Політика соціального захисту середнього класу

Исследованы проблемы, касающиеся условий становления среднего класса в Украине. Определены основные признаки среднего класса и составляющие системы его социальной защиты. Анализ действующего процесса формирования среднего класса, а также результаты проведенного социологического опроса дали возможнос...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Борецька, Н.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2007
Subjects:	Соціальна політика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11671
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Політика соціального захисту середнього класу / Н.П. Борецька // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 170-183. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859632154162495488
author	Борецька, Н.П.
author_facet	Борецька, Н.П.
citation_txt	Політика соціального захисту середнього класу / Н.П. Борецька // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 170-183. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Исследованы проблемы, касающиеся условий становления среднего класса в Украине. Определены основные признаки среднего класса и составляющие системы его социальной защиты. Анализ действующего процесса формирования среднего класса, а также результаты проведенного социологического опроса дали возможность разработать и предложить основные направления политики социальной защиты этого класса в социально ориентированной рыночной экономике. Problems which concern conditions of formation of middle class in Ukraine have been in ves tigated. The basic features of middle class and segments of system of its social protection have been determined. The analysis of active process of formation of middle class, as well as results of the sociological poll held (carried out) allowed to develop and offer the fundamental directions of policy of its social protection in (the context of ) socially focused market economy.
first_indexed	2025-12-07T13:11:58Z
format	Article
fulltext	170 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ Н.П. Борецька, доктор економічних наук, професор, ректор Донецького інституту ринку та соціальної політики Постановка проблеми. Україна зможе інтегруватися в європейський економічний простір тільки забезпечивши для свого населення загальноприйняті норми соціального захисту та добробуту. Політика системи соціального захисту має бути побудована на конституційних засадах. Відповідно до Конституції Україна є соціальною державою, в якій права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а забезпечення прав людини є її головним обов‘язком. Держава надає кожній людині рівні умови для розвитку, можливості для застосування своїх здібностей на власну і сус п іль ну користь, тобто для самореалізації її соціального потенціалу [1]. В умовах ринкових перетворень, коли кожна людина самостійно приймає рі- шення про форму участі в економічному процесі та в основному особисто відповідає за своє благополуччя, соціальному захисту населення відводиться особлива роль. Однією із основних тенденцій, що обумовлює глибинні структурні зміни у розвитку світової еко- но м і ки є політика соціального захисту. Незважаючи на те, що сьогодні, в нових умовах, змінюються функції держави, її головним завданням є створення кожному громадянину такого гарантованого рівня соціального забезпечення, який би цілком відповідав його трудовому внеску в особистий добробут. Перехід до ринкової економіки висуває на перше місце проблему формування „се- ред нь о го класу” як наймобільнішої соціальної категорії, яка є опорою сучасного ци в і- л і зо ва но го суспільства. В Україні поступово створюється критична маса економіки для формування і розвитку середнього класу. Для реалізації економічної стратегії зро с тан ня необхідно забезпечувати модернізацію галузей економіки. Для цього потрібен пер в і с ний капітал, який можна створити тільки за допомогою потужного середнього класу, як це зробили інші розвинуті країни світу. Отже, середній клас має бути справжнім ло ко мо ти- вом економіки та головною складовою політики подолання бідності в Україні, яка по вин- на поєднуватися із політикою його становлення [2]. Це вимагає створення відпо в і д них умов та використання економічних підходів. Проблема виокремлення серед населення представників середнього класу у су часній Україні є складною та багатомірною з огляду на кілька обставин. Стрімкі зміни у рівні життя переважної кількості населення та відносинах власності зруйнували ко лиш ню со - УДК 323.3 171 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ц іаль ну стратифікацію, а нова лише формується. Принаймні хронологічно спо чат ку відбу- лась поляризація суспільства, тобто першими почали формуватися елітні й мар г і нальні групи. Нині суспільство, попри повільний і непослідовний перебіг реформ, по сту по во стратифікується, формуються й еліта, і середній клас. Однак наявна не стабільність со- ц іаль них страт, висока питома вага тих, хто втратив колишній соціальний статус, мо жуть стати загрозою для процесу реформування у майбутньому розвитку України. До цьо го слід додати, що, на відміну від середнього класу західних країн, на український се редній клас більш високий тиск фактора невизначеності. Середні прошарки суспільства над- то страж да ють від недостатності соціальних гарантій підтримки на випадок без ро б і т тя, старості, хвороби, інвалідності тощо. Розглядаючи політику соціального захисту середнього класу як мету здійсню ва них у країні перетворень, необхідно враховувати, що соціальна переорієнтація еко но м і ч ної політики – це не тактичний крок, а життєво важлива стратегія розвитку України. Значна частина проблем у такій багатогранній сфері, як становлення середнього класу на етапі формування ринкових відносин в економіці країни, потребує більш детального вив чен ня і теоретичного узагальнення. До них, зокрема, належить і проблема становлення пол іти- ки соціального захисту середнього класу, оцінювана саме з боку створення спри ят ли вих умов для його діяльності та розвитку. У цьому полягає, на погляд автора, ак ту альність поставленої проблеми і запропоноване її вирішення саме в умовах розвитку соц іаль но орієнтованої ринкової економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми середнього класу привертають ува гу багатьох вітчизняних та зарубіжних фахівців, про що свідчать понад 400 різноманітних публікацій у багатьох країнах світу. Вагомий внесок у дослідження принципових засад становлення та розвитку середнього класу зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як Є. Головаха, В. Єременко, Ю. Зайцев, Т. Ковальчук, Е. Лібанова, В. Москаленко, В. Сав- чук, Т. Тресвятська та