Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України
Проаналізовано динаміку вікової структури наукових кадрів України від 1995 р. до2014 р. Здійснено порівняння
 вікових профілів науковців України і Росії. Виявлено нову для вітчизняної науки тенденцію: після 2005 р. на фоні загального зростання середнього віку науковців почала збільшуватися ч...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та інновації |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/116876 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України / О.С. Попович, О.П. Костриця // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860022264683036672 |
|---|---|
| author | Попович, О.С. Костриця, О.П. |
| author_facet | Попович, О.С. Костриця, О.П. |
| citation_txt | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України / О.С. Попович, О.П. Костриця // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та інновації |
| description | Проаналізовано динаміку вікової структури наукових кадрів України від 1995 р. до2014 р. Здійснено порівняння
вікових профілів науковців України і Росії. Виявлено нову для вітчизняної науки тенденцію: після 2005 р. на фоні загального зростання середнього віку науковців почала збільшуватися частка науковців у віці 30—39 років, яка досягла
у 2014 р. 22 % ( а разом з тими, кому 29 і менше, — 37 %). Це свідчить про те, що твердження про «тотальне постаріння» і зумовлену ним втрату потенціальної продуктивності української науки є щонайменше спрощенням у трактовці
непростої ситуації, що склалася, а також підтверджує, що нинішня вікова структура наукових кадрів все ще здатна
забезпечити швидке нарощення наукового потенціалу за умови дієвої підтримки з боку держави.
Проанализировано динамику возрастной структуры
научных кадров Украины в 1995—2014 гг. Произведено
сравнение возрастных профилей исследователей Украины и России. Отмечена новая для отечественной науки тенденция: после 2005 г. на фоне общего роста среднего возраста началось возрастание доли научных работников в возрасте 30—39 лет, которая достигла в
2014 г. 22 % (а вместе с теми, кому 29 и менее, — 37 %).
Это свидетельствует о том, что нынешняя возрастная
структура научных кадров все еще способна обеспечить
быстрое наращивание научного потенциала при условии действенной поддержки со стороны государства.
Аналогичные тенденции имеют место и в кадровой
структуре науки России, с той разницей, что возрастание доли младших возрастных групп исследователей
там еще более интенсивное.
The paper analyzes the dynamics of the age structure of
scientific personnel of Ukraine from 1995 to 2014. The comparison
of age profiles of researchers in Ukraine and Russia
was made. New trend for the domestic science was identified:
since 2005, at the background of the overall increase in
the average age, the share of researchers aged 30—39 years,
had also increased and reached in 2014 22 % (taken together
with the younger age group of under 29—37 %). This indicates
that the concept of “total aging” and the resulting loss
of potential productivity of Ukrainian science is not true,
and confirms that the current age structure of scientific personnel
is still able to provide a rapid improve of scientific
capacity given that by the effective state support. Similar
trends are taking place for the staff of the Russian science, with the difference that the increase in the proportion of younger age groups of researchers is even more intensive.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:48:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
5
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2): 5—11 doi: http://dx.doi.org/10.15407/scin12.02.005
© О.С. ПОПОВИЧ, О.П. КОСТРИЦЯ, 2016
Проаналізовано динаміку вікової структури наукових кадрів України від 1995 р. до2014 р. Здійснено порівняння
вікових профілів науковців України і Росії. Виявлено нову для вітчизняної науки тенденцію: після 2005 р. на фоні за-
гального зростання середнього віку науковців почала збільшуватися частка науковців у віці 30—39 років, яка досягла
у 2014 р. 22 % ( а разом з тими, кому 29 і менше, — 37 %). Це свідчить про те, що твердження про «тотальне постарін-
ня» і зумовлену ним втрату потенціальної продуктивності української науки є щонайменше спрощенням у трактовці
непростої ситуації, що склалася, а також підтверджує, що нинішня вікова структура наукових кадрів все ще здатна
забезпечити швидке нарощення наукового потенціалу за умови дієвої підтримки з боку держави.
