Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?

В статье исследуется специфика общеевропейских закономерностей постиндустриальной трансформации семьи в современной Украине. Сложное переплетение влияния национальных традиций, новых рыночных условий существования, последствий социально-экономического и демографического кризиса деформирует проявлени...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Слюсар, Л.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2007
Subjects:	Демографічні процеси та тенденції
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11686
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? / Л. І. Слюсар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 28-38. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859853477828624384
author	Слюсар, Л.І.
author_facet	Слюсар, Л.І.
citation_txt	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? / Л. І. Слюсар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 28-38. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	В статье исследуется специфика общеевропейских закономерностей постиндустриальной трансформации семьи в современной Украине. Сложное переплетение влияния национальных традиций, новых рыночных условий существования, последствий социально-экономического и демографического кризиса деформирует проявление этих закономерностей. Хотя традиции семейного образа жизни в Украине сохранены, ряд неблагоприятных социально-демографических явлений свидетельствуют о нестабильности семьи, серьезных сбоях в механизме реализации ее основных функций. The specific of common European regularities of postindustrial transformations of family in conditions of modern Ukraine are explored. Influence of national traditions, new market conditions of existence, consequence of social, economical and demographical crises deform appearance of these regularities. While traditions of a family lifestyle in Ukraine are saved, different social- demographic problems show unstable position of a family and serious errors of mechanism of realization of its main functions.
first_indexed	2025-12-07T15:42:59Z
format	Article
fulltext	28 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ СІМ’Я В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ІНСТИТУЦІЙНА КРИЗА ЧИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ? Л. І. Слюсар, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Відтворення населення розвинутих країн світу, насамперед країн Європи, на прикінці ХХ – на початку ХХІ століття характеризується низкою складних, суперечливих, нео дно- з нач них процесів та явищ, що є проявом загального ускладнення суспільного життя на етапі переходу від індустріальних до постіндустріальних принципів його організації. Однак найбільш складні процеси відбуваються у шлюбно-сімейній сфері, де ряд де мог ра ф і ч них явищ, що раніше траплялися досить рідко і розглядались суспільством як відхи лен ня від норми, нині широко розповсюджені й вважаються характерною ознакою сьо го ден ня. Наукова оцінка та пояснення сучасних процесів у шлюбно-сімейній сфері відтво рен ня населення необхідна не тільки для розуміння загальної картини майбутнього людсь кої спільноти, а і для визначення концепції демографічного розвитку та, відповідно, стра тегії соціально-демографічної політики, її напрямів і пріоритетів, в першу чергу стосовно сім’ї та народжуваності. Сім’я як засноване на шлюбі та кровному спорідненні об’єднання людей, пов’язаних спільним побутом та взаємною відповідальністю (це визначення, що увійшло до ен цик- ло педій, було запропоновано А.Г.Волковим [3, с. 20; 5, с. 385; 11, с. 394] ), є базовою передумовою функціонування соціуму [10, с. 26], невід’ємною ланкою у механізмі жит- тє д і яль ності та демографічного відтворення поколінь. Її значення є настільки важли- вим, що сім’ю іноді визначають як „першоелемент суспільства” (the fundamental unit of society) [1, с. 12]. Цей багатофункціональний соціальний інститут має винятково велике значення в економічній, соціальній, культурній, виховній, рекреаційній сфе рах, тобто в організації побуту та особистого споживання, в передачі новим поколінням надбань духовної культури та формуванні певної моделі поведінки, в реалізації емоційних потреб та забезпеченні солідарності представників різних поколінь тощо. Найважливіша (спе- цифічна) функція сім’ї – це забезпечення фізичного (біологічного) та соц іо куль тур но го відтворення поколінь людської спільноти. Сім’я як первинний осередок відтво рен ня поколінь є природним середовищем появи, життєдіяльності, розвитку, соціалізації ди- тини, формування її особистості. УДК 314.37 29 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ Кардинальні зміни у матримоніальній та репродуктивній поведінці населення роз- ви ну тих країн призвели до трансформації шлюбно-сімейних відносин і, відповідно, до змін у структурі, функціях, формах сім’ї. Демографічний розвиток цих країн ха рак те ри- зуєть ся зниженням рівня шлюбності, широким розповсюдженням