Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України
В статье обосновывается, что территориальные параметры существующих систем расселения населения служат объективной основой и главным критерием оптимизации административно-территориального устройства в странах Европы и в Украине. Показано, что основным недостатком законопроектов из административно-те...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11685 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України / О.Г. Рогожин // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 39-49. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859954725695258624 |
|---|---|
| author | Рогожин, О.Г. |
| author_facet | Рогожин, О.Г. |
| citation_txt | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України / О.Г. Рогожин // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 39-49. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | В статье обосновывается, что территориальные параметры существующих систем расселения населения служат объективной основой и главным критерием оптимизации административно-территориального устройства в странах Европы и в Украине. Показано, что основным недостатком законопроектов из административно-территориальной реформы в Украине есть игнорирование особенностей действующих систем сельского расселения.
It is proved in the article that territorial parameters of existing systems of settlements are the objective basis and the main criterion of optimization of the administrative subdivision in the countries of Europe and Ukraine. It is described that the basic weakness of the draft laws on local government reform in Ukraine is ignoring features of existing systems of rural settlements.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:19:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
39
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
ТА ТЕНДЕНЦІЇ
СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ ЯК ОСНОВА
ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-
ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ В СІЛЬСЬКИХ
РАЙОНАХ УКРАЇНИ
О.Г. Рогожин,
кандидат географічних наук,
головний науковий співробітник Інституту
проблем національної безпеки при РНБО Ук раї ни
Вступ
На проблемах територіального устрою сільських районів слід акцентувати увагу тому,
що оприлюднені законопроекти з питань адміністративно-територіальної реформи (АТР) в
Україні передбачають найбільш відчутні зміни адміністративного поділу саме на селі. Перш
за все, пропонується злиття сільрад в «громади», створені на зразок польських «гмін», а також
передбачається повсюдне укрупнення сільських адміністративних районів.
Далекий від досконалості урядовий проект АТР, презентований тодішнім віце-пре-
м’єром Р. Безмертним навесні 2005 р. [1], викликав потужний суспільний резонанс, ши-
ро ку хвилю обговорення, що вирувала все літо й осінь, зливу конструктивної критики
за формалізм та недостатню обгрунтованість пропозицій.
Натомість презентація в перших числах лютого 2006 року проекту АТР, розробленого
експертами Асоціацій міст і громад України (АМУ) за підтримки Агенції США з міжна род-
но го розвитку [2, 3] залишилася майже не поміченою навіть фаховими експертами. А шко-
да, бо проект, підготовлений на замовлення асоціації органів місцевого са мо вря ду ван ня, у
принципових позиціях територіального устрою виявився практично ідентичним роз к ри ти-
ко ва ним пропозиціям урядового законопроекту. Тобто проглядається тривожна тен ден ція
до тиражування систематичної помилки, висвітленню якої присвячена ця стат тя.
На жаль, у наведених в законопроекті АМУ визначеннях адміністративно-те ри то-
р і аль них одиниць, які є «територіальною основою для організації та діяльності органів
державної влади та органів місцевого самоврядування» немає і натяку на те, що вони
мають відповідати об’єктивно існуючим територіальним системам. Водночас названо
об ’єктивні (демографічні, матеріально фінансові, просторові) критерії утворення адмі-
ністративно-територіальних одиниць (стаття 4).
З усіх названих критеріїв оптимізації розмірів територіальних одиниць у за ко но про-
екті використано лише демографічний, та й той у формі жорстких порогових нормативів
УДК 353.2 (477-22)
40
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
за загальною чисельністю населення населених пунктів і адміністративно-територіальних
оди ниць різного типу. Тобто, як і в урядовому проекті, не враховано власне демографічні
па ра мет ри відтворення населення, особливості вікової структури, міграційний приріст,
не обхідні для визначення життєздатності сільських поселень в умовах демографічної
кри зи. Про сто рові критерії лише побіжно згадано в тексті як «межі забудови» (стаття 7)
та «доступність населеного пункту» (стаття 16). А розробка й імплементація «критеріїв
не об х і д них ма те р і аль но-технічних ресурсів» віднесена до компетенції Кабінету Міністрів
України (стаття 8).
Водночас очевидно, що з цільової функції забезпечення гарантованого рівня соц іаль-
них і адміністративних послуг випливає єдиний орієнтир оптимальності те ри то р і аль но го
устрою – збільшення доступності цих послуг через зменшення витрат (у т.ч. транс пор т них)
на їхнє отримання населенням адміністративно-територіальної одиниці. Причому час
на їхнє отримання (включаючи час на транспортування або переміщення до відпо в і д ної
установи) не повинен перевищувати певний пороговий норматив.
Причиною розробки механістичних схем і нормативів для адміністративно-те ри то-
р і аль них одиниць є недостатнє розуміння того, що оптимізація територіального поділу
відбу ваєть ся лише в разі його наближення до конфігурації реально існуючих систем розселення
на се лен ня. Тобто до особливостей «малюнку» (географії) їх територіальної організації як
ло ка л і зації груп населених пунктів (сільських і міських), пов’язаних потоками людей,
товарів і інформації, спрямованих до центрів працевлаштування, торгівлі, соціального
сервісу, культури і науки.
Тож законодавчого закріплення потребує саме розселенський принцип утворення
ад м і н і ст ра тив но-територіальних одиниць. Його доречно кодифікувати в термінах оп ти-
маль них параметрів територіальної організації транспортної і соціальної інфраструктури,
го лов ним з яких має бути мінімізація часу, який витрачається на переміщення до закладів
обслуговування населення.
З цього, крім іншого, випливає, що не слід сліпо копіювати досвід і нормативну базу
адміністративно-територіального реформування навіть найближчих сусідів, яким би ус-
п і ш ним він не був і здавався привабливим.
Польсько – українські відмінності
Лесь Герасимчук влучно зауважив, що наші теоретики беруть переважно на Заході
(зрідка в Росії), один до одного або в якихось трансформаціях, певні матриці й на ма га-
ють ся змусити суспільство жити за новими правилами. Однак ці правила повинні уз-
год жу ва ти ся з нашими традиціями, реаліями й наявними можливостями. Бо ті матриці
за по зи чу ють ся в добре структурованому етнічному чи суперетнічному просторі, а на-
кидаються на нашу дійсність [5].