К л ю ч о в і с л о в а: вікова структура науковців, віковий профіль, вікова група, життєздатність наукового колективу,
інноваційний розвиток, привабливість професії науковця.
О.С. Попович, О.П. Костриця
ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», Київ
ВІКОВА СТРУКТУРА
НАУКОВИХ КАДРІВ ЯК ФАКТОР ЖИТТЄЗДАТНОСТІ
НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
В умовах, коли кадровий потенціал україн-
сь кої науки зазнав безпрецедентних втрат (чис-
ло науковців за роки незалежності зменшилося
більш ніж учетверо), особливо актуальним стає
питання про його життєздатність, важливим
ас пек том якої є вікова структура працівників
науки.
Питання впливу вікової структури наукових
колективів і науки в цілому на функціонування
наукової системи ставилося і вивчалося в ціло-
му ряді робіт [1—8], в яких зверталась увага на
зростання серед науковців України частки пра-
цівників старших вікових категорій і трактува-
лося це як загальне старіння вітчизняної науки.
Як свідчить аналіз, найбільш суттєві зміни віко-
вої структури науковців України відбулися на
протязі останнього десятиліття. Це було відзна-
чено, зокрема, в роботі [8], де основний акцент
зроблено на змінах вікової структури високок-
валіфікованих наукових кадрів і продемонстро-
вано, що уявлення про «тотальне постаріння», а
відтак і про втрату потенціальної продуктив-
ності української науки є щонайменше спро-
щенням у трактовці непростої ситуації, що скла-
лася. Було також доведено, що середній вік на-
уковців не може служити достатньою і адекват-
ною характеристикою продуктивної здатності
наукових колективів, а отже вікова структура
висококваліфікованих кадрів не буде на заваді
прогресу науки і може забезпечити порівняно
швидке нарощування наукового потенціалу за
умови дієвої підтримки з боку держави.
Враховуючи принципову важливість питан-
ня про взаємозв’язок і взаємну обумовленість
вікової структури кадрів і життєздатності нау-
кових колективів, ми ставимо за мету більш де-
тально дослідити динаміку цієї структури, а та-
кож фактори, які на неї впливають, для кадро-
вого потенціалу вітчизняної науки. При цьому
ми абстрагуємося від вкрай тривожних тенден-
цій падіння абсолютних кількісних показників
оцінки наукового потенціалу, які, на превели-
6 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
О.С. Попович, О.П. Костриця
кий жаль, продовжуються і вже починають за-
грожувати самому існуванню науки в Україні.
Отже, предметом даного дослідження є перш
за все співвідношення між віковими групами
наукових кадрів. Зокрема, перш за все слід уточ-
нити, коли саме і за яких причин вікова струк-
тура науковців так істотно змінилася. Адже по-
при зменшення кількості науковців до 2005 р.
виражений у відсотках віковий профіль кадро-
вого потенціалу української науки лишався
майже незмінним. Деяке наростання частки ві-
кових груп 20—29 рр. та 30—39 рр. стає поміт-
ним лише починаючи від 2006 р. на фоні суттє-
вого зменшення частки вікових груп 40—49 рр.
та 50—59 рр., яке продовжувалось до 2013 р.
Для 2009 р. спостерігається збільшення про-
центу науковців віком до 39 років з виразним
максимумом для 30—39 рр. (рис. 1). З роками
цей максимум наростає, так само як мінімум,
що відповідає групі 40—49 рр. Ще більш ви-
разно динаміку названих змін продемонстро-
вано на рис. 2.
Помітне зростання найстаршої вікової групи
(понад 70 рр.) відбувалося до 2010 р., після чого
цей процес загальмувався. В той же час дещо
збільшувалася наймолодша група, а після 2006 р.
починається стабільне збільшення вікової гру-
пи 30—39 рр. Однак в останні два роки (2013 та
2014) почала зменшуватися частка наймолод-
ших (до 29 років). Характерно, що зростання
частки групи 30—39 рр. у загальній кількості
науковців продовжується і після 2012 р., хоча в
абсолютних цифрах вона починає зменшувати-
ся, тобто її питома вага зростає лише за рахунок
втрат чисельності інших вікових груп.
