Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства

В статье анализируются современные тенденции рождаемости в Украине, обосновывается возрастающая роль и рассматривается влияние социоструктурных факторов на динамику данного демографического процесса. На основе использования методов исторической аналогии и международных сравнений предпринимается попы...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Author:	Курило, І.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2006
Subjects:	Демографічні процеси
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11666
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства / І. О. Курило // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11666
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-116662025-02-10T01:29:51Z Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства Tendency of fertility in Ukraine in the context of subsequent transformation of society Курило, І.О. Демографічні процеси В статье анализируются современные тенденции рождаемости в Украине, обосновывается возрастающая роль и рассматривается влияние социоструктурных факторов на динамику данного демографического процесса. На основе использования методов исторической аналогии и международных сравнений предпринимается попытка прогнозировать изменения в детородной активности населения Украины на перспективу. The modern tendencies of fertility in Ukraine are analyzed in the paper. The increasing role and the influence of socio-structural factors on the dynamics of fertility are investigated. The attempt of projection the dynamics of the fertility dynamics changes in Ukraine is undertaken with use of the methods of analogies and international comparisons. 2006 Article Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства / І. О. Курило // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11666 314.3(477) uk application/pdf Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Демографічні процеси Демографічні процеси
spellingShingle	Демографічні процеси Демографічні процеси Курило, І.О. Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
description	В статье анализируются современные тенденции рождаемости в Украине, обосновывается возрастающая роль и рассматривается влияние социоструктурных факторов на динамику данного демографического процесса. На основе использования методов исторической аналогии и международных сравнений предпринимается попытка прогнозировать изменения в детородной активности населения Украины на перспективу.
format	Article
author	Курило, І.О.
author_facet	Курило, І.О.
author_sort	Курило, І.О.
title	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
title_short	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
title_full	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
title_fullStr	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
title_full_unstemmed	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства
title_sort	тенденції народжуваності в україні у контексті подальшої трансформації суспільства
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Демографічні процеси
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11666
citation_txt	Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства / І. О. Курило // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT kuriloío tendencíínarodžuvanostívukraíníukontekstípodalʹšoítransformacíísuspílʹstva AT kuriloío tendencyoffertilityinukraineinthecontextofsubsequenttransformationofsociety
first_indexed	2025-12-02T11:54:51Z
last_indexed	2025-12-02T11:54:51Z
_version_	1850397416904196096
