Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати
Розглядаються вихідні передумови введення поняття інновації в сферу економічного розвитку, дається характеристика впливу інновацій на поведінку економічних агентів на ринку товарів і послуг, оцінюється роль і можливості науки в інноваційному розвитку економіки....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука та інновації |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/115741 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати / В.П. Соловйов // Наука та інновації. — 2011. — Т. 7, № 5. — С. 81-88. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-115741 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1157412025-02-23T17:30:52Z Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати Инновации: как мы их понимаем, что от них ждем и чего не хотим замечать Innovations: How Do We Understand Them, What Do We Forward from Them and Do Not Want to Notice Соловйов, В.П. Світ інновацій Розглядаються вихідні передумови введення поняття інновації в сферу економічного розвитку, дається характеристика впливу інновацій на поведінку економічних агентів на ринку товарів і послуг, оцінюється роль і можливості науки в інноваційному розвитку економіки. Рассматриваются исходные предпосылки введения понятия инновации в сферу экономического развития, дается характеристика влияния инноваций на поведение экономических агентов на рынке товаров и услуг, оценивается роль и возможности науки в инновационном развитии экономики. The article considers the premises of introducing the concept of innovation in economic development, describes the impact of innovation on the behavior of economic agents in the market of goods and services, estimates the role and possibilities of science in economy’s innovation development. 2011 Article Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати / В.П. Соловйов // Наука та інновації. — 2011. — Т. 7, № 5. — С. 81-88. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1815-2066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/115741 uk Наука та інновації application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Світ інновацій Світ інновацій |
| spellingShingle |
Світ інновацій Світ інновацій Соловйов, В.П. Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати Наука та інновації |
| description |
Розглядаються вихідні передумови введення поняття інновації в сферу економічного розвитку, дається характеристика впливу інновацій на поведінку економічних агентів на ринку товарів і послуг, оцінюється роль і можливості науки в інноваційному розвитку економіки. |
| format |
Article |
| author |
Соловйов, В.П. |
| author_facet |
Соловйов, В.П. |
| author_sort |
Соловйов, В.П. |
| title |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| title_short |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| title_full |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| title_fullStr |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| title_full_unstemmed |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| title_sort |
інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Світ інновацій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/115741 |
| citation_txt |
Інновації: як ми їх розуміємо, що від них чекаємо і чого не хочемо помічати / В.П. Соловйов // Наука та інновації. — 2011. — Т. 7, № 5. — С. 81-88. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Наука та інновації |
| work_keys_str_mv |
AT solovjovvp ínnovacííâkmiíhrozumíêmoŝovídnihčekaêmoíčogonehočemopomíčati AT solovjovvp innovaciikakmyihponimaemčtootnihždemičegonehotimzamečatʹ AT solovjovvp innovationshowdoweunderstandthemwhatdoweforwardfromthemanddonotwanttonotice |
| first_indexed |
2025-11-24T02:21:48Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:21:48Z |
| _version_ |
1849636587861704704 |
| fulltext |
81
Наука та інновації. 2011. Т. 7. № 5. С. 81—88.
© В.П. СОЛОВЙОВ, 2011
В.П. Соловйов
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, Київ
ІННОВАЦІЇ: ЯК МИ ЇХ РОЗУМІЄМО, ЩО ВІД НИХ ЧЕКАЄМО
І ЧОГО НЕ ХОЧЕМО ПОМІЧАТИ
Розглядаються вихідні передумови введення поняття інновації в сферу економічного розвитку, дається характе-
ристика впливу інновацій на поведінку економічних агентів на ринку товарів і послуг, оцінюється роль і можливості
науки в інноваційному розвитку економіки.
К л ю ч о в і с л о в а: інновації, інноваційна продукція, чинники виробництва, ринкові бар’єри, трансфер технологій,
перехідна економіка.
Щоб підкреслити поширеність якогось фак-
ту або явища, використовують приказку: «Про
це не говорять лише ледарі». Інновації вийшли
на такий рівень суспільного визнання, що цю
приказку можна підсилити: «Про інновації сьо-
годні говорять всі, навіть ледарі». При цьому
відбувається ототожнення інновацій і ново вве-
день у сфері технологій, користувачами яких є
дійсно всі члени людського співтовариства.
Хоча у кожному конкретному випадку з’ясу-
ва ти, в чому ж технічна суть конкретного но-
вовведення та які його соціальні наслідки, пе-
ресічному громадянинові надзвичайно важко.