нових різноманітних форм шлюбного партнерства, нестабільністю шлюбних відносин та високим рівнем роз- лу чу ва ності, а також безпрецедентним зниженням показників плідності і, відповідно, зниженням дітності сімей, поширенням позашлюбної народжуваності, збільшенням чисельності одинаків, які проживають „поза сім’єю” тощо. Спостерігається плю ра л і за- ція форм сімейного життя, збільшується їх різноманітність. Ці демографічні зрушення відбувались у країнах Західної Європи вже з 1970-х років минулого століття, а з кінця 1980-х – початку 1990-х років вони спостерігаються у всіх посткомуністичних країнах Європи, у тому числі й в Україні [17, p. 63–110]. Оцінка і пояснення цих тенденцій залежить від світогляду дослідника, підтримки ним відповідних соціологічних і демографічних концепцій. Є дві основні наукові па ра- диг ми, що пояснюють зміни у шлюбно-сімейній сфері: „прогресивна” чи „ліберально- прогресивна” (її підтримують прихильники „постмодерної демографії”) та „кризова” або „консервативно-кризова” (її підтримують послідовники фамілізму1). Більшість західних дослідників, насамперед автори теорії „другого демографічного переходу” (Second De- mographic Transition) Дірк ван де Каа та Рон Лестіг і їх послідовники у різних країнах, тобто прихильники „постмодерної (post-modern) демографії”, вважають зміни, що відбу ва ють ся, закономірним результатом демографічного розвитку, проявами „другого де мог ра ф і ч но го переходу” у шлюбно-сімейній сфері [ 2; 13; 15; 16; 17, р. 11–8 ]. Водночас прихильники фамілістичного світогляду (А. Карлсон, А. Антонов, Б. Бергер, О. Си нель- н і ков та ін.) оцінюють зміни у сімейній сфері як глобальну системну кризу сім’ї і ствер д- жу ють, що „перші роки ХХІ ст. засвідчують безпрецедентну кризу інституту сім’ї” [1, с. 10] та попереджають про можливість зникнення сімейного способу життя [10, с. 91]. На нашу думку, оцінка нових явищ демографічного розвитку, у тому числі у шлюбно- сімейній сфері, можлива лише у контексті загальної оцінки сучасного стану і перспектив західної цивілізації, оскільки інститут сім’ї на макрорівні характеризує загальний стан суспільства, успіх певної соціальної системи в цілому. Якщо ми оцінюємо стан західної цивілізації у широкому її розумінні як занепад, то відповідно ці нові явища слід сприй- ма ти лише негативно, як прояв системної кризи суспільства. Але якщо ми сприймаємо західну цивілізацію, незважаючи на всі її недоліки й протиріччя, позитивно, як про гре су- ю чу постіндустріальну модель суспільства, то нові явища у шлюбно-сімейній сфері, нові форми шлюбного партнерства слід розглядати як постіндустріальну трансформацію сім’ї на новому етапі розвитку цивілізації. З розвитком людства змінюється і зовнішня форма (структура, розмір, тип), і внут- р і ш ньо-якісна сутність сім’ї: ряд її неспецифічних функцій звужуються, переходять до інших інститутів суспільства. Так, уже в індустріальному суспільстві функції освіти та виховання певною мірою переходять до інститутів суспільного виховання – шкіл та ди- тя чих садків, функції організації побуту – до сфери обслуговування, функції захисту і охо ро ни – до поліції та армії. Однак специфічні функції сім’ї, які відрізняють її від інших інститутів суспільства, – забезпечення відтворення нових поколінь людської спільноти 1 Фамілізм (familism) – модель соціальної організації, в якій сімейні цінності й інтереси до м і- ну ють над індивідуальними. Фамілізм у науці – школа соціології, яка за відправну точку аналізу бере сім’ю, а не індивіда, та відстоює перевагу цінно с тей сімейного способу життя над відпо в і д ни ми цінностями інди в і ду аль но го існування. 30 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ – є необхідними на всіх етапах його розвитку. Але на сучасному (постіндустріальному) етапі під впливом комплексу причин, перш за все через ускладнення міжособистісних і міжпо ко л і н них стосунків, зміну тендерних ролей і відносин на рівні соціуму і в окремих його сферах, відбувається трансформація специфічних функцій сім’ї. У більшості країн Європи з 80-х років минулого століття спостерігається стрімке зростання питомої ваги дітей, народжених поза шлюбом, тобто поза класичною сім’єю, ядром якої є шлюб. На початку ХХІ століття лише у невеликий групі країн частка по - за ш люб них народжень була менше 20%, а у Данії, Естонії, Латвії, Норвегії, Франції, Швеції понад 40% дітей народжується поза шлюбом, в Ісландії – майже дві третини [17, р. 13, 78–79]. Дослідження народжуваності й сім’ї у 24 країнах, які входять до зони Європейської економічної комісії, проведене в рамках проекту Fertility and family surveys in countries of the ECE region наприкінці ХХ століття, дало змогу більш глибоко вивчити шлюбний стан жінок різних вікових груп на момент народження першої дитини [7]. Жінки поділялись на три категорії: ті, що перебувають у юридично зареєстрованому шлюбі; які перебувають у фактичному, але незареєстрованому шлюбі; самотні. Вчені дійшли висновку, що пе ре- важ на більшість