Творці урядового законопроекту пропонують скопіювати в Україні принципи по бу до-
ви адміністративно-територіального поділу сусідньої Польщі, мотивуючи це як ви со кою
оцінкою ескпертами результатів польської АТР 1999 року, так і близькістю істо рич них,
соціокультурних, природних та інших умов. Водночас суттєві відмінності цих умов від
українських реалій та унікальні національні особливості польського адміністративно-
територіального устрою ігноруються. Так само замовчується основна причина успіху
польських адміністративно-територіальних перетворень, яка полягає в його адаптації до
місцевих особливостей сільського й міського розселеня та в поверненні до природних
форм територіального поділу, що історично формувалися на засадах самоорганізації, пе-
ре рва ної адміністративно-командними експериментами в «соціалістичні» часи.
41
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Тобто ефективність АТР у Польщі пояснюється просто: вона робилася не на пустому
місці. У більшості сфер вона була завершенням еволюційних змін, що розпочалися до-
сить давно. З іншого боку, безпосередніми розробниками реформи стали вчені, які довго
працювали над цією темою та виробили оптимальну модель адміністративної системи.
Ще на початку 1980-х років польські дослідники вивчали традиції місцевого са мо вря ду-
ван ня, проводили компаративні дослідження спільно з представниками університетів
Данії, Великої Британії, Швеції, Норвегії, Італії, Бельгії, Франції і США, створювали
моделі фінансування місцевого самоврядування, активно співпрацювали з Радою Євро пи,
яка забезпечила експертну підтримку. Крім глибокого експертного опрацювання мо делі
реформ, відбувалася широка просвітницька кампанія. Зокрема, поширенням інфор мації
щодо реформи займалася Комісія місцевого самоврядування при Громадському ко м і теті
та неурядова організація “Фонд розвитку місцевої демократії”. Були створені кон суль-
таційні та тренінгові центри; вже до 1998 року тренінг-курси пройшли близько 50 тис.
чол. [6]. Нічого подібного в Україні не спостерігається.
Однак критичними тут є відмінності систем розселення (особливо сільського) Ук раї-
ни і Польщі, зумовлені природними та історичними особливостями. Територія Польщі в
природно-географічному відношенні значно однорідніша, вся вона лежить у межах лісо вої
зони, більша частина – на низовині (крім височин на півдні та гірського пасма Судет й
Західних Карпат вздовж південного кордону). Це зумовило майже повсюдну дрібно се-
ленність сільського розселення Польщі (середня людність сільського поселення в 2003
р. становила 258 чол.). Малі села і хутори утворюють кластери ройового розселення на
роз чи с т ках серед лісів. Лише в передгірських, промислових і приміських районах (пере-
важно на півдні) поширені більші села (500–1000 чол.). Натомість в Україні сформувалися
суттєві відмінності сільського розселення: від крупноселенних форм у лісостеповій зоні
і При кар патті, стрічкових форм вздовж річок в північно-степовій зоні, і до середньо- і
дрібно се лен них форм в південностеповій зоні та на Поліссі [7]. Відповідно, в Україні
значно більші варіації щільності сільського населення (найбільша – в Прикарпатті,
найменша – в степовій зоні і на Поліссі), водночас майже вдвічі менше його середнє
значення (28,3 порівняно з 52,3 чол/км2).
Сільське розселення Польщі зберегло всі історично успадковані й сформовані при-
род ною еволюцією форми. А в Україні його природний розвиток був спот во ре ний со-
ціальними експериментами та гуманітарними катастрофами (суцільна ко лек ти в і за ція,
голодомор, кампанії зселення хуторів і укрупнення сіл). Тому в сучасній Польщі досі
існує понад 56,7 тис. сільських поселень (з них 42,8 тис. власне сіл) [8], а в Україні за
дещо більшої чисельності сільського населення (14,6 і 15,3 млн. чол., відповідно) – їх на
33% менше [9]. В цьому полягає унікальність Польщі навіть порівняно з іншими «по ст со-
ц і а л і стич ни ми» країнами Центрально-Східної Європи, бо в них була здійснена суцільна
колективізація, а в Польщі – ні (держгоспи і кооперативи там створювалися здебільшого
на конфіскованих землях поміщиків-юнкерів на півночі – в Помор’ї і Прусії).
Другою унікальною особливістю Польщі, її відмінністю від інших країн Централь-
но-Східної Європи (Чехії, Словаччини, Угорщини), є виникнення й зміцнення в першій
половині ХХ ст. так званих «гмін» як базових систем і сільського, і міського розселення.
Ян Туровський зазначає, що в Польщі наявні три рівні інтеграції сільських меш-
канців у місцеві територіальні об’єднання (системи розселення) і три великі проблеми,
пов’язані з їхнім формуванням. Перша стосується перебудови всіх сфер взаємодії меш-
канців окремих сіл. Друга – формування гмін (муніципальних комун з кількох поселень)
як самоврядних соціально-економічних та адміністративних організмів. Третя проблема
пов’язана з розвитком індустріально-аграрних районів (повятів і їх груп). Локальнi сільськi
42
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
поселення як традиційні місцеві громади поступово втрачають економічну основу та уп-
равлінські функції. Вони зазнали трансформації з замкнених сусідських громад у відкриті
територіальні спільноти. Водночас політичні зміни та економічні реформи в Польщі
спрямовані на відновлення самоврядності цих громад [10].
Якісною особливістю гмін є те, що вони об’єднують велику кількість сусіднiх сіл,
пов’язаних економічними зв’язками та які утворюють одну самоврядну адміністративну
одиницю. У 1986 р. в сільських районах Польщі функціонувало 2122 гміни. Кожна з них
об’єднувала приблизно 20 сільських поселень на чолі з центральним містом або селом (еко-
но м і ч ни ми, комунальними та торговими зв’язками). Гміна є не лише адміністративною
одиницею, а й організуючим центром для всіх спеціалізованних структур і громадських
асоціацій на своїй території. Інтегровані в структуру гміни (через участь в її Раді або ко -
м і с і ях) формальні й неформальні групи та їхні лідери отримують можливість взаємодіяти
та об’єднуватись. Лише коли окремі території й населені пункти гміни утворять цілісне
соціально-економічне об’єднання, вони розвиватимуться як місцева спільнота. Тобто
для того, щоб виконувати соціальні функції координатора, керівника й натхненника
ко о пе рації та соціальної активності, коммуни-гміни повинні бути більшим, ніж штучно
ство ре ни ми адміністративними одиницями [10].