Проте більшість цим особливо і не перейма-
ється. Тобто вузькі професійні знання в сфері
техніки і технології перетворюються останнім
часом на всепоглинаючу віру у всесильність
технологій і в необмежені можливості техно-
логічних нововведень привносити в наше жит-
тя нові радощі. Про те, що разом з цими радо-
щами нас часто підстерігають також і нові пе-
чалі, ми зазвичай прагнемо не думати.
Відповідно до традицій, що склалися упро-
довж тисячоліть, будь-яка віра для своєї підт-
рим ки вимагає символів, ідолів і заклинань. Віра
у всесильність інновацій не є виключенням. Чи
не є, наприклад, заклинанням популярна фра-
зеологія про безальтернативність ін но ваційного
шляху розвитку як людства в цілому, так і кож-
ної окремої території і соціальної групи зокре-
ма. На роль головного інноваційного ідола,
безумовно, претендує авст рій ський економіст
Йозеф Шумпетер (1883—1950). Символом ін-
новаційного розвитку одноголосно визнаєть-
ся підвищення продуктивності праці з одно-
часним зростанням все нових і нових робочих
місць. І все було б добре, коли б не необхід-
ність шанувати заповіти Йозефа Шумпетера,
який прямо стверджував, що інновації, будучи
основою сучасної конкуренції, котра розгля-
дається як динамічний процес, спричиняють
появу на ринку нового товару, нової техноло-
гії, нового джерела сировини або нового типу
організації. Саме така конкуренція, з одного
боку, безумовно, забезпечує істотне скорочен-
ня витрат і підвищення якості продукції, але з
другого боку (якщо фірми не враховують нову
якість сучасної економічної конкуренції) —
«вона загрожує існуючим фірмам не незначним
скороченням прибутків і випуску, а повним бан-
крутством» [1, с. 128].
82 ISSN 1815-2066. Science and Innovation. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
Звідси випливає, що інновацію необхідно
розглядати як найважливіший чинник еконо-
мічного зростання і саме такий, який базуєть-
ся на безжалісному відбракуванні тих, хто не-
хтує науково-технічним прогресом. Це щось
на зразок реалізації в економіці принципу дар-
вінізму. З погляду чистоти ринкових стосунків
такий факт можна тільки вітати, але щодо про-
никнення інноваційної продукції на ринок то-
варів і послуг — все виявляється не так просто.
Нововведенню, новій продукції потрапити на
сформований і злагоджено діючий ринок дуже
складно з багатьох причин, про які ми погово-
римо пізніше. Наразі ми просто констатуємо
факт, що процес створення конкурентоздат-
ного інноваційного продукту досить склад-
ний, багатоетапний і вимагає підтримки ззов-
ні, щоб «виростити» такий продукт в «парни-
кових» умовах і адміністративним шляхом по-
низити ринкові бар’єри для входження його в
діючий ринок. Для цього, перш за все, необ-
хідні фінансові ресурси і, не в останню чергу,
політична воля влади.
Досвід промислово розвинених країн свід-
чить, що на 60—90 % зростання ВВП зобо в’я-
зане саме інноваційному чиннику. Виникає пи-
тання — чи можуть інновації з такою ж ефек-
тивністю стимулювати зростання ВВП і в тих
країнах, які не відносяться до категорії про-
мислово розвинених? Для того щоб відповісти
на це питання, звернемося до інтерпретації ін-
новацій через їхню роль як чинника виробни-
цтва. Відомо, що основними чинниками ви-
робництва з часів Адама Сміта вважаються
земля, праця і капітал [2]. Маржиналісти до-
дали в цей список ще один чинник виробницт-
ва — підприємництво [3], причому підприєм-
ництво ними фактично розуміється як здат-
ність оптимально поєднувати перші три чин-
ники виробництва з метою досягнення найви-
щої (на даний момент і в даному просторовому
ареалі) продуктивності. Здавалося б, у тому ви-
падку, коли погано використовуються три кла-
сичні чинники виробництва, то чинник підпри-
ємництва автоматично використовуватиметь-
ся з максимальною ефективністю. Насправді це
не так. Чинник підприємництва як інновацій-
ний чинник починає ефективно працювати
тільки в тому випадку, коли можливості вико-
ристання класичних чинників досягають ме жі.
