Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України
В статье выявлены основные социальные и экономические предпосылки активизации корпоративной социальной ответственности в Украине, ее теоретическое и практическое значение; основные всеукраинские и региональные тенденции корпоративной социальной ответственности, а также очерчена ее перспектива в конт...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11670 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України / М.І. Карлін, В.П. Звонар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 184-193. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11670 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Карлін, М.І. Звонар, В.П. 2010-09-01T16:13:59Z 2010-09-01T16:13:59Z 2007 Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України / М.І. Карлін, В.П. Звонар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 184-193. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11670 336.5:332.012:316.42 (477) В статье выявлены основные социальные и экономические предпосылки активизации корпоративной социальной ответственности в Украине, ее теоретическое и практическое значение; основные всеукраинские и региональные тенденции корпоративной социальной ответственности, а также очерчена ее перспектива в контексте потребностей социальной политики Украины The article produces a global view upon the main social and economic prerequisites for activation of corporate social responsibility in Ukraine, theoretical and practical value of corporate social responsibility’s conception, generalization of world’s experience, Ukraine’s national and regional today trends of corporate social responsibility’s development and its vistas with regard to social policy of Ukraine. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Соціальна політика Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України Corporate Social Responsibility in the Context of Prospects of Social Policy in Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України |
| spellingShingle |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України Карлін, М.І. Звонар, В.П. Соціальна політика |
| title_short |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України |
| title_full |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України |
| title_fullStr |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України |
| title_full_unstemmed |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України |
| title_sort |
корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики україни |
| author |
Карлін, М.І. Звонар, В.П. |
| author_facet |
Карлін, М.І. Звонар, В.П. |
| topic |
Соціальна політика |
| topic_facet |
Соціальна політика |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Corporate Social Responsibility in the Context of Prospects of Social Policy in Ukraine |
| description |
В статье выявлены основные социальные и экономические предпосылки активизации корпоративной социальной ответственности в Украине, ее теоретическое и практическое значение; основные всеукраинские и региональные тенденции корпоративной социальной ответственности, а также очерчена ее перспектива в контексте потребностей социальной политики Украины
The article produces a global view upon the main social and economic prerequisites for activation of corporate social responsibility in Ukraine, theoretical and practical value of corporate social responsibility’s conception, generalization of world’s experience, Ukraine’s national and regional today trends of corporate social responsibility’s development and its vistas with regard to social policy of Ukraine.
|
| issn |
2072-9480 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11670 |
| citation_txt |
Корпоративна соціальна відповідальність у контексті перспектив соціальної політики України / М.І. Карлін, В.П. Звонар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 184-193. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT karlínmí korporativnasocíalʹnavídpovídalʹnístʹukontekstíperspektivsocíalʹnoípolítikiukraíni AT zvonarvp korporativnasocíalʹnavídpovídalʹnístʹukontekstíperspektivsocíalʹnoípolítikiukraíni AT karlínmí corporatesocialresponsibilityinthecontextofprospectsofsocialpolicyinukraine AT zvonarvp corporatesocialresponsibilityinthecontextofprospectsofsocialpolicyinukraine |
| first_indexed |
2025-11-24T15:46:34Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:46:34Z |
| _version_ |
1850850622832640000 |
| fulltext |
184
СОЦІАЛЬНА
ПОЛІТИКА
КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У КОНТЕКСТІ
ПЕРСПЕКТИВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ
М.І. Карлін,
доктор економічних наук, професор,
завідувач кафедрою державних фінансів
Волинського державного
університету ім. Лесі Українки
В.П. Звонар,
Волинський державний
університет ім. Лесі Українки,
експерт-аналітик Волинської обласної
громадської організації „Фонд місцевого розвитку”
Постановка проблеми. Незважаючи на проголошені в Україні у 2005–2006 рр. со-
ц іальні пріоритети, відповідна державна політика не досягла задекларованих цілей.
Ор і є н та ція на забезпечення соціального благополуччя бідних верств населення шляхом
пе ре роз по д і лу доходів через бюджет методами адміністрування та фіскальних вилучень у
більш успішних економічних агентів лише посилила дисбаланси у соціально-економічно-
му се ре до вищі. Така соціальна політика була позбавлена як соціальної, так і економічної
ефек тив ності [1]. Це підтвердили результати „Звіту про глобальну конкурентоспромож-
ність 2006–2007”, оприлюдненого Всесвітнім економічним форумом 26 вересня 2006 року:
за рік від часу публікації попереднього звіту вітчизняна економіка втратила у світовому
рей тин гу конкурентоспроможності аж десять позицій [9]. За цих умов в Україні зростає
зна чен ня концепції корпоративної соціальної відповідальності, що робить можливим уз-
год жен ня вимог соціальної та інвестиційної політики на засадах ефективності суспільних
витрат і довгострокового соціального ефекту.