інші; російські вчені – Р. Авраамов, Т. Заславська, В. Овчарова, О. Олександрова та інші, які здійснили глибокі напрацювання принципів фор му ван ня та механізмів соціального захисту середнього класу в перехідний період. Серед авторів далекого зарубіжжя, літературні доробки яких враховувались при написанні статті, слід зазначити праці В. Заборовського, М. Навойчик та інші. Різні аспекти політики соці- ального захисту населення, підвищення його ефективності були і залишаються пред ме- том наукових досліджень таких вітчизняних вчених, як: О. Амоша, В. Бевз, Б. Гаєвська, О. Д’яконенко, Н. Лук’янченко, О. Новікова, Ю. Павленко, М. Чумаченко, А. Чухно, Є. Шендрик та інші. Проте чимало аспектів політики соціального захисту саме се ред нь о- го класу ще недостатньо досліджені і такі, що мають дискусійний характер і потребують подальшого вивчення. Мета статті полягає у комплексному аналізі діючого процесу формування се ред- нь о го класу, на основі чого сформульовано і запропоновано основні напрями політики його соціального захисту. Виклад основного матеріалу. Право на соціальний захист є одним із основних прав громадян, що гарантується відповідними формами та методами, впровадження яких має забезпечити рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. За ринкової транс фор- мації економіки країни великого значення набуває вдосконалення правового ре гу лю ван- ня відносин, пов’язаних із соціальним захистом, форми якого мають відповідати новим соціальним і економічним реаліям. Поглиблення економічних реформ, рівноправне існу- ван ня різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір видів зайнятості і регулювання оплати праці через тарифні угоди створюють принципово нову соціально- економічну та правову ситуацію. Для України розв’язання проблем бідності можливе 172 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА за умови формування середнього класу як основи суспільства, збільшення питомої ваги за ро б і т ної плати у валовому внутрішньому продукті (ВВП), переходу до моделі тарифного її регулювання на засадах конкуренції, відмови від системи нарахування на заробітну плату та запровадження внесків підприємств на соціальні потреби залежно від вартості влас но го та залученого капіталів [2, с.19–20]. Система соціального захисту населення не повинна породжувати зрівнялівки та ут- ри мансь ких настроїв при розподілі та споживанні життєвих благ. Вона має посилювати мотивацію до праці, створювати необхідні умови для найповнішого виявлення здібно с- тей людини. Особливе місце належить таким базовим питанням, як підвищення рівня оплати праці, легалізація «тіньових» доходів громадян, збільшення власних надходжень до Пенсійного та інших фондів соціального страхування, ліквідація зарплатних боргів, зростання рівня соціального захисту населення, розв’язання проблем працевлаштуван- ня молоді та трудової міграції, подальша активізація процесів створення нових робочих місць, підвищення частки заробітної плати у доходах населення тощо. Криза середнього класу здатна призвести до певного соціального дисбалансу, загрози соціальній та економічній стабільності в країні. Тому визначення як ідеології, так і ок ре- мих заходів соціальної політики, спрямованої на культивування та захист цієї категорії населення, є важливою з багатьох точок зору. З економічного погляду середній клас – це основний податковий сплачувач, внутрішній інвестор, який визначає параметри внут р і ш - нь о го ринку, включаючи виробництво. Формула, визначена на початку реформ в Україні, що передбачала вирішення соц іаль- них завдань наприкінці, виявилася не тільки помилковою, а й глибоко де с т рук тив ною. Це звелося до того, що реформи здійснювали за рахунок соціальних чинників. Тому не дивно, що нинішній рівень диференціації доходів в Україні відповідає соціальній ди фе рен ц і ації країн Заходу в останню третину XIX століття, тобто періоду формування пе ре ду мов рево- люції. На Заході магістральний напрям сучасного розвитку відносин влас ності пролягає через їх демократизацію та диверсифікацію, утворення широкого про шар ку працюючих власників, утвердження механізмів взаємодії між працею і капіталом. Цей блок питань фокусується у сфері соціальних відносин, формування конструктивного соц іаль но го середовища, перш за все середнього класу. Український середній клас фор муєть ся досить незвичайним шляхом – суперпозицією двох субкласів: „середнього класу за доходом” та „середнього класу за особливим здобутком”. У Посланні Президента Ук раї ни парламенту „Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2001 році” надана струк ту ра українсь- кого суспільства та зроблено висновок про наявність у країні ядра вже сфор мо ва но го середнього класу у кількості 12,3%, тоді як у Польщі – 29 %, Чехії – 36 %, Угорщині – 35 %, Естонії – 23 %, а у розвинутих країнах світу перевищує 60 % населення. Незважаючи на те, що державні програмні документи передбачають розвиток соц іаль- но орієнтованої економіки, для якої достатній рівень соціального захисту є не об х і д ною умовою, зростання бідності до цього часу не припинено. Утворення середнього класу – одне з питань реформування в області політики доходів. Його становлення ус к лад нюєть- ся тим, що середньозабезпечені громадяни, і передусім інтелігенція як най шир ший пред- ставник середнього прошарку, які володіють власністю і заощадженнями, не застраховані від ризику збідніти, певною мірою не здатні вписатися в адекватне ринкове середовище, що забезпечувало б самоідентифікацію, зростаючий соціальний статус за рівнем доходів, достатнє споживання, різноманітні форми соціальної участі у суспільстві. Формування середнього класу значною мірою залежить від удосконалення структур доходів (наявність у доходах підвищеної частки від оплати праці, дивідендів, відсотків по вкладах, володіння власністю) і від розвитку споживчого ринку. Головною передумовою 173 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА формування середнього класу є адаптація стратегії домашніх господарств до ринкових відносин, усвідомлення необхідності розраховувати на власні можливості при зменшенні соціальних зобов’язань з боку держави перед громадянами, становлення та розвиток но- во го способу життя, моральних цінностей. Підвищення добробуту населення, у тому числі середнього класу, залежить від ре фор- му ван ня в оплаті праці. Ціна на працю повинна забезпечити відтворення робочої сили, щоб працюючий зміг забезпечити для своєї сім’ї споживання на середньому рівні, опла- тити окремі послуги, що в умовах ринкової економіки стали платними, і зберігати схиль- ність до заощаджень, які можна було б інвестувати в розвиток економіки (табл.1). Таблиця 1 Розподіл найманих працівників за