Звідси виникає перша складність (але далеко не
остання) переходу економіки на інноваційний
шлях розвитку у випадку «недорозвиненої» еко-
номіки. Саме до такої категорії відносяться так
звані перехідні економіки, зок рема й економіка
України. Сутність складності полягає в тому, що
економічні агенти, в чиїх руках зосереджені
основні можливості використання класичних
чинників виробництва, не бачать великої пер-
спективи у використанні інноваційного чинни-
ка. А оскільки саме такі економічні агенти ви-
значають на даний час економічну політику
України, використання інноваційного чинника
не отримує ніяких преференцій.
Друга складність переходу економіки Украї-
ни на інноваційний шлях розвитку — сприй-
няття інновацій як чогось єдиного, неподіль-
ного, соціально і технологічно аморфного. Вод-
ночас теорія і практика інноваційного розви-
тку економіки переконливо свідчать про те,
що в тій або іншій ситуації, в тому чи іншому
соціальному середовищі різні інновації по-
різному сприймаються як соціумом, так і сфе-
рою виробництва. Основи інноваційної полі-
тики держави у кожному окремому випадку
формуються саме виходячи із загальних цілей
соціально-економічного розвитку. І перш ніж
ухвалювати рішення про підтримку, стимулю-
вання та розповсюдження інновацій треба ви-
значитися, до яких соціально-економічних і
технологічних критеріїв ми прагнемо, і яке міс-
це серед чинників виробництва можуть при
цьому зайняти, на нашу думку, інновації.
Всі інновації схожі одна на одну тільки зов-
ні — тим, що вони направлені на підвищення
продуктивності праці, зниження витрат і усу-
нення перешкод розвитку (економічному, тех-
нологічному, соціальному). Але інновації мо-
жуть дуже сильно відрізнятися просторовим
ареалом і інтервалом часу, де відчувається їх
83ISSN 1815-2066. Наука та інновації. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
вплив. У цьому сенсі інновації можна класи-
фікувати за схемою, запропонованою К. Фрі-
ме ном і Ш. Перець: 1) інкрементні, 2) радикаль-
ні, 3) що стимулюють появу нових технологіч-
них систем, 4) що призводять до зміни техніко-
економічної парадигми.
Інкрементні інновації (incremental innovati-
on) — це поступові зміни, які мають у своїй
основі знання, ідеї і виробничий досвід одного-
двох чоловік, результатом яких, як правило,
користуються самі ініціатори цієї інновації.
Такі інновації не призводять до драматичних
ефектів, локалізація їх результатів — це, часті-
ше за все, виробнича дільниця, цех, рідше —
підприємство в цілому. Інтервал часу, на якому
відчувається їх вплив — в більшості випадків
один-два роки. Хоча в тому просторовому ареа-
лі і на тому часовому інтервалі, де відчувається
їх вплив, ці інновації можуть мати істотне зна-
чення для зростання продуктивності праці.
Радикальні інновації (radical innovation) — це
результат тривалих цілеспрямованих розробок
на виробництві, в університеті, у державній
лабораторії. Тут (явно чи неявно) беруть участь
багато людей різної кваліфікації. Локалізація
результатів таких інновацій — підприємства
певної галузі або навіть кількох споріднених га-
лузей. Інтервал часу, на якому відчувається їх
вплив, — кілька років. Результати радикальних
інновацій можуть сприяти помітним змінам не
тільки в мікро-, але і в макроекономіці.
Інновації, результати яких стимулюють по-
яву нових технологічних систем (new technology
systems), сприяють настільки глибоким змінам
у технологіях, що істотні зміни можуть зазна-
вати відразу кілька галузей економіки. Більше
того, такі інновації можуть стимулювати появу
абсолютно нових секторів виробництва і спо-
живання. Відповідні зміни, як правило, засно-
вані на поєднанні попередніх радикальних і
інкрементних інновацій, а також супроводжу-
ються організаційними та управлінськими ін-
новаціями. Інтервал часу, на якому відчуваєть-
ся їх вплив, — не менше десятка років. Для
того щоб результати такого типу інновацій
утримати (хоча б тимчасово) в межах тієї дер-
жави, де вперше отримана відповідна іннова-
ційна продукція, необхідно приймати спеці-
альні заходи. Але, як правило, з часом така ін-
новаційна продукція все-таки поширюється
по світу. Це розповсюдження може регулюва-
тися міжнародними договорами, які можуть
бути інструментом політичного впливу.
Інновації, що призводять до зміни техніко-еко-
номічної парадигми (change of techno-economic
paradigms), призводять до змін у технології такої
глибини, що отримані ефекти справляють істот-
ний вплив на світову економіку в цілому. Тут ми
можемо говорити про технологічну революцію.