Аналіз попередніх досліджень. Тема корпоративної соціальної відповідальності досить
нова й активно дискутується у світових та вітчизняних наукових і фахових колах. Різні
її аспекти досліджували зарубіжні вчені М. Портер, М. Крамер, Ф. Котлер, П. Аргенті,
УДК: 336.5:332.012:316.42 (477)
185
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
М. Л і бо ра к і на, М. Лучко та ін. Серед вітчизняних науковців виокремимо праці П. Калити,
П. Яницького, Ф. Хміля, А. Погребняка. Питання корпоративної соціальної відпо в і даль-
ності жваво обговорюють українські маркетологи, юристи, громадські діячі (М. Ста ро-
дубсь ка, Ю. Винников, О. Данилін, В. Воробей та ін.). Але саме на соціальному її аспекті
наголошують, в основному, активісти громадського руху (Я. Рогалін, Р. Краплич) як на
унікальному ресурсі для системного вирішення комплексу проблем соціального ха рак-
те ру. Разом з тим в Україні цей аспект залишається недостатньо науково обґрунтованим
і мало вивченим, особливо з погляду економічної науки.
Метою статті є економічне дослідження можливостей та перспектив корпоративної
соціальної відповідальності у контексті потреб соціальної політики України.
Виклад основного матеріалу. Метою державних видатків є забезпечення виконання
державою своїх функцій шляхом перерозподілу ресурсів з приватного використання до дер-
жав но го. Принципами такого перерозподілу є: 1) громадянська згода на виплату податків
в обмін на послуги держави; 2) соціальна ефективність використання ресурсів, вилучених
державою через податки: виробництво державою відповідних соц іаль них благ повинно
по м’як шу ва ти негативні екстерналії ринкової системи; 3) еко но м і ч на ефек тивність такого
перерозподілу: зменшення доходів, одержаних у приватному секторі, та їх ви ко ри с тан ня у
державному має супроводжуватися мінімальним зростанням цін і мінімальним змен шен ням
обсягів та ефективності приватного виробництва товарів і послуг [12].
В Україні протягом тривалого часу спостерігається: нееквівалентність обміну доходів
платників податків на послуги держави, наслідком чого є масштабне ухилення від сплати
податків та „тінізація” економіки; низька соціальна ефективність здійснюваних дер жа вою
витрат. Макроекономічна політика уряду, слабкоорієнтована на економічне зро с тан ня.
Суперечливість досягнень у соціальній сфері підтверджується такими фактами [1,
4, 8, 17]. Номінальне зростання зарплати, зумовлене не стільки економічною динамікою
(у 2005 р. реальний ВВП зріс на 2,6%, а середня зарплата – на 20,4%), скільки підвищеним
навантаженням на працюючих, що призводить до розбалансування системи оплати праці.
Поглиблюються міжгалузеві диспропорції оплати праці (ті, на кого, насамперед, мали б
спрямовуватися зусилля влади, залишаються малозабезпеченими, оскільки отримані зар-
п ла ти незначно перевищують прожитковий мінімум, а у сфері державного управління
доходи є одними із найвищих серед видів економічної діяльності). Поглиблюються ре г і о-
нальні диспропорції в оплаті праці (динаміка зростання зарплат у промислових об ла с тях
і в м. Києві значно випереджає середньоукраїнські показники; відбувається пе ре роз поділ
регіональної структури заборгованості із виплати зарплати у напрямі її збільшення у
слабких областях). Незначне зменшення навантаження на фонд оплати праці й спря му-
ван ня значних додаткових коштів на соціальні виплати не сприяє переходу підприємств
до системи повністю легалізованої оплати праці. Популістське збільшення одноразової
допомоги при народженні дитини реально не впливає на демографічну й соціальну си ту-
а цію в країні: продовжує зростати рівень материнської і дитячої смертності. Створення
нових робочих місць супроводжується ліквідацією існуючих.
Головною економічною вадою такої політики є збільшення соціальних витрат в ос танні
роки не стільки за рахунок фіскального тиску на олігархічні утворення, а, в ос нов но му, через
обмеження доходів малочисельного середнього класу, що зрештою погіршує діло ве середови-
ще, гальмує структурні реформи, а з тим – зумовлює додаткові економічні ризики [17], які,
за спостереженнями д.е.н. професора А.С. Гальчинського, д.е.н., про фе со ра В.М. Новікова,
фахівців міністерств і відомств України, посилюються такими тен ден ц і я ми [4, 16, 18]:
• катастрофічним падінням темпів зростання інвестицій в основний ка п і тал:
із 28% у 2004 р. до майже нульової позначки у 2005 р.;
186
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
• різким зростанням рівня державного споживання: разом видатки зве де но го
бюд же ту і Пенсійного фонду наближуються до 50% ВВП;
• фіскальним навантаженням на економіку, що зросло від 26,5% ВВП у
2004 р. до 31% в 2005 р., а в першому півріччі 2006 р. досягло 35%;
• підвищенням рівня бюрократизації суспільства, корумпованості й пол ітич-
но го тиску на приватний сектор, що зумовлені зростанням державного спо-
жи ван ня;
• критичним станом основних фондів, насамперед в енергетичній сфері,
інфра с т рук тур них галузях загалом, що створює реальну загрозу техногенних
ка та с т роф; в ава р ій но му стані в Україні перебуває 1/3 водопровідних і ка на-
л і за ц ій них мереж;
• зростанням штату органів місцевого самоврядування на 4,3 тис. одиниць
без на леж но го забезпечення відповідними фінансами;
• неадекватним зростанням транспортних і енергетичних тарифів, що в 1,4
раза збільши ло збитки суб’єктів господарювання.