розмірами заробітної плати в Донецькій області Грудень 1999р., % Грудень 2004р., % до 250 грн. 63,9 7,7 від 250 до 400 грн. 20,5 21,9 від 400 до 500 грн. 7,1 10,4 від 500 до 1000 грн. 7,5 35,8 понад 1000 грн. 1,0 24,2 Наведені дані показують, що у цілому по Донецькій області відбувається значний ріст відсотку найманих працівників, у яких збільшився розмір заробітної плати, що дає підставу для характеристики кількісного росту можливих представників середнього кла- су по області. До того ж наявні доходи на одну особу за 2004 рік по Донецькій області, порівняно з Україною в цілому та іншими регіонами, склали: у середньому по Україні – 4353,8 грн., самий вищий у місті Києві – 7395,6 грн., Запорізькій області – 5031,4 грн., Донецькій області – 4951,1 грн., найнижчий – у Чернівецькій області – 3424,2 грн. [8]. У доходах громадян повинні зростати доходи від приватизації, права володіння зем- лею. Держава має сприяти активності працездатного населення до залучення у розподілі прибутків підприємств, організацій та самозайнятості. Стимулом для зростання оплати праці в структурі грошових доходів є легалізація прихованої оплати праці в результаті впровадження системи пенсійного забезпечення на заощаджувальних засадах і страховій основі, удосконалення механізму залучення працюючих до участі в прибутках підпри- ємств та організацій. Джерелами підвищення оплати праці повинні стати реінфляційні шляхи: збільшення прибутків у реальному секторі економіки та у сфері послуг за рахунок зро с тан ня продуктивності праці на основі сучасних технологій та ефективної організації уп рав л і н ня, зниження податків і застосування раціональних шкал оподаткування з метою стимулювання широких верств населення до сплати податків як із офіційних, так і не декларованих доходів. Поліпшення становища на споживчому ринку полягає в створенні доцільної си с- те ми сприяння підвищенню платоспроможного попиту всіх верств населення (бідних, се редніх, багатих), сегментації споживчих ринків для цих прошарків населення. Наукою встановлено, що надійність самого ненадійного елементу визначає рівень надійності всієї системи. У нашій державі такою є забезпеченість пенсіонерів, які за окремими інди ка то- ра ми належали до середнього класу. Розрахунки свідчать, що при підвищенні рівня пен- с ій но го забезпечення купівельна спроможність майже третини населення збільшиться у 1,5 – 2,0 рази. Звідси – збільшення попиту, що підштовхне виробників до розширення 174 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА масштабів виробництва, а це – ріст заробітної плати, збираємих податків та можливість збільшення вкладень в інноваційні проекти. Для успішного формування середнього класу в Україні потрібні обґрунтування роз- роб ки та прийняття відповідних стандартів і створення належних соціально-еко но м і ч них умов, побудова правової демократичної держави, що ініціює відповідну політичну та економічну поведінку середнього класу. Правові норми мають бути адекватними еко но- м і ч ним, соціальним та політичним умовам розвитку середнього класу і не відриватися від них. Перефразуючи відому формулу, можна сказати: „Правова держава виникає там і тоді, де і коли виникає середній клас”. Узагальнюючи пропозиції [7,9,10,13,15] з урахуван- ням отриманого та власного досвіду і результатів досліджень, орієнтовно запропоновано кла си ф і ка цію та розподіл ознак середнього класу і складових системи його соціального за хи с ту (табл.2). Таблиця 2 Класифікація і розподіл ознак середнього класу і складових системи соціального захисту Критерії роз- поділу Ознаки середнього класу Складові системи соціального захисту 1 2 3 Економічні економічна незалежність; по- рівняно високозабезпечена частина суспільства; порівняно високі обсяги реальних сукуп- них доходів; наявність доходів від власності (земля, нерухоме майно, акції тощо); володіє власністю; зайнятість у малому та середньому бізнесі здійснення реформ та руху до ринку; податкові пільги; економічна свобода; свобода спожи- вання; свобода виробництва і торгівлі; свобода вибору робочого місця; свобода володіння і розпорядження приватною власністю; система прямих та непрямих податків; забезпечення ви- соким прожитковим мінімумом; забезпечення екологічної безпеки Соціальні свобода вибору сфери діяльно- сті; соціальний статус; рівень освіти; професійний рівень; висока якість життя; соціальні права; соціальне страхування; нормальне ставлення і розвиток особистості; гідний рівень життя; страхування на випа- док хвороби; профілактичні огляди різних груп застрахованих; заходи з охорони праці; створення умов, які дозволяють громадянам заробляти кошти будь-якими засобами, що не суперечать закону Політичні можливість розробки та реалі- зації довгострокової стратегії зростання особистого добро- буту гарант стабільності; соціальний стабілізатор суспільства; соціальний лідер суспільства; зацікавленість у збереженні соціального по- рядку; діє ринковий механізм взаємодії попиту і пропозиції; забезпечення дійсної конкурен- ції; захист від політичного переслідування та адміністративного свавілля; забезпечення мак- симальної стабільності громадського життя Правові розробка нормативно-зако- нодавчої бази; розробка нор- мативно-правових актів, які регулювали б правовідносини у цій сфері, були б законодавчо урегульовані розробка юридичних норм; нормативно-пра- вові основи благодійності; система законодав- чих актів; захист від злочинних намагань 175 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Таким чином, виходячи із вищенаведеного, можна привести поняття соціального за хи с ту, яке наведено автором у роботі [6], що соціальний захист – це система соціальних та економічних прав і гарантій, що закріплюються державою і реалізуються її соціальною пол іти кою на основі механізмів забезпечення життєвого рівня, достатнього для відтво рен ня і розвитку особистості на всіх етапах життєдіяльності людини. При цьому, на нашу думку, слід розглядати політику соціального захисту середнього класу як, певною мірою, пре вен- тив ну політику та превентивні заходи – заходи щодо попередження негативних соціаль- но-економічних і політичних умов і наслідків процесу стратифікації. Середній клас – цей феномен сформувався в індустріальному суспільстві, розвинувся в по ст інду с т р і аль но му. Його ідентифікують за різними критеріями, в яких домінують такі сутнісні ознаки [4]: 1. Сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між верхами і низами суспільства, виконуючи внаслідок цього функцію соціального медіатора (посередни- ка). 2. Порівняно високозабезпечена частина суспільства, що володіє власністю, еко но м і ч- ною незалежністю, свободою вибору сфери діяльності. Висока якість життя, впев неність у майбутньому зумовлюють його зацікавленість у збереженні соціального порядку, внас- л і док чого він є соціальним стабілізатором суспільства. 