Демографічний розвиток як державний пріоритет України

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Єхануров, Ю.І.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2005
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11702
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Демографічний розвиток як державний пріоритет України / Ю.І. Єхануров // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 3-6. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859587049294659584
author Єхануров, Ю.І.
author_facet Єхануров, Ю.І.
citation_txt Демографічний розвиток як державний пріоритет України / Ю.І. Єхануров // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 3-6. — укp.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-11-27T10:25:04Z
format Article
fulltext 3 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ЯК ДЕРЖАВНИЙ ПРІОРИТЕТ УКРАЇНИ Ю.І. Єхануров, Прем’єр'міністр України Рішуче проведення економічних реформ, необхідність яких усвідомлює Уряд Украї� ни, вимагає врахування можливої небезпеки, що її приховує у собі перехід до ринкової економічної системи, та якомога щільнішого узгодження суспільних потреб і напрямів реформування. Державна соціальна політика повинна зробити перехід до ринку макси� мально безболісним та зорієнтованим на людей. Саме тепер керівництво країни прагне досягти не тільки негайних позитивних змін, а й стабільності людського розвитку у пере� хідний період. Має бути забезпечено послідовне та стійке підвищення рівня споживан� ня, рівний доступ усіх верств населення до якісних соціальних послуг, реформування найважливіших секторів соціальної сфери, на чому ґрунтуватиметься створення сприят� ливих умов для поліпшення демографічної ситуації та гендерних відносин, підвищення якості людського потенціалу. Отже, саме демографія та людський розвиток є одними з найважливіших серед ос� новних пріоритетів держави загалом, і Уряду зокрема. Демографічна ситуація, що склалася в Україні, цілком обґрунтовано викликає зане� покоєння як державних чиновників, так і широких верств суспільства. Скорочення чи� сельності населення, низька тривалість життя і стрімке падіння народжуваності, від’ємне сальдо міграції, що стали характерними ознаками демографічних процесів упродовж ос� танніх двох десятиріч, дають підстави для висновку про наявність у країні демографічної кризи. Ця криза не є суто українським феноменом, а значною мірою обумовлена загальни� ми цивілізаційними тенденціями зміни способу життя і відтворення населення, прита� манними розвинутим країнам, що здійснили основні фази демографічної революції у ХХ столітті. Вглядаючись у наше минуле, слід згадати Першу та Другу світові війни, три голодомори (1921, 1932–1933, 1947 рр.), форсовану індустріалізацію, примусову колек� тивізацію, масові репресії 1930–1950�х років, Чорнобильську катастрофу. Усі ці події вкрай негативно вплинули на природний процес демографічної еволюції, призвели до помітних деформацій вікової структури населення, передчасної смерті близько 16 млн. осіб. У по� єднанні з низьким рівнем народжуваності впродовж 40�річного періоду це зумовило ви� черпання демографічного та відтворювального потенціалу і, врешті�решт, не могло не призвести до депопуляції. Наростання негативної демографічної динаміки істотно при� скорилося через економічну кризу 1990�х років. УДК 314 (477) 4 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні зали� шається складною і несприятливою для майбутнього розвитку держави. Відсутні об’єктивні умови для призупинення наявної тенденції скорочення загальної чисельності населен� ня. Входження України до зони депопуляції змінює наші уявлення про цілі демографіч� ної політики й те, чого має прагнути Уряд у своїй діяльності. Усвідомлюючи, що нині немає реальних можливостей забезпечити стале зростання чисельності населення Украї� ни, влада, Уряд мають зробити все для того, щоб через передчасні смерті ми не втрачали так рано наших співгромадян, а молодь мала достойну роботу і не поневірялася по світу. Політика держави має спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшен� ня якості життя населення. Завдання полягає і в нарощуванні трудового потенціалу насе� лення. Демографічне старіння притаманне усьому світові – від найбільш розвинутих до вельми бідних країн. Отже, показник співвідношення осіб похилого та осіб працездатно� го віку неухильно зростає, що створює багато проблем. Необхідно максимально розвивати здібності кожної окремої людини, створювати умови для продовження економічно ак� тивного, творчого періоду її життя. Слід сконцентрувати зусилля на розв’язанні поточних і стратегічних