Найбільшою проблемою бюджету-2007, на думку заступника міністра фінансів Ук раї ни
Т. Єфименко, все ж залишається низька забезпеченість бюджетів низової ланки щодо реаліза-
ції делегованих державою повноважень та виконання програм соціально-економічного роз-
витку. Це провокує збільшення обсягу кредиторської заборгованості місцевих бюджетів.
Ситуація ускладнюється й тривалою орієнтацією на дешеву робочу силу у за без пе-
ченні конкурентоспроможності України, що член-кореспондент НАНУ Е.М. Лібанова
вважає прин ци по во неправильним [18]. Крім того, професор В.М. Новіков акцентує на
відсут ності повноцінного зв’язку професійної освіти і практичної діяльності підприємств
[16]. Ці про бле ми не вирішуються в межах наявних підходів до використання державних
фінансів: ос в і че на молодь продовжує залишати Україну, а держава за рахунок мільйонних
вливань – роз ви ва ти економіку інших країн. Свідчення цього – зниження частки молоді
із вищою освітою (вперше за повоєнні роки), зафіксоване всеукраїнським переписом
на се лен ня 2001 р. попри зростання обсягів підготовки фахівців з вищою освітою за роки
незалежності більш як на 60% [18].
Отже, досвід останніх років продемонстрував, що вітчизняна економіка не готова
реалізовувати в повному обсязі високі соціальні витрати, незважаючи на їх необхідність
і нагальність, загострюючи дилему інвестицій та споживання. Результативність бюд жет-
но го перерозподілу з метою мобілізації ресурсів соціального призначення є невисокою.
Постійне збільшення державних витрат на соціальні трансферти – тупиковий захід. На
часі радикальні зміни у напрямі звуження соціальних асигнувань, відчутного зменшен-
ня адміністративних витрат і податкового тиску, переходу від моделі дешевої до моделі
до ро гої робочої сили, узгодження курсу економічних реформ на інвестиційних засадах і
ре форм у соціальній політиці – на засадах соціальної ефективності [4, 18].
Зважаючи на це, а також у світлі Стратегії демографічного розвитку України на
2006–2015 рр., розробленої Інститутом демографії та соціальних досліджень НАНУ, яка
у низці пріоритетних завдань і заходів передбачає залучення різноманітних джерел фінан-
су ван ня соціальної сфери, забезпечення участі недержавних, благодійних та комерційних
орган і зацій у розвитку її галузей [21], на наш погляд, значну методологічну і практичну
цінність має концепція корпоративної соціальної відповідальності, що виникла в середині
XX ст. із посиленням глобалізаційних явищ.
Єдиного розуміння змісту і цілей корпоративної соціальної відповідальності ні в науці,
ні у площині ділової практики сьогодні не сформовано. Є низка дефініцій цього поняття.
187
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
Із відомих визначень найточніше його зміст відображає формулювання фахівців Асоціації
Менеджерів (Москва): соціальна відповідальність бізнесу – це добровільний внесок ком-
панії у розвиток суспільства в соціальній, економічній і екологічній сферах, пов’язаний
безпосередньо з основною діяльністю компанії і такий, що виходить за рамки законодавчо
визначеного мінімуму [19]. Ця теза опонує дещо специфічному трактуванню кор по ра тив ної
соціальної відповідальності у сенсі неухильного „виконання вимог за ко но дав ства: по дат ко-
во го, трудового, екологічного тощо” [7]. Погоджуючись з тим, що юри дич ної відпо в і даль-
ності бізнесу недостатньо для того, щоб останній міг називатися соц іаль но відпо в і даль ним
[5], підкреслимо принципову різницю між цими категоріями, бо соціальна відпо в і дальність
по відношенню до юридичної дисциплінованості є ар х і суб стан цією.
Методологічна цінність даної концепції полягає в тому, що корпоративна соціальна
відповідальність постає невід’ємною частиною процесу створення вартості [26], може
спри я ти інтерналізації небажаних зовнішніх ефектів та зменшенню трансакційних вит-
рат у мас ш та бах національної економіки. Соціальна відповідальність концентрує увагу
корпорацій не тільки на економічній, а й на екологічній і соціальній доданій вартості,
яку вони ство рю ють або, навпаки, руйнують [23]. Тим самим вона закладає передумови
мінімізації не га тив них ринкових екстерналій. Процес їх інтерналізації відбувається доб-
ро вільно (за відпо в і д ної конфігурації інституційного середовища – юридичних норм,
традицій, суспільної дум ки). Ризик, пов’язаний з імовірністю опортуністичної по ве д і н ки,
мінімальний, передусім через дію функціональної залежності між перспективою пер со-
наль ної вигоди підприємця і його внеском у виробництво соціального блага. У такий
спосіб створюється можливість поліпшення якісних параметрів відповідного блага й еко-
номії тієї частини суспільного про дук ту (по суті – трансакційних витрат), яка, за значної
ймовірності опортуністичної по ве д і н ки, витрачалася б на додаткові заходи контролю і
санкції з боку держави.