Саме цей тип інновацій є стрижнем «довгих
хвиль» Кондратьєва, причиною зміни техноло-
гічних укладів. Доведено, що нові технологічні
уклади встановлюють домінанту со ціально-
економічного розвитку після криз струк турної
пристосованості, викликають глибокі соціаль-
ні та інституційні зміни, перебудову всіх гілок
економіки. Такі зміни зазвичай незворотні, є
підсумком тривалих пошуків у відповідь на
наближення до межі економічного зростання і
часто виникають не як прямий наслідок нових
наукових відкриттів, а скоріше в результаті на-
копичення світоглядних помилок.
Практичний, оперативний інтерес для будь-
якої держави представляють, перш за все, ради-
кальні інновації, які з’являються тільки то ді,
коли виникають сумніви в ефективності звич-
них прийомів праці і найбільш поширених ін-
струментів ринкової конкуренції виробників
то варів і послуг. Очевидно, що принципово
нове завжди викликає протест тих, хто цілком
задоволений сталим станом речей. Саме тому
радикальні інновації повинні спиратися на під-
тримку держави. Для цього перш за все необ-
хідне спеціальне законодавство, яке і визнача-
тиме, чому ті економічні агенти, що працюють
в режимі радикальних інновацій, повинні від-
чувати себе більш захищеними від ринкових
хвиль, ніж ті, які ігнорують такі інновації.
Законодавство, звичайно ж, є лише форма-
льною основою суб’єктно-об’єктних стосунків
84 ISSN 1815-2066. Science and Innovation. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
економічних агентів. Крім цього, є ще і чин-
ник внутрішньої настроєності на участь в ін-
новаціях, підтримку інновацій. І тут іннова-
ційна культура може відігравати більше зна-
чення, чим інноваційне законодавство. Проте
без формальної основи, тобто без законодав-
ства, інноваційна культура теж мало чого вар-
та. Тому для того, щоб правильно розставити
акценти в національному інноваційному зако-
нодавстві, важливо зрозуміти сутність впливу
радикальних інновацій на соціально-еконо-
мічний розвиток конкретної держави.
Однією з головних і стійких помилок роз-
робників національного інноваційного зако-
нодавства є сприйняття радикальної інновації
як процесу в класичному сенсі, тобто як пев-
ної впорядкованої послідовності подій. Проте
поняття радикальної інновації ширше, ніж
класичне поняття процесу. Процес, найчасті-
ше, визначається як послідовна зміна явищ і
станів при розвитку чого-небудь або як сукуп-
ність послідовних дій для досягнення якогось
результату [4]. Формально інновація начебто
підходить під визначення процесу, оскільки є
сукупністю дій відносно перетворення знань і
ідей в товари і послуги, котрі мають споживчу
цінність [5], за винятком того важливого фак-
ту, що радикальна інновація як сукупність дій,
строго кажучи, не є послідовністю, оскільки
включає принаймні події злиття і розщеплен-
ня компаній і фірм, які можуть носити харак-
тер біфуркацій через синергетичний характер
інновацій [6]. Якщо все-таки умовно розгля-
дати інновацію як процес, то на практиці до-
водиться використовувати багатовимірну мо-
дель, розмірність якої у міру просування до
завершення постійно і, головне, не передбачу-
вано змінюється.
Слід також відзначити, що інновація як про-
цес не може бути достовірно розпізнана (та й
класифікована) до тих пір, поки не буде досяг-
нуто кінцевого результату. Але після цього така
інновація як завершений процес перестає іс-
нувати. Оскільки неминучість результативнос ті
інновацій проблематична, ми можемо говори-
ти тільки про те, що певні процеси можуть ви-
явитися інноваціями. Крім того, реалізація
продукції або виробів, що з’явилися як наслі-
док інновації, не є продовженням початкової
інновації, оскільки (якщо ми пропонуємо на-
віть просто новий спосіб реалізації результатів
завершеної інновації) нам уже будуть потрібні
інші знання і ідеї, ніж ті, які були основою до-
сягнутих результатів.