Середня площа польської сільської гміни становить 132,6 км2 (середній радіус RH”6,5
км2), середня людність – приблизно 7 тис. За формально-територіальними ознаками гміна
відповідає площі 2–3 українських колгоспів-радгоспів 1980-их років. За фун к ц і о наль ни-
ми ознаками економічних, трудових і соціосервісних тяжінь вони відповідні так званим
«кущовим» (підрайонним) системам розселення, які так і не змогли остаточно сфор му-
ва ти ся в нас (по 2–3 на район), бо не були інституйовані як адміністративні одиниці.
Середній «кущ» в Україні в 3–4 рази більший за площею, ніж середня польська гміна
(R≈11–14 км2) і приблизно вдвічі більший за людністю (10–20 тис. чол)1.
Середня площа повяту (неповна 1 тис. км2) ненабагато менша, ніж українського
сільського району. Водночас середня чисельність сільського населення в повяті майже
на 50% більша, ніж в середньому районі (46,7 і 31,2 тис. чол., відповідно)2.
Варто зазначити, що сучасний адміністративно-територіальний поділ у Польщі є
трирівневим лише стосовно базових адміністративних рівнів (гміни, повяти та міста
при рівнені до повятів, воєводства). В сільський місцевості до них додаються сільські
населені пункти як найнижчий, допоміжний рівень місцевого самоврядування. Крім
того, для потреб статистичного обліку з 2004 р. введено п’ятирівневий територіальний
поділ: гміна, повят (і місто-повят), субрегіон (група повятів), воєводство, регіон (група
воєводств) [11].
Європейський досвід
Порівняльний аналіз адміністративно-територіального устрою в країнах ЄС до во-
дить, що ніякої спільної моделі там не існує. Навпаки, спостерігається унікальність ус т-
рою як провідних країн «старої Європи», так і нових членів ЄС.
Найбільш своєрідний устрій має Об’єднане Королівство Великобританії і Північної
Ірландіїї (UK). Його метрополія складається з чотирьох країн: королівств Англія, Шот лан-
1 Розрахунок здійснено з урахуванням того, що площа сільської місцевості в Польщі і Україні
становить приблизно 90% загальної площі цих країн.
2 Розрахунок здійснено без врахування площі міст-повятів у Польщі та міст обласного і цен т-
раль но го підпорядкування в Україні.
43
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
дія, Уельс і Північна Ірландія. Причому в кожному з них історично склався і збе р і гаєть ся
свій адміністративно-територіальний поділ. Їхній устрій (у тому числі те ри то р і аль ний)
відзначається підкресленою повагою до регіональних традицій. Особливо це по мітно на
прикладі статусу окремих островів. Деякі з них мають статус графства (в Англії й Уельсі)
або частини графства з особливим статусом (в Англії), або області (в Шотландії). Водночас
можливий і статус коронних намісництв (crown dependency), які формально не входять
до складу Королівств (і ЄС також), являючи собою, по суті, автономні держави – судові
округи (bailiwicks) Джерсі і Гернси та просто «острів Мэн» [13].
Англія поділяється на 82 графства: 6 міських (metropolitan county), 35 сільських (shire
county) округів i столичний округ Лондон, які складаються з кількох районів; 40 округів
(unitary authorities), що складаються лише з одного району, однак мають права графства. В
Уельсі – 22 округи (райони – county boroughs, графства, міста-графства). В Шотландії – 32
округи-області (council areas, міські і острівні). В Північній Ірландії – 27 районів [14].
Для потреб державного управління (реалізації державних і евросоюзних програм) гру пи
графств Англії зведено в 9 «урядових регіонів» (government office regions), однак вони не є ре-
альними адміністративними одиницями. Графства й округи поділяються на рай о ни (districts,
boroughs): міські (36), сільські (284) і лондонські (32) [14]. Ті, в свою чергу, – на «виборчі округи»
(electoral wards), приблизно по 23 в Англії, по 22 – в Північній Ірландії і по 39 – в Шотландії й
Уельсі. Середня людність виборчого округу становить близько 5,5 тис. Виборчі округи є базо-
вим елементом адміністративно-територіальної системи UK. Їх ут во ре но на основі первинних
форм самоврядування – «цивільних парафій» (civil parish) або громад (communities). В Англії
кілька парафій можуть були об’єднані в один му н і ци па л і тет (місцеву раду), в Уельсі громади
загалом збігаються з межами старих (церковних) парафій. Найбільшу роль громади відіграють в
острівних графствах Шотландії. В Англії 10397 па рафій-громад (ради як органи самоврядування
обираються в тих, де не менш ніж 200 жи телів і вони бажають мати таку раду). В Уельсі лише
735 з 868 оформлених громад мають ради. У Шотландії ради є необов’язковими для громад,
вони створюються, якщо зна хо дять ся волонтери. Тому там з майже 1350 оформлених громад
рад не мають близько 200 [13].
Для потреб статистичного обліку в країнах ЄС введена єдина класифікація одиниць
адміністративно-територіального поділу, встановлено базові компоненти номенклатури
(basic components of nomenclature of territorial units for statistics – NUTS): країни (states
- NUTS level 1), регіони (regions - NUTS level 2), провінції - субрегіони (provinces - NUTS
level 3), райони (districts, місцеві адміністративні одиниці І-го рівня – LAU1 – NUTS level
4), муніципалітети (municipalities, місцеві адміністративні одиниці ІI-го рівня – LAU2
– NUTS level 5) [14].
Сучасний адміністративно-територіальний устрій UK відповідає цій 4-рівневій струк-
турі: NUTS 5 – муніципалітети (парафії-громади, виборчі округи), NUTS 4 – райони,
NUTS 3 – графства та округи, NUTS 2 – Королівства (і урядові регіони в Англії, які не є
адміністративними одиницями). Однак традиційно найважливіші адміністративні функ-
ції в UK концентруються на рівні графств і муніципалітетів, а районний та, особ ли во,
регіональний рівень є допоміжними.