Твердження про персональну вигоду соціально відповідального підприємця лежить у
площині вчення про конкуренцію та корпоративні комунікації: соціальна відпо в і дальність
здатна зміцнити конкурентні позиції компаній за рахунок поліпшення якості се ре до ви ща,
де розгортається їх діяльність [27, 10]. У цьому контексті вона протиставляється тра диційній
благодійності, яка не враховує особливостей основної діяльності компанії. Не інтегрована
у загальну стратегію бізнесу, традиційна благодійність не може принести більше суспільної
користі, ніж власне держава, й істотно збільшити вартість підприє м ства. А стратегічні підходи
до використання філантропії як конкурентної переваги ком панії дають можливість пов’язати
соціальні й економічні цілі та поліпшити дов го с т ро кові перспективи її розвитку [15]. Цим
теоретично досягається гармонізація приватних та суспільних інтересів.
Практична цінність даної концепції полягає у її ресурсному потенціалі, що в умовах
України є значним резервом для забезпечення функціонування всього комплексу соц іаль-
ної сфери. Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що основною видовою
ознакою напрямів реалізації цього резерву є категорія стейкхолдерів підприємства1, серед
яких: суспільство в цілому; співробітники; клієнти; інвестори; ділові партнери [23, 28].
Ініціативи компанії щодо розвитку персоналу передбачають: навчання і про фес ій ний
розвиток; соціальний пакет; створення умов для відпочинку і дозвілля; участь пер со на лу
у прийнятті важливих рішень тощо. Соціальна відповідальність щодо клієнтів, інве с торів
та ділових партнерів проявляється через добросовісну ділову практику та інфор ма ц ій ну
відкритість [10, 15, 19].
1 Стей к хол де ром вва жаєть ся будь-яка особа або група осіб, що впливає на діяльність орган і-
зації або відчуває на собі вплив цієї діяль ності [28].
188
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
Відповідно, коли йдеться про спрямування корпоративної соціальної відпо в і даль ності
на суспільство загалом, то можна виділити такі її особливості: 1) галузева спец іа л і за ція: при-
родоохоронні ініціативи; ініціативи у галузі охорони здоров’я, соціального за хи с ту, куль тур-
но-історичної спадщини тощо; 2) масштаб: міжнародне співтовариство, краї на або мак ро ре-
г і он, місцева громада [10, 19]. При цьому принципове значення має саме її локальний аспект
– відповідальність компанії за соціально-економічне благополуччя місцевої гро ма ди, де най-
помітнішими є бізнес-вигоди соціальної активності, а її соц іаль ний результат має найбільшу
концентрацію. Цей результат має ознаки клубного блага, вигоди і витрати від виробництва
якого активізують конкретні виборні стимули. За ме жа ми комунітарних струк тур, таких як
громада чи регіон, їх дія слабшає, й водночас зростає ймовірність опортунізму.
Корпоративна соціальна відповідальність (у т.ч. локальна) проявляється через кор-
по ра тивні соціальні ініціативи. Їх суть зводиться до наступного [14, 19]:
• соціальна реклама – підприємство проводить чи підтримує доброчинні кам-
панії, що зміцнюють соціальну безпеку громади і спрямовані на бо роть бу
зі шкідливими сус п іль ни ми стереотипами та звичками, привертають ува гу
сус п іль ства до конкретної соц іаль ної проблеми;
• доброчинний маркетинг: компанія спрямовує певний відсоток від обсягів
про да жу на благодійні цілі;
• корпоративна стратегічна благодійність (спонсорство, меценатство, на дан ня
грантів): підприємство робить безпосередні адресні або нецільові по жер т ви
бла го на бу ва чам найчастіше у формі грошових коштів, товарів чи по слуг;
• волонтерська робота у громаді: компанія делегує своїх працівників, за о хо чує
роз д р і б них торговців і франчайзі безоплатно допомагати місцевим соц іаль-
ним ініціативам своїми знаннями, контактами, участю у заходах соц іаль но го
значення;
• соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу (соціально відпо в і даль на
ре с т рук ту ри за ція): це свідомий вибір компанією саме такого ви роб ниц т ва,
менеджменту, тех но логії, які б сприяли покращенню рівня життя гро ма дян
та захисту довкілля.
Донедавна у світі описувані ініціативи традиційно обмежувалися переважно за с то су ван-
ням стратегічної філантропії. Проте приклади транснаціональних та інших великих ком паній
свідчать про трансформацію практики соціальної відповідальності на засадах її ба га то ва р і ан-
т ності. Компанії-гіганти практикують як великі обсяги власне бла го дійності, так і до сить
широке використання інших важливих ініціатив у контексті їх стратегічного значення для
розвитку бізнесу [14]. Поряд з цим інший аспект практичної реалізації кон цепції кор по ра тив-
ної соціальної відповідальності розкриває ідея про можливість та доцільність залучення до
цієї діяльності малого та середнього бізнесу, яка ґрунтується на тому, що саме малі компанії
найчастіше стикаються з необхідністю щоденної соціальної активності, оскільки най б іль шою
мірою інтегровані у життя місцевих громад та без по се редні стосунки із споживачами, а також
особливо зацікавлені у збільшенні власної інве с ти ц ій ної привабливості [6].
