Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Шевчук, П.Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2005
Schlagworte:	Демографічний розвиток
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11711
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні / П.Є. Шевчук // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 47-54. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11711
record_format	dspace
spelling	Шевчук, П.Є. 2010-09-02T12:39:46Z 2010-09-02T12:39:46Z 2005 Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні / П.Є. Шевчук // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 47-54. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11711 314.3/4(477) Робота виконана за підтримки Фонду фундаментальних досліджень, грант Президента України № GP/F8/32 „Стратегія подолання демографічної кризи в Україні”. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Демографічний розвиток Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні Strategic priorities of overcoming of demographic crisis in Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні
spellingShingle	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні Шевчук, П.Є. Демографічний розвиток
title_short	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні
title_full	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні
title_fullStr	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні
title_full_unstemmed	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні
title_sort	стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в україні
author	Шевчук, П.Є.
author_facet	Шевчук, П.Є.
topic	Демографічний розвиток
topic_facet	Демографічний розвиток
publishDate	2005
language	Ukrainian
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
format	Article
title_alt	Strategic priorities of overcoming of demographic crisis in Ukraine
issn	2072-9480
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11711
citation_txt	Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні / П.Є. Шевчук // Демографія та соціальна економіка — 2005. — № 2. — С. 47-54. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT ševčukpê strategíčnípríoritetipodolannâdemografíčnoíkrizivukraíní AT ševčukpê strategicprioritiesofovercomingofdemographiccrisisinukraine
first_indexed	2025-11-27T05:42:00Z
last_indexed	2025-11-27T05:42:00Z
_version_	1850799623568883712
fulltext	47 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОДОЛАННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ1 П.Є. Шевчук, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Розвиток людності в Україні у ХХ столітті був спотворений низкою несприятливих факторів, що за своєю природою чинили вплив на різні сторони відтворення населення в Україні в деструктивному напрямі. Війни, голодомори, репресії та зумовлені ними епі� демії хвороб винищували наш народ чисельно та систематично погіршували рівень здоро� в’я багатьох поколінь. Великодержавна політика деукраїнізації, активне стимулювання еміграції та примусове вивезення окремих груп населення за межі України сприяли зни� щенню національної самосвідомості. За останні 20 років техногенні катастрофи та різке зниження рівня життя населення призвели до погіршення його здоров’я, високої смертності (особливо в працездатному віці) та надзвичайного спаду народжуваності. Недосконалість функціонування ринку праці та житла спричиняє зневіреність людей у майбутньому, що, у свою чергу, резуль� тується в соціальну апатію і недовір’я до влади. Масштабним є виїзд на роботу, а згодом і на постійне місце проживання за кордон спеціалістів найрізноманітнішої кваліфікації. Вирішення цих і пов’язаних з ними соціальних питань потребує розробки соціально� економічної стратегії для поліпшення ситуації у даній сфері. В колишньому СРСР проблеми демографічної політики мали дещо однобічне ви� світлення. В 1970�х роках смертність в Україні зростала, тоді як у країнах Європи спосте� рігався приріст тривалості життя. Та замість того, щоб “бити на сполох” і розробляти програми реформування медицини, радянська ідеологічна машина різко обмежує коло користувачів