fulltext	38 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТЕНДЕНЦІЇ НАРОДЖУВАНОСТІ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ПОДАЛЬШОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА І. О. Курило, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Сучасні суспільства втягнуті у перманентний процес змін. Успішна адаптація до них і сталий розвиток суспільства визначаються його здатністю до самоорганізації і потребу� ють від нього постійного самоаналізу, оцінки здійснюваних кроків та їх наслідків, визна� чення більш�менш довгострокових цілей та перспектив. Оцінка�передбачення наслідків технологічних та економічних змін, що її знаний економіст В. Ойкен розглядав як той принцип економічної політики, дотримання якого забезпечує у подальшому необхідну свободу дій [1, c. 302], є особливо важливою й актуальною для суспільства на етапі доко� рінних соціально�економічних зрушень. Періоди економічних трансформацій зазвичай обертаються певними соціально�пси� хологічними й демографічними втратами, хоча б через притаманну їм нестабільність та невизначеність. Однак соціально�демографічна ціна перетворень може коливатися у вель� ми широких межах залежно від наявності або відсутності свідомого регулювання транс� формаційних процесів з врахуванням соціально�демографічних критеріїв їх безпечності (або небезпечності) для подальшого розвитку, від підключення „амортизаторів” та ком� пенсаторних механізмів, а також врахування ступеня сумісності економічних перетво� рень з наявним інституціональним середовищем. Досвід ринкових трансформацій в Україні, на жаль, продемонстрував нам переважно неконтрольовану дію ринкових сил, яка породила шерег вкрай несприятливих побічних наслідків. При цьому чи не найяскравіше виявився саме деморуйнівний ефект перетво� рень, що спричинив у країні гостру та затяжну демографічну кризу. Пошук шляхів про� тидії демографічній кризі, що у середовищі професійних демографів активізувався ще у середині 90�х років минулого століття [2; 3], а широкого наукового і суспільного резонан� су набув лише останніми роками, поступово змістився з депопуляційної площини у „на� прямі” проблеми поліпшення якісних характеристик населення [4, с. 159–222; 5; 6], що слід визнати цілком виправданим і закономірним. Однак якщо традиційна демографічна тематика смертності й середньої тривалості життя безпосередньо й безперешкодно „впи� сується” у контекст поліпшення якості населення, то проблема народжуваності, яка тра� диційно асоціюється лише з динамікою чисельності населення, нині „ризикує” опини� тися на узбіччі наукового інтересу вітчизняних демографів. Після ряду робіт, присвяче� УДК 314.3(477) 39 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ них аналізу динаміки народжуваності у період ринкових перетворень 90�х років і дослід� женню чинників падіння дітородної активності населення України [2; 4, с. 296–319; 7; 8], в останні роки наукове осмислення перебігу процесу народжуваності та його перспек� тив дещо загальмувалося. А тим часом перегляд орієнтирів та стратегії подальшого соціально�економічного реформування в Україні у напрямі постіндустріальної трансформації суспільства потре� бує осмислення як ролі соціально�демографічної складової у відповідних процесах, так і зворотних зв’язків�обумовленостей і, зокрема, ймовірного впливу модернізації економі� ки, її інноваційної переорієнтації на тенденції народжуваності. Зазначимо, що саме у розвинутих суспільствах – осередках постіндустріалізму нині досить поширеною є думка про те, що „...приріст населення відносно молодого або хоча б не дуже старого є необхід� ною передумовою економічного процвітання і добробуту” [9, c. 62]. З огляду на це, не втрачає своєї актуальності дослідження чинників та новітніх тенденцій народжуваності у нашій країні, а також оцінка перспектив цього демографічного процесу у контексті по� дальшої трансформації українського суспільства. Труднощі наукового передбачення можливих змін у народжуваності у найближчій та більш віддаленій перспективі в Україні не в останню чергу пов’язані з практичною відсутні� стю інформаційної бази для вивчення диференційної народжуваності. А в умовах різких соціоструктурних зрушень у суспільстві, посилення мозаїчності соціально�економічного складу населення значно зростає вплив на динаміку народжуваності саме соціоструктур� них чинників, перекомпонувань у соціально�демографічній будові „на користь” тих чи інших соціальних груп населення з притаманною їм специфікою потреб, відмінностями щодо репродуктивних установок та мотивації. При цьому дія загальносуспільних умов та чинників (і економічних, зокрема) справляє неоднаковий (за своєю спрямованістю та силою) вплив на дітородну активність представників різних соціально�економічних спільностей, отож