Та все ж визначення інновації як своєрідно-
го процесу в більшості випадків доречне,
оскільки в цьому випадку ми можемо спира-
тися на деяку сукупність методів, оцінок, фак-
тів для ухвалення економічних рішень, зрозу-
мілих для нас через свою хоча б удавану оче-
видність. Але слід пам’ятати: якщо в своїх рі-
шеннях по управлінню інноваціями ми спира-
ємося на звичне визначення інновації як
процесу, необхідно враховувати низку обста-
вин, пов’язаних з проблемою використання
результатів інновацій як ринкової продукції,
іншими словами — інноваційної продукції. Як
приклад наведемо, такі дві обставини:
1) бар’єри для входу інноваційної продукції
на стабільний галузевий ринок надзвичайно ви-
сокі, тому в системі суб’єктно-об’єктних сто сун-
ків, що декларуються в інноваційному законо-
давстві, має бути передбачена необхідність вре-
гулювання відповідних ринкових бар’є рів ад-
міністративними методами;
2) результати радикальних інновацій, як пра-
вило, не призводять до збільшення кількості
робочих місць в найближчому до місця фак-
тичної появи інноваційної продукції просто-
рово-часовому ареалі (цей ефект локалізуєть-
ся швидше у віддаленому просторі і часі, що
також повинно враховуватися інноваційним за-
конодавством. Цей факт свідчить про неодно-
значність впливу інновацій на територіальні
ринки товарів, послуг і робочої сили).
Інтерпретація інноваційного підприємницт-
ва як одного з основних чинників виробни-
цтва привела до уточнення уявлень про зако-
номірності ринкової взаємодії господарюючих
суб’єктів. На зміну концепції досконалої кон-
85ISSN 1815-2066. Наука та інновації. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
куренції прийшла теорія ефективної конку-
ренції. Її автор — Й. Шумпетер — відмовився
від традиційно жорсткого зіставлення моно-
полізації і конкуренції і звернув увагу на те,
що інновації відкривають можливість їх пози-
тивної взаємодії. Тобто, на його думку, не будь-
яка конкуренція найкраще сприяє економіч-
ному зростанню. Досконала ж конкуренція
по роджує додаткові витрати у вигляді менш
ефективної організації виробництва, менш
продуктивної технології, неможливості ефек-
тивно оцінити і використовувати нові пер-
спективи. Все це робить подібний тип ринку
не тільки неоптимальним, але навіть і небажа-
ним [1, с. 150—153]. Ефективною, за Шум пе-
тером, вважається тільки конкуренція, яка за-
снована на зниженні витрат виробництва і
під вищенні якості продукції за рахунок тех-
нічних, організаційних і управлінських нова-
цій. А якнайкращі умови для здійснення таких
новацій мають найбільші компанії і їхні моно-
полістичні об’єднання.
До позитивних моментів монополії Шум-
петер відносить такі. Монопольний прибуток
може слугувати «ефективним способом нако пи-
чення засобів для фінансування додаткових інвес-
тицій» в галузі. У розпорядженні монополіста
можуть бути способи виробництва, недоступ-
ні або труднодоступні для його конкурентів.
Монополія може мати на порядок стій кіший
фінансовий стан. У монополії більше за собів
для фінансування технічного прогресу, що йде
на користь усій економіці, а не тільки даній га-
лузі [1, с. 130]. При цьому інновація впливає
на раціоналізацію поведінки агентів ринку не
тільки тоді, коли вона вже увійшла до ринку,
але і до того — тоді, коли вона розглядається
ще як потенційна подія. «Можна сказати, —
пише Шумпетер, — що вона дисциплінує [аген-
тів ринку] ще до свого настання. Бізнесмен від-
чуває себе в конкурентній ситуації навіть тоді,
коли він є повним монополістом у своїй галузі...»
[1, с. 129]. Таким чином, монополію можна роз-
глядати не як руйнівника ринку, а всього лише
як одну з форм конкуренції.
Сказане вище достатньо переконливо пояс-
нює, чому декларація переходу економіки Ук-
раїни на інвестиційно-інноваційний шлях роз-
витку багато років залишається нереалізо ва-
ною, а прийняті для цього необхідні законодав-
чі акти не виконуються. Просто в Україні не до
кінця використані на користь економічного
зростання класичні чинники виробницт ва. Про -
те для більш осмисленого використання інно-
вацій як чинника виробництва слід враховува-
ти, що вплив інновацій на економічне зростан-
ня є не тільки багатоаспектним, але й у багатьох
випадках об’єктивно суперечливим.