демографічними даними, дослідження в цій галузі набувають статусу “для службового користування”. Навіть у спеціалізованих виданнях того часу [5], де значна увага приділяється питан� ням посилення генеративної функції жінки, сімейної та територіальної політики, вико� ристання залишкової трудової активності пенсіонерів, негативні тенденції у смертності, 1 Робота виконана за підтримки Фонду фундаментальних досліджень, грант Президента Ук� раїни № GP/F8/32 „Стратегія подолання демографічної кризи в Україні”. УДК 314.3/4(477) 48 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК її динаміці та структурі за віком і причинами обійдено або про це згадується лише одним абзацом [10, 13, 14]. Так, у роботі з 219 сторінок про політику в галузі системи заходів, спрямованих на зниження смертності, виділяється 1 (!) сторінка [14, с. 217–218], на якій навіть не зга� дується про існуючий кризовий стан. В інших публікаціях увага звертається на досягнен� ня в покращенні рівня життя й освіти населення, охорони материнства, зниженні дитячої смертності [13, с. 78–79]. Зростання смертності в працездатному віці замовчується. В іншій монографії також основна увага приділяється особливостям пронаталістсь� кої політики, регулюванню соціальної мобільності та стимулюванню певних міграційних потоків [10, с. 134–180]. З усього розділу лише один абзац відмічає необхідність спряму� вання демографічної політики на зниження смертності та розширення “різного роду про� філактичних заходів” [10, с. 137]. Б.Ц. Урланіс також “Проблеми радянської демографічної політики” вбачає виключ� но в регулюванні (підвищенні) народжуваності [21, с. 282–306]. У деяких працях зростання показників смертності в Радянському Союзі пояснюєть� ся поліпшенням статистичного обліку померлих і більш точними розрахунками населен� ня. До того ж йдеться переважно про особливості обліку померлих у республіках Серед� ньої Азії та Закавказзя і не вказуються причини такого феномену в Україні або Євро� пейській частині СРСР [17, с. 128–129]. Вигідно вирізняється в цьому плані монографія В.С. Стешенко “Демография в со� временном мире”, в якій відмічено як недолік тогочасних робіт переважне акцентування уваги демополітики на народжуваність [20, с. 210]. Натомість вказується на необхідність розробки і здійснення спеціальних заходів, які б сприяли зниженню смертності в праце� здатних і літніх вікових групах. Наголошено на важливості профілактики в медицині, санітарної та гігієнічної культури населення [20, с. 211], запропоновано створення спе� ціалізованого державного органу для удосконалення демополітики та здійснення відпов� ідних заходів [20, с. 216]. Н.А. Фойгт вказує на можливості використання залишкової економічної активності пенсіонерів за віком [22, с. 276–277] та політики раціоналізації формування матеріаль� ного добробуту в похилому віці [22, с. 272]. Глибоко проаналізовані тенденції смертності й тривалості життя населення в Україні в другій половині ХХ ст. в монографії Е.М. Лібанової. Крім детального аналізу структур� них компонентів режиму смертності в Україні та їх регіональних особливостей, значна увага приділяється економічній оцінці змін тривалості життя [15]. Останніми роками посилилась увага громадськості до демографічної проблематики. Видано грунтовну монографію “Демографічна криза в Україні...” [7]. В рамках проведен� ня парламентських слухань з демографічних проблем України вийшла публікація “Де� мографічна криза в Україні: причини та наслідки” [8]. У науковій роботі, підготовленій за результатами Першого Всеукраїнського перепису населення, вміщено Концепцію демографічного розвитку України на 2005–2015 рр. [18, с. 476–501]. В ній викладено загальну характеристику демографічної ситуації в Україні, поставлено цільові завдання, визначено умови реалізації концепції. Впритул до ХІХ ст. навіть у найбільш розвинутих країнах траплялися сплески епі� демій, що різко скорочували чисельність населення і могли призвести навіть до знелюд� нення місцевості. Європа протягом кількох століть була територією масової еміграції. Проте народжуваність залишалась на досить високому рівні, а “молода” вікова структура 49 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК давала можливість відновлювати чисельність населення. Згодом поступове зниження на� роджуваності та повільне зростання тривалості життя еволюційно сформували нову якість населення. Україна ж впродовж ХХ ст. значною мірою втратила демографічний потенціал. Спо� чатку він був підірваний нищівними соціальними катастрофами – руйнівними війнами, революціями, голодомором. У другій половині ХХ ст. поступове, а згодом різке зниження народжуваності, а також зростання смертності в працездатному та, зокрема, фертильному віці призвели до істотного зниження можливості самовідтворення населення. Така ситу� ація в демографічному відтворенні на тлі соціально�економічних трансформацій та зане� паду у сфері праці, трудових відносин може характеризуватися як кризова. Під демографічною кризою слід розуміти глибоку деформацію відтворення населен� ня, пов’язану з: * надзвичайно низьким рівнем народжуваності (найнижчим за всю історію демогра� фічних спостережень в Україні); * низькою тривалістю життя (порівняно з сучасними світовими стандартами), та, відповідно, дуже високою смертністю (особливо чоловіків у працездатному віці), а також архаїчною структурою причин смерті; * погіршенням якості населення (рівня здоров’я, освіти, соціальної структури тощо). При цьому не можна забувати, що деформація процесу відтворення населення відбу� вається на тлі високого рівня безробіття та міграційного відпливу населення. Народжуваність в Україні вже досить давно не забезпечує простого відтворення по� колінь. Нетто�коефіцієнт відтворення населення в Україні вперше опустився нижче оди� ниці в 1963 р. і тривалий час залишався на рівні 0,90. Чергове підвищення цього показни� ка до 0,99 відбулось у 1970–72 рр., і ще раз – у 1984 р. Після 1986 р. нетто�коефіцієнт знижувався, з 1990 р. – стрімкими темпами, і лише з 2002 р. намітилась тенденція до його зростання. Тривалість життя в Україні в 1960�х роках була близькою до таких благополучних щодо цього країн, як Фінляндія та Чехія. Так, очікувана тривалість життя при народженні в 1960 р. становила 67,30 року для чоловіків та 73,63 для жінок [12, с. 59–63]. Досягнення меди� цини першої половини ХХ ст. на той час уже широко увійшли в практику. Було запровад� жено суцільну вакцинацію від інфекційних хвороб. Підвищення рівня освіти та культури населення сприяли бережливому ставленню до свого здоров’я. Підвищились рівень жит� тя та якість харчування населення. Таким чином, зниження смертності від хвороб екзо� генного характеру досягло свого локального мінімуму. Хоча у системі охорони здоров’я другої половини ХХ ст. були здобутки в лікуванні окремих хвороб, однак не здійснювалось першочергове фінансування та не приверта� лась особлива увага до нових напрямів розвитку. Зокрема, профілактична медицина ста� вала все більш декларативною, майже не досліджувались проблеми профілактики та ліку� вання хвороб системи кровообігу, що перебрали на себе першість серед інших причин смерті. Держава отримувала надприбутки з торгівлі спиртними напоями. В радянських фільмах пропагувався “застільний” спосіб життя, внаслідок чого особливо швидкими тем� пами зростав алкоголізм і смертність чоловіків. У другій половині 1980�х років на короткий час тривалість життя зростає як наслідок активізації антиалкогольної політики. Відбулося різке зниження смертності від усіх класів причин смерті. Наприклад, кількість померлих чоловіків від випадкових отруєнь алкого� лем в 1988 р. знизилась в 1,8 раза порівняно з 1984 р. 50 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК З початку 1990�х років смертність стійко зростає і досягає максимуму в 1995 р. Ос� таннє десятиліття характеризується незначними коливаннями тривалості життя насе� лення поблизу її найнижчого з часів першого повоєнного перепису рівня. Ситуацію по� гіршує епідемія СНІД, що розгортається в Україні. Наприклад, в 2004 р. порівняно з 2003 р. смертність від цього захворювання зросла на 43,3%. Міграційна політика за часів Радянського Союзу була досить активною. Хоча Україна переважно приймала мігрантів, віковий