народжуваність як макропроцес формується як результуючий щодо його перебігу у межах окремих субнаселень. Так, неоднозначність зв’язків між рівнем матеріального добробуту, соціальними індикаторами, з одного боку, і дітородною актив� ністю груп населення з різним соціально�економічним статусом – з іншого, тобто дію ефекту соціальної гетерогенності підтверджують і відповідні сучасні дослідження на за� рубіжних матеріалах [10, 11]. На жаль, наявні нині статистичні дані не дають змогу отримати скільки�небудь повне уявлення про соціальну диференціацію дітородної активності населення України, адже необґрунтований і демографічно безграмотний перегляд Міністерством юстиції України у 1993 році змісту записів актів громадянського стану позбавив нас інформаційних мож� ливостей її статистичного аналізу. Однак відштовхуючись від тих закономірностей, які відзначаються просторово�часовою сталістю (оскільки пов’язані із основними чинника� ми загальної довготривалої тенденції зниження народжуваності у країнах, де завершився демографічний перехід), а також спираючись на результати зарубіжних досліджень, дані міжнародної демографічної статистики, підсумки першого Всеукраїнського перепису населення і окремих соціологічних опитувань, ми спробуємо оцінити перспективи дина� міки народжуваності в Україні у контексті впливу на неї тих процесів, які покликані забез� печити подальшу трансформацію українського суспільства. У найближчій перспективі та й впродовж подальшої постіндустріальної трансфор� мації суспільства на народжуваність в Україні справлятимуть вплив такі чинники, як роз� виток аспірацій до дедалі вищих стандартів матеріального добробуту (не в останню чергу пов’язаний з інтеграцією країни до європейської спільноти), поширення фемінізму та актуалізація цінностей індивідуальної свободи й незалежності, переважання функціо� 40 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ нального аспекту соціалізації, який підпорядковує поведінку короткостроковим інтере� сам через насаджування ринкового фундаменталізму, домінування у життєвих планах мо� лоді стратегій особистого успіху й збагачення, її більша зацікавленість у цінностях, пов’я� заних з освітою та професійною кар’єрою. Вочевидь те, що „ у сучасному суспільстві все більше цінується свобода вибору, а...конкурентоспроможність особистості розвивається на шкоду сім’ї,...споживча культура „Я” витісняє інвестиційну культуру „Ми” [12, c. 203, 205], „...люди все частіше й охочіше відмовляються від довгострокової ментальності на користь короткострокової” [13, c. 29], і при цьому діти давно перестали бути „центрами прибутку” і перетворилися на „центри витрат”, аж ніяк не сприяє підвищенню дітород� ної активності населення. У нинішніх українських умовах сприятливій динаміці народжуваності, ймовірно, ще певний (не виключено, що тривалий) час протидіятиме також застійна невирішеність житлової проблеми, низький рівень оплати праці та значне майнове розшарування насе� лення, що, за інших рівних умов, загострює суб’єктивне сприйняття малозабезпеченості і тим самим стимулює крайнє обмеження кількості дітей, адже “...поведінкою сімей у питаннях дітонародження керує саме суб’єктивна оцінка свого соціально�економічного стану”[14, c. 47]. Разом з тим у міру подолання соціально�економічної кризи, на початку нового сто� річчя в Україні актуалізується дія певних чинників, що сприяють компенсаційному підви� щенню народжуваності, як�от: стабілізація загальної економічної ситуації й припинення падіння життєвого рівня, помітна активізація соціальної політики, поступова адаптація населення до нових соціально�економічних умов й позбавлення патерналістських на� строїв (принаймні серед осіб молодшого й середнього віку) тощо. Деякий приріст кількості народжень в Україні протягом останніх трьох років (у середньому на 17 тисяч або на 4,3% щороку) хоч і зумовлений частково збільшенням чисельності жінок у віці найвищої діто� родної активності, але переважно пов’язаний з підвищенням рівня повікової народжува� ності (зокрема, 25–39�річних жінок). Так, із загального приросту народжень за 2002– 2004 рр. (майже на 50,8 тис.) 45,0 тисячами додаткових народжень ми завдячуємо новітній