З одного боку, дійсно загальновизнано, що
протекціонізм стосовно суб’єктів інновацій-
ної діяльності і введення на законодавчому
рівні стимулів для інноваційної діяльності є
необхідною складовою забезпечення еконо-
мічного зростання. Події останнього десяти-
ліття тільки підсилюють цю точку зору, а висо-
кі темпи розвитку високотехнологічної інду-
стрії роблять очевидним взаємозв’язок між
глибиною технологічних змін і темпами еко-
номічного зростання. При цьому інновації, як
стверджують деякі сучасні економісти, є, не
зважаючи на сугубо локальний характер їхньо-
го первинного прояву, «господарем становища
на ринку». Це зайвий раз свідчить про синерге-
тичний ефект інновацій. Однак, з іншого боку,
навіть в промислово розвинених країнах все
ще відсутнє однозначне трактування іннова-
цій як ринкового чинника. Тобто вплив інно-
вацій на конкуренцію в галузевих ринках є
очевидним фактом, але механізм цього впливу
залишається до кінця невиясненим.
Найбільш повно проблеми врахування ін-
новацій при оцінці конкурентності галузевих
ринків досліджено фахівцями у сфері розвитку
антитрестового законодавства США [7]. Біль-
ше того, роль інновацій для ринку продукції і
послуг досить докладно представлена в урядо-
вих антитрестових нормативах США [8]. Ці до-
кументи фіксують, зокрема, роль ринку інно-
вацій в процесах злиття компаній і фірм. Прак-
тика застосування згаданих нормативів свід-
86 ISSN 1815-2066. Science and Innovation. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
чить проте про вельми істотні практичні склад-
нощі прогнозу наслідків такого злиття під
впливом інновацій. Як випливає з постулатів
антитрестової політики, втілених у спеціально-
му законодавстві США, інновація є багатови-
мірним явищем, що призводить до численних
доктринальних і аналітичних труднощів.
Найбільша складність постає з неможли-
вос ті точно знати, як та коли виявиться успіх
інновації, а також з того факту, що сама по собі
інновація не є джерелом цінової конкуренції.
Якщо враховувати ці особливості поведінки
інновацій на ринку в нормативних актах, до-
ведеться надзвичайно розширити сферу, в якій
антитрестове законодавство традиційно може
і повинно діяти. Саме на цьому робиться ак-
цент у низці публікацій останнього десяти-
ліття, що розглядають проблематику ринкової
кон куренції інноваційної продукції [9]. У цих
публікаціях стверджується, що багато (а може і
більшість) принципових труднощів врахування
впливу інновацій на конкурентоспроможність
фірм можуть бути подолані вже в рамках існую-
чого антитрестового законодавства і доктрини
збереження потенційної конкуренції. Але для
того, щоб на практиці добитися вирішення цієї
проблеми, доведеться включити в коло «реагу-
вання» антитрестового відомства такі показни-
ки економічної діяльності, на які антитрестове
законодавство не було «налаштоване» спочат-
ку. Тільки в цьому випадку пропонований під-
хід вдається адаптувати до реалій ринку і можна
сформулювати рекомендації для інноваційно
орієнтованого злиття. Проте ці рекомендації не
є «лінійними», оскільки тут явно включаються
механізми синергетики. В результаті передба-
чити розвиток стосунків конкуренції на якіс-
ному рівні можна, але варіабельність кількісних
параметрів очікуваних ефектів перевищує всі
мислимі норми.
Традиційна антимонопольна теорія припус-
кає наявність позитивної залежності між рів-
нем витрат на НДДКР і рівнем галузевої кон-
центрації. Тобто підвищення рівня витрат на
НДДКР підвищує, іноді суттєво, бар’єри входу
в галузь для нових фірм, так що тільки обме-
жене число фірм можуть продовжувати діяти в
подібних галузях. Це означає, що в довгост-
роковому періоді в даних галузях буде висо-
кий рівень концентрації. Проте традиційна
теорія не відповідає на питання, що є причи-
ною, а що наслідком: високий рівень витрат
на НДДКР веде до високого рівня концентра-
ції на ринку чи тільки крупні фірми на висо-
коконцентрованих ринках можуть дозволити
собі нести високі витрати на НДДКР?
Емпіричні дослідження також не дають од-
нозначної відповіді на питання про взає мо-
зв’язок величини витрат на НДДКР і рівнем
галузевої концентрації, хоча все-таки демон-
струють переважно позитивну кореляцію. Втім
є роботи, які демонструють негативну або ж
принаймні немонотонну залежність. Так чи інак-
ше, доводиться визнати, що особливості пове-
дінки інновацій на ринку помітно впливають
на тип конкуренції і на її результат.