Аналіз світової практики засвідчує, що надзвичайне значення для розвитку соц іаль ної
відповідальності бізнесу (і великого і малого) має її суспільна підтримка інсти ту ц ій но го та
організаційного характеру. Перша реалізується через сукупність суспільних норм юри дич-
но го чи іншого походження, що стимулюють соціально відповідальну поведінку. Друга
пе ред ба чає наявність для неї і певного ступеня розвитку відповідної інфра с т рук ту ри.
Інституційна підтримка юридичного характеру проявляється у таких способах ре гу-
ля тив но го заохочення соціальної відповідальності: 1) податкові заохочення; 2) фун к ц і о-
189
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ну ван ня відповідної еталонної системи. Податкове регулювання містить такі можливості
для соціально активного бізнесу [20], як зменшення ставки податку; зменшення бази
оподаткування; т. з. „процентні закони”, згідно з якими компанія сама обирає спосіб
застосування сплачених нею податків. Загальні еталонні орієнтири визначено міжна-
род ни ми стандартами. Як правило, вони відображають досягнутий більшістю компаній
рівень, а конкурентна боротьба у світі точиться вже понад їх норми [10].
Організаційні способи підтримки корпоративної соціальної відповідальності пе ред ба-
ча ють функціонування професійних агенцій, які б надавали інформаційні, навчальні, по-
середницькі та інші послуги соціально активному бізнесу. У переліку таких установ – бізнес-
центри, консалтингові структури і, особливо, фонди розвитку громад (ФРГ)2. Хоча останні
найчастіше розглядають як соціальну інфраструктуру поряд з благодійними орган і за ц і я ми,
орієнтація ФРГ на підтримку соціальних ініціатив проектного характеру виз на чає їх спільну
із бізнесом мету – створення і примноження вартості, а відтак – певною мірою й спільні
методи роботи. Поєднання у практиці ФРГ соціальних та інвестиційних функцій робить
їх специфічним активом 3 для соціально активного бізнесу. На нашу дум ку, таку взаємодію
найдоцільніше організувати на засадах аутсорсінгових технологій4.
ФРГ, акумулюючи значні обсяги ресурсів, ведуть постійний моніторинг локальних
потреб, а тому мають можливість реагувати на них необхідним чином, водночас поз бав-
ля ю чи бізнес (особливо малий) не властивих йому функцій і розв’язуючи проблему со-
ц іаль ної ефективності їхніх доброчинних ініціатив.
Ряд досліджень (соціологічних опитувань, експертних оцінок, фокус-групових дис кусій),
що мали місце в Україні у 2002–2005 рр., встановили специфіку корпоративної соціальної
відповідальності в нашій країні, що полягає в наступному [2, 3, 11, 13, 20, 22, 24].
Сприйняття бізнесом даного явища обмежується благодійністю (спонсорством);
деякі експерти схильні вбачати в цьому прояв стереотипу, характерного для країн, що
роз ви ва ють ся, де основним пріоритетом підприємництва є виживання.
Благодійні ініціативи в Україні надзвичайно поширені: близько 80% підприємств
практикує і планує й надалі займатися благодійною діяльністю, причому частка бла го-
дійників значна як серед великих, так і серед середніх і малих за розміром підприємств
безвідносно до регіональних особливостей; серед тих, хто не має досвіду благодійної
діяль ності, близько 1/2 бажають її започаткувати.
Благодійність – це переважно стихійна діяльність без будь-якої стратегії: існує дум ка,
що на таке бачення ролі корпоративної соціальної відповідальності вплинули істо ричні
традиції доброчинності в Україні, коли рішення про соціальну діяльність прий ма ли ся
одноосібно заможним меценатом на основі особистих цінностей, які не пе ред ба ча ли
широкого розголосу, що дискредитував би сам вчинок. Разом з тим основними мо ти ва ми
благодійної діяльності в сучасній Україні, поряд із альтруїзмом та морально-ге до н і стич-
ни ми очікуваннями, є створення позитивного іміджу компанії в суспільстві. По де ку ди
2 Фонд розвитку громади – неприбуткова організація, якою керує незалежна рада, утворена з
максимальним представництвом місцевої громади для ефективного використання коштів, пе ре да-
них для потреб громади окремими громадянами, корпораціями чи організаціями (Ілько, 2003).
3 Специфічний актив (термін інституційної економіки) – актив, максимальний ефект від ви-
ко ри с тан ня якого досягається саме в рамках даного контракту (Олейник, 2002).
4 Аутсорсінг є способом оптимізації діяльності підприємства за рахунок концентрації зусиль
на основному предметі діяльності та передачі непрофільних функцій і корпоративних ролей зов-
нішнім спеціалізованим установам (Лігоненко, Фролова, 2005).
190
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
взаємодія бізнесу та влади здійснюється на командно-адміністративних засадах; ча с ти на
підприємців шукає у благодійності спосіб поліпшення стосунків із владою або відчу ває
з боку чиновництва прямий примус до благодійності.