динаміці повікової народжуваності, відповідно, близько 6 тис. – припадають на дію фе� номену демографічної хвилі. Однак структурний аналіз народжень останніх років за чер� говостями засвідчує, що жінкам в Україні (особливо городянкам) і нині важко зважитись на народження другої дитини. Частка перших дітей серед новонароджених продовжує збільшуватись, отож, і значна частина 25–34�річних жінок реалізувала в останні роки народження первістків, відкладені у попередні найтяжчі роки. Так, із загального прирос� ту чисельності новонароджених у 2004 році порівняно з 2001�м майже 65% припадає на перших дітей. Можливості реалізації резерву відкладених народжень (не лише первістків, а й дру� гих дітей)1 в Україні у найближчі роки залежатимуть від наявності позитивних зрушень у рівні трудових доходів, активності й виваженості соціально�демографічної політики тощо. Вірогідно, можна було б розраховувати на помітніше підвищення дітородної активності сільського населення (у тому числі щодо народження других або й третіх дітей2), якби результати економічного піднесення більшою мірою торкнулися якості життя селян та жителів тих регіонів України, що менш урбанізовані й промислово розвинуті, однак відзна� 1 “Еластичність попиту на наступних дітей” зазвичай відчутно менша (зокрема, за умови обмеженості фінансових засобів), ніж “еластичність попиту на першу дитину”, на народження якої здорові у репродуктивному відношенні батьки зважуються (за незначним винятком) майже завжди. 2 Так, наприклад, частка третіх дітей серед новонароджених у селах і нині вдвічі більша, ніж у містах. 41 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ чаються поширеністю установок на середньодітність. При цьому відмінності у репродук� тивних настановах селян та городян пов’язані як з різним впливом неформальних інсти� тутів (традицій, побутової культури, моральних цінностей), так і з дією соціоструктурного чинника, а саме – переважанням у складі сільських жителів представників тих соціально� економічних груп населення (зайнятих переважно фізичною працею; працівників сільського господарства, фермерів та орендарів; осіб з середньою освітою тощо), які ма� ють більшу потребу у дітях і вирізняються, як це підтверджують дані опитувань, орієнта� цією принаймні на дводітну сім’ю. На противагу цьому особи з високим рівнем освіти, зайняті переважно розумовою працею, представники молодших поколінь нині відзнача� ються нижчими репродуктивними установками [15, с. 72–73]. Залежність між освітнім рівнем матерів та кількістю народжених дітей, а також зни� ження рівня дітності жінок молодшого й середнього віку порівняно зі старшими поколін� нями наочно демонструють і показники, наведені у таблиці 1, які також дають можливість оцінити вплив вищезгаданих інституціональних чинників на дітородну активність горо� дянок і селянок з однаковим рівнем освіти. Таблиця 1 Середня фактична дітність жінок* залежно від віку та рівня освіти за типом поселення (за даними Всеукраїнського перепису населення) * Середня кількість дітей у розрахунку на одну жінку з числа тих, які народжували дітей. Джерело: розрахунки за даними першого Всеукраїнського перепису населення. Структурно�секторальні зрушення, пов’язані з інноваційною переорієнтацією еко� номіки, супроводжуються зростанням у складі населення чисельності соціально�еконо� мічних груп, об’єднуваних поняттям „новий середній клас”. „Нові середні”, які уособлю� ють основу соціально�економічної структури постіндустріального суспільства – це ви� сококваліфіковані інтелектуальні працівники, зайняті переважно креативними видами розумової праці, професіонали та менеджери з високим рівнем освіти. “Еластичність” потреби в дітях у цих груп населення зазвичай менша через вищий ступінь розвитку струк� тури потреб, в тому числі тих, що належать (як і потреба в дітях) до найвищого рівня 6/��-��1��7�� 8�/��-��1��7�� )��/��-��9�� +��/�� :�&�� :�&�� /�� :�&� ��:�&� �� /�� :�&� ��:�&� �� /�� 7 � �� 6�� #� ��#� �� $� ��$� ��$� �� D�! �� , � �� 6�� '� ��(� ��(� �� +� ��+� ��#� �� 7 � ��!�� )� ��$� �� '� ��(� ��(� ��+$� �� D�! ��!�� )� ��#� �� '� �� (� ��+� ��$� 7 "�� !�� )�� L� � , "�� .