дітей у всіх країнах народжується у шлюбі, але не завжди він є юридично оформленим. Співвідношення зареєстрованих і незареєстрованих шлюбів у різних краї нах надто відрізняється. Наприклад, у Швеції, де ще у 1980 р. 39,7% дітей народжувалось поза шлюбом, у 1990 р. – 47%, 2000 р. – 55,3%, фактично серед матерів, які народили першу дитину у віці 20–24 роки, самотніми були лише 10%, а от перебували у не за реє ст ро ва но му шлюбі 70,9%; серед матерів у віці 30–34 роки – відповідно 9,7% і 58%. Частка самотніх матерів є високою лише у невеликій групі країн (у віковій когорті 20–24-річних на рівні 30–40% лише у Австрії і Данії; у когорті 30–34-річних – вище 20% лише у Австрії). Отже, нові покоління людської спільноти з’являються на світ все ж таки у сім’ї, але форма сімейних об’єднань може бути різною. Сім’я продовжує виконувати свої специфічні функції, хоча і в трансформованому вигляді. Можливо, ми спостерігаємо кризу певного історичного типу сім’ї, а не її кризу як суспільного інституту. Виправдались передбачення П. Сорокіна, який ще на початку ХХ ст. у своїй статті „Криза сучасної сім’ї”, досліджуючи нові тенденції у розвитку сім’ї та їх причини й оцінюючи зміни, які відбувались вже тоді, як кризу, зробив оптимістичний висновок, що криза сім’ї не означає її крах, і сім’я як подружній союз і союз дітей та батьків існуватиме і в майбутньому, хоча форми її можуть бути іншими [12]. Однак, не підтримуючи загальні песимістичні оцінки прихильників „кон сер ва тив- но-кризової” парадигми, треба визнати велике значення сучасного фамілізму не тільки у справі вивчення сім’ї – і як суспільного інституту, і як малої соціальної групи, але, в першу чергу, у концентрації досліджень на найбільш гострих проблемах сучасного со - ц іаль но-демографічного розвитку (через призму проблем розвитку сім’ї), у визначенні (ок рес ленні) протиріч цього розвитку і спробі запропонувати свої шляхи їх вирішення. Сама поява цього напряму наукової думки свідчить про неоднозначність змін у мат ри- мо н і альній та репродуктивній поведінці населення, складність передбачення віддалених наслідків цих змін, про загострення протиріч між інтересами людства і окремих країн, держави і особистості саме в демографічній сфері. Хоча перенаселення Планети та його негативні екологічні наслідки для всього люд ства є загальновідомим фактом, більшість розвинутих країн у наш час зіткнулося з про ти леж ною проблемою – депопуляцією, наслідком якої може стати або економічна стаг- на ція в умовах скорочення чисельності й постаріння населення, або втрата національної самобутності „під тиском” масової імміграції. З’являються такі радикальні рецепти 31 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ роз в ’ я зан ня цих проблем у майбутньому, як масове клонування людини, досягнення осо- би с то го безсмертя за рахунок використання здобутків генної інженерії, молекулярної на но тех но логії тощо [9]. Фамілізм пропонує більш „м’які” і людяні рецепти вирішення цих проблем, які узгоджуються з сучасним уявленням про людину, суспільство і світ – це підтримка інституту сім’ї як посередника між суспільством і особистістю, який узгоджує їхні інтереси стосовно появи та розвитку дітей як представників нових поколінь, які мають „замінити” покоління батьків. Сповідуючи оптимістичний погляд на майбутнє західної цивілізації, до якої на ле- жить, нехай з певними застереженнями, і українське суспільство, та відповідно сприй- ма ю чи нові явища у шлюбно-сімейній сфері як постіндустріальну трансформацію, треба враховувати специфічність умов відтворення населення у країнах із «перехідною» еко но- м і кою (серед яких і Україна), де складні постіндустріальні зрушення накладаються на проблеми і протиріччя соціально-економічної трансформації. Демографічний розвиток у цих країнах набуває деформованого, кризового характеру, що не може не вплинути на процеси у шлюбно-сімейній сфері [4]. Трансформація шлюбно-сімейної сфери в умовах демографічної кризи проходить більш складно й болісно, ніж у соціально і економічно благополучних країнах. Такі неоднозначні демографічні явища, як нестабільність сім’ї і високий рівень розлучуваності, зростання кількості неповних сімей з дітьми набувають характеру гострих соціальних проблем, що за умов кризового соціуму породжують такі небезпечні явища, як соціальне сирітство, безпритульні діти. Українська сім’я, по-перше, розвивається в умовах демографічної кризи, коли «міра» демографічного відтворення населення країни порушена; по-друге, складні соціально- економічні умови розвитку населення України у перехідному суспільстві, сповненому протиріч, незадовільне економічне забезпечення його відтворення прискорюють транс- фор ма цію української сім’ї, впливають на її функції, форми. Складне переплетіння впли ву національних традицій, нових ринкових умов існування, наслідків соціально-еко- но м і ч ної кризи опосередковує, деформує прояв загальноєвропейських закономірностей по ст інду с т р і аль ної трансформації сім’ї в