Аналогічною є ситуація і в інших країнах Європи, де адміністративні функції кон-
цен т ру ють ся на 2–3 територіальних рівнях, не більше. Наприклад, у Франції за 6-рівне-
во го територіального устрою (регіони, департаменти, префектури, кантони, об’єднання
комун, муніципалітети-комуни), адміністративні функції концентруються, переважно,
на рівні департаментів (NUTS 3) і комун (NUTS 5), причому регіони і об’єднання комун
взагалі не мають статусу адміністративних одиниць. Більше того, кантони і об’єднання
комун випадають з європейської класифікації територіальних одиниць (як проміжні
44
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
рівні між NUTS 4 і NUTS 5). Це пояснюється тим, що згадана класифікація недостатньо
відоб ра жає ієрархію систем розселення, особливо на низових рівнях сільського розсе-
лення. Водночас саме французький територіальний поділ доволі чітко відповідає ієрархії
систем сільського розселення: одиниці сільського розселення – комуни (середня площа
14,88 км2, середній радіус RH”2,18 км), «кущові» системи – кантони та об’єднання комун
(142 км2, RH”6,72 км), районні системи – префектури (1,61 км2, RH”22,6 км).
В європейських країнах деякі рівні адміністративно-територіального поділу інколи
взагалі випадають. Так, в Іспанії, Італії й Угорщині немає районів. У Польщі й Україні
– провінцій (польські субрегіони суто облікові одиниці). В Чехії, Словаччині, Угорщині
– регіонів (внаслідок їхньої невеликої площі). Водночас спостерігається відносна близь-
кість середніх розмірів територіальних одиниць одного рівня ієрархії в і країнах ЕС, і в
Україні (їхня однопорядковість за площею і людністю, табл. 1).
Загалом муніципальний рівень територіальної організації, як в основних країнах
Західної Європи, так і в постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи, тя-
жіє до елементарних систем розселення в межах пішохідно-велосипедної доступності
центрів повсякденного обслуговуваня (до зони з радіусом, меншим за 3, максимум за 4
км). Єди ним винятком з цього правила є Польща з її «гмінним» поділом, що відповідає
суб рай он ним-«кущовим» системам сільського розселення.
Як відзначає Л. Сікора, постсоціалістичні країни Європи здійснили реформу місце вої
адміністрації на засадах деконцентрації урядових функцій задля відродження місце во го
самоврядування. Це призвело до розукрупнення муніципалітетів (у Чехії і Сло вач чині), аж
до повної відміни всіх об’єднань, здійснених за часів соціалізму (в Угорщині). Внаслідок
цього постала велика кількість малолюдних сільських муніципалітетів. До 60% з них у
Чехії мають до 500, 20% – 500–1000 мешканців. В Угорщині 35% муніципалітетів мають
до 500 чол. У Словаччині 87% муніципалітетів мають до 2000 чол. У малих сільських ко-
мун багато функцій, однак мало доходів. Їхні органи самоврядування є надто слабкими
в фінансовому і професійному сенсі, тож мають дуже обмежені можливості вступати в
рівноправні партнерські стосунки з огранами державної влади та приватними підприє м-
ця ми. Тому польський досвід відродження великих муніципалітетів-гмін, набагато більш
потужних у фінансовому відношенні, вважається більш успішним [12].
На відміну від постсоціалістичних країн Європи, в нових «пострадянських» дер жа-
вах, до яких належить і Україна, самодостатнє місцеве самоврядування було цілковито
ліквідовано. За 15 років незалежності в умовах нерозвиненого (дикого) ринку та обмежень
демократії наше місцеве самоврядування, хоч дещо зміцніло, проте залишається не роз ви-
не ним. З одного боку, воно є недостатньо відповідальним (корумпованим), не про фе с ій-
ним і неефективним, а з іншого – жорстко обмеженим централізованими струк ту ра ми
державної адміністрації.
Тому копіювати форми адміністративно-територіального устрою, які в ході АТР
відрод жу ють постсоціалістичні країни Європи нерозумно. Бо їхнє і наше місцеве са мо-
вря ду ван ня перебувають на надто різних стадіях розвитку. Для виведення його на євро-
пейський рівень необхідні послідовні зусилля щодо зміцнення основ громадянського
суспільства, поетапна реалізація низки соціальних реформ. Причому зміни адміністра-
тивно-те ри то р і аль но го устрою тут мають бути їх завершальним етапом. Задачею АТР є не
примусове введення, а інституалізація новонароджених форм та ієрархії територіальної
організації суспільства. Тобто приведення адміністративного поділу у відповідність до
змін у си с те мах розселення, у тому числі сільського.
45
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Та
бл
иц
я
1
С
ер
ед
ні
й
ро
зм
ір
о
сн
ов
ни
х
од
ин
иц
ь
ад
м
ін
іс
тр
ат
ив
но
-т
ер
ит
ор
іа
ль
но
го
п
од
іл
у
в
ос
но
в н
их
к
ра
їн
ах
Е
С
,
в
по
ст
со
ці
ал
іс
ти
чн
их
к
ра
їн
ах
Е
С
т
а
в
У
кр
аї
ні
(
р
о
зр
а
х
о
ва
н
о
з
а
д
а
н
и
м
и
д
ж
ер
ел
[
9
,
1
1
-1
4
])
К
ра
їн
и
Є
вр
оп
и
Ч
ис
ел
ь-
ні
ст
ь
на
се
-
ле
нн
я
(т
и
с.
ч
о
л)
П
ло
-
щ
а
(т
и
с.