� �� , � �� (� � � ��+� � � ��$� � � ��+� � � ��'� � � �� (� � � �� #� 8�� )�� $� �� +� ��(� ��+� �� '� � 42 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ потреб особистості, із�за наявності більш різнобічних інтересів (за частого домінування над сімейними орієнтаціями інтересів творчого, професійного плану), більшої свободи вибору об’єктів, якими можна було б заповнити “порожні ніші” життя, задовольнити жагу спілкування, визнання свого авторитету тощо. При цьому у середовищі „нових се� редніх” самореалізація особистості цінується більше, ніж сім’я, що засвідчують і резуль� тати зарубіжних опитувань [16, p. 46], а конкуренція між особистим розвитком, кар’єр� ним і освітньо�професійним зростанням (що також потребує витрат часу і фінансових інвестицій) та задоволенням потреби у дітях тут виявляється найбільш гостро. Порівнюючи об’єктивну та суб’єктивну основу, на якій формуються репродуктивні установки представників „нового середнього класу”, з раніше згадуваними групами на� селення (зайнятими у сільському господарстві, менш кваліфікованою працею тощо), слід відмітити також вищу вартість утримання й виховання дитини у середовищі інтелігенції (особливо міської), що зумовлено відмінностями в способі життя, рівні й структурі по� треб батьків і дитини, в запитах і домаганнях та засобах їх задоволення. А взагалі “у міру того, як люди стають багатшими й освіченішими, вони намагаються відтворювати собі подібних принаймні на тому ж рівні освіти й навчання”[17, c. 61]. Причому особливо актуально це для тих верств населення, що їх на Заході позначають „knowledge workers”, тобто споживачів і продуцентів знань. Їм зазвичай притаманне прагнення як до вищих стандартів життя, так і до відповідального батьківства, економічної самостійності, нама� гання забезпечити належні умови фізичного й інтелектуального розвитку дітей. Отже, етап переходу до постіндустріальної стадії соціально�економічного розвитку швидше позначатиметься зниженням дітородної активності населення через дію соціо� структурних чинників, тобто за рахунок підвищення частки більш освічених та професій� но спроможних верств населення, які народжують менше, більше вкладають у розвиток людського капіталу (власного і свого потомства), мають підвищене кар’єрно�професійне навантаження, а також перебувають нині у центрі соціально�економічних перетворень. Останнє, як засвідчує демографічна історія, само по собі також не сприяє підвищенню дітородної активності [9, c. 60], оскільки народжуваність та інститут сім’ї взагалі „погано переносять” соціально�економічну змінність, нестабільність, нерівновагу (а вона прита� манна не лише транзитивним соціумам постсоціалістичних країн, а й сучасному пост� індустріальному світу з його швидкими технологічними та соціально�економічними зміна� ми). Показовою у вищезгаданому контексті є динаміка народжуваності у західноєвропей� ських державах у період, який найчастіше пов’язують з часовими рамками становлення постіндустріалізму у розвинутих країнах. Так, наприклад, загальний рівень народжува� ності у Франції протягом 70�х–першої половини 80�х років минулого сторіччя знизився майже на 17%, Данії – більш ніж на 27%, Бельгії – ледве не на 22%, Великобританії – майже на 18%, у Швеції – майже на 14%, у Фінляндії – більш ніж на 8% (розраховано за [18, р. 534–536]). Про динаміку ж сумарного коефіцієнта народжуваності у цей період за групою країн–членів Євросоюзу (взято „старий” склад ЄС із 15 країн) дозволяє судити рис. 1. Сподіваємось, що за успішної реалізації алгоритму „постіндустріального прориву” в Україні траєкторія кривої народжуваності тут не буде різко спадною хоча б через і без того надто низький її рівень, який на рубежі сторіч відповідав фактично мінімуму дітності, а відтак – лишається одним з найнижчих у Європі (табл. 2). 