склад емігрантів та іммігрантів був незбалансова� ним. Якщо виїжджала переважно молодь, висококваліфікована, з активною життєвою позицією, то повертались особи пенсійного та передпенсійного віку. Так, до 1994 р. Украї� на була традиційно приймаючою мігрантів країною. Згодом виїзд населення став істотно перевищувати в’їзд. В останні роки, за офіційними даними, сальдо міграцій населення України наблизилось до нуля. Заспокоюватися, проте, завчасно. Потік емігрантів скла� дається з фахівців високої кваліфікації: програмістів, лікарів, учених. Натомість приїздять вихідці з країн Азії та Африки, які мають низький освітній рівень, часто кримінальне минуле. Отже, погіршується якість населення. Серйозну проблему в сучасній Україні становить нелегальна міграція. В ній осідає багато мігрантів, які потрапили сюди з метою подальшого транзиту. Вони не пов’язують своє майбутнє з Україною, навколо їх перебування на її території погіршується криміно� генна ситуація. Основною проблемою у регулюванні демографічного відтворення за часів Радянсь� кого Союзу був підхід до нього виключно крізь призму потреб екстенсивного виробниц� тва. Потреби економіки в робочій силі намагались вирішувати шляхом стимулювання народжуваності та напівпримусової міграції. У демографічній політиці багато уваги при� ділялось народжуваності та міграції і невиправдано мало – смертності та здоров’ю. Для вирішення вищеозначених проблем на нинішньому етапі в Україні необхідна відповідна стратегія. Стратегія подолання демографічної кризи – комплекс взаємопов’язаних цілей і завдань, спрямованих на розв’язання проблем демографічного розвитку України. Доцільним є створення цілісної системи заходів демографічної політики, конкретизованої за можливими часом їх введення, інтенсивністю та термінами дії. Для практичного застосування цінною є розроб� ка методичних підходів до визначення економічного ефекту від їх результатів. Дерево цілей політики, спрямованої на вихід України з демографічної кризи, повин� но містити кілька основних напрямів. Вони мають становити єдиний комплекс заходів. Стрижневим напрямом, на якому грунтуватиметься решта, логічно має бути політика з підтримки сім’ї як первинної ланки суспільства. Саме на сім’ю доцільно спрямовувати заходи всього комплексу з підвищення народжуваності, поліпшення здоров’я й трива� лості життя, подальшого підвищення освітньо�кваліфікаційного рівня населення, того, що формує поняття якості населення. Таким чином, стратегічною задачею подолання демографічної кризи в Україні має бути підвищення якості та підтримання кількості населення. Метою стратегії подолання демографічної кризи в Україні є забезпечення оптималь� ного відтворення населення, покращення його здоров’я, збільшення тривалості життя за рахунок реалізації резервів із запобігання передчасній смертності та смертності від “усувних” (тих, які можливо усунути) причин смерті. У негативних тенденціях сучасного демографічного розвитку України містяться за� грози майбутньому, одним з викликів якому є прогресуюче старіння населення України. Навантаження на пенсійну систему зростатиме. 51 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК Та найбільшою небезпекою для демографічної сучасності й майбутнього України є висока смертність населення у працездатному віці. Цей фактор прямо і невідворотно впливає на всю систему демографічного відтворення через втрату людських життів. Він знижує демографічний і трудовий потенціали населення, поглиблює невідповідність між кількістю економічно активного та неактивного населення, між виробниками і спожи� вачами. Слабкістю нинішньої демографічної політики прямого стимулювання народжува� ності є її висока витратність, короткотермінова дія та лаг запізнення економічної ефек� тивності. Про високу витратність свідчить хоча б такий простий розрахунок: за наяв� ності структурних факторів і навіть низької народжуваності найближчими роками в Ук� раїні народжуватиметься не менше 400 тис. дітей щороку, допомоги у зв’язку з народ� женням дітей становитимуть понад 3 млрд. грн. (!) навіть “розтягнутих” протягом року. Ця сума “помітна” не лише на