Певним чином це корелює з динамікою ви-
пуску аспірантів (рис. 3). Після 1995 р. відбува-
лося інтенсивне збільшення випуску аспірантів,
і саме від 2006 р. щорічний приріст випускників
аспірантури був найбільшим. Цим підтверджу-
ється, що важливим джерелом поповнення на-
укових кадрів у ці роки була аспірантура, і хоча
далеко не всі її випускники відразу захищали
дисертації, частина з них все ж залишалася в на-
уці. Якщо на фоні все ще досить значного ка-
дрового потенціалу до 2000—2005 рр. це попо-
внення було не дуже помітним, то після 2005 р.,
коли кількість дослідників зменшилася майже
втричі (приблизно до 100 тис. осіб), а щорічний
випуск аспірантури перевищив 6 тис. осіб (в
2010 р. навіть 8,8 тис.), ефект став помітним
Рис. 1. Зміна вікової структури науковців України
Рис. 2. Зміна частки кожної з вікових груп по роках
Рис. 3. Динаміка випуску аспірантів в Україні
7ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України
(тим більше на фоні науковців у віці 30—39 ро-
ків, яких тоді було 18,9 тис.).
Звернімо увагу на аспірантів, які захистили
дисертацію (від 2006 до 2010 рр. — понад 8 тис).
Навіть якщо половина з них була у віці 30—39 рр.,
то цим поповненням можна пояснити зростан-
ня чисельності цієї вікової групи в науці, навіть
якщо тільки 10 % з них продовжують дослід-
ницьку діяльність. Ці міркування підтверджу-
ються і при порівнянні еволюції розподілу кан-
дидатів наук по вікових групах (рис. 4.). З на-
ведених графіків можна зробити висновок, що
більшість молодих кандидатів наук після захис-
ту не пішли до наукових установ, а поповнили
кадровий склад різних галузей економіки, зумо-
вивши тим самим його омолодження. Про де мон-
строване на рис. 1 та рис. 2 збільшення частки
дослідників віком до 39 років ми розглядаємо як
безпосереднє свідчення життєздатності віт чиз-
няної науки, адже не тільки продуктивність нау-
кових колективів, але й перспективи їх розвит-
ку в майбутньому визначаються наявністю в них
учених, що належать до найбільш продуктивних
вікових груп. Тож доки продовжується згадане
наростання, можна не втрачати певного оптиміз-
му щодо майбутнього української науки.
В той же час той факт, що на протязі розгляну-
тих років не тільки не відбувалося збільшення,
а навіть зменшилася частка вікової групи 40—
49 рр. (що відповідає мінімуму на кривих рис. 1) 1
не може не викликати занепокоєння. Хоча попри
всі ці негативні тенденції, віковий профіль укра-
їнських науковців у 2014 році. підтверджує, що
наука все ще зберігає досить високий творчий
потенціал, адже в ній вагомо представлені прак-
тично всі продуктивні вікові групи.
Проблемним питанням, яке виникає при роз-
гляді еволюції вікової структури науковців Ук-
раї ни, є наростання серед них вікової групи «по-
1 Це пояснюється тим, що значна частина молодих кан-
дидатів наук залишає наукові установи невдовзі після за-
хисту дисертації, шукаючи більш достойної оплати праці.
Адже утримувати сім’ю при заробітній платі молодшого
наукового співробітника, навіть з науковим ступенем, в
наш час в Україні вкрай проблематично.
над 70 р.». Від 2002 до 2014 р. вона збільшилась у
3,7 рази. Це викликає серйозне занепокоєння не
тому, що вона занадто велика, тим більш що піс-
ля 2010 р. абсолютне число науковців, що нале-
жать до цієї групи (так само, як групи 60—69 рр.)