3. Елемент соціальної структури, що зосереджує у своїх лавах найбільш ква л і ф і ко вані, найдіяльніші кадри суспільства. Професійний склад його охоплює наукових та інже нер- но-технічних працівників, управлінський, адміністративний персонал, що не об іймає високих посад, інтелектуалів, які працюють за наймом, працівників сфери об слу го ву- ван ня, дрібних власників, фермерів, робітників високої кваліфікації. Середні верстви су час но го західного суспільства становлять приблизно 80 відсотків. Завдяки переліченим яко с тям та високому соціальному престижеві середній клас виконує функцію агента тех- но ло г і ч но го і соціально-економічного прогресу. 4. Більшість населення високорозвинутих західних країн, що є основним носієм сус п іль них інтересів, національної культури, тобто властивих відповідним суспільствам цінно с тей, норм. Поширюючи зразки власної культури на вищі і нижчі верстви, середній клас виступає культурним інтегратором суспільства. Світова практика свідчить: чим слабша держава, тим вищий ступінь тінізації еко но- м і ки, тобто загальнооздоровчі заходи мають стосуватися насамперед дієздатності самої держави. З боку держави переважна більшість середнього класу бачить допомогу у ство- ренні сприятливих умов зайнятості працездатних громадян, встановленні адекватної ціни праці, створенні нових робочих місць, умов для вільного підприємництва, наданні соц іаль них кредитів на здобуття освіти, отримання житла тощо. Сьогоденна частка кре- дитів, наданих суб’єктам господарювання в Україні, становить близько 9% від ВВП, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи – 50–60%. Слід зазначити і незадовільний правовий захист дрібних акціонерів та власників загальних паїв. Сертифікатна приватизація на нинішньому етапі перетворилася на ле- г і тим ну форму тінізації відносин власності. Найголовнішим завданням в Україні нині є подолання розриву в обсягах ВВП на душу населення, який за останні роки не лише не скоротився, а й істотно збільшився. Відставання в цьому від Польщі, Чехії та Угорщини становить більш як у п’ять разів. Об’єктивна статистика засвідчує, що більшість країн Європейського Союзу ви со ко роз- ви нені, де середній розмір ВВП на душу населення коливається у межах від 11,9 (Гре ція) 176 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА до 49,3 тис. євро (Люксембург). В Україні, за прогнозними розрахунками, цей по каз ник становить 630,7 євро. Це свідчить також про те, що вибір стандартів для ідентифікації середнього класу в Україні за стандартами європейських країн є проблематичним [10]. Водночас, як відмічено автором у роботі [15], залишається низькою (і невідповідною загальносвітовій практиці ) частка заробітної плати у ВВП та собівартості продукції. Зок- ре ма, у ВВП упродовж останніх років вона становила менше 45%, тимчасом як у країнах ЄС – у середньому 65%, у собівартості продукції частка витрат на оплату праці менша 14%, а в більшості європейських країн цей показник становить 30–35%. На початок 2004 р. в Україні більшість працівників великих та середніх підприємств отримувала зарплату, нижчу за прожитковий мінімум для працездатної особи. У розвинутих країнах середній клас є гарантом стабілізації соціально-економічного розвитку. Становлення середнього класу належить до фундаментальних процесів у транс- фор ма ц ій них економіках. Це одна з головних цілей переходу від планової економіки до ринкової. Можна стверджувати, що формування середнього класу є визначальним у роз вит ку громадянського суспільства. Середній клас у розвиненій ринковій економіці – ос нов ний платник податків, від економічного стану якого залежать інвестиційна ак- тивність населення, стан державного бюджету, реалізація державних соціальних програм та інші важливі соціально-економічні процеси. В Україні велика кількість осіб з вищою освітою, яку вони здобули у період фор му ван- ня і становлення ринкових відносин, вимушені були працювати у малому та се ред нь о му бізнесі, відкривати свою „справу”, ставати приватними власниками, знаходити свою нішу у підприємницькій діяльності. Саме тому, що поки в Україні ще не створені достатні умови для розвитку та формування середнього класу, до цього соціального прошарку слід відносити не лише приватних власників, а й тих, хто має відповідний рівень життя, при чо му забезпечує його власною працею, набутою освітою, знаннями та особистим дос- в і дом. Дуже важливо на цьому етапі створити їм умови для плідної праці, забезпечити соціальний захист для їх становлення і подальшого розвитку (див. табл. 2). Необхідно, щоб цей прошарок населення був задоволений своїм становищем і тими умовами, які йому створені державою, суспільним устроєм. Таким чином, виявляється потрійна природа середнього класу. З одного боку, це прошарок людей, яким є що втра- ча ти. З другого боку, через постійну відносну нестачу власних матеріальних ресурсів се редній клас не в змозі цілком самостійно вирішувати свої проблеми (такі як здобуття вищої освіти, охорона та захист приватної власності, дотримання контрактного права, забезпечення певної макроекономічної ситуації тощо). І нарешті, саме середній клас за- ц і кав ле ний і сам є двигуном, рушійною силою розвитку соціальної сфери, причому не стільки в кількісному вираженні, скільки в якісному. Адже представникам середнього кла- су необхідні уже не просто послуги охорони здоров’я, а якісні комфортні послуги. Вони зацікавлені здобути не будь-яку вищу освіту, а намагаються одержати престижні професії. Теж саме стосується послуг туристичних, розважальних тощо. Все це, у свою чергу, по тре- бує розвитку і зміни чинної нормативно-правової бази і системи законодавчих актів. Можна погодитися з точкою зору автора [9], що серед критеріїв (на нашу думку, це ознаки), які ідентифікують середній клас, зазначають рівень освіти. На основі за ра ху ван ня до середнього класу всіх, хто має досить високий рівень освіти, часто роблять висновок про наявність в Україні за цим показником значного за чисельністю середнього класу. Якщо критерієм належності до середнього класу вважати вищу, базову вищу, неповну вищу освіту, то 65,5% зайнятих в економіці задовольняє йому. Ця частка звужується до 13,5%, 177 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА якщо критерієм є лише наявність повної вищої освіти . У 2003 р. частка осіб з вищою освітою становила 50,5% облікової кількості штатних працівників ( у 2002 р. – 48,1% ). Найбільше працівників з вищою освітою ( відповідно 81,8 та 80,7% облікової кількості працівників) були зайняті у фінансовій сфері та державному управлінні. Висока на