Україні, формує її нинішні національні особливості. Однією з особливостей розвитку інституту сім’ї в період соціально-економічної транс фор мації є розширення і поглиблення її неспецифічних функцій. Для суспільства, зас но ва но го на принципах приватної власності, дуже важливою є функція нагромадження і наслідування власності, яка в умовах соціалізму мала обмежену дію. Розширилась і ви- роб ни ча функція сім’ї. В ринковому середовищі, до того ж за перехідної економіки, зростає значення дрібного товарного виробництва, що часто функціонує на принципах сімейної кооперації: фермерське господарство, дрібна торгівля, дрібне кооперативне ви- роб ниц т во тощо. В умовах економічної кризи 90-х років минулого століття до сім’ї певною мірою повернулись ті функції, які вже були „делеговані” іншим інститутам суспільства. На прик лад, скорочення у 1990–1999 рр. частки дітей, охоплених дитячими дошкільними закладами, з 57% до 38% засвідчило кризу суспільної системи виховання підростаючого покоління і тимчасове часткове „повернення” функції виховання дітей цього віку до сім’ї [4, с. 156–157]; лише після 2000 р., з поліпшенням економічної ситуації, намітилась позитивна зворотна тенденція, і у 2005 р. цей показник дорівнював 51%. Демоекономічні трансформації сім’ї за умов соціально-економічної та де мог ра ф і ч- ної криз були досліджені відомим українським „сім’єзнавцем” Чуйко Л. В., яка дійшла висновку, що у перехідному суспільстві в період погіршення умов життєдіяльності на се- лен ня і зниження його матеріального добробуту посилюється захисна функція сім’ї – і як осередку, де формується особливий психолого-емоційний мікроклімат зняття напруги, 32 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ взаємної турботи і довіри; і як осередку, який забезпечує економічні умови для ви жи ван ня найбідніших верств населення. Тобто сім’я стає своєрідним амортизатором, що пев ною мірою забезпечує зняття напруження у відтворенні населення [4, с. 225–226]. Характеризуючи сучасну українську сім’ю та шлюбно-сімейну структуру населення України, необхідно підкреслити, що в цілому традиції сімейного способу життя в країні, на нашу думку, збережені. Якщо вважати, що сучасна сім’я – це альтернатива самотності, і в ній має бути присутнім хоча б один з трьох видів відносин – подружні, або батьківські, або родинні (як вважають більшість сучасних соціологів та демографів [19]), то, за даними Першого Всеукраїнського перепису населення, майже 90% населення країни (89,1%) проживає у складі сім’ї. Крім того, певна частина з 514, 4 тис. осіб, які на момент пе ре- пи су проживали у колективних домогосподарствах, перебували тимчасово, наприклад, у армії і через деякий час повернеться до складу сім’ї. Хоча 25,7% індивідуальних до- мо гос по дарств України складаються з однієї особи, 54% з них – це люди віком старше 60 років, і лише 17,5% – у віці до 30 років. Відокремлення неодружених дітей від сім’ї батьків не є типовим для сучасної України: лише 15,2% молодих людей віком 15–29 років проживає самотньо, а оскільки в цьому віці значна частина молоді навчається, часто в іншому місті, цей показник можна вважати низьким. За період між переписами 1989–2001 рр. скоротилась як абсолютна чисельність осіб, що проживають окремо від сім’ї в індивідуальних і колективних домогосподарствах, так і їх частка у загальній чисельності населення з 11,4 до 10,9%, перш за все за рахунок молоді віком 15–29 років. Збільшилась лише чисельність (але не відсоток) осіб похилого віку (60 років і старше), які проживають окремо від сім’ї, що обумовлено процесом постаріння населення [8, с. 66–72]. Це певною мірою підтверджує тезу про те, що сімейний спосіб життя забезпечує виживання населення в умовах жорсткого соціально-економічного се ре до ви ща, однак слід враховувати й вплив інших факторів, наприклад, зменшення чи сель ності призову юнаків до армії (який знижує чисельність осіб відповідного віку у ко- лек тив них домогосподарствах), а також відсутність економічних умов для відокремлення від сім’ї навіть у випадку гострої необхідності (розлучення, насильство в сім’ї) тощо. Однак якщо визначити сім’ю, як пропонує А. І. Антонов, як засновану на за галь- но с і мейній діяльності спільність людей, пов’язаних між собою подружніми-бать к і в - сь ки ми-родинними відносинами, і, як і він, вважати, що сім’я повинна поєднувати всі три типи відносин, а сімейні об’єднання, які утворені при зникненні хоч одного з них, є лише сімейними групами [10, с. 44–45], то у складі такої «класичної», «повної» сім’ї проживає, за нашими розрахунками, не менше третини населення України; сім’ї цього типу становлять 23% усіх індивідуальних домогосподарств країни. До цього типу сімей можна віднести подружні пари з двома і більше дітей (11,4% всіх індивідуальних до мо гос- по дарств), подружні пари з дітьми і з одним із батьків подружжя та (або) іншим родичем (8,4% домогосподарств), більшість складних сімей (тобто тих, у яких поєднані дві чи більше шлюбних пар). Складні сім’ї не є