почало з року в рік зменшуватися, хоча відносна
частка продовжувала наростати хоч, і значно мен-
шими темпами. Непокоїть те, що такий перероз-
поділ питомої ваги вікових категорій в україн-
ській науці відбувається через хоча й повільне,
але постійне, зменшення числа науковців у віці
від 40 до 60 років, який теж вважається віком все
ще досить високої продуктивності дослідника.
Саме по собі зростання частки найстаршої ві-
кової групи ми не розглядаємо як надто нега-
тивний факт. При наявності достатньої кількос-
ті більш молодих науковців та необхідного ма-
теріального забезпечення, ерудиція і великий
досвід представників старшого покоління тіль-
ки допомагають молодим у роботі та творчому
зростанні. У відповідності до сформульованого
свого часу Б.А. Маліцьким [3, 4] принципу фазо-
вої динаміки рольова функція дослідника в ак-
тивно працюючому науковому колективі змі-
нюється з віком. Зосереджуючись на виконанні
нових функцій і відходячи від науково-орга ні-
заційної роботи, вчений продовжує брати актив-
ну участь у творчому процесі, сприяє розвитку
відповідного наукового напряму 2.
2 Інша справа, що цю фазову динаміку теж треба під-
кріплювати організаційними заходами.
Рис. 4. Порівняння зміни розподілу кандидатів наук від
2002 р. до 2014 р.: 1 — в наукових установах (2002 р.); 2 —
в економіці (2002 р.); 3 — в наукових установах (2014 р.);
4 — в економіці (2014 р.)
≥ 70
8 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
О.С. Попович, О.П. Костриця
Якщо звернути увагу на криві рис. 4. (в про-
центах відповідної вікової групи рис. 5.), то
неважко переконатися, що врешті-решт є під-
стави говорити скоріше про структурне помо-
лодшання кандидатського корпусу україн-
ської науки.
Це, звичайно, не знімає питання про безпре-
цедентні втрати кількості наукових працівни-
ків, в тому числі й кандидатів наук, у науково-
до слід них установах (що добре видно із рис. 4),
проте безперечно підтверджує, що якби наш
уряд наважився на істотне нарощування фі-
нансування науки, то виділені кошти забезпе-
чили б швидке наростання наукового потенціа-
лу. В усякому разі вікова структура наукових
кадрів, яка склалася на сьогодні, не є перепо-
ною для її інтенсивного розвитку. Рис. 5 також
підтверджує той факт, що молоді кандидати
наук віддають перевагу працевлаштуванню не
в наукових установах: загальна кількість наяв-
них в Україні молодих кандидатів наук біль-
ша, ніж у науці. В той же час частка вікових
груп понад 60 років, навпаки, більша серед до-
слідників. Це значною мірою пояснюється тим,
що відбувається досить істотне поповнення нау-
кових установ і вузів кандидатами і докторами
наук, які працювали на державній службі і в 60
років вийшли на пенсію3.
До подібного висновку можна прийти після
проведення аналізу складу докторів наук (рис.
6 та рис. 7). Як бачимо, загальна їх кількість до
2014 р. навіть трохи зросла, і в ній істотно
збільшилася чисельність всіх вікових груп до
59 років. І хоча зросла також кількість тих,
кому більше 60 років, переважають все ж учені
найбільш продуктивного віку (30—50 років).
Водночас докторський корпус серед науков-
ців змінився в протилежному напрямку — він
постарів. Як видно з рис. 7, ще в 2002 р. віко-
вий профіль усіх докторів наук практично збі-
гався з профілем докторів-науковців. Крива,
що ілюструє віковий профіль усіх докторів
наук у 2014 р., зсунулася ліворуч, а тих з них,
які працюють в наукових установах, навпаки,
праворуч. Це означає, що переважна більшість
нових докторів — тих, хто захистив дисертації
в ці роки, — залишали науково-дослідні уста-
нови і знаходили собі роботу поза наукою.
3 Згідно з українським законодавством державний
служ бовець, отримавши пенсію, має право працювати ли-
ше в наукових організаціях або на викладацькій роботі.