завдань – еко� номічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисті сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов’язаного із транспортом) травматизму, популяризації та утвер� дженні здорового способу життя (поширенні занять фізичною культурою, становленні культури харчування та вживання алкогольних напоїв, зниженні масштабів паління, ви� коріненні наркоманії та токсикоманії), забезпеченні доступності якісної медичної допо� моги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя. Задля цього необхідно істотно підвищити рівень життя широких верств населення, зменшити надмірне та економічно необґрунтоване розшарування, подолати бідність – і не засобами виплати допомоги нужденним, а шляхом запобігання бідності через зрос� тання заробітної плати до достойного рівня. Перехід влади до нової команди відбувався під гаслами забезпечення соціальної спра� ведливості, подолання безробіття і бідності. Але надмірна концентрація зусиль на підтримці бідних верств суспільства не лише не дала змоги розв’язати проблеми, накопи� чені в минулому (низький рівень життя, поширення бідності, масштабна трудова мігра� ція найбільш освіченої і дієвої частини населення за кордон, глибоке майнове розшару� вання), а й призвела до формування низки нових. Здійснення соціальної політики пере� важно під впливом майбутніх парламентських виборів призвело до гіперболізації со� ціальних виплат, до загравання з отримувачами різноманітних соціальних трансфертів і, врешті�решт, – до люмпенізації соціальної політики. Фактично у бюджетній політиці було зафіксовано альтернативність цілей забезпечення сталого економічного зростання та виконання взятих соціальних зобов’язань. Фіскально�соціальна модель економічної політики, що сформувалась в Україні від середини 2004 року, не створює передумов для реалізації потенціалу розвитку, який нагромаджується в економіці. Всі наявні бюджетні ресурси спрямовувались на виплати населенню. Останні здійсню� вались переважно на універсальних, а не на адресних засадах, що вочевидь розширило контингент отримувачів трансфертів і багаторазово збільшило витрати. Навантаження на бюджет стало неприпустимо великим, особливо з огляду на необхідність постійних мас� штабних дотацій Пенсійному фонду України. 5 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК Орієнтація насамперед на підтримку населення шляхом виплат, не пов’язаних із економічною діяльністю, – поточною чи попередньою – неминуче руйнувала настанови населення на активну поведінку на ринку праці і сприяла відновленню утриманських настроїв, які були характерні для часів СРСР і надзвичайно важко долалися впродовж перехідного періоду. Це призвело не тільки до перевантаження бюджету, а й формування чітких настанов населення на мінімальні – і за часом, і за інтенсивністю – трудові зусил� ля, на прийняття незареєстрованих доходів і недоцільність сплати страхових внесків із повного обсягу заробітків. Практично це була політика, спрямована на підтримку бідних верств населення за рахунок перерозподілу доходів середнього шару суспільства, а не на подо� лання бідності як такої. Безпосередніми наслідками такої політики стало загострення старих проблем і фор� мування нових, зумовлених руйнацією базових співвідношень між основними складови� ми доходами населення, передовсім між заробітною платою та соціальними трансферта� ми. Сучасний етап розвитку цивілізації, який називають ерою електронних комуніка� ційних технологій, характеризується тим, що тепер окремі особи та їх невеликі за чисель� ністю об’єднання дістали можливості співробітничати і конкурувати на світовому ринку праці як повноцінні і повноправні виробники та споживачі товарів і послуг. Шанси кож� ної конкретної особи на успіх визначаються вже не тільки і навіть не стільки громадян� ством чи місцем проживання, як освітою, особистими здібностями, підприємництвом, творчим ставленням до праці, винахідливістю та доступом до світової комунікаційної системи. Отже, нагальною необхідністю для України є підвищення рівня освіченості, квалі� фікованості, мобільності, поліпшення стану здоров’я населення, тобто підвищення рівня людського розвитку. За цим дуже важливим індикатором Україна пасе задніх, посідаючи 78 місце поміж 177 країнами світу, і поступається чи не всім країнам Європи, Росії, Біло� русі. Безумовно, відповідні кроки щодо подолання зазначеного відставання робити тре� ба, і ми їх робити будемо. Та є ще один аспект вимірювання людського розвитку і викори� стання отриманих результатів у політиці. Йдеться про регіональну диференціацію в ме� жах України. За власною національною методикою від 