типовими для сучасної України, їх кількість і питома вага скорочується: на момент перепису 1989 р. вони становили 5,4% сімейних індивідуальних домогосподарств, перепису 2001 р. – 4,9% сімейних домогосподарств і 3,6% всіх індивідуальних домогосподарств, у них проживало лише 7,8% населення. Зменшення кількості «класичних сімей», які поєднують відносини подружні- батьківські-родинні, обумовлене насамперед зниженням дітності української сім’ї внас- л і док зменшення народжуваності та постаріння населення. Якщо за даними перепису населення 1989 р. у складі 56,4% домогосподарств проживали діти до 18 років, і у майже 48% з них було двоє і більше дітей, то за даними перепису населення 2001 р. діти про жи- ва ли у 38,1% домогосподарств, і у 64% з них – лише одна дитина. 33 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ Досить поширеними в Україні є неповні сім’ї, тобто сім’ї без шлюбного ядра, які складаються з матері або батька з дітьми (іноді – з одним з їх батьків), вони становлять майже 13% всіх індивідуальних домогосподарств. Причинами утворення цього типу сімей є руйнація шлюбних відносин внаслідок розлучення чи овдовіння, позашлюбна на род- жу ваність, а в наш час – й інтенсивна зовнішня трудова міграція. Населення України характеризується високою інтенсивністю процесів шлюбності та розлучуваності. Україна належить до країн Європи з високими показниками рівня шлюб ності, про що свідчить і порівняння шлюбної структури її населення з аналогічною струк ту рою населення інших країн [20], і аналіз абсолютних і відносних показників шлюб- ності за даними Демографічних щорічників ООН [18]. Однак коефіцієнти шлюбності (і загальні, і спеціальні) мають стійку тенденцію до зниження, що відповідає за галь ноє в ро- пейсь ким тенденціям [17, р. 12–16]. Загальний коефіцієнт шлюбності (кількість шлюбів у розрахунку на 1000 осіб) зменшився з 9,5‰ у 1989 р. до 5,6‰ у 2000 р., однак у наступні роки підвищився до 7,1‰ у 2005 р. і 7,6‰ у 2006 році. (рис.1). Рис. 1. Загальний коефіцієнт шлюбності та загальний коефіцієнт розлучуваності населення України у 1970–2006 рр. Більш об’єктивну інформацію про зміни у рівні шлюбності населення дають спе- ц іальні коефіцієнти шлюбності, які визначають як кількість шлюбів на 1000 шлю боз дат- них (неодружених та незаміжніх) осіб шлюбного віку (статистичні дані про їх чисель- ність є лише в матеріалах переписів населення). За нашими розрахунками, за період 1989–2001 рр. знизились спеціальні коефіцієнти шлюбності як першого, так і повторного од ру жен ня чоловіків та жінок України всіх вікових груп. Особливо значним (більш ніж у два рази) є зниження цих коефіцієнтів у населення молодшого шлюбного віку: у чоло- віків 16–24 років та жінок 16–21 (табл. 1). Більш глибока оцінка сучасних позитивних тенденцій підвищення рівня шлюбності, що спостерігається з 2001 р., можлива лише на матеріалах майбутнього перепису населення, коли буде відома чисельність неодружених серед чо ловіків та жінок України. 34 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ Та бл иц я 1 С пе ці ал ьн і к ое ф іц іє нт и ш лю бн ос ті ч ол ов ік ів т а ж ін ок в У кр аї ні у 1 98 8– 89 р р. та у 2 00 1– 20 02 р р. , ‰ В і к о в і гр уп и Ч ол ов ік и Ж ін ки 19 88 – 19 89 р р. 20 01 – 20 02 р р. 19 88 – 19 89 р р. 20 01 – 20 02 р р. З аг ал ьн і сп ец і- ал ьн і ко еф і- ці єн т и ш лю б- но ст і сп ец іа ль ні к ое ф іц і- єн т и ш лю бн ос т і З аг ал ьн і сп ец і- ал ьн і ко еф і- ці єн т и ш лю б- но ст і сп ец іа ль ні к ое ф іц і- єн т и ш лю бн ос т і З аг ал ьн і сп ец і- ал ьн і ко еф і- ці єн т и ш лю б- но ст і сп ец іа ль ні к ое ф іц і- єн т и ш лю бн ос т і З аг ал ьн і сп ец і- ал ьн і ко еф і- ці єн т и ш лю б- но ст і сп ец іа ль ні к ое ф іц і- єн т и ш лю бн ос т і пе рш ог о од ру - ж ен ня по вт ор - но о др у- ж ен ня пе рш ог о од ру - ж ен ня по вт ор - но о др у- ж ен ня пе рш ог о од ру - ж ен ня по вт ор - но о др у- ж ен ня пе рш ог о од ру - ж ен ня по вт ор - но о др у- ж ен ня 1 6 -1 9 1 7 ,8 1 7 ,7 1 0 3 ,1 8 ,8 8 ,8 1 4 ,9 1 2 7 ,4 1 2 7 ,1 1 7 1 ,9 5 3 ,0 5 3 ,0 5 3 ,2 2 0 -2 4 2 3 5 ,7 2 3 2 ,3 3 6 0 ,5 9 6 ,7 9 6 ,3 1 1 3 ,2 2 9 2 ,9 3 0 4 ,5 2 1 7 ,2 1 4 3 ,1 1 5 0 ,0 8 6 ,8 2 5 -2 9 2 1 4 ,8 1 9 3 ,6 2 9 7 ,4 1 2 0 ,7 1 2 0 ,3 1 2 2 ,5 1 6 7 ,8 1 7 5 ,0 1 5 9 ,1 1 2 0 ,7 1 2 0 ,3 1 2 2 ,5 3 0 -3 4 1 3 6 ,8 9 9 1 8 4 ,3 8 1 ,9 7 5 ,1 9 0 ,8 1 0 0 ,8 9 9 ,6 1 0 1 ,3 5 3 ,1 6 0 ,7 4 9 ,8 3 5 -3 9 9 6 ,2 5 4 ,7 1 2 3 ,5 5 4 ,1 4 2 ,1 6 2 ,2 5 7 ,5 5 5 ,9 5 7 ,9 2 9 ,6 3 3 ,2 2 8 ,7 4 0 -4 4 7 6 ,9 3 8 ,8 9 2 ,2 3 9 ,8 2 6 ,5 4 5 ,9 3 6 ,8 3 4 ,7 3 7 ,2 1 9 ,9 1 9 ,9 2 0 ,0 4 5 -4 9 5 8 ,7 3 2 ,4 6 6 ,5 3 2 ,5 1 8 ,5 3 7 ,3 2 4 ,5 2 6 ,1 2 4 ,2 1 4 ,7 1 4 ,4 1 4 ,8 5 0 -5 4 5 7 ,1 3 4 ,4 6 2 ,1 3 0 ,5 1 8 ,2 3 3 ,5 1 7 ,5 2 0 ,5 1 7 ,1 1 0 ,8 1 2 ,3 1 0 ,6 5 5 -5 9 5 1 ,2 4 4 ,3 5 2 ,3 2 7 ,0 2 1 ,3 2 8 ,0 9 ,8 1 4 ,1 9 ,0 6 ,6 1 0 ,9 6 ,3 6 0 і с т. 3 0 ,0 7 6 ,9 2 7 ,2 1 3 ,8 3 4 ,4 1 2 ,5 2 ,7 1 0 ,2 2 ,1 1 ,8 5 ,2 1 ,5 В с ь о го 9 6 ,9 9 9 ,3 9 0 ,7 4 9 ,1 5 2 ,4 4 1 ,4 5 2 ,9 1 1 9 ,6 1 9 ,6 3 1 ,1 6 6 ,5 1 1 ,9 Д ж е р е л а : а вт о р сь к і р о зр а х ун к и з а д а н и м и Д ер ж к о м ст а т у У к р а їн и 35 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ Форми шлюбних стосунків стають більш різноманітними: за даними Першого Все- ук раї нсь ко го перепису населення 7% одружених чоловіків і заміжніх жінок перебувають у незареєстрованому шлюбі, у тому числі серед молоді їх частка є досить вагомою: серед осіб 15–19 років – 25,3% у чоловіків і 19,2% у жінок, 20–24 років відповідно 12,2% і 10,2%. Незареєстровані шлюби є наслідком тих складних процесів трансформації шлюбно- сімей них відносин, що відбуваються у наш час. Розрізняють кілька їх типів: стадія перед взят тям шлюбу; етап у шлюбі; альтернатива самотності; різновид традиційного шлюбу [17, с. 66–67]. Необхідні спеціальні соціально-демографічні обстеження, щоб визначити, які типи незареєстрованих шлюбів найбільш характерні для України. Для населення країни характерним є високий рівень розлучуваності: за її рівнем Ук- раї на разом із Росією лідирує в Європі [18; 21]. Стійка тенденція до збільшення кількості розлучень (і в абсолютному вимірі, і у розрахунку на 1000 мешканців) простежується вже кілька десятиріч; її „пік” було зафіксовано у 1992–1993 рр. (4,2–4,3 розлучень на 1000 осіб). У наступні роки рівень розлучуваності населення дещо знизився, але його по каз- ни ки, хоча і з певними річними коливаннями, залишаються високими: 2005 р. – 3,9‰, 2006 р. – 3,8‰. (рис.1). Спеціальні коефіцієнти розлучуваності, що їх визначають як кількість розлучень на 1000 осіб, які перебувають у шлюбі (відомості про їх чисельність є в матеріалах переписів населення), підвищились з 7,2‰ у 1988–1989 рр. до 7,7 ‰ у 2001–2002 рр. Високий рівень розлучуваності є одним із найбільш несприятливих явищ у шлюбно- сімейній сфері нинішньої України; це свідчення складності формування й розвитку сімей- них відносин в суспільстві, їх нестабільності. Руйнація шлюбу має не тільки негативні соціально-економічні й емоційно-психологічні наслідки для кожної конкретної родини, найбільш тяжкий наслідок розпаду шлюбу – зростання чисельності дітей, які ви хо ву ють ся у неповних сім’ях, як правило, без батька. У більшості шлюбних пар, які розпадаються, є спільні діти, і відповідно кожен рік тисячі дітей переживають розлучення батьків: у 2004 р. це 127,4 тис. дітей, 2005 р. – 135,7 тис (табл. 2). Таблиця 2 Кількість розлучень в Україні та їх розподіл за кількістю спільних дітей у 2004 і 2005 рр. Кількість роз- лучень, тис. Розподіл розлучень за кількістю спільних дітей, % Кількість дітей у сім’ях, які роз- лучились мали спіль- них дітей з них: одну дитину двоє дітей і більше 2004 2005 2004 2005 2004 2005 2004 2005 2004 2005 Всі поселен- ня 173,2 183,5 58,4 59,7 45,7 47,5 12,7 12,2 127397 135651 Міські посе- лення 134,4 142,0 56,4 57,6 46,4 48,1 10,0 9,5 91073 97046 Сільська міс- цевість 38,8 41,5 65,3 66,5 43,4 45,3 21,9 21,2 36324 38605 Кількість і питома вага неповних сімей, у яких виховуються неповнолітні діти, в Україні є настільки великою, що може оцінюватись як порушення природного се ре до- ви ща розвитку й виховання дітей: 27,5% сімейних осередків, де є діти віком до 18 років, – це неповні сім’ї (у 25,4% вони складаються з матері з дітьми; 2,1% – батька з дітьми). 36 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ Не повні сім’ї з дітьми поширені у всіх без винятку регіонах, але найбільшою є їх питома вага у Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях та Автономній Рес публіці Крим, м. Києві та м. Севастополі, де вони становлять понад 30% усіх сімейних осередків з дітьми (рис. 2). Зростання кількості неповних сімей з дітьми навіть у економічно благополучних розвинутих країнах оцінюється неоднозначно, адже виховна функція сім’ї в цьому випадку деформована, і діти, які зростають в них, більш схильні до асоціальної поведінки, їм важче у майбутньому орієнтуватись у гендерних відносинах соціуму, створити повну життєздатну сім’ю. Досить гострими є і економічні проблеми. За твердженням Л. Туроу, в американській сім’ї у випадку розлучення її життєвий рівень без чоловіка знижується на 40% [14, с. 204]; і навіть у Швеції, яка відома активною політикою підтримки сімей з дітьми, зрівняти економічні умови виховання дітей у неповних і повних сім’ях вдалося лише частково [1, с. 46]. Рис. 2. Питома вага неповних сімей у загальній кількості сімейних осередків з дітьми до 18 років в Україні та її регіонах за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. В умовах сучасної України, в період соціально-економічної трансформації, коли вит- ра ти на утримання дітей не закладені у повному обсязі в заробітну плату, навіть сім’ям, де працюють батько й мати, важко матеріально забезпечити життєдіяльність і розвиток дітей на рівні сучасних вимог та потреб. Неповні сім’ї є особливо соціально вразливими, значна їх частина знаходиться нижче межі бідності. Надзвичайно гострою проблемою є маргіналізація