к
м
2
)
О
сн
ов
ні
р
ів
ні
а
дм
ін
іс
тр
ат
ив
но
-т
ер
ит
ор
іа
ль
но
го
п
од
іл
у
кр
аї
н
Є
вр
оп
и
Р
ег
іо
ни
(
N
U
T
S
2
)
П
ро
ві
нц
ії
(
N
U
T
S
3
)
Р
ай
он
и
(N
U
T
S
4
)
М
ун
іц
ип
ал
іт
ет
и
(N
U
T
S
5
)
К
іл
ь-
кі
ст
ь
С
ер
ед
ня
лю
д-
ні
ст
ь
С
ер
ед
-
ня
пл
ощ
а
К
іл
ь-
кі
ст
ь
С
ер
ед
ня
лю
д-
ні
ст
ь
С
ер
ед
ня
пл
ощ
а
К
іл
ь-
кі
ст
ь
С
ер
ед
ня
лю
д-
ні
ст
ь
С
ер
ед
ня
пл
ощ
а
К
іл
ь-
кі
ст
ь
С
ер
ед
ня
лю
д-
ні
ст
ь
С
ер
ед
ня
пл
ощ
а
О
с
н
о
в
н
і
к
р
а
їн
и
З
а
х
ід
н
о
ї
Є
в
р
о
п
и
О
б
’є
д
н
а
н
е
к
о
р
о
-
л
ів
с
т
в
о
5
9
,6
7
3
2
4
4
,0
1
2
1
4
,9
7
3
2
0
,3
3
8
5
4
7
0
2
,0
2
,8
7
0
4
3
3
7
1
3
7
,8
0
,5
6
4
1
0
8
4
9
1
1
5
,5
0
0
0
,0
2
2
5
Ф
р
а
н
ц
ія
5
9
,9
0
0
5
5
1
,0
2
2
2
2
,7
2
0
2
5
,0
4
1
0
0
5
9
9
,0
5
,5
1
0
3
4
2
8
1
7
5
,4
1
,6
1
0
3
6
5
6
8
1
2
1
,6
4
0
0
,0
1
4
9
Н
ім
е
ч
ч
и
н
а
8
2
,5
3
0
3
5
5
,7
1
6
5
,1
5
8
2
2
,2
0
3
8
5
2
1
7
0
,0
9
,3
6
0
4
3
9
9
1
8
7
,9
0
,8
1
0
1
3
9
1
2
5
,9
3
0
0
,0
2
5
6
Іт
а
л
ія
5
8
,4
6
2
3
0
1
,2
2
0
2
,9
0
8
1
5
,0
6
1
0
7
5
4
6
,4
2
,9
2
4
-
-
-
8
1
0
1
1
2
7
,2
1
6
0
,0
3
7
2
Іс
п
а
н
ія
4
2
,3
4
5
5
0
3
,5
1
8
2
,3
5
2
2
7
,9
7
5
2
8
1
4
,3
9
,6
8
3
-
-
-
8
1
1
1
1
2
5
,2
2
0
0
,0
6
2
0
К
р
а
їн
и
с
е
р
е
д
н
ь
о
-с
х
ід
н
о
ї
Є
в
р
о
п
и
Ч
е
с
ь
к
а
р
е
с
п
у
б
л
ік
а
1
0
,3
0
0
7
8
,9
-
-
-
1
4
6
7
3
5
,7
5
,6
0
7
7
1
3
3
,8
1
,0
2
5
6
1
9
6
1
,6
6
7
0
,0
1
2
7
У
го
р
щ
и
н
а
1
0
,3
0
0
9
3
,0
-
-
-
1
9
6
5
4
2
,1
4
,6
5
-
-
-
3
1
3
0
3
,3
1
5
0
,0
2
9
7
П
о
л
ь
щ
а
3
8
,6
0
0
3
1
2
,7
1
6
2
,4
1
3
1
9
,5
4
-
-
-
3
7
3
1
0
3
,5
0
,8
3
8
2
4
5
9
1
5
,6
2
3
0
,1
2
7
2
С
л
о
в
а
ч
ч
и
н
а
5
,3
8
0
4
9
,0
-
-
-
8
6
6
7
2
,5
6
,1
3
7
9
6
8
,1
0
,6
2
1
2
8
5
3
1
,8
4
5
0
,0
1
7
2
У
к
р
а
їн
а
4
7
,2
8
1
6
0
3
,5
2
7
3
1
,7
5
1
2
2
,3
5
-
-
-
6
6
6
1
0
7
1
,0
0
,9
0
6
1
1
3
8
2
1
3
4
,1
5
4
0
,0
5
3
0
1
У
т
о
м
у
ч
и
с
л
і
9
р
е
гі
о
н
ів
у
А
н
гл
ії
,
я
к
і
н
е
м
а
ю
т
ь
а
д
м
ін
іс
т
р
а
т
и
в
н
о
го
с
т
а
т
ус
у.
2
Р
е
гі
о
н
и
Ф
р
а
н
ц
ії
н
е
м
а
ю
т
ь
а
д
м
ін
іс
т
р
а
т
и
в
н
о
го
с
т
а
т
ус
у.
3
О
б
л
а
с
т
і
і
м
іс
т
а
ц
е
н
т
р
а
л
ь
н
о
го
п
ід
п
о
р
я
д
к
у
в
а
н
н
я
в
У
к
р
а
їн
і.
4
Г
р
а
ф
с
т
в
а
А
н
гл
ії
,
а
т
а
к
о
ж
Ш
о
т
л
а
н
д
ія
,
У
е
л
ь
с
і
П
ів
н
іч
н
а
І
р
л
а
н
д
ія
.
5
А
д
м
ін
іс
т
р
а
т
и
в
н
і
р
е
гі
о
н
и
Н
ім
е
ч
ч
и
н
и
н
е
м
а
ю
т
ь
а
д
м
ін
іс
т
р
а
т
и
в
н
о
го
с
т
а
т
ус
у.
6
К
р
а
ї
(k
ra
j)
в
Ч
е
с
ь
к
ій
р
е
с
п
у
б
л
іц
і
і
С
л
о
в
а
ч
ч
и
н
і
т
а
г
р
а
ф
с
т
в
а
(
m
e
g
y
e
)
в
У
го
р
щ
и
н
і.
7
Р
а
й
о
н
и
і
м
іс
т
а
-р
а
й
о
н
и
А
н
гл
ії
,
Ш
о
т
л
а
н
д
ії
,
У
е
л
ь
с
у
і
П
ів
н
іч
н
о
ї
Ір
л
а
н
д
ії
т
а
о
к
р
у
ги
(
b
o
ro
u
g
h
s)
Л
о
н
д
о
н
а
.