тлі загальних соціальних виплат, а й порівняно з усім бюджетом України. Короткотермінова дія прямого стимулювання народжуваності спостерігалась в Ук� раїні і в середині 1980�х років. Тоді подовження відпусток по догляду за дитиною підви� щило народжуваність на 5–6% і утримувало її на рівні, близькому до простого відтворен� ня впродовж 6�ти років. Після цього був зафіксований безпрецедентний спад народжу� ваності. Лаг запізнення економічної віддачі трудових ресурсів означає, що народжене поколі� ння не відразу почне трудову діяльність. Їм слід отримати виховання, освіту та, звісно, дожити до працездатного віку. У зв’язку з постійним підвищенням вимог до освітньо� кваліфікаційного рівня найманих працівників, середній період “затримки” становити� ме не менше 20 років. Грошові виплати нерідко породжують безвідповідальність батьків, створюють умо� ви для зловживань і різних спекуляцій на тлі затратних для бюджету методів. Викорис� тання прямих грошових виплат важко контролювати. В Європі стійка народжуваність на досить високому рівні спостерігається в країнах Скандинавії. Цього досягають, насамперед, за рахунок соціальної захищеності як дітей, так і батьків. Наприклад, широке розповсюдження “сімейно�дружньої” (family�friendly) політики зайнятості в 1970�х роках у Швеції, зокрема можливостей для зайнятості на умовах неповного робочого дня та гнучкого графіка роботи для жінок, сприяло підви� щенню народжуваності і тривалому збереженню такого рівня. Основною перевагою соціалізму, за якого рівень народжуваності в Україні був віднос� но високим, була саме соціальна захищеність сім’ї з дітьми. Так, одяг, іграшки, харчуван� ня були дешевими. Лікування, шкільна та позашкільна освіта – безплатною. Звідси мож� на зробити висновок, що утримання та виховання дитини має бути дешевим. Дитячий одяг, харчування, засоби гігієни, іграшки повинні бути якнайдешевшими. Виробництво таких товарів має користуватися пільгами при оподаткуванні. Адже зараз гроші тут же втрачаються батьками через дорожнечу цих речей. Повинна бути запроваджена реально безкоштовна освіта, упорядкована система обов’язкового та добровільного медичного стра� хування. Сім’ї з дітьми також мають реально, а не декларовано отримувати пільгові креди� ти на придбання та поліпшення житла. Аналіз основних елементів демографічної кризи дає можливість означити кількісні параметри кризового стану. Так, на сучасному етапі лише деякі країни Європи мають нетто�коефіцієнт на рівні, близькому до простого відтворення. Досягнення Україною та� ких показників – навіть у віддаленій перспективі – експерти визнають малоймовірним. 52 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК Тому на першому етапі (2005–2025 рр.) виходу з демографічної кризи пропонується до� сягти сумарного коефіцієнта народжуваності 1,40, тобто це 2/3 від рівня простого відтво� рення. При цьому обов’язковою умовою повинна бути стійкість даного показника впро� довж не менше 10 років поспіль. Заходи: “здешевлення” утримання дитини, доступність кредитів на житло, грошові виплати на дитину третьої та наступних черговостей народ� ження після досягнення нею річного віку. Досяжним цільовим критерієм очікуваної тривалості життя на цьому етапі видається принаймні повернення до показників початку 1960�х років (70 років – для обох статей). Найбільші зміни в структурі та інтенсивності смертей повинні торкнутися чоловіків у віці 25–45 років. На цьому етапі для України мають стати пріоритетними підвищення тривалості жит� тя та поліпшення здоров’я населення. Саме в цій галузі наша країна має великі можли� вості. Загрозами тут є прогресування епідемії ВІЛ�СНІД та туберкульозу. Смертність на� селення окремих статево�вікових груп переважає смертність населення розвинутих країн у 4�6 разів. Заходи: розробка Закону про демографічну безпеку, підвищення рівня життя, відпов� ідне покращення харчування, посилення превентивної медицини та діагностики захворю� вань, а також реклама ведення здорового способу життя, попередження та викорінення шкідливих для здоров’я звичок та поліпшення умов (безпеки) праці сприятимуть знижен� ню смертності