частини сімей внаслідок таких соціальних патологій, як алкоголізм, наркоманія, насильство, що загострюються в умовах невизначеності соціальних ідеалів суспільства, швидкого майнового розшарування на се- лен ня. Це призводить до поширення такого соціально небезпечного явища, як соціальне сирітство внаслідок нехтування батьками своїх родинних обов’язків, появи особливої маргінальної групи – «дітей вулиці», які займаються бродяжництвом та жебрацтвом. На кінець 2005 р. у державних дитячих будинках, будинках дитини, будинках-інтернатах перебувало 11906 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у школах- інтернатах – 11954 таких дітей, у дитячих будинках сімейного типу – 1025 дітей [6, с. 301, 305]. Протягом року у 96-и притулках для неповнолітніх перебувало 23674 дітей 37 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ та підлітків; 8565 дітей було відібрано у батьків, яких позбавлено батьківських прав, 1272 дитини відібрано у батьків без позбавлення батьківських прав [6, с. 375, 384]. По- ши рен ня дитячої безпритульності й бездоглядності є однією з найгостріших соціальних про блем сучасної України і свідчить про значні „збої” у реалізації специфічних функцій сім’ї, недосконалість й неефективність багатьох інститутів суспільства. Таким чином, підсумовуючи, можна стверджувати, що традиційний сімейний спосіб життя в Україні збережено, сім’я продовжує виконувати свої специфічні функції – за- без пе чен ня відтворення поколінь людської спільноти. Хоча форма сімейних об’єднань, шлюб них стосунків трансформується, стає більш різноманітною, переважна більшість дітей народжується у батьків, які перебувають у шлюбі, і виховується у повній сім’ї, де про жи ва ють з батьком і матір’ю. Однак є певні соціально-демографічні явища, сучасні масштаби яких свідчать про несприятливі умови існування сім’ї, деформацію її специ- фічних функцій – велика чисельність дітей-соціальних сиріт, поява соціально дезадап- тованих „дітей ву лиці”, значний відсоток неповних сімей серед сімейних осередків з дітьми, не стабільність шлюбних відносин. В умовах сучасної України ці явища можна вважати кризовими про ява ми, що виходять за межі постіндустріальної трансформації та засвідчують серйозні „збої” у механізмі реалізації основних функцій сім’ї. Ліквідація цих „збоїв”, особливо в складних умовах соціально-економічної й по ст- інду с т р і аль ної трансформації, можлива лише шляхом комплексної соціально-де мог ра - ф і ч ної політики, спрямованої на зміцнення інституту сім’ї на засадах інтеграції най к ра щих зразків сучасної ідеології сімейного будівництва в шлюбно-сімейні традиції ук раї нсь ко- го народу. Необхідно, з одного боку, формування у суспільній свідомості суспільних та особистих цінностей, орієнтованих на міцну, гармонійну сім’ю, відповідальне став лен ня до всіх членів родини, міцний шлюб, заснований на принципах відповідальності, лю- бові, взаємоповаги як неодмінний атрибут щастя та успіху в житті людини; а з іншого – створення соціально-економічних передумов для функціонування й розвитку сім’ї, підви щен ня її стабільності. Джерела 1. Аллан Карлсон. Общество – Семья – Личность: Социальный кризис Америки. Аль тер на тив- ный социологический подход // Перевод с англ. под ред. проф. А.И.Ан то но ва. – М.: 2003. – 288 с. 2. Вишневский А.Г. Автономна ли демографическая ситуация в Российской Фе де ра ции // Модернизация экономики России. Итоги и перспективы. – М.: ГУ ВШЭ, 2003. 3. Волков А.Г. Семья – объект демографии. – М.: 1986. – 271 с. 4. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, на пря ми про тидії. – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – 580 с. 5. Демографический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 608 с. 6. Діти, жінки та сім’я в Україні. Статистичний збірник// Державний комітет ста ти с ти ки України, 2006. 7. Кваша Е., Харькова Т. Международное обследование рождаемости и семьи. – http://de- moscope.ru/weekly 8. Населення України – 2003. Щорічна аналітична доповідь. – К: Інститут де мог рафії та со- ціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. – 252 с. 38 ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ 9. Пекарская С. М. Технологическое бессмертие – одно из возможных средств ре ше ния проблемы демографического кризиса // Тезисы докладов и выступлений Все рос сий с ко го со ци о- ло ги чес ко го конгресса «Глобализация и социальные изменения в со вре мен ной России», т. 5. – М.: Альфа М, 2006. – С. 144–147. 10. Социология семьи. Под ред. А.И.Антонова. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 640 с. 11. Социологическая энциклопедия в 2-х т. Т. 2. – М.: Мысль, 2003. – 863с. 12. Сорокин П. Кризис современной семьи //Ежемесячный журнал литературы, на уки и обще- ственной жизни. –1916. – № 2, 3. 13. Станкунене В. К современной модели семьи в Литве (признаки, факторы, ус та нов ки) // Социологические исследования. – 2004. – № 5. – С. 54–65. 