґрунту є без нічого дозволене по звезенню зи-
мового засіву, як тільки воно заперечується.
Чинш оренди платиться двома частинами, одна
на св. Петра і Павла, друга при звоженню. Як
орендар не має грошей, то наступає те саме, що
в подібнім випадку при винаймі сіножаті.
Щодо літнього засіву, то звичайно домовля-
ються, які плоди і в якому обсягу орендар може
збирати. Colonia patriaria трапляється дуже рідко.
Грунт розмірює знавець в присутності орен-
даря на прашині. Відвічальності за вимір не бе-
реться. Якщо оренда триває більше років, то до-
мовляються, що орендар мусить гноїти поле.
Remissio mercedis цивільного закону як пра-
вовий інститут зовсім не відомий. Як орендареві
в дуже погані роки опустять малу частину чин-
шу, то це вважається за велику ласку.
Завдаток зараховується в чинш. Коли орен-
дар крім завдатку не обробляє поля, і орендар
змушений винаймати поле іншому, то завдаток
пропадає. Дальша оренда дозволяється. Як оре-
ндар помре, то на його місце вступає жінка, коли
ж лишаються тільки малолітні діти, то опікун.
Про живее право
200 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
При купівлі оренда не припиняється, оскі-
льки орендар може зібрати те, що виростив. Од-
нак покупець не зобов’язаний продовжити орен-
ду, коли йдеться про оренду на тривалий строк.
Мовна редакція В.С. Бігуна
Є. Эрлих
ЖИВОЕ ПРАВО
Исследовательская статья 1911 г. известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), ориги-
нально изданная на украинском языке во Львове, излагает мысли исследователя о «живом праве», ме-
тодологии его исследования. В приложении даётся опросный лист с помощью которого автор предла-
гает исследовать «живое право».
E. Ehrlich
LIVING LAW
A 1911 research article, originally published in a Ukrainian journal in Lviv, outlines some thoughts of the
famous sociologist of law Eugen Ehrlich (1862-1922) on the “living law”, the methodology of it research.
The article concludes with a questionnaire that Ehrlich suggested for the study of the “living law”.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11490 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:57:26Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ерліх, Є. 2010-08-19T17:00:50Z 2010-08-19T17:00:50Z 2005 Про живе право / Є. Ерліх // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 194-200. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11490 Исследовательская статья 1911 г. известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), оригинально изданная на украинском языке во Львове, излагает мысли исследователя о «живом праве», методологии его исследования. В приложении даётся опросный лист с помощью которого автор предлагает исследовать «живое право». A 1911 research article, originally published in a Ukrainian journal in Lviv, outlines some thoughts of the famous sociologist of law Eugen Ehrlich (1862-1922) on the “living law”, the methodology of it research. The article concludes with a questionnaire that Ehrlich suggested for the study of the “living law”. Передрук (мовна редакції В. С Бігуна) за: Ерлїх Евген. Про живуче право. – Львів: Товариство Українсько-Руських правників, 1911. – 14 с. Початково опубліковано: Про живуче право [Пер. з нім.] // Правничий вісник [Орган товариства Українсько-Руських правників. Редактор Станіслав Дністрянський. – Львів]. – 1911. – Ч. 3/4. – С 191-204. Цифра в квадратних дужках вказує на сторінку в тексті з якого передруковується стаття. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх Про живе право Живое право Living law Article published earlier |
| spellingShingle | Про живе право Ерліх, Є. Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх |
| title | Про живе право |
| title_alt | Живое право Living law |
| title_full | Про живе право |
| title_fullStr | Про живе право |
| title_full_unstemmed | Про живе право |
| title_short | Про живе право |
| title_sort | про живе право |
| topic | Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх |
| topic_facet | Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11490 |
| work_keys_str_mv | AT erlíhê proživepravo AT erlíhê živoepravo AT erlíhê livinglaw |