8
П
р
е
ф
е
к
т
у
р
и
(
a
rr
o
u
d
is
se
m
e
n
ts
)
Ф
р
а
н
ц
ії
.
9
А
д
м
ін
р
а
й
о
н
и
(
L
a
n
d
k
e
is
)
і
м
іс
т
а
-р
а
й
о
н
и
(
k
re
is
fr
e
ie
S
ta
d
t)
Н
ім
е
ч
ч
и
н
и
.
1
0
А
д
м
ін
р
а
й
о
н
и
т
а
м
іс
т
а
о
б
л
а
с
н
о
го
п
ід
п
о
р
я
д
к
у
в
а
н
н
я
в
У
к
р
а
їн
і.
1
1
Е
л
е
к
т
о
р
а
л
ь
н
і
о
к
р
у
ги
н
а
о
с
н
о
в
і
ц
и
в
іл
ь
н
и
х
п
а
р
а
ф
ій
(
c
iv
il
p
a
ri
sh
)
у
В
е
л
и
к
о
б
р
и
т
а
н
ії
.
1
2
К
о
м
у
н
и
Ф
р
а
н
ц
ії
,
Іт
а
л
ії
і
І
с
п
а
н
ії
.
1
3
М
іс
ь
к
і,
с
е
л
и
щ
н
і
і
с
іл
ь
с
ь
к
і
Р
а
д
и
в
У
к
р
а
їн
і.
46
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Системи сільського розселення в Україні
Як і в усіх країнах світу, найбільші системи розселення в Україні сформувалися на вко ло
головних «метрополійних» міст – центрів притягання економічної, суспільно-пол ітич ної,
наукової і культурної активності. Творець теорії центральних місць В. Кри с тал лер дав то-
ретичне обгрунтування необхідності існування ієрархії систем розселення з відпо в і д ни ми
центрами, де «метрополійні» міста є найвищим рівнем. Згідно з цією те о рією, в основі
утворення систем розселення лежить принцип мінімізації часу, сил і за собів, необхідних
для досягнення населенням підпорядкованих поселень своїх цен т раль них місць.
Здійснений О. Друлем аналіз на основі апроксимації ранжування міст України сте пе-
не ви ми залежностями Ціпфа показав, що мінімальні відхилення (коефіціент кореляції
у всіх випадках >0,99) досягаються в разі розгляду чотирьох територіально нерозірваних
сукупностей міст. Тобто в Україні сформувалися 4 системи міського розселення вищого
рангу, ніяк не відображені в сучасному адміністративно-територіальному поділі: Цен т-
раль на, з центром у Києві (Київська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Дніпро-
пет ровсь ка, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська, Сумська та частина
Запорізької області); Північно-Східна з центром у Харкові (Харківська, Донецька,
Лу гансь ка області); Південна з центром в Одесі (Одеська, Херсонська, Миколаївська,
ча с ти на Запорізької області та Кримська АР); Західна з центром у Львові (Львівська,
Тер но п ільсь ка, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Закарпатська та Чернівецька
об ласті). Однак тільки населення Києва перевищує розрахункове число, населення інших
де-фак то «метрополійних» центрів України є дещо меншим, їхній розвиток відбувається
по вільніше, ніж вимагає фактичний статус цих міст [15].
У системах сільського розселення України залежності Ципфа виражені значно слаб-
ше тому, що сільські населені пункти є, в основному, підпорядкованими і тяжіють до
поселень, які знаходяться на нижчих щаблях ієрархії центральних місць: центральних
сіл, агропромислових селищ (первинних і «кущових» центрів), містечок і малих міст (рай-
центрів). У межах цих місцевих, районних та міжрайонних (в приміських зонах ве ли ких
міст і агломерацій) систем сільського розселення замикаються економічні, гос по дарські,
трудові і культурно-побутові тяжіння сільського населення. Тобто в сільській місцево-
сті маємо неповну ієрархію центральних місць. Другою особливістю систем сільсько го
розселення є їхня більша консервативність (інерційність).
Отже, у зв’язках і взаємодіях сільських поселень відбуваються значні зміни, однак
«малюнок» розселення, його просторові характеристики (густота мережі поселень, їх
взає м не розміщення) та форми поселень (за щільністю забудови і людністю) ще тривалий
час за ли ша ють ся незмінними [7, с.4]. Ці стійкі форми сільського розселення залежні від
при род но-ландшафтної специфіки, яка визначає умови землекористування й спеціаліза-
цію ви роб ниц т ва і має зональний розподіл. Тобто системи сільського розселення внаслі-
док низької щільності забудови і розсередженості поселень сильно залежать від природно і
історично обумовлених форм сільського розселення. Регіональні відмінності про сто ро вих
параметрів і людності систем сільського розселення, особливо первинних, ко ре лю ють з
зонами і районами поширення переважаючих форм сільського розселення.
На 1.01.2006 р. в Україні на обліку було 28562 сільські населені пункти. За даними
перепису 5.12.2001 р., переважали середні за людністю села (200–999 чол.) – 47,3%. Се-
ред ня людність села становить 556, а медіанна – 348 чол. Це істотно менше, ніж у 1970 р.,
однак набагато більше, ніж в 1958 р. Тоді в Україні налічували 92737 сіл і хуторів (до 10
дворів). Адміністративні перетворення, масово здійснені в 1950–1969 рр. (об’єднання під
однією назвою, включення в межу міста, реорганізація у селище міського типу), призвели
до зняття зі статистичного обліку всіх хуторів і 9140 сіл (фізично ліквідовано 4695 сіл) [7].
47
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Для порівняння, в 1970-их рр. знято з обліку до 1150 сіл, в 1980-их рр. – 800, при чо му
було фізично ліквідовано (до 1991 р.) 792 села. Звідси випливає, що реальні просторові
параметри мережі сільського розселення майже не змінилися з початку 1960-их рр., однак
лише приблизно відображуються статистичним обліком.
Піонер вивчення групових систем сільського розселення України, Г.М. Рогожин відзна чав,
що в процесі диверсифікації функцій сільських поселень вони об’єднуються в те ри то р і альні
системи, в межах яких формуються спільні трудові та культурно-побутові інтереси населення.