Рис. 5. Зміна вікових профілів кандидатів наук від 2002 р.
до 2014 р.: 1 — в наукових установах (2002 р.); 2 — в еконо-
міці (2002 р.); 3 — в наукових установах (2014 р.); 4 — в
економіці (2014 р.)
Рис. 7. Зміна вікових профілів докторів наук України (у
відсотках відповідної вікової групи) від 2002 р. до 2014 р.:
1 — в наукових установах (2002 р.); 2 — в економіці (2002 р.);
3 — в наукових установах (2014 р.); 4 — в економіці (2014 р.)
≥ 70
Рис. 6. Порівняння загальної кількості докторів наук від-
повідної вікової групи, які працюють у науці, із загальною
їх кількістю в економіці України для 2002 р. та 2014 рр.:
1 — в наукових установах (2002 р.); 2 — в економіці (2002 р.);
3 — в нау кових установах (2014 р.); 4 — в економіці (2014 р.)
≥ 70
≥ 70
9ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України
У принципі, це не можна трактувати лише як
негативне явище, адже поповнення кадрового
потенціалу всіх галузей економіки висококва-
ліфікованими науковими кадрами — одна із
важливих функцій наукової системи країни.
Проте тут ми спостерігаємо чергове підтвер-
дження того факту, що професія науковця, на-
віть доктора наук, втрачає свою привабливість,
і це не може не викликати занепокоєння.
Загалом серед науковців України у 2014 р.
стало 73 % осіб віком до 59 років, в той час як
у 2002 р. було 82,6 %. Хорошого в цьому мало,
але все ж твердження, що у вітчизняній науці
переважають пенсіонери — неправдоподібне.
Аналогічні процеси відбуваються і в Росії,
хоча і не так стрімко. Там дослідників віком до
59 років у 2013 р. було 74,5 % проти 79,3 % у
2000 р. На рис. 8. продемонстровано, що пере-
будова вікового профілю відбувається цілком
аналогічно до того, що і в Україні. Так само до-
бре видно появу мінімуму кривої профілю, що
відповідає віковій групі 40—49 рр. Водночас
звертає на себе увагу той факт, що відносне
зростання частки вікової групи до 29 років в
Росії набагато більш помітне, ніж в Україні.
Цим зумовлено те, що у 2013 р. 40,3 % росій-
ських дослідників були молодшими 40 років
(у 2000 р. — 26,4 %, у 2004 — 28,4), в той час як
в Україні — на 2014 рік таких було 36,9 % (у
2002 р. — 28,9, у 2004 р. — 29,4). Тобто якщо на
початку цього періоду питома вага молодих в
Україні і в Росії була майже однаковою (в
Україні навіть дещо вищою), то згодом в на-
шій країні ситуація стала помітно гіршою.
Аналізуючи вікову структуру дослідників
Ро сії за даними 2002 р., Дежина І.Г. [7] вва-
жає таке поліпшення демографічної ситуації
в російській науці гаданим («кажущимся»),
однак, як видно з рис. 8, у наступні роки цей
ефект наростав і сьогодні призвів до істотно-
го омолодження кадрового потенціалу росій-
ської науки.
З порівняння кривих, які відображають ві-
кові профілі наукових кадрів обох країн
(рис. 9), видно, що вони досить подібні. Це
свідчить про схожість процесів, що вплива-
ють на розвиток науки: в обох країнах науко-
вий потенціал скорочувався, хоча в Росії і не
такими шаленими темпами, як в Україні. Як-
що в Україні число науковців зменшилося
більш ніж учетверо, то в Росії трохи менше,
ніж утроє. Скорочувалося і фінансування на-
уки: в Росії десь до 1,1 % ВВП а в Україні — до
0,66 % ВВП. Тож із розумінням ставлячись до
проблем, з якими стикаються російські вчені
(див. [10]), ми, на жаль, констатуємо: у нас
ситуація ще гірша.