43 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ Рис. 1. Динаміка сумарного коефіцієнта народжуваності у країнах Євросоюзу за 1960 � 2001 рр. Джерело: Eurostat yearbook– 2004 : The statistical guide to Europe (Data 1992�2002). – p. 46�47. Таблиця 2 Показники народжуваності в Україні та європейських країнах у 2004 році Джерело: 2004 World Population Data Sheet. – Population Reference Bureau, 2005. До того ж певного протидіючого зниженню народжуваності ефекту можна очікувати від реального загального піднесення добробуту внаслідок істотного зростання продуктив� ності праці, яке лежить в основі переходу від індустріальної стадії економічного розвитку до постіндустріальної. Повертаючись до динаміки народжуваності у вищезгаданих європейських країнах у 70–80�і роки минулого століття, слід відзначити, що, за зниження її рівнів, склад новона� роджених за черговостями народження у більшості цих країн за цей час не погіршився, а навіть дещо поліпшився – „на користь” других–третіх дітей, що дає підстави припусти� ти3 посилення специфічної „селекції”–поляризації жінок за ознакою дітородної актив� �� 4� !� �"�+0��$� ; 0 ��+<�7�=�� -1� ��/��>� )19 ��+<�7�=�� -1� ��/�� 4� !��?��!�@�� 3� !� 1� � � 8�� D� �� )��7�� 9�� )� �� #� I��)� �� #� H� �) ��)� �� +� 4� !��; A� ��!�@�� !� 1� � � ?��"" �� (� �� H�� )� �� (� ?�� +� 4� !��)A� ��!�@�� !� 1� � � % �� H��)� �� 7 � 6�� (� �� 4� !��?�� +��!�@�� !� 1� � � 9��)� �� 9�,� �)� �� 3 Не скидаючи при цьому з рахунків і дію чинника постаріння. 44 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ності. Ті з них, хто бачить своє призначення не так у професійно�кар’єрній царині, як у вихованні дітей, за досягнення більш�менш прийнятного рівня добробуту (що супровод� жує становлення постіндустріального суспільства) зважуються на народження другої–тре� тьої дитини, часто воліючи при цьому й полишити сферу зайнятості економічною діяль� ністю. Водночас зростає частка жінок, які є „антиподами” щойно згаданої спільноти і визначають своє життя переважно у термінах економічної діяльності, власної професій� ної позиції, більшою мірою прагнуть до матеріальної незалежності і через це обмежують� ся, у кращому випадку, народженням єдиної дитини. Отож, необхідно як надати їм кращі шанси для продуктивної зайнятості та освітньо�професійного зростання (і це, до речі, нині вже сприймається як беззаперечна теза), так і забезпечити сприятливіші умови для самореалізації в сім’ї й у вихованні дітей тих жінок�матерів, для кого вона є основним призначенням (але цим на ділі далеко не однаковою мірою опікуються всі розвинуті краї� ни). При цьому специфіка інституціональної моделі різних соціумів, ступінь соціального престижу „сімейності” й „дітності” особи, визнання (й „матеріального підтвердження”) суспільної значущості батьківства й материнства відіграє не останню роль у визначенні рівня дітородної активності населення у тій чи іншій країні. Результати аналізу показ� ників дітородної активності (сумарного коефіцієнта народжуваності) у поєднанні з інди� каторами рівня економічного розвитку (середньодушовий розмір ВВП) за розвинутими країнами світу засвідчують, що порівняно вищі рівні дітородної активності і тісна пряма залежність між рівнями народжуваності й добробуту (виявлена у просторовому й динаміч� ному аспектах) має місце у групі тих європейських країн (більшість держав Північної Європи, а також Франція), інституціональна модель соціально�економічного розвитку яких характеризується такими рисами, як високий рівень соціального захисту і страхуван� ня; активна й вагома підтримка сімей з дітьми; нижчий діапазон диференціації доходів, спрямованість податкової системи на їх перерозподіл „на користь” сімей з дітьми; пріо� ритет координації перед конкуренцією у соціально�трудовій сфері тощо. А взагалі зі зростанням рівня матеріального добробуту населення, з дією „ефекту ліфта”, який ослаблює гостроту суб’єктивного сприйняття матеріально�дохідної нерівності чи ж відмінностей у соціально�професійній позиції, втрачається безпосередня прив’язка репродуктивної поведінки до соціально�економічних чинників, а відтак – активізувати останню все більшою мірою здатні соціально�психологічні важелі та фактор соціального престижу. Адже проблеми постіндустріального суспільства не стільки соціальні, скільки особистісні, не так економічні, як психологічні [19, c.178]. Усвідомлення цього все більшою мірою відбивається у світогляді тих західних суспільств, які повертаються до відродження сімейних цінностей, активно формують імідж міцної й заможної середньодітної родини, пропагують гармонізацію життєвих цілей. Крім того, не виключено, що прагнення особистості до культурно�стильової винят� ковості, яке нині здебільшого реалізується у формі задоволення ексклюзивних матеріаль� них потреб, елітного споживання, у перспективі трансформується „на користь” потреб духовно�психологічних, при цьому „...