1999 року щорічно розраховуються по регі� онах України інтегральний індекс людського розвитку та його складові. Результати розра� хунків є унікальною інформаційною базою для визначення проблемних та пріоритетних аспектів розвитку для кожного регіону. Кількісні значення складових індексу віддзерка� люють також можливості та ефективність діяльності органів державної влади щодо роз� витку людського потенціалу відповідної території, особливо в умовах переходу України від централізованої політико�економічної системи до демократичних засад управління і, відповідно, зростання ролі місцевих органів державної виконавчої влади і самоврядуван� ня. Результатом цієї роботи мають бути цільові програми та конкретні, адресні заходи, спрямовані на подолання негативних явищ та подальший розвиток, і зовсім необов’язко� во – заходи адміністративного впливу щодо керівників “відсталих” регіонів. Окремою проблемою є масштабна трудова міграція. Значна частина населення найбільш активного віку – особливо із західних регіонів – кілька місяців на рік працює за кордоном, що створює цілу низку проблем як для них, так і для їхніх родин, і для суспіль� ства в цілому. Це і неприпустимі умови праці та життя, і відсутність соціального захисту протягом їх перебування за кордоном, і проблеми майбутнього пенсійного забезпечення в Україні. Переважна частина цих заробітчан повертається в Україну, неминуче хворіє, старіє і, зрештою, потребує суспільної допомоги. Як і на яких умовах держава має надава� 6 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ти цю допомогу за персоніфікації всіх внесків на соціальне страхування та імовірного запровадження медичного страхування? Необхідно шукати відповіді на ці непрості пи� тання, але водночас треба створювати такі умови праці та життя, які не змушуватимуть наше населення поневірятись у пошуках кращої долі. Демографічна спрямованість має стати одним з головних пріоритетів дій українсько� го керівництва. І в цьому зв’язку слід відзначити, що розроблений проект Стратегії демо� графічного розвитку України – це дуже важливий документ, який має стати не черговою декларацією, а практичним інструментом роботи і центральних, і місцевих органів влади. Подолання демографічної кризи і досягнення сталого демографічного розвитку, нор� малізація відтворення населення є тривалим і складним процесом. При цьому варто ще раз наголосити: зміст реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подо� ланні депопуляції, скільки у підвищенні якості життя населення, збереженні та відтво� ренні його життєвого і трудового потенціалу. Становлення і розвиток суверенної Української держави відкриває нову сторінку в її демографічній історії, але водночас вимагає підвищеної відповідальності за демографічне сучасне і майбутнє народу України, відтворення здорових поколінь. У свою чергу, це по� требує посиленої уваги на державному рівні до проблем демографічного розвитку та фор� мування ефективної національної демографічної політики.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11702
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2072-9480
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-27T10:25:04Z
publishDate 2005
publisher Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
record_format dspace
spelling Єхануров, Ю.І.
2010-09-02T11:54:04Z
2010-09-02T11:54:04Z
2005
Демографічний розвиток як державний пріоритет України / Ю.І. Єхануров // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 3-6. — укp.
2072-9480
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11702
314 (477)
uk
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
Демографічний розвиток
Демографічний розвиток як державний пріоритет України
Demographic development as state priority of Ukraine
Article
published earlier
spellingShingle Демографічний розвиток як державний пріоритет України
Єхануров, Ю.І.
Демографічний розвиток
title Демографічний розвиток як державний пріоритет України
title_alt Demographic development as state priority of Ukraine
title_full Демографічний розвиток як державний пріоритет України
title_fullStr Демографічний розвиток як державний пріоритет України
title_full_unstemmed Демографічний розвиток як державний пріоритет України
title_short Демографічний розвиток як державний пріоритет України
title_sort демографічний розвиток як державний пріоритет україни
topic Демографічний розвиток
topic_facet Демографічний розвиток
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11702
work_keys_str_mv AT êhanurovûí demografíčniirozvitokâkderžavniipríoritetukraíni
AT êhanurovûí demographicdevelopmentasstatepriorityofukraine