Серед причин, що стримують благодійну ініціативу, в один ряд із відсутністю коштів
потрапляє відсутність відповідних умов (недосконале законодавство, особливо по дат ко ве) і
побоювання щодо нецільового використання наданої благодійної допомоги. В Ук раїні ефект
від існуючих податкових пільг має, швидше, фіскальний характер – легальне по жер т ву ван ня
лише незначним чином зменшує суму сплаченого податку, «левова» ча с ти на якого по трап ляє
в бюджет. Водночас підприємці не впевнені у цільовому ви ко ри с танні здійсню ва них ними
відрахувань до державних фондів та податків, а тому й не схильні їх платити. Найбільше до-
помога надається у сфері соціального захисту, охорони здоров’я, науково-освітній, наявна
залежність спрямованості благодійної допомоги від сфери діяль ності підприє м ства.
Благодійна допомога найчастіше має грошово-фінансовий характер і меншою мірою
товарно-матеріальний; актуалізується, але не є поширеним, і такий спосіб допомоги, як
надання волонтерів компаній та обмін досвідом.
Переважна більшість благодійників здійснюють внески без посередників, а в пе ре ліку
спеціалізованих благодійних установ найменше довіру викликають державні. Вод но час
бізнес-компанії, що надають допомогу через таких посередників, як неурядові (гро-
мадські) організації, займаються благодійністю більш систематично. Майже всі компанії
витрачають не більше 20% свого чистого прибутку на соціальні програми. Спеціальні
соціальні бюджети мають менше 1/3 опитаних компаній. Підприємці прагнуть до того ,
аби держава стимулювала корпоративну соціальну відповідальність: через пільгове опо-
дат ку ван ня; зниження регуляторного й адміністративного тиску.
Зростання соціальної активності підприємства провокує збільшення кількості звер нень
до нього про допомогу, що негативно впливає на продуктивність бізнесу або шкодить його
іміджу через необхідність частих відмов чи ігнорування звернень; необхідні орган і зації,
котрі надавали б відповідні послуги компаніям у здійсненні їхніх соціальних за ходів.
Є дві протилежні тенденції щодо впливу іноземних інвесторів на характер соціальної
діяльності українського бізнесу: інвестори зумовлюють соціальні інновації або в погоні
за прибутком нехтують соціальними зобов’язаннями. Серйозною проблемою є не ус в і-
дом лен ня соціального потенціалу корпоративної соціальної відповідальності самими
стей к хол де ра ми: місцевими громадами, працівниками і державою.
Результати деяких регіональних соціологічних опитувань, зокрема опитування ке р і в-
ників вищої та середньої ланки підприємств м. Луцька у квітні–травні 2006 р. у рамках
проекту „Фонд розвитку громади міста Луцька: ефективний механізм реалізації соц іаль-
них програм”, що проводилося за безпосередньої дослідницької участі авторів, дали мож-
ливість додатково засвідчити, що більшість підприємців на благодійні цілі спрямовують
менше ніж 2% свого прибутку, заощаджень або майна, що не узгоджується з вітчизняним
законодавством щодо податкових преференцій, які надаються благодійникові у разі,
якщо його внесок становить 2–5% прибутку, заощаджень або майна. Серед об’єднань
громадян безпосередніми благонабувачами від бізнесу найчастіше стають молодіжні й
дитячі та благодійні організації. Слід зазначити, що про ті чи інші соціальні потреби, які
ви ма га ють фінансової чи матеріальної участі бізнесу, останній довідується переважно
через ад ресні прохання і запити, а також засоби масової інформації.
Головним критерієм ефективності затрачених на благодійність ресурсів вважається
ступінь вирішення конкретної проблеми. Низькою довірою бізнесу користується по се ред-
ниць ка участь у його благодійних починаннях. Водночас ті, хто має досвід партнерства з
191
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
громадськими організаціями, оцінюють його як загалом позитивний. Опитані по зи тив но
висловились щодо ідеї об’єднання зусиль бізнесу, громадськості та влади для пол іпшен-
ня перспектив соціальної політики в регіоні. Основними благодійними пріо ри те та ми
бізнесу у громаді є сфера соціального захисту, охорони здоров’я, а також духовність.
Порівняння бажаних та фактичних напрямів благодійної діяльності виявило значний
дисбаланс попиту і пропозиції благодійних ресурсів стосовно окремих елементів со-
ц іаль ної сфери. Соціально активний бізнес основним предметом свого благодійництва
в май бут нь о му бачить боротьбу з бідністю, дитячі проблеми, благоустрій міста; бізнес
бажає спонсорувати соціальні ініціативи проектного характеру, спрямовані на отримання
результату, на відміну від звичайних запитів про допомогу, використання якої, зде б іль шо-
го, неможливо перевірити.
Значною є проблема інформаційного вакууму між потенційними благодійниками
й бенефіціарами, а відтак – відсутності в бізнесу зримої альтернативи для спрямування
своїх коштів, призначених на благодійні цілі.