сама винятковість дітей порівняно з іншими бла� гами повинна підвищити попит на них” [9, c. 56]. На нашу думку, необхідним для цього є рух до соціокультурного типу розвитку, пріоритетним в якому стає не функціональний, а ціннісний аспект. На відміну від „користі”, що означає вигоду для себе, „цінність” перед� бачає самопожертву, тобто цінувати – означає віддавати [13, c. 208], отож на відповідність дефініції „істинна цінність” з повним правом може претендувати саме народження та виховання дітей. 45 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ Джерела 1. Ойкен В. Основные принципы экономической политики. – М.: Прогресс, 1995. 2. Стешенко В. Деякі демографічні наслідки соціально�економічної кризи в Україні // Демое� кономічні дослідження. Збірник наукових праць. – К.: Інститут економіки НАНУ, 1995. – С.4–18. 3. Левчук Н. Про дослідження механізму формування демографічної кризи в Україні// Де� мографічні дослідження. Вип.19. – К.: Інститут економіки НАНУ, 1997. – С. 3–22. 4. Демографічна криза в Україні. – К.: Ін.�т економіки НАН України, 2001. 5. Жилка Н., Іркіна Т., Стешенко В. Стан репродуктивного здоров’я в Україні (медико�демо� графічний огляд) – К.: МОЗ України, Інститут економіки НАНУ, 2001. – 68 с. 6. Слюсар Л. Освітній потенціал населення України та деякі проблеми його формування / Демографічні дослідження. Вип. 25. – К.: Інститут економіки НАНУ, 2003. – С. 137–144. 7. Курило І. Про чинники сучасного зниження народжуваності в Україні / Демографічні дослідження. Вип. 23. – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – С. 7–21. 8. Шевчук П. Україна: мультирегіональна модель народжуваності // Регіональна економіка. – 2000. – № 2. – С.128–133. 9. Романюк А. Демографічні студії (вибрані праці канадсько�українського демографа А. І. Романюка). – К.: Ін�т економіки НАН України, 1997. 10. Angrist J.D. Treat effect heterogeneity in theory and practice // Economical journal. –L., 2004. – Vol. 114. – N.494. – P.52–83. 11. Decouier F. Income distribution, non�convexities and the fertility income relationship // Economica. – L.,2004. – Vol.71. – N.282. – P. 261–273. 12. Туроу Л. Будущее капитализма. Как экономика сегодняшнего дня формирует мир завт� рашний // Новая постиндустриальная волна на Западе. – М.: Academia, 1999. – С. 188–222. 13. Бауман З. Индивидуализированное общество /Пер. с англ. – М.: Логос, 2002. 14. Белова В.А. Величина семьи и общественное мнение // Факторы рождаемости (Сборник статей) – М.: Статистика, 1971 – С. 35–51. 15. Сім’я в умовах незалежної України (1991–2003 рр.). Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2003 р. – К.: Державний інститут проблем сім ї та молоді, 2004. 16. Bellah R.H., et al. The Good Society. – N.Y., 1991. 17. Озер Дж. Должны ли люди голодать? / Полемика с мальтузианцами/ – М.: Изд�во ино� странной литературы, 1959. 18. Demographic Yearbook, 1986: Natality Statistics. – Thirty�eight issue: United Nations – N.�Y., 1988. 19. Иноземцев В. За пределами экономического общества. – М.: “Academia�Наука”, 1998. Аннотация. В статье анализируются современные тенденции рождаемости в Украине, обосновывается возрастающая роль и рассматривается влияние социоструктурных факторов на динамику данного демографического процесса. На основе использования методов исторической аналогии и международных сравнений предпринимается попытка прогнозировать изменения в детородной активности населения Украины на перспективу. Abstract. The modern tendencies of fertility in Ukraine are analyzed in the paper. The increasing role and the influence of socio�structural factors on the dynamics of fertility are investigated. The attempt of projection the dynamics of the fertility dynamics changes in Ukraine is undertak� en with use of the methods of analogies and international comparisons.

Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства

Institution

Similar Items