Звертаючись до досвіду антимонопольного
регулювання в Україні, можна констатувати, що
нинішня вітчизняна антимонопольна політика
відрізняється деякою прямолінійністю, вважа-
ючи монополії безумовним злом. Слід було б
доповнити державну антимонопольну політику
низкою інструментів, що дозволяють державі
регулювати процеси концентрації у вітчизняній
економіці в прив’язці до вирішення питань тех-
нологічного розвитку. Наприклад, узгодження
операцій по злиттю і поглинанню могло б уп-
роваджуватися виставлянням конкретних умов
переходу виникаючого монопольного об’єд нан-
ня до тих або інших передових технологій. У разі
невиконання цих умов до монополістів мали б
застосовувати штрафи або інші санкції аж до
примусової реорганізації і зворотного розділен-
ня. Не варто забувати, що «проривна» інновація
завжди деякий час забезпечує своєму авторові
монополізм, і ефективна інноваційна політика
повинна заохочувати виникнення тимчасових
«інноваційних монополій».
При формуванні інноваційної політики на
державному рівні треба враховувати ще і те,
87ISSN 1815-2066. Наука та інновації. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
що інновації мають місце тільки тоді, коли в
них є гостра необхідність. Принцип «добре було
б, щоб стало краще», який має на увазі, що,
якщо все залишиться, як і раніше, то нас це
особливо не стурбує, не є основою для іннова-
ційного розвитку. Саме тому наявність іннова-
ційного потенціалу мало що визначає стосов-
но впливу інновації на рівень ринкової конку-
ренції і на економічне зростання. Обстеження,
проведені на початку минулого десятиліття
компанією BKG Profit Technology, показують,
що на більшості російських промислових під-
приємств 85—90 % заново освоюваних продук-
тів не мають бажаного об’єму збуту [10]. Тому
доводиться визнати, що замало мати великий
потенціал виробництва інновацій, треба також
мати і значний потенціал споживання нової
техніки і технології, який може бути виявлений
на основі застосування систематизованих і впо-
рядкованих маркетингових процедур по вибору
і постановці на виробництво нової продукції.
Саме тоді інновації перетворюються на дієвий
чинник, стимулюючий конкуренцію, але рі-
вень такої конкуренції знову ж таки буде зале-
жати від того, наскільки вдало вибрані механіз-
ми організації трансферу технологій.
В Україні ці механізми фактично задаються
(і, м’яко кажучи, не цілком вдало) Законом
України «Про державне регулювання у сфері
трансферу технологій» (№ 143-V від 14.09.2006).
Проблема тут полягає в тому, що певні поло-
ження цього Закону приводять до того, що
нові технології, які з’являються в результаті
інноваційної діяльності і фінансується держа-
вою, не можуть стати рівноправним ринковим
товаром. Тобто згаданий Закон ускладнює
входження цих технологій на галузеві ринки.
А це означає дискримінацію інноваційної
ринкової продукції (зусиллями держави), тоді
як у всіх промислово розвинених країнах світу
або в тих, що розвиваються, така продукція
користується преференціями, що дозволяють
їй простіше входити на галузеві ринки.
Звичайно, в певному сенсі технологія не є
рядовим ринковим товаром. І цю незвичність
слід брати до уваги також і на споживчому рів-
ні. Регулювати необхідно, швидше за все, дії
споживачів з погляду «правильної» їхньої орі-
єнтації на вибір таких технологій, які забезпе-
чують виробництво продукції необхідної якос-
ті і в потрібній кількості. Певна точка зору
споживачів високих технологій була сформу-
льована в Шанхайській декларації 31 жовтня
2010 р. [11]. У даній декларації введено понят-
тя «технологічні коридори», що є переліком
обов’язкових вимог і обмежень, які пред’яв-
ляються до технічних параметрів вживаних
технологій, споживчої продукції і послуг. Цей
перелік формулюють, виходячи з національ-
них промислової, екологічної, інноваційної
політик. Контроль за виконанням цих вимог і
обмежень повинна брати на себе держава, уточ-
нюючи конкретні національні вимоги з роз-
биттям по роках і наростанням їх жорсткості у
часі. Мова йде не просто про технічні регла-
менти і стандарти, а про вибудовування цих
регламентів у систему, в ланцюжок взає моз-
в’язаних обмежень, направлених на зміну тех-
нологічного рівня відповідної галузі, а потім
всієї промислової сфери. Запроваджуючи такі
стандарти, держава не тільки знижує енерго-
ємність вітчизняної економіки і піклується
про здоров’я громадян, а й стимулює вироб-
ників звертатися до розробників нових техно-
логій, тобто формує довгостроковий попит на
їхні послуги. Саме тоді наука стає не тільки
продуктивною, а й затребуваною.