від інфекційних хвороб, хвороб органів травлення та самогубств. Розширен� ня програм із профілактики, догляду та лікування пом’якшуватимуть наслідки ВІЛ. У напрямі зниження смертності від хвороб системи кровообігу вже розроблено На� ціональну програму “Попередження смертності та інвалідності населення внаслідок сер� цево�судинних і судинно�мозкових захворювань”, яка розрахована на 2 етапи – 2006– 2010 рр. та 2010–2020 рр. Нею передбачено підвищення обізнаності населення стосовно факторів ризику серцево�судинних і цереброваскулярних захворювань, збільшення кількості виявлень осіб із факторами ризику первинними структурами охорони здоров’я для профілактичних заходів. Основний приріст тривалості життя при зниженні смертності від екзогенних (в прин� ципі – усувних) причин смерті відмічатиметься в економічно активних вікових групах. Це дає додатковий стимул для економіки в умовах скорочення загальної чисельності насе� лення, тобто підвищення його якості. Невідкладно, на першому ж етапі, слід чітко визначитися з проведенням активної міграційної політики. Підвищення оплати праці та умов життя дасть змогу знизити ви� буття висококваліфікованих працівників. Слід також сприяти імміграції високоосвіче� них і молодих осіб. На другому етапі (2025–2045 рр.) вбачається можливим досягнення сумарного кое� фіцієнта народжуваності 1,68, тобто близько 80% від рівня простого відтворення. Для українського народу, все ще орієнтованого на сімейні цінності та дводітну модель сім’ї, цей показник видається цілком реальним [24, с. 134–135]. На даному етапі можливим є зниження смертності від хвороб системи кровообігу. “Зсування” найвищої смертності від цього класу хвороб у старші вікові групи, продов� ження зниження смертності від “соціальних” та “усувних” хвороб сприятиме подальшо� му зростанню тривалості життя населення. За цей період очікувана тривалість життя при народженні може зрости до 75 років для обох статей. Розрив між ними не повинен пере� вищувати 7 років. Такий закон вже прийнято в Білорусі. 53 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК Перевагами цього етапу є значно ширші можливості зростання тривалості життя на� селення (внаслідок більшої статистичної ваги смертей від цих причин). Смертність зни� жуватиметься у віці 30–55 років. Позитивним фактором для економіки України на зазна� ченому етапі буде зростання трудового потенціалу. При цьому все ж, можливо, підвищува� тиметься смертність у пенсійних вікових групах, в яких, вірогідно, “накопичуватиметься” смертність від хвороб системи кровообігу або ж смерті будуть заміщуватися смертністю від новоутворень, небезпека яких дедалі зростатиме. Заходи: широке впровадження сучасних досягнень медицини, їх доступність для широкого загалу. Третій етап (2045–65 рр.) передбачає подальше утримування сумарного коефіцієнта народжуваності на рівні не нижче 1,6–1,7. Заходи: посилення соціального захисту мате� ринства, зокрема на ринку праці. Внаслідок імовірних проривів у науці та технологіях, зростання рівня життя та якості медичної допомоги можна сподіватися на подальше зниження смертності від усіх при� чин. Хвороби системи кровообігу та новоутворення повинні зміститися в старші вікові групи (що, зрозуміло, викликатиме підвищення уваги також до стану здоров’я останніх). Це – цілком можливо. Наприклад, уже зараз наявність в організмі ракової пухлини можна діагностувати вже на ранньому етапі розвитку хвороби присутністю специфічних білків у крові (хоча людина при цьому не почуває себе погано, хвороба прогресує). Таким чином, за всебічного сприяння розвитку населення тривалість життя може досягти 78 років з різницею між статями не більше 5–6 років. Сучасний досвід економіч� но розвинених країн показує, що за умов постійної уваги уряду до проблем здоров’я насе� лення, підвищення рівня життя та соціальних стандартів протягом 50 років цілком реаль� но досягти таких показників. Слід пам’ятати, що нині народжуваність і тривалість життя населення в Україні ста� більно коливаються близько свого найнижчого за багатолітній період рівня. Тому Стра� тегія подолання демографічної кризи має стати документом