І все ж наведений в даній статті аналіз дає
підстави для деякого стриманого оптимізму.
Він підтверджує: попри всі біди і негаразди
українська наука жива, її кадровий потенціал
налаштований на розвиток. І якби трапилася
така несподіванка, що в нашій країні з’явився
б уряд, справді налаштований на інноваційний
розвиток, на те, щоб наша держава зайняла до-
Рис. 8. Зміна вікового профілю дослідників Росії (% від-
повідної вікової групи від загальної кількості)
Рис. 9. Порівняння вікових профілів науковців України
і Росії
≥ 70
≥ 70
10 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
О.С. Попович, О.П. Костриця
стойне місце серед розвинених країн, то курс
на інтенсивне нарощування наукового потен-
ціалу (без якого ніяк не можна досягти!) є ко-
му це реалізувати. Є наукова молодь і є пред-
ставники старшого покоління, які можуть під-
тримати і спрямувати її творче зростання. По-
трібна лише дієва підтримка держави.
ЛІТЕРАТУРА
1. Добров Г.М. Научно-технический потенциал: структу-
ра, динамика эффективность / Г.М. Добров, В.Е. Тон-
каль, А.А. Савельев. — К.: Наук. думка, 1988. — 347 с.
2. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство / Б.А. Ма-
ліцький. — К.: Фенікс, 2007. — 464 с.
3. Малицкий Б.А. Принцип фазового развития деятель-
ности ученого и его применение в организации труда
научной молодежи // Тез. докл. ІІ Респ. конф. мо ло-
дых ученых-медиков УССР. — Львов, 1979.
4. Малицкий Б.А. Формирование возрастной структуры
научных кадров на основе метода фазового баланса. —
К.: Изд. Института кибернетики АН УССР, 1979. — 28 с.
5. Вашуленко О.С. Вікова структура кадрового потенціа-
лу наукової системи України // Наука та наукознав-
ство. — 2009. — № 3. — С. 31—45.
6. Грига В.Ю., Вашуленко О.С. Оцінка стану наукових
кадрів України: віковий аспект // Наука та наукоз-
навство. — 2013. — № 1. — С. 38—46.
7. Дежина И.Г. Кадровые проблемы в российской науке
и инициативы государства // Наука та наукознав-
ство. — 2006. — № 1. — С. 28—34.
8. Попович О.С., Костриця О.П. Зміна вікової структу-
ри кадрового потенціалу української науки // Наука
та наукознавство. — 2015. — № 4. — С. 52—66.
9. Наука России в цифрах 2014. Статистический сб.
[Елек тронний ресурс]: М., 2014. Режим доступа: csrs.ru/
archive/stat_2014/pdf
10. Алахвердян А.Г. Динамика научных кадров в совет-
ской и российской науке: сравнительно-историческое
исследование. — М.: Когито-Центр, 2014. — 263 с.
REFERENCES
1. Dobrov G.M. Nautshno-technitshesky potenzial; struk-
tu ra, dinamika, effektivnost. Dobrov G.M., Tonkal V.E.,
Sa velyev A.A. Кyiv: Наук. думка, 1988 [in Uk rai-
nian].
2. Malitsky B.A. Prykladne naukoznavstvo. Кyiv: Feniks,
2007 [in Ukrainian].
3. Malitsky B.A. Prinzip fazovogo razvitiya deyatelnosty uche-
nogo i ego primenenie v organizatsii truda nauchnoy mo-
lo deji. Tez. dokl. ІІ Resp. konf. Molodyh uchenyh-me di-
kov USSR — Lvov, 1979 [in Russian].
4. Malitsky B.A. Formirovanie vozrasnnoy struktury na-
uch nyh kadrov na osnove metoda fazovogo balansa.
Кyiv: Izd. Instituta kibernetiki AN USSR, 1979 [in
Russian].
5. Vashulenko O.S. Vikova struktura kadrovogo potenzialu
naukovoyi system Ukrainy. Science and Science of Sci-
ence. 2009, no 3: 31—45 [in Ukrainian].