У той же час завдання інноваційного розви-
тку економіки — це аж ніяк не завдання тільки
науки. Хоча саме вчені більш ніж хто іншій ра-
тують за інноваційне оновлення економіки.
Наука тут може виступати виключно як ін-
струмент. А наскільки ефективно цей інстру-
мент буде використаний — залежить від розу-
міння суті інноваційного розвитку та бажання
віддати перевагу майбутнім вигодам перед
миттєвими з боку органів законодавчої та ви-
конавчої влади. Останнім часом часто циту-
ється таке «монетаристське» визначення нау-
ки та інновацій: «наука — це перетворення гро-
88 ISSN 1815-2066. Science and Innovation. T. 7, № 5, 2011
Світ інновацій
шей у знання, а інновації — це перетворення
знань у гроші». З цієї точки зору, здавалося б,
головне завдання держави полягає в тому, щоб
так організувати свою фінансову політику, аби
фінансові надходження від інновацій значно
перевищували витрати на науку. На жаль, у
своєму прагненні визначитися з раціональним
фінансуванням науки, українська держава на-
магається зосередити фінансову підтримку на
тих наукових напрямках, в рамках яких просте-
жується прямий зв’язок сьогоднішніх результа-
тів наукових досліджень з результатами прорив-
них нововведень (не пізніше, ніж завтрашніми).
Але достовірного зв’язку такого характеру не
може бути за визначенням. Най більш успішні
інноватори сучасності використовують знання,
накопичені за десятки років, попередніх до про-
риву в сфері технологій. Ці знання накопичува-
лися вченими різних країн і народів. Звичайно,
діюча політика нашої держави щодо фінансу-
вання вітчизняної науки не виснажить світову
скарбницю знань, але нашу промисловість зму-
сить задовольнятися лише «недоїдками» цих
знань, та й то не першої свіжості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демокра-
тия. — М.: Экономика, 1995. — 540 с.
2. Смит А. Исследование о природе и причинах богат-
ства народов. — М.: Эксмо, 2007. — 960 с.
3. Современные экономические теории Запада / Под об-
щей редакцией А.Н. Марковой — М.: Финс та тин-
форм, 1996. — 93 с.
4. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc3p/246322.
5. http://www.cecsi.ru/coach/innovation.html.
6. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как сис-
темный процесс в конкурентной экономике (синер-
гетические эффекты инноваций). — К.: Феникс,
2004. — 560 с.
7. Gilbert R.J., Sunshine S.C. Incorporating Dynamic Effi ci-
ency Concerns in Meger Analysis: The Use of In no vation
Markets // Antitrust L.J. — 1995. — № 63. — Р. 569.
8. Antitrust Guidelines for the Licensing of Intellectual
Property. — 1995. — № 3.2.3; Antitrust Guidelines for
Collaborations Among Competitors. — 2000. — № 4.3.
9. Gilbert R.J., Sunshine S.C. Incorporating Dynamic Effi-
ciency Concerns in Meger Analysis: The Use of Innovation
Markets // Antitrust L.J. — 1995. — № 63. — Р. 569.
10. Кудинов А. Реформирование промышленных пред-
приятий. Результаты и перспективы. BKG. 29 дека-
бря 2003.
11. http://rusdb.ru/shanhai_decl/.
В.П. Соловьев
ИННОВАЦИИ: КАК МЫ ИХ ПОНИМАЕМ,
ЧТО ОТ НИХ ЖДЕМ
И ЧЕГО НЕ ХОТИМ ЗАМЕЧАТЬ
Рассматриваются исходные предпосылки введения
понятия инновации в сферу экономического развития,
дается характеристика влияния инноваций на поведение
экономических агентов на рынке товаров и услуг, оцени-
вается роль и возможности науки в инновационном раз-
витии экономики.
Ключевые слова: инновации, инновационная про-
дукция, факторы производства, рыночные барьеры, транс-
фер технологий, переходная экономика.
V.P. Soloviov
INNOVATIONS: HOW DO WE
UNDERSTAND THEM, WHAT DO WE FORWARD
FROM THEM AND DO NOT WANT TO NOTICE
The article considers the premises of introducing the con-
cept of innovation in economic development, describes the
impact of innovation on the behavior of economic agents in
the market of goods and services, estimates the role and pos-
sibilities of science in economy’s innovation development.
Key words : innovation, innovative products, produc-
tion factors, market barriers, technology transfer, transition
economy.
Стаття надійшла до редакції 30.05.11
|