На низовому рівні утворюються первинні одиниці сільського роз се лен ня, еко но м і ч ною основою
існування яких є система сільськогосподарських ви роб ни чих комплексів з їх господарськими,
адміністративними і транспортними зв’язками, а соціальною основою – система соціаль-
ного сервісу (культурно-освітнього, торгового і медичного об слу го ву ван ня) [7 c.52]. Після
2000 р., коли відбулася дезінтеграція більш як половини крупних сільськогосподарських
підприємств, одиниці сільського розселення (крім поодиноких ви падків створення нових
потужних господарств з новою системою соціального сервісу) не змінили своєї конфігурації
тому, що в основному збереглася їхня соціальна база – функціонуючі з радянських часів
установи культурно-побутового об слу го ву ван ня.
Одиниці сільського розселення можуть бути: одиничними (складатися з одного круп-
но го села), компактними (з кількох поселень в радіусі до 5 км від первинниго центру – їх
більшість), та розсередженими (з більшої кількості поселень в радіусі понад 5 км – пе ре-
важ но в приміських зонах «кущових» та районних центрів й інших міст, де розвинута
мережа доріг і приміський транспорт). В одиницях розселення задовільняються послуги
по всяк ден но го та періодичного попиту [7, c.58–59]. У центрах абсолютної більшості
одиниць сільського розселення (одиничних і компактних) розміщувалися центральні
садиби кол госпів і радгоспів з відповідним комплексом установ культурно-побутового
об слу го ву ван ня (середній радіус на початку 1980-их років RH”4,1 км, що відповідає
граничній межі пішохідної доступності [16]). В розсереджених одиницях було по кілька
колгоспів. Після їхнього розпаювання першою діагностичною ознакою центру одиниці
сільського роз се лен ня стала наявність сільради. Опосеркованим доказом цього є сучасне
функціонування 10281 сільради, що лише на 7,5% менше, ніж було у 1958 році (тобто
майже всі первинні системи сільського розселення відображені статистично). Середня
площа умовної зони впливу3 сільради становить 52,8 км2, (середній радіус RH”4,1 км),
середня людність – 1,488, медіанна – 1,2 тис.чол. Як бачимо, за просторовими характе-
ристиками наші сільра ди перебувають на верхній межі пішохідної доступності первинних
центрів, тож ук руп ню ва ти їх недоцільно. За людністю вони зіставні з муніципалітетами
Франції, Чехії, Сло вач чи ни, за площею – значно більші, ніж у цих країнах, і зіставні з
муніципалітетами Іспанії, лише польські гміни мають значно більшу площу.
Місцеві («кущові») системи сільського розселення формуються на основі повсяк ден них
трудових і періодичних культурно-побутових міграцій до багатофункціональних сіл і селищ,
де концентруються агропромислові підприємства та соціосервісні установи періодичного й
епізодичного попиту (дільнична лікарня з поліклінікою і т.і.), на які замикаються міжселен-
ні транспортні маршрути. Центрами таких систем часто є ко лишні райцентри, а межами
– колишні межі районів до їхнього укрупнення 1958–1965 рр. (їхня кількість зменшилася
на 46,5%). Радіус трудового тяжіння таких центрів залежить від потужності промислових
підприємств і коливається в межах 5–15 км, що зіставно з параметрами польських гмін.
Районні системи сільського розселення сформовані в межах адмінрайонів. Їхні центри
(міста і містечка) забезпечують надання широкого асортименту адміністративних, еко но-
м і ч них, технічних та інших послуг населенню всіх підпорядкованих первинних і «ку що-
3 Землі, підконтрольні сільрадам, обмежено площею сіл і селищ.
48
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
вих» систем розселення. Районні установи соціального сервісу забезпечують по слу га ми
еп і зо дич но го по пи ту (райлікарня з поліклінікою, побуткомбінат, районний будинок
куль ту ри, стадіон і т.і.). Радіус трудового і культурно-побутового тяжіння до райцентрів
сягає 20–25 км (вздовж транс пор т них магістралей) [7, c.57]. Сьогодні в Україні 490 сільсь-
ких рай онів, їхня середня площа – 1,1–1,2 тис.км2, середній радіус RH”18,7–19,5 км, а
се ред ня кількість населення – 45,94, у т.ч. сільського – 31,2 тис. чол. (медіанна кількість
на се лен ня – 41,2 тис. чол.). Тобто, сільські райони України за просторовими ха рак те ри-
с ти ка ми на ближаються до верхнього порогу транс пор т ної доступності райцентрів. Тож
ук руп нювати їх недоцільно. За площею вони зіставні з районами Чехії, Польщі, Німеч-
чини, значно більші, ніж у Словаччині, Великобританії, і значно менші, ніж у Франції.
За середнею кількістю населення вони зіставні лише з рай о на ми Словаччини, в інших
країнах ЄС райони значно багатолюдніші завдяки більшій ур ба н і зо ва ності території і
щільності на се лен ня.
Європейським шляхом оптимізації територіальної організації систем розселення
(і адміністративного устрою) на низовому рівні є створення і зміцнення добровільних
асоціацій сільрад з наступною (також добровільною) інституалізацією до меж реально
існуючих «кущових» систем сільського розселення. Водночас сучасні сільради (або їхні
складові – окремі села за бажанням мешканців) мають ще довго залишатися низовою
одиницею адміністративного поділу й обирати свого голову та раду, мати кількох пра ц і-
в ників виконавчого апарату.
Найбільш актуальною адміністративно-територіальною проблемою в Україні є не
сільради і сільські райони, а хаос в урбанізованих районах Донбасу, промислового При-
дніпро в’я, Львівсько-Волинського басейну, Південого берега Криму (також у приміських
зонах великих міст). Там сільради і села приписані до міст і селищ міського типу, селища
приписані до міст. Якщо владнати цю проблему, наш адміністративно-територіальний
устрій взагалі може залишатися без змін, поступово еволюціонуючи на засадах са мо ор га-
н і зації самоврядних громад. Однак для цього необхідно запровадити в Україні розвинене
місцеве самоврядування.
Висновки
До проекту закону «Про порядок вирішення питань адміністративно-те ри то р і аль но-
го устрою України», розробленого експертами Асоціації міст і громад України, необхідно
внести такі корективи:
1) Ввести м’які («від–до») нормативи чисельності населення різних категорій на се-
ле них пунктів і прибрати всі такі нормативи стосовно адміністративно-територіальних
оди ниць. Натомість ввести нормативи часу доступності адміністративних центрів.