си- ченість ними спостерігається у сфері освіти, охорони здоров’я та соціальної допомоги (відповідно 69,8 та 64,2%), відпочинку та розваг, культури та спорту (69,6%), а низька – у сільському господарстві (20,8%) [18]. За рівнем вищої освіти у Донецькій області склалася така ситуація: у 1990/1991 на вчаль- но му році вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації було 83 одиниці; у 2004/2005 – 65 одиниць; у розрахунку на 10000 чол. населення кількість студентів ста но ви ла відповідно 165 і 127 осіб. Водночас кількість закладів III–IV рівнів акредитації за ана ло г і ч ний період склала 10 і 27 одиниць; у розрахунку на 10000 чол. населення – відпо в і д но 115 і 335 студен- тів. Прийнято на денне відділення 8 тис. і 21,3 тис. осіб; на заочне відділення відповідно – 3,6 і 17,9 тис. осіб. Прийнято у 2004/2005 навчальному році за джерелами фінансування: державний бюджет – 12,6 тис. осіб; фізичні та юридичні особи – 26,6 тис. осіб. Випуще- но з відділень: у 1990/1991 навчальному році – денного – 5,6 і заочного – 3,2 тис. осіб; у 2003/2004 навчальному році відповідно – 20,5 і 13,8 тис. осіб [6]. Таким чином, вищенаведені статистичні дані дають змогу зробити висновок, що у Донецькій області значно збільшується кількість осіб з вищою освітою, причому пе ре- важ но вищу освіту було здобуто без відриву від виробництва, а навчання було оплачено самими студентами. Отже, у свою чергу, це є суттєвим якісним і кількісним підґрунтям для формування середнього класу у даному регіоні, з подальшою нагальною необхідністю розробки відповідних напрямів політики його соціального захисту. Темпи входження населення з недостатнім ресурсним потенціалом у процес ста нов- лен ня середнього класу значною мірою залежать від інституціонального середовища, яке в останній час якісно змінюється. Для перетворення середнього класу на активного суб ’єкта соціальних зрушень необхідно підвищення статусу освіти, науки і культури у гро мадській думці, посилення громадського впливу шляхом формування власних со- ціальних інститутів (асоціацій, об’єднань тощо). Належність до тих чи інших прошарків населення визначає управлінську стратегію залежно від рівня матеріальної забезпеченості. Так, матеріально забезпечені у 5 разів ча с т і ше є прихильниками бюрократичних відносин, тоді як середньозабезпечені ви с ту- па ють за партнерські відносини, а низькозабезпечені практично відключені від цього про це су управління. На нинішньому етапі важливим є само відтворення середнього класу, розширення джерел його поновлення. Вирішальна роль в цьому належить регіонам (табл.1). Вра хо ву ю чи різнорідність та істотну різницю у розвитку адміністративно-економічних ре г і онів України, необхідно удосконалити соціально-економічну політику, що визначає відпо в і д ну роль регі- ональних структур влади у сприянні тим чи іншим тенденціям розвитку середнього класу, забезпеченні спадкоємності у захисті основ його існування (підтримка економічного та по- літичного конкурентного середовища, професійного престижу тощо), які даватимуть змогу зберегти та зміцнити позиції середнього класу. Для багатих регіонів характерне максимальне представництво груп з високою концентрацією ознак се ред нь о го класу, а для бідних – навпа- ки. В обласних та крупних промислових центрах чисельність сімей з максимальною ресурсною забезпеченістю у кілька разів вища, ніж у районних центрах та сільській місцевості. 178 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА За результатами здійсненого нами у 2002 році соціологічного дослідження окремих соціальних верств населення Донецького регіону, майже чверть опитуваних, які вважають себе представниками середнього класу, не можуть забезпечити собі прожиткового рівня в рамках офіційних заробітків. Проведене соціологічне опитування було спрямовано на виявлення особливостей суб’єктивного сприйняття свого соціального статусу батьками студентів, які навчаються у Донецькому інституті ринку та соціальної політики (ДІРСП). Отримана соціологічна інформація дала можливість скласти уявлення по таких аспектах вказаної проблеми: – розподіл думок про належність до тих чи інших соціальних верств суспіль- ства; – об’єктивні і суб’єктивні оцінки рівня матеріального достатку сімей студен- тів; – оцінки рівня своєї соціальної захищеності; – характерні причини, що викликають у батьків відчуття соціальної не за хи ще- ності; – можливі кроки держави щодо підвищення рівня соціальної захищеності; – актуальні проблеми, які хвилюють сьогодні батьків. На цей час у соціологічній теорії й практиці проведення досліджень відсутній єди ний підхід до визначення принципів побудови класової структури суспільства. З цієї при чи- ни надто важко визначити чіткі ознаки, котрі дозволили б одержати зіставні ре зуль та ти в емпіричних дослідженнях з даної проблеми, які проводять різні дослідники. Те, що стосовно середнього класу немає критеріїв, а лише ознаки, які визначаються тим, що сама людина конкретно може себе відносити чи не відносити до середнього класу, можна підтвер ди ти наступними результатами опитування. У цьому зв’язку була спроба з’ясувати, яким чином характеризують свій соціаль- ний статус його конкретні носії – це батьки студентів, а також подивитись очима самих „во ло да рей” того чи іншого соціального статусу на проблему соціальної диференціації сус п іль ства. При цьому виходили із припущення , що батьки переважно відноситимуть себе до середнього класу сучасного українського суспільства. Підставою для такого при- пущення були такі обставини: по-перше, сім’ї студентів повинні оплачувати навчання своїх дітей із власного бюджету, що вже само по собі є показником їх не самого низького соціального статусу; по-друге, попередня інформація про рід занять батьків та їх матері- альне ста но ви ще робила малоймовірним те, що більшість з них може відносити себе до елітарних соц іаль них груп. Для вирішення вказаної задачі опитуваним було запропоновано: визначте, будь лас- ка, те місце, котре Ви, на Вашу думку, займаєте у суспільстві. (Обраний варіант відповіді відмітити на спеціальній шкалі, що має 9 градацій –по три для кожного класу). При цьому слід виходити з того, що за становищем, яке люди посідають у суспільстві, все на- селення України можна умовно поділити на три великі групи – класи: вищий клас (ВК), середній клас (СК) і нижчий клас (НК). Кожний з них можна додатково поділити ще на три верстви: вища, середня і нижча. Як ми і припускали, отримані відповіді показали наявність значної розбіжності ду- мок щодо того, яким батьки студентів бачать свій соціальний статус, – від нижчого шару нижчого класу до середнього шару вищого класу (котрий включає 8 страт із 9). Разом з 179 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА тим відповіді більшості опитаних (93 %) розподілилися дуже компактно: усі вони відно- сять себе до різних страт середнього класу. А модальною є тенденція віднесення себе до середнього шару середнього класу, що виражена у відповідях 56% респондентів. Таким чином, можна констатувати, що основна маса батьків студентів ДІРСП схильна сьогод- ні асоціювати себе з представниками різних шарів середнього класу і, найчастіше, – із пред став ни ка ми середнього шару середнього класу. Зрозуміло, що ці суб’єктивні оцінки мо жуть більшою чи меншою мірою відповідати їх реальному соціальному стану, вира- женому в об’єктивних показниках. Однак у рамках цього дослідження не стояла задача зістав лен ня об’єктивних і суб’єктивних оцінок соціального статусу. Як показують результати опитування, батьки студентів відносили себе до того чи іншо- го соціального шару на трьох головних підставах: оцінці рівня свого життя (77 % опитаних), оцінці рівня своєї освіти (58 %) і оцінці соціальної „ваги” виконуваної ними роботи чи займаної посади (20 %). Значно рідше як такі підстави згадувалися: інте лек ту альні якості (5 %), авторитет (3%), розмір родини (1%) і вихованість (1%). Ґрунтуючись на цьому, можна відзначити, що, як правило, думки батьків студентів про свій соціальний стан більше чи менше спираються на ті основні критерії, що використовують соціологи, які вивчають со- ц іаль ну структуру суспільства. Разом з тим ступінь обліку цих критеріїв, а також адекватність оцінок, зроблених на їх підставі, у даному дослідженні не роз г ля да ли ся. Середньомісячний рівень доходу на одного члена сім’ї опитуваних коливається у межах від 40 до 700 гривень, що в середньому за генеральною сукупністю становить 246,30 + 24,85 гривень на місяць на людину (з довірчою імовірністю Р = 0,954). За оцінками приблизно половини тих, хто відносить себе до середнього класу, за- роб ле них грошей їм вистачає лише на більш-менш нормальне харчування. Однак уже для придбання одягу і товарів тривалого користування їм доводиться заощаджувати. Ще май же третина тих, які вважають себе середнім класом, має матеріальні утруднення при не об х і д ності купити такі товари довгострокового користування, як телевізор, холодиль- ник і т.п. Саме ці дві характеристики є найбільш типовими при самооцінці рівня достатку основної маси осіб, які відносять себе сьогодні до середніх шарів нашого суспільства. Ті ж, хто оцінює матеріальний достаток своїх родин більш високо, склали близько 9% даної категорії респондентів. Приблизно такою ж є і частка тих, кому сьогодні, за їхніми оц і н ка ми, не вистачає грошей навіть на повноцінне харчування. Щоб з’ясувати, який розмір доходу найточніше характеризує той чи інший тип суб ’єктив но го сприйняття рівня матеріального достатку сім’ї оcіб, які відносять себе до середнього класу, ми зіставили розмір середньомісячного доходу на одного члена їх сімей із наведеними вище оцінками матеріального достатку. Отримані результати показують, що усередині цієї групи респондентів дуже помітна майнова диференціація, що якісно відрізняє матеріальне становище тих, хто вважає себе представником середнього класу. Наприклад, у найбільш забезпеченої їх частини (які економлять тільки для придбання квартири чи автомобіля) середньомісячний дохід на одного члена сім’ї становить при близ- но 418 + 112 гривен, а в найбіднішій (коштів не вистачає навіть на повноцінне хар чу ван ня) – 165 + 31 грн. на місяць. І оскільки наші респонденти складають досить типовий зріз населення Донецької області, наведені цифри, на наш погляд, можуть бути ви ко ри с тані як зразкові соціальні орієнтири при розрахунках прожиткового мінімуму в регіоні. Основна частина опитуваних, що відносять себе до представників середнього класу, зазначила, що витрачає практично все, що заробляє, на поточні витрати. Лише відносно 180 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА невелика частина з них (приблизно один із десяти) може дозволити собі витрачати мен ше, ніж заробляє, тобто має можливість відкладати деякі суми на витрати, що не впи су ють ся в категорію „поточні” (наприклад, на відпустку, купівлю дорогих товарів тощо). Звертає на себе увагу та обставина, що приблизно 1/4 частина респондентів, які асо ц і ю ють себе із середнім класом, щомісяця витрачає дещо більше, ніж заробляє. Отримані нами дані не дозволяють однозначно з’ясувати, яким чином їм удається заповнювати дефіцит сімейного бюджету: шляхом нелегальних заробітків, беручи у борг чи одержуючи со- ціальні дотації. Можна лише констатувати, що приблизно чверть тих, які вважають себе представниками середнього класу, сьогодні не можуть забезпечувати собі прожиткового рівня в рамках офіційних заробітків. За рівнем освіти основна частина тих батьків, що відносять себе до середнього класу, представлена особами, які мають або середню спеціальну (44%), або вищу освіту (44%). Всі інші представники цієї групи мають повну середню освіту. За родом своїх за- нять серед них переважають батьки, що є фахівцями з технічного профілю, а також у сфері науки, культури, освіти, охорони здоров’я чи дошкільного виховання. Приблизно кожен сьомий з них працює у сфері бізнесу – є підприємцем чи найманим робітником. А кожен де в ’ я тий (11 %) належить до непрацюючих пенсіонерів або до осіб, які не мають постійної роботи. Соціальне самопочуття осіб, що відносять себе до середнього класу, характеризується переважно більш-менш сильно вираженим відчуттям соціальної незахищеності (при близ- но 56% респондентів даної категорії), певною мірою захищеним почуває себе лише один з п’яти опитаних. Приблизно стільком же важко чітко визначити своє сприйняття рівня власної захищеності. Отже, можна констатувати, що для тих, хто відносить себе сьогодні до середнього класу, характерно помітно виражене відчуття соціальної незахищеності, що зумовлює стан невпевненості в завтрашньому дні. Аналіз зазначених респондентами причин щодо до цього свідчить, що, за всієї їх розмаїтості, вони можуть бути умовно зведені в чотири основні групи. Перший і найбільш впливовий чинник – це низький рівень їхнього добробуту. Він включає низький рівень достатку (37% респондентів даної категорії), низька якість і висока вартість медичного обслуговування (12%), відсутність постійної роботи чи загроза її втратити (11%), необхідність оплачувати освіту дітей (7%), затримка з виплатами заробітної плати і пенсій (7%), високі ціни на продукти і товари першої необхідності (6%) і деякі інші. Другий досить впливовий чинник ми умовно назвали „низький рівень правопорядку у суспільстві”. Найчастіше респонденти зазначали розгул злочинності і корумпованість чиновників (11%), недосконалість вітчизняного законодавства (5%), бюрократизм і сва- в