6. Griga V.Y., Vashulenko O.S. Ozinka stanu naukovyh kad-
riv Urrainy: vikovyi aspect. Science and Science of Sci ence.
2013, no 1: 38—46 [in Ukrainian].
7. Dejyna I.G. Kadrovye problem v rossiyskoy nauke i ini-
ziaivy gosudarstva. Science and Science of Science. 2006,
no 1: 28—34 [in Russian].
8. Popovych A.S., Kostrytsa O.P. Zminy vikovoi struktury
kadrovogo potenzialu ukrainskoi nauky. Science and Sci-
ence of Science. 2015, no 4: 52—66 [in Ukrainian].
9. Nauka Rossii v zyfrah 2014. Statisticheskiy sbornik.
Мosk va, 2014. csrs.ru/archive/stat_2014/pdf [in Rus-
sian].
10. Alahverdyan A.G. Dinamika nauchnyh kadrov v sovetskoi
I v rossiyskoy nauke: sravnielno-istoricheskoe issledovanie.
Мoskva: Коggito-Zentr, 2014 [in Russian].
11ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(2)
Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України
А.С. Попович, Е.П. Кострица
ГУ «Институт исследований научно-технического
потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва
НАН Украины», Киев
ВОЗРАСТНАЯ СТРУКТУРА НАУЧНЫХ КАДРОВ
КАК ФАКТОР ЖИЗНЕСПОСОБНОСТИ
НАУЧНОЙ СИСТЕМЫ УКРАИНЫ
Проанализировано динамику возрастной структуры
на учных кадров Украины в 1995—2014 гг. Произведено
сравнение возрастных профилей исследователей Укра-
ины и России. Отмечена новая для отечественной на-
уки тенденция: после 2005 г. на фоне общего роста сред-
него возраста началось возрастание доли научных ра-
ботников в возрасте 30—39 лет, которая достигла в
2014 г. 22 % (а вместе с теми, кому 29 и менее, — 37 %).
Это свидетельствует о том, что нынешняя возрастная
структура научных кадров все еще способна обеспечить
быстрое наращивание научного потенциала при усло-
вии действенной поддержки со стороны государства.
Аналогичные тенденции имеют место и в кадровой
структуре науки России, с той разницей, что возраста-
ние доли младших возрастных групп исследователей
там еще более интенсивное.
Ключевые слова: возрастная структура исследова-
телей, возрастной профиль, жизнеспособность научного
коллектива, инновационное развитие, привлекательность
профессии научного работника.
A.S. Popovych, O.P. Kostrytsa
SE G.M. Dobrov Center for Scientific
and Technological Potential and Science History Studies,
the NAS of Ukraine, Kyiv
THE AGE STRUCTURE OF SCIENTIFIC
PERSONNEL AS A FACTOR IN THE VIABILITY
OF THE SCIENTIFIC SYSTEM OF UKRAINE
The paper analyzes the dynamics of the age structure of
scientific personnel of Ukraine from 1995 to 2014. The com-
parison of age profiles of researchers in Ukraine and Russia
was made. New trend for the domestic science was identi-
fied: since 2005, at the background of the overall increase in
the average age, the share of researchers aged 30—39 years,
had also increased and reached in 2014 22 % (taken together
with the younger age group of under 29—37 %). This indi-
cates that the concept of “total aging” and the resulting loss
of potential productivity of Ukrainian science is not true,
and confirms that the current age structure of scientific per-
sonnel is still able to provide a rapid improve of scientific
capacity given that by the effective state support. Similar
trends are taking place for the staff of the Russian science,
with the difference that the increase in the proportion of
younger age groups of researchers is even more intensive.
Keywords: age structure of scientific manpower, age pro-
file, sustainability of scientific institution, innovation de ve-
lopment, attraction of research labor.