Викладене дає підстави стверджувати, що бізнес готовий брати активну участь у роз-
в ’ я занні проблем соціальної сфери. Висновок про обмеженість корпоративної соціальної
відповідальності як прояв стереотипу країн третього світу підтверджується частково
– необхідність „виживання” є важливим, але не визначальним фактором корпоративної
соціальної відповідальності в Україні. Вплив історичних традицій є, скоріше, кон ст рук-
тив ним, аніж стримуючим: саме його масштабом можна пояснити значне поширення
благодійності на теренах країни. Благодійні пріоритети бізнесу в загальному відоб ра жа-
ють соціально проблемні моменти у розвитку суспільства: соціальний захист, дитяче здо-
ро в’я, недостатнє фінансування науково-освітнього комплексу. Держава має врахувати
соціальний потенціал корпоративних соціальних ініціатив; необхідні спрямовані зу сил ля
держави на підтримку соціальної активності бізнесу у напрямі усунення наявних пе ре-
шкод і максимального спрощення умов для благодійної діяльності. Ці зусилля повинні
пришвидшити трансформацію соціальної участі бізнесу на засадах стратегічного підходу
й організаційно складних форм корпоративної соціальної відповідальності.
У даному контексті постає необхідність активізації пенсійної реформи у напрямі ство-
рен ня корпоративних пенсійних фондів. Слід назавжди забути риторику про соц іаль ну
„повинність” бізнесу, а всіляко заохочувати його добровільну соціальну відпо в і дальність,
яка навіть в умовах України, де частими є порушення чинного законодавства, не може
об ме жу ва ти ся юридичною дисциплінованістю. Зусилля держави у площині по дат ко во го
за ко но дав ства повинні передбачати можливість для підприємства самостійно визначати
сферу реалізації сплачених ним податків. Пріоритетом держави має стати за о хо чен ня
підприємців до внесків насамперед у розвиток місцевих громад і територій. Не об х і д ним є
формування місцевими органами влади офіційної інформаційної бази даних соціальних
проблем на конкретній території, що усуватиме неузгодженість між фактично підтриму-
ваними бізне сом соціальними заходами та реальними потребами місцевих гро мад.
Доцільним є застосування аутсорсінгових технологій у сфері корпоративної соц іаль-
ної відповідальності, що передбачає співпрацю громадських організацій як професійних
аутсорсерів і бізнесу як замовника послуг з пошуку об’єктів соціальних ініціатив; мо н і то-
рин гу використання наданих коштів і звітності. Вибір громадських організацій у якості
аутсорсерів зумовлений більшою довірою бізнесу до них і порівняно значною об ізна н і-
стю з проблемами у соціальній сфері. Зусилля держави в організаційній площині мають
спрямовуватися на підтримку (у тому числі й бюджетну) таких громадських утворень, що
є альтернативою неефективному використанню державних фінансів.
192
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
Висновки: 1) в Україні в останні роки низька соціальна ефективність державних
вит рат поєднується із вадами економічного регулювання; 2) конкретну теоретичну і
прак тич ну цінність за цих умов має концепція корпоративної соціальної відповідаль-
ності; 3) корпоративна соціальна відповідальність є архісубстанцією по відношенню до
юри дич ної дисциплінованості; 4) теоретична її цінність полягає у тому, що вона постає
не від’ємною частиною створення соціальної доданої вартості, інтерналізації негативних
екстерналій та економії трансакційних витрат; 5) практична цінність цієї концепції по ля-
гає у її ресурсному потенціалі, що в умовах України є значним резервом для за без пе чен ня
функціонування всього комплексу соціальної сфери; 6) в Україні бізнес загалом го то вий
брати активну участь у розв’язанні соціальних проблем; 7) держава має спрямувати свої
ресурси, у тому числі й фінансові, на створення системи підтримки соціальної ак тив ності
бізнесу; 8) основні зусилля повинні бути спрямовані на розвиток місцевих соц іаль них біз-
нес-ініціатив, їх податкове заохочення, організаційне та інформаційне за без пе чен ня.
Подальші дослідження слід скерувати у напрямі перспектив застосування аут сор с і н-
го вих моделей організації корпоративної соціальної відповідальності: у даному контексті
потребує глибокого вивчення потенціал ФРГ, що мають змогу акумулювати значні обсяги
ресурсів, вивчати локальні потреби і реагувати на них відповідним чином, даючи змогу
бізнесу зосередитися на основній діяльності.
Джерела
1. 100 днів нової влади: погляд неурядових аналітичних центрів. – К.: Український центр
політичних та економічних досліджень ім. О.Разумкова, 2005. – С.35.
2. Акімова І., Осинкіна О. Бути чи не бути бізнесмену відповідальним перед сус п іль ством? //
Дзеркало тижня. – 2006. – № 9 (588). Субота, 11 – 17 березня (http://www.zn.kiev.ua/nn/show/588/52-
833/ станом на 21.10.2006).
3. Бегма Ю.К., Вінніков О.Ю., Редько О.І. Якісне дослідження методів впровадження соц іаль-
ної відповідальності бізнесу в Україні. – К.: Центр корпоративного громадянства, 2006. – 129 с.
4. Гальчинський А. Три кроки бюджетної політики // Дзеркало тижня. – 2006. – № 37 (616) Су-
бо та , 3 0 ве рес ня – 6 жовтня (http://www.zn.kiev.ua/ie/show/616/54648/ ста ном на 19.10.2006).
5. Город и бизнес: формирование социальной ответственности российских ком па ний. Глава 1.
Социальная ответственность бизнеса: основные концепции. Глава 3. Прак ти ка взаимодействия
бизнеса и власти / Авт.: С.В. Ивченко, М.И. Либоракина, Т.С. Сиваева; Под. ред.: М.И. Либо-
ракиной. – М.: Фонд „Институт экономики города”, 2003. – С. 6–23, 47–65.