2) Послідовно провести принцип добровільності всіх адміністративно-те ри то р і аль-
них перетворень (утворення муніципалітетів-«кущів» з кількох сільрад, розпаду сільрад
на окремі села, об’єднання «кущів» та сільських адмінрайонів). Об’єднання сільрад краще
назвати не громадами, а муніципалітетами.
3) Узаконити і докладно прописати статус часткових (галузевих, з окремих питань)
і «повних» (інтегральних, з усіх питань) асоціацій сільрад, «кущів» та сільських ад м і н ра-
й онів як самоврядних структур.
4) Прописати випадки, коли ці асоціації доцільно перетворювати на нові ад м і н і ст ра-
тивні одиниці (в разі малолюдності і деградованості асоційованих громад, однак також
лише за бажанням мешканців).
5) Більш чітко і однозначно прописати процедуру таких перетворень.
4 За даними Всеукраїнського перепису населення 5 грудня 2001 р.
49
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Джерела
1. Проект закону України «Про територіальний устрій України» // «Урядовий кур’єр». – №75,
22 квітня 2005.
2. Нагребецька Ірина. Інституційні реформи не відміняються // «Урядовий кур’єр». – №24,
7 лютого 2006.
3. Проект закону України «Про порядок вирішення питань адміністративно-те ри то р і аль но го
устрою України» // http://www.auc.org.ua/activities/draft/sections/?id=22360
4. Стріха Максим. Територіальна реформа в Україні: стимули й ризики // http://dialogs.org.
ua/ru/material/full/2/3473
5. Герасимчук Лесь. Комбінація з трьох рівнів // http://dialogs.org.ua/ru/material/full/2/3446
6. Шаповалова Наталя, Пресняков Іван. Адміністративна реформа у Польщі: на прям ки змін
та реальні результати // http://dialogs.org.ua/ru/material/full /1/3636
7. Рогожин Г.Н. Сельское расселение Украинской ССР: состояние и пути со вер шен ство ва-
ния. – К., УкрНИИНТИ, 1973. – 71 с.
8. Poland, Sectoral Operational Programme: Restructuring and Modernisation of the Food Sector
and Rural Development; National development plan for 2004–2006. Ministry of agriculture and rural
development of Poland, 16.06.2004. – 166 p. (Р. 6).
9. Населення України, 2004 рік / Держкомстат України – К., 2005.
10. Turowski Jan. The Social Structure of Local Rural Communities in Poland: Present and Future
/ Private and Public Social Inventions in Modern Societies, Polish Philosophical Studies, II. Council for
Research in Values and Philosophy, 1998 // http://www.crvp.org/book/Series04/IVA-2/chapter_v.htm
11. Concise Statistical Yearbook of Poland, 2005 / Central Statistical Office of Poland (р. 86)// http://
www.stat.gov.pl/english/opracowania_zbiorcze/maly_rocznik_stat/2005/
12. Sэkora, L. (1999) Local and regional planning and policy in East Central European transitional
countries. In: Hampl et al., Geography of Societal Transformation in the Czech Republic, S. 153–179.
Prague, Charles University, Department of Social Geography and Regional Development.
13. Коваленко Виталий. Изобретатели велосипедов // http://dialogs.org.ua/ru/material/full/2/
3660
14. «Wikipedia» the free encyclopedia // http://en.wikipedia.org/
15. Друль Орест. Метрополійні візії // «Ї» №29, 2003.
16. Народное хозяйство Украинской ССР: Стат. ежегодник: К 60-летию образования СССР.
– К.: Техніка, 1982. – 383 с.
Аннотация. В статье обосновываеться, что территориальные параметры существующих систем
расселения населения служат объективной основой и главным критерием оптимизации
административно-территориального устройства в странах Европы и в Украине. Показано,
что основным недостатком законопроектов из административно-территориальной
реформы в Украине есть игнорирование особенностей действующих систем сельского
расселения.
Summary. It is proved in the article that territorial parameters of existing systems of settlements are the
objective basis and the main criterion of optimization of the administrative subdivision in the
countries of Europe and Ukraine. It is described that the basic weakness of the draft laws on local
government reform in Ukraine is ignoring features of existing systems of rural settlements.
Стаття надійшла до редакції журналу 27.03.2006 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11685 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2072-9480 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:19:17Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рогожин, О.Г. 2010-09-02T07:11:09Z 2010-09-02T07:11:09Z 2007 Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України / О.Г. Рогожин // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 39-49. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11685 353.2 (477-22) В статье обосновывается, что территориальные параметры существующих систем расселения населения служат объективной основой и главным критерием оптимизации административно-территориального устройства в странах Европы и в Украине. Показано, что основным недостатком законопроектов из административно-территориальной реформы в Украине есть игнорирование особенностей действующих систем сельского расселения. It is proved in the article that territorial parameters of existing systems of settlements are the objective basis and the main criterion of optimization of the administrative subdivision in the countries of Europe and Ukraine. It is described that the basic weakness of the draft laws on local government reform in Ukraine is ignoring features of existing systems of rural settlements. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Демографічні процеси та тенденції Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України Systems of Settlements as a Basis for Municipalities’ Reformation in Ukrainian Countryside Article published earlier |
| spellingShingle | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України Рогожин, О.Г. Демографічні процеси та тенденції |
| title | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України |
| title_alt | Systems of Settlements as a Basis for Municipalities’ Reformation in Ukrainian Countryside |
| title_full | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України |
| title_fullStr | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України |
| title_full_unstemmed | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України |
| title_short | Системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах України |
| title_sort | системи розселення як основа для реформування адміністративно-територіального устрою в сільських районах україни |
| topic | Демографічні процеси та тенденції |
| topic_facet | Демографічні процеси та тенденції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11685 |
| work_keys_str_mv | AT rogožinog sistemirozselennââkosnovadlâreformuvannâadmínístrativnoteritoríalʹnogoustroûvsílʹsʹkihraionahukraíni AT rogožinog systemsofsettlementsasabasisformunicipalitiesreformationinukrainiancountryside |