Стаття надійшла до редакції 21.01.16
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-116876 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1815-2066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:48:18Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попович, О.С. Костриця, О.П. 2017-05-17T09:08:18Z 2017-05-17T09:08:18Z 2016 Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України / О.С. Попович, О.П. Костриця // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin12.02.005 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/116876 Проаналізовано динаміку вікової структури наукових кадрів України від 1995 р. до2014 р. Здійснено порівняння
 вікових профілів науковців України і Росії. Виявлено нову для вітчизняної науки тенденцію: після 2005 р. на фоні загального зростання середнього віку науковців почала збільшуватися частка науковців у віці 30—39 років, яка досягла
 у 2014 р. 22 % ( а разом з тими, кому 29 і менше, — 37 %). Це свідчить про те, що твердження про «тотальне постаріння» і зумовлену ним втрату потенціальної продуктивності української науки є щонайменше спрощенням у трактовці
 непростої ситуації, що склалася, а також підтверджує, що нинішня вікова структура наукових кадрів все ще здатна
 забезпечити швидке нарощення наукового потенціалу за умови дієвої підтримки з боку держави. Проанализировано динамику возрастной структуры
 научных кадров Украины в 1995—2014 гг. Произведено
 сравнение возрастных профилей исследователей Украины и России. Отмечена новая для отечественной науки тенденция: после 2005 г. на фоне общего роста среднего возраста началось возрастание доли научных работников в возрасте 30—39 лет, которая достигла в
 2014 г. 22 % (а вместе с теми, кому 29 и менее, — 37 %).
 Это свидетельствует о том, что нынешняя возрастная
 структура научных кадров все еще способна обеспечить
 быстрое наращивание научного потенциала при условии действенной поддержки со стороны государства.
 Аналогичные тенденции имеют место и в кадровой
 структуре науки России, с той разницей, что возрастание доли младших возрастных групп исследователей
 там еще более интенсивное. The paper analyzes the dynamics of the age structure of
 scientific personnel of Ukraine from 1995 to 2014. The comparison
 of age profiles of researchers in Ukraine and Russia
 was made. New trend for the domestic science was identified:
 since 2005, at the background of the overall increase in
 the average age, the share of researchers aged 30—39 years,
 had also increased and reached in 2014 22 % (taken together
 with the younger age group of under 29—37 %). This indicates
 that the concept of “total aging” and the resulting loss
 of potential productivity of Ukrainian science is not true,
 and confirms that the current age structure of scientific personnel
 is still able to provide a rapid improve of scientific
 capacity given that by the effective state support. Similar
 trends are taking place for the staff of the Russian science, with the difference that the increase in the proportion of younger age groups of researchers is even more intensive. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука та інновації Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України Возрастная структура научных кадров как фактор жизнеспособности научной системы Украины The Age Structure of Scientific Personnel as a Factor in the Viability of the Scientific System of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України Попович, О.С. Костриця, О.П. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики |
| title | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України |
| title_alt | Возрастная структура научных кадров как фактор жизнеспособности научной системы Украины The Age Structure of Scientific Personnel as a Factor in the Viability of the Scientific System of Ukraine |
| title_full | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України |
| title_fullStr | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України |
| title_full_unstemmed | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України |
| title_short | Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України |
| title_sort | вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи україни |
| topic | Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики |
| topic_facet | Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/116876 |
| work_keys_str_mv | AT popovičos víkovastrukturanaukovihkadrívâkfaktoržittêzdatnostínaukovoísistemiukraíni AT kostricâop víkovastrukturanaukovihkadrívâkfaktoržittêzdatnostínaukovoísistemiukraíni AT popovičos vozrastnaâstrukturanaučnyhkadrovkakfaktoržiznesposobnostinaučnoisistemyukrainy AT kostricâop vozrastnaâstrukturanaučnyhkadrovkakfaktoržiznesposobnostinaučnoisistemyukrainy AT popovičos theagestructureofscientificpersonnelasafactorintheviabilityofthescientificsystemofukraine AT kostricâop theagestructureofscientificpersonnelasafactorintheviabilityofthescientificsystemofukraine |