і л ля чиновників (2%), а також юридичну безграмотність населення (2%). Близьким до попереднього за рівнем свого впливу виявився і чинник, що одержав узагальнюючу назву „погані соціальні умови”: найчастіше згадуються невпевненість у завтрашньому дні (5%), відсутність справедливості (5%), відсутність можливостей для повноцінної відпустки (2%), стурбованість станом здоров’я (2%) і побоювання занедужати (2%). Нарешті, важливим чинником є стурбованість ситуацією в країні. Це такі обставини, що зазначалися у відповідях респондентів, як відсутність соціально-економічної ста б іль- ності (7%), низький рівень політичної стабільності (2%), несприятливі екологічні умови (1 %) і низька якість політичного керівництва (1%). У процесі опитування респондентам було запропоновано висловити свої судження щодо того, що могла би зробити держава для розв’язання проблем, що заважають їм почувати себе сьогодні соціально за хи ще ни ми. 181 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Висловлені ними пропозиції ми звели у чотири основні групи. По суті – це швидше поба- жання тих результатів, які вони хотіли б одержати від держави в найближчій пер с пек тиві. Найчастіше згадувані з них ми умовно віднесли до групи, що дістала назву „підви щен ня рівня достатку”. До неї увійшли такі судження, як: підвищення доходів населення (19% респондентів даної категорії), зниження вартості медичних послуг (9%), безоплатна вища освіта (7%), зниження вартості комунальних послуг (4%), своєчасна виплата зар п лат, пенсій і допомог (4%), зниження цін на товари першої необхідності (4%) тощо. До групи пропозицій, пов’язаних з необхідністю соціально-економічних пе ре тво- рень у країні, потрапили: створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості (9%), зниження розміру податків (4%), стабілізація економіки і створення умов для її росту (4%), рішучий перехід до справді ринкових відносин (2%), проведення пенсійної реформи (2%) і деякі інші. Загалом за частотою згадування судження цієї групи є у відпо- в і дях 25% респондентів і стоять на другому місці за даним показником. Досить часто респонденти висловлювалися також за необхідність зміцнення пра во- по ряд ку в країні. До групи таких суджень ми включили ті, основний зміст яких зводився до необхідності наводити порядок, контролювати дотримання законів, протидіяти бю- рок ра тиз му (9%), удосконалювати законодавство країни (7%), боротися з корупцією у державному апараті (1%) та зробити доступними для населення послуги юристів (1%). Частина висловлень стосувалися проведення політичних перетворень щодо подальшого зміцнення зв’язків влади з народом (5%), усунення розриву між словом і ділом у дер жав- них рішеннях (1%), утворення сильної держави (1%), враховування зарубіжного досвіду в проведенні реформ (1%). Слід зазначити, що поряд із лояльними до влади судженнями, були й опозиційні (4%). Приблизно кожен восьмий опитуваний, що відносить себе до середнього класу, не зміг висловити які-небудь судження про можливі дії держави в плані зміцнення соціального захисту чи висловив відкриту недовіру до того, що нинішня дер- жа ва в принципі спроможна вирішувати подібні проблеми. Висновки і перспективи подальших розвідок. На підставі аналізу отриманих даних відпо- в і дей і результатів дослідження, можна зробити такі висновки загального характеру. В умовах трансформації українського суспільства досить значна частина населення схильна відносити себе до представників середнього класу, керуючись при цьому в ос нов- но му такими критеріями, як рівень достатку, освіта і соціальна значимість виконуваної роботи. Разом з тим об’єктивно до середнього класу, ймовірно, можна віднести лише частину з них, рівень доходу якої дає можливість відносно вільно задовольняти основні споживчі потреби. За результатами проведеного дослідження, серед батьків студентів ДІРСП їх питома вага становить приблизно 9–10%, що мають середньомісячний рівень доходу на одного члена сім’ї приблизно 306–530 грн. На наш погляд, одним із результатів не цілком адекватної оцінки населенням свого соціального статусу є те, що значна частина, яка відносить себе до середнього класу, зазнає дискомфорт, пов’язаний із низьким рівнем соціальної захищеності. Основна причина цього дискомфорту криється у тому, що сформований на сьогодні рівень матеріального достатку сприймається цією частиною населення як несправедливий, що не дозволяє вести більш-менш гідний спосіб життя. Негативні показники соціального самопочуття посилюються на тлі високого рівня злочинності і корупції, недосконалості законодавчої бази, зневажливого ставлення до законів з боку державних чиновників, відсутності впев- не ності в завтрашньому дні і т.п. явищ. 182 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА За нинішніх умов основна частина, яка відносить себе до представників середнього класу, налаштована досить лояльно до існуючої влади і вважає, що остання могла б почати рішучі дії щодо зміцнення їхнього соціального статусу. Водночас певна частина цієї групи населення не вірить у те, що нинішня влада спроможна і хотіла б зробити для цього щось конструктивне. Понад те, частина тих, що асоціюють себе із середнім класом, бачить вихід із становища, що склалося, у зміні не лише конкретних персоналій, які не вип рав да ли довіру народу, а навіть у більш кардинальних політичних змінах у країні. Отже, можна констатувати, що на сьогоднішній день та частина населення, що відно- сить себе до середнього класу українського суспільства, є досить неоднорідною соц іаль- ною групою, яка характеризується дуже суттєвими розбіжностями у рівні матеріального достатку, соціальному самопочутті, ставленні до наявної в країні соціально-економічної і політичної ситуації, а так само до шляхів виходу з неї. На наш погляд, це свідчить про те, що об’єктивний процес формування середнього класу українського суспільства у даний час ще досить далекий від свого завершення, і підтверджує, що зазначені заходи щодо соціального захисту середнього класу мають розглядатися у контексті загального оз до ров лен ня нашого суспільства, розвитку його в напрямі цивілізованих демократичних суспільств світу. Таким чином, майбутнє України – у формуванні і розвитку середнього класу, пред- став ни ки якого висувають нові сучасні вимоги як до рівня і умов життя, так і до заходів його соціального захисту. По-перше, вони зайняті висококваліфікованою і інте лек ту аль- ною працею, якою саме вони ініціюють створення високотехнологічних виробництв, де можна одержувати за свою працю відповідно велику заробітну плату. По-друге, велика заробітна плата дає можливість робити накопичення, які, у свою чергу, стимулюють ро бо ту фінансової і банківської систем. По-третє, у представників середнього класу ви ни ка ють нові підвищені вимоги до рівня розвитку сфери послуг – це: охорона здоров’я, освіта, відпочинок, торгівля і харчування, транспортні засоби тощо. Особлива увага при діляєть- ся власним житловим умовам, що спонукає розвиток будівництва. По-четверте, все це вимагає від суспільства, держави створення і забезпечення захисту їх прав, що потребує розвитку і реформування господарського законодавства, удосконалення податкової і мит- ної систем. Нагальною і обов’язковою стає проведення судової реформи; суди повинні бути об’єктивні, представники середнього класу також мають бути впевненими у захисті й охороні своїх прав і приватної власності. Джерела 1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. – К.: Феміна, 1996. – Ст. 3. 