14. Туроу Л. Будущее капитализма. Как экономика сегодняшнего дня формирует мир зав т- раш ний // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. Под ред. В. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 640 с. 15. Van de Kaa D.J. Europe’s Second Demographic Transition // Population Bulletin. Washington, 1987. – Vol. 42. – №1. 16. Lesthaeghe R. and Surkyn J. When history moves on: the Foundations and Diffusion of a Second Demographic Transition. – Brussels: Interface Demography, Free University of Brussels, 2004. 17. The New Demographic Regime. Population Challenges and Policy Responses. Edited by M. Macura, A. L. MacDonald, W. Haug. – UN, New York and Geneva, 2005. – 300 р. 18. Demographic yearbook, 2004. Table 23, 24, 25. – United Nations, New York, 2006. 19. Handbook of Marriage and the Family // Edited by M. Sussman, S. Steinmetz. – New York , 1987. 20. World Marriage Patterns 2000. – U. N. Population Division Department of Economic and Social Affairs. 21. Europe in figures. Eurostat yearbook – 2005. – European Commission, Eurostat, 2006. – 310 p. Аннотация. В статье исследуется специфика общеевропейских закономерностей постиндустриальной трансформации семьи в современной Украине. Сложное переплетение влияния национальных традиций, новых рыночных условий существования, последствий социально-экономического и демографического кризиса деформирует проявление этих закономерностей. Хотя традиции семейного образа жизни в Украине сохранены, ряд неблагоприятных социально-демографических явлений свидетельствуют о нестабильности семьи, серьезных сбоях в механизме реализации ее основных функций. Summary. The specific of common European regularities of postindustrial transformations of family in con- ditions of modern Ukraine are explored. Influence of national traditions, new market conditions of existence, consequence of social, economical and demographical crises deform appearance of these regularities. While traditions of a family lifestyle in Ukraine are saved, different social- demographic problems show unstable position of a family and serious errors of mechanism of realization of its main functions. Стаття надійшла до редакції журналу 15.01.2007 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11686
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2072-9480
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:42:59Z
publishDate	2007
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Слюсар, Л.І. 2010-09-02T07:15:41Z 2010-09-02T07:15:41Z 2007 Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? / Л. І. Слюсар // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 28-38. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11686 314.37 В статье исследуется специфика общеевропейских закономерностей постиндустриальной трансформации семьи в современной Украине. Сложное переплетение влияния национальных традиций, новых рыночных условий существования, последствий социально-экономического и демографического кризиса деформирует проявление этих закономерностей. Хотя традиции семейного образа жизни в Украине сохранены, ряд неблагоприятных социально-демографических явлений свидетельствуют о нестабильности семьи, серьезных сбоях в механизме реализации ее основных функций. The specific of common European regularities of postindustrial transformations of family in conditions of modern Ukraine are explored. Influence of national traditions, new market conditions of existence, consequence of social, economical and demographical crises deform appearance of these regularities. While traditions of a family lifestyle in Ukraine are saved, different social- demographic problems show unstable position of a family and serious errors of mechanism of realization of its main functions. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Демографічні процеси та тенденції Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? Family in Modern Ukraine: Crises of Institute or Postindustrial Transformation? Article published earlier
spellingShingle	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? Слюсар, Л.І. Демографічні процеси та тенденції
title	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
title_alt	Family in Modern Ukraine: Crises of Institute or Postindustrial Transformation?
title_full	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
title_fullStr	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
title_full_unstemmed	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
title_short	Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
title_sort	сім’я в сучасній україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?
topic	Демографічні процеси та тенденції
topic_facet	Демографічні процеси та тенденції
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11686
work_keys_str_mv	AT slûsarlí símâvsučasníiukraíníínstitucíinakrizačipostíndustríalʹnatransformacíâ AT slûsarlí familyinmodernukrainecrisesofinstituteorpostindustrialtransformation

Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація?

Institution

Similar Items