надзвичайної державної ваги. Всі важелі зростання українського суспільства, й насамперед економіки, повинні бути спрямовані на людину, гармонійний і стійкий розвиток та самовідтворення населення високої якості й достатньої кількості. Інакше може постати реальна загроза самому існу� ванню українського народу. Здоров’я та тривалість життя населення, його вікова, про� фесійно�освітня структура та кількість мають визначальний вплив на суспільні відноси� ни. Тому необхідним є посилення значимості проблем розвитку населення в медицині та державному управлінні, тобто їх демографізації. Основною спрямованістю демографіч� ної політики має бути “збереження і поліпшення здоров’я населення як одного з най� важливіших пріоритетів нації” [9, с. 49]. Джерела 1. Боярский А.Я., Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии – М.: Статистика, 1980. – 295 с. 2. Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. – М.: Мысль, 1989. – 286 с. 3. Войтенко В.П. Факторы смертности и продолжительности жизни. – К.: 1987. – 168 с. 4. Демографическая политика в современном мире / Отв. ред. А.Г. Вишневский. – М.: Наука, 1989. – 180 с. 54 ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК 5. Демографическая политика: осуществление и совершенствование в условиях раз� витого социализма – К.: Наукова думка, 1982. – 350 с. 6. Демографический энциклопедический словарь / Ред. колл.: Д. И. Валентей (гл. ред.) и др. М.: Советская энциклопедия, 1985. – С. 111–112. 7. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / НАН України, Ін�т економіки; за ред. В. Стешенко. – К., 2001. – 560 с. 8. Демографічна криза в Україні: причини та наслідки. За ред. академіка НАН Украї� ни С.І. Пирожкова. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2003. – 231 с. 9. Демографічні перспективи України до 2026 року / Відп. ред. д.е.н. В. Стешенко. – К., 1999. – 56 с. 10. Кваша А.Я. Проблемы экономико�демографического развития СССР. – М.: Ста� тистика, 1974. – 180 с. 11. Киселева Г.П. Пропаганда демографических знаний – важный элемент демогра� фической политики / Демографическое развитие в СССР. Ред. кол. Л.Л. Рыбаковский (гл. ред.) и др. – М.: Мысль, 1985. – С. 17–33. 12. Корчак�Чепурковский Ю.А. Таблицы доживаемости и средней продолжительнос� ти жизни для населения Украинской ССР за 1958–1959 годы. – К.: НАН Украины, Ин� ститут экономики, 1996. – 78 с. 13. Костин Л., Валентей Д. Политика народонаселения в СССР / Политика народо� населения в странах – членах СЭВ. Ред. колл.: Д.И. Валентей (гл. ред.) и др. – М.: Стати� стика, 1977. – С. 72–91. 14. Курман М.В. Актуальные вопросы демографии. – М.: Статистика, 1976. – 219 с. 15. Либанова Э.М. Продолжительность жизни населения (Опыт комплексного реги� онального исследования) АН Украины. СОПС Украины АН Украины; Отв. ред. В.В. Они� киенко. – К.: Наукова думка, 1991. – 200 с. 16. Медков В.М. Обоснование политики народонаселения в социалистическом об� ществе / Народонаселение СССР и некоторых зарубежных стран. – М.: Статистика, 1975. – С. 41–48. 17. Население СССР за 70 лет. – М.: Наука, 1988. – 216 с. 18. Перший Всеукраїнський перепис населення: історичні, методологічні, соціальні, економічні, етнічні аспекти / Наук. ред.: акад. Кураса І.Ф., акад. Пирожкова С.І. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 558 с. 19. Соболева С.В. Демографические процессы в региональном социально�экономи� ческом развитии. – Новосибирск: Наука. Сиб. отделение, 1988. – 208 с. 20. Стешенко В.С. Демография в современном мире. – М.: Статистика, 1978. – 247 с. 21. Урланис Б.Ц. Проблемы динамики населения СССР. – М.: Наука, 1974. – 335 с. 22. Фойгт Н.А. Тривалість життя в похилому віці: еволюція, сучасність, перспективи. – К.: Інститут економіки НАН України, 2002. – 298 с. 23. Хомра А.У. Воспроизводство населения (территориально�организационный ас� пект). – К.: Наукова думка, 1990. – 176 с. 24. Якуба К. Проблеми соціального становища селянки та бажана кількість дітей в сім’ї // Демографічні дослідження. – 1997. – Вип. 19. – С. 133–138.

Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні

Institution

Ähnliche Einträge