2. Борецька Н.П. Середній клас як основа соціально-економічних перетворень сус п іль ства // Регіональна економіка. – 2001. – № 2. – С. 17–21. 3. Соціальні пріоритети – в життя // Людина і праця. – 2005. – № 11. – С. 6–8. 4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненко. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – 560 с. 5. Єременко В.Г. Соціальна економіка. Видання друге, адаптоване й доповнене. – К.: Інфор- ма ц ій но-видавничий центр Держкомстату, 2003. – 351с. 6. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Мо но- гра фія. – Донецьк: Янтра, 2001. – 352 с. 183 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА 7. Заборовський Войцех. Еволюція соціальної структури: перспективи генерацій // Соц іо ло гія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – №1. – С. 8–35. 8. Статистичний щорічник Донецької області за 2004 рік // Держкомстат України. До нець ке обласне управління статистики. – Донецьк. – 2005. – 388 с. 9. Тресвятська Т. Умови та проблеми становлення середнього класу в Україні // Ук раї на: аспекти праці. – 2005. – № 7 – С.22–30. 10. Москаленко В. Середній клас і рівень доходів // Праця і зарплата. – 2004. – № 16. – С. 4–5. 11. Гріневська С.М. Формування сучасного середнього класу як визначальний чин ник ут- вер д жен ня в Україні громадянського суспільства // Соціально-економічні про бле ми створення гро ма дянсь ко го суспільства: сучасне і майбутнє: Матеріали Регіональної науково-практичної кон- фе ренції 23–24 квітня 2004р. / Під заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.В. Саєнка. – Луганськ, 2004. – С. 87–88. 12. Савчук В., Зайцев Ю. Методологія соціальної стратифікації Й. Шумпетера та природа середнього класу як інститут сучасної економічної системи // Україна: аспекти праці. – 2004. – №1. – С. 22–30. 13. Ситников А. Формируется ли „средний класс”? // Российский экономический журнал. – 1999. – №3. – С. 26–35. 14. Григорьев Л., Малева Т. Средний класс в России на рубеже этапов трансформации // Во- просы экономики. – 2001. – №1. – С. 45–61. 15. Лібанова Е.М. Складові добробуту і бідності // Соціальний захист. – 2004. – №5. – С. 38–42. 16. Лібанова Е. Подолання бідності: погляд науковця // Україна: аспекти праці. – 2003. – №7. – С. 26–32. 17. Ковальчук Т. Чи є у нас середній клас // Урядовий кур’єр. – 2002. – №222. – С. 8–9. 18. Ходзинський К. Современное состояние труда в Украине и проблемы его ин тен сив но с ти // Экономика Украины. – 2004. – №8. – С. 57–62. 19. Праця України 2003: Стат. зб. / Держкомстат України. Аннотация. Исследованы проблемы, касающиеся условий становления среднего класса в Украине. Определены основные признаки среднего класса и составляющие системы его социальной защиты. Анализ действующего процесса формирования среднего класса, а также результаты проведенного социологического опроса дали возможность разработать и предложить основные направления политики социальной защиты этого класса в социально ориентированной рыночной экономике. Summary. Problems which concern conditions of formation of middle class in Ukraine have been in ves ti- gated. The basic features of middle class and segments of system of its social protection have been determined. The analysis of active process of formation of middle class, as well as results of the sociological poll held (carried out) allowed to develop and offer the fundamental directions of policy of its social protection in (the context of ) socially focused market economy. Стаття надійшла до редакції журналу 02.07.2006 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11671
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2072-9480
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:11:58Z
publishDate	2007
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Борецька, Н.П. 2010-09-01T16:17:00Z 2010-09-01T16:17:00Z 2007 Політика соціального захисту середнього класу / Н.П. Борецька // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 170-183. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11671 323.3 Исследованы проблемы, касающиеся условий становления среднего класса в Украине. Определены основные признаки среднего класса и составляющие системы его социальной защиты. Анализ действующего процесса формирования среднего класса, а также результаты проведенного социологического опроса дали возможность разработать и предложить основные направления политики социальной защиты этого класса в социально ориентированной рыночной экономике. Problems which concern conditions of formation of middle class in Ukraine have been in ves tigated. The basic features of middle class and segments of system of its social protection have been determined. The analysis of active process of formation of middle class, as well as results of the sociological poll held (carried out) allowed to develop and offer the fundamental directions of policy of its social protection in (the context of ) socially focused market economy. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Соціальна політика Політика соціального захисту середнього класу Policy of Middle Class Social Protection Article published earlier
spellingShingle	Політика соціального захисту середнього класу Борецька, Н.П. Соціальна політика
title	Політика соціального захисту середнього класу
title_alt	Policy of Middle Class Social Protection
title_full	Політика соціального захисту середнього класу
title_fullStr	Політика соціального захисту середнього класу
title_full_unstemmed	Політика соціального захисту середнього класу
title_short	Політика соціального захисту середнього класу
title_sort	політика соціального захисту середнього класу
topic	Соціальна політика
topic_facet	Соціальна політика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11671
work_keys_str_mv	AT borecʹkanp polítikasocíalʹnogozahistuserednʹogoklasu AT borecʹkanp policyofmiddleclasssocialprotection

Політика соціального захисту середнього класу

Institution

Similar Items