6. Данилін О. Політика соціальної відповідальності серед малого і середнього бізне су: інфор-
му ван ня стейкхолдерів і зв’язки з громадськістю (http://www.corporate- citizen.org.ua/Library/
CSR%20communication% 20structure-.doc станом на 21.10.2006).
7. Доклад о социальных инвестициях в России // Под общей редакцией С.Е. Литовченко.
– М.: Ассоциация Менеджеров, 2004. – 80 с.
8. Економічна політика нової влади: перші кроки та їх результати. Розділ 2. Соц іаль на пол-
іти ка нової влади: суперечливі результати // Національна безпека і оборона. – №9. – 2005. –
С. 27–31.
9. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те, що маємо: у рейтингу кон ку рен тос п ро мож ності ВЕФ
Україна за 2006 рік опустилася з 68-го на 78-ме місце// Дзеркало тижня. – 2006. – № 38 (617). Су-
бо та, 7 – 13 жовтня (http://www.zn.kiev.ua/ie/show/617/54723/ ста ном на 17.10.2006).
10. Калита П.Я. Соціально спрямований бізнес, або бізнес з турботою про людей. Ча с ти на перша.
У світі і Європі (http://www.corporate-citizen.org.ua/Library/SocBizn_1.doc станом на 20.10.2006).
11. Калита П.Я. Соціально спрямований бізнес, або бізнес з турботою про людей. Ча с ти на
друга. В Україні (http://www.corporate- citizen.org.ua /Library/SocBizn_2.doc ста ном на 20.10.20-
06).
193
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
12. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2004. – C.22.
13. Корпоративна благодійність в Україні: звіт про результати дослідження. – К: Твор чий
центр Каунтерпарт, 2005. – 40 с.
14. Котлер Ф., Лі Н. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра
для вашої компанії та суспільства/ Пер. з англ. С. Яринич. – К.: Стандарт, 2005. – 302 с.
15. Лучко М.Л. Этика бизнеса – фактор успеха. – М.: Изд-во Эксмо, 2006. – 320 с.
16. Новіков В.М. Політика розвитку соціальної інфраструктури: підсумки та про бле ми // Де-
мог ра фія та соціальна економіка. – 2005. – №1. – С. 85–93.
17. Рік діяльності нової влади: погляд неурядових аналітичних центрів. Розділ 3. Соц іаль на
політика: наміри та результати // Національна безпека і оборона. – 2005. – №12. – С. 53–66.
18. Рожен О., Сколотяний Ю., Яценко Н. Бюджетні новації: приціл на інновації? Вчені та
чиновники сперечаються про те, наскільки наповнені реальним змістом інве с ти ц ій но-інноваційні
дек ла рації уряду// Дзеркало тижня. – 2006. – № 38 (617). Субота, 7 – 13 жовтня (http://www.zn.kiev.
ua/ie/show/617/54724/ станом на 17.10.2006).
19. Социальная ответственность компании: Практическая польза для бизнеса. Ме то ди чес кое
руководство. – М.: Ассоциация Менеджеров. – 2002. – 17 с.
20. Стародубская М. Стратегия, милосердие, мода или PR? Бизнес в Украине о со ци аль ной
ответственности (www. Marketing-Mix.ru/russian/articles /article_text станом на 26.04.2006).
21. Стратегія демографічного розвитку на 2006–2015 роки // Демографія та соц іаль на еко но-
м і ка. – 2006. – №1. – С. 3–22.
22. Хміль Ф. Міфи зарубіжної науки менеджменту і Українські реалії // Економіка України.
– 2005. – №5. – С. 66–71.
23. Центр корпоративного громадянства // Словник (http://www.corporate-citizen.org.ua/gloss.
htm#3 станом на 26.01.2006).
24. Яницький П.С., Фурса М.В. Фактори формування соціальної відповідальності бізне су
(http://www.corporate- citizen.org.ua/Library/Factors_1.doc станом на 26.04.2006).
25. Argenti, Paul A. Corporate Communication. – A Division of Irwin/McGraw-Hill Companies,
1994 – P. 64.
26. Corporate Social Responsibility, News and Resources (http://www.mallenbaker.net ста ном на
26.01.2006).
27. Porter, Michael E., Kramer, Mark R. The Competitive Advantage of Corporate Philanthropy //
Harvard Busіness Revіew. – 2002. – Dec. P. 57.
28. SustainAbility (http://www.sustainability.com/issues/who-are-stakeholders.asp).
Аннотация. В статье выявлены основные социальные и экономические предпосылки активизации
корпоративной социальной ответственности в Украине, ее теоретическое и практическое
значение; основные всеукраинские и региональные тенденции корпоративной
социальной ответственности, а также очерчена ее перспектива в контексте потребностей
социальной политики Украины
Summary. The article produces a global view upon the main social and economic prerequisites for activa-
tion of corporate social responsibility in Ukraine, theoretical and practical value of corporate
social responsibility’s conception, generalization of world’s experience, Ukraine’s national and
regional today trends of corporate social responsibility’s development and its vistas with regard
to social policy of Ukraine.
Стаття надійшла до редакції журналу 30.10.2006 р.
|